25.08.2016

Кримінальний кодекс України

Роз­діл XX
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Ста­т­тя 436. Про­па­ган­да вій­ни

Публі­чні закли­ки до агре­сив­ної вій­ни або до розв’язування воєн­но­го кон­флі­кту, а також виго­тов­ле­н­ня мате­рі­а­лів із закли­ка­ми до вчи­не­н­ня таких дій з метою їх роз­по­всю­дже­н­ня або роз­по­всю­дже­н­ня таких мате­рі­а­лів -

кара­ю­ться виправ­ни­ми робо­та­ми на строк до двох років або аре­штом на строк до шести міся­ців, або позбав­ле­н­ням волі на строк до трьох років.

Ста­т­тя 436–1. Виго­тов­ле­н­ня, поши­ре­н­ня кому­ні­сти­чної, нацист­ської сим­во­лі­ки та про­па­ган­да кому­ні­сти­чно­го та націо­нал-соці­а­лі­сти­чно­го (нацист­сько­го) тота­лі­тар­них режи­мів

  1. Виго­тов­ле­н­ня, поши­ре­н­ня, а також публі­чне вико­ри­ста­н­ня сим­во­лі­ки кому­ні­сти­чно­го, націо­нал-соці­а­лі­сти­чно­го (нацист­сько­го) тота­лі­тар­них режи­мів, у тому числі у вигля­ді суве­нір­ної про­ду­кції, публі­чне вико­на­н­ня гім­нів СРСР, УРСР (УСРР), інших сою­зних та авто­ном­них радян­ських респу­блік або їх фра­гмен­тів на всій тери­то­рії Укра­ї­ни, крім випад­ків, перед­ба­че­них части­на­ми дру­гою і тре­тьою стат­ті 4 Зако­ну Укра­ї­ни “Про засу­дже­н­ня кому­ні­сти­чно­го та націо­нал-соці­а­лі­сти­чно­го (нацист­сько­го) тота­лі­тар­них режи­мів в Укра­ї­ні та забо­ро­ну про­па­ган­ди їх сим­во­лі­ки”, -

кара­є­ться обме­же­н­ням волі на строк до п’яти років або позбав­ле­н­ням волі на той самий строк, з кон­фі­ска­ці­єю май­на або без такої.

  1. Ті самі дії, вчи­не­ні осо­бою, яка є пред­став­ни­ком вла­ди, або вчи­не­ні повтор­но, або орга­ні­зо­ва­ною гру­пою, або з вико­ри­ста­н­ням засо­бів масо­вої інфор­ма­ції, -

кара­ю­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від п’яти до деся­ти років з кон­фі­ска­ці­єю май­на або без такої.

{Кодекс допов­не­но стат­тею 436-1 згі­дно із Зако­ном 729-VII від 16.01.2014 — втра­тив чин­ність на під­ста­ві Зако­ну 732-VII від 28.01.2014; кодекс допов­не­но стат­тею 436-1 згі­дно із Зако­ном 735-VII від 28.01.2014; в реда­кції Зако­ну 317-VIII від 09.04.2015}

Ста­т­тя 437. Пла­ну­ва­н­ня, під­го­тов­ка, розв’язування та веде­н­ня агре­сив­ної вій­ни

  1. Пла­ну­ва­н­ня, під­го­тов­ка або розв’язування агре­сив­ної вій­ни чи воєн­но­го кон­флі­кту, а також участь у змо­ві, що спря­мо­ва­на на вчи­не­н­ня таких дій, -

кара­ю­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від семи до два­над­ця­ти років.

  1. Веде­н­ня агре­сив­ної вій­ни або агре­сив­них воєн­них дій -

кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від деся­ти до п’ятнадцяти років.

Ста­т­тя 438. Пору­ше­н­ня зако­нів та зви­ча­їв вій­ни

  1. Жор­сто­ке пово­дже­н­ня з вій­сько­во­по­ло­не­ни­ми або цивіль­ним насе­ле­н­ням, вигна­н­ня цивіль­но­го насе­ле­н­ня для при­му­со­вих робіт, роз­гра­бу­ва­н­ня націо­наль­них цін­но­стей на оку­по­ва­ній тери­то­рії, засто­су­ва­н­ня засо­бів веде­н­ня вій­ни, забо­ро­не­них між­на­ро­дним пра­вом, інші пору­ше­н­ня зако­нів та зви­ча­їв вій­ни, що перед­ба­че­ні між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми, зго­да на обов’язковість яких нада­на Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни, а також від­да­н­ня нака­зу про вчи­не­н­ня таких дій -

кара­ю­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від восьми до два­над­ця­ти років.

  1. Ті самі дія­н­ня, якщо вони поєд­на­ні з уми­сним вбив­ством, -

кара­ю­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від деся­ти до п’ятнадцяти років або дові­чним позбав­ле­н­ням волі.

Ста­т­тя 439. Засто­су­ва­н­ня зброї масо­во­го зни­ще­н­ня

  1. Засто­су­ва­н­ня зброї масо­во­го зни­ще­н­ня, забо­ро­не­ної між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми, зго­да на обов’язковість яких нада­на Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни, -

кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від восьми до два­над­ця­ти років.

  1. Те саме дія­н­ня, якщо воно спри­чи­ни­ло заги­бель людей або інші тяж­кі наслід­ки, -

кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або дові­чним позбав­ле­н­ням волі.

Ста­т­тя 440. Роз­ро­бле­н­ня, виро­бни­цтво, при­дба­н­ня, збе­рі­га­н­ня, збут, транс­пор­ту­ва­н­ня зброї масо­во­го зни­ще­н­ня

Роз­ро­бле­н­ня, виро­бни­цтво, при­дба­н­ня, збе­рі­га­н­ня, збут, транс­пор­ту­ва­н­ня зброї масо­во­го зни­ще­н­ня, забо­ро­не­ної між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми, зго­да на обов’язковість яких нада­на Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни, -

кара­ю­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від трьох до деся­ти років.

Ста­т­тя 441. Еко­цид

Масо­ве зни­ще­н­ня рослин­но­го або тва­рин­но­го сві­ту, отру­є­н­ня атмо­сфе­ри або водних ресур­сів, а також вчи­не­н­ня інших дій, що можуть спри­чи­ни­ти еко­ло­гі­чну ката­стро­фу, -

кара­ю­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

Ста­т­тя 442. Гено­цид

  1. Гено­цид, тоб­то дія­н­ня, уми­сно вчи­не­не з метою пов­но­го або час­тко­во­го зни­ще­н­ня будь-якої націо­наль­ної, етні­чної, расо­вої чи релі­гій­ної гру­пи шля­хом позбав­ле­н­ня жит­тя чле­нів такої гру­пи чи запо­ді­я­н­ня їм тяж­ких тіле­сних ушко­джень, ство­ре­н­ня для гру­пи жит­тє­вих умов, роз­ра­хо­ва­них на пов­не чи час­тко­ве її фізи­чне зни­ще­н­ня, ско­ро­че­н­ня діто­на­ро­дже­н­ня чи запо­бі­га­н­ня йому в такій гру­пі або шля­хом насиль­ни­цької пере­да­чі дітей з одні­єї гру­пи в іншу, -

кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від деся­ти до п’ятнадцяти років або дові­чним позбав­ле­н­ням волі.

  1. Публі­чні закли­ки до гено­ци­ду, а також виго­тов­ле­н­ня мате­рі­а­лів із закли­ка­ми до гено­ци­ду з метою їх роз­по­всю­дже­н­ня або роз­по­всю­дже­н­ня таких мате­рі­а­лів -

кара­ю­ться аре­штом на строк до шести міся­ців або позбав­ле­н­ням волі на строк до п’яти років.

Ста­т­тя 443. Пося­га­н­ня на жит­тя пред­став­ни­ка іно­зем­ної дер­жа­ви

Вбив­ство або замах на вбив­ство пред­став­ни­ка іно­зем­ної дер­жа­ви або іншої осо­би, яка має між­на­ро­дний захист, з метою впли­ву на хара­ктер їхньої діяль­но­сті або на діяль­ність дер­жав чи орга­ні­за­цій, які вони пред­став­ля­ють, або з метою про­во­ка­ції вій­ни чи між­на­ро­дних ускла­днень -

кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або дові­чним позбав­ле­н­ням волі.

Ста­т­тя 444. Зло­чи­ни про­ти осіб та уста­нов, що мають між­на­ро­дний захист

  1. Напад на слу­жбо­ві або житло­ві при­мі­ще­н­ня осіб, які мають між­на­ро­дний захист, а також викра­де­н­ня або позбав­ле­н­ня волі цих осіб з метою впли­ву на хара­ктер їхньої діяль­но­сті або на діяль­ність дер­жав чи орга­ні­за­цій, що вони пред­став­ля­ють, або з метою про­во­ка­ції вій­ни чи між­на­ро­дних ускла­днень -

кара­ю­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від трьох до восьми років.

  1. Погро­за вчи­не­н­ня дій, перед­ба­че­них части­ною пер­шою цієї стат­ті, -

кара­є­ться виправ­ни­ми робо­та­ми на строк до двох років або аре­штом на строк до трьох міся­ців, або обме­же­н­ням волі на строк до трьох років, або позбав­ле­н­ням волі на строк до двох років.

Ста­т­тя 445. Неза­кон­не вико­ри­ста­н­ня сим­во­лі­ки Чер­во­но­го Хре­ста, Чер­во­но­го Пів­мі­ся­ця, Чер­во­но­го Кри­ста­ла

{Назва стат­ті 445 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1675-VI від 22.10.2009}

Неза­кон­не вико­ри­ста­н­ня сим­во­лі­ки Чер­во­но­го Хре­ста, Чер­во­но­го Пів­мі­ся­ця, Чер­во­но­го Кри­ста­ла, крім випад­ків, перед­ба­че­них цим Коде­ксом, -

{Абзац пер­ший стат­ті 445 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1675-VI від 22.10.2009}

кара­є­ться штра­фом до п’ятдесяти нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян або аре­штом на строк до шести міся­ців.

Ста­т­тя 446. Пірат­ство

  1. Пірат­ство, тоб­то вико­ри­ста­н­ня з метою одер­жа­н­ня мате­рі­аль­ної вина­го­ро­ди або іншої осо­би­стої виго­ди озбро­є­но­го чи неозбро­є­но­го судна для захо­пле­н­ня іншо­го мор­сько­го чи річко­во­го судна, засто­су­ва­н­ня насиль­ства, погра­бу­ва­н­ня або інших воро­жих дій щодо екі­па­жу чи паса­жи­рів тако­го судна, -

кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від п’яти до два­над­ця­ти років із кон­фі­ска­ці­єю май­на.

  1. Ті самі дія­н­ня, якщо вони вчи­не­ні повтор­но або спри­чи­ни­ли заги­бель людей чи інші тяж­кі наслід­ки, -

кара­ю­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з кон­фі­ска­ці­єю май­на.

Ста­т­тя 447. Найман­ство

  1. Вер­бу­ва­н­ня, фінан­су­ва­н­ня, мате­рі­аль­не забез­пе­че­н­ня, навча­н­ня найман­ців з метою вико­ри­ста­н­ня у зброй­них кон­флі­ктах, воєн­них або насиль­ни­цьких діях, спря­мо­ва­них на насиль­ни­цьку змі­ну чи пова­ле­н­ня кон­сти­ту­цій­но­го ладу, захо­пле­н­ня дер­жав­ної вла­ди, пере­шко­джа­н­ня діяль­но­сті орга­нів дер­жав­ної вла­ди чи пору­ше­н­ня тери­то­рі­аль­ної цілі­сно­сті, а також вико­ри­ста­н­ня найман­ців у зброй­них кон­флі­ктах, воєн­них або насиль­ни­цьких діях -

кара­ю­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від п’яти до деся­ти років.

  1. Ті самі дія­н­ня, вчи­не­ні слу­жбо­вою осо­бою з вико­ри­ста­н­ням слу­жбо­во­го ста­но­ви­ща, -

кара­ю­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від семи до два­над­ця­ти років з кон­фі­ска­ці­єю май­на або без такої.

  1. Дії, перед­ба­че­ні части­на­ми пер­шою або дру­гою цієї стат­ті, що при­зве­ли до заги­бе­лі люди­ни, -

кара­ю­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від деся­ти до п’ятнадцяти років або дові­чним позбав­ле­н­ням волі з кон­фі­ска­ці­єю май­на або без такої.

  1. Участь найман­ця у зброй­но­му кон­флі­кті, воєн­них або насиль­ни­цьких діях -

кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від п’яти до деся­ти років.

  1. Найма­нець звіль­ня­є­ться від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за дії, перед­ба­че­ні части­ною четвер­тою цієї стат­ті, якщо він до при­тя­гне­н­ня до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті добро­віль­но при­пи­нив участь у зброй­но­му кон­флі­кті, воєн­них або насиль­ни­цьких діях та пові­до­мив про свою участь у кон­флі­кті, воєн­них або насиль­ни­цьких діях або іншим чином спри­яв при­пи­нен­ню або роз­кри­т­тю зло­чи­нів, перед­ба­че­них части­на­ми пер­шою — тре­тьою цієї стат­ті, якщо в його діях немає скла­ду іншо­го зло­чи­ну.

При­мі­тка. Під найман­цем у цій стат­ті слід розу­мі­ти осо­бу, яка:

1) спе­ці­аль­но завер­бо­ва­на в Укра­ї­ні чи за її межа­ми для того, щоб бра­ти на тери­то­рії Укра­ї­ни чи тери­то­рії інших дер­жав участь у зброй­но­му кон­флі­кті, воєн­них або насиль­ни­цьких діях, спря­мо­ва­них на насиль­ни­цьку змі­ну чи пова­ле­н­ня кон­сти­ту­цій­но­го ладу, захо­пле­н­ня дер­жав­ної вла­ди, пере­шко­джа­н­ня діяль­но­сті орга­нів дер­жав­ної вла­ди чи пору­ше­н­ня тери­то­рі­аль­ної цілі­сно­сті;

2) бере участь у воєн­них або насиль­ни­цьких діях з метою одер­жа­н­ня будь-якої осо­би­стої виго­ди;

3) не є ні гро­ма­дя­ни­ном (під­да­ним) сто­ро­ни, що пере­бу­ває у кон­флі­кті, ні осо­бою, яка постій­но на закон­них під­ста­вах про­жи­ває на тери­то­рії, яка кон­тро­лю­є­ться сто­ро­ною, що пере­бу­ває у кон­флі­кті;

4) не вхо­дить до осо­бо­во­го скла­ду зброй­них сил дер­жа­ви, на тери­то­рії якої здій­сню­ю­ться такі дії;

5) не посла­на дер­жа­вою, яка не є сто­ро­ною, що пере­бу­ває у кон­флі­кті, для вико­на­н­ня офі­цій­них обов’язків як осо­би, яка вхо­дить до скла­ду її зброй­них сил.

{Ста­т­тя 447 в реда­кції Зако­ну 716-VIII від 06.10.2015}

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Роз­діл I

  1. Цей Кодекс наби­рає чин­но­сті з 1 вере­сня 2001 року.
  2. З набра­н­ням чин­но­сті цим Коде­ксом втра­ча­ють чин­ність:

Кри­мі­наль­ний кодекс Укра­їн­ської РСР від 28 гру­дня 1960 року (Відо­мо­сті Вер­хов­ної Ради УРСР, 1961 р., № 2, ст. 14) із змі­на­ми, вне­се­ни­ми до ньо­го, крім Пере­лі­ку май­на, що не під­ля­гає кон­фі­ска­ції за судо­вим виро­ком (Дода­ток до цьо­го Коде­ксу);

Закон Укра­їн­ської РСР “Про затвер­дже­н­ня Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­їн­ської РСР”(Відо­мо­сті Вер­хов­ної Ради УРСР, 1961 р., № 2, ст. 14);

стат­ті 1, 2 та 5 Ука­зу Пре­зи­дії Вер­хов­ної Ради Укра­їн­ської РСР від 20 кві­тня 1990 року“Про від­по­від­аль­ність за дії, спря­мо­ва­ні про­ти гро­мад­сько­го поряд­ку і без­пе­ки гро­ма­дян” (Відо­мо­сті Вер­хов­ної Ради УРСР, 1990 р., № 18, ст. 278);

Указ Пре­зи­дії Вер­хов­ної Ради Укра­їн­ської РСР від 26 гру­дня 1990 року “Про від­по­від­аль­ність за пору­ше­н­ня поряд­ку кори­сту­ва­н­ня кар­тка­ми спо­жи­ва­ча на пра­во при­дба­н­ня това­рів та інши­ми офі­цій­ни­ми доку­мен­та­ми” (Відо­мо­сті Вер­хов­ної Ради УРСР, 1991 р., № 3, ст. 13);

ста­т­тя 3 Ука­зу Пре­зи­дії Вер­хов­ної Ради Укра­їн­ської РСР від 28 січня 1991 року “Про від­по­від­аль­ність за пору­ше­н­ня вимог режи­му раді­а­цій­ної без­пе­ки, заго­тів­лю, пере­роб­ку і збут радіо­актив­но забру­дне­них про­ду­ктів хар­чу­ва­н­ня” (Відо­мо­сті Вер­хов­ної Ради УРСР, 1991 р., № 11, ст. 106);

Указ Пре­зи­дії Вер­хов­ної Ради Укра­ї­ни від 21 січня 1992 року “Про від­по­від­аль­ність за виго­тов­ле­н­ня з метою збу­ту та збут під­ро­бле­них купо­нів бага­то­ра­зо­во­го вико­ри­ста­н­ня” (Відо­мо­сті Вер­хов­ної Ради Укра­ї­ни, 1992 р., № 18, ст. 246).

  1. Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни у три­мі­ся­чний тер­мін з дня опу­блі­ку­ва­н­ня цьо­го Коде­ксу під­го­ту­ва­ти та пода­ти на роз­гляд Вер­хов­ної Ради Укра­ї­ни пере­лік зако­но­дав­чих актів, які мають бути визна­ні таки­ми, що втра­ти­ли чин­ність у зв’язку з набра­н­ням чин­но­сті цим Коде­ксом.

Роз­діл II

  1. Звіль­ни­ти від пока­ра­н­ня (основ­но­го і дода­тко­во­го) від­по­від­но до части­ни дру­гої стат­ті 74 цьо­го Коде­ксу осіб, засу­дже­них за Кри­мі­наль­ним коде­ксом Укра­ї­ни 1960 року за дія­н­ня, від­по­від­аль­ність за які не перед­ба­че­на цим Коде­ксом:

а) осіб, засу­дже­них на під­ста­ві части­ни тре­тьої стат­ті 5 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року;

б) осіб, засу­дже­них за готу­ва­н­ня до зло­чи­ну за части­ною пер­шою стат­ті 17 та від­по­від­ни­ми ста­т­тя­ми Осо­бли­вої части­ни Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року, якщо ці зло­чи­ни нале­жать до зло­чи­нів неве­ли­кої тяж­ко­сті;

в) осіб, засу­дже­них за ста­т­тя­ми 108-1, 110, 134-1, 125, 126, 147-2, 147-3, 149, 154, 155-2, 155-3, 155-5, 155-6, 159, 169, 176-3, 183-2, 183-4, 187, 187-7, 187-8, 189, 189-1, 193-1, 199, 202, 206 (части­на пер­ша), 208-1, 208-2, 229-8, 237 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року;

г) осіб, засу­дже­них за части­ною пер­шою стат­ті 133, ста­т­тя­ми 147 (части­на пер­ша), 148-3, 161 (части­на пер­ша), 187-4, 187-8, 192 (части­на тре­тя), 196-1 (части­на пер­ша), 199 (части­ни пер­ша і дру­га), 207-1, 227-2 (части­на пер­ша), умо­вою засто­су­ва­н­ня яких за Кри­мі­наль­ним коде­ксом Укра­ї­ни 1960 року було попе­ре­днє накла­де­н­ня на цих осіб адмі­ні­стра­тив­но­го стя­гне­н­ня;

ґ) осіб, засу­дже­них за зло­чи­ни, вчи­не­ні у віці від 14 до 16 років, перед­ба­че­ні ста­т­тя­ми 78-1, 97, 98, 106 (части­на пер­ша) Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року;

д) осіб, засу­дже­них за стат­тею 186 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року (за виня­тком засу­дже­них за зазда­ле­гідь не обі­ця­не при­хо­ву­ва­н­ня тяж­ких і осо­бли­во тяж­ких зло­чи­нів), а також осіб, зазна­че­них у части­ні дру­гій стат­ті 396 цьо­го Коде­ксу, засу­дже­них за зазда­ле­гідь не обі­ця­не при­хо­ву­ва­н­ня за стат­тею 186 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року;

е) осіб, засу­дже­них на під­ста­ві Ука­зу Пре­зи­дії Вер­хов­ної Ради Укра­їн­ської РСР від 26 гру­дня 1990 року “Про від­по­від­аль­ність за пору­ше­н­ня поряд­ку кори­сту­ва­н­ня кар­тка­ми спо­жи­ва­ча на пра­во при­дба­н­ня това­рів та інши­ми офі­цій­ни­ми доку­мен­та­ми” і Ука­зу Пре­зи­дії Вер­хов­ної Ради Укра­ї­ни від 21 січня 1992 року “Про від­по­від­аль­ність за виго­тов­ле­н­ня з метою збу­ту та збут під­ро­бле­них купо­нів бага­то­ра­зо­во­го вико­ри­ста­н­ня”.

  1. Звіль­ни­ти від пока­ра­н­ня:

а) осіб, засу­дже­них впер­ше до пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня волі за зло­чи­ни неве­ли­кої тяж­ко­сті, вчи­не­ні у віці до 18 років, від­по­від­но до вимог части­ни дру­гої стат­ті 12 та части­ни дру­гої стат­ті 102 цьо­го Коде­ксу;

б) вій­сько­во­слу­жбов­ців, засу­дже­них до пока­ра­н­ня у виді направ­ле­н­ня в дисци­плі­нар­ний баталь­йон на строк до шести міся­ців;

в) осіб, засу­дже­них на під­ста­ві части­ни пер­шої стат­ті 29 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року, які від­бу­ва­ють це пока­ра­н­ня не за місцем робо­ти, а в інших місцях, але в райо­ні про­жи­ва­н­ня засу­дже­но­го, а також осіб, засу­дже­них до виправ­них робіт без позбав­ле­н­ня волі на строк до шести міся­ців.

  1. Закри­ти всі кри­мі­наль­ні спра­ви щодо осіб, які вчи­ни­ли зло­чи­ни, перед­ба­че­ніКри­мі­наль­ним коде­ксом Укра­ї­ни 1960 року, що пере­лі­че­ні в пун­кті 1 цьо­го роз­ді­лу.
  2. Осо­би, які від­бу­ва­ють пока­ра­н­ня, при­зна­че­не за суку­пні­стю виро­ків, у разі звіль­не­н­ня їх від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня за окре­мі зло­чи­ни на під­ста­ві пун­кту 1 цьо­го роз­ді­лу про­дов­жу­ють від­бу­ва­ти пока­ра­н­ня, при­зна­че­не виро­ком суду за інші зло­чи­ни, що вхо­дять у суку­пність, якщо це пока­ра­н­ня ними ще не від­бу­те. При­зна­че­не пока­ра­н­ня під­ля­гає змен­шен­ню також у випад­ках, перед­ба­че­них пун­ктом 5 цьо­го роз­ді­лу.
  3. Зни­зи­ти від­по­від­но до части­ни тре­тьої стат­ті 74 цьо­го Коде­ксу міри пока­ра­н­ня, при­зна­че­ні за Кри­мі­наль­ним коде­ксом Укра­ї­ни 1960 року, якщо вони пере­ви­щу­ють сан­кції від­по­від­них ста­тей цьо­го Коде­ксу до макси­маль­них меж пока­ра­н­ня, вста­нов­ле­них цим Коде­ксом. Змен­ши­ти від­по­від­но до части­ни пер­шої стат­ті 55 цьо­го Коде­ксу до трьох років строк пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня пра­ва обі­йма­ти пев­ні поса­ди чи займа­ти­ся пев­ною діяль­ні­стю, при­зна­че­но­го як дода­тко­ве пока­ра­н­ня. Змен­ши­ти від­по­від­но до частин дру­гої татре­тьої стат­ті 100 цьо­го Коде­ксу до одно­го року строк виправ­них робіт, при­зна­че­них непов­но­лі­тнім, а також роз­мір від­ра­ху­ва­н­ня з їх заро­бі­тку до 10 від­со­тків.
  4. Осіб, які від­бу­ва­ють пока­ра­н­ня за виро­ком суду у виді позбав­ле­н­ня волі на строк до п’яти років в коло­ні­ях-посе­ле­н­нях, вва­жа­ти таки­ми, які від­бу­ва­ють пока­ра­н­ня у виді обме­же­н­ня волі, перед­ба­че­не стат­тею 61 цьо­го Коде­ксу.
  5. Осо­би, позбав­ле­ні батьків­ських прав від­по­від­но до стат­ті 38 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року, можуть бути понов­ле­ні в цих пра­вах лише в поряд­ку, перед­ба­че­но­муКоде­ксом про шлюб та сім’ю Укра­ї­ни. Осо­би, засу­дже­ні до пока­ра­н­ня у виді гро­мад­ської дога­ни (ста­т­тя 33 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року), якщо у них до набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом не була пога­ше­на суди­мість, вва­жа­ю­ться таки­ми, що не мають суди­мо­сті.
  6. Не при­во­ди­ти у вико­на­н­ня виро­ки судів в части­ні кон­фі­ска­ції май­на і стя­гне­н­ня штра­фу, якщо до набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом кон­фі­ско­ва­не май­но не було вилу­че­не і реа­лі­зо­ва­не, а штраф не був стя­гну­тий у разі, якщо за даний зло­чин цим Коде­ксом кон­фі­ска­ція май­на і накла­де­н­ня штра­фу не перед­ба­че­ні.
  7. З дня набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом не є осо­бли­во небез­пе­чни­ми реци­ди­ві­ста­ми осо­би, визна­ні таки­ми від­по­від­но до стат­ті 26 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року. Якщо ці осо­би про­дов­жу­ють від­бу­ва­ти при­зна­че­не їм пока­ра­н­ня, то виро­ки судів щодо них під­ля­га­ють змі­ні в части­ні визна­н­ня їх осо­бли­во небез­пе­чни­ми реци­ди­ві­ста­ми. У разі потре­би змі­ню­є­ться ква­лі­фі­ка­ція вчи­не­них ними зло­чи­нів, а також змен­шу­є­ться пока­ра­н­ня від­по­від­но дочасти­ни тре­тьої стат­ті 74 цьо­го Коде­ксу. Якщо осо­би, зазна­че­ні в пер­шо­му речен­ні цьо­го пун­кту, від­бу­ли при­зна­че­не їм пока­ра­н­ня, але мають незня­ту суди­мість, то пога­ше­н­ня суди­мо­сті у цих осіб здій­сню­є­ться за пра­ви­ла­ми, перед­ба­че­ни­ми ста­т­тя­ми 89 і 90 цьо­го Коде­ксу.
  8. Пере­гля­ну­ти всі спра­ви про зло­чи­ни осіб, які вчи­ни­ли роз­кра­да­н­ня дер­жав­но­го або коле­ктив­но­го май­на у вели­ких чи осо­бли­во вели­ких роз­мі­рах, перед­ба­че­не части­ною четвер­тою стат­ті 81, части­ною четвер­тою стат­ті 82, части­ною четвер­тою стат­ті 84, части­ною дру­гою стат­ті 86, стат­тею 86-1 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року, для вирі­ше­н­ня питань про змі­ну ква­лі­фі­ка­ції дій цих осіб на від­по­від­ні части­ни і стат­ті цьо­го Коде­ксу (стат­ті 185, 186, 187, 190,191).

Міри пока­ра­н­ня осо­бам, які засу­дже­ні за роз­кра­да­н­ня у вели­ких чи осо­бли­во вели­ких роз­мі­рах за ста­т­тя­ми 81, 82, 83, 84, 86, 86-1 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року і не від­бу­ли пока­ра­н­ня, при­ве­сти у від­по­від­ність із пока­ра­н­ня­ми, вста­нов­ле­ни­ми сан­кці­я­ми ста­тей 185, 186, 187, 190, 191 цьо­го Коде­ксу у разі, якщо при­зна­че­не судом пока­ра­н­ня за від­по­від­ний зло­чин є більш суво­рим, ніж перед­ба­че­не цим Коде­ксом.

  1. Пра­ви­ла, вста­нов­ле­ні Кри­мі­наль­ним коде­ксом Укра­ї­ни 1960 року щодо дав­но­сті, умов­но-достро­ко­во­го звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня, замі­ни невід­бу­тої части­ни пока­ра­н­ня більш м’яким, пога­ше­н­ня і зня­т­тя суди­мо­сті, поши­рю­ю­ться на осіб, які вчи­ни­ли зло­чи­ни до набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом, за виня­тком випад­ків, якщо цим Коде­ксом пом’якшується кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність зазна­че­них осіб.
  2. У разі при­зна­че­н­ня більш м’якого пока­ра­н­ня, ніж перед­ба­че­но зако­ном за зло­чин, вчи­не­ний до набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом, суду слід керу­ва­ти­ся вимо­га­ми стат­ті 44Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року.
  3. У разі при­зна­че­н­ня пока­ра­н­ня за суку­пні­стю зло­чи­нів, вчи­не­них до набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом, засто­со­ву­є­ться ста­т­тя 42 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року. Якщо хоча б один із зло­чи­нів, що вхо­дять у суку­пність, вчи­не­ний після набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом, то засто­со­ву­є­ться ста­т­тя 70 або части­на дру­га стат­ті 103 цьо­го Коде­ксу.

Якщо осо­ба, яка від­бу­ває пока­ра­н­ня, вчи­нить після набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом новий зло­чин, то при при­зна­чен­ні їй пока­ра­н­ня за суку­пні­стю виро­ків засто­со­ву­є­ться ста­т­тя 71 абочасти­на дру­га стат­ті 103 цьо­го Коде­ксу.

  1. При вирі­шен­ні пита­н­ня про звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням осіб, які вчи­ни­ли зло­чи­ни після набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом, суд засто­со­вує стат­ті 75–77 цьо­го Коде­ксу.

Ско­ро­ти­ти від­по­від­но до части­ни тре­тьої стат­ті 104 цьо­го Коде­ксу умов­но засу­дже­ним непов­но­лі­тнім іспи­то­вий строк до двох років, якщо визна­че­ний судом іспи­то­вий строк вище цієї межі.

  1. До осіб, засу­дже­них до пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня волі із засто­су­ва­н­ням від­стро­чки вико­на­н­ня виро­ку від­по­від­но до стат­ті 46-1 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року, засто­со­ву­є­ться ста­т­тя 78 цьо­го Коде­ксу.
  2. У разі звіль­не­н­ня від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті та пока­ра­н­ня осіб, які вчи­ни­ли зло­чин до набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом, вна­слі­док змі­ни обста­нов­ки і втра­ти суспіль­ної небез­пе­чно­сті дія­н­ням або осо­бою, яка його вчи­ни­ла, слід керу­ва­ти­ся части­ною пер­шою або части­ною дру­гою стат­ті 50 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року.
  3. Вчи­не­н­ня осо­бою зло­чи­ну до набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом, а також наяв­ність у такої осо­би не пога­ше­ної і не зня­тої у вста­нов­ле­но­му зако­ном поряд­ку суди­мо­сті вра­хо­ву­є­ться при ква­лі­фі­ка­ції вчи­не­но­го нею ново­го зло­чи­ну, а також в інших випад­ках, перед­ба­че­них цим Коде­ксом.
  4. При вирі­шен­ні пита­н­ня про від­не­се­н­ня зло­чи­нів, перед­ба­че­них Кри­мі­наль­ним коде­ксом Укра­ї­ни 1960 року, які були вчи­не­ні до набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом, до зло­чи­нів неве­ли­кої тяж­ко­сті, сере­дньої тяж­ко­сті, тяж­ких або осо­бли­во тяж­ких слід керу­ва­ти­ся стат­тею 12 цьо­го Коде­ксу, якщо це пом’якшує кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність осіб, які вчи­ни­ли зло­чи­ни до набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом. В інших випад­ках необ­хі­дно засто­со­ву­ва­ти від­по­від­ні поло­же­н­ня Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року.
  5. Пере­гляд справ щодо осіб, які були засу­дже­ні на під­ста­ві Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни 1960 року, а також закри­т­тя справ щодо осіб, які вчи­ни­ли зло­чи­ни до набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом і спра­ви сто­сов­но яких пере­бу­ва­ють у про­ва­джен­ні судів, орга­нів досу­до­во­го слід­ства чи дізна­н­ня, здій­сню­ю­ться судом.
  6. Орга­ни, які вико­ну­ють виро­ки судів, зобов’язані нада­ва­ти судам необ­хі­дні мате­рі­а­ли щодо осіб, які від­бу­ва­ють пока­ра­н­ня.
  7. Пита­н­ня, перед­ба­че­ні в пун­ктах 3, 4, 6, 7, 9, 10, 15 цьо­го роз­ді­лу, роз­гля­да­ю­ться судом за пода­н­ням адмі­ні­стра­ції місця вико­на­н­ня пока­ра­н­ня або про­ку­ро­ра у від­кри­то­му судо­во­му засі­дан­ні з уча­стю про­ку­ро­ра і пред­став­ни­ка адмі­ні­стра­ції місця вико­на­н­ня пока­ра­н­ня у випад­ках, якщо спра­ва роз­гля­да­є­ться за її пода­н­ням.

Ухва­лу (поста­но­ву) суду з цих питань може бути оскар­же­но засу­дже­ним чи його захи­сни­ком або вне­се­но на неї від­по­від­не пода­н­ня про­ку­ро­ра в поряд­ку, перед­ба­че­но­муКри­мі­наль­но-про­це­су­аль­ним коде­ксом Укра­ї­ни.

{Абзац дру­гий пун­кту 21 роз­ді­лу II “При­кін­це­ві та пере­хі­дні поло­же­н­ня” в реда­кції Зако­ну1130-IV від 11.07.2003}

Пре­зи­дент Укра­ї­ни                                                                                                                             Л.КУЧМА

м. Київ

5 кві­тня 2001 року                                                                                                                             № 2341-III

Звер­ну­тись до адво­ка­тазахист у кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні
0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:
Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...