25.08.2016

Кримінальний кодекс України

Звер­ну­тись до адво­ка­тазахист у кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні

Роз­діл IX
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Ста­т­тя 44. Пра­во­ві під­ста­ви та поря­док звіль­не­н­ня від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті

  1. Осо­ба, яка вчи­ни­ла зло­чин, звіль­ня­є­ться від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті у випад­ках, перед­ба­че­них цим Коде­ксом.
  2. Звіль­не­н­ня від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті у випад­ках, перед­ба­че­них цим Коде­ксом, здій­сню­ю­ться виклю­чно судом. Поря­док звіль­не­н­ня від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті вста­нов­лю­є­ться зако­ном.

{Ста­т­тя 44 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3465-VI від 02.06.2011}

Ста­т­тя 45. Звіль­не­н­ня від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті у зв’язку з дійо­вим кая­т­тям

Осо­ба, яка впер­ше вчи­ни­ла зло­чин неве­ли­кої тяж­ко­сті або необе­ре­жний зло­чин сере­дньої тяж­ко­сті, крім кору­пцій­них зло­чи­нів, звіль­ня­є­ться від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті, якщо вона після вчи­не­н­ня зло­чи­ну щиро пока­я­ла­ся, актив­но спри­я­ла роз­кри­т­тю зло­чи­ну і пов­ні­стю від­шко­ду­ва­ла зав­да­ні нею зби­тки або усу­ну­ла запо­ді­я­ну шко­ду.

При­мі­тка. Кору­пцій­ни­ми зло­чи­на­ми від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу вва­жа­ю­ться зло­чи­ни, перед­ба­че­ні ста­т­тя­ми 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випад­ку їх вчи­не­н­ня шля­хом зло­вжи­ва­н­ня слу­жбо­вим ста­но­ви­щем, а також зло­чи­ни, перед­ба­че­ні ста­т­тя­ми 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368–369-2 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 45 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 270-VI від 15.04.2008, 1698-VII від 14.10.2014, 198-VIII від 12.02.2015}

Ста­т­тя 46. Звіль­не­н­ня від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті у зв’язку з при­ми­ре­н­ням вин­но­го з потер­пі­лим

Осо­ба, яка впер­ше вчи­ни­ла зло­чин неве­ли­кої тяж­ко­сті або необе­ре­жний зло­чин сере­дньої тяж­ко­сті, крім кору­пцій­них зло­чи­нів, звіль­ня­є­ться від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті, якщо вона при­ми­ри­ла­ся з потер­пі­лим та від­шко­ду­ва­ла зав­да­ні нею зби­тки або усу­ну­ла запо­ді­я­ну шко­ду.

{Ста­т­тя 46 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 270-VI від 15.04.2008, 1698-VII від 14.10.2014}

Ста­т­тя 47. Звіль­не­н­ня від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті у зв’язку з пере­да­чею осо­би на пору­ки

  1. Осо­бу, яка впер­ше вчи­ни­ла зло­чин неве­ли­кої або сере­дньої тяж­ко­сті, крім кору­пцій­них зло­чи­нів, та щиро пока­я­ла­ся, може бути звіль­не­но від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті з пере­да­чею її на пору­ки коле­кти­ву під­при­єм­ства, уста­но­ви чи орга­ні­за­ції за їхнім кло­по­та­н­ням за умо­ви, що вона про­тя­гом року з дня пере­да­чі її на пору­ки виправ­дає дові­ру коле­кти­ву, не ухи­ля­ти­ме­ться від захо­дів вихов­но­го хара­кте­ру та не пору­шу­ва­ти­ме гро­мад­сько­го поряд­ку.
  2. У разі пору­ше­н­ня умов пере­да­чі на пору­ки осо­ба при­тя­га­є­ться до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за вчи­не­ний нею зло­чин.

{Ста­т­тя 47 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1698-VII від 14.10.2014}

Ста­т­тя 48. Звіль­не­н­ня від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті у зв’язку із змі­ною обста­нов­ки

Осо­бу, яка впер­ше вчи­ни­ла зло­чин неве­ли­кої або сере­дньої тяж­ко­сті, крім кору­пцій­них зло­чи­нів, може бути звіль­не­но від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті, якщо буде визна­но, що на час кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня вна­слі­док змі­ни обста­нов­ки вчи­не­не нею дія­н­ня втра­ти­ло суспіль­ну небез­пе­чність або ця осо­ба пере­ста­ла бути суспіль­но небез­пе­чною.

{Ста­т­тя 48 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 4652-VI від 13.04.2012, 1698-VII від 14.10.2014}

Ста­т­тя 49. Звіль­не­н­ня від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті у зв’язку із закін­че­н­ням стро­ків дав­но­сті

  1. Осо­ба звіль­ня­є­ться від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті, якщо з дня вчи­не­н­ня нею зло­чи­ну і до дня набра­н­ня виро­ком закон­ної сили мину­ли такі стро­ки:

1) два роки — у разі вчи­не­н­ня зло­чи­ну неве­ли­кої тяж­ко­сті, за який перед­ба­че­не пока­ра­н­ня менш суво­ре, ніж обме­же­н­ня волі;

2) три роки — у разі вчи­не­н­ня зло­чи­ну неве­ли­кої тяж­ко­сті, за який перед­ба­че­не пока­ра­н­ня у виді обме­же­н­ня або позбав­ле­н­ня волі;

3) п’ять років — у разі вчи­не­н­ня зло­чи­ну сере­дньої тяж­ко­сті;

4) десять років — у разі вчи­не­н­ня тяж­ко­го зло­чи­ну;

5) п’ятнадцять років — у разі вчи­не­н­ня осо­бли­во тяж­ко­го зло­чи­ну.

  1. Пере­біг дав­но­сті зупи­ня­є­ться, якщо осо­ба, що вчи­ни­ла зло­чин, ухи­ли­ла­ся від досу­до­во­го слід­ства або суду. У цих випад­ках пере­біг дав­но­сті від­нов­лю­є­ться з дня з’явлення осо­би із зізна­н­ням або її затри­ма­н­ня. У цьо­му разі осо­ба звіль­ня­є­ться від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті, якщо з часу вчи­не­н­ня зло­чи­ну мину­ло п’ятнадцять років.
  2. Пере­біг дав­но­сті пере­ри­ва­є­ться, якщо до закін­че­н­ня зазна­че­них у части­нах пер­шій та дру­гій цієї стат­ті стро­ків осо­ба вчи­ни­ла новий зло­чин сере­дньої тяж­ко­сті, тяж­кий або осо­бли­во тяж­кий зло­чин. Обчи­сле­н­ня дав­но­сті в цьо­му разі почи­на­є­ться з дня вчи­не­н­ня ново­го зло­чи­ну. При цьо­му стро­ки дав­но­сті обчи­слю­ю­ться окре­мо за кожний зло­чин.
  3. Пита­н­ня про засто­су­ва­н­ня дав­но­сті до осо­би, що вчи­ни­ла осо­бли­во тяж­кий зло­чин, за який згі­дно із зако­ном може бути при­зна­че­но дові­чне позбав­ле­н­ня волі, вирі­шу­є­ться судом. Якщо суд не визнає за можли­ве засто­су­ва­ти дав­ність, дові­чне позбав­ле­н­ня волі не може бути при­зна­че­но і замі­ня­є­ться позбав­ле­н­ням волі на пев­ний строк.
  4. Дав­ність не засто­со­ву­є­ться у разі вчи­не­н­ня зло­чи­нів про­ти основ націо­наль­ної без­пе­ки Укра­ї­ни, перед­ба­че­них у ста­т­тях 109–114-1, про­ти миру та без­пе­ки люд­ства, перед­ба­че­них уста­т­тях 437–439 і части­ні пер­шій стат­ті 442 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 49 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 245-VII від 16.05.2013, 1183-VII від 08.04.2014}

Роз­діл X
ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ

Ста­т­тя 50. Поня­т­тя пока­ра­н­ня та його мета

  1. Пока­ра­н­ня є захо­дом при­му­су, що засто­со­ву­є­ться від іме­ні дер­жа­ви за виро­ком суду до осо­би, визна­ної вин­ною у вчи­нен­ні зло­чи­ну, і поля­гає в перед­ба­че­но­му зако­ном обме­жен­ні прав і сво­бод засу­дже­но­го.
  2. Пока­ра­н­ня має на меті не тіль­ки кару, а й виправ­ле­н­ня засу­дже­них, а також запо­бі­га­н­ня вчи­нен­ню нових зло­чи­нів як засу­дже­ни­ми, так і інши­ми осо­ба­ми.
  3. Пока­ра­н­ня не має на меті зав­да­ти фізи­чних стра­ж­дань або при­ни­зи­ти люд­ську гідність.

Ста­т­тя 51. Види пока­рань

До осіб, визна­них вин­ни­ми у вчи­нен­ні зло­чи­ну, судом можуть бути засто­со­ва­ні такі види пока­рань:

1) штраф;

2) позбав­ле­н­ня вій­сько­во­го, спе­ці­аль­но­го зва­н­ня, ран­гу, чину або ква­лі­фі­ка­цій­но­го кла­су;

3) позбав­ле­н­ня пра­ва обі­йма­ти пев­ні поса­ди або займа­ти­ся пев­ною діяль­ні­стю;

4) гро­мад­ські робо­ти;

5) виправ­ні робо­ти;

6) слу­жбо­ві обме­же­н­ня для вій­сько­во­слу­жбов­ців;

7) кон­фі­ска­ція май­на;

8) арешт;

9) обме­же­н­ня волі;

10) три­ма­н­ня в дисци­плі­нар­но­му баталь­йо­ні вій­сько­во­слу­жбов­ців;

11) позбав­ле­н­ня волі на пев­ний строк;

12) дові­чне позбав­ле­н­ня волі.

Ста­т­тя 52. Основ­ні та дода­тко­ві пока­ра­н­ня

  1. Основ­ни­ми пока­ра­н­ня­ми є гро­мад­ські робо­ти, виправ­ні робо­ти, слу­жбо­ві обме­же­н­ня для вій­сько­во­слу­жбов­ців, арешт, обме­же­н­ня волі, три­ма­н­ня в дисци­плі­нар­но­му баталь­йо­ні вій­сько­во­слу­жбов­ців, позбав­ле­н­ня волі на пев­ний строк, дові­чне позбав­ле­н­ня волі.
  2. Дода­тко­ви­ми пока­ра­н­ня­ми є позбав­ле­н­ня вій­сько­во­го, спе­ці­аль­но­го зва­н­ня, ран­гу, чину або ква­лі­фі­ка­цій­но­го кла­су та кон­фі­ска­ція май­на.
  3. Штраф та позбав­ле­н­ня пра­ва обі­йма­ти пев­ні поса­ди або займа­ти­ся пев­ною діяль­ні­стю можуть засто­со­ву­ва­ти­ся як основ­ні, так і як дода­тко­ві пока­ра­н­ня.
  4. За один зло­чин може бути при­зна­че­но лише одне основ­не пока­ра­н­ня, перед­ба­че­не в сан­кції стат­ті (сан­кції части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу. До основ­но­го пока­ра­н­ня може бути при­єд­на­не одне чи кіль­ка дода­тко­вих пока­рань у випад­ках та поряд­ку, перед­ба­че­них цим Коде­ксом.
  5. Ухи­ле­н­ня від пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го виро­ком суду, має наслід­ком від­по­від­аль­ність, перед­ба­че­ну ста­т­тя­ми 389 та 390 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 52 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 270-VI від 15.04.2008}

Ста­т­тя 53. Штраф

  1. Штраф — це гро­шо­ве стя­гне­н­ня, що накла­да­є­ться судом у випад­ках і роз­мі­рі, вста­нов­ле­них в Осо­бли­вій части­ні цьо­го Коде­ксу, з ура­ху­ва­н­ням поло­жень части­ни дру­гої цієї стат­ті.
  2. Роз­мір штра­фу визна­ча­є­ться судом зале­жно від тяж­ко­сті вчи­не­но­го зло­чи­ну та з ура­ху­ва­н­ням май­но­во­го ста­ну вин­но­го в межах від трид­ця­ти нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян до п’ятдесяти тисяч нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян, якщо ста­т­тя­ми Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу не перед­ба­че­но вищо­го роз­мі­ру штра­фу. За вчи­не­н­ня зло­чи­ну, за який перед­ба­че­не основ­не пока­ра­н­ня у виді штра­фу понад три тися­чі нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян, роз­мір штра­фу, що при­зна­ча­є­ться судом, не може бути мен­шим за роз­мір май­но­вої шко­ди, зав­да­ної зло­чи­ном, або отри­ма­но­го вна­слі­док вчи­не­н­ня зло­чи­ну дохо­ду, неза­ле­жно від гра­ни­чно­го роз­мі­ру штра­фу, перед­ба­че­но­го сан­кці­єю стат­ті (сан­кці­єю части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу. Суд, вста­но­вив­ши, що такий зло­чин вчи­не­но у спів­у­ча­сті і роль вико­нав­ця (спів­ви­ко­нав­ця), під­бу­рю­ва­ча або посо­бни­ка у його вчи­нен­ні є незна­чною, може при­зна­чи­ти таким осо­бам пока­ра­н­ня у виді штра­фу в роз­мі­рі, перед­ба­че­но­му сан­кці­єю стат­ті (сан­кці­єю части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу, без ура­ху­ва­н­ня роз­мі­ру май­но­вої шко­ди, зав­да­ної зло­чи­ном, або отри­ма­но­го вна­слі­док вчи­не­н­ня зло­чи­ну дохо­ду.
  3. Штраф як дода­тко­ве пока­ра­н­ня може бути при­зна­че­ний лише тоді, коли його спе­ці­аль­но перед­ба­че­но в сан­кції стат­ті (сан­кції части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу.
  4. З ура­ху­ва­н­ням май­но­во­го ста­ну осо­би суд може при­зна­чи­ти штраф із роз­стро­чкою випла­ти пев­ни­ми части­на­ми стро­ком до одно­го року.
  5. У разі неспла­ти штра­фу в роз­мі­рі не біль­ше трьох тисяч нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян та від­су­тно­сті під­став для роз­стро­чки його випла­ти суд замі­нює неспла­че­ну суму штра­фу пока­ра­н­ням у виді гро­мад­ських робіт із роз­ра­хун­ку одна годи­на гро­мад­ських робіт за один уста­нов­ле­ний зако­но­дав­ством нео­по­да­тко­ву­ва­ний міні­мум дохо­дів гро­ма­дян або виправ­ни­ми робо­та­ми із роз­ра­хун­ку один місяць виправ­них робіт за двад­цять уста­нов­ле­них зако­но­дав­ством нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян, але на строк не біль­ше двох років.

У разі неспла­ти штра­фу в роз­мі­рі понад три тися­чі нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян, при­зна­че­но­го як основ­не пока­ра­н­ня, та від­су­тно­сті під­став для роз­стро­чки його випла­ти суд замі­нює неспла­че­ну суму штра­фу пока­ра­н­ням у виді позбав­ле­н­ня волі із роз­ра­хун­ку один день позбав­ле­н­ня волі за вісім нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян у таких межах:

1) від одно­го до п’яти років позбав­ле­н­ня волі — у випад­ку при­зна­че­н­ня штра­фу за вчи­не­н­ня зло­чи­ну сере­дньої тяж­ко­сті;

2) від п’яти до деся­ти років позбав­ле­н­ня волі — у випад­ку при­зна­че­н­ня штра­фу за вчи­не­н­ня тяж­ко­го зло­чи­ну;

3) від деся­ти до два­над­ця­ти років позбав­ле­н­ня волі — у випад­ку при­зна­че­н­ня штра­фу за вчи­не­н­ня осо­бли­во тяж­ко­го зло­чи­ну.

Якщо під час роз­ра­хун­ку стро­ку позбав­ле­н­ня волі цей строк ста­но­вить біль­ше вста­нов­ле­них цією части­ною стат­ті меж, суд замі­нює пока­ра­н­ня у виді штра­фу пока­ра­н­ням у виді позбав­ле­н­ня волі на макси­маль­ний строк, перед­ба­че­ний для зло­чи­ну від­по­від­ної тяж­ко­сті цією части­ною стат­ті.

{Ста­т­тя 53 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 270-VI від 15.04.2008; в реда­кції Зако­ну 4025-VI від 15.11.2011; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 4652-VI від 13.04.2012}

Ста­т­тя 54. Позбав­ле­н­ня вій­сько­во­го, спе­ці­аль­но­го зва­н­ня, ран­гу, чину або ква­лі­фі­ка­цій­но­го кла­су

Засу­дже­на за тяж­кий чи осо­бли­во тяж­кий зло­чин осо­ба, яка має вій­сько­ве, спе­ці­аль­не зва­н­ня, ранг, чин або ква­лі­фі­ка­цій­ний клас, може бути позбав­ле­на за виро­ком суду цьо­го зва­н­ня, ран­гу, чину або ква­лі­фі­ка­цій­но­го кла­су.

Ста­т­тя 55. Позбав­ле­н­ня пра­ва обі­йма­ти пев­ні поса­ди або займа­ти­ся пев­ною діяль­ні­стю

  1. Позбав­ле­н­ня пра­ва обі­йма­ти пев­ні поса­ди або займа­ти­ся пев­ною діяль­ні­стю може бути при­зна­че­не як основ­не пока­ра­н­ня на строк від двох до п’яти років або як дода­тко­ве пока­ра­н­ня на строк від одно­го до трьох років.

Позбав­ле­н­ня пра­ва обі­йма­ти пев­ні поса­ди як дода­тко­ве пока­ра­н­ня у спра­вах, перед­ба­че­них Зако­ном Укра­ї­ни “Про очи­ще­н­ня вла­ди”, при­зна­ча­є­ться на строк п’ять років.

  1. Позбав­ле­н­ня пра­ва обі­йма­ти пев­ні поса­ди або займа­ти­ся пев­ною діяль­ні­стю як дода­тко­ве пока­ра­н­ня може бути при­зна­че­не й у випад­ках, коли воно не перед­ба­че­не в сан­кції стат­ті (сан­кції части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу за умо­ви, що з ура­ху­ва­н­ням хара­кте­ру зло­чи­ну, вчи­не­но­го за поса­дою або у зв’язку із заня­т­тям пев­ною діяль­ні­стю, осо­би засу­дже­но­го та інших обста­вин спра­ви суд визнає за немо­жли­ве збе­ре­же­н­ня за ним пра­ва обі­йма­ти пев­ні поса­ди або займа­ти­ся пев­ною діяль­ні­стю.
  2. При при­зна­чен­ні позбав­ле­н­ня пра­ва обі­йма­ти пев­ні поса­ди або займа­ти­ся пев­ною діяль­ні­стю як дода­тко­во­го пока­ра­н­ня до аре­шту, обме­же­н­ня волі, три­ма­н­ня в дисци­плі­нар­но­му баталь­йо­ні вій­сько­во­слу­жбов­ців або позбав­ле­н­ня волі на пев­ний строк — воно поши­рю­є­ться на увесь час від­бу­ва­н­ня основ­но­го пока­ра­н­ня і, крім цьо­го, на строк, вста­нов­ле­ний виро­ком суду, що набрав закон­ної сили. При цьо­му строк дода­тко­во­го пока­ра­н­ня обчи­слю­є­ться з момен­ту від­бу­т­тя основ­но­го пока­ра­н­ня, а при при­зна­чен­ні пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня пра­ва обі­йма­ти пев­ні поса­ди або займа­ти­ся пев­ною діяль­ні­стю як дода­тко­ве до інших основ­них пока­рань, а також у разі засто­су­ва­н­ня стат­ті 77 цьо­го Коде­ксу — з момен­ту набра­н­ня закон­ної сили виро­ком.

{Ста­т­тя 55 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 270-VI від 15.04.2008, 1682-VII від 16.09.2014}

Ста­т­тя 56. Гро­мад­ські робо­ти

  1. Гро­мад­ські робо­ти поля­га­ють у вико­нан­ні засу­дже­ним у віль­ний від робо­ти чи навча­н­ня час без­опла­тних суспіль­но кори­сних робіт, вид яких визна­ча­ють орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня.
  2. Гро­мад­ські робо­ти вста­нов­лю­ю­ться на строк від шіст­де­ся­ти до дво­хсот соро­ка годин і від­бу­ва­ю­ться не більш як чоти­ри годи­ни на день.
  3. Гро­мад­ські робо­ти не при­зна­ча­ю­ться осо­бам, визна­ним інва­лі­да­ми пер­шої або дру­гої гру­пи, вагі­тним жін­кам, осо­бам, які дося­гли пен­сій­но­го віку, а також вій­сько­во­слу­жбов­цям стро­ко­вої слу­жби.

Ста­т­тя 57. Виправ­ні робо­ти

  1. Пока­ра­н­ня у виді виправ­них робіт вста­нов­лю­є­ться на строк від шести міся­ців до двох років і від­бу­ва­є­ться за місцем робо­ти засу­дже­но­го. Із суми заро­бі­тку засу­дже­но­го до виправ­них робіт про­ва­ди­ться від­ра­ху­ва­н­ня в доход дер­жа­ви у роз­мі­рі, вста­нов­ле­но­му виро­ком суду, в межах від деся­ти до двад­ця­ти від­со­тків.
  2. Виправ­ні робо­ти не засто­со­ву­ю­ться до вагі­тних жінок та жінок, які пере­бу­ва­ють у від­пус­тці по догля­ду за дити­ною, до непра­це­зда­тних, до осіб, що не дося­гли шістнад­ця­ти років, та тих, що дося­гли пен­сій­но­го віку, а також до вій­сько­во­слу­жбов­ців, осіб рядо­во­го і началь­ни­цько­го скла­ду Дер­жав­ної слу­жби спе­ці­аль­но­го зв’язку та захи­сту інфор­ма­ції Укра­ї­ни, пра­ців­ни­ків пра­во­охо­рон­них орга­нів, нота­рі­у­сів, суд­дів, про­ку­ро­рів, адво­ка­тів, дер­жав­них слу­жбов­ців, поса­до­вих осіб орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня.
  3. Осо­бам, які ста­ли непра­це­зда­тни­ми після поста­нов­ле­н­ня виро­ку суду, виправ­ні робо­ти суд може замі­ни­ти штра­фом із роз­ра­хун­ку трьох вста­нов­ле­них зако­но­дав­ством нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян за один місяць виправ­них робіт.

{Ста­т­тя 57 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1180-VI від 19.03.2009}

Ста­т­тя 58. Слу­жбо­ві обме­же­н­ня для вій­сько­во­слу­жбов­ців

  1. Пока­ра­н­ня у виді слу­жбо­во­го обме­же­н­ня засто­со­ву­є­ться до засу­дже­них вій­сько­во­слу­жбов­ців, крім вій­сько­во­слу­жбов­ців стро­ко­вої слу­жби, на строк від шести міся­ців до двох років у випад­ках, перед­ба­че­них цим Коде­ксом, а також у випад­ках, коли суд, вра­хо­ву­ю­чи обста­ви­ни спра­ви та осо­бу засу­дже­но­го, вва­жа­ти­ме за можли­ве замість обме­же­н­ня волі чи позбав­ле­н­ня волі на строк не біль­ше двох років при­зна­чи­ти слу­жбо­ве обме­же­н­ня на той самий строк.
  2. Із суми гро­шо­во­го забез­пе­че­н­ня засу­дже­но­го до слу­жбо­во­го обме­же­н­ня про­ва­ди­ться від­ра­ху­ва­н­ня в доход дер­жа­ви у роз­мі­рі, вста­нов­ле­но­му виро­ком суду, в межах від деся­ти до двад­ця­ти від­со­тків. Під час від­бу­ва­н­ня цьо­го пока­ра­н­ня засу­дже­ний не може бути під­ви­ще­ний за поса­дою, у вій­сько­во­му зван­ні, а строк пока­ра­н­ня не зара­хо­ву­є­ться йому в строк вислу­ги років для при­сво­є­н­ня чер­го­во­го вій­сько­во­го зва­н­ня.

Ста­т­тя 59. Кон­фі­ска­ція май­на

  1. Пока­ра­н­ня у виді кон­фі­ска­ції май­на поля­гає в при­му­со­во­му без­опла­тно­му вилу­чен­ні у вла­сність дер­жа­ви всьо­го або части­ни май­на, яке є вла­сні­стю засу­дже­но­го. Якщо кон­фі­ску­є­ться части­на май­на, суд пови­нен зазна­чи­ти, яка саме части­на май­на кон­фі­ску­є­ться, або пере­лі­чи­ти пре­дме­ти, що кон­фі­ску­ю­ться.
  2. Кон­фі­ска­ція май­на вста­нов­лю­є­ться за тяж­кі та осо­бли­во тяж­кі кори­сли­ві зло­чи­ни, а також за зло­чи­ни про­ти основ націо­наль­ної без­пе­ки Укра­ї­ни та гро­мад­ської без­пе­ки неза­ле­жно від сту­пе­ня їх тяж­ко­сті і може бути при­зна­че­на лише у випад­ках, спе­ці­аль­но перед­ба­че­них в Осо­бли­вій части­ні цьо­го Коде­ксу.
  3. Пере­лік май­на, що не під­ля­гає кон­фі­ска­ції, визна­ча­є­ться зако­ном Укра­ї­ни.

{Ста­т­тя 59 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1689-VII від 07.10.2014}

Ста­т­тя 60. Арешт

  1. Пока­ра­н­ня у виді аре­шту поля­гає в три­ман­ні засу­дже­но­го в умо­вах ізо­ля­ції і вста­нов­лю­є­ться на строк від одно­го до шести міся­ців.
  2. Вій­сько­во­слу­жбов­ці від­бу­ва­ють арешт на гау­птва­хті.
  3. Арешт не засто­со­ву­є­ться до осіб віком до шістнад­ця­ти років, вагі­тних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.

Ста­т­тя 61. Обме­же­н­ня волі

  1. Пока­ра­н­ня у виді обме­же­н­ня волі поля­гає у три­ман­ні осо­би в кри­мі­наль­но-вико­нав­чих уста­но­вах від­кри­то­го типу без ізо­ля­ції від суспіль­ства в умо­вах здій­сне­н­ня за нею нагля­ду з обов’язковим залу­че­н­ням засу­дже­но­го до пра­ці.
  2. Обме­же­н­ня волі вста­нов­лю­є­ться на строк від одно­го до п’яти років.
  3. Обме­же­н­ня волі не засто­со­ву­є­ться до непов­но­лі­тніх, вагі­тних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотир­над­ця­ти років, до осіб, що дося­гли пен­сій­но­го віку, вій­сько­во­слу­жбов­ців стро­ко­вої слу­жби та до інва­лі­дів пер­шої і дру­гої гру­пи.

Ста­т­тя 62. Три­ма­н­ня в дисци­плі­нар­но­му баталь­йо­ні вій­сько­во­слу­жбов­ців

  1. Пока­ра­н­ня у виді три­ма­н­ня в дисци­плі­нар­но­му баталь­йо­ні при­зна­ча­є­ться вій­сько­во­слу­жбов­цям стро­ко­вої слу­жби, вій­сько­во­слу­жбов­цям, які про­хо­дять вій­сько­ву слу­жбу за кон­тра­ктом, осо­бам офі­цер­сько­го скла­ду, які про­хо­дять кадро­ву вій­сько­ву слу­жбу, осо­бам офі­цер­сько­го скла­ду, які про­хо­дять вій­сько­ву слу­жбу за при­зо­вом, вій­сько­во­слу­жбов­цям, при­зва­ним на вій­сько­ву слу­жбу під час мобі­лі­за­ції, на осо­бли­вий пері­од (крім вій­сько­во­слу­жбов­ців-жінок), на строк від шести міся­ців до двох років у випад­ках, перед­ба­че­них цим Коде­ксом, а також якщо суд, вра­хо­ву­ю­чи обста­ви­ни спра­ви та осо­бу засу­дже­но­го, вва­жа­ти­ме за можли­ве замі­ни­ти позбав­ле­н­ня волі на строк не біль­ше двох років три­ма­н­ням у дисци­плі­нар­но­му баталь­йо­ні на той самий строк.
  2. Три­ма­н­ня в дисци­плі­нар­но­му баталь­йо­ні вій­сько­во­слу­жбов­ців замість позбав­ле­н­ня волі не може засто­со­ву­ва­ти­ся до осіб, які рані­ше від­бу­ва­ли пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня волі.

{Ста­т­тя 62 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 158-VIII від 05.02.2015}

Ста­т­тя 63. Позбав­ле­н­ня волі на пев­ний строк

  1. Пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня волі поля­гає в ізо­ля­ції засу­дже­но­го та помі­щен­ні його на пев­ний строк до кри­мі­наль­но-вико­нав­чої уста­но­ви закри­то­го типу.
  2. Позбав­ле­н­ня волі вста­нов­лю­є­ться на строк від одно­го до п’ятнадцяти років, за виня­тком випад­ків, перед­ба­че­них Загаль­ною части­ною цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 63 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 270-VI від 15.04.2008, 1254-VI від 14.04.2009}

Ста­т­тя 64. Дові­чне позбав­ле­н­ня волі

  1. Дові­чне позбав­ле­н­ня волі вста­нов­лю­є­ться за вчи­не­н­ня осо­бли­во тяж­ких зло­чи­нів і засто­со­ву­є­ться лише у випад­ках, спе­ці­аль­но перед­ба­че­них цим Коде­ксом, якщо суд не вва­жає за можли­ве засто­со­ву­ва­ти позбав­ле­н­ня волі на пев­ний строк.
  2. Дові­чне позбав­ле­н­ня волі не засто­со­ву­є­ться до осіб, що вчи­ни­ли зло­чи­ни у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в ста­ні вагі­тно­сті під час вчи­не­н­ня зло­чи­ну або на момент поста­нов­ле­н­ня виро­ку.
Звер­ну­тись до адво­ка­тазахист у кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні
0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:
Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...