25.08.2016

Кримінальний кодекс України

Звер­ну­тись до адво­ка­тазахист у кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні

Роз­діл XI
ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

Ста­т­тя 65. Загаль­ні заса­ди при­зна­че­н­ня пока­ра­н­ня

  1. Суд при­зна­чає пока­ра­н­ня:

1) у межах, уста­нов­ле­них у сан­кції стат­ті (сан­кції части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу, що перед­ба­чає від­по­від­аль­ність за вчи­не­ний зло­чин, за виня­тком випад­ків, перед­ба­че­них части­ною дру­гою стат­ті 53 цьо­го Коде­ксу;

2) від­по­від­но до поло­жень Загаль­ної части­ни цьо­го Коде­ксу;

3) вра­хо­ву­ю­чи сту­пінь тяж­ко­сті вчи­не­но­го зло­чи­ну, осо­бу вин­но­го та обста­ви­ни, що пом’якшують та обтя­жу­ють пока­ра­н­ня.

  1. Осо­бі, яка вчи­ни­ла зло­чин, має бути при­зна­че­не пока­ра­н­ня, необ­хі­дне й доста­тнє для її виправ­ле­н­ня та попе­ре­дже­н­ня нових зло­чи­нів. Більш суво­рий вид пока­ра­н­ня з числа перед­ба­че­них за вчи­не­ний зло­чин при­зна­ча­є­ться лише у разі, якщо менш суво­рий вид пока­ра­н­ня буде недо­ста­тній для виправ­ле­н­ня осо­би та попе­ре­дже­н­ня вчи­не­н­ня нею нових зло­чи­нів.
  2. Під­ста­ви для при­зна­че­н­ня більш м’якого пока­ра­н­ня, ніж це перед­ба­че­но від­по­від­ною стат­тею Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу за вчи­не­ний зло­чин, визна­ча­ю­ться стат­тею 69 цьо­го Коде­ксу.
  3. Більш суво­ре пока­ра­н­ня, ніж перед­ба­че­не від­по­від­ни­ми ста­т­тя­ми Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу за вчи­не­ний зло­чин, може бути при­зна­че­не за суку­пні­стю зло­чи­нів і за суку­пні­стю виро­ків згі­дно зі ста­т­тя­ми 70 та 71 цьо­го Коде­ксу.
  4. У випад­ку затвер­дже­н­ня виро­ком уго­ди про при­ми­ре­н­ня або про визна­н­ня вини суд при­зна­чає пока­ра­н­ня, узго­дже­не сто­ро­на­ми уго­ди.

{Ста­т­тя 65 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 270-VI від 15.04.2008, 4025-VI від 15.11.2011, 4652-VI від 13.04.2012}

Ста­т­тя 66. Обста­ви­ни, які пом’якшують пока­ра­н­ня

  1. При при­зна­чен­ні пока­ра­н­ня обста­ви­на­ми, які його пом’якшують, визна­ю­ться:

1) з’явлення із зізна­н­ням, щире кая­т­тя або актив­не спри­я­н­ня роз­кри­т­тю зло­чи­ну;

2) добро­віль­не від­шко­ду­ва­н­ня зав­да­но­го зби­тку або усу­не­н­ня запо­ді­я­ної шко­ди;

2-1) нада­н­ня меди­чної або іншої допо­мо­ги потер­пі­ло­му без­по­се­ре­дньо після вчи­не­н­ня зло­чи­ну;

3) вчи­не­н­ня зло­чи­ну непов­но­лі­тнім;

4) вчи­не­н­ня зло­чи­ну жін­кою в ста­ні вагі­тно­сті;

5) вчи­не­н­ня зло­чи­ну вна­слі­док збі­гу тяж­ких осо­би­стих, сімей­них чи інших обста­вин;

6) вчи­не­н­ня зло­чи­ну під впли­вом погро­зи, при­му­су або через мате­рі­аль­ну, слу­жбо­ву чи іншу зале­жність;

7) вчи­не­н­ня зло­чи­ну під впли­вом силь­но­го душев­но­го хви­лю­ва­н­ня, викли­ка­но­го непра­во­мір­ни­ми або амо­раль­ни­ми дія­ми потер­пі­ло­го;

8) вчи­не­н­ня зло­чи­ну з пере­ви­ще­н­ням меж край­ньої необ­хі­дно­сті;

9) вико­на­н­ня спе­ці­аль­но­го зав­да­н­ня з попе­ре­дже­н­ня чи роз­кри­т­тя зло­чин­ної діяль­но­сті орга­ні­зо­ва­ної гру­пи чи зло­чин­ної орга­ні­за­ції, поєд­на­не з вчи­не­н­ням зло­чи­ну у випад­ках, перед­ба­че­них цим Коде­ксом.

  1. При при­зна­чен­ні пока­ра­н­ня суд може визна­ти таки­ми, що його пом’якшують, і інші обста­ви­ни, не зазна­че­ні в части­ні пер­шій цієї стат­ті.
  2. Якщо будь-яка з обста­вин, що пом’якшує пока­ра­н­ня, перед­ба­че­на в стат­ті Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу як озна­ка зло­чи­ну, що впли­ває на його ква­лі­фі­ка­цію, суд не може ще раз вра­хо­ву­ва­ти її при при­зна­чен­ні пока­ра­н­ня як таку, що його пом’якшує.

{Ста­т­тя 66 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 270-VI від 15.04.2008}

Ста­т­тя 67. Обста­ви­ни, які обтя­жу­ють пока­ра­н­ня

  1. При при­зна­чен­ні пока­ра­н­ня обста­ви­на­ми, які його обтя­жу­ють, визна­ю­ться:

1) вчи­не­н­ня зло­чи­ну осо­бою повтор­но та реци­див зло­чи­нів;

2) вчи­не­н­ня зло­чи­ну гру­пою осіб за попе­ре­дньою змо­вою (части­на дру­га або тре­тя стат­ті 28);

3) вчи­не­н­ня зло­чи­ну на ґрун­ті расо­вої, націо­наль­ної чи релі­гій­ної воро­жне­чі або роз­бра­ту;

4) вчи­не­н­ня зло­чи­ну у зв’язку з вико­на­н­ням потер­пі­лим слу­жбо­во­го або гро­мад­сько­го обов’язку;

5) тяж­кі наслід­ки, зав­да­ні зло­чи­ном;

6) вчи­не­н­ня зло­чи­ну щодо мало­лі­тньо­го, осо­би похи­ло­го віку або осо­би, що пере­бу­ває в без­по­ра­дно­му ста­ні;

7) вчи­не­н­ня зло­чи­ну щодо жін­ки, яка заві­до­мо для вин­но­го пере­бу­ва­ла у ста­ні вагі­тно­сті;

8) вчи­не­н­ня зло­чи­ну щодо осо­би, яка пере­бу­ває в мате­рі­аль­ній, слу­жбо­вій чи іншій зале­жно­сті від вин­но­го;

9) вчи­не­н­ня зло­чи­ну з вико­ри­ста­н­ням мало­лі­тньо­го або осо­би, що стра­ждає пси­хі­чним захво­рю­ва­н­ням чи недо­ум­ством;

10) вчи­не­н­ня зло­чи­ну з осо­бли­вою жор­сто­кі­стю;

11) вчи­не­н­ня зло­чи­ну з вико­ри­ста­н­ням умов воєн­но­го або над­зви­чай­но­го ста­ну, інших над­зви­чай­них подій;

12) вчи­не­н­ня зло­чи­ну загаль­но­не­без­пе­чним спосо­бом;

13) вчи­не­н­ня зло­чи­ну осо­бою, що пере­бу­ває у ста­ні алко­голь­но­го сп’яніння або у ста­ні, викли­ка­но­му вжи­ва­н­ням нар­ко­ти­чних або інших одур­ма­ню­ю­чих засо­бів.

  1. Суд має пра­во, зале­жно від хара­кте­ру вчи­не­но­го зло­чи­ну, не визна­ти будь-яку із зазна­че­них у части­ні пер­шій цієї стат­ті обста­вин, за виня­тком обста­вин, зазна­че­них у пун­ктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 такою, що обтя­жує пока­ра­н­ня, навів­ши моти­ви сво­го ріше­н­ня у виро­ку.
  2. При при­зна­чен­ні пока­ра­н­ня суд не може визна­ти таки­ми, що його обтя­жу­ють, обста­ви­ни, не зазна­че­ні в части­ні пер­шій цієї стат­ті.
  3. Якщо будь-яка з обста­вин, що обтя­жує пока­ра­н­ня, перед­ба­че­на в стат­ті Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу як озна­ка зло­чи­ну, що впли­ває на його ква­лі­фі­ка­цію, суд не може ще раз вра­хо­ву­ва­ти її при при­зна­чен­ні пока­ра­н­ня як таку, що його обтя­жує.

Ста­т­тя 68. При­зна­че­н­ня пока­ра­н­ня за неза­кін­че­ний зло­чин та за зло­чин, вчи­не­ний у спів­у­ча­сті

  1. При при­зна­чен­ні пока­ра­н­ня за неза­кін­че­ний зло­чин суд, керу­ю­чись поло­же­н­ня­ми ста­тей 65–67 цьо­го Коде­ксу, вра­хо­вує сту­пінь тяж­ко­сті вчи­не­но­го осо­бою дія­н­ня, сту­пінь здій­сне­н­ня зло­чин­но­го намі­ру та при­чи­ни, вна­слі­док яких зло­чин не було дове­де­но до кін­ця.
  2. За вчи­не­н­ня готу­ва­н­ня до зло­чи­ну строк або роз­мір пока­ра­н­ня не може пере­ви­щу­ва­ти поло­ви­ни макси­маль­но­го стро­ку або роз­мі­ру най­більш суво­ро­го виду пока­ра­н­ня, перед­ба­че­но­го сан­кці­єю стат­ті (сан­кці­єю части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу.
  3. За вчи­не­н­ня зама­ху на зло­чин строк або роз­мір пока­ра­н­ня не може пере­ви­щу­ва­ти двох тре­тин макси­маль­но­го стро­ку або роз­мі­ру най­більш суво­ро­го виду пока­ра­н­ня, перед­ба­че­но­го сан­кці­єю стат­ті (сан­кці­єю части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу.
  4. При при­зна­чен­ні пока­ра­н­ня спів­у­ча­сни­кам зло­чи­ну суд, керу­ю­чись поло­же­н­ня­ми ста­тей 65–67 цьо­го Коде­ксу, вра­хо­вує хара­ктер та сту­пінь уча­сті кожно­го з них у вчи­нен­ні зло­чи­ну.

{Ста­т­тя 68 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 270-VI від 15.04.2008}

Ста­т­тя 69. При­зна­че­н­ня більш м’якого пока­ра­н­ня, ніж перед­ба­че­но зако­ном

  1. За наяв­но­сті кіль­кох обста­вин, що пом’якшують пока­ра­н­ня та істо­тно зни­жу­ють сту­пінь тяж­ко­сті вчи­не­но­го зло­чи­ну, з ура­ху­ва­н­ням осо­би вин­но­го суд, умо­ти­ву­вав­ши своє ріше­н­ня, може, крім випад­ків засу­дже­н­ня за кору­пцій­ний зло­чин, при­зна­чи­ти основ­не пока­ра­н­ня, ниж­че від най­ниж­чої межі, вста­нов­ле­ної в сан­кції стат­ті (сан­кції части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу, або пере­йти до іншо­го, більш м’якого виду основ­но­го пока­ра­н­ня, не зазна­че­но­го в сан­кції стат­ті (сан­кції части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу за цей зло­чин. У цьо­му випад­ку суд не має пра­ва при­зна­чи­ти пока­ра­н­ня, ниж­че від най­ниж­чої межі, вста­нов­ле­ної для тако­го виду пока­ра­н­ня в Загаль­ній части­ні цьо­го Коде­ксу. За вчи­не­н­ня зло­чи­ну, за який перед­ба­че­не основ­не пока­ра­н­ня у виді штра­фу в роз­мі­рі понад три тися­чі нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян, суд з під­став, перед­ба­че­них цією части­ною, може при­зна­чи­ти основ­не пока­ра­н­ня у виді штра­фу, роз­мір яко­го не біль­ше ніж на чверть ниж­чий від най­ниж­чої межі, вста­нов­ле­ної в сан­кції стат­ті (сан­кції части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу.
  2. На під­ста­вах, перед­ба­че­них у части­ні пер­шій цієї стат­ті, суд може не при­зна­ча­ти дода­тко­во­го пока­ра­н­ня, що перед­ба­че­не в сан­кції стат­ті (сан­кції части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу як обов’язкове, за виня­тком випад­ків при­зна­че­н­ня пока­ра­н­ня за вчи­не­н­ня зло­чи­ну, за який перед­ба­че­не основ­не пока­ра­н­ня у виді штра­фу в роз­мі­рі понад три тися­чі нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян.

{Ста­т­тя 69 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 270-VI від 15.04.2008, 4025-VI від 15.11.2011, 1698-VII від 14.10.2014}

Ста­т­тя 69–1. При­зна­че­н­ня пока­ра­н­ня за наяв­но­сті обста­вин, що пом’якшують пока­ра­н­ня

  1. За наяв­но­сті обста­вин, що пом’якшують пока­ра­н­ня, перед­ба­че­них пун­кта­ми 1 та 2части­ни пер­шої стат­ті 66 цьо­го Коде­ксу, від­су­тно­сті обста­вин, що обтя­жу­ють пока­ра­н­ня, а також при визнан­ні обви­ну­ва­че­ним сво­єї вини, строк або роз­мір пока­ра­н­ня не може пере­ви­щу­ва­ти двох тре­тин макси­маль­но­го стро­ку або роз­мі­ру най­більш суво­ро­го виду пока­ра­н­ня, перед­ба­че­но­го від­по­від­ною сан­кці­єю стат­ті (сан­кці­єю части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу.

{Кодекс допов­не­но стат­тею 69-1 згі­дно із Зако­ном 270-VI від 15.04.2008; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 245-VII від 16.05.2013}

Ста­т­тя 70. При­зна­че­н­ня пока­ра­н­ня за суку­пні­стю зло­чи­нів

  1. При суку­пно­сті зло­чи­нів суд, при­зна­чив­ши пока­ра­н­ня (основ­не і дода­тко­ве) за кожний зло­чин окре­мо, визна­чає оста­то­чне пока­ра­н­ня шля­хом погли­не­н­ня менш суво­ро­го пока­ра­н­ня більш суво­рим або шля­хом пов­но­го чи час­тко­во­го скла­да­н­ня при­зна­че­них пока­рань.
  2. При скла­дан­ні пока­рань оста­то­чне пока­ра­н­ня за суку­пні­стю зло­чи­нів визна­ча­є­ться в межах, вста­нов­ле­них сан­кці­єю стат­ті (сан­кці­єю части­ни стат­ті) Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу, яка перед­ба­чає більш суво­ре пока­ра­н­ня. Якщо хоча б один із зло­чи­нів є уми­сним тяж­ким або осо­бли­во тяж­ким, суд може при­зна­чи­ти оста­то­чне пока­ра­н­ня за суку­пні­стю зло­чи­нів у межах макси­маль­но­го стро­ку, вста­нов­ле­но­го для дано­го виду пока­ра­н­ня в Загаль­ній части­ні цьо­го Коде­ксу. Якщо хоча б за один із вчи­не­них зло­чи­нів при­зна­че­но дові­чне позбав­ле­н­ня волі, то оста­то­чне пока­ра­н­ня за суку­пні­стю зло­чи­нів визна­ча­є­ться шля­хом погли­не­н­ня будь-яких менш суво­рих пока­рань дові­чним позбав­ле­н­ням волі.
  3. До основ­но­го пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го за суку­пні­стю зло­чи­нів, можуть бути при­єд­на­ні дода­тко­ві пока­ра­н­ня, при­зна­че­ні судом за зло­чи­ни, у вчи­нен­ні яких осо­бу було визна­но вин­ною.
  4. За пра­ви­ла­ми, перед­ба­че­ни­ми в части­нах пер­шій — тре­тій цієї стат­ті, при­зна­ча­є­ться пока­ра­н­ня, якщо після поста­нов­ле­н­ня виро­ку в спра­ві буде вста­нов­ле­но, що засу­дже­ний винен ще і в іншо­му зло­чи­ні, вчи­не­но­му ним до поста­нов­ле­н­ня попе­ре­дньо­го виро­ку. У цьо­му випад­ку в строк пока­ра­н­ня, оста­то­чно при­зна­че­но­го за суку­пні­стю зло­чи­нів, зара­хо­ву­є­ться пока­ра­н­ня, від­бу­те пов­ні­стю або час­тко­во за попе­ре­днім виро­ком, за пра­ви­ла­ми, перед­ба­че­ни­ми в стат­ті 72 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 70 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 270-VI від 15.04.2008}

Ста­т­тя 71. При­зна­че­н­ня пока­ра­н­ня за суку­пні­стю виро­ків

  1. Якщо засу­дже­ний після поста­нов­ле­н­ня виро­ку, але до пов­но­го від­бу­т­тя пока­ра­н­ня вчи­нив новий зло­чин, суд до пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го за новим виро­ком, пов­ні­стю або час­тко­во при­єд­нує невід­бу­ту части­ну пока­ра­н­ня за попе­ре­днім виро­ком.
  2. При скла­дан­ні пока­рань за суку­пні­стю виро­ків загаль­ний строк пока­ра­н­ня не може пере­ви­щу­ва­ти макси­маль­но­го стро­ку, вста­нов­ле­но­го для дано­го виду пока­ра­н­ня в Загаль­ній части­ні цьо­го Коде­ксу. При скла­дан­ні пока­рань у виді позбав­ле­н­ня волі загаль­ний строк пока­ра­н­ня, оста­то­чно при­зна­че­но­го за суку­пні­стю виро­ків, не пови­нен пере­ви­щу­ва­ти п’ятнадцяти років, а у випад­ку, якщо хоча б один із зло­чи­нів є осо­бли­во тяж­ким, загаль­ний строк позбав­ле­н­ня волі може бути біль­шим п’ятнадцяти років, але не пови­нен пере­ви­щу­ва­ти двад­ця­ти п’яти років. При скла­дан­ні пока­рань у виді дові­чно­го позбав­ле­н­ня волі та будь-яких менш суво­рих пока­рань загаль­ний строк пока­ра­н­ня, оста­то­чно при­зна­че­но­го за суку­пні­стю виро­ків, визна­ча­є­ться шля­хом погли­не­н­ня менш суво­рих пока­рань дові­чним позбав­ле­н­ням волі.
  3. При­зна­че­не хоча б за одним із виро­ків дода­тко­ве пока­ра­н­ня або невід­бу­та його части­на за попе­ре­днім виро­ком під­ля­гає при­єд­нан­ню до основ­но­го пока­ра­н­ня, оста­то­чно при­зна­че­но­го за суку­пні­стю виро­ків.
  4. Оста­то­чне пока­ра­н­ня за суку­пні­стю виро­ків, крім випад­ків, коли воно визна­ча­є­ться шля­хом погли­не­н­ня одно­го пока­ра­н­ня іншим, при­зна­че­ним у макси­маль­но­му роз­мі­рі, має бути біль­шим від пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го за новий зло­чин, а також від невід­бу­тої части­ни пока­ра­н­ня за попе­ре­днім виро­ком.
  5. Якщо засу­дже­ний після поста­нов­ле­н­ня виро­ку, але до пов­но­го від­бу­т­тя пока­ра­н­ня вчи­нив два або біль­ше зло­чи­нів, суд при­зна­чає пока­ра­н­ня за ці нові зло­чи­ни за пра­ви­ла­ми, перед­ба­че­ни­ми у стат­ті 70 цьо­го Коде­ксу, а потім до оста­то­чно­го пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го за суку­пні­стю зло­чи­нів, пов­ні­стю чи час­тко­во при­єд­нує невід­бу­ту части­ну пока­ра­н­ня за попе­ре­днім виро­ком у межах, вста­нов­ле­них у части­ні дру­гій цієї стат­ті.

{Ста­т­тя 71 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 270-VI від 15.04.2008}

Ста­т­тя 72. Пра­ви­ла скла­да­н­ня пока­рань та зара­ху­ва­н­ня стро­ку попе­ре­дньо­го ув’язнення

  1. При скла­дан­ні пока­рань за суку­пні­стю зло­чи­нів та суку­пні­стю виро­ків менш суво­рий вид пока­ра­н­ня пере­во­ди­ться в більш суво­рий вид вихо­дя­чи з тако­го їх спів­від­но­ше­н­ня:

1) одно­му дню позбав­ле­н­ня волі від­по­від­а­ють:

а) один день три­ма­н­ня в дисци­плі­нар­но­му баталь­йо­ні вій­сько­во­слу­жбов­ців або аре­шту;

б) два дні обме­же­н­ня волі;

в) три дні слу­жбо­во­го обме­же­н­ня для вій­сько­во­слу­жбов­ців або три дні виправ­них робіт;

г) вісім годин гро­мад­ських робіт;

2) одно­му дню три­ма­н­ня в дисци­плі­нар­но­му баталь­йо­ні вій­сько­во­слу­жбов­ців або аре­шту від­по­від­а­ють:

а) два дні обме­же­н­ня волі;

б) три дні слу­жбо­во­го обме­же­н­ня для вій­сько­во­слу­жбов­ців або три дні виправ­них робіт;

3) одно­му дню обме­же­н­ня волі від­по­від­а­ють три дні слу­жбо­во­го обме­же­н­ня для вій­сько­во­слу­жбов­ців або три дні виправ­них робіт;

4) одно­му дню обме­же­н­ня волі або аре­шту від­по­від­а­ють вісім годин гро­мад­ських робіт.

  1. При при­зна­чен­ні пока­ра­н­ня за суку­пні­стю зло­чи­нів або виро­ків у виді виправ­них робіт або слу­жбо­вих обме­жень для вій­сько­во­слу­жбов­ців скла­дан­ню під­ля­га­ють лише стро­ки цих пока­рань. Роз­мі­ри від­ра­ху­вань із заро­бі­тку засу­дже­но­го скла­дан­ню не під­ля­га­ють і обчи­слю­ю­ться за кожним виро­ком само­стій­но.
  2. Основ­ні пока­ра­н­ня у виді штра­фу та позбав­ле­н­ня пра­ва обі­йма­ти пев­ні поса­ди або займа­ти­ся пев­ною діяль­ні­стю при при­зна­чен­ні їх за суку­пні­стю зло­чи­нів і за суку­пні­стю виро­ків скла­дан­ню з інши­ми вида­ми пока­рань не під­ля­га­ють і вико­ну­ю­ться само­стій­но.
  3. Дода­тко­ві пока­ра­н­ня різних видів у всіх випад­ках вико­ну­ю­ться само­стій­но.
  4. Зара­ху­ва­н­ня судом стро­ку попе­ре­дньо­го ув’язнення у разі засу­дже­н­ня до позбав­ле­н­ня волі в межах того само­го кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня, у межах яко­го до осо­би було засто­со­ва­но попе­ре­днє ув’язнення, про­ва­ди­ться з роз­ра­хун­ку один день попе­ре­дньо­го ув’язнення за два дні позбав­ле­н­ня волі.

У разі при­зна­че­н­ня судом іншо­го пока­ра­н­ня, ніж позбав­ле­н­ня волі, зара­ху­ва­н­ня стро­ку попе­ре­дньо­го ув’язнення в межах того само­го кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня здій­сню­є­ться в тако­му поряд­ку:

1) строк попе­ре­дньо­го ув’язнення пере­во­ди­ться у строк позбав­ле­н­ня волі від­по­від­но до спів­від­но­ше­н­ня, визна­че­но­го абза­цом пер­шим цієї части­ни;

2) визна­че­ний від­по­від­но до пун­кту 1 цієї части­ни строк позбав­ле­н­ня волі пере­во­ди­ться в інший при­зна­че­ний вид пока­ра­н­ня від­по­від­но до спів­від­но­ше­н­ня, визна­че­но­го части­ною пер­шою цієї стат­ті.

При при­зна­чен­ні основ­но­го пока­ра­н­ня, не зазна­че­но­го в части­ні пер­шій цієї стат­ті, суд зобов’язаний пов­ні­стю звіль­ни­ти засу­дже­но­го від від­бу­ва­н­ня тако­го основ­но­го пока­ра­н­ня.

У строк попе­ре­дньо­го ув’язнення вклю­ча­є­ться строк:

а) затри­ма­н­ня осо­би без ухва­ли слід­чо­го суд­ді, суду;

б) затри­ма­н­ня осо­би на під­ста­ві ухва­ли слід­чо­го суд­ді, суду про дозвіл на затри­ма­н­ня;

в) три­ма­н­ня осо­би під вар­тою як запо­бі­жний захід, обра­ний суд­дею, судом на ста­дії досу­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня або під час судо­во­го роз­гля­ду кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня;

г) пере­бу­ва­н­ня обви­ну­ва­че­но­го у від­по­від­но­му ста­ціо­нар­но­му меди­чно­му закла­ді при про­ве­ден­ні судо­во-меди­чної або судо­во-пси­хі­а­три­чної екс­пер­ти­зи;

ґ) пере­бу­ва­н­ня осо­би, яка від­бу­ває пока­ра­н­ня, в уста­но­вах попе­ре­дньо­го ув’язнення для про­ве­де­н­ня слід­чих дій або уча­сті у судо­во­му роз­гля­ді кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня.

Суд має звіль­ни­ти засу­дже­но­го від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня, якщо строк  попе­ре­дньо­го ув’язнення, від­бу­тий засу­дже­ним у межах кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня, дорів­нює або пере­ви­щує факти­чно при­зна­че­не йому основ­не пока­ра­н­ня, перед­ба­че­не части­ною пер­шою цієї стат­ті.

У разі якщо до вине­се­н­ня виро­ку строк попе­ре­дньо­го ув’язнення, від­бу­тий осо­бою, пере­ви­щу­ва­ти­ме спів­від­но­ше­н­ня, визна­че­не абза­цом пер­шим цієї части­ни, макси­маль­но можли­вий строк позбав­ле­н­ня волі, перед­ба­че­ний Осо­бли­вою части­ною цьо­го Коде­ксу для зло­чи­ну (зло­чи­нів), у яко­му (яких) підо­зрю­є­ться така осо­ба, така осо­ба має бути негай­но звіль­не­на судом з-під вар­ти за іні­ці­а­ти­вою суду або за іні­ці­а­ти­вою осо­би, яка звіль­ня­є­ться, або її захи­сни­ка (закон­но­го пред­став­ни­ка) чи про­ку­ро­ра. Таке звіль­не­н­ня допу­ска­є­ться на ста­дії судо­во­го роз­гля­ду кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня і на ста­дії досу­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня тако­го кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня.

  1. Вста­нов­ле­ні в части­ні пер­шій цієї стат­ті пра­ви­ла спів­від­но­ше­н­ня видів пока­рань можуть засто­со­ву­ва­тись і в інших випад­ках, перед­ба­че­них Загаль­ною части­ною цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 72 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 270-VI від 15.04.2008, 838-VIII від 26.11.2015}

Ста­т­тя 73. Обчи­сле­н­ня стро­ків пока­ра­н­ня

Стро­ки пока­ра­н­ня обчи­слю­ю­ться від­по­від­но в роках, міся­цях та годи­нах. При замі­ні або скла­дан­ні пока­рань, а також у разі зара­ху­ва­н­ня попе­ре­дньо­го ув’язнення допу­ска­є­ться обчи­сле­н­ня стро­ків пока­ра­н­ня у днях.

Роз­діл XII
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ

Ста­т­тя 74. Звіль­не­н­ня від пока­ра­н­ня та його від­бу­ва­н­ня

  1. Звіль­не­н­ня засу­дже­но­го від пока­ра­н­ня або подаль­шо­го його від­бу­ва­н­ня, замі­на більш м’яким, а також пом’якшення при­зна­че­но­го пока­ра­н­ня, крім звіль­не­н­ня від пока­ра­н­ня або пом’якшення пока­ра­н­ня на під­ста­ві зако­ну Укра­ї­ни про амні­стію чи акта про поми­лу­ва­н­ня, може засто­со­ву­ва­ти­ся тіль­ки судом у випад­ках, перед­ба­че­них цим Коде­ксом.
  2. Осо­ба, засу­дже­на за дія­н­ня, кара­ність яко­го зако­ном усу­не­на, під­ля­гає негай­но­му звіль­нен­ню від при­зна­че­но­го судом пока­ра­н­ня.
  3. При­зна­че­на засу­дже­но­му міра пока­ра­н­ня, що пере­ви­щує сан­кцію ново­го зако­ну, зни­жу­є­ться до макси­маль­ної межі пока­ра­н­ня, вста­нов­ле­ної сан­кці­єю ново­го зако­ну. У разі якщо така межа перед­ба­чає більш м’який вид пока­ра­н­ня, від­бу­те засу­дже­ним пока­ра­н­ня зара­хо­ву­є­ться з пере­ра­ху­ва­н­ням за пра­ви­ла­ми, вста­нов­ле­ни­ми части­ною пер­шою стат­ті 72 цьо­го Коде­ксу.
  4. Осо­ба, яка вчи­ни­ла зло­чин неве­ли­кої або сере­дньої тяж­ко­сті, крім кору­пцій­них зло­чи­нів, може бути за виро­ком суду звіль­не­на від пока­ра­н­ня, якщо буде визна­но, що з ура­ху­ва­н­ням без­до­ган­ної пове­дін­ки і сум­лін­но­го став­ле­н­ня до пра­ці цю осо­бу на час роз­гля­ду спра­ви в суді не можна вва­жа­ти суспіль­но небез­пе­чною.
  5. Осо­ба також може бути за виро­ком суду звіль­не­на від пока­ра­н­ня на під­ста­вах, перед­ба­че­них стат­тею 49 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 74 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 270-VI від 15.04.2008, 1698-VII від 14.10.2014}

Ста­т­тя 75. Звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням

  1. Якщо суд, крім випад­ків засу­дже­н­ня за кору­пцій­ний зло­чин, при при­зна­чен­ні пока­ра­н­ня у виді виправ­них робіт, слу­жбо­во­го обме­же­н­ня для вій­сько­во­слу­жбов­ців, обме­же­н­ня волі, а також позбав­ле­н­ня волі на строк не біль­ше п’яти років, вра­хо­ву­ю­чи тяж­кість зло­чи­ну, осо­бу вин­но­го та інші обста­ви­ни спра­ви, дійде виснов­ку про можли­вість виправ­ле­н­ня засу­дже­но­го без від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня, він може прийня­ти ріше­н­ня про звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням.
  2. Суд при­ймає ріше­н­ня про звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням у випад­ку затвер­дже­н­ня уго­ди про при­ми­ре­н­ня або про визна­н­ня вини, якщо сто­ро­на­ми уго­ди узго­дже­но пока­ра­н­ня у виді виправ­них робіт, слу­жбо­во­го обме­же­н­ня для вій­сько­во­слу­жбов­ців, обме­же­н­ня волі, позбав­ле­н­ня волі на строк не біль­ше п’яти років, а також узго­дже­но звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням.
  3. У випад­ках, перед­ба­че­них части­на­ми пер­шою, дру­гою цієї стат­ті, суд ухва­лює звіль­ни­ти засу­дже­но­го від від­бу­ва­н­ня при­зна­че­но­го пока­ра­н­ня, якщо він про­тя­гом визна­че­но­го іспи­то­во­го стро­ку не вчи­нить ново­го зло­чи­ну і вико­нає покла­де­ні на ньо­го обов’язки. Три­ва­лість іспи­то­во­го стро­ку та обов’язки, які покла­да­ю­ться на осо­бу, звіль­не­ну від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням, визна­ча­ю­ться судом.
  4. Іспи­то­вий строк вста­нов­лю­є­ться судом три­ва­лі­стю від одно­го року до трьох років.

{Ста­т­тя 75 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 4652-VI від 13.04.2012, 1698-VII від 14.10.2014}

Ста­т­тя 76. Обов’язки, які покла­дає суд на осо­бу, звіль­не­ну від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням

  1. У разі звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням суд може покла­сти на засу­дже­но­го такі обов’язки:

1) попро­си­ти публі­чно або в іншій фор­мі про­ба­че­н­ня у потер­пі­ло­го;

2) не виїжджа­ти за межі Укра­ї­ни на постій­не про­жи­ва­н­ня без дозво­лу кри­мі­наль­но-вико­нав­чої інспе­кції;

3) пові­дом­ля­ти кри­мі­наль­но-вико­нав­чу інспе­кцію про змі­ну місця про­жи­ва­н­ня, робо­ти або навча­н­ня;

4) пері­о­ди­чно з’являтися для реє­стра­ції в кри­мі­наль­но-вико­нав­чій інспе­кції;

5) прой­ти курс ліку­ва­н­ня від алко­го­лі­зму, нар­ко­ма­нії або захво­рю­ва­н­ня, що ста­но­вить небез­пе­ку для здоров’я інших осіб.

  1. Кон­троль за пове­дін­кою таких засу­дже­них здій­сню­є­ться кри­мі­наль­но-вико­нав­чою інспе­кці­єю за місцем про­жи­ва­н­ня засу­дже­но­го, а щодо засу­дже­них вій­сько­во­слу­жбов­ців — коман­ди­ра­ми вій­сько­вих частин.

{Ста­т­тя 76 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1254-VI від 14.04.2009}

Ста­т­тя 77. Засто­су­ва­н­ня дода­тко­вих пока­рань у разі звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня основ­но­го пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням

У разі звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням можуть бути при­зна­че­ні дода­тко­ві пока­ра­н­ня у виді штра­фу, позбав­ле­н­ня пра­ва обі­йма­ти пев­ні поса­ди або займа­ти­ся пев­ною діяль­ні­стю та позбав­ле­н­ня вій­сько­во­го, спе­ці­аль­но­го зва­н­ня, ран­гу, чину або ква­лі­фі­ка­цій­но­го кла­су.

Ста­т­тя 78. Пра­во­ві наслід­ки звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням

  1. Після закін­че­н­ня іспи­то­во­го стро­ку засу­дже­ний, який вико­нав покла­де­ні на ньо­го обов’язки та не вчи­нив ново­го зло­чи­ну, звіль­ня­є­ться судом від при­зна­че­но­го йому пока­ра­н­ня.
  2. Якщо засу­дже­ний не вико­нує покла­де­ні на ньо­го обов’язки або систе­ма­ти­чно вчи­нює пра­во­по­ру­ше­н­ня, що потя­гли за собою адмі­ні­стра­тив­ні стя­гне­н­ня і свід­чать про його неба­жа­н­ня ста­ти на шлях виправ­ле­н­ня, суд направ­ляє засу­дже­но­го для від­бу­ва­н­ня при­зна­че­но­го пока­ра­н­ня.
  3. У разі вчи­не­н­ня засу­дже­ним про­тя­гом іспи­то­во­го стро­ку ново­го зло­чи­ну суд при­зна­чає йому пока­ра­н­ня за пра­ви­ла­ми, перед­ба­че­ни­ми в ста­т­тях 71, 72 цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 79. Звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням вагі­тних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

  1. У разі при­зна­че­н­ня пока­ра­н­ня у виді обме­же­н­ня волі або позбав­ле­н­ня волі вагі­тним жін­кам або жін­кам, які мають дітей віком до семи років, крім засу­дже­них до позбав­ле­н­ня волі на строк біль­ше п’яти років за тяж­кі і осо­бли­во тяж­кі зло­чи­ни, а також за кору­пцій­ні зло­чи­ни, суд може звіль­ни­ти таких засу­дже­них від від­бу­ва­н­ня як основ­но­го, так і дода­тко­во­го пока­ра­н­ня з вста­нов­ле­н­ням іспи­то­во­го стро­ку у межах стро­ку, на який згі­дно з зако­ном жін­ку може бути звіль­не­но від робо­ти у зв’язку з вагі­тні­стю, поло­га­ми і до дося­гне­н­ня дити­ною семи­рі­чно­го віку.
  2. У разі звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням вагі­тних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд може покла­сти на засу­дже­ну обов’язки, перед­ба­че­ні устат­ті 76 цьо­го Коде­ксу.
  3. Кон­троль за пове­дін­кою засу­дже­них здій­сню­є­ться кри­мі­наль­но-вико­нав­чою інспе­кці­єю.
  4. Після закін­че­н­ня іспи­то­во­го стро­ку суд, зале­жно від пове­дін­ки засу­дже­ної, звіль­няє її від пока­ра­н­ня або направ­ляє для від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го виро­ком.
  5. У разі, коли звіль­не­на від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня з випро­бу­ва­н­ням жін­ка від­мо­ви­ла­ся від дити­ни, пере­да­ла її в дитя­чий буди­нок, зни­кла з місця про­жи­ва­н­ня, ухи­ля­є­ться від вихо­ва­н­ня дити­ни, догля­ду за нею, не вико­нує покла­де­них на неї судом обов’язків або систе­ма­ти­чно вчи­нює пра­во­по­ру­ше­н­ня, що потя­гли за собою адмі­ні­стра­тив­ні стя­гне­н­ня і свід­чать про її неба­жа­н­ня ста­ти на шлях виправ­ле­н­ня, суд за пода­н­ням кон­тро­лю­ю­чо­го орга­ну направ­ляє засу­дже­ну для від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня згі­дно з виро­ком суду.
  6. Якщо засу­дже­на вчи­ни­ла в пері­од іспи­то­во­го стро­ку новий зло­чин, суд при­зна­чає їй пока­ра­н­ня за пра­ви­ла­ми, перед­ба­че­ни­ми у ста­т­тях 71 і 72 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 79 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 1254-VI від 14.04.2009, 1698-VII від 14.10.2014}

Ста­т­тя 80. Звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня у зв’язку із закін­че­н­ням стро­ків дав­но­сті вико­на­н­ня обви­ну­валь­но­го виро­ку

  1. Осо­ба звіль­ня­є­ться від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня, якщо з дня набра­н­ня чин­но­сті обви­ну­валь­ним виро­ком його не було вико­на­но в такі стро­ки:

1) два роки — у разі засу­дже­н­ня до пока­ра­н­ня менш суво­ро­го, ніж обме­же­н­ня волі;

2) три роки — у разі засу­дже­н­ня до пока­ра­н­ня у виді обме­же­н­ня волі або позбав­ле­н­ня волі за зло­чин неве­ли­кої тяж­ко­сті;

3) п’ять років — у разі засу­дже­н­ня до пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня волі за зло­чин сере­дньої тяж­ко­сті, а також при засу­джен­ні до позбав­ле­н­ня волі на строк не біль­ше п’яти років за тяж­кий зло­чин;

4) десять років — у разі засу­дже­н­ня до пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня волі на строк понад п’ять років за тяж­кий зло­чин, а також при засу­джен­ні до позбав­ле­н­ня волі на строк не біль­ше деся­ти років за осо­бли­во тяж­кий зло­чин;

5) п’ятнадцять років — у разі засу­дже­н­ня до пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня волі на строк біль­ше деся­ти років за осо­бли­во тяж­кий зло­чин.

  1. Стро­ки дав­но­сті щодо дода­тко­вих пока­рань визна­ча­ю­ться основ­ним пока­ра­н­ням, при­зна­че­ним за виро­ком суду.
  2. Пере­біг дав­но­сті зупи­ня­є­ться, якщо засу­дже­ний ухи­ля­є­ться від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня. У цих випад­ках пере­біг дав­но­сті від­нов­лю­є­ться з дня з’явлення засу­дже­но­го для від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня або з дня його затри­ма­н­ня. У цьо­му разі стро­ки дав­но­сті, перед­ба­че­ні пун­кта­ми 1–3 части­ни пер­шої цієї стат­ті, подво­ю­ю­ться.
  3. Пере­біг дав­но­сті пере­ри­ва­є­ться, якщо до закін­че­н­ня стро­ків, зазна­че­них у части­нах пер­шій та тре­тій цієї стат­ті, засу­дже­ний вчи­нить новий сере­дньої тяж­ко­сті, тяж­кий або осо­бли­во тяж­кий зло­чин. Обчи­сле­н­ня дав­но­сті в цьо­му випад­ку почи­на­є­ться з дня вчи­не­н­ня ново­го зло­чи­ну.
  4. Пита­н­ня про засто­су­ва­н­ня дав­но­сті до осо­би, засу­дже­ної до дові­чно­го позбав­ле­н­ня волі, вирі­шу­є­ться судом. Якщо суд не визнає за можли­ве засто­су­ва­ти дав­ність, дові­чне позбав­ле­н­ня волі замі­ня­є­ться позбав­ле­н­ням волі.
  5. Дав­ність не засто­со­ву­є­ться у разі засу­дже­н­ня за зло­чи­ни про­ти миру та без­пе­ки люд­ства, перед­ба­че­ні ста­т­тя­ми 437–439 та части­ною пер­шою стат­ті 442 цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 81. Умов­но-достро­ко­ве звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня

  1. До осіб, що від­бу­ва­ють пока­ра­н­ня у виді виправ­них робіт, слу­жбо­вих обме­жень для вій­сько­во­слу­жбов­ців, обме­же­н­ня волі, три­ма­н­ня в дисци­плі­нар­но­му баталь­йо­ні вій­сько­во­слу­жбов­ців або позбав­ле­н­ня волі, може бути засто­со­ва­не умов­но-достро­ко­ве звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня. Осо­бу може бути умов­но-достро­ко­во звіль­не­но пов­ні­стю або час­тко­во і від від­бу­ва­н­ня дода­тко­во­го пока­ра­н­ня.
  2. Умов­но-достро­ко­ве звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня може бути засто­со­ва­не, якщо засу­дже­ний сум­лін­ною пове­дін­кою і став­ле­н­ням до пра­ці довів своє виправ­ле­н­ня.
  3. Умов­но-достро­ко­ве звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня може бути засто­со­ва­не після факти­чно­го від­бу­т­тя засу­дже­ним:

1) не мен­ше поло­ви­ни стро­ку пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го судом за зло­чин неве­ли­кої або сере­дньої тяж­ко­сті, крім кору­пцій­них зло­чи­нів, а також за необе­ре­жний тяж­кий зло­чин;

2) не мен­ше двох тре­тин стро­ку пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го судом за кору­пцій­ний зло­чин сере­дньої тяж­ко­сті, уми­сний тяж­кий зло­чин чи необе­ре­жний осо­бли­во тяж­кий зло­чин, а також у разі, якщо осо­ба рані­ше від­бу­ва­ла пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня волі за уми­сний зло­чин і до пога­ше­н­ня або зня­т­тя суди­мо­сті зно­ву вчи­ни­ла уми­сний зло­чин, за який вона засу­дже­на до позбав­ле­н­ня волі;

3) не мен­ше трьох чвер­тей стро­ку пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го судом за уми­сний осо­бли­во тяж­кий зло­чин, а також пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го осо­бі, яка рані­ше звіль­ня­ла­ся умов­но-достро­ко­во і зно­ву вчи­ни­ла уми­сний зло­чин про­тя­гом невід­бу­тої части­ни пока­ра­н­ня.

  1. У разі вчи­не­н­ня осо­бою, до якої було засто­со­ва­но умов­но-достро­ко­ве звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня, про­тя­гом невід­бу­тої части­ни пока­ра­н­ня ново­го зло­чи­ну суд при­зна­чає їй пока­ра­н­ня за пра­ви­ла­ми, перед­ба­че­ни­ми ста­т­тя­ми 71 і 72 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 81 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1698-VII від 14.10.2014}

Ста­т­тя 82. Замі­на невід­бу­тої части­ни пока­ра­н­ня більш м’яким

  1. Осо­бам, що від­бу­ва­ють пока­ра­н­ня у виді обме­же­н­ня або позбав­ле­н­ня волі, невід­бу­та части­на пока­ра­н­ня може бути замі­не­на судом більш м’яким пока­ра­н­ням. У цих випад­ках більш м’яке пока­ра­н­ня при­зна­ча­є­ться в межах стро­ків, уста­нов­ле­них у Загаль­ній части­ні цьо­го Коде­ксу для дано­го виду пока­ра­н­ня, і не повин­не пере­ви­щу­ва­ти невід­бу­то­го стро­ку пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го виро­ком.
  2. У разі замі­ни невід­бу­тої части­ни основ­но­го пока­ра­н­ня більш м’яким засу­дже­но­го може бути звіль­не­но також і від дода­тко­во­го пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня пра­ва займа­ти пев­ні поса­ди чи займа­ти­ся пев­ною діяль­ні­стю.
  3. Замі­на невід­бу­тої части­ни пока­ра­н­ня більш м’яким може бути засто­со­ва­на, якщо засу­дже­ний став на шлях виправ­ле­н­ня.
  4. Замі­на невід­бу­тої части­ни пока­ра­н­ня більш м’яким можли­ва після факти­чно­го від­бу­т­тя засу­дже­ним:

1) не мен­ше тре­ти­ни стро­ку пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го судом за зло­чин неве­ли­кої або сере­дньої тяж­ко­сті, крім кору­пцій­них зло­чи­нів, а також за необе­ре­жний тяж­кий зло­чин;

2) не мен­ше поло­ви­ни стро­ку пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го судом за кору­пцій­ний зло­чин сере­дньої тяж­ко­сті, уми­сний тяж­кий зло­чин чи необе­ре­жний осо­бли­во тяж­кий зло­чин, а також у разі, коли осо­ба рані­ше від­бу­ва­ла пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня волі за уми­сний зло­чин і до пога­ше­н­ня або зня­т­тя суди­мо­сті зно­ву вчи­ни­ла уми­сний зло­чин, за який вона була засу­дже­на до позбав­ле­н­ня волі;

3) не мен­ше двох тре­тин стро­ку пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го судом за уми­сний осо­бли­во тяж­кий зло­чин, а також пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го осо­бі, яка рані­ше звіль­ня­ла­ся умов­но-достро­ко­во і вчи­ни­ла новий уми­сний зло­чин про­тя­гом невід­бу­тої части­ни пока­ра­н­ня.

  1. До осіб, яким пока­ра­н­ня замі­не­не більш м’яким, може бути засто­со­ва­не умов­но-достро­ко­ве звіль­не­н­ня за пра­ви­ла­ми, перед­ба­че­ни­ми стат­тею 81 цьо­го Коде­ксу.
  2. Якщо осо­ба, від­бу­ва­ю­чи більш м’яке пока­ра­н­ня, вчи­нить новий зло­чин, суд до пока­ра­н­ня за зно­ву вчи­не­ний зло­чин при­єд­нує невід­бу­ту части­ну більш м’якого пока­ра­н­ня за пра­ви­ла­ми, перед­ба­че­ни­ми у ста­т­тях 71 і 72 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 82 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1698-VII від 14.10.2014}

Ста­т­тя 83. Звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня вагі­тних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

  1. Засу­дже­них до обме­же­н­ня волі або до позбав­ле­н­ня волі жінок, які ста­ли вагі­тни­ми або наро­ди­ли дітей під час від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня, крім засу­дже­них до позбав­ле­н­ня волі на строк біль­ше п’яти років за уми­сні тяж­кі та осо­бли­во тяж­кі зло­чи­ни, суд може звіль­ни­ти від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня в межах стро­ку, на який згі­дно з зако­ном жін­ку може бути звіль­не­но від робо­ти у зв’язку з вагі­тні­стю, поло­га­ми і до дося­гне­н­ня дити­ною три­рі­чно­го віку.
  2. Звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня засто­со­ву­є­ться до засу­дже­ної, яка має сім’ю або роди­чів, що дали зго­ду на спіль­не з нею про­жи­ва­н­ня, або яка має можли­вість само­стій­но забез­пе­чи­ти нале­жні умо­ви для вихо­ва­н­ня дити­ни.
  3. Кон­троль за пове­дін­кою таких жінок здій­сню­є­ться кри­мі­наль­но-вико­нав­чою інспе­кці­єю за місцем про­жи­ва­н­ня.
  4. Після дося­гне­н­ня дити­ною три­рі­чно­го віку або в разі її смер­ті суд зале­жно від пове­дін­ки засу­дже­ної може звіль­ни­ти її від пока­ра­н­ня або замі­ни­ти його більш м’яким пока­ра­н­ням чи напра­ви­ти засу­дже­ну для від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го за виро­ком. У цьо­му разі суд може пов­ні­стю або час­тко­во зара­ху­ва­ти у строк від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня час, про­тя­гом яко­го засу­дже­на не від­бу­ва­ла пока­ра­н­ня.
  5. Якщо засу­дже­на, яка була звіль­не­на від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня, від­мов­ля­є­ться від дити­ни, пере­да­ла її у дитя­чий буди­нок, зни­кла з місця про­жи­ва­н­ня або ухи­ля­є­ться від вихо­ва­н­ня дити­ни, догля­ду за нею, або систе­ма­ти­чно вчи­нює пра­во­по­ру­ше­н­ня, що потя­гли за собою адмі­ні­стра­тив­ні стя­гне­н­ня і свід­чать про неба­жа­н­ня ста­ти на шлях виправ­ле­н­ня, суд може за пода­н­ням кон­тро­лю­ю­чо­го орга­ну напра­ви­ти засу­дже­ну для від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня, при­зна­че­но­го за виро­ком.
  6. Якщо в пері­од звіль­не­н­ня від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня засу­дже­на вчи­ни­ла новий зло­чин, суд при­зна­чає їй пока­ра­н­ня за пра­ви­ла­ми, перед­ба­че­ни­ми у ста­т­тях 71 і 72 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 83 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1254-VI від 14.04.2009}

Ста­т­тя 84. Звіль­не­н­ня від пока­ра­н­ня за хво­ро­бою

  1. Звіль­ня­є­ться від пока­ра­н­ня осо­ба, яка під час його від­бу­ва­н­ня захво­рі­ла на пси­хі­чну хво­ро­бу, що позбав­ляє її можли­во­сті усві­дом­лю­ва­ти свої дії (без­ді­яль­ність) або керу­ва­ти ними. До такої осо­би можуть засто­со­ву­ва­ти­ся при­му­со­ві захо­ди меди­чно­го хара­кте­ру від­по­від­но доста­тей 92–95 цьо­го Коде­ксу.
  2. Осо­ба, яка після вчи­не­н­ня зло­чи­ну або поста­нов­ле­н­ня виро­ку захво­рі­ла на іншу тяж­ку хво­ро­бу, що пере­шко­джає від­бу­ван­ню пока­ра­н­ня, може бути звіль­не­на від пока­ра­н­ня або від подаль­шо­го його від­бу­ва­н­ня. При вирі­шен­ні цьо­го пита­н­ня суд вра­хо­вує тяж­кість вчи­не­но­го зло­чи­ну, хара­ктер захво­рю­ва­н­ня, осо­бу засу­дже­но­го та інші обста­ви­ни спра­ви.
  3. Вій­сько­во­слу­жбов­ці, засу­дже­ні до слу­жбо­во­го обме­же­н­ня, аре­шту або три­ма­н­ня в дисци­плі­нар­но­му баталь­йо­ні, в разі визна­н­ня їх непри­да­тни­ми до вій­сько­вої слу­жби за ста­ном здоров’я звіль­ня­ю­ться від пока­ра­н­ня.
  4. У разі оду­жа­н­ня осіб, зазна­че­них у части­нах пер­шій та дру­гій цієї стат­ті, вони повин­ні бути направ­ле­ні для від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня, якщо не закін­чи­ли­ся стро­ки дав­но­сті, перед­ба­че­ніста­т­тя­ми 49 або 80 цьо­го Коде­ксу, або від­су­тні інші під­ста­ви для звіль­не­н­ня від пока­ра­н­ня. При цьо­му час, про­тя­гом яко­го до осіб засто­со­ву­ва­ли­ся при­му­со­ві захо­ди меди­чно­го хара­кте­ру, зара­хо­ву­є­ться в строк пока­ра­н­ня за пра­ви­ла­ми, перед­ба­че­ни­ми в части­ні п’ятій стат­ті 72 цьо­го Коде­ксу, а один день позбав­ле­н­ня волі дорів­нює одно­му дню засто­су­ва­н­ня при­му­со­вих захо­дів меди­чно­го хара­кте­ру.

Ста­т­тя 85. Звіль­не­н­ня від пока­ра­н­ня на під­ста­ві зако­ну Укра­ї­ни про амні­стію або акта про поми­лу­ва­н­ня

На під­ста­ві зако­ну про амні­стію або акта про поми­лу­ва­н­ня засу­дже­ний може бути пов­ні­стю або час­тко­во звіль­не­ний від основ­но­го і дода­тко­во­го пока­рань.

{Текст стат­ті 85 в реда­кції Зако­ну 3465-VI від 02.06.2011}

Ста­т­тя 86. Амні­стія

  1. Амні­стія ого­ло­шу­є­ться зако­ном Укра­ї­ни сто­сов­но пев­ної кате­го­рії осіб.
  2. Зако­ном про амні­стію осо­би, визна­ні вин­ни­ми у вчи­нен­ні зло­чи­ну обви­ну­валь­ним виро­ком суду, або кри­мі­наль­ні спра­ви сто­сов­но яких роз­гля­ну­ті суда­ми, але виро­ки сто­сов­но цих осіб не набра­ли закон­ної сили, можуть бути пов­ні­стю або час­тко­во звіль­не­ні від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня.

{Части­ну тре­тю стат­ті 86 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 3465-VI від 02.06.2011}

  1. Осо­би, визна­ні вин­ни­ми у вчи­нен­ні кору­пцій­них зло­чи­нів, виро­ки сто­сов­но яких не набра­ли закон­ної сили, не можуть бути звіль­не­ні від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня, а осо­би, виро­ки сто­сов­но яких набра­ли закон­ної сили, — не можуть бути пов­ні­стю звіль­не­ні зако­ном про амні­стію від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня. Зазна­че­ні осо­би можуть бути звіль­не­ні від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня після факти­чно­го від­бу­т­тя ними стро­ків, вста­нов­ле­них части­ною тре­тьою стат­ті 81 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 86 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 3465-VI від 02.06.2011, 1698-VII від 14.10.2014}

Ста­т­тя 87. Поми­лу­ва­н­ня

  1. Поми­лу­ва­н­ня здій­сню­є­ться Пре­зи­ден­том Укра­ї­ни сто­сов­но інди­ві­ду­аль­но визна­че­ної осо­би.
  2. Актом про поми­лу­ва­н­ня може бути здій­сне­на замі­на засу­дже­но­му при­зна­че­но­го судом пока­ра­н­ня у виді дові­чно­го позбав­ле­н­ня волі на позбав­ле­н­ня волі на строк не мен­ше двад­ця­ти п’яти років.
  3. Осо­би, засу­дже­ні за вчи­не­н­ня кору­пцій­них зло­чи­нів, можуть бути звіль­не­ні від від­бу­ва­н­ня пока­ра­н­ня в поряд­ку поми­лу­ва­н­ня після факти­чно­го від­бу­т­тя ними стро­ків, вста­нов­ле­них части­ною тре­тьою стат­ті 81 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 87 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1698-VII від 14.10.2014}

Звер­ну­тись до адво­ка­тазахист у кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні
0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:
Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...