Земельний кодекс України

Звер­ну­тись до адво­ка­тапо земель­ним пита­н­ням

Роз­діл II
ЗЕМЛІ УКРАЇНИ

Гла­ва 4
Склад та цільо­ве при­зна­че­н­ня земель Укра­ї­ни

Ста­т­тя 18. Склад земель

  1. До земель Укра­ї­ни нале­жать усі зем­лі в межах її тери­то­рії, в тому числі остро­ви та зем­лі, зайня­ті водни­ми об’єктами, які за основ­ним цільо­вим при­зна­че­н­ням поді­ля­ю­ться на кате­го­рії.
  2. Кате­го­рії земель Укра­ї­ни мають осо­бли­вий пра­во­вий режим.
  3. Укра­ї­на за межа­ми її тери­то­рії може мати на пра­ві дер­жав­ної вла­сно­сті земель­ні ділян­ки, пра­во­вий режим яких визна­ча­є­ться зако­но­дав­ством від­по­від­ної кра­ї­ни.

Ста­т­тя 19. Кате­го­рії земель

  1. Зем­лі Укра­ї­ни за основ­ним цільо­вим при­зна­че­н­ням поді­ля­ю­ться на такі кате­го­рії:

а) зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня;

б) зем­лі житло­вої та гро­мад­ської забу­до­ви;

в) зем­лі при­ро­дно-запо­від­но­го та іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го при­зна­че­н­ня;

г) зем­лі оздо­ров­чо­го при­зна­че­н­ня;

ґ) зем­лі рекре­а­цій­но­го при­зна­че­н­ня;

д) зем­лі істо­ри­ко-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня;

е) зем­лі лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня;

є) зем­лі водно­го фон­ду;

ж) зем­лі про­ми­сло­во­сті, транс­пор­ту, зв’язку, енер­ге­ти­ки, обо­ро­ни та іншо­го при­зна­че­н­ня.

  1. Земель­ні ділян­ки кожної кате­го­рії земель, які не нада­ні у вла­сність або кори­сту­ва­н­ня гро­ма­дян чи юри­ди­чних осіб, можуть пере­бу­ва­ти у запа­сі.

{Ста­т­тя 19 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3404-IV від 08.02.2006}

Ста­т­тя 20. Вста­нов­ле­н­ня та змі­на цільо­во­го при­зна­че­н­ня земель­них діля­нок

{Назва стат­ті 20 в реда­кції Зако­ну 5395-VI від 02.10.2012}

  1. Від­не­се­н­ня земель до тієї чи іншої кате­го­рії здій­сню­є­ться на під­ста­ві рішень орга­нів дер­жав­ної вла­ди, Вер­хов­ної Ради Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, Ради міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня від­по­від­но до їх пов­но­ва­жень.

Змі­на цільо­во­го при­зна­че­н­ня земель­них діля­нок здій­сню­є­ться за про­е­кта­ми зем­ле­устрою щодо їх від­ве­де­н­ня.

{Части­ну пер­шу стат­ті 20 допов­не­но абза­цом дру­гим згі­дно із Зако­ном 5395-VI від 02.10.2012}

{Части­на пер­ша стат­ті 20 в реда­кції Зако­ну 3123-VI від 03.03.2011}

  1. Змі­на цільо­во­го при­зна­че­н­ня земель­них діля­нок дер­жав­ної або кому­наль­ної вла­сно­сті про­ва­ди­ться Вер­хов­ною Радою Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, Радою міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, орга­на­ми вико­нав­чої вла­ди або орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, які при­йма­ють ріше­н­ня про затвер­дже­н­ня про­е­ктів зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­них діля­нок та пере­да­чу цих діля­нок у вла­сність або нада­н­ня у кори­сту­ва­н­ня від­по­від­но до пов­но­ва­жень, визна­че­них стат­тею 122 цьо­го Коде­ксу.

{Части­на дру­га стат­ті 20 в реда­кції Зако­ну 5395-VI від 02.10.2012}

  1. Змі­на цільо­во­го при­зна­че­н­ня земель­них діля­нок при­ва­тної вла­сно­сті здій­сню­є­ться за іні­ці­а­ти­вою вла­сни­ків земель­них діля­нок.

Змі­на цільо­во­го при­зна­че­н­ня земель­них діля­нок при­ва­тної вла­сно­сті про­ва­ди­ться:

щодо земель­них діля­нок, роз­та­шо­ва­них у межах насе­ле­но­го пун­кту, — сіль­ською, сели­щною, міською радою;

щодо земель­них діля­нок, роз­та­шо­ва­них за межа­ми насе­ле­них пун­ктів, — район­ною дер­жав­ною адмі­ні­стра­ці­єю, а щодо земель­них діля­нок, роз­та­шо­ва­них за межа­ми насе­ле­них пун­ктів, що не вхо­дять до тери­то­рії райо­ну, або в разі якщо район­на дер­жав­на адмі­ні­стра­ція не утво­ре­на, — Радою міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, обла­сною дер­жав­ною адмі­ні­стра­ці­єю.

Про­ект зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки при­ва­тної вла­сно­сті, цільо­ве при­зна­че­н­ня якої змі­ню­є­ться, роз­ро­бля­є­ться на замов­ле­н­ня вла­сни­ка земель­ної ділян­ки без нада­н­ня дозво­лу Радою міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, орга­ну вико­нав­чої вла­ди, орга­ну місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня на його роз­ро­бле­н­ня.

Про­ект зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки роз­ро­бля­є­ться в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном.

Про­ект зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки пого­джу­є­ться в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му стат­тею 186-1 цьо­го Коде­ксу.

Рада міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, орган вико­нав­чої вла­ди або орган місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня у міся­чний строк з дня отри­ма­н­ня про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки, пого­дже­но­го в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му стат­тею 186-1 цьо­го Коде­ксу, при­ймає ріше­н­ня про затвер­дже­н­ня про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки та змі­ну її цільо­во­го при­зна­че­н­ня.

Від­мо­ва Ради міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, орга­ну вико­нав­чої вла­ди чи орга­ну місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня у змі­ні цільо­во­го при­зна­че­н­ня земель­ної ділян­ки або зали­ше­н­ня кло­по­та­н­ня без роз­гля­ду можуть бути оскар­же­ні до суду.

{Части­на тре­тя стат­ті 20 в реда­кції Зако­ну 5395-VI від 02.10.2012}

{Части­ну четвер­ту стат­ті 20 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 5395-VI від 02.10.2012}

{Змі­ни до части­ни четвер­тої стат­ті 20 див. в Зако­нах 5462-VI від 16.10.2012, 365-VII від 02.07.2013}

  1. Види вико­ри­ста­н­ня земель­ної ділян­ки в межах пев­ної кате­го­рії земель (крім земель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня та земель обо­ро­ни) визна­ча­ю­ться її вла­сни­ком або кори­сту­ва­чем само­стій­но в межах вимог, вста­нов­ле­них зако­ном до вико­ри­ста­н­ня земель цієї кате­го­рії, з ура­ху­ва­н­ням місто­бу­дів­ної доку­мен­та­ції та доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою.

Земель­ні ділян­ки сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня вико­ри­сто­ву­ю­ться їх вла­сни­ка­ми або кори­сту­ва­ча­ми виклю­чно в межах вимог щодо кори­сту­ва­н­ня зем­ля­ми пев­но­го виду вико­ри­ста­н­ня, вста­нов­ле­них ста­т­тя­ми 31, 33–37 цьо­го Коде­ксу.

Земель­ні ділян­ки, що нале­жать до земель обо­ро­ни, вико­ри­сто­ву­ю­ться виклю­чно згі­дно ізЗако­ном Укра­ї­ни “Про вико­ри­ста­н­ня земель обо­ро­ни”.

{Ста­т­тю 20 допов­не­но части­ною п’ятою згі­дно із Зако­ном 1702-VI від 05.11.2009}

  1. Змі­на цільо­во­го при­зна­че­н­ня осо­бли­во цін­них земель допу­ска­є­ться лише для роз­мі­ще­н­ня на них об’єктів загаль­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня, доріг, ліній еле­ктро­пе­ре­да­чі та зв’язку, тру­бо­про­во­дів, осу­шу­валь­них і зро­шу­валь­них кана­лів, гео­де­зи­чних пун­ктів, житла, об’єктів соці­аль­но-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня, об’єктів, пов’язаних з видо­бу­ва­н­ням кори­сних копа­лин, нафто­вих і газо­вих свер­дло­вин та виро­бни­чих спо­руд, пов’язаних з їх екс­плу­а­та­ці­єю, а також у разі від­чу­же­н­ня земель­них діля­нок для суспіль­них потреб чи з моти­вів суспіль­ної необ­хі­дно­сті, від­не­се­н­ня земель, зазна­че­них у пун­ктах “а” і “б” части­ни пер­шої стат­ті 150 цьо­го Коде­ксу, до земель при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду та іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го при­зна­че­н­ня, земель істо­ри­ко-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня.

Від­не­се­н­ня осо­бли­во цін­них земель дер­жав­ної чи кому­наль­ної вла­сно­сті, визна­че­них у пун­ктах “а” і “б” части­ни пер­шої стат­ті 150 цьо­го Коде­ксу, до земель інших кате­го­рій здій­сню­є­ться за пого­дже­н­ням з Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни.

Пого­дже­н­ня мате­рі­а­лів місця роз­та­шу­ва­н­ня об’єкта, що перед­ба­ча­є­ться роз­мі­сти­ти на земель­ній ділян­ці осо­бли­во цін­них земель дер­жав­ної чи кому­наль­ної вла­сно­сті із змі­ною її цільо­во­го при­зна­че­н­ня, здій­сню­є­ться за пого­дже­н­ням з Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни в поряд­ку, визна­че­но­му стат­тею 151 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тю 20 допов­не­но части­ною шостою згі­дно із Зако­ном 5245-VI від 06.09.2012}

  1. Змі­на цільо­во­го при­зна­че­н­ня земель­них діля­нок при­ро­дно-запо­від­но­го та іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го при­зна­че­н­ня, істо­ри­ко-куль­тур­но­го, лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, що пере­бу­ва­ють у дер­жав­ній чи кому­наль­ній вла­сно­сті, здій­сню­є­ться за пого­дже­н­ням з Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

{Ста­т­тю 20 допов­не­но части­ною сьо­мою згі­дно із Зако­ном 5245-VI від 06.09.2012}

Ста­т­тя 21. Наслід­ки пору­ше­н­ня поряд­ку вста­нов­ле­н­ня та змі­ни цільо­во­го при­зна­че­н­ня земель

Пору­ше­н­ня поряд­ку вста­нов­ле­н­ня та змі­ни цільо­во­го при­зна­че­н­ня земель є під­ста­вою для:

а) визна­н­ня недій­сни­ми рішень орга­нів дер­жав­ної вла­ди, Вер­хов­ної Ради Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, Ради міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня про нада­н­ня (пере­да­чу) земель­них діля­нок гро­ма­дя­нам та юри­ди­чним осо­бам;

{Пункт “а” стат­ті 21 в реда­кції Зако­ну 3123-VI від 03.03.2011}

б) визна­н­ня недій­сни­ми угод щодо земель­них діля­нок;

в) від­мо­ви в дер­жав­ній реє­стра­ції земель­них діля­нок або визна­н­ня реє­стра­ції недій­сною;

г) при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті від­по­від­но до зако­ну гро­ма­дян та юри­ди­чних осіб, вин­них у пору­шен­ні поряд­ку вста­нов­ле­н­ня та змі­ни цільо­во­го при­зна­че­н­ня земель.

Гла­ва 5
Зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня

Ста­т­тя 22. Визна­че­н­ня земель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня та поря­док їх вико­ри­ста­н­ня

  1. Зем­ля­ми сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня визна­ю­ться зем­лі, нада­ні для виро­бни­цтва сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції, здій­сне­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ської нау­ко­во-дослі­дної та навчаль­ної діяль­но­сті, роз­мі­ще­н­ня від­по­від­ної виро­бни­чої інфра­стру­кту­ри, у тому числі інфра­стру­кту­ри опто­вих рин­ків сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції, або при­зна­че­ні для цих цілей.

{Части­на пер­ша стат­ті 22 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1561-VI від 25.06.2009}

  1. До земель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня нале­жать:

а) сіль­сько­го­спо­дар­ські угі­д­дя (ріл­ля, бага­то­рі­чні наса­дже­н­ня, сіно­жа­ті, пасо­ви­ща та пере­ло­ги);

б) несіль­сько­го­спо­дар­ські угі­д­дя (госпо­дар­ські шля­хи і про­го­ни, поле­за­хи­сні лісо­ві сму­ги та інші захи­сні наса­дже­н­ня, крім тих, що від­не­се­ні до земель лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, зем­лі під госпо­дар­ськи­ми будів­ля­ми і дво­ра­ми, зем­лі під інфра­стру­кту­рою опто­вих рин­ків сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції, зем­лі тим­ча­со­вої кон­сер­ва­ції тощо).

{Пункт “б” части­ни дру­гої стат­ті 22 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1561-VI від 25.06.2009}

  1. Зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня пере­да­ю­ться у вла­сність та нада­ю­ться у кори­сту­ва­н­ня:

а) гро­ма­дя­нам — для веде­н­ня осо­би­сто­го селян­сько­го госпо­дар­ства, садів­ни­цтва, горо­дни­цтва, сіно­ко­сі­н­ня та випа­са­н­ня худо­би, веде­н­ня товар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва, фер­мер­сько­го госпо­дар­ства;

{Пункт “а” части­ни тре­тьої стат­ті 22 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 191-VIII від 12.02.2015}

б) сіль­сько­го­спо­дар­ським під­при­єм­ствам — для веде­н­ня товар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва;

в) сіль­сько­го­спо­дар­ським нау­ко­во-дослі­дним уста­но­вам та навчаль­ним закла­дам, сіль­ським про­фе­сій­но-техні­чним учи­ли­щам та загаль­но­осві­тнім шко­лам — для дослі­дних і навчаль­них цілей, про­па­ган­ди пере­до­во­го досві­ду веде­н­ня сіль­сько­го госпо­дар­ства;

г) несіль­сько­го­спо­дар­ським під­при­єм­ствам, уста­но­вам та орга­ні­за­ці­ям, релі­гій­ним орга­ні­за­ці­ям і об’єднанням гро­ма­дян — для веде­н­ня під­со­бно­го сіль­сько­го госпо­дар­ства;

ґ) опто­вим рин­кам сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції — для роз­мі­ще­н­ня вла­сної інфра­стру­кту­ри.

{Части­ну тре­тю стат­ті 22 допов­не­но пун­ктом “ґ” згі­дно із Зако­ном 1561-VI від 25.06.2009}

{Части­ну четвер­ту стат­ті 22 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 191-VIII від 12.02.2015}

  1. Зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня не можуть пере­да­ва­тись у вла­сність іно­зем­цям, осо­бам без гро­ма­дян­ства, іно­зем­ним юри­ди­чним осо­бам та іно­зем­ним дер­жа­вам.

{Части­на п’ята стат­ті 22 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5462-VI від 16.10.2012}

{Ста­т­тя 22 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3404-IV від 08.02.2006}

Ста­т­тя 23. Прі­о­ри­те­тність земель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня

  1. Зем­лі, при­да­тні для потреб сіль­сько­го госпо­дар­ства, повин­ні нада­ва­ти­ся насам­пе­ред для сіль­сько­го­спо­дар­сько­го вико­ри­ста­н­ня.
  2. Визна­че­н­ня земель, при­да­тних для потреб сіль­сько­го госпо­дар­ства, про­ва­ди­ться на під­ста­ві даних дер­жав­но­го земель­но­го када­стру.
  3. Для будів­ни­цтва про­ми­сло­вих під­при­ємств, об’єктів житло­во-кому­наль­но­го госпо­дар­ства, залі­зниць і авто­мо­біль­них шля­хів, ліній еле­ктро­пе­ре­да­чі та зв’язку, магі­страль­них тру­бо­про­во­дів, а також для інших потреб, не пов’язаних з веде­н­ням сіль­сько­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва, нада­ю­ться пере­ва­жно несіль­сько­го­спо­дар­ські угі­д­дя або сіль­сько­го­спо­дар­ські угі­д­дя гір­шої яко­сті.
  4. Лінії еле­ктро­пе­ре­да­чі і зв’язку та інші кому­ні­ка­ції про­во­дя­ться голов­ним чином вздовж шля­хів, трас тощо.

Ста­т­тя 24. Земель­ні ділян­ки дер­жав­них і кому­наль­них сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій

  1. Дер­жав­ним і кому­наль­ним сіль­сько­го­спо­дар­ським під­при­єм­ствам, уста­но­вам та орга­ні­за­ці­ям нада­ю­ться земель­ні ділян­ки із земель дер­жав­ної і кому­наль­ної вла­сно­сті у постій­не кори­сту­ва­н­ня для нау­ко­во-дослі­дних, навчаль­них цілей та веде­н­ня товар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва.
  2. Дер­жав­ні і кому­наль­ні сіль­сько­го­спо­дар­ські під­при­єм­ства, уста­но­ви і орга­ні­за­ції можуть орен­ду­ва­ти земель­ні ділян­ки, що пере­бу­ва­ють у вла­сно­сті гро­ма­дян та юри­ди­чних осіб.
  3. У разі лікві­да­ції дер­жав­но­го чи кому­наль­но­го під­при­єм­ства, уста­но­ви, орга­ні­за­ції зем­лі, які пере­бу­ва­ють у їх постій­но­му кори­сту­ван­ні, за ріше­н­ням від­по­від­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди або орга­ну місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня пере­во­дя­ться до земель запа­су або нада­ю­ться іншим гро­ма­дя­нам та юри­ди­чним осо­бам для вико­ри­ста­н­ня за їх цільо­вим при­зна­че­н­ням, а дого­во­ри орен­ди земель­них діля­нок при­пи­ня­ю­ться.

Ста­т­тя 25. При­ва­ти­за­ція земель дер­жав­них і кому­наль­них сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій

  1. При при­ва­ти­за­ції земель дер­жав­них і кому­наль­них сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій земель­ні ділян­ки пере­да­ю­ться пра­ців­ни­кам цих під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій, пра­ців­ни­кам дер­жав­них та кому­наль­них закла­дів осві­ти, куль­ту­ри, охо­ро­ни здоров’я, роз­та­шо­ва­них на тери­то­рії від­по­від­ної ради, а також пен­сіо­не­рам з їх числа з визна­че­н­ням кожно­му з них земель­ної час­тки (паю).
  2. Ріше­н­ня про при­ва­ти­за­цію земель дер­жав­них і кому­наль­них сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій при­йма­ють орга­ни вико­нав­чої вла­ди або орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня від­по­від­но до їх пов­но­ва­жень за кло­по­та­н­ням пра­ців­ни­ків цих під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій.
  3. Зем­лі у при­ва­тну вла­сність осо­бам, зазна­че­ним у части­ні пер­шій цієї стат­ті, пере­да­ю­ться без­опла­тно.
  4. Пло­ща земель, що пере­да­ю­ться у при­ва­тну вла­сність, ста­но­вить різни­цю між загаль­ною пло­щею земель, що пере­бу­ва­ли у постій­но­му кори­сту­ван­ні сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій, і пло­щею земель, які зали­ша­ю­ться у дер­жав­ній чи кому­наль­ній вла­сно­сті (лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, водний фонд, резерв­ний фонд).
  5. Осо­би, зазна­че­ні у части­ні пер­шій цієї стат­ті, мають гаран­то­ва­не пра­во одер­жа­ти свою земель­ну час­тку (пай), виді­ле­ну в нату­рі (на місце­во­сті).
  6. Гро­ма­дя­нам Укра­ї­ни із числа депор­то­ва­них осіб, які посе­ли­ли­ся в сіль­ській місце­во­сті, дер­жа­вою забез­пе­чу­є­ться без­ко­штов­на пере­да­ча у вла­сність зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня в роз­мі­рі земель­но­го паю, визна­че­но­го для цієї місце­во­сті, за раху­нок земель запа­су та резерв­но­го фон­ду в разі їх наяв­но­сті.

{Ста­т­тю 25 допов­не­но новою части­ною згі­дно із Зако­ном 1223-VII від 17.04.2014}

  1. При обчи­слен­ні роз­мі­ру земель­ної час­тки (паю) вра­хо­ву­ю­ться сіль­сько­го­спо­дар­ські угі­д­дя, які пере­бу­ва­ли у постій­но­му кори­сту­ван­ні дер­жав­них та кому­наль­них сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій, за виня­тком земель, що зали­ша­ю­ться у дер­жав­ній та кому­наль­ній вла­сно­сті. Загаль­ний роз­мір обчи­сле­ної для при­ва­ти­за­ції пло­щі сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь поді­ля­є­ться на загаль­ну кіль­кість осіб, зазна­че­них у части­ні пер­шій цієї стат­ті.
  2. Вар­тість і роз­мі­ри в умов­них када­стро­вих гекта­рах земель­них часток (паїв) пра­ців­ни­ків від­по­від­них під­при­ємств, уста­нов і орга­ні­за­цій та пен­сіо­не­рів з їх числа є рів­ни­ми.

Роз­мі­ри земель­них діля­нок, що виді­ля­ю­ться для пра­ців­ни­ків дер­жав­них та кому­наль­них закла­дів, під­при­ємств і орга­ні­за­цій куль­ту­ри, осві­ти та охо­ро­ни здоров’я та пен­сіо­не­рів з їх числа, які про­жи­ва­ють у сіль­ській місце­во­сті або сели­щах місько­го типу, не можуть пере­ви­щу­ва­ти норм без­опла­тної пере­да­чі земель­них діля­нок гро­ма­дя­нам, вста­нов­ле­них зако­ном для веде­н­ня осо­би­сто­го селян­сько­го госпо­дар­ства.

  1. Вну­трі­го­спо­дар­ські шля­хи, госпо­дар­ські дво­ри, поле­за­хи­сні лісо­сму­ги та інші захи­сні наса­дже­н­ня, гідро­те­хні­чні спо­ру­ди, водо­йми тощо можуть бути від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу пере­да­ні у вла­сність гро­ма­дян, сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій, що ство­ре­ні коли­шні­ми пра­ців­ни­ка­ми дер­жав­них і кому­наль­них сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій.
  2. Орга­ни вико­нав­чої вла­ди або орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня у про­це­сі при­ва­ти­за­ції ство­рю­ють резерв­ний фонд земель за пого­дже­н­ням його місця роз­та­шу­ва­н­ня з осо­ба­ми, зазна­че­ни­ми в части­ні пер­шій цієї стат­ті у роз­мі­рі до 15 від­со­тків пло­щі усіх сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь, які були у постій­но­му кори­сту­ван­ні від­по­від­них під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій.
  3. Резерв­ний фонд земель пере­бу­ває у дер­жав­ній або кому­наль­ній вла­сно­сті і при­зна­ча­є­ться для подаль­шо­го пере­роз­по­ді­лу та вико­ри­ста­н­ня за цільо­вим при­зна­че­н­ням.

{Ста­т­тя 25 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 1694-IV від 20.04.2004, 3404-IV від 08.02.2006}

Ста­т­тя 26. Вико­ри­ста­н­ня земель­них діля­нок з мелі­о­ра­тив­ни­ми систе­ма­ми

Земель­ні ділян­ки, одер­жа­ні гро­ма­дя­на­ми вна­слі­док при­ва­ти­за­ції земель дер­жав­них та кому­наль­них сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, на яких роз­та­шо­ва­ні та фун­кціо­ну­ють мелі­о­ра­тив­ні систе­ми, вико­ри­сто­ву­ю­ться спіль­но на під­ста­ві уго­ди. У разі від­су­тно­сті зго­ди щодо спіль­но­го вико­ри­ста­н­ня зазна­че­них земель­них діля­нок пита­н­ня вирі­шу­є­ться в судо­во­му поряд­ку.

Ста­т­тя 27. Збе­ре­же­н­ня пра­ва на зем­лю сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій, осо­би­стих селян­ських і фер­мер­ських госпо­дарств

Сіль­сько­го­спо­дар­ські під­при­єм­ства, уста­но­ви та орга­ні­за­ції, осо­би­сті селян­ські і фер­мер­ські госпо­дар­ства, які об’єднуються в асо­ці­а­ції та інші орга­ні­за­цій­но-пра­во­ві фор­ми, збе­рі­га­ють пра­во на свої земель­ні ділян­ки, якщо інше не перед­ба­че­но дого­во­ром.

Ста­т­тя 28. Земель­ні ділян­ки сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств

  1. Сіль­сько­го­спо­дар­ським під­при­єм­ствам, уста­но­вам та орга­ні­за­ці­ям, крім дер­жав­них і кому­наль­них, зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня можуть нале­жа­ти на пра­ві вла­сно­сті.
  2. Пра­во вла­сно­сті на зем­лю цих під­при­ємств може набу­ва­ти­ся шля­хом вне­се­н­ня до ста­ту­тно­го капі­та­лу земель­них діля­нок їх заснов­ни­ків та при­дба­н­ня земель­них діля­нок за дого­во­ра­ми купів­лі-про­да­жу, рен­ти, дару­ва­н­ня, міни, інши­ми цивіль­но-пра­во­ви­ми уго­да­ми.

{Части­на дру­га стат­ті 28 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 997-V від 27.04.2007}

  1. Реа­лі­за­ція пра­ва вла­сно­сті на зем­лю зазна­че­ни­ми сіль­сько­го­спо­дар­ськи­ми під­при­єм­ства­ми здій­сню­є­ться від­по­від­но до зако­ну.

Ста­т­тя 29. Визна­че­н­ня місця роз­та­шу­ва­н­ня земель­них діля­нок гро­ма­дян при лікві­да­ції сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій

  1. При лікві­да­ції сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій пере­ва­жне пра­во на отри­ма­н­ня земель­них діля­нок поруч з насе­ле­ни­ми пун­кта­ми мають вла­сни­ки земель­них часток (паїв), які про­жи­ва­ють у цих насе­ле­них пун­ктах.
  2. Місце роз­та­шу­ва­н­ня земель­них діля­нок визна­ча­є­ться з ура­ху­ва­н­ням вимог раціо­наль­ної орга­ні­за­ції тери­то­рії і ком­па­ктно­сті зем­ле­ко­ри­сту­ва­н­ня від­по­від­но до зем­ле­впо­ря­дних про­е­ктів, які затвер­джу­ю­ться збо­ра­ми вла­сни­ків земель­них часток (паїв).

Ста­т­тя 30. Роз­по­діл несіль­сько­го­спо­дар­ських угідь при лікві­да­ції сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств

  1. При лікві­да­ції сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств несіль­сько­го­спо­дар­ські угі­д­дя, що пере­бу­ва­ли у їх вла­сно­сті, роз­по­ді­ля­ю­ться від­по­від­но до уста­нов­чих доку­мен­тів цих під­при­ємств або за зго­дою вла­сни­ків земель­них часток (паїв). У разі недо­ся­гне­н­ня зго­ди це пита­н­ня вирі­шу­є­ться в судо­во­му поряд­ку.
  2. Земель­ні ділян­ки дер­жав­ної і кому­наль­ної вла­сно­сті, які пере­бу­ва­ли у кори­сту­ван­ні сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій, що лікві­ду­ю­ться, вклю­ча­ю­ться до земель запа­су або пере­да­ю­ться у вла­сність чи кори­сту­ва­н­ня від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 31. Зем­лі фер­мер­сько­го госпо­дар­ства

  1. Зем­лі фер­мер­сько­го госпо­дар­ства можуть скла­да­ти­ся із:

а) земель­ної ділян­ки, що нале­жить на пра­ві вла­сно­сті фер­мер­сько­му госпо­дар­ству як юри­ди­чній осо­бі;

б) земель­них діля­нок, що нале­жать гро­ма­дя­нам — чле­нам фер­мер­сько­го госпо­дар­ства на пра­ві при­ва­тної вла­сно­сті;

в) земель­ної ділян­ки, що вико­ри­сто­ву­є­ться фер­мер­ським госпо­дар­ством на умо­вах орен­ди.

  1. Гро­ма­дя­ни — чле­ни фер­мер­сько­го госпо­дар­ства мають пра­во на одер­жа­н­ня без­опла­тно у вла­сність із земель дер­жав­ної і кому­наль­ної вла­сно­сті земель­них діля­нок у роз­мі­рі земель­ної час­тки (паю).

Ста­т­тя 32. При­ва­ти­за­ція земель­них діля­нок чле­на­ми фер­мер­ських госпо­дарств

  1. Гро­ма­дя­нам Укра­ї­ни — чле­нам фер­мер­ських госпо­дарств пере­да­ю­ться без­опла­тно у при­ва­тну вла­сність нада­ні їм у кори­сту­ва­н­ня земель­ні ділян­ки у роз­мі­рі земель­ної час­тки (паю) чле­на сіль­сько­го­спо­дар­сько­го під­при­єм­ства, роз­та­шо­ва­но­го на тери­то­рії від­по­від­ної ради.
  2. Дія части­ни пер­шої цієї стат­ті не поши­рю­є­ться на гро­ма­дян, які рані­ше набу­ли пра­ва на земель­ну час­тку (пай).

Ста­т­тя 33. Земель­ні ділян­ки осо­би­стих селян­ських госпо­дарств

  1. Земель­ні ділян­ки, при­зна­че­ні для веде­н­ня осо­би­сто­го селян­сько­го госпо­дар­ства, можуть пере­да­ва­ти­ся гро­ма­дя­на­ми у кори­сту­ва­н­ня юри­ди­чним осо­бам Укра­ї­ни і вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся ними для веде­н­ня товар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва, фер­мер­сько­го госпо­дар­ства без змі­ни цільо­во­го при­зна­че­н­ня цих земель­них діля­нок.

{Ста­т­тя 33 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5462-VI від 16.10.2012; текст стат­ті 33 в реда­кції Зако­ну 191-VIII від 12.02.2015}

Ста­т­тя 34. Зем­лі для сіно­ко­сі­н­ня і випа­са­н­ня худо­би

  1. Гро­ма­дя­ни можуть орен­ду­ва­ти земель­ні ділян­ки для сіно­ко­сі­н­ня і випа­са­н­ня худо­би.
  2. Орга­ни вико­нав­чої вла­ди та орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня можуть ство­рю­ва­ти на зем­лях, що пере­бу­ва­ють у вла­сно­сті дер­жа­ви чи тери­то­рі­аль­ної гро­ма­ди, гро­мад­ські сіно­жа­ті і пасо­ви­ща.

Ста­т­тя 35. Земель­ні ділян­ки для садів­ни­цтва

  1. Гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни із земель дер­жав­ної і кому­наль­ної вла­сно­сті мають пра­во набу­ва­ти без­опла­тно у вла­сність або на умо­вах орен­ди земель­ні ділян­ки для веде­н­ня інди­ві­ду­аль­но­го або коле­ктив­но­го садів­ни­цтва.
  2. Іно­зем­ці та осо­би без гро­ма­дян­ства, а також юри­ди­чні осо­би, можуть мати земель­ні ділян­ки для веде­н­ня інди­ві­ду­аль­но­го або коле­ктив­но­го садів­ни­цтва на умо­вах орен­ди.

{Части­на дру­га стат­ті 35 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 1702-VI від 05.11.2009, 5462-VI від 16.10.2012}

  1. Земель­ні ділян­ки, при­зна­че­ні для садів­ни­цтва, можуть вико­ри­сто­ву­ва­тись для закла­да­н­ня бага­то­рі­чних пло­до­вих наса­джень, виро­щу­ва­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур, а також для зве­де­н­ня необ­хі­дних будин­ків, госпо­дар­ських спо­руд тощо.
  2. До земель загаль­но­го кори­сту­ва­н­ня садів­ни­цько­го това­ри­ства нале­жать земель­ні ділян­ки, зайня­ті захи­сни­ми сму­га­ми, доро­га­ми, про­їзда­ми, будів­ля­ми і спо­ру­да­ми загаль­но­го кори­сту­ва­н­ня. Зем­лі загаль­но­го кори­сту­ва­н­ня садів­ни­цько­го това­ри­ства без­опла­тно пере­да­ю­ться йому у вла­сність за кло­по­та­н­ням вищо­го орга­ну управ­лі­н­ня това­ри­ства до від­по­від­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди чи орга­ну місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня на під­ста­ві доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою, за якою здій­сню­ва­ло­ся фор­му­ва­н­ня земель­них діля­нок або техні­чної доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою щодо вста­нов­ле­н­ня (від­нов­ле­н­ня) меж земель­ної ділян­ки в нату­рі (на місце­во­сті).

{Части­на четвер­та стат­ті 35 в реда­кції Зако­ну 2949-VI від 14.01.2011; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 497-VIII від 02.06.2015}

  1. При­ва­ти­за­ція земель­ної ділян­ки гро­ма­дя­ни­ном — чле­ном садів­ни­цько­го това­ри­ства здій­сню­є­ться без зго­ди на те інших чле­нів цьо­го това­ри­ства.
  2. Вико­ри­ста­н­ня земель­них діля­нок садів­ни­цьких това­риств здій­сню­є­ться від­по­від­но до зако­ну та ста­ту­тів цих това­риств.

Ста­т­тя 36. Земель­ні ділян­ки для горо­дни­цтва

  1. Гро­ма­дя­нам або їх об’єднанням із земель дер­жав­ної або кому­наль­ної вла­сно­сті можуть нада­ва­ти­ся в орен­ду земель­ні ділян­ки для горо­дни­цтва.
  2. На земель­них ділян­ках, нада­них для горо­дни­цтва, закла­да­н­ня бага­то­рі­чних пло­до­вих наса­джень, а також спо­ру­дже­н­ня капі­таль­них буді­вель і спо­руд не допу­ска­є­ться.
  3. На земель­них ділян­ках, нада­них для горо­дни­цтва, можуть бути зве­де­ні тим­ча­со­ві спо­ру­ди для збе­рі­га­н­ня інвен­та­рю та захи­сту від непо­го­ди. Після закін­че­н­ня стро­ку орен­ди зазна­че­ної земель­ної ділян­ки побу­до­ва­ні тим­ча­со­ві спо­ру­ди під­ля­га­ють зне­сен­ню вла­сни­ка­ми цих спо­руд за їх раху­нок.

Ста­т­тя 37. Пра­во несіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій на зем­лю

  1. При­ва­тні несіль­сько­го­спо­дар­ські під­при­єм­ства, уста­но­ви та орга­ні­за­ції можуть набу­ва­ти у вла­сність або орен­ду зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го та іншо­го при­зна­че­н­ня для веде­н­ня під­со­бно­го госпо­дар­ства.
  2. Дер­жав­ні та кому­наль­ні несіль­сько­го­спо­дар­ські під­при­єм­ства, уста­но­ви та орга­ні­за­ції можуть набу­ва­ти в орен­ду зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го та іншо­го при­зна­че­н­ня для веде­н­ня під­со­бно­го госпо­дар­ства.

Гла­ва 6
Зем­лі житло­вої та гро­мад­ської забу­до­ви

Ста­т­тя 38. Визна­че­н­ня земель житло­вої та гро­мад­ської забу­до­ви

До земель житло­вої та гро­мад­ської забу­до­ви нале­жать земель­ні ділян­ки в межах насе­ле­них пун­ктів, які вико­ри­сто­ву­ю­ться для роз­мі­ще­н­ня житло­вої забу­до­ви, гро­мад­ських буді­вель і спо­руд, інших об’єктів загаль­но­го кори­сту­ва­н­ня.

Ста­т­тя 39. Вико­ри­ста­н­ня земель житло­вої та гро­мад­ської забу­до­ви

Вико­ри­ста­н­ня земель житло­вої та гро­мад­ської забу­до­ви здій­сню­є­ться від­по­від­но до гене­раль­но­го пла­ну насе­ле­но­го пун­кту, іншої місто­бу­дів­ної доку­мен­та­ції, пла­ну земель­но-госпо­дар­сько­го устрою з дотри­ма­н­ням буді­вель­них норм, дер­жав­них стан­дар­тів і норм.

{Ста­т­тя 39 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно з Зако­на­ми 1704-VI від 05.11.2009, 4215-VI від 22.12.2011}

Ста­т­тя 40. Земель­ні ділян­ки для будів­ни­цтва та обслу­го­ву­ва­н­ня жило­го будин­ку, госпо­дар­ських буді­вель і гара­жно­го будів­ни­цтва

Гро­ма­дя­нам Укра­ї­ни за ріше­н­ням орга­нів вико­нав­чої вла­ди або орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня можуть пере­да­ва­ти­ся без­опла­тно у вла­сність або нада­ва­ти­ся в орен­ду земель­ні ділян­ки для будів­ни­цтва та обслу­го­ву­ва­н­ня жило­го будин­ку, госпо­дар­ських буді­вель і гара­жно­го будів­ни­цтва в межах норм, визна­че­них цим Коде­ксом. Понад нор­му без­опла­тної пере­да­чі гро­ма­дя­ни можуть набу­ва­ти у вла­сність земель­ні ділян­ки для зазна­че­них потреб за цивіль­но-пра­во­ви­ми уго­да­ми.

Ста­т­тя 41. Земель­ні ділян­ки житло­во-буді­вель­них (житло­вих) і гара­жно-буді­вель­них коопе­ра­ти­вів

  1. Житло­во-буді­вель­ним (житло­вим) та гара­жно-буді­вель­ним коопе­ра­ти­вам за ріше­н­ням орга­нів вико­нав­чої вла­ди або орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня земель­ні ділян­ки для житло­во­го і гара­жно­го будів­ни­цтва пере­да­ю­ться без­опла­тно у вла­сність або нада­ю­ться в орен­ду у роз­мі­рі, який вста­нов­лю­є­ться від­по­від­но до затвер­дже­ної місто­бу­дів­ної доку­мен­та­ції.
  2. Житло­во-буді­вель­ні (житло­ві) та гара­жно-буді­вель­ні коопе­ра­ти­ви можуть набу­ва­ти земель­ні ділян­ки у вла­сність за цивіль­но-пра­во­ви­ми уго­да­ми.

Ста­т­тя 42. Земель­ні ділян­ки бага­то­квар­тир­них будин­ків

{Назва стат­ті 42 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно з Зако­ном 417-VIII від 14.05.2015}

  1. Земель­ні ділян­ки, на яких роз­та­шо­ва­ні бага­то­квар­тир­ні будин­ки, а також нале­жні до них будів­лі, спо­ру­ди та при­бу­дин­ко­ві тери­то­рії дер­жав­ної або кому­наль­ної вла­сно­сті, нада­ю­ться в постій­не кори­сту­ва­н­ня під­при­єм­ствам, уста­но­вам і орга­ні­за­ці­ям, які здій­сню­ють управ­лі­н­ня цими будин­ка­ми.

{Части­на пер­ша стат­ті 42 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно з Зако­ном 417-VIII від 14.05.2015}

  1. Земель­ні ділян­ки, на яких роз­та­шо­ва­ні бага­то­квар­тир­ні будин­ки, а також нале­жні до них будів­лі, спо­ру­ди та при­бу­дин­ко­ва тери­то­рія, що пере­бу­ва­ють у спіль­ній сумі­сній вла­сно­сті вла­сни­ків квар­тир та нежи­тло­вих при­мі­щень у будин­ку, пере­да­ю­ться без­опла­тно у вла­сність або в постій­не кори­сту­ва­н­ня спів­вла­сни­кам бага­то­квар­тир­но­го будин­ку в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

{Части­на дру­га стат­ті 42 в реда­кції Зако­ну 417-VIII від 14.05.2015}

  1. Поря­док вико­ри­ста­н­ня земель­них діля­нок, на яких роз­та­шо­ва­ні бага­то­квар­тир­ні будин­ки, а також нале­жні до них будів­лі, спо­ру­ди та при­бу­дин­ко­ві тери­то­рії, визна­ча­є­ться спів­вла­сни­ка­ми.

{Части­на тре­тя стат­ті 42 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно з Зако­ном 417-VIII від 14.05.2015}

  1. Роз­мі­ри та кон­фі­гу­ра­ція земель­них діля­нок, на яких роз­та­шо­ва­ні бага­то­квар­тир­ні будин­ки, а також нале­жні до них будів­лі, спо­ру­ди та при­бу­дин­ко­ві тери­то­рії, визна­ча­ю­ться на під­ста­ві від­по­від­ної зем­ле­впо­ря­дної доку­мен­та­ції.

{Части­на четвер­та стат­ті 42 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно з Зако­на­ми 4215-VI від 22.12.2011, 417-VIII від 14.05.2015}

  1. У разі зни­ще­н­ня (руй­ну­ва­н­ня) бага­то­квар­тир­но­го будин­ку май­но­ві пра­ва на земель­ну ділян­ку, на якій роз­та­шо­ва­но такий буди­нок, а також нале­жні до ньо­го будів­лі, спо­ру­ди та при­бу­дин­ко­ва тери­то­рія, збе­рі­га­ю­ться за спів­вла­сни­ка­ми бага­то­квар­тир­но­го будин­ку.

{Ста­т­тю 42 допов­не­но части­ною п’ятою згі­дно з Зако­ном 417-VIII від 14.05.2015}

Гла­ва 7
Зем­лі при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду та іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го при­зна­че­н­ня

Ста­т­тя 43. Зем­лі при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду

Зем­лі при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду — це ділян­ки суші і водно­го про­сто­ру з при­ро­дни­ми ком­пле­кса­ми та об’єктами, що мають осо­бли­ву при­ро­до­охо­рон­ну, еко­ло­гі­чну, нау­ко­ву, есте­ти­чну, рекре­а­цій­ну та іншу цін­ність, яким від­по­від­но до зако­ну нада­но ста­тус тери­то­рій та об’єктів при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду.

Ста­т­тя 44. Склад земель при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду

До земель при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду вклю­ча­ю­ться при­ро­дні тери­то­рії та об’єкти (при­ро­дні запо­від­ни­ки, націо­наль­ні при­ро­дні пар­ки, біо­сфер­ні запо­від­ни­ки, регіо­наль­ні ланд­ша­фтні пар­ки, зака­зни­ки, пам’ятки при­ро­ди, запо­від­ні урочи­ща), а також шту­чно ство­ре­ні об’єкти (бота­ні­чні сади, ден­дро­ло­гі­чні пар­ки, зоо­ло­гі­чні пар­ки, парки-пам’ятки садо­во-пар­ко­во­го мисте­цтва).

Ста­т­тя 45. Вико­ри­ста­н­ня земель при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду

  1. Зем­лі при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду можуть пере­бу­ва­ти у дер­жав­ній, кому­наль­ній та при­ва­тній вла­сно­сті.
  2. Поря­док вико­ри­ста­н­ня земель при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду визна­ча­є­ться зако­ном.

Ста­т­тя 46. Зем­лі іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го при­зна­че­н­ня та їх вико­ри­ста­н­ня

  1. До земель іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го при­зна­че­н­ня нале­жать земель­ні ділян­ки, в межах яких є при­ро­дні об’єкти, що мають осо­бли­ву нау­ко­ву цін­ність.

{Части­на пер­ша стат­ті 46 в реда­кції Зако­ну 3404-IV від 08.02.2006}

  1. Межі земель іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го при­зна­че­н­ня закрі­плю­ю­ться на місце­во­сті межо­ви­ми або інфор­ма­цій­ни­ми зна­ка­ми.
  2. Поря­док вико­ри­ста­н­ня земель іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го при­зна­че­н­ня визна­ча­є­ться зако­ном.

Гла­ва 8
Зем­лі оздо­ров­чо­го при­зна­че­н­ня

Ста­т­тя 47. Визна­че­н­ня земель оздо­ров­чо­го при­зна­че­н­ня

До земель оздо­ров­чо­го при­зна­че­н­ня нале­жать зем­лі, що мають при­ро­дні ліку­валь­ні вла­сти­во­сті, які вико­ри­сто­ву­ю­ться або можуть вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся для про­фі­ла­кти­ки захво­рю­вань і ліку­ва­н­ня людей.

Ста­т­тя 48. Обме­же­н­ня діяль­но­сті на зем­лях оздо­ров­чо­го при­зна­че­н­ня

  1. На зем­лях оздо­ров­чо­го при­зна­че­н­ня забо­ро­ня­є­ться діяль­ність, яка супе­ре­чить їх цільо­во­му при­зна­чен­ню або може нега­тив­но впли­ну­ти на при­ро­дні ліку­валь­ні вла­сти­во­сті цих земель.
  2. На тери­то­рі­ях ліку­валь­но-оздо­ров­чих місце­во­стей і курор­тів вста­нов­лю­ю­ться окру­ги і зони сані­тар­ної (гір­ни­чо-сані­тар­ної) охо­ро­ни.
  3. У межах окру­гу сані­тар­ної (гір­ни­чо-сані­тар­ної) охо­ро­ни забо­ро­ня­ю­ться пере­да­ча земель­них діля­нок у вла­сність і нада­н­ня у кори­сту­ва­н­ня під­при­єм­ствам, уста­но­вам, орга­ні­за­ці­ям і гро­ма­дя­нам для діяль­но­сті, несу­мі­сної з охо­ро­ною при­ро­дних ліку­валь­них вла­сти­во­стей і від­по­чин­ком насе­ле­н­ня.

Ста­т­тя 49. Вико­ри­ста­н­ня земель оздо­ров­чо­го при­зна­че­н­ня

  1. Зем­лі оздо­ров­чо­го при­зна­че­н­ня можуть пере­бу­ва­ти у дер­жав­ній, кому­наль­ній та при­ва­тній вла­сно­сті.
  2. Поря­док вико­ри­ста­н­ня земель оздо­ров­чо­го при­зна­че­н­ня визна­ча­є­ться зако­ном.

Гла­ва 9
Зем­лі рекре­а­цій­но­го при­зна­че­н­ня

Ста­т­тя 50. Визна­че­н­ня земель рекре­а­цій­но­го при­зна­че­н­ня

До земель рекре­а­цій­но­го при­зна­че­н­ня нале­жать зем­лі, які вико­ри­сто­ву­ю­ться для орга­ні­за­ції від­по­чин­ку насе­ле­н­ня, тури­зму та про­ве­де­н­ня спор­тив­них захо­дів.

Ста­т­тя 51. Склад земель рекре­а­цій­но­го при­зна­че­н­ня

До земель рекре­а­цій­но­го при­зна­че­н­ня нале­жать земель­ні ділян­ки зеле­них зон і зеле­них наса­джень міст та інших насе­ле­них пун­ктів, навчаль­но-турист­ських та еко­ло­гі­чних сте­жок, мар­ко­ва­них трас, земель­ні ділян­ки, зайня­ті тери­то­рі­я­ми будин­ків від­по­чин­ку, пан­сіо­на­тів, об’єктів фізи­чної куль­ту­ри і спор­ту, тури­сти­чних баз, кем­пін­гів, яхт-клу­бів, ста­ціо­нар­них і наме­то­вих тури­сти­чно-оздо­ров­чих табо­рів, будин­ків риба­лок і мислив­ців, дитя­чих тури­сти­чних стан­цій, дитя­чих та спор­тив­них табо­рів, інших ана­ло­гі­чних об’єктів, а також земель­ні ділян­ки, нада­ні для дачно­го будів­ни­цтва і спо­ру­дже­н­ня інших об’єктів ста­ціо­нар­ної рекре­а­ції.

Ста­т­тя 52. Вико­ри­ста­н­ня земель рекре­а­цій­но­го при­зна­че­н­ня

  1. Зем­лі рекре­а­цій­но­го при­зна­че­н­ня можуть пере­бу­ва­ти у дер­жав­ній, кому­наль­ній та при­ва­тній вла­сно­сті.
  2. Зем­лі загаль­но­го кори­сту­ва­н­ня дачно­го коопе­ра­ти­ву без­опла­тно пере­да­ю­ться йому у вла­сність за кло­по­та­н­ням вищо­го орга­ну управ­лі­н­ня коопе­ра­ти­ву до від­по­від­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди чи орга­ну місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня на під­ста­ві доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою, за якою здій­сню­ва­ло­ся фор­му­ва­н­ня земель­них діля­нок або техні­чної доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою щодо вста­нов­ле­н­ня (від­нов­ле­н­ня) меж земель­ної ділян­ки в нату­рі (на місце­во­сті). До земель загаль­но­го кори­сту­ва­н­ня дачно­го коопе­ра­ти­ву нале­жать земель­ні ділян­ки, зайня­ті захи­сни­ми сму­га­ми, доро­га­ми, про­їзда­ми, будів­ля­ми і спо­ру­да­ми загаль­но­го кори­сту­ва­н­ня.

{Ста­т­тю 52 допов­не­но новою части­ною згі­дно із Зако­ном 2949-VI від 14.01.2011; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 497-VIII від 02.06.2015}

  1. На зем­лях рекре­а­цій­но­го при­зна­че­н­ня забо­ро­ня­є­ться діяль­ність, що пере­шко­джає або може пере­шко­джа­ти вико­ри­стан­ню їх за при­зна­че­н­ням, а також нега­тив­но впли­ває або може впли­ну­ти на при­ро­дний стан цих земель.
  2. Поря­док вико­ри­ста­н­ня земель рекре­а­цій­но­го при­зна­че­н­ня визна­ча­є­ться зако­ном.

Гла­ва 10
Зем­лі істо­ри­ко-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня

Ста­т­тя 53. Склад земель істо­ри­ко-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня

  1. До земель істо­ри­ко-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня нале­жать зем­лі, на яких роз­та­шо­ва­ні пам’ятки куль­тур­ної спад­щи­ни, їх ком­пле­кси (ансам­блі), істо­ри­ко-куль­тур­ні запо­від­ни­ки, істо­ри­ко-куль­тур­ні запо­від­ні тери­то­рії, охо­ро­ню­ва­ні архе­о­ло­гі­чні тери­то­рії, музеї про­сто неба, мемо­рі­аль­ні музеї-сади­би.

{Ста­т­тя 53 в реда­кції Зако­ну 2518-VI від 09.09.2010}

Ста­т­тя 54. Вико­ри­ста­н­ня земель істо­ри­ко-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня

  1. Зем­лі істо­ри­ко-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня можуть пере­бу­ва­ти у дер­жав­ній, кому­наль­ній та при­ва­тній вла­сно­сті.
  2. Нав­ко­ло істо­ри­ко-куль­тур­них запо­від­ни­ків, істо­ри­ко-куль­тур­них запо­від­них тери­то­рій, музе­їв про­сто неба, мемо­рі­аль­них музе­їв-садиб, пам’яток куль­тур­ної спад­щи­ни, їх ком­пле­ксів (ансам­блів) вста­нов­лю­ю­ться зони охо­ро­ни пам’яток із забо­ро­ною діяль­но­сті, що шкі­дли­во впли­ває або може впли­ну­ти на додер­жа­н­ня режи­му вико­ри­ста­н­ня таких земель.

{Части­на дру­га стат­ті 54 в реда­кції Зако­ну 2518-VI від 09.09.2010}

  1. Поря­док вико­ри­ста­н­ня земель істо­ри­ко-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня визна­ча­є­ться зако­ном.
Звер­ну­тись до адво­ка­тапо земель­ним пита­н­ням
0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...