Земельний кодекс України

Звер­ну­тись до адво­ка­тапо земель­ним пита­н­ням

Роз­діл III
ПРАВА НА ЗЕМЛЮ

Гла­ва 14
Пра­во вла­сно­сті на зем­лю

Ста­т­тя 78. Зміст пра­ва вла­сно­сті на зем­лю

  1. Пра­во вла­сно­сті на зем­лю — це пра­во воло­ді­ти, кори­сту­ва­ти­ся і роз­по­ря­джа­ти­ся земель­ни­ми ділян­ка­ми.
  2. Пра­во вла­сно­сті на зем­лю набу­ва­є­ться та реа­лі­зу­є­ться на під­ста­ві Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, цьо­го Коде­ксу, а також інших зако­нів, що вида­ю­ться від­по­від­но до них.
  3. Зем­ля в Укра­ї­ні може пере­бу­ва­ти у при­ва­тній, кому­наль­ній та дер­жав­ній вла­сно­сті.
  4. Осо­бам (їх спад­ко­єм­цям), які мали у вла­сно­сті земель­ні ділян­ки до 15 трав­ня 1992 року (з дня набра­н­ня чин­но­сті Земель­ним коде­ксом Укра­ї­ни), земель­ні ділян­ки не повер­та­ю­ться.

Ста­т­тя 79. Земель­на ділян­ка як об’єкт пра­ва вла­сно­сті

  1. Земель­на ділян­ка — це части­на зем­ної поверх­ні з уста­нов­ле­ни­ми межа­ми, пев­ним місцем роз­та­шу­ва­н­ня, з визна­че­ни­ми щодо неї пра­ва­ми.
  2. Пра­во вла­сно­сті на земель­ну ділян­ку поши­рю­є­ться в її межах на поверх­не­вий (ґрун­то­вий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і бага­то­рі­чні наса­дже­н­ня, які на ній зна­хо­дя­ться, якщо інше не вста­нов­ле­но зако­ном та не пору­шує прав інших осіб.

{Части­на дру­га стат­ті 79 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1443-VI від 04.06.2009}

  1. Пра­во вла­сно­сті на земель­ну ділян­ку роз­по­всю­джу­є­ться на про­стір, що зна­хо­ди­ться над та під поверх­нею ділян­ки на висо­ту і на гли­би­ну, необ­хі­дні для зве­де­н­ня житло­вих, виро­бни­чих та інших буді­вель і спо­руд.

Ста­т­тя 79-1. Фор­му­ва­н­ня земель­ної ділян­ки як об’єкта цивіль­них прав

  1. Фор­му­ва­н­ня земель­ної ділян­ки поля­гає у визна­чен­ні земель­ної ділян­ки як об’єкта цивіль­них прав. Фор­му­ва­н­ня земель­ної ділян­ки перед­ба­чає визна­че­н­ня її пло­щі, меж та вне­се­н­ня інфор­ма­ції про неї до Дер­жав­но­го земель­но­го када­стру.
  2. Фор­му­ва­н­ня земель­них діля­нок здій­сню­є­ться:

у поряд­ку від­ве­де­н­ня земель­них діля­нок із земель дер­жав­ної та кому­наль­ної вла­сно­сті;

шля­хом поді­лу чи об’єднання рані­ше сфор­мо­ва­них земель­них діля­нок;

шля­хом визна­че­н­ня меж земель­них діля­нок дер­жав­ної чи кому­наль­ної вла­сно­сті за про­е­кта­ми зем­ле­устрою щодо впо­ряд­ку­ва­н­ня тери­то­рій насе­ле­них пун­ктів, про­е­кта­ми зем­ле­устрою щодо впо­ряд­ку­ва­н­ня тери­то­рії для місто­бу­дів­них потреб, про­е­кта­ми зем­ле­устрою щодо при­ва­ти­за­ції земель дер­жав­них і кому­наль­них сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій;

{Абзац четвер­тий части­ни дру­гої стат­ті 79-1 в реда­кції Зако­нів 5245-VI від 06.09.2012,497-VIII від 02.06.2015}

шля­хом інвен­та­ри­за­ції земель дер­жав­ної чи кому­наль­ної вла­сно­сті у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном;

{Части­ну дру­гу стат­ті 79-1 допов­не­но абза­цом п’ятим згі­дно із Зако­ном497-VIII від 02.06.2015}

за про­е­кта­ми зем­ле­устрою щодо орга­ні­за­ції тери­то­рії земель­них часток (паїв).

{Части­ну дру­гу стат­ті 79-1 допов­не­но абза­цом шостим згі­дно із Зако­ном497-VIII від 02.06.2015}

  1. Сфор­мо­ва­ні земель­ні ділян­ки під­ля­га­ють дер­жав­ній реє­стра­ції у Дер­жав­но­му земель­но­му када­стрі.
  2. Земель­на ділян­ка вва­жа­є­ться сфор­мо­ва­ною з момен­ту при­сво­є­н­ня їй када­стро­во­го номе­ра.
  3. Фор­му­ва­н­ня земель­них діля­нок (крім випад­ків, визна­че­них у части­нах шостій — сьо­мій цієї стат­ті) здій­сню­є­ться за про­е­кта­ми зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­них діля­нок.
  4. Фор­му­ва­н­ня земель­них діля­нок шля­хом поді­лу та об’єднання рані­ше сфор­мо­ва­них земель­них діля­нок, які пере­бу­ва­ють у вла­сно­сті або кори­сту­ван­ні, без змі­ни їх цільо­во­го при­зна­че­н­ня здій­сню­ю­ться за техні­чною доку­мен­та­ці­єю із зем­ле­устрою щодо поді­лу та об’єднання земель­них діля­нок.
  5. Вине­се­н­ня в нату­ру (на місце­вість) меж сфор­мо­ва­ної земель­ної ділян­ки до її дер­жав­ної реє­стра­ції здій­сню­є­ться за доку­мен­та­ці­єю із зем­ле­устрою, яка ста­ла під­ста­вою для її фор­му­ва­н­ня.
  6. У разі вста­нов­ле­н­ня (від­нов­ле­н­ня) меж земель­них діля­нок за їх факти­чним вико­ри­ста­н­ням у зв’язку з немо­жли­ві­стю вияв­ле­н­ня дій­сних меж, фор­му­ва­н­ня нових земель­них діля­нок не здій­сню­є­ться, а змі­ни до відо­мо­стей про межі земель­них діля­нок вно­ся­ться до Дер­жав­но­го земель­но­го када­стру.
  7. Земель­на ділян­ка може бути об’єктом цивіль­них прав виклю­чно з момен­ту її фор­му­ва­н­ня (крім випад­ків суб­орен­ди, сер­ві­ту­ту щодо частин земель­них діля­нок) та дер­жав­ної реє­стра­ції пра­ва вла­сно­сті на неї.
  8. Дер­жав­на реє­стра­ція речо­вих прав на земель­ні ділян­ки здій­сню­є­ться після дер­жав­ної реє­стра­ції земель­них діля­нок у Дер­жав­но­му земель­но­му када­стрі.
  9. Дер­жав­на реє­стра­ція прав суб­орен­ди, сер­ві­ту­ту, які поши­рю­ю­ться на части­ну земель­ної ділян­ки, здій­сню­є­ться після вне­се­н­ня відо­мо­стей про таку части­ну до Дер­жав­но­го земель­но­го када­стру.
  10. Межі сумі­жних земель­них діля­нок при­ва­тної вла­сно­сті можуть бути змі­не­ні їх вла­сни­ка­ми без фор­му­ва­н­ня нових земель­них діля­нок за техні­чною доку­мен­та­ці­єю із зем­ле­устрою щодо вста­нов­ле­н­ня (від­нов­ле­н­ня) меж земель­ної ділян­ки в нату­рі (на місце­во­сті).

{Части­на два­над­ця­та стат­ті 79-1 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 497-VIII від 02.06.2015}

{Кодекс допов­не­но стат­тею 79-1 згі­дно із Зако­ном 3613-VI від 07.07.2011}

Ста­т­тя 80. Суб’єкти пра­ва вла­сно­сті на зем­лю

Суб’єктами пра­ва вла­сно­сті на зем­лю є:

а) гро­ма­дя­ни та юри­ди­чні осо­би — на зем­лі при­ва­тної вла­сно­сті;

б) тери­то­рі­аль­ні гро­ма­ди, які реа­лі­зу­ють це пра­во без­по­се­ре­дньо або через орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, — на зем­лі кому­наль­ної вла­сно­сті;

в) дер­жа­ва, яка реа­лі­зує це пра­во через від­по­від­ні орга­ни дер­жав­ної вла­ди, — на зем­лі дер­жав­ної вла­сно­сті.

Ста­т­тя 81. Пра­во вла­сно­сті на зем­лю гро­ма­дян

  1. Гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни набу­ва­ють пра­ва вла­сно­сті на земель­ні ділян­ки на під­ста­ві:

а) при­дба­н­ня за дого­во­ром купів­лі-про­да­жу, рен­ти, дару­ва­н­ня, міни, інши­ми цивіль­но-пра­во­ви­ми уго­да­ми;

{Пункт “а” части­ни пер­шої стат­ті 81 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 997-V від 27.04.2007}

б) без­опла­тної пере­да­чі із земель дер­жав­ної і кому­наль­ної вла­сно­сті;

в) при­ва­ти­за­ції земель­них діля­нок, що були рані­ше нада­ні їм у кори­сту­ва­н­ня;

г) прийня­т­тя спад­щи­ни;

ґ) виді­ле­н­ня в нату­рі (на місце­во­сті) нале­жної їм земель­ної час­тки (паю).

  1. Іно­зем­ці та осо­би без гро­ма­дян­ства можуть набу­ва­ти пра­ва вла­сно­сті на земель­ні ділян­ки несіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня в межах насе­ле­них пун­ктів, а також на земель­ні ділян­ки несіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня за межа­ми насе­ле­них пун­ктів, на яких роз­та­шо­ва­ні об’єкти неру­хо­мо­го май­на, що нале­жать їм на пра­ві при­ва­тної вла­сно­сті.

{Части­на дру­га стат­ті 81 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5462-VI від 16.10.2012}

  1. Іно­зем­ці та осо­би без гро­ма­дян­ства можуть набу­ва­ти пра­ва вла­сно­сті на земель­ні ділян­ки від­по­від­но до части­ни дру­гої цієї стат­ті у разі:

{Абзац пер­ший части­ни тре­тьої стат­ті 81 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5462-VI від 16.10.2012}

а) при­дба­н­ня за дого­во­ром купів­лі-про­да­жу, рен­ти, дару­ва­н­ня, міни, інши­ми цивіль­но-пра­во­ви­ми уго­да­ми;

{Пункт “а” части­ни тре­тьої стат­ті 81 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 997-V від 27.04.2007}

б) вику­пу земель­них діля­нок, на яких роз­та­шо­ва­ні об’єкти неру­хо­мо­го май­на, що нале­жать їм на пра­ві вла­сно­сті;

в) прийня­т­тя спад­щи­ни.

  1. Зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, прийня­ті у спад­щи­ну іно­зем­ця­ми, а також осо­ба­ми без гро­ма­дян­ства, про­тя­гом року під­ля­га­ють від­чу­жен­ню.

{Части­на четвер­та стат­ті 81 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5462-VI від 16.10.2012}

Ста­т­тя 82. Пра­во вла­сно­сті на зем­лю юри­ди­чних осіб

  1. Юри­ди­чні осо­би (засно­ва­ні гро­ма­дя­на­ми Укра­ї­ни або юри­ди­чни­ми осо­ба­ми Укра­ї­ни) можуть набу­ва­ти у вла­сність земель­ні ділян­ки для здій­сне­н­ня під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті у разі:

а) при­дба­н­ня за дого­во­ром купів­лі-про­да­жу, рен­ти, дару­ва­н­ня, міни, інши­ми цивіль­но-пра­во­ви­ми уго­да­ми;

{Пункт “а” части­ни пер­шої стат­ті 82 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 997-V від 27.04.2007}

б) вне­се­н­ня земель­них діля­нок її заснов­ни­ка­ми до ста­ту­тно­го капі­та­лу;

в) прийня­т­тя спад­щи­ни;

г) вини­кне­н­ня інших під­став, перед­ба­че­них зако­ном.

  1. Іно­зем­ні юри­ди­чні осо­би можуть набу­ва­ти пра­во вла­сно­сті на земель­ні ділян­ки несіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня:

а) у межах насе­ле­них пун­ктів у разі при­дба­н­ня об’єктів неру­хо­мо­го май­на та для спо­ру­дже­н­ня об’єктів, пов’язаних із здій­сне­н­ням під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті в Укра­ї­ні;

б) за межа­ми насе­ле­них пун­ктів у разі при­дба­н­ня об’єктів неру­хо­мо­го май­на.

  1. Спіль­ні під­при­єм­ства, засно­ва­ні за уча­стю іно­зем­них юри­ди­чних і фізи­чних осіб, можуть набу­ва­ти пра­во вла­сно­сті на земель­ні ділян­ки несіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня у випад­ках, визна­че­них части­на­ми пер­шою та дру­гою цієї стат­ті, та в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му цим Коде­ксом для іно­зем­них юри­ди­чних осіб.

{Ста­т­тю 82 допов­не­но части­ною тре­тьою згі­дно із Зако­ном 1103-IV від 10.07.2003}

  1. Зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, отри­ма­ні в спад­щи­ну іно­зем­ни­ми юри­ди­чни­ми осо­ба­ми, під­ля­га­ють від­чу­жен­ню про­тя­гом одно­го року.

Ста­т­тя 83. Пра­во вла­сно­сті на зем­лю тери­то­рі­аль­них гро­мад

  1. Зем­лі, які нале­жать на пра­ві вла­сно­сті тери­то­рі­аль­ним гро­ма­дам сіл, селищ, міст, є кому­наль­ною вла­сні­стю.
  2. У кому­наль­ній вла­сно­сті пере­бу­ва­ють:

а) усі зем­лі в межах насе­ле­них пун­ктів, крім земель­них діля­нок при­ва­тної та дер­жав­ної вла­сно­сті;

б) земель­ні ділян­ки, на яких роз­та­шо­ва­ні будів­лі, спо­ру­ди, інші об’єкти неру­хо­мо­го май­на кому­наль­ної вла­сно­сті неза­ле­жно від місця їх роз­та­шу­ва­н­ня.

{Части­на дру­га стат­ті 83 в реда­кції Зако­ну 5245-VI від 06.09.2012}

  1. Земель­ні ділян­ки дер­жав­ної вла­сно­сті, які перед­ба­ча­є­ться вико­ри­ста­ти для роз­мі­ще­н­ня об’єктів, при­зна­че­них для обслу­го­ву­ва­н­ня потреб тери­то­рі­аль­ної гро­ма­ди (кому­наль­них під­при­ємств, уста­нов, орга­ні­за­цій, гро­мад­ських пасо­вищ, кла­до­вищ, місць зне­шко­дже­н­ня та ути­лі­за­ції від­хо­дів, рекре­а­цій­них об’єктів тощо), а також земель­ні ділян­ки, які від­по­від­но до затвер­дже­ної місто­бу­дів­ної доку­мен­та­ції перед­ба­ча­є­ться вклю­чи­ти у межі насе­ле­них пун­ктів, за ріше­н­ня­ми орга­нів вико­нав­чої вла­ди пере­да­ю­ться у кому­наль­ну вла­сність.

{Ста­т­тю 83 допов­не­но новою части­ною згі­дно із Зако­ном 5245-VI від 06.09.2012}

  1. До земель кому­наль­ної вла­сно­сті, які не можуть пере­да­ва­тись у при­ва­тну вла­сність, нале­жать:

а) зем­лі загаль­но­го кори­сту­ва­н­ня насе­ле­них пун­ктів (май­да­ни, вули­ці, про­їзди, шля­хи, набе­ре­жні, пля­жі, пар­ки, скве­ри, буль­ва­ри, кла­до­ви­ща, місця зне­шко­дже­н­ня та ути­лі­за­ції від­хо­дів тощо);

б) зем­лі під залі­зни­ця­ми, авто­мо­біль­ни­ми доро­га­ми, об’єктами пові­тря­но­го і тру­бо­про­від­но­го транс­пор­ту;

в) зем­лі під об’єктами при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду, істо­ри­ко-куль­тур­но­го та оздо­ров­чо­го при­зна­че­н­ня, що мають осо­бли­ву еко­ло­гі­чну, оздо­ров­чу, нау­ко­ву, есте­ти­чну та істо­ри­ко-куль­тур­ну цін­ність, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном;

г) зем­лі лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, крім випад­ків, визна­че­них цим Коде­ксом;

ґ) зем­лі водно­го фон­ду, крім випад­ків, визна­че­них цим Коде­ксом;

д) земель­ні ділян­ки, які вико­ри­сто­ву­ю­ться для забез­пе­че­н­ня діяль­но­сті орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня;

е) земель­ні ділян­ки, шту­чно ство­ре­ні в межах при­бе­ре­жної захи­сної сму­ги чи сму­ги від­ве­де­н­ня, на зем­лях лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня та при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду, що пере­бу­ва­ють у при­бе­ре­жній захи­сній сму­зі водних об’єктів, або на земель­них ділян­ках дна водних об’єктів;

{Части­ну стат­ті 83 допов­не­но пун­ктом “е” згі­дно із Зако­ном 1708-VI від 05.11.2009}

є) зем­лі під об’єктами інже­нер­ної інфра­стру­кту­ри між­го­спо­дар­ських мелі­о­ра­тив­них систем, які пере­бу­ва­ють у кому­наль­ній вла­сно­сті.

{Части­ну четвер­ту стат­ті 83 допов­не­но пун­ктом “є” згі­дно із Зако­ном 388-VIII від 12.05.2015}

  1. Тери­то­рі­аль­ні гро­ма­ди набу­ва­ють зем­лю у кому­наль­ну вла­сність у разі:

а) пере­да­чі їм земель дер­жав­ної вла­сно­сті;

б) від­чу­же­н­ня земель­них діля­нок для суспіль­них потреб та з моти­вів суспіль­ної необ­хі­дно­сті від­по­від­но до зако­ну;

{Пункт “б” части­ни п’ятої стат­ті 83 в реда­кції Зако­ну 5245-VI від 06.09.2012}

в) прийня­т­тя спад­щи­ни;

г) при­дба­н­ня за дого­во­ром купів­лі-про­да­жу, рен­ти, дару­ва­н­ня, міни, інши­ми цивіль­но-пра­во­ви­ми уго­да­ми;

{Пункт “г” части­ни стат­ті 83 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 997-V від 27.04.2007}

{Пункт “г-1″ части­ни п’ятої стат­ті 83 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 5245-VI від 06.09.2012}

ґ) вини­кне­н­ня інших під­став, перед­ба­че­них зако­ном.

  1. Тери­то­рі­аль­ні гро­ма­ди сіл, селищ, міст можуть об’єднувати на дого­вір­них заса­дах нале­жні їм земель­ні ділян­ки кому­наль­ної вла­сно­сті. Управ­лі­н­ня зазна­че­ни­ми земель­ни­ми ділян­ка­ми здій­сню­є­ться від­по­від­но до зако­ну.

{Части­на шоста стат­ті 83 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5245-VI від 06.09.2012}

{Ста­т­тя 83 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3404-IV від 08.02.2006}

{Змі­ни до стат­ті 83 див. в Зако­ні 4709-VI від 17.05.2012}

Ста­т­тя 84. Пра­во вла­сно­сті на зем­лю дер­жа­ви

  1. У дер­жав­ній вла­сно­сті пере­бу­ва­ють усі зем­лі Укра­ї­ни, крім земель кому­наль­ної та при­ва­тної вла­сно­сті.
  2. Пра­во дер­жав­ної вла­сно­сті на зем­лю набу­ва­є­ться і реа­лі­зу­є­ться дер­жа­вою через орга­ни вико­нав­чої вла­ди від­по­від­но до пов­но­ва­жень, визна­че­них цим Коде­ксом.

{Части­на дру­га стат­ті 84 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 3235-IV від 20.12.2005, 489-V від 19.12.2006, 107-VI від 28.12.2007 — змі­ну визна­но некон­сти­ту­цій­ною згі­дно з Ріше­н­ням Кон­сти­ту­цій­но­го Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в реда­кції Зако­нів 309-VI від 03.06.2008, 5245-VI від 06.09.2012}

{Части­ну тре­тю стат­ті 84 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 5245-VI від 06.09.2012}

  1. До земель дер­жав­ної вла­сно­сті, які не можуть пере­да­ва­тись у при­ва­тну вла­сність, нале­жать:

а) зем­лі атом­ної енер­ге­ти­ки та космі­чної систе­ми;

б) зем­лі під дер­жав­ни­ми залі­зни­ця­ми, об’єктами дер­жав­ної вла­сно­сті пові­тря­но­го і тру­бо­про­від­но­го транс­пор­ту;

в) зем­лі обо­ро­ни;

г) зем­лі під об’єктами при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду, істо­ри­ко-куль­тур­но­го та оздо­ров­чо­го при­зна­че­н­ня, що мають осо­бли­ву еко­ло­гі­чну, оздо­ров­чу, нау­ко­ву, есте­ти­чну та істо­ри­ко-куль­тур­ну цін­ність, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном;

ґ) зем­лі лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, крім випад­ків, визна­че­них цим Коде­ксом;

д) зем­лі водно­го фон­ду, крім випад­ків, визна­че­них цим Коде­ксом;

е) земель­ні ділян­ки, які вико­ри­сто­ву­ю­ться для забез­пе­че­н­ня діяль­но­сті Вер­хов­ної Ради Укра­ї­ни, Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни, Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни, інших орга­нів дер­жав­ної вла­ди, Націо­наль­ної ака­де­мії наук Укра­ї­ни, дер­жав­них галу­зе­вих ака­де­мій наук;

є) земель­ні ділян­ки зон від­чу­же­н­ня та без­умов­но­го (обов’язкового) від­се­ле­н­ня, що зазна­ли радіо­актив­но­го забру­дне­н­ня вна­слі­док Чор­но­биль­ської ката­стро­фи;

ж) земель­ні ділян­ки, які закрі­пле­ні за дер­жав­ни­ми про­фе­сій­но-техні­чни­ми навчаль­ни­ми закла­да­ми;

з) земель­ні ділян­ки, закрі­пле­ні за вищи­ми навчаль­ни­ми закла­да­ми дер­жав­ної фор­ми вла­сно­сті;

{Пункт “з” части­ни четвер­тої стат­ті 84 в реда­кції Зако­ну 5245-VI від 06.09.2012}

{Пункт “и” части­ни четвер­тої стат­ті 84 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 5245-VI від 06.09.2012}

і) земель­ні ділян­ки, що вико­ри­сто­ву­ю­ться Чор­но­мор­ським фло­том Росій­ської Феде­ра­ції на тери­то­рії Укра­ї­ни на під­ста­ві між­на­ро­дних дого­во­рів, зго­да на обов’язковість яких нада­на Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни;

{Части­ну четвер­ту стат­ті 84 допов­не­но пун­ктом “і” згі­дно із Зако­ном 5245-VI від 06.09.2012}

ї) зем­лі під об’єктами інже­нер­ної інфра­стру­кту­ри загаль­но­дер­жав­них та між­го­спо­дар­ських мелі­о­ра­тив­них систем, які пере­бу­ва­ють у дер­жав­ній вла­сно­сті.

{Части­ну четвер­ту стат­ті 84 допов­не­но пун­ктом “ї” згі­дно із Зако­ном 388-VIII від 12.05.2015}

  1. Дер­жа­ва набу­ває пра­ва вла­сно­сті на зем­лю у разі:

а) від­чу­же­н­ня земель­них діля­нок у вла­сни­ків з моти­вів суспіль­ної необ­хі­дно­сті та для суспіль­них потреб;

б) при­дба­н­ня за дого­во­ра­ми купів­лі-про­да­жу, дару­ва­н­ня, міни, інши­ми цивіль­но-пра­во­ви­ми уго­да­ми;

в) прийня­т­тя спад­щи­ни;

г) пере­да­чі у вла­сність дер­жа­ві земель­них діля­нок кому­наль­ної вла­сно­сті тери­то­рі­аль­ни­ми гро­ма­да­ми;

ґ) кон­фі­ска­ції земель­ної ділян­ки;

{Пункт “д” части­ни п’ятої стат­ті 84 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 5245-VI від 06.09.2012}

{Ста­т­тя 84 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 1158-IV від 11.09.2003, 2229-IV від 14.12.2004, 3404-IV від 08.02.2006}

Ста­т­тя 85. Пра­во вла­сно­сті на зем­лю іно­зем­них дер­жав

Іно­зем­ні дер­жа­ви можуть набу­ва­ти у вла­сність земель­ні ділян­ки для роз­мі­ще­н­ня буді­вель і спо­руд дипло­ма­ти­чних пред­став­ництв та інших, при­рів­ня­них до них, орга­ні­за­цій від­по­від­но до між­на­ро­дних дого­во­рів.

Ста­т­тя 86. Спіль­на вла­сність на земель­ну ділян­ку

{Назва стат­ті 86 в реда­кції Зако­ну 5245-VI від 06.09.2012}

  1. Земель­на ділян­ка може зна­хо­ди­тись у спіль­ній вла­сно­сті з визна­че­н­ням час­тки кожно­го з уча­сни­ків спіль­ної вла­сно­сті (спіль­на час­тко­ва вла­сність) або без визна­че­н­ня часток уча­сни­ків спіль­ної вла­сно­сті (спіль­на сумі­сна вла­сність).
  2. Суб’єктами пра­ва спіль­ної вла­сно­сті на земель­ну ділян­ку можуть бути гро­ма­дя­ни та юри­ди­чні осо­би, а також дер­жа­ва, тери­то­рі­аль­ні гро­ма­ди.

{Части­на дру­га стат­ті 86 в реда­кції Зако­ну 5245-VI від 06.09.2012}

  1. Суб’єктами пра­ва спіль­ної вла­сно­сті на земель­ні ділян­ки тери­то­рі­аль­них гро­мад можуть бути район­ні та обла­сні ради.

{Части­ну четвер­ту стат­ті 86 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 3613-VI від 07.07.2011}

Ста­т­тя 87. Вини­кне­н­ня пра­ва спіль­ної час­тко­вої вла­сно­сті на земель­ну ділян­ку

  1. Пра­во спіль­ної час­тко­вої вла­сно­сті на земель­ну ділян­ку вини­кає:

а) при добро­віль­но­му об’єднанні вла­сни­ка­ми нале­жних їм земель­них діля­нок;

б) при при­дбан­ні у вла­сність земель­ної ділян­ки дво­ма чи біль­ше осо­ба­ми за цивіль­но-пра­во­ви­ми уго­да­ми;

в) при прийнят­ті спад­щи­ни на земель­ну ділян­ку дво­ма або біль­ше осо­ба­ми;

г) за ріше­н­ням суду.

Ста­т­тя 88. Воло­ді­н­ня, кори­сту­ва­н­ня та роз­по­ря­дже­н­ня земель­ною ділян­кою, що пере­бу­ває у спіль­ній час­тко­вій вла­сно­сті

  1. Воло­ді­н­ня, кори­сту­ва­н­ня та роз­по­ря­дже­н­ня земель­ною ділян­кою, що пере­бу­ває у спіль­ній час­тко­вій вла­сно­сті, здій­сню­ю­ться за зго­дою всіх спів­вла­сни­ків згі­дно з дого­во­ром, а у разі недо­ся­гне­н­ня зго­ди — у судо­во­му поряд­ку.
  2. Дого­вір про спіль­ну час­тко­ву вла­сність на земель­ну ділян­ку укла­да­є­ться в письмо­вій фор­мі і посвід­чу­є­ться нота­рі­аль­но.
  3. Уча­сник спіль­ної час­тко­вої вла­сно­сті має пра­во вима­га­ти виді­ле­н­ня нале­жної йому час­тки із скла­ду земель­ної ділян­ки як окре­мо, так і разом з інши­ми уча­сни­ка­ми, які вима­га­ють виді­ле­н­ня, а у разі немо­жли­во­сті виді­ле­н­ня час­тки — вима­га­ти від­по­від­ної ком­пен­са­ції.
  4. Уча­сник спіль­ної час­тко­вої вла­сно­сті на земель­ну ділян­ку має пра­во на отри­ма­н­ня в його воло­ді­н­ня, кори­сту­ва­н­ня части­ни спіль­ної земель­ної ділян­ки, що від­по­від­ає роз­мі­ру нале­жної йому час­тки.
  5. Уча­сник спіль­ної час­тко­вої вла­сно­сті від­по­від­но до роз­мі­ру сво­єї час­тки має пра­во на дохо­ди від вико­ри­ста­н­ня спіль­ної земель­ної ділян­ки, від­по­від­ає перед тре­ті­ми осо­ба­ми за зобов’язаннями, пов’язаними із спіль­ною земель­ною ділян­кою, і пови­нен бра­ти участь у спла­ті пода­тків, збо­рів і пла­те­жів, а також у витра­тах по утри­ман­ню і збе­рі­ган­ню спіль­ної земель­ної ділян­ки.
  6. При про­да­жу уча­сни­ком нале­жної йому час­тки у спіль­ній час­тко­вій вла­сно­сті на земель­ну ділян­ку інші уча­сни­ки мають пере­ва­жне пра­во купів­лі час­тки від­по­від­но до зако­ну.

Ста­т­тя 89. Спіль­на сумі­сна вла­сність на земель­ну ділян­ку

  1. Земель­на ділян­ка може нале­жа­ти на пра­ві спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті лише гро­ма­дя­нам, якщо інше не вста­нов­ле­но зако­ном.

{Части­на пер­ша стат­ті 89 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно з Зако­ном 417-VIII від 14.05.2015}

  1. У спіль­ній сумі­сній вла­сно­сті пере­бу­ва­ють земель­ні ділян­ки:

а) подруж­жя;

б) чле­нів фер­мер­сько­го госпо­дар­ства, якщо інше не перед­ба­че­но уго­дою між ними;

в) спів­вла­сни­ків жило­го будин­ку;

г) спів­вла­сни­ків бага­то­квар­тир­но­го будин­ку.

{Части­ну дру­гу стат­ті 89 допов­не­но пун­ктом “г” згі­дно з Зако­ном 417-VIII від 14.05.2015}

  1. Воло­ді­н­ня, кори­сту­ва­н­ня та роз­по­ря­дже­н­ня земель­ною ділян­кою спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті здій­сню­ю­ться за дого­во­ром або зако­ном.
  2. Спів­вла­сни­ки земель­ної ділян­ки, що пере­бу­ває у спіль­ній сумі­сній вла­сно­сті, мають пра­во на її поділ або на виді­ле­н­ня з неї окре­мої час­тки, крім випад­ків, уста­нов­ле­них зако­ном.

{Части­на четвер­та стат­ті 89 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно з Зако­ном 417-VIII від 14.05.2015}

  1. Поділ земель­ної ділян­ки, яка є у спіль­ній сумі­сній вла­сно­сті, з виді­ле­н­ням час­тки спів­вла­сни­ка, може бути здій­сне­но за умо­ви попе­ре­дньо­го визна­че­н­ня роз­мі­ру земель­них часток, які є рів­ни­ми, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном або не вста­нов­ле­но судом.

Ста­т­тя 90. Пра­ва вла­сни­ків земель­них діля­нок

  1. Вла­сни­ки земель­них діля­нок мають пра­во:

а) про­да­ва­ти або іншим шля­хом від­чу­жу­ва­ти земель­ну ділян­ку, пере­да­ва­ти її в орен­ду, заста­ву, спад­щи­ну;

б) само­стій­но госпо­да­рю­ва­ти на зем­лі;

в) вла­сно­сті на посі­ви і наса­дже­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ських та інших куль­тур, на виро­бле­ну про­ду­кцію;

{Пункт “в” части­ни пер­шої стат­ті 90 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3404-IV від 08.02.2006}

г) вико­ри­сто­ву­ва­ти у вста­нов­ле­но­му поряд­ку для вла­сних потреб наяв­ні на земель­ній ділян­ці загаль­но­по­ши­ре­ні кори­сні копа­ли­ни, торф, лісо­ві наса­дже­н­ня, водні об’єкти, а також інші кори­сні вла­сти­во­сті зем­лі;

ґ) на від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном;

д) спо­ру­джу­ва­ти жилі будин­ки, виро­бни­чі та інші будів­лі і спо­ру­ди.

  1. Пору­ше­ні пра­ва вла­сни­ків земель­них діля­нок під­ля­га­ють від­нов­лен­ню в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном.

Ста­т­тя 91. Обов’язки вла­сни­ків земель­них діля­нок

  1. Вла­сни­ки земель­них діля­нок зобов’язані:

а) забез­пе­чу­ва­ти вико­ри­ста­н­ня їх за цільо­вим при­зна­че­н­ням;

б) додер­жу­ва­ти­ся вимог зако­но­дав­ства про охо­ро­ну дов­кі­л­ля;

в) своє­ча­сно спла­чу­ва­ти земель­ний пода­ток;

г) не пору­шу­ва­ти прав вла­сни­ків сумі­жних земель­них діля­нок та зем­ле­ко­ри­сту­ва­чів;

ґ) під­ви­щу­ва­ти родю­чість ґрун­тів та збе­рі­га­ти інші кори­сні вла­сти­во­сті зем­лі;

д) своє­ча­сно нада­ва­ти від­по­від­ним орга­нам вико­нав­чої вла­ди та орга­нам місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня дані про стан і вико­ри­ста­н­ня земель та інших при­ро­дних ресур­сів у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном;

е) дотри­му­ва­ти­ся пра­вил добро­су­сід­ства та обме­жень, пов’язаних з вста­нов­ле­н­ням земель­них сер­ві­ту­тів та охо­рон­них зон;

є) збе­рі­га­ти гео­де­зи­чні зна­ки, про­ти­е­ро­зій­ні спо­ру­ди, мере­жі зро­шу­валь­них і осу­шу­валь­них систем;

ж) за свій раху­нок при­ве­сти земель­ну ділян­ку у попе­ре­дній стан у разі неза­кон­ної змі­ни її рельє­фу, за виня­тком здій­сне­н­ня такої змі­ни не вла­сни­ком земель­ної ділян­ки, коли при­ве­де­н­ня у попе­ре­дній стан здій­сню­є­ться за раху­нок осо­би, яка неза­кон­но змі­ни­ла рельєф.

{Части­ну пер­шу стат­ті 91 допов­не­но пун­ктом “ж” згі­дно із Зако­ном 1708-VI від 05.11.2009}

  1. Зако­ном можуть бути вста­нов­ле­ні інші обов’язки вла­сни­ків земель­них діля­нок.

Гла­ва 15
Пра­во кори­сту­ва­н­ня зем­лею

Ста­т­тя 92. Пра­во постій­но­го кори­сту­ва­н­ня земель­ною ділян­кою

  1. Пра­во постій­но­го кори­сту­ва­н­ня земель­ною ділян­кою — це пра­во воло­ді­н­ня і кори­сту­ва­н­ня земель­ною ділян­кою, яка пере­бу­ває у дер­жав­ній або кому­наль­ній вла­сно­сті, без вста­нов­ле­н­ня стро­ку.
  2. Пра­ва постій­но­го кори­сту­ва­н­ня земель­ною ділян­кою із земель дер­жав­ної та кому­наль­ної вла­сно­сті набу­ва­ють:

а) під­при­єм­ства, уста­но­ви та орга­ні­за­ції, що нале­жать до дер­жав­ної та кому­наль­ної вла­сно­сті;

б) гро­мад­ські орга­ні­за­ції інва­лі­дів Укра­ї­ни, їх під­при­єм­ства (об’єднання), уста­но­ви та орга­ні­за­ції;

в) релі­гій­ні орга­ні­за­ції Укра­ї­ни, ста­ту­ти (поло­же­н­ня) яких заре­є­стро­ва­но у вста­нов­ле­но­му зако­ном поряд­ку, виклю­чно для будів­ни­цтва і обслу­го­ву­ва­н­ня куль­то­вих та інших буді­вель, необ­хі­дних для забез­пе­че­н­ня їх діяль­но­сті;

{Части­ну дру­гу стат­ті 92 допов­не­но пун­ктом “в” згі­дно із Зако­ном 875-VI від 15.01.2009}

г) публі­чне акціо­нер­не това­ри­ство залі­зни­чно­го транс­пор­ту загаль­но­го кори­сту­ва­н­ня, утво­ре­не від­по­від­но до Зако­ну Укра­ї­ни “Про осо­бли­во­сті утво­ре­н­ня публі­чно­го акціо­нер­но­го това­ри­ства залі­зни­чно­го транс­пор­ту загаль­но­го кори­сту­ва­н­ня”;

{Части­ну дру­гу стат­ті 92 допов­не­но пун­ктом “г” згі­дно із Зако­ном 4442-VI від 23.02.2012}

ґ) вищі навчаль­ні закла­ди неза­ле­жно від фор­ми вла­сно­сті;

{Части­ну дру­гу стат­ті 92 допов­не­но пун­ктом “ґ” згі­дно із Зако­ном 1556-VII від 01.07.2014}

д) спів­вла­сни­ки бага­то­квар­тир­но­го будин­ку для обслу­го­ву­ва­н­ня тако­го будин­ку та забез­пе­че­н­ня задо­во­ле­н­ня житло­вих, соці­аль­них і побу­то­вих потреб вла­сни­ків (спів­вла­сни­ків) та найма­чів (орен­да­рів) квар­тир та нежи­тло­вих при­мі­щень, роз­та­шо­ва­них у бага­то­квар­тир­но­му будин­ку.

{Части­ну дру­гу стат­ті 92 допов­не­но пун­ктом “д” згі­дно з Зако­ном 417-VIII від 14.05.2015}

{Части­на дру­га стат­ті 92 в реда­кції Зако­ну 1709-IV від 12.05.2004}

  1. Пра­во постій­но­го кори­сту­ва­н­ня земель­ни­ми ділян­ка­ми може вно­си­ти­ся дер­жа­вою до ста­ту­тно­го капі­та­лу публі­чно­го акціо­нер­но­го това­ри­ства залі­зни­чно­го транс­пор­ту, утво­ре­но­го від­по­від­но до Зако­ну Укра­ї­ни “Про осо­бли­во­сті утво­ре­н­ня публі­чно­го акціо­нер­но­го това­ри­ства залі­зни­чно­го транс­пор­ту загаль­но­го кори­сту­ва­н­ня”.

{Ста­т­тю 92 допов­не­но части­ною тре­тьою згі­дно із Зако­ном 4442-VI від 23.02.2012}

Ста­т­тя 93. Пра­во орен­ди земель­ної ділян­ки

  1. Пра­во орен­ди земель­ної ділян­ки — це засно­ва­не на дого­во­рі стро­ко­ве пла­тне воло­ді­н­ня і кори­сту­ва­н­ня земель­ною ділян­кою, необ­хі­дною орен­да­ре­ві для про­ва­дже­н­ня під­при­єм­ни­цької та іншої діяль­но­сті.
  2. Земель­ні ділян­ки можуть пере­да­ва­ти­ся в орен­ду гро­ма­дя­нам та юри­ди­чним осо­бам Укра­ї­ни, іно­зем­цям і осо­бам без гро­ма­дян­ства, іно­зем­ним юри­ди­чним осо­бам, між­на­ро­дним об’єднанням і орга­ні­за­ці­ям, а також іно­зем­ним дер­жа­вам.

{Части­на дру­га стат­ті 93 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5462-VI від 16.10.2012}

  1. Не під­ля­га­ють пере­да­чі в орен­ду земель­ні ділян­ки, шту­чно ство­ре­ні у межах при­бе­ре­жної захи­сної сму­ги чи сму­ги від­ве­де­н­ня, на зем­лях лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня та при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду, роз­та­шо­ва­них у при­бе­ре­жній захи­сній сму­зі водних об’єктів, крім випад­ків, перед­ба­че­них зако­ном.

{Ста­т­тю 93 допов­не­но новою части­ною тре­тьою згі­дно із Зако­ном 1708-VI від 05.11.2009; в реда­кції Зако­ну 4709-VI від 17.05.2012}

  1. Строк орен­ди земель­ної ділян­ки не може пере­ви­щу­ва­ти 50 років.

{Части­на четвер­та стат­ті 93 в реда­кції Зако­ну 191-VIII від 12.02.2015}

  1. Пра­во орен­ди земель­ної ділян­ки може від­чу­жу­ва­ти­ся, у тому числі про­да­ва­ти­ся на земель­них тор­гах, а також пере­да­ва­ти­ся у заста­ву, спад­щи­ну, вно­си­ти­ся до ста­ту­тно­го капі­та­лу вла­сни­ком земель­ної ділян­ки — на строк до 50 років, крім випад­ків, визна­че­них зако­ном.

{Ста­т­тю 93 допов­не­но части­ною згі­дно із Зако­ном 509-VI від 16.09.2008}

  1. Орен­до­ва­на земель­на ділян­ка або її части­на може за зго­дою орен­до­дав­ця пере­да­ва­тись орен­да­рем у воло­ді­н­ня та кори­сту­ва­н­ня іншій осо­бі (суб­орен­да).
  2. Якщо орен­да­рем земель­ної ділян­ки є іні­ці­а­тор ство­ре­н­ня інду­стрі­аль­но­го пар­ку, така земель­на ділян­ка або її части­ни пере­да­ю­ться ним у суб­орен­ду уча­сни­кам інду­стрі­аль­но­го пар­ку від­по­від­но до земель­но­го зако­но­дав­ства Укра­ї­ни без попе­ре­дньо­го пого­дже­н­ня з орен­до­дав­цем, якщо це не супе­ре­чить дого­во­ру орен­ди такої земель­ної ділян­ки.

{Ста­т­тю 93 допов­не­но новою части­ною згі­дно із Зако­ном 818-VIII від 24.11.2015}

  1. Орен­до­дав­ця­ми земель­них діля­нок є їх вла­сни­ки або упов­но­ва­же­ні ними осо­би.
  2. Від­но­си­ни, пов’язані з орен­дою зем­лі, регу­лю­ю­ться зако­ном.
  3. У разі ство­ре­н­ня інду­стрі­аль­но­го пар­ку на зем­лях дер­жав­ної чи кому­наль­ної вла­сно­сті земель­на ділян­ка нада­є­ться в орен­ду на строк не мен­ше 30 років.

{Ста­т­тю 93 допов­не­но части­ною згі­дно із Зако­ном 5018-VI від 21.06.2012}

  1. Строк орен­ди земель­них діля­нок сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня для веде­н­ня товар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва, фер­мер­сько­го госпо­дар­ства, осо­би­сто­го селян­сько­го госпо­дар­ства не може бути мен­шим як 7 років.

{Ста­т­тю 93 допов­не­но части­ною згі­дно із Зако­ном 191-VIII від 12.02.2015}

Ста­т­тя 94. Пра­во кон­це­сіо­не­ра на земель­ну ділян­ку

  1. Для здій­сне­н­ня кон­це­сій­ної діяль­но­сті кон­це­сіо­не­ру нада­ю­ться в орен­ду земель­ні ділян­ки у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му цим Коде­ксом.
  2. Види госпо­дар­ської діяль­но­сті, для яких можуть нада­ва­ти­ся земель­ні ділян­ки у кон­це­сію, визна­ча­ю­ться зако­ном.

Ста­т­тя 95. Пра­ва зем­ле­ко­ри­сту­ва­чів

  1. Зем­ле­ко­ри­сту­ва­чі, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном або дого­во­ром, мають пра­во:

а) само­стій­но госпо­да­рю­ва­ти на зем­лі;

б) вла­сно­сті на посі­ви і наса­дже­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ських та інших куль­тур, на виро­бле­ну про­ду­кцію;

{Пункт “б” части­ни пер­шої стат­ті 95 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3404-IV від 08.02.2006}

в) вико­ри­сто­ву­ва­ти у вста­нов­ле­но­му поряд­ку для вла­сних потреб наяв­ні на земель­ній ділян­ці загаль­но­по­ши­ре­ні кори­сні копа­ли­ни, торф, ліси, водні об’єкти, а також інші кори­сні вла­сти­во­сті зем­лі;

{Пункт “в” части­ни пер­шої стат­ті 95 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3404-IV від 08.02.2006}

г) на від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном;

ґ) спо­ру­джу­ва­ти жилі будин­ки, виро­бни­чі та інші будів­лі і спо­ру­ди.

  1. Пору­ше­ні пра­ва зем­ле­ко­ри­сту­ва­чів під­ля­га­ють від­нов­лен­ню в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном.

Ста­т­тя 96. Обов’язки зем­ле­ко­ри­сту­ва­чів

  1. Зем­ле­ко­ри­сту­ва­чі зобов’язані:

а) забез­пе­чу­ва­ти вико­ри­ста­н­ня зем­лі за цільо­вим при­зна­че­н­ням та за свій раху­нок при­во­ди­ти її у попе­ре­дній стан у разі неза­кон­ної змі­ни її рельє­фу, за виня­тком випад­ків неза­кон­ної змі­ни рельє­фу не вла­сни­ком такої земель­ної ділян­ки;

{Пункт “а” части­ни пер­шої стат­ті 96 в реда­кції Зако­ну 1708-VI від 05.11.2009}

б) додер­жу­ва­ти­ся вимог зако­но­дав­ства про охо­ро­ну дов­кі­л­ля;

в) своє­ча­сно спла­чу­ва­ти земель­ний пода­ток або орен­дну пла­ту;

г) не пору­шу­ва­ти прав вла­сни­ків сумі­жних земель­них діля­нок та зем­ле­ко­ри­сту­ва­чів;

ґ) під­ви­щу­ва­ти родю­чість ґрун­тів та збе­рі­га­ти інші кори­сні вла­сти­во­сті зем­лі;

д) своє­ча­сно нада­ва­ти від­по­від­ним орга­нам вико­нав­чої вла­ди та орга­нам місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня дані про стан і вико­ри­ста­н­ня земель та інших при­ро­дних ресур­сів у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном;

е) дотри­му­ва­ти­ся пра­вил добро­су­сід­ства та обме­жень, пов’язаних з вста­нов­ле­н­ням земель­них сер­ві­ту­тів та охо­рон­них зон;

є) збе­рі­га­ти гео­де­зи­чні зна­ки, про­ти­е­ро­зій­ні спо­ру­ди, мере­жі зро­шу­валь­них і осу­шу­валь­них систем.

  1. Зако­ном можуть бути вста­нов­ле­ні інші обов’язки зем­ле­ко­ри­сту­ва­чів.

Ста­т­тя 97. Обов’язки під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій, що про­во­дять роз­ві­ду­валь­ні робо­ти

  1. Під­при­єм­ства, уста­но­ви та орга­ні­за­ції, які здій­сню­ють гео­ло­го­зні­маль­ні, пошу­ко­ві, гео­де­зи­чні та інші роз­ві­ду­валь­ні робо­ти, можуть про­во­ди­ти такі робо­ти на під­ста­ві уго­ди з вла­сни­ком зем­лі або за пого­дже­н­ням із зем­ле­ко­ри­сту­ва­чем.
  2. Стро­ки і місце про­ве­де­н­ня роз­ві­ду­валь­них робіт визна­ча­ю­ться уго­дою сто­рін.
  3. Про­ве­де­н­ня роз­ві­ду­валь­них робіт на зем­лях запо­від­ни­ків, націо­наль­них ден­дро­ло­гі­чних, бота­ні­чних, мемо­рі­аль­них пар­ків, похо­вань і архе­о­ло­гі­чних пам’яток дозво­ля­є­ться у виня­тко­вих випад­ках за ріше­н­ням Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни.
  4. Під­при­єм­ства, уста­но­ви та орга­ні­за­ції, які про­во­дять роз­ві­ду­валь­ні робо­ти, зобов’язані від­шко­до­ву­ва­ти вла­сни­кам зем­лі та зем­ле­ко­ри­сту­ва­чам усі зби­тки, в тому числі нео­дер­жа­ні дохо­ди, а також за свій раху­нок при­во­ди­ти займа­ні земель­ні ділян­ки у попе­ре­дній стан.
  5. Спо­ри, що вини­ка­ють при про­ве­ден­ні роз­ві­ду­валь­них робіт, вирі­шу­ю­ться у судо­во­му поряд­ку.

Гла­ва 16
Пра­во земель­но­го сер­ві­ту­ту

Ста­т­тя 98. Зміст пра­ва земель­но­го сер­ві­ту­ту

  1. Пра­во земель­но­го сер­ві­ту­ту — це пра­во вла­сни­ка або зем­ле­ко­ри­сту­ва­ча земель­ної ділян­ки на обме­же­не пла­тне або без­опла­тне кори­сту­ва­н­ня чужою земель­ною ділян­кою (ділян­ка­ми).
  2. Земель­ні сер­ві­ту­ти можуть бути постій­ни­ми і стро­ко­ви­ми.
  3. Вста­нов­ле­н­ня земель­но­го сер­ві­ту­ту не веде до позбав­ле­н­ня вла­сни­ка земель­ної ділян­ки, щодо якої вста­нов­ле­ний земель­ний сер­ві­тут, прав воло­ді­н­ня, кори­сту­ва­н­ня та роз­по­ря­дже­н­ня нею.
  4. Земель­ний сер­ві­тут здій­сню­є­ться спосо­бом, най­менш обтя­жли­вим для вла­сни­ка земель­ної ділян­ки, щодо якої він вста­нов­ле­ний.

Ста­т­тя 99. Види пра­ва земель­но­го сер­ві­ту­ту

Вла­сни­ки або зем­ле­ко­ри­сту­ва­чі земель­них діля­нок можуть вима­га­ти вста­нов­ле­н­ня таких земель­них сер­ві­ту­тів:

а) пра­во про­хо­ду та про­їзду на вело­си­пе­ді;

б) пра­во про­їзду на транс­порт­но­му засо­бі по наяв­но­му шля­ху;

в) пра­во на роз­мі­ще­н­ня тим­ча­со­вих спо­руд (малих архі­те­ктур­них форм);

{Пункт “в” стат­ті 99 в реда­кції Зако­ну 191-VIII від 12.02.2015}

г) пра­во про­кла­да­ти на свою земель­ну ділян­ку водо­про­від із чужої при­ро­дної водо­йми або через чужу земель­ну ділян­ку;

ґ) пра­во від­во­ду води зі сво­єї земель­ної ділян­ки на сусі­дню або через сусі­дню земель­ну ділян­ку;

д) пра­во забо­ру води з при­ро­дної водо­йми, роз­та­шо­ва­ної на сусі­дній земель­ній ділян­ці, та пра­во про­хо­ду до при­ро­дної водо­йми;

е) пра­во поїти свою худо­бу із при­ро­дної водо­йми, роз­та­шо­ва­ної на сусі­дній земель­ній ділян­ці, та пра­во про­го­ну худо­би до при­ро­дної водо­йми;

є) пра­во про­го­ну худо­би по наяв­но­му шля­ху;

ж) пра­во вста­нов­ле­н­ня буді­вель­них ришту­вань та скла­ду­ва­н­ня буді­вель­них мате­рі­а­лів з метою ремон­ту буді­вель та спо­руд;

з) інші земель­ні сер­ві­ту­ти.

Ста­т­тя 100. Поря­док вста­нов­ле­н­ня земель­них сер­ві­ту­тів

  1. Сер­ві­тут може бути вста­нов­ле­ний дого­во­ром, зако­ном, запо­ві­том або ріше­н­ням суду. Сер­ві­тут може нале­жа­ти вла­сни­ко­ві (воло­діль­це­ві) сусі­дньої земель­ної ділян­ки, а також іншій кон­кре­тно визна­че­ній осо­бі (осо­би­стий сер­ві­тут).
  2. Земель­ний сер­ві­тут може бути вста­нов­ле­ний дого­во­ром між осо­бою, яка вима­гає його вста­нов­ле­н­ня, та вла­сни­ком (воло­діль­цем) земель­ної ділян­ки.

Земель­ний сер­ві­тут під­ля­гає дер­жав­ній реє­стра­ції в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му для дер­жав­ної реє­стра­ції прав на неру­хо­ме май­но.

{Абзац дру­гий части­ни дру­гої стат­ті 100 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 402-VII від 04.07.2013}

{Ста­т­тя 100 в реда­кції Зако­ну 997-V від 27.04.2007}

Ста­т­тя 101. Дія земель­но­го сер­ві­ту­ту

  1. Дія земель­но­го сер­ві­ту­ту збе­рі­га­є­ться у разі пере­хо­ду прав на земель­ну ділян­ку, щодо якої вста­нов­ле­ний земель­ний сер­ві­тут, до іншої осо­би.
  2. Земель­ний сер­ві­тут не може бути пре­дме­том купів­лі-про­да­жу, заста­ви та не може пере­да­ва­ти­ся будь-яким спосо­бом осо­бою, в інте­ре­сах якої цей сер­ві­тут вста­нов­ле­но, іншим фізи­чним та юри­ди­чним осо­бам.
  3. Вла­сник, зем­ле­ко­ри­сту­вач земель­ної ділян­ки, щодо якої вста­нов­ле­ний земель­ний сер­ві­тут, має пра­во вима­га­ти від осіб, в інте­ре­сах яких вста­нов­ле­но земель­ний сер­ві­тут, пла­ту за його вста­нов­ле­н­ня, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном.
  4. Вла­сник земель­ної ділян­ки, щодо якої вста­нов­ле­ний земель­ний сер­ві­тут, має пра­во на від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків, зав­да­них вста­нов­ле­н­ням земель­но­го сер­ві­ту­ту.

Ста­т­тя 102. При­пи­не­н­ня дії земель­но­го сер­ві­ту­ту

  1. Дія земель­но­го сер­ві­ту­ту під­ля­гає при­пи­нен­ню у випад­ках:

а) поєд­на­н­ня в одній осо­бі суб’єкта пра­ва земель­но­го сер­ві­ту­ту, в інте­ре­сах яко­го він вста­нов­ле­ний, та вла­сни­ка земель­ної ділян­ки;

б) від­мо­ви осо­би, в інте­ре­сах якої вста­нов­ле­но земель­ний сер­ві­тут;

в) ріше­н­ня суду про ска­су­ва­н­ня земель­но­го сер­ві­ту­ту;

г) закін­че­н­ня тер­мі­ну, на який було вста­нов­ле­но земель­ний сер­ві­тут;

ґ) неви­ко­ри­ста­н­ня земель­но­го сер­ві­ту­ту про­тя­гом трьох років;

д) пору­ше­н­ня вла­сни­ком сер­ві­ту­ту умов кори­сту­ва­н­ня сер­ві­ту­том.

  1. На вимо­гу вла­сни­ка земель­ної ділян­ки, щодо якої вста­нов­ле­но земель­ний сер­ві­тут, дія цьо­го сер­ві­ту­ту може бути при­пи­не­на в судо­во­му поряд­ку у випад­ках:

а) при­пи­не­н­ня під­став його вста­нов­ле­н­ня;

б) коли вста­нов­ле­н­ня земель­но­го сер­ві­ту­ту уне­мо­жлив­лює вико­ри­ста­н­ня земель­ної ділян­ки, щодо якої вста­нов­ле­но земель­ний сер­ві­тут, за її цільо­вим при­зна­че­н­ням.

Гла­ва 16-1
Пра­во кори­сту­ва­н­ня чужою земель­ною ділян­кою для сіль­сько­го­спо­дар­ських потреб або для забу­до­ви

Ста­т­тя 102-1. Під­ста­ви набу­т­тя і зміст пра­ва кори­сту­ва­н­ня чужою земель­ною ділян­кою для сіль­сько­го­спо­дар­ських потреб або для забу­до­ви

  1. Пра­во кори­сту­ва­н­ня чужою земель­ною ділян­кою для сіль­сько­го­спо­дар­ських потреб (емфі­тев­зис) і пра­во кори­сту­ва­н­ня чужою земель­ною ділян­кою для забу­до­ви (супер­фі­цій) вини­ка­ють на під­ста­ві дого­во­ру між вла­сни­ком земель­ної ділян­ки та осо­бою, яка вияви­ла бажа­н­ня кори­сту­ва­ти­ся цією земель­ною ділян­кою для таких потреб, від­по­від­но до Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни.

Пра­во кори­сту­ва­н­ня чужою земель­ною ділян­кою для забу­до­ви (супер­фі­цій) може вини­ка­ти також на під­ста­ві запо­ві­ту.

  1. Пра­во кори­сту­ва­н­ня чужою земель­ною ділян­кою для сіль­сько­го­спо­дар­ських потреб (емфі­тев­зис) та пра­во кори­сту­ва­н­ня чужою земель­ною ділян­кою для забу­до­ви (супер­фі­цій) можуть від­чу­жу­ва­ти­ся або пере­да­ва­ти­ся в поряд­ку спад­ку­ва­н­ня, крім випад­ків, перед­ба­че­них части­ною тре­тьою цієї стат­ті.

{Части­на дру­га стат­ті 102-1 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 509-VI від 16.09.2008}

  1. Пра­во кори­сту­ва­н­ня земель­ною ділян­кою дер­жав­ної або кому­наль­ної вла­сно­сті не може бути від­чу­же­но її зем­ле­ко­ри­сту­ва­чем іншим осо­бам (крім випад­ків пере­хо­ду пра­ва вла­сно­сті на будів­лі та спо­ру­ди), вне­се­но до ста­ту­тно­го капі­та­лу, пере­да­но у заста­ву.

{Ста­т­тю 102-1 допов­не­но части­ною згі­дно із Зако­ном 509-VI від 16.09.2008}

  1. Строк кори­сту­ва­н­ня земель­ною ділян­кою дер­жав­ної чи кому­наль­ної вла­сно­сті для сіль­сько­го­спо­дар­ських потреб або для забу­до­ви не може пере­ви­щу­ва­ти 50 років.

{Ста­т­тю 102-1 допов­не­но части­ною згі­дно із Зако­ном 509-VI від 16.09.2008}

  1. Укла­де­н­ня дого­во­рів про нада­н­ня пра­ва кори­сту­ва­н­ня земель­ною ділян­кою для сіль­сько­го­спо­дар­ських потреб або для забу­до­ви здій­сню­є­ться від­по­від­но до Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни з ура­ху­ва­н­ням вимог цьо­го Коде­ксу.
  2. Пра­во кори­сту­ва­н­ня чужою земель­ною ділян­кою для сіль­сько­го­спо­дар­ських потреб (емфі­тев­зис) та пра­во кори­сту­ва­н­ня чужою земель­ною ділян­кою для забу­до­ви (супер­фі­цій) при­пи­ня­ю­ться в разі:

1) поєд­на­н­ня в одній осо­бі вла­сни­ка земель­ної ділян­ки та зем­ле­ко­ри­сту­ва­ча;

2) спли­ву стро­ку, на який було нада­но пра­во кори­сту­ва­н­ня;

3) від­чу­же­н­ня земель­ної ділян­ки при­ва­тної вла­сно­сті для суспіль­них потреб чи з моти­вів суспіль­ної необ­хі­дно­сті;

{Пункт 3 части­ни шостої стат­ті 102-1 в реда­кції Зако­ну 5070-VI від 05.07.2012}

3-1) прийня­т­тя упов­но­ва­же­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, орга­ном місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня ріше­н­ня про вико­ри­ста­н­ня земель­ної ділян­ки дер­жав­ної чи кому­наль­ної вла­сно­сті для суспіль­них потреб;

{Части­ну шосту стат­ті 102-1 допов­не­но пун­ктом 3-1 згі­дно із Зако­ном 5070-VI від 05.07.2012}

4) неви­ко­ри­ста­н­ня земель­ної ділян­ки для забу­до­ви в разі кори­сту­ва­н­ня чужою земель­ною ділян­кою для забу­до­ви про­тя­гом трьох років;

5) при­пи­не­н­ня дії дого­во­ру, укла­де­но­го в рам­ках дер­жав­но-при­ва­тно­го пар­тнер­ства (щодо дого­во­рів емфі­тев­зи­су та супер­фі­цію, укла­де­них у рам­ках тако­го пар­тнер­ства);

{Части­ну шосту стат­ті 102-1 допов­не­но пун­ктом 5 згі­дно із Зако­ном 2404-VI від 01.07.2010}

  1. При­пи­не­н­ня дії дого­во­ру емфі­тев­зи­су, супер­фі­цію земель­ної ділян­ки дер­жав­ної чи кому­наль­ної вла­сно­сті з під­став, визна­че­них у пун­кті 3-1 части­ни шостої цієї стат­ті, здій­сню­є­ться за пра­ви­ла­ми, вста­нов­ле­ни­ми стат­тею 32-1 Зако­ну Укра­ї­ни “Про орен­ду зем­лі”.

{Части­на сьо­ма стат­ті 102-1 в реда­кції Зако­ну 5070-VI від 05.07.2012}

{Кодекс допов­не­но гла­вою 16-1 згі­дно із Зако­ном 997-V від 27.04.2007}

Гла­ва 17
Добро­су­сід­ство

Ста­т­тя 103. Зміст добро­су­сід­ства

  1. Вла­сни­ки та зем­ле­ко­ри­сту­ва­чі земель­них діля­нок повин­ні оби­ра­ти такі спосо­би вико­ри­ста­н­ня земель­них діля­нок від­по­від­но до їх цільо­во­го при­зна­че­н­ня, при яких вла­сни­кам, зем­ле­ко­ри­сту­ва­чам сусі­дніх земель­них діля­нок зав­да­є­ться най­мен­ше незру­чно­стей (заті­не­н­ня, задим­ле­н­ня, непри­єм­ні запа­хи, шумо­ве забру­дне­н­ня тощо).
  2. Вла­сни­ки та зем­ле­ко­ри­сту­ва­чі земель­них діля­нок зобов’язані не вико­ри­сто­ву­ва­ти земель­ні ділян­ки спосо­ба­ми, які не дозво­ля­ють вла­сни­кам, зем­ле­ко­ри­сту­ва­чам сусі­дніх земель­них діля­нок вико­ри­сто­ву­ва­ти їх за цільо­вим при­зна­че­н­ням (непри­пу­сти­мий вплив).
  3. Вла­сни­ки та зем­ле­ко­ри­сту­ва­чі земель­них діля­нок зобов’язані спів­пра­цю­ва­ти при вчи­нен­ні дій, спря­мо­ва­них на забез­пе­че­н­ня прав на зем­лю кожно­го з них та вико­ри­ста­н­ня цих діля­нок із запро­ва­дже­н­ням і додер­жа­н­ням про­гре­сив­них техно­ло­гій виро­щу­ва­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур та охо­ро­ни земель (обмін земель­них діля­нок, раціо­наль­на орга­ні­за­ція тери­то­рій, дотри­ма­н­ня сіво­змін, вста­нов­ле­н­ня, збе­рі­га­н­ня межо­вих зна­ків тощо).

Ста­т­тя 104. Попе­ре­дже­н­ня шкі­дли­во­го впли­ву на сусі­дню земель­ну ділян­ку

Вла­сни­ки та зем­ле­ко­ри­сту­ва­чі земель­них діля­нок можуть вима­га­ти при­пи­не­н­ня діяль­но­сті на сусі­дній земель­ній ділян­ці, здій­сне­н­ня якої може при­зве­сти до шкі­дли­во­го впли­ву на здоров’я людей, тва­рин, на пові­тря, земель­ні ділян­ки та інше.

Ста­т­тя 105. Наслід­ки про­ни­кне­н­ня на земель­ну ділян­ку гілок і коре­нів дерев

У випад­ку про­ни­кне­н­ня коре­нів і гілок дерев з одні­єї земель­ної ділян­ки на іншу вла­сни­ки та зем­ле­ко­ри­сту­ва­чі земель­них діля­нок мають пра­во від­рі­за­ти коре­ні дерев і кущів, які про­ни­ка­ють із сусі­дньої земель­ної ділян­ки, якщо таке про­ни­кне­н­ня є пере­по­ною у вико­ри­стан­ні земель­ної ділян­ки за цільо­вим при­зна­че­н­ням.

Ста­т­тя 106. Обов’язки щодо визна­че­н­ня спіль­них меж

  1. Вла­сник земель­ної ділян­ки має пра­во вима­га­ти від вла­сни­ка сусі­дньої земель­ної ділян­ки спри­я­н­ня вста­нов­лен­ню твер­дих меж, а також від­нов­лен­ню межо­вих зна­ків у випад­ках, коли вони зни­кли, пере­мі­сти­лись або ста­ли неви­ра­зни­ми.
  2. Види межо­вих зна­ків і поря­док від­нов­ле­н­ня меж визна­ча­ю­ться цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що забез­пе­чує фор­му­ва­н­ня дер­жав­ної полі­ти­ки у сфе­рі земель­них від­но­син.

{Части­на дру­га стат­ті 106 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5462-VI від 16.10.2012}

  1. Витра­ти на вста­нов­ле­н­ня сумі­жних меж несуть вла­сни­ки земель­них діля­нок у рів­них части­нах, якщо інше не вста­нов­ле­но уго­дою між ними.

Ста­т­тя 107. Від­нов­ле­н­ня меж

  1. Осно­вою для від­нов­ле­н­ня меж є дані земель­но-када­стро­вої доку­мен­та­ції.
  2. У разі немо­жли­во­сті вияв­ле­н­ня дій­сних меж їх вста­нов­ле­н­ня здій­сню­є­ться за факти­чним вико­ри­ста­н­ням земель­ної ділян­ки. Якщо факти­чне вико­ри­ста­н­ня ділян­ки немо­жли­во вста­но­ви­ти, то кожно­му виді­ля­є­ться одна­ко­ва за роз­мі­ром части­на спір­ної ділян­ки.
  3. У випад­ках, коли в такий спо­сіб визна­че­н­ня меж не узго­джу­є­ться з вияв­ле­ни­ми обста­ви­на­ми, зокре­ма з вста­нов­ле­ни­ми роз­мі­ра­ми земель­них діля­нок, то межі визна­ча­ю­ться з ура­ху­ва­н­ням цих обста­вин.

Ста­т­тя 108. Спіль­не вико­ри­ста­н­ня межо­вих спо­руд

  1. У випад­ках, коли сусі­дні земель­ні ділян­ки від­окрем­ле­ні рослин­ною сму­гою, стеж­кою, рів­ча­ком, кана­лом, сті­ною, пар­ка­ном або іншою спо­ру­дою, то вла­сни­ки цих діля­нок мають пра­во на їх спіль­не вико­ри­ста­н­ня, якщо зов­ні­шні озна­ки не вка­зу­ють на те, що спо­ру­да нале­жить лише одно­му з сусі­дів.
  2. Вла­сни­ки сусі­дніх земель­них діля­нок можуть кори­сту­ва­ти­ся межо­ви­ми спо­ру­да­ми спіль­но за домов­ле­ні­стю між ними. Витра­ти на утри­ма­н­ня спо­ру­ди в нале­жно­му ста­ні сусі­ди несуть у рів­них части­нах. До того часу, поки один із сусі­дів заці­кав­ле­ний у подаль­шо­му існу­ван­ні спіль­ної межо­вої спо­ру­ди, вона не може бути лікві­до­ва­на або змі­не­на без його зго­ди.

Ста­т­тя 109. Вико­ри­ста­н­ня дерев, які сто­ять на межі земель­них діля­нок

  1. Дере­ва, які сто­ять на межі сумі­жних земель­них діля­нок, а також пло­ди цих дерев нале­жать вла­сни­кам цих діля­нок у рів­них части­нах.
  2. Кожен із сусі­дів має пра­во вима­га­ти лікві­ду­ва­ти дере­ва, які сто­ять на спіль­ній межі. Витра­ти на лікві­да­цію цих дерев покла­да­ю­ться на сусі­дів у рів­них части­нах.
  3. Сусід, який вима­гає лікві­да­ції дерев, які сто­ять на спіль­ній межі, пови­нен один нести витра­ти на лікві­да­цію дерев, якщо інший сусід від­мов­ля­є­ться від сво­їх прав на дере­ва.
  4. Вимо­га на лікві­да­цію дерев (кущів) виклю­ча­є­ться, якщо вони слу­жать межо­ви­ми зна­ка­ми і зале­жно від обста­вин не можуть бути замі­не­ні інши­ми межо­ви­ми зна­ка­ми.
Звер­ну­тись до адво­ка­тапо земель­ним пита­н­ням
0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...