Земельний кодекс України

Звер­ну­тись до адво­ка­тапо земель­ним пита­н­ням

Роз­діл VI
ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ

Гла­ва 26
Зав­да­н­ня, зміст і поря­док охо­ро­ни земель

Ста­т­тя 162. Поня­т­тя охо­ро­ни земель

Охо­ро­на земель — це систе­ма пра­во­вих, орга­ні­за­цій­них, еко­но­мі­чних та інших захо­дів, спря­мо­ва­них на раціо­наль­не вико­ри­ста­н­ня земель, запо­бі­га­н­ня нео­б­ґрун­то­ва­но­му вилу­чен­ню земель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го і лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, захист від шкі­дли­во­го антро­по­ген­но­го впли­ву, від­тво­ре­н­ня і під­ви­ще­н­ня родю­чо­сті ґрун­тів, під­ви­ще­н­ня про­ду­ктив­но­сті земель лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, забез­пе­че­н­ня осо­бли­во­го режи­му вико­ри­ста­н­ня земель при­ро­до­охо­рон­но­го, оздо­ров­чо­го, рекре­а­цій­но­го та істо­ри­ко-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня.

{Ста­т­тя 162 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3404-IV від 08.02.2006}

Ста­т­тя 163. Зав­да­н­ня охо­ро­ни земель

Зав­да­н­ня­ми охо­ро­ни земель є забез­пе­че­н­ня збе­ре­же­н­ня та від­тво­ре­н­ня земель­них ресур­сів, еко­ло­гі­чної цін­но­сті при­ро­дних і набу­тих яко­стей земель.

Ста­т­тя 164. Зміст охо­ро­ни земель

  1. Охо­ро­на земель вклю­чає:

а) обґрун­ту­ва­н­ня і забез­пе­че­н­ня дося­гне­н­ня раціо­наль­но­го зем­ле­ко­ри­сту­ва­н­ня;

б) захист сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь, лісо­вих земель та чагар­ни­ків від нео­б­ґрун­то­ва­но­го їх вилу­че­н­ня для інших потреб;

в) захист земель від еро­зії, селів, під­то­пле­н­ня, забо­ло­чу­ва­н­ня, вто­рин­но­го засо­ле­н­ня, пере­о­су­ше­н­ня, ущіль­не­н­ня, забру­дне­н­ня від­хо­да­ми виро­бни­цтва, хімі­чни­ми та радіо­актив­ни­ми речо­ви­на­ми та від інших неспри­я­тли­вих при­ро­дних і техно­ген­них про­це­сів;

г) збе­ре­же­н­ня при­ро­дних водно-боло­тних угідь;

ґ) попе­ре­дже­н­ня погір­ше­н­ня есте­ти­чно­го ста­ну та еко­ло­гі­чної ролі антро­по­ген­них ланд­ша­фтів;

д) кон­сер­ва­цію дегра­до­ва­них і мало­про­ду­ктив­них сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь.

  1. Поря­док охо­ро­ни земель вста­нов­лю­є­ться зако­ном.

Ста­т­тя 165. Стан­дар­ти­за­ція і нор­му­ва­н­ня в галу­зі охо­ро­ни земель та від­тво­ре­н­ня родю­чо­сті ґрун­тів

  1. Стан­дар­ти­за­ція і нор­му­ва­н­ня в галу­зі охо­ро­ни земель та від­тво­ре­н­ня родю­чо­сті ґрун­тів здій­сню­є­ться з метою забез­пе­че­н­ня еко­ло­гі­чної і сані­тар­но-гігі­є­ні­чної без­пе­ки гро­ма­дян шля­хом прийня­т­тя від­по­від­них нор­ма­ти­вів і стан­дар­тів, які визна­ча­ють вимо­ги щодо яко­сті земель, допу­сти­мо­го антро­по­ген­но­го наван­та­же­н­ня на ґрун­ти та окре­мі тери­то­рії, допу­сти­мо­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го осво­є­н­ня земель тощо.
  2. У галу­зі охо­ро­ни земель та від­тво­ре­н­ня родю­чо­сті ґрун­тів вста­нов­лю­ю­ться такі нор­ма­ти­ви:

а) опти­маль­но­го спів­від­но­ше­н­ня земель­них угідь;

б) які­сно­го ста­ну ґрун­тів;

в) гра­ни­чно допу­сти­мо­го забру­дне­н­ня ґрун­тів;

г) пока­зни­ки дегра­да­ції земель та ґрун­тів.

  1. Нор­ма­тив­ні доку­мен­ти із стан­дар­ти­за­ції в галу­зі охо­ро­ни земель та від­тво­ре­н­ня родю­чо­сті ґрун­тів вста­нов­лю­ю­ться Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 166. Рекуль­ти­ва­ція пору­ше­них земель

  1. Рекуль­ти­ва­ція пору­ше­них земель — це ком­плекс орга­ні­за­цій­них, техні­чних і біо­те­хно­ло­гі­чних захо­дів, спря­мо­ва­них на від­нов­ле­н­ня ґрун­то­во­го покри­ву, полі­пше­н­ня ста­ну та про­ду­ктив­но­сті пору­ше­них земель.
  2. Зем­лі, які зазна­ли змін у стру­кту­рі рельє­фу, еко­ло­гі­чно­му ста­ні ґрун­тів і мате­рин­ських порід та у гідро­ло­гі­чно­му режи­мі вна­слі­док про­ве­де­н­ня гір­ни­чо­до­був­них, гео­ло­го­ро­зві­ду­валь­них, буді­вель­них та інших робіт, під­ля­га­ють рекуль­ти­ва­ції.
  3. Для рекуль­ти­ва­ції пору­ше­них земель, від­нов­ле­н­ня дегра­до­ва­них земель­них угідь вико­ри­сто­ву­є­ться ґрунт, зня­тий при про­ве­ден­ні гір­ни­чо­до­був­них, гео­ло­го­ро­зві­ду­валь­них, буді­вель­них та інших робіт, шля­хом його нане­се­н­ня на мало­про­ду­ктив­ні ділян­ки або на ділян­ки без ґрун­то­во­го покри­ву.

Ста­т­тя 167. Охо­ро­на земель від забру­дне­н­ня небез­пе­чни­ми речо­ви­на­ми

  1. Госпо­дар­ська та інша діяль­ність, яка зумов­лює забру­дне­н­ня земель і ґрун­тів понад вста­нов­ле­ні гра­ни­чно допу­сти­мі кон­цен­тра­ції небез­пе­чних речо­вин, забо­ро­ня­є­ться.
  2. Нор­ма­ти­ви гра­ни­чно допу­сти­мих кон­цен­тра­цій небез­пе­чних речо­вин у ґрун­тах, а також пере­лік цих речо­вин затвер­джу­ю­ться цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща, та цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі сані­тар­но­го та епі­де­мі­чно­го бла­го­по­луч­чя насе­ле­н­ня.

{Части­на дру­га стат­ті 167 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5462-VI від 16.10.2012}

  1. Забру­дне­ні небез­пе­чни­ми речо­ви­на­ми земель­ні ділян­ки вико­ри­сто­ву­ю­ться з дотри­ма­н­ням вста­нов­ле­них обме­жень, вимог щодо запо­бі­га­н­ня їх небез­пе­чно­му впли­ву на здоров’я люди­ни та дов­кі­л­ля.
  2. Рівень забру­дне­н­ня ґрун­тів вра­хо­ву­є­ться при надан­ні земель­них діля­нок у кори­сту­ва­н­ня, вилу­чен­ні з госпо­дар­сько­го обі­гу та змі­ні хара­кте­ру і режи­му вико­ри­ста­н­ня.

Ста­т­тя 168. Охо­ро­на ґрун­тів

  1. Ґрун­ти земель­них діля­нок є об’єктом осо­бли­вої охо­ро­ни.
  2. Вла­сни­ки земель­них діля­нок та зем­ле­ко­ри­сту­ва­чі не мають пра­ва здій­сню­ва­ти зня­т­тя та пере­не­се­н­ня ґрун­то­во­го покри­ву земель­них діля­нок без спе­ці­аль­но­го дозво­лу цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі здій­сне­н­ня дер­жав­но­го нагля­ду (кон­тро­лю) в агро­про­ми­сло­во­му ком­пле­ксі.

{Части­на дру­га стат­ті 168 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5462-VI від 16.10.2012}

  1. При здій­снен­ні діяль­но­сті, пов’язаної з пору­ше­н­ням поверх­не­во­го шару ґрун­ту, вла­сни­ки земель­них діля­нок та зем­ле­ко­ри­сту­ва­чі повин­ні здій­сню­ва­ти зня­т­тя, скла­ду­ва­н­ня, збе­рі­га­н­ня поверх­не­во­го шару ґрун­ту та нане­се­н­ня його на ділян­ку, з якої він був зня­тий (рекуль­ти­ва­ція), або на іншу земель­ну ділян­ку для під­ви­ще­н­ня її про­ду­ктив­но­сті та інших яко­стей.

Гла­ва 27
Вико­ри­ста­н­ня техно­ген­но забру­дне­них земель

Ста­т­тя 169. Поня­т­тя техно­ген­но забру­дне­них земель

  1. Техно­ген­но забру­дне­ні зем­лі — це зем­лі, забру­дне­ні вна­слі­док госпо­дар­ської діяль­но­сті люди­ни, що при­зве­ла до дегра­да­ції земель та її нега­тив­но­го впли­ву на дов­кі­л­ля і здоров’я людей.
  2. До техно­ген­но забру­дне­них земель від­но­ся­ться зем­лі раді­а­цій­но небез­пе­чні та радіо­актив­но забру­дне­ні, зем­лі, забру­дне­ні важ­ки­ми мета­ла­ми, інши­ми хімі­чни­ми еле­мен­та­ми тощо. При вико­ри­стан­ні техно­ген­но забру­дне­них земель вра­хо­ву­ю­ться осо­бли­во­сті режи­му їх вико­ри­ста­н­ня.
  3. Осо­бли­во­сті режи­му і поряд­ку вико­ри­ста­н­ня техно­ген­но забру­дне­них земель вста­нов­лю­ю­ться зако­но­дав­ством Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 170. Осо­бли­во­сті вико­ри­ста­н­ня техно­ген­но забру­дне­них земель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня

  1. Техно­ген­но забру­дне­ні зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, на яких не забез­пе­чу­є­ться одер­жа­н­ня про­ду­кції, що від­по­від­ає вста­нов­ле­ним вимо­гам (нор­мам, пра­ви­лам, нор­ма­ти­вам), під­ля­га­ють вилу­чен­ню із сіль­сько­го­спо­дар­сько­го обі­гу та кон­сер­ва­ції.
  2. Поря­док вико­ри­ста­н­ня техно­ген­но забру­дне­них земель­них діля­нок вста­нов­лю­є­ться зако­но­дав­ством Укра­ї­ни.

Гла­ва 28
Кон­сер­ва­ція земель

Ста­т­тя 171. Дегра­до­ва­ні і мало­про­ду­ктив­ні зем­лі

  1. До дегра­до­ва­них земель від­но­ся­ться:

а) земель­ні ділян­ки, поверх­ня яких пору­ше­на вна­слі­док зем­ле­тру­су, зсу­вів, кар­сто­утво­ре­н­ня, пове­ней, добу­ва­н­ня кори­сних копа­лин тощо;

б) земель­ні ділян­ки з еро­до­ва­ни­ми, пере­зво­ло­же­ни­ми, з під­ви­ще­ною кисло­тні­стю або засо­ле­ні­стю, забру­дне­ни­ми хімі­чни­ми речо­ви­на­ми ґрун­та­ми та інші.

  1. До мало­про­ду­ктив­них земель від­но­ся­ться сіль­сько­го­спо­дар­ські угі­д­дя, ґрун­ти яких хара­кте­ри­зу­ю­ться нега­тив­ни­ми при­ро­дни­ми вла­сти­во­стя­ми, низь­кою родю­чі­стю, а їх госпо­дар­ське вико­ри­ста­н­ня за при­зна­че­н­ням є еко­но­мі­чно неефе­ктив­ним.

Ста­т­тя 172. Кон­сер­ва­ція дегра­до­ва­них, мало­про­ду­ктив­них і техно­ген­но забру­дне­них земель

  1. Кон­сер­ва­ції під­ля­га­ють дегра­до­ва­ні і мало­про­ду­ктив­ні зем­лі, госпо­дар­ське вико­ри­ста­н­ня яких є еко­ло­гі­чно небез­пе­чним та еко­но­мі­чно неефе­ктив­ним. Кон­сер­ва­ції під­ля­га­ють також техно­ген­но забру­дне­ні земель­ні ділян­ки, на яких немо­жли­во одер­жа­ти еко­ло­гі­чно чисту про­ду­кцію, а пере­бу­ва­н­ня людей на цих земель­них ділян­ках є небез­пе­чним для їх здоров’я.
  2. Кон­сер­ва­ція земель здій­сню­є­ться шля­хом при­пи­не­н­ня їх госпо­дар­сько­го вико­ри­ста­н­ня на визна­че­ний тер­мін та залу­же­н­ня або залі­сне­н­ня.
  3. Кон­сер­ва­ція земель здій­сню­є­ться за ріше­н­ня­ми орга­нів вико­нав­чої вла­ди та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня на під­ста­ві дого­во­рів з вла­сни­ка­ми земель­них діля­нок.
  4. Поря­док кон­сер­ва­ції земель вста­нов­лю­є­ться зако­но­дав­ством Укра­ї­ни.

Роз­діл VII
УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Гла­ва 29
Вста­нов­ле­н­ня та змі­на меж адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць

Ста­т­тя 173. Межі райо­нів, сіл, селищ, міст, райо­нів у містах

  1. Межа райо­ну, села, сели­ща, міста, райо­ну у місті — це умов­на замкне­на лінія на поверх­ні зем­лі, що від­окрем­лює тери­то­рію райо­ну, села, сели­ща, міста, райо­ну у місті від інших тери­то­рій.
  2. Межі райо­ну, села, сели­ща, міста, райо­ну у місті вста­нов­лю­ю­ться і змі­ню­ю­ться за про­е­кта­ми зем­ле­устрою щодо вста­нов­ле­н­ня (змі­ни) меж адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць.

Про­е­кти зем­ле­устрою щодо змі­ни меж насе­ле­них пун­ктів роз­ро­бля­ю­ться з ура­ху­ва­н­ням гене­раль­них пла­нів насе­ле­них пун­ктів.

{Части­на дру­га стат­ті 173 в реда­кції Зако­ну 5003-VI від 21.06.2012}

  1. Вклю­че­н­ня земель­них діля­нок у межі райо­ну, села, сели­ща, міста, райо­ну у місті не тягне за собою при­пи­не­н­ня пра­ва вла­сно­сті і пра­ва кори­сту­ва­н­ня цими ділян­ка­ми, крім земель­них діля­нок, визна­че­них части­ною четвер­тою цієї стат­ті.

{Части­на тре­тя стат­ті 173 в реда­кції Зако­ну 5245-VI від 06.09.2012}

  1. Зем­лі та земель­ні ділян­ки дер­жав­ної вла­сно­сті, вклю­че­ні в межі насе­ле­но­го пун­кту (крім земель, які не можуть пере­да­ва­ти­ся у кому­наль­ну вла­сність), пере­хо­дять у вла­сність тери­то­рі­аль­ної гро­ма­ди. Ріше­н­ня про вста­нов­ле­н­ня меж насе­ле­но­го пун­кту та витя­ги з Дер­жав­но­го земель­но­го када­стру про межу від­по­від­ної адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­ної оди­ни­ці та про від­по­від­ні земель­ні ділян­ки, пра­во вла­сно­сті на які пере­хо­дить до тери­то­рі­аль­ної гро­ма­ди, є під­ста­вою для дер­жав­ної реє­стра­ції пра­ва кому­наль­ної вла­сно­сті на такі земель­ні ділян­ки.

{Ста­т­тю 173 допов­не­но части­ною четвер­тою згі­дно із Зако­ном 5245-VI від 06.09.2012}

Ста­т­тя 174. Орга­ни, які при­йма­ють ріше­н­ня про вста­нов­ле­н­ня та змі­ну меж адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць

  1. Ріше­н­ня про вста­нов­ле­н­ня і змі­ну меж райо­нів і міст при­йма­є­ться Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни за пода­н­ням Вер­хов­ної Ради Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, обла­сних, Київ­ської чи Сева­сто­поль­ської міської рад.
  2. Ріше­н­ня про вста­нов­ле­н­ня і змі­ну меж сіл, селищ, які вхо­дять до скла­ду від­по­від­но­го райо­ну, при­йма­ю­ться район­ною радою за пода­н­ням від­по­від­них сіль­ських, сели­щних рад.

Ріше­н­ня про вста­нов­ле­н­ня і змі­ну меж сіл, селищ, які не вхо­дять до скла­ду від­по­від­но­го райо­ну, або у разі, якщо район­на рада не утво­ре­на, при­йма­ю­ться Вер­хов­ною Радою Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, обла­сни­ми, Київ­ською та Сева­сто­поль­ською міськи­ми рада­ми за пода­н­ням від­по­від­них сіль­ських, сели­щних рад.

{Части­на дру­га стат­ті 174 в реда­кції Зако­ну 5003-VI від 21.06.2012}

  1. Ріше­н­ня про вста­нов­ле­н­ня і змі­ну меж райо­нів у містах при­йма­є­ться міською радою за пода­н­ням від­по­від­них район­них у містах рад.

Ста­т­тя 175. Поря­док вста­нов­ле­н­ня і змі­ни меж адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць

Межі адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць вста­нов­лю­ю­ться в поряд­ку та від­по­від­но до зако­ну.

{Ста­т­тю 176 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 497-VIII від 02.06.2015}

Гла­ва 30
Пла­ну­ва­н­ня вико­ри­ста­н­ня земель

Ста­т­тя 177. Загаль­но­дер­жав­ні про­гра­ми вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель

  1. Загаль­но­дер­жав­ні про­гра­ми вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель роз­ро­бля­ю­ться з метою забез­пе­че­н­ня потреб насе­ле­н­ня і галу­зей еко­но­мі­ки у зем­лі та її раціо­наль­но­го вико­ри­ста­н­ня і охо­ро­ни.
  2. Загаль­но­дер­жав­ні про­гра­ми вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель роз­ро­бля­ю­ться від­по­від­но до про­грам еко­но­мі­чно­го, нау­ко­во-техні­чно­го і соці­аль­но­го роз­ви­тку Укра­ї­ни.
  3. Загаль­но­дер­жав­ні про­гра­ми вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель затвер­джу­ю­ться Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 178. Регіо­наль­ні про­гра­ми вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель

  1. Регіо­наль­ні про­гра­ми вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель роз­ро­бля­ю­ться Радою міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, обла­сни­ми дер­жав­ни­ми адмі­ні­стра­ці­я­ми і затвер­джу­ю­ться Вер­хов­ною Радою Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим та обла­сни­ми рада­ми.
  2. Про­гра­ми вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель міст Киє­ва і Сева­сто­по­ля роз­ро­бля­ю­ться Київ­ською і Сева­сто­поль­ською міськи­ми дер­жав­ни­ми адмі­ні­стра­ці­я­ми та затвер­джу­ю­ться від­по­від­ни­ми рада­ми.

Ста­т­тя 179. При­ро­дно-сіль­сько­го­спо­дар­ське райо­ну­ва­н­ня земель

  1. При­ро­дно-сіль­сько­го­спо­дар­ське райо­ну­ва­н­ня земель — це поділ тери­то­рії з ура­ху­ва­н­ням при­ро­дних умов та агро­біо­ло­гі­чних вимог сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур.
  2. При­ро­дно-сіль­сько­го­спо­дар­ське райо­ну­ва­н­ня земель є осно­вою для оцін­ки земель і роз­ро­бле­н­ня зем­ле­впо­ря­дної доку­мен­та­ції щодо вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель.
  3. Вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­на сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь здій­сню­ю­ться від­по­від­но до при­ро­дно-сіль­сько­го­спо­дар­сько­го райо­ну­ва­н­ня.
  4. Поря­док здій­сне­н­ня при­ро­дно-сіль­сько­го­спо­дар­сько­го райо­ну­ва­н­ня визна­ча­є­ться Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 180. Зону­ва­н­ня земель

  1. Зону­ва­н­ня земель здій­сню­є­ться у межах насе­ле­них пун­ктів.
  2. При зону­ван­ні земель вста­нов­лю­ю­ться вимо­ги щодо допу­сти­мих видів забу­до­ви та іншо­го вико­ри­ста­н­ня земель­них діля­нок у межах окре­мих зон.

{Части­на дру­га стат­ті 180 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5496-VI від 20.11.2012}

  1. Зону­ва­н­ня земель здій­сню­є­ться від­по­від­но до зако­ну.

Гла­ва 31
Зем­ле­устрій

Ста­т­тя 181. Поня­т­тя зем­ле­устрою

Зем­ле­устрій — це суку­пність соці­аль­но-еко­но­мі­чних та еко­ло­гі­чних захо­дів, спря­мо­ва­них на регу­лю­ва­н­ня земель­них від­но­син та раціо­наль­ної орга­ні­за­ції тери­то­рії адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць, суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, що здій­сню­ю­ться під впли­вом суспіль­но-виро­бни­чих від­но­син і роз­ви­тку про­ду­ктив­них сил.

Ста­т­тя 182. Мета зем­ле­устрою

Мета зем­ле­устрою поля­гає в забез­пе­чен­ні раціо­наль­но­го вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель, ство­рен­ні спри­я­тли­во­го еко­ло­гі­чно­го сере­до­ви­ща та полі­пшен­ні при­ро­дних ланд­ша­фтів.

Ста­т­тя 183. Зав­да­н­ня зем­ле­устрою

Основ­ни­ми зав­да­н­ня­ми зем­ле­устрою є:

а) реа­лі­за­ція полі­ти­ки дер­жа­ви щодо нау­ко­во обґрун­то­ва­но­го пере­роз­по­ді­лу земель, фор­му­ва­н­ня раціо­наль­ної систе­ми зем­ле­во­ло­дінь і зем­ле­ко­ри­сту­вань з усу­не­н­ням недо­лі­ків у роз­та­шу­ван­ні земель, ство­ре­н­ня еко­ло­гі­чно ста­лих ланд­ша­фтів і агро­си­стем;

б) інфор­ма­цій­не забез­пе­че­н­ня пра­во­во­го, еко­но­мі­чно­го, еко­ло­гі­чно­го і місто­бу­дів­но­го меха­ні­зму регу­лю­ва­н­ня земель­них від­но­син на націо­наль­но­му, регіо­наль­но­му, локаль­но­му, госпо­дар­сько­му рів­нях шля­хом роз­роб­ки про­по­зи­цій по вста­нов­лен­ню осо­бли­во­го режи­му і умов вико­ри­ста­н­ня земель;

в) вста­нов­ле­н­ня на місце­во­сті меж адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць, тери­то­рій з осо­бли­вим при­ро­до­охо­рон­ним, рекре­а­цій­ним і запо­від­ним режи­ма­ми, меж земель­них діля­нок вла­сни­ків і зем­ле­ко­ри­сту­ва­чів;

г) здій­сне­н­ня захо­дів щодо про­гно­зу­ва­н­ня, пла­ну­ва­н­ня, орга­ні­за­ції раціо­наль­но­го вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель на націо­наль­но­му, регіо­наль­но­му, локаль­но­му і госпо­дар­сько­му рів­нях;

ґ) орга­ні­за­ція тери­то­рій сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств із ство­ре­н­ням про­сто­ро­вих умов, що забез­пе­чу­ють еко­ло­го-еко­но­мі­чну опти­мі­за­цію вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, впро­ва­дже­н­ня про­гре­сив­них форм орга­ні­за­ції управ­лі­н­ня зем­ле­ко­ри­сту­ва­н­ням, удо­ско­на­ле­н­ня спів­від­но­ше­н­ня і роз­мі­ще­н­ня земель­них угідь, систе­ми сіво­змін, сіно­ко­со- і пасо­ви­ще­змін;

д) роз­роб­ка систе­ми захо­дів по збе­ре­жен­ню і полі­пшен­ню при­ро­дних ланд­ша­фтів, від­нов­лен­ню і під­ви­щен­ню родю­чо­сті ґрун­тів, рекуль­ти­ва­ції пору­ше­них земель і зем­лю­ван­ню мало­про­ду­ктив­них угідь, захи­сту земель від еро­зії, під­то­пле­н­ня, вису­ше­н­ня, зсу­вів, вто­рин­но­го засо­ле­н­ня і забо­ло­че­н­ня, ущіль­не­н­ня, забру­дне­н­ня про­ми­сло­ви­ми від­хо­да­ми і хімі­чни­ми речо­ви­на­ми та інших видів дегра­да­ції, по кон­сер­ва­ції дегра­до­ва­них і мало­про­ду­ктив­них земель, попе­ре­джен­ню інших нега­тив­них явищ;

е) орга­ні­за­ція тери­то­рій несіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, орга­ні­за­цій і уста­нов з метою ство­ре­н­ня умов ефе­ктив­но­го зем­ле­ко­ри­сту­ва­н­ня та обме­жень і обтя­жень у вико­ри­стан­ні земель.

Ста­т­тя 184. Зміст зем­ле­устрою

Зем­ле­устрій перед­ба­чає:

а) вста­нов­ле­н­ня (від­нов­ле­н­ня) на місце­во­сті меж адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць, зем­ле­во­ло­дінь і зем­ле­ко­ри­сту­вань;

б) роз­роб­ку загаль­но­дер­жав­ної і регіо­наль­них про­грам вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель;

в) скла­да­н­ня схем зем­ле­устрою, роз­ро­бле­н­ня техні­ко-еко­но­мі­чних обґрун­ту­вань вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель від­по­від­них адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць;

г) обґрун­ту­ва­н­ня вста­нов­ле­н­ня меж тери­то­рій з осо­бли­ви­ми при­ро­до­охо­рон­ни­ми, рекре­а­цій­ни­ми і запо­від­ни­ми режи­ма­ми;

{Пункт “ґ” части­ни пер­шої стат­ті 184 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 497-VIII від 02.06.2015}

д) скла­да­н­ня про­е­ктів від­ве­де­н­ня земель­них діля­нок;

е) вста­нов­ле­н­ня в нату­рі (на місце­во­сті) меж земель­них діля­нок;

{Пункт “є” части­ни пер­шої стат­ті 184 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 3613-VI від 07.07.2011}

ж) скла­да­н­ня про­е­ктів зем­ле­устрою, що забез­пе­чу­ють еко­ло­го-еко­но­мі­чне обґрун­ту­ва­н­ня сіво­змін, упо­ряд­ку­ва­н­ня угідь, а також роз­ро­бле­н­ня захо­дів щодо охо­ро­ни земель;

з) роз­ро­бле­н­ня іншої зем­ле­впо­ря­дної доку­мен­та­ції, пов’язаної з вико­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною земель;

и) здій­сне­н­ня автор­сько­го нагля­ду за реа­лі­за­ці­єю захо­дів, перед­ба­че­них доку­мен­та­ці­єю із зем­ле­устрою;

{Пункт “и” части­ни пер­шої стат­ті 184 в реда­кції Зако­ну 497-VIII від 02.06.2015}

і) про­ве­де­н­ня топо­гра­фо-гео­де­зи­чних, кар­то­гра­фі­чних, ґрун­то­вих, гео­бо­та­ні­чних та інших обсте­жень і роз­ві­ду­вань земель.

Ста­т­тя 185. Орга­ні­за­ція та поря­док здій­сне­н­ня зем­ле­устрою

  1. Зем­ле­устрій здій­сню­є­ться суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня, що є вико­нав­ця­ми робіт із зем­ле­устрою згі­дно із зако­ном, за раху­нок коштів Дер­жав­но­го бюдже­ту Укра­ї­ни, бюдже­ту Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим і місце­вих бюдже­тів, а також коштів гро­ма­дян та юри­ди­чних осіб.

{Части­на пер­ша стат­ті 185 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5394-VI від 02.10.2012}

  1. Зем­ле­устрій здій­сню­є­ться від­по­від­но до зако­ну.

Ста­т­тя 186. Пого­дже­н­ня і затвер­дже­н­ня доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою

  1. Схе­ми зем­ле­устрою і техні­ко-еко­но­мі­чні обґрун­ту­ва­н­ня вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць пого­джу­ю­ться тери­то­рі­аль­ним орга­ном цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі земель­них від­но­син, орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим у сфе­рі охо­ро­ни куль­тур­ної спад­щи­ни, стру­ктур­ним під­роз­ді­лом від­по­від­ної обла­сної, Київ­ської чи Сева­сто­поль­ської міської дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції у сфе­рі охо­ро­ни куль­тур­ної спад­щи­ни, тери­то­рі­аль­ним орга­ном цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі лісо­во­го госпо­дар­ства, а на тери­то­рії Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим — орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим з питань лісо­во­го госпо­дар­ства, тери­то­рі­аль­ним орга­ном цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі роз­ви­тку водно­го госпо­дар­ства, а на тери­то­рії Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим — орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим з питань водно­го госпо­дар­ства, орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща, стру­ктур­ним під­роз­ді­лом від­по­від­ної обла­сної, Київ­ської чи Сева­сто­поль­ської міської дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща, стру­ктур­ним під­роз­ді­лом від­по­від­ної район­ної, Київ­ської чи Сева­сто­поль­ської міської дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції у сфе­рі місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри, а якщо місто не вхо­дить до тери­то­рії пев­но­го райо­ну — вико­нав­чим орга­ном від­по­від­ної міської ради у сфе­рі місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри, а в разі якщо такий орган не утво­ре­ний — орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим з питань місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри чи стру­ктур­ним під­роз­ді­лом від­по­від­ної обла­сної дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції з питань місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри.

У разі роз­ро­бле­н­ня схе­ми зем­ле­устрою і техні­ко-еко­но­мі­чно­го обґрун­ту­ва­н­ня вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель райо­ну така доку­мен­та­ція із зем­ле­устрою дода­тко­во пого­джу­є­ться від­по­від­ни­ми сіль­ськи­ми, сели­щни­ми, міськи­ми рада­ми та район­ною дер­жав­ною адмі­ні­стра­ці­єю.

Схе­ма зем­ле­устрою і техні­ко-еко­но­мі­чне обґрун­ту­ва­н­ня вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель райо­ну затвер­джу­ю­ться район­ною радою.

Схе­ми зем­ле­устрою і техні­ко-еко­но­мі­чні обґрун­ту­ва­н­ня вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель села, сели­ща, міста затвер­джу­ю­ться від­по­від­ною сіль­ською, сели­щною або міською радою.

Схе­ми зем­ле­устрою і техні­ко-еко­но­мі­чні обґрун­ту­ва­н­ня вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель зони від­чу­же­н­ня та зони без­умов­но­го (обов’язкового) від­се­ле­н­ня тери­то­рії, що зазна­ла радіо­актив­но­го забру­дне­н­ня вна­слі­док Чор­но­биль­ської ката­стро­фи, затвер­джу­ю­ться цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі управ­лі­н­ня зоною від­чу­же­н­ня та зоною без­умов­но­го (обов’язкового) від­се­ле­н­ня.

{Части­ну пер­шу стат­ті 186 допов­не­но абза­цом п’ятим згі­дно із Зако­ном 1472-VIII від 14.07.2016}

  1. Про­е­кти зем­ле­устрою щодо вста­нов­ле­н­ня (змі­ни) меж адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць пого­джу­ю­ться сіль­ськи­ми, сели­щни­ми, міськи­ми, район­ни­ми рада­ми, район­ни­ми дер­жав­ни­ми адмі­ні­стра­ці­я­ми, за раху­нок тери­то­рії яких пла­ну­є­ться здій­сни­ти роз­ши­ре­н­ня таких меж. У разі роз­ши­ре­н­ня меж адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­ної оди­ни­ці за раху­нок тери­то­рії, що не вхо­дить до скла­ду від­по­від­но­го райо­ну, або якщо район­на рада не утво­ре­на, про­ект пого­джу­є­ться Радою міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, обла­сною дер­жав­ною адмі­ні­стра­ці­єю.

У разі вста­нов­ле­н­ня меж міст про­ект також пого­джу­є­ться Вер­хов­ною Радою Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, обла­сною радою.

Ріше­н­ня Вер­хов­ної Ради Укра­ї­ни, Вер­хов­ної Ради Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, орга­ну місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня про вста­нов­ле­н­ня (змі­ну) меж адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­ної оди­ни­ці одно­ча­сно є ріше­н­ням про затвер­дже­н­ня про­е­ктів зем­ле­устрою щодо вста­нов­ле­н­ня (змі­ни) меж адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­ної оди­ни­ці.

Про­е­кти зем­ле­устрою щодо вста­нов­ле­н­ня (змі­ни) меж райо­нів у містах пого­джу­ю­ться з від­по­від­ною район­ною у місті радою, район­ною у місті дер­жав­ною адмі­ні­стра­ці­єю (у разі їх утво­ре­н­ня).

  1. Про­е­кти зем­ле­устрою щодо орга­ні­за­ції і вста­нов­ле­н­ня меж тери­то­рій при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду та іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го при­зна­че­н­ня, оздо­ров­чо­го, рекре­а­цій­но­го, істо­ри­ко-куль­тур­но­го, лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, земель водно­го фон­ду та водо­охо­рон­них зон, обме­жень у вико­ри­стан­ні земель та їх режи­мо­утво­рю­ю­чих об’єктів пого­джу­ю­ться в обов’язковому поряд­ку тери­то­рі­аль­ним орга­ном цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі земель­них від­но­син, та стру­ктур­ним під­роз­ді­лом від­по­від­ної район­ної, Київ­ської чи Сева­сто­поль­ської міської дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції у сфе­рі місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри, а якщо місто не вхо­дить до тери­то­рії пев­но­го райо­ну — вико­нав­чим орга­ном від­по­від­ної міської ради у сфе­рі місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри, а також орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим у сфе­рі охо­ро­ни куль­тур­ної спад­щи­ни, стру­ктур­ним під­роз­ді­лом від­по­від­ної обла­сної, Київ­ської чи Сева­сто­поль­ської міської дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції у сфе­рі охо­ро­ни куль­тур­ної спад­щи­ни (щодо про­е­ктів, за яки­ми здій­сню­є­ться вста­нов­ле­н­ня меж тери­то­рій істо­ри­ко-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня), тери­то­рі­аль­ним орга­ном цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі лісо­во­го госпо­дар­ства, а на тери­то­рії Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим — орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим з питань лісо­во­го госпо­дар­ства (щодо про­е­ктів, за яки­ми здій­сню­є­ться вста­нов­ле­н­ня меж тери­то­рій лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня), тери­то­рі­аль­ним орга­ном цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі роз­ви­тку водно­го госпо­дар­ства, а на тери­то­рії Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим — орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим з питань водно­го госпо­дар­ства (щодо про­е­ктів, за яки­ми здій­сню­є­ться вста­нов­ле­н­ня меж тери­то­рій земель водно­го фон­ду та водо­охо­рон­них зон), цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща (у разі наяв­но­сті тери­то­рій чи об’єктів при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду загаль­но­дер­жав­но­го зна­че­н­ня, земель оздо­ров­чо­го, рекре­а­цій­но­го при­зна­че­н­ня, земель водно­го фон­ду та водо­охо­рон­них зон), орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща, стру­ктур­ним під­роз­ді­лом від­по­від­ної обла­сної, Київ­ської чи Сева­сто­поль­ської міської дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща (у разі наяв­но­сті тери­то­рій чи об’єктів при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду місце­во­го зна­че­н­ня). Про­е­кти зем­ле­устрою щодо орга­ні­за­ції і вста­нов­ле­н­ня меж тери­то­рій при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду та іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го при­зна­че­н­ня, лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, земель водно­го фон­ду та водо­охо­рон­них зон, обме­жень у вико­ри­стан­ні земель та їх режи­мо­утво­рю­ю­чих об’єктів у зоні від­чу­же­н­ня та зоні без­умов­но­го (обов’язкового) від­се­ле­н­ня тери­то­рії, що зазна­ла радіо­актив­но­го забру­дне­н­ня вна­слі­док Чор­но­биль­ської ката­стро­фи, пого­джу­ю­ться цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі управ­лі­н­ня зоною від­чу­же­н­ня та зоною без­умов­но­го (обов’язкового) від­се­ле­н­ня.

{Абзац пер­ший части­ни тре­тьої стат­ті 186 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1472-VIII від 14.07.2016}

Про­е­кти зем­ле­устрою щодо орга­ні­за­ції і вста­нов­ле­н­ня меж тери­то­рій при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду та іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го при­зна­че­н­ня, оздо­ров­чо­го, рекре­а­цій­но­го, істо­ри­ко-куль­тур­но­го, лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, земель водно­го фон­ду та водо­охо­рон­них зон, обме­жень у вико­ри­стан­ні земель та їх режи­мо­утво­рю­ю­чих об’єктів пого­джу­ю­ться з вла­сни­ка­ми, кори­сту­ва­ча­ми земель­них діля­нок, які вклю­ча­ю­ться до тери­то­рії при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду, іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го, оздо­ров­чо­го, рекре­а­цій­но­го та істо­ри­ко-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня, лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, земель водно­го фон­ду та водо­охо­рон­них зон, обме­жень у вико­ри­стан­ні земель та їх режи­мо­утво­рю­ю­чих об’єктів без їх вилу­че­н­ня, крім випад­ків, коли обме­же­н­ня без­по­се­ре­дньо вста­нов­ле­ні зако­ном або прийня­ти­ми від­по­від­но до ньо­го нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми.

Про­е­кти зем­ле­устрою щодо орга­ні­за­ції і вста­нов­ле­н­ня меж тери­то­рій при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду та іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го при­зна­че­н­ня, оздо­ров­чо­го, рекре­а­цій­но­го, істо­ри­ко-куль­тур­но­го, лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, земель водно­го фон­ду та водо­охо­рон­них зон, обме­жень у вико­ри­стан­ні земель та їх режи­мо­утво­рю­ю­чих об’єктів затвер­джу­ю­ться їх замов­ни­ка­ми.

  1. Про­е­кти зем­ле­устрою щодо при­ва­ти­за­ції земель дер­жав­них сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій пого­джу­ю­ться ріше­н­ням загаль­них збо­рів пра­ців­ни­ків цих під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій (інши­ми суб’єктами, визна­че­ни­ми зако­но­дав­ством), тери­то­рі­аль­ним орга­ном цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі земель­них від­но­син, і затвер­джу­ю­ться район­ни­ми дер­жав­ни­ми адмі­ні­стра­ці­я­ми.

Про­е­кти зем­ле­устрою щодо при­ва­ти­за­ції земель кому­наль­них сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій пого­джу­ю­ться ріше­н­ням загаль­них збо­рів пра­ців­ни­ків цих під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій (інши­ми суб’єктами, визна­че­ни­ми зако­но­дав­ством), тери­то­рі­аль­ним орга­ном цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі земель­них від­но­син, у райо­ні (місті) і затвер­джу­ю­ться від­по­від­ни­ми сіль­ськи­ми, сели­щни­ми, міськи­ми рада­ми.

  1. Про­е­кти зем­ле­устрою щодо орга­ні­за­ції тери­то­рії земель­них часток (паїв) пого­джу­ю­ться від­по­від­ною сіль­ською, сели­щною, міською радою (у разі роз­та­шу­ва­н­ня земель­них діля­нок у межах насе­ле­но­го пун­кту) чи район­ною дер­жав­ною адмі­ні­стра­ці­єю, а в разі якщо район­на дер­жав­на адмі­ні­стра­ція не утво­ре­на — Радою міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, обла­сною дер­жав­ною адмі­ні­стра­ці­єю (у разі роз­та­шу­ва­н­ня земель­них діля­нок за межа­ми насе­ле­них пун­ктів) і затвер­джу­ю­ться на збо­рах біль­ші­стю вла­сни­ків земель­них часток (паїв) у межах земель, що пере­бу­ва­ють у вла­сно­сті (кори­сту­ван­ні) тако­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го під­при­єм­ства, що оформ­ля­є­ться від­по­від­ним про­то­ко­лом.
  2. Про­е­кти зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­них діля­нок пого­джу­ю­ться в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му стат­тею 186-1 цьо­го Коде­ксу, і затвер­джу­ю­ться Вер­хов­ною Радою Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, Радою міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, орга­на­ми вико­нав­чої вла­ди або орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня від­по­від­но до пов­но­ва­жень, визна­че­них стат­тею 122цьо­го Коде­ксу.
  3. Про­е­кти зем­ле­устрою щодо впо­ряд­ку­ва­н­ня тери­то­рії для місто­бу­дів­них потреб пого­джу­ю­ться у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му стат­тею 186-1 цьо­го Коде­ксу, та затвер­джу­ю­ться:

у разі якщо про­ект перед­ба­чає впо­ряд­ку­ва­н­ня для місто­бу­дів­них потреб тери­то­рії, роз­та­шо­ва­ної в межах насе­ле­них пун­ктів, — від­по­від­ни­ми сіль­ськи­ми, сели­щни­ми, міськи­ми рада­ми;

у разі якщо про­ект перед­ба­чає впо­ряд­ку­ва­н­ня для місто­бу­дів­них потреб тери­то­рії, роз­та­шо­ва­ної за межа­ми насе­ле­них пун­ктів, — район­ною дер­жав­ною адмі­ні­стра­ці­єю, а у разі якщо район­на дер­жав­на адмі­ні­стра­ція не утво­ре­на — Радою міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, обла­сною дер­жав­ною адмі­ні­стра­ці­єю.

  1. Про­е­кти зем­ле­устрою, що забез­пе­чу­ють еко­ло­го-еко­но­мі­чне обґрун­ту­ва­н­ня сіво­змі­ни та впо­ряд­ку­ва­н­ня угідь, не під­ля­га­ють пого­джен­ню і затвер­джу­ю­ться замов­ни­ка­ми таких про­е­ктів.
  2. Про­е­кти зем­ле­устрою щодо впо­ряд­ку­ва­н­ня тери­то­рії насе­ле­них пун­ктів пого­джу­ю­ться в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му стат­тею 186-1 цьо­го Коде­ксу, та затвер­джу­ю­ться від­по­від­ни­ми сіль­ськи­ми, сели­щни­ми, міськи­ми рада­ми.
  3. Робо­чі про­е­кти зем­ле­устрою під­ля­га­ють пого­джен­ню тери­то­рі­аль­ним орга­ном цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі земель­них від­но­син, орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща, стру­ктур­ним під­роз­ді­лом від­по­від­ної обла­сної, Київ­ської чи Сева­сто­поль­ської міської дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща.

Робо­чі про­е­кти зем­ле­устрою, що перед­ба­ча­ють захо­ди з будів­ни­цтва об’єктів та спо­руд, пого­джу­ю­ться також стру­ктур­ним під­роз­ді­лом від­по­від­ної район­ної, Київ­ської чи Сева­сто­поль­ської міської дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції у сфе­рі місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри, а якщо місто не вхо­дить до тери­то­рії пев­но­го райо­ну — вико­нав­чим орга­ном від­по­від­ної міської ради у сфе­рі місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри, а в разі якщо такий орган не утво­ре­ний — орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим з питань місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри чи стру­ктур­ним під­роз­ді­лом від­по­від­ної обла­сної дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції з питань місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри.

Робо­чі про­е­кти зем­ле­устрою затвер­джу­ю­ться замов­ни­ка­ми таких про­е­ктів.

  1. Техні­чна доку­мен­та­ція із зем­ле­устрою щодо вста­нов­ле­н­ня меж части­ни земель­ної ділян­ки, на яку поши­рю­є­ться пра­во суб­орен­ди, сер­ві­ту­ту, пого­джу­є­ться зем­ле­вла­сни­ком та зем­ле­ко­ри­сту­ва­чем і затвер­джу­є­ться осо­бою, яка набу­ває пра­во суб­орен­ди або сер­ві­ту­ту.
  2. Техні­чна доку­мен­та­ція із зем­ле­устрою щодо поді­лу та об’єднання земель­них діля­нок пого­джу­є­ться:

у разі якщо поділ, об’єднання земель­них діля­нок здій­сню­є­ться її кори­сту­ва­чем — вла­сни­ком земель­них діля­нок, а щодо земель­них діля­нок дер­жав­ної або кому­наль­ної вла­сно­сті — орга­ном вико­нав­чої вла­ди, Вер­хов­ною Радою Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, Радою міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, орга­ном місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, упов­но­ва­же­ни­ми роз­по­ря­джа­ти­ся земель­ни­ми ділян­ка­ми від­по­від­но до пов­но­ва­жень, визна­че­них стат­тею 122 цьо­го Коде­ксу;

у разі поді­лу, об’єднання земель­ної ділян­ки, що пере­бу­ває у заста­ві, — заста­во­дер­жа­те­лем;

у разі поді­лу, об’єднання вла­сни­ком земель­ної ділян­ки, що пере­бу­ває у кори­сту­ван­ні, — зем­ле­ко­ри­сту­ва­чем.

Техні­чна доку­мен­та­ція із зем­ле­устрою щодо поді­лу та об’єднання земель­них діля­нок затвер­джу­є­ться замов­ни­ком.

  1. Техні­чна доку­мен­та­ція із зем­ле­устрою щодо інвен­та­ри­за­ції земель пого­джу­є­ться тери­то­рі­аль­ним орга­ном цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі земель­них від­но­син, і затвер­джу­є­ться замов­ни­ком техні­чної доку­мен­та­ції.

У разі якщо на під­ста­ві мате­рі­а­лів інвен­та­ри­за­ції здій­сню­ю­ться фор­му­ва­н­ня земель­них діля­нок за раху­нок земель дер­жав­ної та кому­наль­ної вла­сно­сті, визна­че­н­ня їх угідь, а також від­не­се­н­ня таких земель­них діля­нок до пев­них кате­го­рій, техні­чна доку­мен­та­ція із зем­ле­устрою щодо інвен­та­ри­за­ції земель пого­джу­є­ться в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му стат­тею 186-1 цьо­го Коде­ксу.

Від­не­се­н­ня осо­бли­во цін­них земель, визна­че­них пун­кта­ми “а” і “б” части­ни пер­шої стат­ті 150 цьо­го Коде­ксу, до земель інших кате­го­рій за мате­рі­а­ла­ми інвен­та­ри­за­ції забо­ро­не­но.

  1. Техні­чна доку­мен­та­ція із зем­ле­устрою щодо вста­нов­ле­н­ня (від­нов­ле­н­ня) меж земель­ної ділян­ки в нату­рі (на місце­во­сті) пого­джен­ню не під­ля­гає і затвер­джу­є­ться:

Вер­хов­ною Радою Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, Радою міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, орга­на­ми вико­нав­чої вла­ди або орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня від­по­від­но до пов­но­ва­жень, визна­че­них стат­тею 122 цьо­го Коде­ксу, у разі якщо земель­на ділян­ка пере­бу­ває у дер­жав­ній або кому­наль­ній вла­сно­сті;

вла­сни­ком земель­ної ділян­ки, у разі якщо земель­на ділян­ка пере­бу­ває у при­ва­тній вла­сно­сті.

  1. Ори­гі­нал від­по­від­ної доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою пода­є­ться роз­ро­бни­ком для пого­дже­н­ня тери­то­рі­аль­но­му орга­ну цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі земель­них від­но­син, а іншим орга­нам вико­нав­чої вла­ди, орга­нам місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня та іншим суб’єктам, які здій­сню­ють пого­дже­н­ня доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою, — копії такої заві­ре­ної роз­ро­бни­ком доку­мен­та­ції.
  2. Вер­хов­на Рада Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, Рада міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, орга­ни вико­нав­чої вла­ди або орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, інші суб’єкти, визна­че­ні цією стат­тею, зобов’язані про­тя­гом деся­ти робо­чих днів з дня одер­жа­н­ня доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою без­опла­тно нада­ти або наді­сла­ти реко­мен­до­ва­ним листом з пові­дом­ле­н­ням роз­ро­бни­ку свої виснов­ки про її пого­дже­н­ня або про від­мо­ву в тако­му пого­джен­ні з обов’язковим поси­ла­н­ням на зако­ни та прийня­ті від­по­від­но до них нор­ма­тив­но-пра­во­ві акти, що регу­лю­ють від­но­си­ни у від­по­від­ній сфе­рі. Строк дії цих виснов­ків є нео­бме­же­ним.
  3. Під­ста­вою для від­мо­ви у пого­джен­ні доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою може бути лише невід­по­від­ність її поло­жень вимо­гам зако­нів та прийня­тих від­по­від­но до них нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів, доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою або місто­бу­дів­ної доку­мен­та­ції.
  4. Вер­хов­ній Раді Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, Раді міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, орга­нам вико­нав­чої вла­ди, орга­нам місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, іншим суб’єктам, визна­че­ним цією стат­тею, при пого­джен­ні та затвер­джен­ні доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою забо­ро­ня­є­ться вима­га­ти:

дода­тко­ві мате­рі­а­ли та доку­мен­ти, не вклю­че­ні до скла­ду доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою, вста­нов­ле­но­го Зако­ном Укра­ї­ни “Про зем­ле­устрій”;

нада­н­ня пого­дже­н­ня доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою будь-яки­ми інши­ми орга­на­ми вико­нав­чої вла­ди, орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, під­при­єм­ства­ми, уста­но­ва­ми та орга­ні­за­ці­я­ми, пого­дже­н­ня яких не перед­ба­че­но цією стат­тею;

про­ве­де­н­ня будь-яких обсте­жень, екс­пер­тиз та робіт.

Кожен орган вико­нав­чої вла­ди, орган місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, Вер­хов­на Рада Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, Рада міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, інший суб’єкт, визна­че­ний цією стат­тею, роз­гля­дає та пого­джує доку­мен­та­цію із зем­ле­устрою само­стій­но та неза­ле­жно від пого­дже­н­ня доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою інши­ми орга­на­ми.

  1. Доку­мен­та­ція із зем­ле­устрою пода­є­ться для про­ве­де­н­ня дер­жав­ної екс­пер­ти­зи зем­ле­впо­ря­дної доку­мен­та­ції у випад­ках та поряд­ку, вста­нов­ле­них Зако­ном Укра­ї­ни “Про дер­жав­ну екс­пер­ти­зу зем­ле­впо­ря­дної доку­мен­та­ції”.
  2. Пого­дже­н­ня доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою здій­сню­є­ться за місцем роз­та­шу­ва­н­ня земель (земель­них діля­нок) тери­то­рі­аль­ни­ми орга­на­ми цен­траль­них орга­нів вико­нав­чої вла­ди, утво­ре­ни­ми у райо­ні, місті обла­сно­го, респу­блі­кан­сько­го зна­че­н­ня (Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим), містах Киє­ві та Сева­сто­по­лі, або між­ре­гіо­наль­ним тери­то­рі­аль­ним орга­ном, у разі якщо пов­но­ва­же­н­ня його поши­рю­ю­ться на декіль­ка адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць.

У разі від­су­тно­сті тери­то­рі­аль­них орга­нів цен­траль­них орга­нів вико­нав­чої вла­ди, зазна­че­них в абза­ці пер­шо­му цієї части­ни, пого­дже­н­ня доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою здій­сню­є­ться тери­то­рі­аль­ним орга­ном цен­траль­них орга­нів вико­нав­чої вла­ди, утво­ре­ним в Авто­ном­ній Респу­блі­ці Крим, обла­сті, а в разі їх від­су­тно­сті — від­по­від­ним цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди без­по­се­ре­дньо.

{Ста­т­тя 186 в реда­кції Зако­ну 497-VIII від 02.06.2015}

Ста­т­тя 186-1. Пов­но­ва­же­н­ня орга­нів вико­нав­чої вла­ди в части­ні пого­дже­н­ня про­е­ктів зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­них діля­нок

  1. Про­ект зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­них діля­нок усіх кате­го­рій та форм вла­сно­сті (крім земель­них діля­нок зони від­чу­же­н­ня та зони без­умов­но­го (обов’язкового) від­се­ле­н­ня тери­то­рії, що зазна­ла радіо­актив­но­го забру­дне­н­ня вна­слі­док Чор­но­биль­ської ката­стро­фи) під­ля­гає обов’язковому пого­джен­ню з тери­то­рі­аль­ним орга­ном цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі земель­них від­но­син.

Про­ект зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­них діля­нок зони від­чу­же­н­ня та зони без­умов­но­го (обов’язкового) від­се­ле­н­ня тери­то­рії, що зазна­ла радіо­актив­но­го забру­дне­н­ня вна­слі­док Чор­но­биль­ської ката­стро­фи, під­ля­гає обов’язковому пого­джен­ню з цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі земель­них від­но­син.

{Части­на пер­ша стат­ті 186-1 в реда­кції Зако­ну 1472-VIII від 14.07.2016}

  1. Про­ект зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки у межах насе­ле­но­го пун­кту або земель­ної ділян­ки за межа­ми насе­ле­но­го пун­кту, на якій роз­та­шо­ва­но об’єкт будів­ни­цтва або пла­ну­є­ться роз­та­шу­ва­н­ня тако­го об’єкта (крім про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки зони від­чу­же­н­ня або зони без­умов­но­го (обов’язкового) від­се­ле­н­ня тери­то­рії, що зазна­ла радіо­актив­но­го забру­дне­н­ня вна­слі­док Чор­но­биль­ської ката­стро­фи), пода­є­ться також на пого­дже­н­ня до стру­ктур­них під­роз­ді­лів район­них, Київ­ської та Сева­сто­поль­ської міських дер­жав­них адмі­ні­стра­цій у сфе­рі місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри, а якщо місто не вхо­дить до тери­то­рії пев­но­го райо­ну, — до вико­нав­чо­го орга­ну міської ради у сфе­рі місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри, а в разі, якщо такий орган не утво­ре­ний, — до орга­ну вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим з питань місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри чи стру­ктур­но­го під­роз­ді­лу обла­сної дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції з питань місто­бу­ду­ва­н­ня та архі­те­кту­ри.

{Части­на дру­га стат­ті 186-1 в реда­кції Зако­ну 365-VII від 02.07.2013; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1472-VIII від 14.07.2016}

  1. Про­ект зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки:

при­ро­дно-запо­від­но­го та іншо­го при­ро­до­охо­рон­но­го при­зна­че­н­ня, земель­ної ділян­ки, роз­та­шо­ва­ної на тери­то­рії чи в межах об’єкта при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду або в межах при­бе­ре­жної захи­сної сму­ги, під­ля­гає також пого­джен­ню з орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща, стру­ктур­ним під­роз­ді­лом обла­сної, Київ­ської чи Сева­сто­поль­ської міської дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща, а земель­ної ділян­ки, роз­та­шо­ва­ної у зоні від­чу­же­н­ня або зоні без­умов­но­го (обов’язкового) від­се­ле­н­ня тери­то­рії, що зазна­ла радіо­актив­но­го забру­дне­н­ня вна­слі­док Чор­но­биль­ської ката­стро­фи, — з цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що забез­пе­чує фор­му­ва­н­ня та реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща;

{Абзац дру­гий части­ни тре­тьої стат­ті 186-1 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1472-VIII від 14.07.2016}

роз­та­шо­ва­ної на тери­то­рії пам’яток куль­тур­ної спад­щи­ни націо­наль­но­го зна­че­н­ня, їх охо­рон­них зон та охо­ро­ню­ва­них архе­о­ло­гі­чних тери­то­рі­ях, під­ля­гає також пого­джен­ню з цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі охо­ро­ни куль­тур­ної спад­щи­ни;

роз­та­шо­ва­ної на тери­то­рії земель істо­ри­ко-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня, пам’яток куль­тур­ної спад­щи­ни місце­во­го зна­че­н­ня, їх охо­рон­них зон, в істо­ри­чних аре­а­лах насе­ле­них місць та інших зем­лях істо­ри­ко-куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня, крім випад­ків, зазна­че­них в абза­ці тре­тьо­му цієї части­ни, під­ля­гає також пого­джен­ню з орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим у сфе­рі охо­ро­ни куль­тур­ної спад­щи­ни, від­по­від­ним стру­ктур­ним під­роз­ді­лом обла­сної, Київ­ської чи Сева­сто­поль­ської міської дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції у сфе­рі охо­ро­ни куль­тур­ної спад­щи­ни;

лісо­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня під­ля­гає також пого­джен­ню з цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі лісо­во­го госпо­дар­ства, а на тери­то­рії Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим — з орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим з питань лісо­во­го госпо­дар­ства;

водно­го фон­ду під­ля­гає також пого­джен­ню з цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі роз­ви­тку водно­го госпо­дар­ства, а на тери­то­рії Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим — з орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим з питань водно­го госпо­дар­ства.

{Части­на тре­тя стат­ті 186-1 в реда­кції Зако­ну 365-VII від 02.07.2013}

  1. Роз­ро­бник подає на пого­дже­н­ня до орга­ну, визна­че­но­го в части­ні пер­шій цієї стат­ті, за місцем роз­та­шу­ва­н­ня земель­ної ділян­ки ори­гі­нал про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки, а до орга­нів, зазна­че­них у части­нах дру­гій і тре­тій цієї стат­ті, — заві­ре­ні ним копії про­е­кту, а щодо земель­ної ділян­ки зони від­чу­же­н­ня або зони без­умов­но­го (обов’язкового) від­се­ле­н­ня тери­то­рії, що зазна­ла радіо­актив­но­го забру­дне­н­ня вна­слі­док Чор­но­биль­ської ката­стро­фи, роз­ро­бник подає ори­гі­нал про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки на пого­дже­н­ня до цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі земель­них від­но­син, а до орга­нів, зазна­че­них у части­ні тре­тій цієї стат­ті, — заві­ре­ні ним копії про­е­кту.

{Части­на четвер­та стат­ті 186-1 в реда­кції Зако­ну 365-VII від 02.07.2013; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1472-VIII від 14.07.2016}

  1. Орга­ни, зазна­че­ні в части­нах пер­шій — тре­тій цієї стат­ті, зобов’язані про­тя­гом деся­ти робо­чих днів з дня одер­жа­н­ня про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки або копії тако­го про­е­кту без­опла­тно нада­ти або наді­сла­ти реко­мен­до­ва­ним листом з пові­дом­ле­н­ням роз­ро­бни­ку свої виснов­ки про його пого­дже­н­ня або про від­мо­ву в тако­му пого­джен­ні з обов’язковим поси­ла­н­ням на зако­ни та прийня­ті від­по­від­но до них нор­ма­тив­но-пра­во­ві акти, що регу­лю­ють від­но­си­ни у від­по­від­ній сфе­рі.

{Части­на п’ята стат­ті 186-1 в реда­кції Зако­ну 365-VII від 02.07.2013}

  1. Під­ста­вою для від­мо­ви у пого­джен­ні про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки може бути лише невід­по­від­ність його поло­жень вимо­гам зако­нів та прийня­тих від­по­від­но до них нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів, доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою або місто­бу­дів­ній доку­мен­та­ції.

У разі якщо про­ект зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки під­ля­гає обов’язковій дер­жав­ній екс­пер­ти­зі зем­ле­впо­ря­дної доку­мен­та­ції, пого­дже­ний про­ект пода­є­ться замов­ни­ком або роз­ро­бни­ком до цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що здій­снює реа­лі­за­цію дер­жав­ної полі­ти­ки у сфе­рі земель­них від­но­син, або його тери­то­рі­аль­но­го орга­ну для здій­сне­н­ня такої екс­пер­ти­зи.

  1. Орга­нам, зазна­че­ним у части­нах пер­шій — тре­тій цієї стат­ті, при пого­джен­ні про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки забо­ро­ня­є­ться вима­га­ти:

дода­тко­ві мате­рі­а­ли та доку­мен­ти, не вклю­че­ні до про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки від­по­від­но до стат­ті 50 Зако­ну Укра­ї­ни “Про зем­ле­устрій”;

нада­н­ня пого­дже­н­ня про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки будь-яки­ми інши­ми орга­на­ми вико­нав­чої вла­ди, орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, під­при­єм­ства­ми, уста­но­ва­ми та орга­ні­за­ці­я­ми;

про­ве­де­н­ня будь-яких обсте­жень, екс­пер­тиз та робіт.

Кожен орган здій­снює роз­гляд та пого­дже­н­ня про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки само­стій­но та неза­ле­жно від пого­дже­н­ня про­е­кту інши­ми орга­на­ми, зазна­че­ни­ми у части­нах пер­шій — тре­тій цієї стат­ті, у визна­че­ний зако­ном строк.

{Ста­т­тю 186-1 допов­не­но части­ною сьо­мою згі­дно із Зако­ном 365-VII від 02.07.2013}

  1. У виснов­ку про від­мо­ву пого­дже­н­ня про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки орга­на­ми, зазна­че­ни­ми в части­нах пер­шій — тре­тій цієї стат­ті, має бути нада­но вичер­пний пере­лік недо­лі­ків про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки та розум­ний строк для усу­не­н­ня таких недо­лі­ків (який за письмо­вим про­ха­н­ням роз­ро­бни­ка про­е­кту може бути про­дов­же­ний).

Орга­на­ми, зазна­че­ни­ми в части­нах пер­шій — тре­тій цієї стат­ті, може бути від­мов­ле­но у пого­джен­ні про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки лише у разі, якщо не усу­не­но недо­лі­ки, на яких було наго­ло­ше­но у попе­ре­дньо­му виснов­ку. Не можна від­мо­ви­ти у пого­джен­ні про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки з інших при­чин чи вка­за­ти інші недо­лі­ки.

Повтор­на від­мо­ва не позбав­ляє пра­ва роз­ро­бни­ка про­е­кту зем­ле­устрою щодо від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки усу­ну­ти недо­лі­ки про­е­кту та пода­ти його на пого­дже­н­ня.

{Ста­т­тю 186-1 допов­не­но части­ною восьмою згі­дно із Зако­ном 180-VIII від 11.02.2015}

{Закон допов­не­но стат­тею 186-1 згі­дно із Зако­ном 1702-VI від 05.11.2009; в реда­кції Зако­ну 5395-VI від 02.10.2012}

Звер­ну­тись до адво­ка­тапо земель­ним пита­н­ням
Звер­ну­тись до адво­ка­тапо земель­ним пита­н­ням

Гла­ва 32
Кон­троль за вико­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною земель

Ста­т­тя 187. Зав­да­н­ня кон­тро­лю за вико­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною земель

Кон­троль за вико­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною земель поля­гає в забез­пе­чен­ні додер­жа­н­ня орга­на­ми дер­жав­ної вла­ди, орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, під­при­єм­ства­ми, уста­но­ва­ми, орга­ні­за­ці­я­ми і гро­ма­дя­на­ми земель­но­го зако­но­дав­ства Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 188. Дер­жав­ний кон­троль за вико­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною земель

  1. Дер­жав­ний кон­троль за вико­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною земель здій­сню­є­ться цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі здій­сне­н­ня дер­жав­но­го нагля­ду (кон­тро­лю) в агро­про­ми­сло­во­му ком­пле­ксі, а за додер­жа­н­ням вимог зако­но­дав­ства про охо­ро­ну земель — цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку із здій­сне­н­ня дер­жав­но­го нагля­ду (кон­тро­лю) у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща, раціо­наль­но­го вико­ри­ста­н­ня, від­тво­ре­н­ня і охо­ро­ни при­ро­дних ресур­сів.

{Части­на пер­ша стат­ті 188 в реда­кції Зако­нів 4444-VI від 23.02.2012, 5462-VI від 16.10.2012}

  1. Поря­док здій­сне­н­ня дер­жав­но­го кон­тро­лю за вико­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною земель вста­нов­лю­є­ться зако­ном.

Ста­т­тя 189. Самов­ря­дний кон­троль за вико­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною земель

Самов­ря­дний кон­троль за вико­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною земель здій­сню­є­ться сіль­ськи­ми, сели­щни­ми, міськи­ми, район­ни­ми та обла­сни­ми рада­ми.

Ста­т­тя 190. Гро­мад­ський кон­троль за вико­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною земель

Гро­мад­ський кон­троль за вико­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною земель здій­сню­є­ться гро­мад­ськи­ми інспе­кто­ра­ми, які при­зна­ча­ю­ться від­по­від­ни­ми орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі здій­сне­н­ня дер­жав­но­го нагля­ду (кон­тро­лю) в агро­про­ми­сло­во­му ком­пле­ксі, цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку із здій­сне­н­ня дер­жав­но­го нагля­ду (кон­тро­лю) у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща, і діють на під­ста­ві поло­же­н­ня, затвер­дже­но­го цен­траль­ни­ми орга­на­ми вико­нав­чої вла­ди, що забез­пе­чу­ють фор­му­ва­н­ня дер­жав­ної полі­ти­ки у сфе­рах нагля­ду (кон­тро­лю) в агро­про­ми­сло­во­му ком­пле­ксі, охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща.

{Текст стат­ті 190 в реда­кції Зако­ну 5462-VI від 16.10.2012}

Гла­ва 33
Моні­то­ринг земель

Ста­т­тя 191. При­зна­че­н­ня моні­то­рин­гу земель

  1. Моні­то­ринг земель — це систе­ма спо­сте­ре­же­н­ня за ста­ном земель з метою своє­ча­сно­го вияв­ле­н­ня змін, їх оцін­ки, від­вер­не­н­ня та лікві­да­ції наслід­ків нега­тив­них про­це­сів.
  2. У систе­мі моні­то­рин­гу земель про­во­ди­ться зби­ра­н­ня, обро­бле­н­ня, пере­да­ва­н­ня, збе­ре­же­н­ня та ана­ліз інфор­ма­ції про стан земель, про­гно­зу­ва­н­ня їх змін і роз­ро­бле­н­ня нау­ко­во обґрун­то­ва­них реко­мен­да­цій для прийня­т­тя рішень щодо запо­бі­га­н­ня нега­тив­ним змі­нам ста­ну земель та дотри­ма­н­ня вимог еко­ло­гі­чної без­пе­ки.
  3. Моні­то­ринг земель є скла­до­вою части­ною дер­жав­ної систе­ми моні­то­рин­гу дов­кі­л­ля.
  4. Зале­жно від цілей, спо­сте­ре­жень і охо­пле­н­ня тери­то­рій моні­то­ринг земель може бути націо­наль­ним, регіо­наль­ним і локаль­ним.
  5. Веде­н­ня моні­то­рин­гу земель здій­сню­є­ться цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі земель­них від­но­син, цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го сере­до­ви­ща.

{Части­на п’ята стат­ті 191 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5462-VI від 16.10.2012}

  1. Поря­док про­ве­де­н­ня моні­то­рин­гу земель вста­нов­лю­є­ться Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 192. Зав­да­н­ня моні­то­рин­гу земель

Основ­ни­ми зав­да­н­ня­ми моні­то­рин­гу земель є про­гноз еко­ло­го-еко­но­мі­чних наслід­ків дегра­да­ції земель­них діля­нок з метою запо­бі­га­н­ня або усу­не­н­ня дії нега­тив­них про­це­сів.

Гла­ва 34
Дер­жав­ний земель­ний кадастр

Ста­т­тя 193. Визна­че­н­ня дер­жав­но­го земель­но­го када­стру

  1. Дер­жав­ний земель­ний кадастр — єди­на дер­жав­на гео­ін­фор­ма­цій­на систе­ма відо­мо­стей про зем­лі, роз­та­шо­ва­ні в межах кор­до­нів Укра­ї­ни, їх цільо­ве при­зна­че­н­ня, обме­же­н­ня у їх вико­ри­стан­ні, а також дані про кіль­кі­сну і які­сну хара­кте­ри­сти­ку земель, їх оцін­ку, про роз­по­діл земель між вла­сни­ка­ми і кори­сту­ва­ча­ми.

{Части­на пер­ша стат­ті 193 в реда­кції Зако­ну 3613-VI від 07.07.2011}

  1. Дер­жав­ний земель­ний кадастр є осно­вою для веде­н­ня када­стрів інших при­ро­дних ресур­сів.

Ста­т­тя 194. При­зна­че­н­ня дер­жав­но­го земель­но­го када­стру

При­зна­че­н­ням дер­жав­но­го земель­но­го када­стру є забез­пе­че­н­ня необ­хі­дною інфор­ма­ці­єю орга­нів дер­жав­ної вла­ди та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, заін­те­ре­со­ва­них під­при­ємств, уста­нов і орга­ні­за­цій, а також гро­ма­дян з метою регу­лю­ва­н­ня земель­них від­но­син, раціо­наль­но­го вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель, визна­че­н­ня роз­мі­ру пла­ти за зем­лю і цін­но­сті земель у скла­ді при­ро­дних ресур­сів, кон­тро­лю за вико­ри­ста­н­ням і охо­ро­ною земель, еко­но­мі­чно­го та еко­ло­гі­чно­го обґрун­ту­ва­н­ня бізнес-пла­нів та про­е­ктів зем­ле­устрою.

Ста­т­тя 195. Зав­да­н­ня веде­н­ня дер­жав­но­го земель­но­го када­стру

Основ­ни­ми зав­да­н­ня­ми веде­н­ня дер­жав­но­го земель­но­го када­стру є:

а) забез­пе­че­н­ня пов­но­ти відо­мо­стей про всі земель­ні ділян­ки;

б) засто­су­ва­н­ня єди­ної систе­ми про­сто­ро­вих коор­ди­нат та систе­ми іден­ти­фі­ка­ції земель­них діля­нок;

в) запро­ва­дже­н­ня єди­ної систе­ми земель­но-када­стро­вої інфор­ма­ції та її досто­вір­но­сті.

Ста­т­тя 196. Склад відо­мо­стей Дер­жав­но­го земель­но­го када­стру

Склад відо­мо­стей Дер­жав­но­го земель­но­го када­стру визна­ча­є­ться зако­ном.

{Ста­т­тя 196 в реда­кції Зако­ну 3613-VI від 07.07.2011}

Ста­т­тя 197. Када­стро­ве зону­ва­н­ня

Када­стро­вим зону­ва­н­ням є вста­нов­ле­н­ня меж када­стро­вих зон і квар­та­лів.

{Ста­т­тя 197 в реда­кції Зако­ну 3613-VI від 07.07.2011}

Ста­т­тя 198. Када­стро­ві зйом­ки

  1. Када­стро­ві зйом­ки — це ком­плекс робіт, вико­ну­ва­них для визна­че­н­ня та від­нов­ле­н­ня меж земель­них діля­нок.
  2. Када­стро­ва зйом­ка вклю­чає:

а) гео­де­зи­чне вста­нов­ле­н­ня меж земель­ної ділян­ки;

б) пого­дже­н­ня меж земель­ної ділян­ки з сумі­жни­ми вла­сни­ка­ми та зем­ле­ко­ри­сту­ва­ча­ми;

в) від­нов­ле­н­ня меж земель­ної ділян­ки на місце­во­сті;

г) вста­нов­ле­н­ня меж частин земель­ної ділян­ки, які містять обтя­же­н­ня та обме­же­н­ня щодо вико­ри­ста­н­ня зем­лі;

ґ) виго­тов­ле­н­ня када­стро­во­го пла­ну.

Ста­т­тя 199. Боні­ту­ва­н­ня ґрун­тів

  1. Боні­ту­ва­н­ня ґрун­тів — це порів­няль­на оцін­ка яко­сті ґрун­тів за їх основ­ни­ми при­ро­дни­ми вла­сти­во­стя­ми, які мають ста­лий хара­ктер та сут­тє­во впли­ва­ють на вро­жай­ність сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур, виро­щу­ва­них у кон­кре­тних при­ро­дно-клі­ма­ти­чних умо­вах.
  2. Боні­ту­ва­н­ня ґрун­тів про­во­ди­ться за 100-баль­ною шка­лою. Вищим балом оці­ню­ю­ться ґрун­ти з кра­щи­ми вла­сти­во­стя­ми, які мають най­біль­шу при­ро­дну про­ду­ктив­ність.

Ста­т­тя 200. Еко­но­мі­чна оцін­ка земель

  1. Еко­но­мі­чна оцін­ка земель — це оцін­ка зем­лі як при­ро­дно­го ресур­су і засо­бу виро­бни­цтва в сіль­сько­му і лісо­во­му госпо­дар­стві та як про­сто­ро­во­го бази­су в суспіль­но­му виро­бни­цтві за пока­зни­ка­ми, що хара­кте­ри­зу­ють про­ду­ктив­ність земель, ефе­ктив­ність їх вико­ри­ста­н­ня та дохі­дність з оди­ни­ці пло­щі.
  2. Еко­но­мі­чна оцін­ка земель різно­го при­зна­че­н­ня про­во­ди­ться для порів­няль­но­го ана­лі­зу ефе­ктив­но­сті їх вико­ри­ста­н­ня. Дані еко­но­мі­чної оцін­ки земель є осно­вою гро­шо­вої оцін­ки земель­ної ділян­ки різно­го цільо­во­го при­зна­че­н­ня.
  3. Еко­но­мі­чна оцін­ка земель визна­ча­є­ться в умов­них када­стро­вих гекта­рах або у гро­шо­во­му вира­зі.

Ста­т­тя 201. Гро­шо­ва оцін­ка земель­них діля­нок

  1. Гро­шо­ва оцін­ка земель­них діля­нок визна­ча­є­ться на рен­тній осно­ві.
  2. Зале­жно від при­зна­че­н­ня та поряд­ку про­ве­де­н­ня гро­шо­ва оцін­ка земель­них діля­нок може бути нор­ма­тив­ною і екс­пер­тною.
  3. Нор­ма­тив­на гро­шо­ва оцін­ка земель­них діля­нок вико­ри­сто­ву­є­ться для визна­че­н­ня роз­мі­ру земель­но­го пода­тку, втрат сіль­сько­го­спо­дар­сько­го і лісо­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва, еко­но­мі­чно­го сти­му­лю­ва­н­ня раціо­наль­но­го вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель тощо.
  4. Екс­пер­тна гро­шо­ва оцін­ка вико­ри­сто­ву­є­ться при здій­снен­ні цивіль­но-пра­во­вих угод щодо земель­них діля­нок.
  5. Гро­шо­ва оцін­ка земель­них діля­нок про­во­ди­ться за мето­ди­кою, яка затвер­джу­є­ться Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 202. Дер­жав­на реє­стра­ція земель­них діля­нок

  1. Дер­жав­на реє­стра­ція земель­них діля­нок здій­сню­є­ться у Дер­жав­но­му земель­но­му када­стрі в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му Зако­ном.

{Ста­т­тя 202 в реда­кції Зако­ну 3613-VI від 07.07.2011}

Ста­т­тя 203. Облік кіль­ко­сті та яко­сті земель

  1. Облік кіль­ко­сті земель — від­обра­же­н­ня у відо­мо­стях і доку­мен­тах даних, які хара­кте­ри­зу­ють кожну земель­ну ділян­ку, а також зем­лі за пло­щею та скла­дом земель­них угідь, роз­по­діл земель за вла­сни­ка­ми, зем­ле­ко­ри­сту­ва­ча­ми.
  2. Облік яко­сті земель — від­обра­же­н­ня у відо­мо­стях і доку­мен­тах даних, які хара­кте­ри­зу­ють земель­ні угі­д­дя за при­ро­дни­ми і набу­ти­ми вла­сти­во­стя­ми, що впли­ва­ють на їх про­ду­ктив­ність та еко­но­мі­чну цін­ність, а також за сту­пе­нем техно­ген­но­го забру­дне­н­ня ґрун­тів.

{Ста­т­тя 203 в реда­кції Зако­ну 3613-VI від 07.07.2011}

Ста­т­тя 204. Веде­н­ня Дер­жав­но­го земель­но­го када­стру

Веде­н­ня Дер­жав­но­го земель­но­го када­стру здій­сню­є­ться від­по­від­но до зако­ну.

{Ста­т­тя 204 в реда­кції Зако­ну 3613-VI від 07.07.2011}

Гла­ва 35
Еко­но­мі­чне сти­му­лю­ва­н­ня раціо­наль­но­го вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель

Ста­т­тя 205. Зміст еко­но­мі­чно­го сти­му­лю­ва­н­ня раціо­наль­но­го вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель

  1. Еко­но­мі­чне сти­му­лю­ва­н­ня раціо­наль­но­го вико­ри­ста­н­ня та охо­ро­ни земель вклю­чає:

а) нада­н­ня пода­тко­вих і кре­ди­тних пільг гро­ма­дя­нам та юри­ди­чним осо­бам, які здій­сню­ють за вла­сні кошти захо­ди, перед­ба­че­ні загаль­но­дер­жав­ни­ми та регіо­наль­ни­ми про­гра­ма­ми вико­ри­ста­н­ня і охо­ро­ни земель;

б) виді­ле­н­ня коштів дер­жав­но­го або місце­во­го бюдже­ту гро­ма­дя­нам та юри­ди­чним осо­бам для від­нов­ле­н­ня попе­ре­дньо­го ста­ну земель, пору­ше­них не з їх вини;

в) звіль­не­н­ня від пла­ти за земель­ні ділян­ки, що пере­бу­ва­ють у ста­дії сіль­сько­го­спо­дар­сько­го осво­є­н­ня або полі­пше­н­ня їх ста­ну згі­дно з дер­жав­ни­ми та регіо­наль­ни­ми про­гра­ма­ми;

г) ком­пен­са­цію з бюдже­тних коштів зни­же­н­ня дохо­ду вла­сни­ків зем­лі та зем­ле­ко­ри­сту­ва­чів вна­слі­док тим­ча­со­вої кон­сер­ва­ції дегра­до­ва­них та мало­про­ду­ктив­них земель, що ста­ли таки­ми не з їх вини.

Ста­т­тя 206. Пла­та за зем­лю

  1. Вико­ри­ста­н­ня зем­лі в Укра­ї­ні є пла­тним. Об’єктом пла­ти за зем­лю є земель­на ділян­ка.
  2. Пла­та за зем­лю справ­ля­є­ться від­по­від­но до зако­ну.

Гла­ва 36
Від­шко­ду­ва­н­ня втрат сіль­сько­го­спо­дар­сько­го та лісо­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва

Ста­т­тя 207. Умо­ви від­шко­ду­ва­н­ня втрат сіль­сько­го­спо­дар­сько­го та лісо­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва

  1. Втра­ти сіль­сько­го­спо­дар­сько­го і лісо­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва вклю­ча­ють втра­ти сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь, лісо­вих земель та чагар­ни­ків, а також втра­ти, зав­да­ні обме­же­н­ням у зем­ле­ко­ри­сту­ван­ні та погір­ше­н­ням яко­сті земель.
  2. Від­шко­ду­ван­ню під­ля­га­ють втра­ти сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь (ріл­лі, бага­то­рі­чних наса­джень, пере­ло­гів, сіно­ко­сів, пасо­вищ), лісо­вих земель та чагар­ни­ків як основ­но­го засо­бу виро­бни­цтва в сіль­сько­му і лісо­во­му госпо­дар­стві вна­слі­док вилу­че­н­ня (вику­пу) їх для потреб, не пов’язаних із сіль­сько­го­спо­дар­ським і лісо­го­спо­дар­ським виро­бни­цтвом.
  3. Від­шко­ду­ван­ню під­ля­га­ють також втра­ти, зав­да­ні обме­же­н­ням прав вла­сни­ків зем­лі і зем­ле­ко­ри­сту­ва­чів, у тому числі орен­да­рів, або погір­ше­н­ням яко­сті угідь вна­слі­док нега­тив­но­го впли­ву, спри­чи­не­но­го діяль­ні­стю гро­ма­дян, юри­ди­чних осіб, орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня або дер­жа­ви, а також у зв’язку з виклю­че­н­ням сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь, лісо­вих земель і чагар­ни­ків із госпо­дар­сько­го обі­гу вна­слі­док вста­нов­ле­н­ня охо­рон­них, сані­тар­них та інших захи­сних зон.
  4. Втра­ти сіль­сько­го­спо­дар­сько­го і лісо­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва ком­пен­су­ю­ться неза­ле­жно від від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків вла­сни­кам зем­лі та зем­ле­ко­ри­сту­ва­чам.
  5. Втра­ти сіль­сько­го­спо­дар­сько­го та лісо­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва визна­ча­ю­ться у поряд­ку, визна­че­но­му Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 208. Звіль­не­н­ня від від­шко­ду­ва­н­ня втрат сіль­сько­го­спо­дар­сько­го та лісо­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва

  1. Від від­шко­ду­ва­н­ня втрат сіль­сько­го­спо­дар­сько­го і лісо­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва звіль­ня­ю­ться гро­ма­дя­ни та юри­ди­чні осо­би у разі вико­ри­ста­н­ня земель­них діля­нок для будів­ни­цтва шкіл, дошкіль­них закла­дів, дер­жав­них об’єктів охо­ро­ни здоров’я, куль­ту­ри, фіз­куль­ту­ри та спор­ту, соці­аль­но­го забез­пе­че­н­ня, дер­жав­них об’єктів доро­жньо­го будів­ни­цтва, куль­то­вих спо­руд релі­гій­них орга­ні­за­цій, кла­до­вищ, мелі­о­ра­тив­них систем, про­ти­е­ро­зій­них, про­тиз­сув­них і про­ти­се­ле­вих спо­руд, під будів­ни­цтво і обслу­го­ву­ва­н­ня жилих будин­ків і госпо­дар­ських буді­вель, для роз­мі­ще­н­ня вну­трі­го­спо­дар­ських об’єктів сіль­сько­го­спо­дар­ських, рибо­го­спо­дар­ських і лісо­го­спо­дар­ських під­при­ємств, орга­ні­за­цій та уста­нов, для роз­мі­ще­н­ня інфра­стру­кту­ри опто­вих рин­ків сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції, видо­бу­ва­н­ня тор­фу за умо­ви повер­не­н­ня земель­них діля­нок у ста­ні, при­да­тно­му для попе­ре­дньо­го вико­ри­ста­н­ня, під об’єкти і тери­то­рії при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду, під будів­ни­цтво і обслу­го­ву­ва­н­ня об’єктів енер­ге­ти­ки, які виро­бля­ють еле­ктри­чну енер­гію з аль­тер­на­тив­них дже­рел енер­гії, для залі­се­н­ня дегра­до­ва­них та мало­про­ду­ктив­них земель на під­ста­ві доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою, а також все­укра­їн­ські гро­мад­ські орга­ні­за­ції інва­лі­дів Укра­ї­ни, їх під­при­єм­ства (об’єднання), уста­но­ви та орга­ні­за­ції, що фінан­су­ю­ться з Дер­жав­но­го бюдже­ту Укра­ї­ни, у разі вико­ри­ста­н­ня земель­них діля­нок для будів­ни­цтва реа­бі­лі­та­цій­них уста­нов для інва­лі­дів і дітей-інва­лі­дів, об’єктів фіз­куль­ту­ри, спор­ту та соці­аль­но­го забез­пе­че­н­ня для інва­лі­дів і дітей-інва­лі­дів.

{Части­на пер­ша стат­ті 208 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 1561-VI від 25.06.2009, 2471-VI від 08.07.2010, 2480-VI від 09.07.2010}

  1. Здій­сне­н­ня вну­трі­го­спо­дар­сько­го будів­ни­цтва сіль­сько­го­спо­дар­ськи­ми або лісо­го­спо­дар­ськи­ми під­при­єм­ства­ми, орга­ні­за­ці­я­ми, уста­но­ва­ми, а також гро­ма­дя­на­ми про­ва­ди­ться без від­шко­ду­ва­н­ня втрат сіль­сько­го­спо­дар­сько­го та лісо­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва.

Ста­т­тя 209. Вико­ри­ста­н­ня коштів, які над­хо­дять у поряд­ку від­шко­ду­ва­н­ня втрат сіль­сько­го­спо­дар­сько­го і лісо­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва

  1. Втра­ти сіль­сько­го­спо­дар­сько­го і лісо­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва, зумов­ле­ні вилу­че­н­ням сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь, лісо­вих земель та чагар­ни­ків, під­ля­га­ють від­шко­ду­ван­ню і зара­хо­ву­ю­ться до від­по­від­них бюдже­тів у поряд­ку, визна­че­но­му Бюдже­тним коде­ксом Укра­ї­ни.
  2. Кошти, що над­хо­дять у поряд­ку від­шко­ду­ва­н­ня втрат сіль­сько­го­спо­дар­сько­го і лісо­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва, вико­ри­сто­ву­ю­ться на осво­є­н­ня земель для сіль­сько­го­спо­дар­ських і лісо­го­спо­дар­ських потреб, полі­пше­н­ня від­по­від­них угідь, охо­ро­ну земель від­по­від­но до роз­ро­бле­них про­грам та про­е­ктів зем­ле­устрою, а також на про­ве­де­н­ня інвен­та­ри­за­ції земель, про­ве­де­н­ня нор­ма­тив­ної гро­шо­вої оцін­ки зем­лі. Вико­ри­ста­н­ня цих коштів на інші цілі не допу­ска­є­ться.

{Части­на дру­га стат­ті 209 в реда­кції Зако­ну 2182-VI від 13.05.2010; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5245-VI від 06.09.2012}

{Текст стат­ті 209 в реда­кції Зако­ну 2154-VI від 27.04.2010 — змі­ни засто­со­ву­ю­ться у 2010 році — змі­ну визна­но некон­сти­ту­цій­ною згі­дно з Ріше­н­ням Кон­сти­ту­цій­но­го Суду № 22-рп/2010 від 30.11.2010; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2182-VI від 13.05.2010; текст стат­ті 209 в реда­кції Зако­ну 2457-VI від 08.07.2010}

{Дода­тко­во див. Закон 2905-III від 20.12.2001}

Роз­діл VIII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Гла­ва 37
Від­по­від­аль­ність за пору­ше­н­ня земель­но­го зако­но­дав­ства

Ста­т­тя 210. Недій­сність угод щодо земель­них діля­нок

Уго­ди, укла­де­ні із пору­ше­н­ням вста­нов­ле­но­го зако­ном поряд­ку купів­лі-про­да­жу, рен­ти, дару­ва­н­ня, заста­ви, обмі­ну земель­них діля­нок, визна­ю­ться недій­сни­ми за ріше­н­ням суду.

{Ста­т­тя 210 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 997-V від 27.04.2007}

Ста­т­тя 211. Від­по­від­аль­ність за пору­ше­н­ня земель­но­го зако­но­дав­ства

  1. Гро­ма­дя­ни та юри­ди­чні осо­би несуть цивіль­ну, адмі­ні­стра­тив­ну або кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність від­по­від­но до зако­но­дав­ства за такі пору­ше­н­ня:

а) укла­де­н­ня угод з пору­ше­н­ням земель­но­го зако­но­дав­ства;

б) само­віль­не зайня­т­тя земель­них діля­нок;

в) псу­ва­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь та інших земель, їх забру­дне­н­ня хімі­чни­ми та радіо­актив­ни­ми речо­ви­на­ми і сті­чни­ми вода­ми, засмі­че­н­ня про­ми­сло­ви­ми, побу­то­ви­ми та інши­ми від­хо­да­ми;

г) роз­мі­ще­н­ня, про­е­кту­ва­н­ня, будів­ни­цтво, вве­де­н­ня в дію об’єктів, що нега­тив­но впли­ва­ють на стан земель;

ґ) неви­ко­на­н­ня вимог щодо вико­ри­ста­н­ня земель за цільо­вим при­зна­че­н­ням;

д) пору­ше­н­ня стро­ків повер­не­н­ня тим­ча­со­во займа­них земель або неви­ко­на­н­ня обов’язків щодо при­ве­де­н­ня їх у стан, при­да­тний для вико­ри­ста­н­ня за при­зна­че­н­ням;

е) зни­ще­н­ня межо­вих зна­ків;

є) при­хо­ву­ва­н­ня від облі­ку і реє­стра­ції та пере­кру­че­н­ня даних про стан земель, роз­мі­ри та кіль­кість земель­них діля­нок;

ж) непро­ве­де­н­ня рекуль­ти­ва­ції пору­ше­них земель;

з) зни­ще­н­ня або пошко­дже­н­ня про­ти­е­ро­зій­них і гідро­те­хні­чних спо­руд, захи­сних наса­джень;

и) неви­ко­на­н­ня умов зні­ма­н­ня, збе­ре­же­н­ня і нане­се­н­ня родю­чо­го шару ґрун­ту;

і) від­хи­ле­н­ня від затвер­дже­них в уста­нов­ле­но­му поряд­ку про­е­ктів зем­ле­устрою; вико­ри­ста­н­ня земель­них діля­нок сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня для веде­н­ня товар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва без затвер­дже­них у випад­ках, визна­че­них зако­ном, про­е­ктів зем­ле­устрою, що забез­пе­чу­ють еко­ло­го-еко­но­мі­чне обґрун­ту­ва­н­ня сіво­змі­ни та впо­ряд­ку­ва­н­ня угідь;

{Пункт “і” части­ни пер­шої стат­ті 211 в реда­кції Зако­ну 1443-VI від 04.06.2009}

ї) ухи­ле­н­ня від дер­жав­ної реє­стра­ції земель­них діля­нок та пода­н­ня недо­сто­вір­ної інфор­ма­ції щодо них;

й) пору­ше­н­ня стро­ків роз­гля­ду заяв щодо від­ве­де­н­ня земель­них діля­нок;

к) пору­ше­н­ня стро­ку вида­чі дер­жав­но­го акта на пра­во вла­сно­сті на земель­ну ділян­ку.

{Части­ну пер­шу стат­ті 211 допов­не­но пун­ктом “к” згі­дно із Зако­ном 3521-VI від 16.06.2011}

  1. Зако­ном може бути вста­нов­ле­но від­по­від­аль­ність і за інші пору­ше­н­ня земель­но­го зако­но­дав­ства.

Ста­т­тя 212. Повер­не­н­ня само­віль­но зайня­тих земель­них діля­нок

  1. Само­віль­но зайня­ті земель­ні ділян­ки під­ля­га­ють повер­нен­ню вла­сни­кам зем­лі або зем­ле­ко­ри­сту­ва­чам без від­шко­ду­ва­н­ня затрат, поне­се­них за час неза­кон­но­го кори­сту­ва­н­ня ними.
  2. При­ве­де­н­ня земель­них діля­нок у при­да­тний для вико­ри­ста­н­ня стан, вклю­ча­ю­чи зне­се­н­ня будин­ків, буді­вель і спо­руд, здій­сню­є­ться за раху­нок гро­ма­дян або юри­ди­чних осіб, які само­віль­но зайня­ли земель­ні ділян­ки.
  3. Повер­не­н­ня само­віль­но зайня­тих земель­них діля­нок про­ва­ди­ться за ріше­н­ням суду.

Роз­діл IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Цей Кодекс наби­рає чин­но­сті з 1 січня 2002 року.
  2. Визна­ти таким, що втра­тив чин­ність, Земель­ний кодекс Укра­ї­ни (Відо­мо­сті Вер­хов­ної Ради УРСР, 1991 р., № 10, ст. 98; Відо­мо­сті Вер­хов­ної Ради Укра­ї­ни, 1992 р., № 25, ст. 354; 1993 р., № 10, ст. 79, № 26, ст. 276; 1999 р., № 18, ст. 138; 2000 р., № 39, ст. 333).
  3. Зако­ни та інші нор­ма­тив­но-пра­во­ві акти, прийня­ті до набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом, діють у части­ні, що не супе­ре­чить цьо­му Коде­ксу.
  4. Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни у шести­мі­ся­чний строк після опу­блі­ку­ва­н­ня цьо­го Коде­ксу:

а) під­го­ту­ва­ти та пода­ти на роз­гляд Вер­хов­ної Ради Укра­ї­ни та Пре­зи­ден­ту Укра­ї­ни про­по­зи­ції про вне­се­н­ня змін до зако­но­дав­чих актів, що випли­ва­ють із цьо­го Коде­ксу;

б) при­ве­сти свої нор­ма­тив­но-пра­во­ві акти у від­по­від­ність із цим Коде­ксом;

в) роз­ро­би­ти нор­ма­тив­но-пра­во­ві акти, перед­ба­че­ні цим Коде­ксом, у тому числі про­е­кти зако­нів про зем­ле­устрій, про дер­жав­ний земель­ний кадастр, про оцін­ку земель, про охо­ро­ну земель, про роз­ме­жу­ва­н­ня земель пра­ва дер­жав­ної та кому­наль­ної вла­сно­сті, про визна­че­н­ня пра­во­вих засад вилу­че­н­ня земель пра­ва при­ва­тної вла­сно­сті тощо;

{Під­пункт “в” пун­кту 4 роз­ді­лу IX із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 5494-VI від 20.11.2012, 1507-VII від 17.06.2014}

г) забез­пе­чи­ти прийня­т­тя цен­траль­ни­ми орга­на­ми вико­нав­чої вла­ди Укра­ї­ни нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів, перед­ба­че­них цим Коде­ксом, а також пере­гляд і ска­су­ва­н­ня нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів, що супе­ре­чать цьо­му Коде­ксу;

ґ) вжи­ти захо­дів щодо забез­пе­че­н­ня потреб вчи­те­лів, ліка­рів, інших пра­ців­ни­ків соці­аль­ної сфе­ри, що про­жи­ва­ють у сіль­ській місце­во­сті, а також гро­ма­дян, які постра­жда­ли вна­слі­док Чор­но­биль­ської ката­стро­фи та ева­ку­йо­ва­ні із зони від­чу­же­н­ня, пере­се­ле­ні із зони без­умов­но­го (обов’язкового) або зони гаран­то­ва­но­го добро­віль­но­го від­се­ле­н­ня, які про­жи­ва­ють у сіль­ській місце­во­сті, у земель­них ділян­ках для веде­н­ня осо­би­сто­го селян­сько­го госпо­дар­ства і садів­ни­цтва у межах норм без­пла­тної при­ва­ти­за­ції, а також для горо­дни­цтва і сіно­ко­сі­н­ня за раху­нок земель запа­су та резерв­но­го фон­ду;

д) вирі­ши­ти пита­н­ня в уста­нов­ле­но­му поряд­ку про вве­де­н­ня посад інже­не­рів-зем­ле­впо­ря­дни­ків у шта­ти сіль­ських, сели­щних рад та орга­ні­за­цію дер­жав­них від­ді­лів (управ­лінь) земель­них ресур­сів у міських радах;

е) визна­чи­ти потре­би нау­ко­вих уста­нов та навчаль­них закла­дів у земель­них ділян­ках для про­ве­де­н­ня нау­ко­вих дослі­джень, виро­щу­ва­н­ня елі­тно­го насін­нє­во­го мате­рі­а­лу, потреб пле­мін­но­го поголів’я худо­би у кор­мах, здій­сне­н­ня навчаль­но­го про­це­су і вирі­ши­ти пита­н­ня щодо земель нау­ко­вих уста­нов та навчаль­них закла­дів, які можуть бути пере­да­ні для іншо­го вико­ри­ста­н­ня;

є) роз­ро­би­ти та затвер­ди­ти мето­ди­ку екс­пер­тної гро­шо­вої оцін­ки земель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня.

  1. Вер­хов­ній Раді Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, Раді міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим при­ве­сти свої нор­ма­тив­но-пра­во­ві акти у від­по­від­ність з цим Коде­ксом.

{Пункт 6 роз­ді­лу IX виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 1507-VII від 17.06.2014}

Роз­діл X
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Ріше­н­ня про нада­н­ня в кори­сту­ва­н­ня земель­них діля­нок, а також про вилу­че­н­ня (викуп) земель, прийня­ті від­по­від­ни­ми орга­на­ми, але не вико­на­ні на момент вве­де­н­ня у дію цьо­го Коде­ксу, під­ля­га­ють вико­нан­ню від­по­від­но до вимог цьо­го Коде­ксу.

Уста­но­ви­ти, що ріше­н­ня про пере­да­чу гро­ма­дя­нам Укра­ї­ни без­опла­тно у при­ва­тну вла­сність земель­них діля­нок, прийня­ті орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня від­по­від­но доДекре­ту Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни від 26 гру­дня 1992 року “Про при­ва­ти­за­цію земель­них діля­нок”, є під­ста­вою для реє­стра­ції пра­ва вла­сно­сті на земель­ні ділян­ки цих гро­ма­дян або їх спад­ко­єм­ців від­по­від­но до Зако­ну Укра­ї­ни “Про дер­жав­ну реє­стра­цію речо­вих прав на неру­хо­ме май­но та їх обтя­жень”. Дер­жав­на реє­стра­ція таких земель­них діля­нок здій­сню­є­ться на під­ста­ві техні­чної доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою щодо вста­нов­ле­н­ня (від­нов­ле­н­ня) меж земель­ної ділян­ки в нату­рі (на місце­во­сті).

{Пункт 1 роз­ді­лу X допов­не­но абза­цом дру­гим згі­дно із Зако­ном 509-VI від 16.09.2008; в реда­кції Зако­ну 497-VIII від 02.06.2015}

У разі прийня­т­тя від­по­від­ни­ми орга­на­ми ріше­н­ня про пого­дже­н­ня місця роз­та­шу­ва­н­ня об’єкта або про нада­н­ня дозво­лу на роз­ро­бле­н­ня про­е­кту від­ве­де­н­ня земель­ної ділян­ки до 1 січня 2008 року пере­да­ча в орен­ду таких земель­них діля­нок із земель дер­жав­ної та кому­наль­ної вла­сно­сті здій­сню­є­ться без про­ве­де­н­ня земель­них тор­гів (аукціо­нів).

{Пункт 1 роз­ді­лу X допов­не­но абза­цом тре­тім згі­дно із Зако­ном 509-VI від 16.09.2008 — діє про­тя­гом двох років з дня набра­н­ня чин­но­сті, див. п.2 роз­ді­лу II Зако­ну 509-VI від 16.09.2008 (із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2367-VI від 29.06.2010)}

Нада­н­ня в орен­ду земель­них діля­нок інве­сто­рам на вико­на­н­ня інве­сти­цій­них дого­во­рів, укла­де­них до 1 січня 2008 року, згі­дно з ріше­н­ня­ми орга­нів вико­нав­чої вла­ди або орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, умо­вою яких було нада­н­ня цими орга­на­ми інве­сто­рам таких земель­них діля­нок, здій­сню­є­ться без про­ве­де­н­ня аукціо­нів.

{Пункт 1 роз­ді­лу X допов­не­но абза­цом четвер­тим згі­дно із Зако­ном 1702-VI від 05.11.2009}

Вне­се­н­ня до Дер­жав­но­го земель­но­го када­стру відо­мо­стей про земель­ні ділян­ки, місце роз­та­шу­ва­н­ня яких визна­че­но за про­е­кта­ми зем­ле­устрою щодо орга­ні­за­ції тери­то­рії земель­них часток (паїв), які роз­ро­бле­ні до набра­н­ня чин­но­сті Зако­ном Укра­ї­ни “Про вне­се­н­ня змін до деяких зако­но­дав­чих актів Укра­ї­ни щодо визна­че­н­ня скла­ду, змі­сту та поряд­ку пого­дже­н­ня доку­мен­та­ції із зем­ле­устрою”, відо­мо­сті про які не вне­се­ні до Дер­жав­но­го земель­но­го када­стру, здій­сню­є­ться за техні­чною доку­мен­та­ці­єю із зем­ле­устрою щодо вста­нов­ле­н­ня (від­нов­ле­н­ня) меж земель­ної ділян­ки в нату­рі (на місце­во­сті).

{Пункт 1 роз­ді­лу X допов­не­но абза­цом п’ятим згі­дно із Зако­ном 497-VIII від 02.06.2015}

  1. Кло­по­та­н­ня і заяви щодо від­ве­де­н­ня земель­них діля­нок, не вирі­ше­ні на момент вве­де­н­ня в дію цьо­го Коде­ксу, реа­лі­зу­ю­ться орга­на­ми вико­нав­чої вла­ди та орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня від­по­від­но до їх ком­пе­тен­ції у поряд­ку та з додер­жа­н­ням вимог цьо­го Коде­ксу.
  2. У випад­ках, коли земель­ні ділян­ки нада­ні в орен­ду до вве­де­н­ня в дію цьо­го Коде­ксу орга­на­ми, пов­но­ва­же­н­ня яких з нада­н­ня земель­них діля­нок з прийня­т­тям цьо­го Коде­ксу змі­не­ні, про­дов­же­н­ня стро­ку орен­ди зазна­че­них земель­них діля­нок здій­сню­є­ться орга­на­ми, що мають пра­во нада­н­ня вка­за­них земель за цим Коде­ксом.
  3. Мате­рі­а­ли пого­дже­н­ня питань, пов’язаних з вилу­че­н­ням (вику­пом) земель, щодо яких на момент вве­де­н­ня в дію цьо­го Коде­ксу не прийня­то від­по­від­них рішень, під­ля­га­ють роз­гля­ду від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу.
  4. Пра­во на про­ве­де­н­ня роз­ві­ду­валь­них робіт на земель­них ділян­ках за дозво­ла­ми, одер­жа­ни­ми до вве­де­н­ня в дію цьо­го Коде­ксу, збе­рі­га­є­ться до закін­че­н­ня стро­ку, обумов­ле­но­го дозво­ла­ми.

{Поло­же­н­ня пун­кту 6 роз­ді­лу X втра­ча­ють чин­ність, як такі, що не від­по­від­а­ють Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни (є некон­сти­ту­цій­ни­ми) в части­ні зобов’язання пере­о­фор­ми­ти пра­во постій­но­го кори­сту­ва­н­ня земель­ною ділян­кою на пра­во вла­сно­сті або пра­во орен­ди без від­по­від­но­го зако­но­дав­чо­го, орга­ні­за­цій­но­го та фінан­со­во­го забез­пе­че­н­ня на під­ста­ві Ріше­н­ня Кон­сти­ту­цій­но­го Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005}

  1. Гро­ма­дя­ни та юри­ди­чні осо­би, які мають у постій­но­му кори­сту­ван­ні земель­ні ділян­ки, але за цим Коде­ксом не можуть мати їх на тако­му пра­ві, повин­ні до 1 січня 2008 року пере­о­фор­ми­ти у вста­нов­ле­но­му поряд­ку пра­во вла­сно­сті або пра­во орен­ди на них.

{Абзац пер­ший пун­кту 6 роз­ді­лу X із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2059-IV від 06.10.2004}

При пере­о­форм­лен­ні пра­ва постій­но­го кори­сту­ва­н­ня земель­ни­ми ділян­ка­ми, нада­ни­ми для веде­н­ня селян­ських (фер­мер­ських) госпо­дарств, у дов­го­стро­ко­ву орен­ду строк орен­ди визна­ча­є­ться селян­ським (фер­мер­ським) госпо­дар­ством від­по­від­но до зако­ну. При цьо­му роз­мір орен­дної пла­ти за земель­ні ділян­ки не пови­нен пере­ви­щу­ва­ти роз­мі­ру земель­но­го пода­тку.

  1. Гро­ма­дя­ни та юри­ди­чні осо­би, що одер­жа­ли у вла­сність, у тим­ча­со­ве кори­сту­ва­н­ня, в тому числі на умо­вах орен­ди, земель­ні ділян­ки у роз­мі­рах, що були перед­ба­че­ні рані­ше дію­чим зако­но­дав­ством, збе­рі­га­ють пра­ва на ці ділян­ки.
  2. Сіль­сько­го­спо­дар­ські під­при­єм­ства, які до вве­де­н­ня у дію цьо­го Коде­ксу укла­ли з вла­сни­ка­ми земель­них часток (паїв) дого­во­ри орен­ди, можуть, за бажа­н­ням вла­сни­ків цих часток (паїв), замо­ви­ти зем­ле­впо­ря­дній орга­ні­за­ції вико­на­н­ня зем­ле­впо­ря­дних робіт, необ­хі­дних для виді­ле­н­ня земель­них часток (паїв) у нату­рі (на місце­во­сті), вида­чі їх вла­сни­кам дер­жав­них актів на пра­во вла­сно­сті на зем­лю та опла­ти­ти вико­на­н­ня таких робіт. Сіль­сько­го­спо­дар­ське під­при­єм­ство має пере­ва­жне пра­во на орен­ду земель­них діля­нок у таких гро­ма­дян на строк, що був обумов­ле­ний у дого­во­рі орен­ди земель­ної час­тки (паю), або, за пого­дже­н­ням сто­рін, на інший строк.

Чле­ни коле­ктив­них сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, сіль­сько­го­спо­дар­ських коопе­ра­ти­вів, сіль­сько­го­спо­дар­ських акціо­нер­них това­риств та пра­ців­ни­ки дер­жав­них і кому­наль­них закла­дів осві­ти, куль­ту­ри та охо­ро­ни здоров’я, роз­та­шо­ва­них на тери­то­рії від­по­від­ної ради, а також пен­сіо­не­ри з їх числа, які на час набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом не при­ва­ти­зу­ва­ли земель­ні ділян­ки шля­хом оформ­ле­н­ня пра­ва на земель­ну час­тку (пай), мають пра­во на їх при­ва­ти­за­цію в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му ста­т­тя­ми 25 та 118 цьо­го Коде­ксу. В сіль­сько­го­спо­дар­ських акціо­нер­них това­ри­ствах пра­во на земель­ну час­тку (пай) мають лише їх чле­ни, які пра­цю­ють у това­ри­стві, а також пен­сіо­не­ри з їх числа.

{Пункт 8 роз­ді­лу X допов­не­но абза­цом згі­дно із Зако­ном 675-IV від 03.04.2003; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1694-IV від 20.04.2004}

При обчи­слен­ні роз­мі­ру земель­ної час­тки (паю) вра­хо­ву­ю­ться сіль­сько­го­спо­дар­ські угі­д­дя, які були пере­да­ні в орен­ду із земель дер­жав­ної чи кому­наль­ної вла­сно­сті або які на час набра­н­ня чин­но­сті Земель­ним коде­ксом Укра­ї­ни нале­жа­ли цим під­при­єм­ствам на пра­ві коле­ктив­ної вла­сно­сті чи пере­бу­ва­ли у постій­но­му кори­сту­ван­ні, за виня­тком земель, що не під­ля­га­ють при­ва­ти­за­ції або зали­ша­ю­ться у дер­жав­ній чи кому­наль­ній вла­сно­сті від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу.

{Пункт 8 роз­ді­лу X допов­не­но абза­цом згі­дно із Зако­ном 675-IV від 03.04.2003}

  1. Гро­ма­дя­ни — вла­сни­ки земель­них часток (паїв) можуть виді­ля­ти земель­ні ділян­ки в нату­рі (на місце­во­сті) єди­ним маси­вом.

{Пункт 10 роз­ді­лу X виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 5245-VI від 06.09.2012}

{Пункт 11 роз­ді­лу X виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 5245-VI від 06.09.2012}

{Пункт 12 роз­ді­лу X виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 5245-VI від 06.09.2012}

  1. На пері­од до 1 січня 2015 року гро­ма­дя­ни і юри­ди­чні осо­би можуть набу­ва­ти пра­во вла­сно­сті на зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня загаль­ною пло­щею до 100 гекта­рів. Ця пло­ща може бути збіль­ше­на у разі успад­ку­ва­н­ня земель­них діля­нок за зако­ном.

{Пункт 13 роз­ді­лу X із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2059-IV від 06.10.2004}

  1. До набра­н­ня чин­но­сті зако­ном про обіг земель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, але не рані­ше 1 січня 2017 року, забо­ро­ня­є­ться вне­се­н­ня пра­ва на земель­ну час­тку (пай) до ста­ту­тних капі­та­лів госпо­дар­ських това­риств.

{Пункт 14 роз­ді­лу X із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2059-IV від 06.10.2004; в реда­кції Зако­ну 490-V від 19.12.2006; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 107-VI від 28.12.2007 — змі­ну визна­но некон­сти­ту­цій­ною згі­дно з Ріше­н­ням Кон­сти­ту­цій­но­го Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в реда­кції Зако­ну 309-VI від 03.06.2008; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1783-VI від 19.01.2010; в реда­кції Зако­нів 4174-VI від 20.12.2011, 5494-VI від 20.11.2012; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 767-VIII від 10.11.2015}

  1. До набра­н­ня чин­но­сті зако­ном про обіг земель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, але не рані­ше 1 січня 2017 року, не допу­ска­є­ться:

{Абзац пер­ший пун­кту 15 роз­ді­лу X із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 107-VI від 28.12.2007 — змі­ну визна­но некон­сти­ту­цій­ною згі­дно з Ріше­н­ням Кон­сти­ту­цій­но­го Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в реда­кції Зако­ну 309-VI від 03.06.2008; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1783-VI від 19.01.2010; в реда­кції Зако­нів 4174-VI від 20.12.2011, 5494-VI від 20.11.2012}

а) купів­ля-про­даж земель­них діля­нок сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня дер­жав­ної та кому­наль­ної вла­сно­сті, крім вилу­че­н­ня (вику­пу) їх для суспіль­них потреб;

{Під­пункт “а” пун­кту 15 в реда­кції Зако­ну 309-VI від 03.06.2008}

б) купів­ля-про­даж або іншим спосо­бом від­чу­же­н­ня земель­них діля­нок і змі­на цільо­во­го при­зна­че­н­ня (вико­ри­ста­н­ня) земель­них діля­нок, які пере­бу­ва­ють у вла­сно­сті гро­ма­дян та юри­ди­чних осіб для веде­н­ня товар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва, земель­них діля­нок, виді­ле­них в нату­рі (на місце­во­сті) вла­сни­кам земель­них часток (паїв) для веде­н­ня осо­би­сто­го селян­сько­го госпо­дар­ства, а також земель­них часток (паїв), крім пере­да­чі їх у спад­щи­ну, обмі­ну земель­ної ділян­ки на іншу земель­ну ділян­ку від­по­від­но до зако­ну та вилу­че­н­ня (вику­пу) земель­них діля­нок для суспіль­них потреб, а також крім змі­ни цільо­во­го при­зна­че­н­ня (вико­ри­ста­н­ня) земель­них діля­нок з метою їх нада­н­ня інве­сто­рам — уча­сни­кам угод про роз­по­діл про­ду­кції для здій­сне­н­ня діяль­но­сті за таки­ми уго­да­ми.

{Абзац пер­ший під­пун­кту “б” пун­кту 15 роз­ді­лу X із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5406-VI від 02.10.2012}

Купів­ля-про­даж або іншим спосо­бом від­чу­же­н­ня земель­них діля­нок та земель­них часток (паїв), визна­че­них під­пун­кта­ми “а” та “б” цьо­го пун­кту, запро­ва­джу­є­ться за умо­ви набра­н­ня чин­но­сті зако­ном про обіг земель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, але не рані­ше 1 січня 2017 року, в поряд­ку, визна­че­но­му цим Зако­ном.

{Абзац дру­гий під­пун­кту “б” пун­кту 15 роз­ді­лу X із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 107-VI від 28.12.2007 — змі­ну визна­но некон­сти­ту­цій­ною згі­дно з Ріше­н­ням Кон­сти­ту­цій­но­го Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в реда­кції Зако­ну 309-VI від 03.06.2008; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 1783-VI від 19.01.2010, 4174-VI від 20.12.2011, 5494-VI від 20.11.2012}

Уго­ди (у тому числі дові­ре­но­сті), укла­де­ні під час дії забо­ро­ни на купів­лю-про­даж або іншим спосо­бом від­чу­же­н­ня земель­них діля­нок та земель­них часток (паїв), визна­че­них під­пун­кта­ми “а” та “б” цьо­го пун­кту, в части­ні їх купів­лі-про­да­жу та іншим спосо­бом від­чу­же­н­ня, а так само в части­ні пере­да­чі прав на від­чу­же­н­ня цих земель­них діля­нок та земель­них часток (паїв) на май­бу­тнє є недій­сни­ми з момен­ту їх укла­де­н­ня (посвід­че­н­ня).

{Пункт 15 роз­ді­лу X із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 2059-IV від 06.10.2004, 3415-IV від 09.02.2006; в реда­кції Зако­ну 490-V від 19.12.2006; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 767-VIII від 10.11.2015}

  1. Гро­ма­дя­нам — вла­сни­кам земель­них часток (паїв) за їх бажа­н­ням виді­ля­ю­ться в нату­рі (на місце­во­сті) земель­ні ділян­ки з вида­чею дер­жав­них актів на пра­во вла­сно­сті на зем­лю.
  2. Сер­ти­фі­ка­ти на пра­во на земель­ну час­тку (пай), отри­ма­ні гро­ма­дя­на­ми, вва­жа­ю­ться пра­вов­ста­нов­лю­ю­чи­ми доку­мен­та­ми при реа­лі­за­ції ними пра­ва вимо­ги на від­ве­де­н­ня земель­ної час­тки (паю) в нату­рі (на місце­во­сті) від­по­від­но до зако­но­дав­ства.

Сер­ти­фі­ка­ти на пра­во на земель­ну час­тку (пай) є дій­сни­ми до виді­ле­н­ня вла­сни­кам земель­них часток (паїв) у нату­рі (на місце­во­сті) земель­них діля­нок та вида­чі їм дер­жав­них актів на пра­во вла­сно­сті на зем­лю.

  1. На пері­од до 1 січня 2015 року вимо­ги части­ни четвер­тої стат­ті 22 цьо­го Коде­ксу поши­рю­ю­ться лише на тих вла­сни­ків та кори­сту­ва­чів, які вико­ри­сто­ву­ють земель­ні ділян­ки сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня для веде­н­ня товар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го виро­бни­цтва загаль­ною пло­щею більш як 100 гекта­рів.

{Роз­діл X допов­не­но пун­ктом 18 згі­дно із Зако­ном 1443-VI від 04.06.2009}

  1. Аван­со­ві вне­ски, які спла­чу­ють поку­пці земель­них діля­нок, зара­хо­ву­ю­ться орга­на­ми, що здій­сню­ють казна­чей­ське обслу­го­ву­ва­н­ня бюдже­тних коштів, на від­по­від­ні бюдже­тні рахун­ки, на яких облі­ко­ву­ю­ться кошти, тим­ча­со­во від­не­се­ні на дохо­ди від­по­від­них бюдже­тів. Поря­док зара­ху­ва­н­ня та вико­ри­ста­н­ня коштів аван­со­во­го вне­ску вста­нов­лю­є­ться Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

{Роз­діл X допов­не­но пун­ктом 19 згі­дно із Зако­ном 2856-VI від 23.12.2010; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5462-VI від 16.10.2012}

  1. Уста­но­ви­ти, що у разі, якщо до 1 січня 2013 року була роз­ро­бле­на техні­чна доку­мен­та­ція із зем­ле­устрою щодо скла­да­н­ня доку­мен­тів, що посвід­чу­ють пра­во на земель­ну ділян­ку, на під­ста­ві ріше­н­ня від­по­від­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди чи орга­ну місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня про нада­н­ня або пере­да­чу земель­ної ділян­ки у вла­сність або нада­н­ня в кори­сту­ва­н­ня, у тому числі на умо­вах орен­ди, фор­му­ва­н­ня земель­ної ділян­ки як об’єкта цивіль­них прав, крім випад­ків, визна­че­них стат­тею 79-1 цьо­го Коде­ксу, здій­сню­є­ться за такою техні­чною доку­мен­та­ці­єю.

{Роз­діл X допов­не­но пун­ктом 20 згі­дно із Зако­ном 418-VIII від 14.05.2015}

Пре­зи­дент Укра­ї­ни Л.КУЧМА                                                         м. Київ

25 жов­тня 2001 року                                                                      № 2768-III

0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...