Сімейний кодекс України

Сімей­ний адво­катотри­ма­ти кон­суль­та­цію

Гла­ва 7
ПРАВО ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ДРУЖИНИ ТА ЧОЛОВІКА

Ста­т­тя 57. Май­но, що є осо­би­стою при­ва­тною вла­сні­стю дру­жи­ни, чоло­ві­ка

  1. Осо­би­стою при­ва­тною вла­сні­стю дру­жи­ни, чоло­ві­ка є:

1) май­но, набу­те нею, ним до шлю­бу;

2) май­но, набу­те нею, ним за час шлю­бу, але на під­ста­ві дого­во­ру дару­ва­н­ня або в поряд­ку спад­ку­ва­н­ня;

3) май­но, набу­те нею, ним за час шлю­бу, але за кошти, які нале­жа­ли їй, йому осо­би­сто;

4) житло, набу­те нею, ним за час шлю­бу вна­слі­док його при­ва­ти­за­ції від­по­від­но до Зако­ну Укра­ї­ни “Про при­ва­ти­за­цію дер­жав­но­го житло­во­го фон­ду”;

{Части­ну пер­шу стат­ті 57 допов­не­но пун­ктом 4 згі­дно із Зако­ном 4766-VI від 17.05.2012}

5) земель­на ділян­ка, набу­та нею, ним за час шлю­бу вна­слі­док при­ва­ти­за­ції земель­ної ділян­ки, що пере­бу­ва­ла у її, його кори­сту­ван­ні, або одер­жа­на вна­слі­док при­ва­ти­за­ції земель­них діля­нок дер­жав­них і кому­наль­них сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, уста­нов та орга­ні­за­цій, або одер­жа­на із земель дер­жав­ної і кому­наль­ної вла­сно­сті в межах норм без­опла­тної при­ва­ти­за­ції, визна­че­них Земель­ним коде­ксом Укра­ї­ни.

{Части­ну пер­шу стат­ті 57 допов­не­но пун­ктом 5 згі­дно із Зако­ном 4766-VI від 17.05.2012}

  1. Осо­би­стою при­ва­тною вла­сні­стю дру­жи­ни та чоло­ві­ка є речі інди­ві­ду­аль­но­го кори­сту­ва­н­ня, в тому числі коштов­но­сті, навіть тоді, коли вони були при­дба­ні за раху­нок спіль­них коштів подруж­жя.
  2. Осо­би­стою при­ва­тною вла­сні­стю дру­жи­ни, чоло­ві­ка є пре­мії, наго­ро­ди, які вона, він одер­жа­ли за осо­би­сті заслу­ги.

Суд може визна­ти за дру­гим з подруж­жя пра­во на час­тку цієї пре­мії, наго­ро­ди, якщо буде вста­нов­ле­но, що він сво­ї­ми дія­ми (веде­н­ня дома­шньо­го госпо­дар­ства, вихо­ва­н­ня дітей тощо) спри­яв її одер­жан­ню.

  1. Осо­би­стою при­ва­тною вла­сні­стю дру­жи­ни, чоло­ві­ка є кошти, одер­жа­ні як від­шко­ду­ва­н­ня за втра­ту (пошко­дже­н­ня) речі, яка їй, йому нале­жа­ла, а також як від­шко­ду­ва­н­ня зав­да­ної їй, йому мораль­ної шко­ди.
  2. Осо­би­стою при­ва­тною вла­сні­стю дру­жи­ни, чоло­ві­ка є стра­хо­ві суми, одер­жа­ні нею, ним за обов’язковим осо­би­стим стра­ху­ва­н­ням, а також за добро­віль­ним осо­би­стим стра­ху­ва­н­ням, якщо стра­хо­ві вне­ски спла­чу­ва­ли­ся за раху­нок коштів, що були осо­би­стою при­ва­тною вла­сні­стю кожно­го з них.

{Части­на п’ята стат­ті 57 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. Суд може визна­ти осо­би­стою при­ва­тною вла­сні­стю дру­жи­ни, чоло­ві­ка май­но, набу­те нею, ним за час їхньо­го окре­мо­го про­жи­ва­н­ня у зв’язку з факти­чним при­пи­не­н­ням шлю­бних від­но­син.
  2. Якщо у при­дба­н­ня май­на вкла­де­ні крім спіль­них коштів і кошти, що нале­жа­ли одно­му з подруж­жя, то час­тка у цьо­му май­ні, від­по­від­но до роз­мі­ру вне­ску, є його осо­би­стою при­ва­тною вла­сні­стю.

Ста­т­тя 58. Пра­во на пло­ди та дохо­ди від речей, що є осо­би­стою при­ва­тною вла­сні­стю дру­жи­ни, чоло­ві­ка

  1. Якщо річ, що нале­жить одно­му з подруж­жя, пло­до­но­сить, дає при­плід або дохід (диві­ден­ди), він є вла­сни­ком цих пло­дів, при­пло­ду або дохо­ду (диві­ден­дів).

Ста­т­тя 59. Здій­сне­н­ня дру­жи­ною, чоло­ві­ком пра­ва осо­би­стої при­ва­тної вла­сно­сті

  1. Той із подруж­жя, хто є вла­сни­ком май­на, визна­чає режим воло­ді­н­ня та кори­сту­ва­н­ня ним з ура­ху­ва­н­ням інте­ре­сів сім’ї, насам­пе­ред дітей.
  2. При роз­по­ря­джен­ні сво­їм май­ном дру­жи­на, чоло­вік зобов’язані вра­хо­ву­ва­ти інте­ре­си дити­ни, інших чле­нів сім’ї, які від­по­від­но до зако­ну мають пра­во кори­сту­ва­н­ня ним.

Гла­ва 8
ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ

Ста­т­тя 60. Під­ста­ви набу­т­тя пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя

  1. Май­но, набу­те подруж­жям за час шлю­бу, нале­жить дру­жи­ні та чоло­ві­ко­ві на пра­ві спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті неза­ле­жно від того, що один з них не мав з пова­жної при­чи­ни (навча­н­ня, веде­н­ня дома­шньо­го госпо­дар­ства, догляд за дітьми, хво­ро­ба тощо) само­стій­но­го заро­бі­тку (дохо­ду).
  2. Вва­жа­є­ться, що кожна річ, набу­та за час шлю­бу, крім речей інди­ві­ду­аль­но­го кори­сту­ва­н­ня, є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя.

Ста­т­тя 61. Об’єкти пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті

  1. Об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя може бути будь-яке май­но, за виня­тком виклю­че­но­го з цивіль­но­го обо­ро­ту.

{Части­на пер­ша стат­ті 61 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

{Офі­цій­не тлу­ма­че­н­ня поло­же­н­ня части­ни пер­шої стат­ті 61 див. в Рішен­ні Кон­сти­ту­цій­но­го Суду № 17-рп/2012 від 19.09.2012}

  1. Об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті є заро­бі­тна пла­та, пен­сія, сти­пен­дія, інші дохо­ди, одер­жа­ні одним із подруж­жя.

{Части­на дру­га стат­ті 61 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

  1. Якщо одним із подруж­жя укла­де­но дого­вір в інте­ре­сах сім’ї, то гро­ші, інше май­но, в тому числі гоно­рар, виграш, які були одер­жа­ні за цим дого­во­ром, є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя.
  2. Речі для про­фе­сій­них занять (музи­чні інстру­мен­ти, орг­те­хні­ка, лікар­ське обла­дна­н­ня тощо), при­дба­ні за час шлю­бу для одно­го з подруж­жя, є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя.

{Части­ну п’яту стат­ті 61 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 4766-VI від 17.05.2012}

Ста­т­тя 62. Вини­кне­н­ня пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя на май­но, що нале­жа­ло дру­жи­ні, чоло­ві­ко­ві

  1. Якщо май­но дру­жи­ни, чоло­ві­ка за час шлю­бу істо­тно збіль­ши­ло­ся у сво­їй вар­то­сті вна­слі­док спіль­них тру­до­вих чи гро­шо­вих затрат або затрат дру­го­го з подруж­жя, воно у разі спо­ру може бути визна­не за ріше­н­ням суду об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя.
  2. Якщо один із подруж­жя сво­єю пра­цею і (або) кошта­ми брав участь в утри­ман­ні май­на, нале­жно­го дру­го­му з подруж­жя, в управ­лін­ні цим май­ном чи догля­ді за ним, то дохід (при­плід, диві­ден­ди), одер­жа­ний від цьо­го май­на, у разі спо­ру за ріше­н­ням суду може бути визна­ний об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя.

{Ста­т­тю 62 допов­не­но части­ною дру­гою згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 63. Здій­сне­н­ня подруж­жям пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті

  1. Дру­жи­на та чоло­вік мають рів­ні пра­ва на воло­ді­н­ня, кори­сту­ва­н­ня і роз­по­ря­джа­н­ня май­ном, що нале­жить їм на пра­ві спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті, якщо інше не вста­нов­ле­но домов­ле­ні­стю між ними.

Ста­т­тя 64. Пра­во подруж­жя на укла­де­н­ня дого­во­рів між собою

  1. Дру­жи­на та чоло­вік мають пра­во на укла­де­н­ня між собою усіх дого­во­рів, які не забо­ро­не­ні зако­ном, як щодо май­на, що є їхньою осо­би­стою при­ва­тною вла­сні­стю, так і щодо май­на, яке є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя.
  2. Дого­вір про від­чу­же­н­ня одним із подруж­жя на користь дру­го­го з подруж­жя сво­єї час­тки у пра­ві спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя може бути укла­де­ний без виді­лу цієї час­тки.

Ста­т­тя 65. Пра­во подруж­жя на роз­по­ря­джа­н­ня май­ном, що є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя

  1. Дру­жи­на, чоло­вік роз­по­ря­джа­ю­ться май­ном, що є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя, за вза­єм­ною зго­дою.
  2. При укла­ден­ні дого­во­рів одним із подруж­жя вва­жа­є­ться, що він діє за зго­дою дру­го­го з подруж­жя. Дру­жи­на, чоло­вік має пра­во на звер­не­н­ня до суду з позо­вом про визна­н­ня дого­во­ру недій­сним як тако­го, що укла­де­ний дру­гим із подруж­жя без її, його зго­ди, якщо цей дого­вір вихо­дить за межі дрі­бно­го побу­то­во­го.
  3. Для укла­де­н­ня одним із подруж­жя дого­во­рів, які потре­бу­ють нота­рі­аль­но­го посвід­че­н­ня і (або) дер­жав­ної реє­стра­ції, а також дого­во­рів сто­сов­но цін­но­го май­на, зго­да дру­го­го з подруж­жя має бути пода­на письмо­во.

Зго­да на укла­де­н­ня дого­во­ру, який потре­бує нота­рі­аль­но­го посвід­че­н­ня і (або) дер­жав­ної реє­стра­ції, має бути нота­рі­аль­но засвід­че­на.

  1. Дого­вір, укла­де­ний одним із подруж­жя в інте­ре­сах сім’ї, ство­рює обов’язки для дру­го­го з подруж­жя, якщо май­но, одер­жа­не за дого­во­ром, вико­ри­ста­не в інте­ре­сах сім’ї.

Ста­т­тя 66. Пра­во подруж­жя на визна­че­н­ня поряд­ку кори­сту­ва­н­ня май­ном

  1. Подруж­жя має пра­во домо­ви­ти­ся між собою про поря­док кори­сту­ва­н­ня май­ном, що йому нале­жить на пра­ві спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті.
  2. Дого­вір про поря­док кори­сту­ва­н­ня житло­вим будин­ком, квар­ти­рою, іншою будів­лею чи спо­ру­дою, земель­ною ділян­кою, якщо він нота­рі­аль­но посвід­че­ний, зобов’язує пра­во­на­сту­пни­ка дру­жи­ни та чоло­ві­ка.

Ста­т­тя 67. Пра­во на роз­по­ря­джа­н­ня час­ткою у май­ні, що є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя

  1. Дру­жи­на, чоло­вік мають пра­во укла­сти з іншою осо­бою дого­вір купів­лі-про­да­жу, міни, дару­ва­н­ня, дові­чно­го утри­ма­н­ня (догля­ду), заста­ви щодо сво­єї час­тки у пра­ві спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя лише після її визна­че­н­ня та виді­лу в нату­рі або визна­че­н­ня поряд­ку кори­сту­ва­н­ня май­ном.
  2. Дру­жи­на, чоло­вік мають пра­во скла­сти запо­віт на свою час­тку у пра­ві спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя до її визна­че­н­ня та виді­лу в нату­рі.

Ста­т­тя 68. Здій­сне­н­ня пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті після розір­ва­н­ня шлю­бу

  1. Розір­ва­н­ня шлю­бу не при­пи­няє пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті на май­но, набу­те за час шлю­бу.
  2. Роз­по­ря­джа­н­ня май­ном, що є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті, після розір­ва­н­ня шлю­бу здій­сню­є­ться спів­вла­сни­ка­ми виклю­чно за вза­єм­ною зго­дою, від­по­від­но доЦивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 69. Пра­во подруж­жя на поділ май­на, що є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя

  1. Дру­жи­на і чоло­вік мають пра­во на поділ май­на, що нале­жить їм на пра­ві спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті, неза­ле­жно від розір­ва­н­ня шлю­бу.
  2. Дру­жи­на і чоло­вік мають пра­во роз­ді­ли­ти май­но за вза­єм­ною зго­дою.

Дого­вір про поділ житло­во­го будин­ку, квар­ти­ри, іншо­го неру­хо­мо­го май­на, а також про виділ неру­хо­мо­го май­на дру­жи­ні, чоло­ві­ко­ві зі скла­ду усьо­го май­на подруж­жя має бути нота­рі­аль­но посвід­че­ний.

Ста­т­тя 70. Роз­мір часток май­на дру­жи­ни та чоло­ві­ка при поді­лі май­на, що є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя

  1. У разі поді­лу май­на, що є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя, час­тки май­на дру­жи­ни та чоло­ві­ка є рів­ни­ми, якщо інше не визна­че­но домов­ле­ні­стю між ними або шлю­бним дого­во­ром.
  2. При вирі­шен­ні спо­ру про поділ май­на суд може від­сту­пи­ти від заса­ди рів­но­сті часток подруж­жя за обста­вин, що мають істо­тне зна­че­н­ня, зокре­ма якщо один із них не дбав про мате­рі­аль­не забез­пе­че­н­ня сім’ї, при­хо­вав, зни­щив чи пошко­див спіль­не май­но, витра­чав його на шко­ду інте­ре­сам сім’ї.
  3. За ріше­н­ням суду час­тка май­на дру­жи­ни, чоло­ві­ка може бути збіль­ше­на, якщо з нею, ним про­жи­ва­ють діти, а також непра­це­зда­тні пов­но­лі­тні син, дочка, за умо­ви, що роз­мір алі­мен­тів, які вони одер­жу­ють, недо­ста­тній для забез­пе­че­н­ня їхньо­го фізи­чно­го, духов­но­го роз­ви­тку та ліку­ва­н­ня.

Ста­т­тя 71. Спосо­би та поря­док поді­лу май­на, що є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя

  1. Май­но, що є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя, діли­ться між ними в нату­рі.

Якщо дру­жи­на та чоло­вік не домо­ви­ли­ся про поря­док поді­лу май­на, спір може бути вирі­ше­ний судом. При цьо­му суд бере до ува­ги інте­ре­си дру­жи­ни, чоло­ві­ка, дітей та інші обста­ви­ни, що мають істо­тне зна­че­н­ня.

  1. Непо­діль­ні речі при­су­джу­ю­ться одно­му з подруж­жя, якщо інше не визна­че­но домов­ле­ні­стю між ними.
  2. Речі для про­фе­сій­них занять при­су­джу­ю­ться тому з подруж­жя, хто вико­ри­сто­ву­вав їх у сво­їй про­фе­сій­ній діяль­но­сті. Вар­тість цих речей вра­хо­ву­є­ться при при­су­джен­ні іншо­го май­на дру­го­му з подруж­жя.
  3. При­су­дже­н­ня одно­му з подруж­жя гро­шо­вої ком­пен­са­ції замість його час­тки у пра­ві спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті на май­но, зокре­ма на житло­вий буди­нок, квар­ти­ру, земель­ну ділян­ку, допу­ска­є­ться лише за його зго­дою, крім випад­ків, перед­ба­че­них Цивіль­ним коде­ксом Укра­ї­ни.
  4. При­су­дже­н­ня одно­му з подруж­жя гро­шо­вої ком­пен­са­ції можли­ве за умо­ви попе­ре­дньо­го вне­се­н­ня дру­гим із подруж­жя від­по­від­ної гро­шо­вої суми на депо­зи­тний раху­нок суду.

Ста­т­тя 72. Засто­су­ва­н­ня позов­ної дав­но­сті до вимог про поділ май­на, що є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя

  1. Позов­на дав­ність не засто­со­ву­є­ться до вимог про поділ май­на, що є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя, якщо шлюб між ними не розір­ва­но.
  2. До вимо­ги про поділ май­на, заяв­ле­ної після розір­ва­н­ня шлю­бу, засто­со­ву­є­ться позов­на дав­ність у три роки.

Позов­на дав­ність обчи­слю­є­ться від дня, коли один із спів­вла­сни­ків дізнав­ся або міг дізна­ти­ся про пору­ше­н­ня сво­го пра­ва вла­сно­сті.

Ста­т­тя 73. Накла­де­н­ня стя­гне­н­ня на май­но, що є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя

  1. За зобов’язаннями одно­го з подруж­жя стя­гне­н­ня може бути накла­де­но лише на його осо­би­сте май­но і на час­тку у пра­ві спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя, яка виді­ле­на йому в нату­рі.
  2. Стя­гне­н­ня може бути накла­де­но на май­но, яке є спіль­ною сумі­сною вла­сні­стю подруж­жя, якщо судом вста­нов­ле­но, що дого­вір був укла­де­ний одним із подруж­жя в інте­ре­сах сім’ї і те, що було одер­жа­не за дого­во­ром, вико­ри­ста­но на її потре­би.
  3. При від­шко­ду­ван­ні шко­ди, зав­да­ної кри­мі­наль­ним пра­во­по­ру­ше­н­ням одно­го з подруж­жя, стя­гне­н­ня може бути накла­де­но на май­но, набу­те за час шлю­бу, якщо ріше­н­ням суду вста­нов­ле­но, що це май­но було при­дба­не на кошти, здо­бу­ті вна­слі­док вчи­не­н­ня кри­мі­наль­но­го пра­во­по­ру­ше­н­ня.

{Части­на тре­тя стат­ті 73 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 245-VII від 16.05.2013}

Ста­т­тя 74. Пра­во на май­но жін­ки та чоло­ві­ка, які про­жи­ва­ють одні­єю сім’єю, але не пере­бу­ва­ють у шлю­бі між собою або в будь-яко­му іншо­му шлю­бі

{Назва стат­ті 74 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

  1. Якщо жін­ка та чоло­вік про­жи­ва­ють одні­єю сім’єю, але не пере­бу­ва­ють у шлю­бі між собою або в будь-яко­му іншо­му шлю­бі, май­но, набу­те ними за час спіль­но­го про­жи­ва­н­ня, нале­жить їм на пра­ві спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті, якщо інше не вста­нов­ле­но письмо­вим дого­во­ром між ними.
  2. На май­но, що є об’єктом пра­ва спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті жін­ки та чоло­ві­ка, які не пере­бу­ва­ють у шлю­бі між собою або в будь-яко­му іншо­му шлю­бі, поши­рю­ю­ться поло­же­н­нягла­ви 8 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тя 74 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

Гла­ва 9
ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ ПО УТРИМАННЮ

Ста­т­тя 75. Пра­во одно­го з подруж­жя на утри­ма­н­ня

  1. Дру­жи­на, чоло­вік повин­ні мате­рі­аль­но під­три­му­ва­ти один одно­го.
  2. Пра­во на утри­ма­н­ня (алі­мен­ти) має той із подруж­жя, який є непра­це­зда­тним, потре­бує мате­рі­аль­ної допо­мо­ги, за умо­ви, що дру­гий із подруж­жя може нада­ва­ти мате­рі­аль­ну допо­мо­гу.
  3. Непра­це­зда­тним вва­жа­є­ться той із подруж­жя, який досяг пен­сій­но­го віку, вста­нов­ле­но­го зако­ном, або є інва­лі­дом I, II чи III гру­пи.
  4. Один із подруж­жя є таким, що потре­бує мате­рі­аль­ної допо­мо­ги, якщо заро­бі­тна пла­та, пен­сія, дохо­ди від вико­ри­ста­н­ня його май­на, інші дохо­ди не забез­пе­чу­ють йому про­жи­тко­во­го міні­му­му, вста­нов­ле­но­го зако­ном.
  5. Пра­ва на утри­ма­н­ня не має той із подруж­жя, хто негі­дно пово­див­ся у шлю­бних від­но­си­нах, а також той, хто став непра­це­зда­тним у зв’язку із вчи­не­н­ням ним уми­сно­го зло­чи­ну, якщо це вста­нов­ле­но судом.
  6. Той із подруж­жя, хто став непра­це­зда­тним у зв’язку з про­ти­прав­ною пове­дін­кою дру­го­го з подруж­жя, має пра­во на утри­ма­н­ня неза­ле­жно від пра­ва на від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди від­по­від­но до Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 76. Пра­во на утри­ма­н­ня після розір­ва­н­ня шлю­бу

  1. Розір­ва­н­ня шлю­бу не при­пи­няє пра­ва осо­би на утри­ма­н­ня, яке вини­кло у неї за час шлю­бу.
  2. Після розір­ва­н­ня шлю­бу осо­ба має пра­во на утри­ма­н­ня, якщо вона ста­ла непра­це­зда­тною до розір­ва­н­ня шлю­бу або про­тя­гом одно­го року від дня розір­ва­н­ня шлю­бу і потре­бує мате­рі­аль­ної допо­мо­ги і якщо її коли­шній чоло­вік, коли­шня дру­жи­на може нада­ва­ти мате­рі­аль­ну допо­мо­гу.

Осо­ба має пра­во на утри­ма­н­ня і тоді, коли вона ста­ла інва­лі­дом після спли­ву одно­го року від дня розір­ва­н­ня шлю­бу, якщо її інва­лі­дність була резуль­та­том про­ти­прав­ної пове­дін­ки щодо неї коли­шньо­го чоло­ві­ка, коли­шньої дру­жи­ни під час шлю­бу.

  1. Якщо на момент розір­ва­н­ня шлю­бу жін­ці, чоло­ві­ко­ві до дося­гне­н­ня вста­нов­ле­но­го зако­ном пен­сій­но­го віку зали­ши­ло­ся не більш як п’ять років, вона, він мати­муть пра­во на утри­ма­н­ня після дося­гне­н­ня цьо­го пен­сій­но­го віку, за умо­ви, що у шлю­бі вони спіль­но про­жи­ва­ли не менш як десять років.
  2. Якщо у зв’язку з вихо­ва­н­ням дити­ни, веде­н­ням дома­шньо­го госпо­дар­ства, піклу­ва­н­ням про чле­нів сім’ї, хво­ро­бою або інши­ми обста­ви­на­ми, що мають істо­тне зна­че­н­ня, один із подруж­жя не мав можли­во­сті одер­жа­ти осві­ту, пра­цю­ва­ти, зайня­ти від­по­від­ну поса­ду, він має пра­во на утри­ма­н­ня у зв’язку з розір­ва­н­ням шлю­бу і тоді, якщо є пра­це­зда­тним, за умо­ви, що потре­бує мате­рі­аль­ної допо­мо­ги і що коли­шній чоло­вік, коли­шня дру­жи­на може нада­ва­ти мате­рі­аль­ну допо­мо­гу.

Пра­во на утри­ма­н­ня у цьо­му випад­ку три­ває про­тя­гом трьох років від дня розір­ва­н­ня шлю­бу.

Ста­т­тя 77. Спосо­би нада­н­ня утри­ма­н­ня одно­му з подруж­жя

  1. Утри­ма­н­ня одно­му з подруж­жя нада­є­ться дру­гим із подруж­жя у нату­раль­ній або гро­шо­вій фор­мі за їхньою зго­дою.
  2. За ріше­н­ням суду алі­мен­ти при­су­джу­ю­ться одно­му з подруж­жя, як пра­ви­ло, у гро­шо­вій фор­мі.
  3. Алі­мен­ти спла­чу­ю­ться щомі­ся­чно. За вза­єм­ною зго­дою алі­мен­ти можуть бути спла­че­ні напе­ред.
  4. Якщо пла­тник алі­мен­тів виїжджає на постій­не місце про­жи­ва­н­ня у дер­жа­ву, з якою Укра­ї­на не має дого­во­ру про нада­н­ня пра­во­вої допо­мо­ги, алі­мен­ти можуть бути спла­че­ні напе­ред за час, визна­че­ний домов­ле­ні­стю подруж­жя, а у разі спо­ру — за ріше­н­ням суду.

Ста­т­тя 78. Дого­вір подруж­жя про нада­н­ня утри­ма­н­ня

  1. Подруж­жя має пра­во укла­сти дого­вір про нада­н­ня утри­ма­н­ня одно­му з них, у яко­му визна­чи­ти умо­ви, роз­мір та стро­ки випла­ти алі­мен­тів. Дого­вір укла­да­є­ться у письмо­вій фор­мі і нота­рі­аль­но посвід­чу­є­ться.
  2. У разі неви­ко­на­н­ня одним із подруж­жя сво­го обов’язку за дого­во­ром про нада­н­ня утри­ма­н­ня алі­мен­ти можуть стя­гу­ва­ти­ся на під­ста­ві вико­нав­чо­го напи­су нота­рі­у­са.

Ста­т­тя 79. Час, про­тя­гом яко­го спла­чу­ю­ться алі­мен­ти одно­му з подруж­жя

  1. Алі­мен­ти при­су­джу­ю­ться за ріше­н­ням суду від дня пода­н­ня позов­ної заяви.
  2. Якщо пози­вач вжи­вав захо­дів щодо одер­жа­н­ня алі­мен­тів від від­по­від­а­ча, але не міг їх одер­жа­ти вна­слі­док ухи­ле­н­ня від­по­від­а­ча від їх спла­ти, суд, зале­жно від обста­вин спра­ви, може поста­но­ви­ти ріше­н­ня про стя­гне­н­ня алі­мен­тів за мину­лий час, але не більш як за один рік.
  3. Якщо один із подруж­жя одер­жує алі­мен­ти у зв’язку з інва­лі­дні­стю, спла­та алі­мен­тів три­ває про­тя­гом стро­ку інва­лі­дно­сті. У разі пода­н­ня від­по­від­но­го доку­мен­та про про­дов­же­н­ня стро­ку інва­лі­дно­сті стя­гне­н­ня алі­мен­тів про­дов­жу­є­ться на від­по­від­ний строк без дода­тко­во­го ріше­н­ня суду про це.

Ста­т­тя 80. Визна­че­н­ня роз­мі­ру алі­мен­тів одно­му з подруж­жя за ріше­н­ням суду

  1. Алі­мен­ти при­су­джу­ю­ться одно­му з подруж­жя у час­тці від заро­бі­тку (дохо­ду) дру­го­го з подруж­жя і (або) у твер­дій гро­шо­вій сумі.
  2. Роз­мір алі­мен­тів одно­му з подруж­жя суд визна­чає з ура­ху­ва­н­ням можли­во­сті одер­жа­н­ня утри­ма­н­ня від пов­но­лі­тніх дочки, сина, батьків та з ура­ху­ва­н­ням інших обста­вин, що мають істо­тне зна­че­н­ня.
  3. Роз­мір алі­мен­тів, визна­че­ний судом, може бути зго­дом змі­не­ний за ріше­н­ням суду за позов­ною заявою пла­тни­ка або одер­жу­ва­ча алі­мен­тів у разі змі­ни їхньо­го мате­рі­аль­но­го і (або) сімей­но­го ста­ну.

Ста­т­тя 81. Види дохо­дів, які вра­хо­ву­ю­ться при визна­чен­ні роз­мі­ру алі­мен­тів

  1. Пере­лік видів дохо­дів, які вра­хо­ву­ю­ться при визна­чен­ні роз­мі­ру алі­мен­тів на одно­го з подруж­жя, дітей, батьків, інших осіб, затвер­джу­є­ться Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 82. При­пи­не­н­ня пра­ва одно­го з подруж­жя на утри­ма­н­ня

  1. Пра­во одно­го з подруж­жя на утри­ма­н­ня, а також пра­во на утри­ма­н­ня, яке осо­ба має після розір­ва­н­ня шлю­бу, при­пи­ня­є­ться у разі понов­ле­н­ня його пра­це­зда­тно­сті, а також реє­стра­ції з ним повтор­но­го шлю­бу.

Пра­во на утри­ма­н­ня при­пи­ня­є­ться від дня наста­н­ня цих обста­вин.

  1. Якщо після при­пи­не­н­ня пра­ва на утри­ма­н­ня вико­на­н­ня ріше­н­ня суду про стя­гне­н­ня алі­мен­тів буде про­дов­жу­ва­ти­ся, всі суми, одер­жа­ні як алі­мен­ти, вва­жа­ю­ться таки­ми, що одер­жа­ні без доста­тньої пра­во­вої під­ста­ви, і під­ля­га­ють повер­нен­ню у пов­но­му обся­зі, але не більш як за три роки.
  2. Пра­во одно­го з подруж­жя на алі­мен­ти, які були при­су­дже­ні за ріше­н­ням суду, може бути при­пи­не­не за ріше­н­ням суду, якщо буде вста­нов­ле­но, що:

1) одер­жу­вач алі­мен­тів пере­став потре­бу­ва­ти мате­рі­аль­ної допо­мо­ги;

2) пла­тник алі­мен­тів неспро­мо­жний нада­ва­ти мате­рі­аль­ну допо­мо­гу.

  1. Пра­во одно­го з подруж­жя на утри­ма­н­ня при­пи­ня­є­ться у випад­ках, перед­ба­че­нихста­т­тя­ми 83, 85, 87 і 89 цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 83. Позбав­ле­н­ня пра­ва на утри­ма­н­ня або обме­же­н­ня його стро­ком

  1. Ріше­н­ням суду може бути позбав­ле­но одно­го з подруж­жя пра­ва на утри­ма­н­ня або обме­же­но його стро­ком, якщо:

1) подруж­жя пере­бу­ва­ло в шлю­бних від­но­си­нах нетри­ва­лий час;

2) непра­це­зда­тність того з подруж­жя, хто потре­бує мате­рі­аль­ної допо­мо­ги, вини­кла в резуль­та­ті вчи­не­н­ня ним уми­сно­го зло­чи­ну;

3) непра­це­зда­тність або тяж­ка хво­ро­ба того з подруж­жя, хто потре­бує мате­рі­аль­ної допо­мо­ги, була при­хо­ва­на від дру­го­го з подруж­жя при реє­стра­ції шлю­бу;

4) одер­жу­вач алі­мен­тів сві­до­мо поста­вив себе у ста­но­ви­ще тако­го, що потре­бує мате­рі­аль­ної допо­мо­ги.

  1. Поло­же­н­ня цієї стат­ті поши­рю­ю­ться і на осіб, у яких пра­во на алі­мен­ти вини­кло після розір­ва­н­ня шлю­бу.

Ста­т­тя 84. Пра­во дру­жи­ни на утри­ма­н­ня під час вагі­тно­сті та у разі про­жи­ва­н­ня з нею дити­ни

  1. Дру­жи­на має пра­во на утри­ма­н­ня від чоло­ві­ка під час вагі­тно­сті.
  2. Дру­жи­на, з якою про­жи­ває дити­на, має пра­во на утри­ма­н­ня від чоло­ві­ка — батька дити­ни до дося­гне­н­ня дити­ною трьох років.
  3. Якщо дити­на має вади фізи­чно­го або пси­хі­чно­го роз­ви­тку, дру­жи­на, з якою про­жи­ває дити­на, має пра­во на утри­ма­н­ня від чоло­ві­ка до дося­гне­н­ня дити­ною шести років.
  4. Пра­во на утри­ма­н­ня вагі­тна дру­жи­на, а також дру­жи­на, з якою про­жи­ває дити­на, має неза­ле­жно від того, чи вона пра­цює, та неза­ле­жно від її мате­рі­аль­но­го ста­но­ви­ща, за умо­ви, що чоло­вік може нада­ва­ти мате­рі­аль­ну допо­мо­гу.
  5. Алі­мен­ти, при­су­дже­ні дру­жи­ні під час вагі­тно­сті, спла­чу­ю­ться після наро­дже­н­ня дити­ни без дода­тко­во­го ріше­н­ня суду.
  6. Пра­во на утри­ма­н­ня вагі­тна дру­жи­на, а також дру­жи­на, з якою про­жи­ває дити­на, має і в разі розір­ва­н­ня шлю­бу.

Ста­т­тя 85. При­пи­не­н­ня пра­ва дру­жи­ни на утри­ма­н­ня

  1. Пра­во дру­жи­ни на утри­ма­н­ня, перед­ба­че­не стат­тею 84 цьо­го Коде­ксу, при­пи­ня­є­ться в разі при­пи­не­н­ня вагі­тно­сті, наро­дже­н­ня дити­ни мер­твою або якщо дити­на пере­да­на на вихо­ва­н­ня іншій осо­бі, а також у разі смер­ті дити­ни.
  2. Пра­во дру­жи­ни на утри­ма­н­ня при­пи­ня­є­ться, якщо за ріше­н­ням суду виклю­че­но відо­мо­сті про чоло­ві­ка як батька з акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня дити­ни.

Ста­т­тя 86. Пра­во чоло­ві­ка на утри­ма­н­ня у разі про­жи­ва­н­ня з ним дити­ни

  1. Чоло­вік, з яким про­жи­ває дити­на, має пра­во на утри­ма­н­ня від дру­жи­ни — мате­рі дити­ни до дося­гне­н­ня дити­ною трьох років.
  2. Якщо дити­на має вади фізи­чно­го або пси­хі­чно­го роз­ви­тку, чоло­вік, з яким про­жи­ває дити­на, має пра­во на утри­ма­н­ня від дру­жи­ни до дося­гне­н­ня дити­ною шести років.
  3. Пра­во на утри­ма­н­ня чоло­вік, з яким про­жи­ває дити­на, має неза­ле­жно від того, чи він пра­цює, та неза­ле­жно від його мате­рі­аль­но­го ста­но­ви­ща, за умо­ви, що дру­жи­на може нада­ва­ти мате­рі­аль­ну допо­мо­гу.
  4. Пра­во на утри­ма­н­ня чоло­вік, з яким про­жи­ває дити­на, має і після розір­ва­н­ня шлю­бу.

Ста­т­тя 87. При­пи­не­н­ня пра­ва чоло­ві­ка на утри­ма­н­ня

  1. Пра­во чоло­ві­ка на утри­ма­н­ня, перед­ба­че­не стат­тею 86 цьо­го Коде­ксу, при­пи­ня­є­ться, якщо дити­на пере­да­на на вихо­ва­н­ня іншій осо­бі, а також у разі смер­ті дити­ни.
  2. Пра­во чоло­ві­ка на утри­ма­н­ня при­пи­ня­є­ться, якщо за ріше­н­ням суду виклю­че­но відо­мо­сті про дру­жи­ну як матір з акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня дити­ни.

Ста­т­тя 88. Пра­во на утри­ма­н­ня того з подруж­жя, з ким про­жи­ває дити­на-інва­лід

  1. Якщо один із подруж­жя, в тому числі і пра­це­зда­тний, про­жи­ває з дити­ною-інва­лі­дом, яка не може обхо­ди­ти­ся без постій­но­го сто­рон­ньо­го догля­ду, і опі­ку­є­ться нею, він має пра­во на утри­ма­н­ня за умо­ви, що дру­гий з подруж­жя може нада­ва­ти мате­рі­аль­ну допо­мо­гу.

Пра­во на утри­ма­н­ня три­ває про­тя­гом всьо­го часу про­жи­ва­н­ня з дити­ною-інва­лі­дом та опі­ку­ва­н­ня нею і не зале­жить від мате­рі­аль­но­го ста­но­ви­ща того з батьків, з ким вона про­жи­ває.

  1. Роз­мір алі­мен­тів тому з подруж­жя, з ким про­жи­ває дити­на-інва­лід, визна­ча­є­ться за ріше­н­ням суду від­по­від­но до части­ни пер­шої стат­ті 80 цьо­го Коде­ксу, без ура­ху­ва­н­ня можли­во­сті одер­жа­н­ня алі­мен­тів від сво­їх батьків, пов­но­лі­тніх дочки або сина.

Ста­т­тя 89. При­пи­не­н­ня пра­ва на утри­ма­н­ня за домов­ле­ні­стю подруж­жя

  1. Подруж­жя, а також осо­би, шлюб між яки­ми було розір­ва­но, мають пра­во укла­сти дого­вір про при­пи­не­н­ня пра­ва на утри­ма­н­ня вза­мін набу­т­тя пра­ва вла­сно­сті на житло­вий буди­нок, квар­ти­ру чи інше неру­хо­ме май­но або одер­жа­н­ня одно­ра­зо­вої гро­шо­вої випла­ти.

Дого­вір, за яким пере­да­є­ться у вла­сність неру­хо­ме май­но, має бути нота­рі­аль­но посвід­че­ний. Пра­во вла­сно­сті на неру­хо­ме май­но, що пере­да­є­ться за таким дого­во­ром, вини­кає з момен­ту дер­жав­ної реє­стра­ції цьо­го пра­ва від­по­від­но до зако­ну.

{Абзац дру­гий части­ни пер­шої стат­ті 89 в реда­кції Зако­ну 402-VII від 04.07.2013}

  1. Якщо осо­би домо­ви­ли­ся про при­пи­не­н­ня пра­ва на утри­ма­н­ня у зв’язку з одер­жа­н­ням одно­ра­зо­вої гро­шо­вої випла­ти, обумов­ле­на гро­шо­ва сума має бути вне­се­на на депо­зи­тний раху­нок нота­рі­аль­ної кон­то­ри або при­ва­тно­го нота­рі­у­са до посвід­че­н­ня дого­во­ру.

{Части­на дру­га стат­ті 89 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2435-VI від 06.07.2010}

  1. На май­но, одер­жа­не на під­ста­ві дого­во­ру про при­пи­не­н­ня пра­ва на утри­ма­н­ня, не може бути звер­не­не стя­гне­н­ня.

Ста­т­тя 90. Вза­єм­на участь дру­жи­ни, чоло­ві­ка у витра­тах на ліку­ва­н­ня

  1. Дру­жи­на, чоло­вік вза­єм­но зобов’язані бра­ти участь у витра­тах, пов’язаних із хво­ро­бою або калі­цтвом дру­го­го з подруж­жя.

Ста­т­тя 91. Пра­во на утри­ма­н­ня жін­ки та чоло­ві­ка, які не пере­бу­ва­ють у шлю­бі між собою

  1. Якщо жін­ка та чоло­вік, які не пере­бу­ва­ють у шлю­бі між собою, три­ва­лий час про­жи­ва­ли одні­єю сім’єю, той із них, хто став непра­це­зда­тним під час спіль­но­го про­жи­ва­н­ня, має пра­во на утри­ма­н­ня від­по­від­но до стат­ті 76 цьо­го Коде­ксу.
  2. Жін­ка та чоло­вік, які не пере­бу­ва­ють у шлю­бі між собою, мають пра­во на утри­ма­н­ня в разі про­жи­ва­н­ня з нею, ним їхньої дити­ни, від­по­від­но до частин дру­гої — четвер­тої стат­ті 84 таста­тей 86 і 88 цьо­го Коде­ксу.
  3. Пра­во жін­ки та чоло­ві­ка на утри­ма­н­ня при­пи­ня­є­ться з під­став, вста­нов­ле­них пун­кта­ми 2і 4 стат­ті 83, ста­т­тя­ми 85, 87 і 89 цьо­го Коде­ксу.
  4. Сімей­ний адво­катотри­ма­ти кон­суль­та­цію
0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...