Сімейний кодекс України

Сімей­ний адво­катотри­ма­ти кон­суль­та­цію

Гла­ва 10
ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР

Ста­т­тя 92. Пра­во на укла­де­н­ня шлю­бно­го дого­во­ру

  1. Шлю­бний дого­вір може бути укла­де­но осо­ба­ми, які пода­ли заяву про реє­стра­цію шлю­бу, а також подруж­жям.
  2. На укла­де­н­ня шлю­бно­го дого­во­ру до реє­стра­ції шлю­бу, якщо його сто­ро­ною є непов­но­лі­тня осо­ба, потрі­бна письмо­ва зго­да її батьків або піклу­валь­ни­ка, засвід­че­на нота­рі­у­сом.

Ста­т­тя 93. Зміст шлю­бно­го дого­во­ру

  1. Шлю­бним дого­во­ром регу­лю­ю­ться май­но­ві від­но­си­ни між подруж­жям, визна­ча­ю­ться їхні май­но­ві пра­ва та обов’язки.
  2. Шлю­бним дого­во­ром можуть бути визна­че­ні май­но­ві пра­ва та обов’язки подруж­жя як батьків.
  3. Шлю­бний дого­вір не може регу­лю­ва­ти осо­би­сті від­но­си­ни подруж­жя, а також осо­би­сті від­но­си­ни між ними та дітьми.
  4. Шлю­бний дого­вір не може змен­шу­ва­ти обся­гу прав дити­ни, які вста­нов­ле­ні цим Коде­ксом, а також ста­ви­ти одно­го з подруж­жя у над­зви­чай­но неви­гі­дне мате­рі­аль­не ста­но­ви­ще.
  5. За шлю­бним дого­во­ром не може пере­да­ва­ти­ся у вла­сність одно­му з подруж­жя неру­хо­ме май­но та інше май­но, пра­во на яке під­ля­гає дер­жав­ній реє­стра­ції.

Ста­т­тя 94. Фор­ма шлю­бно­го дого­во­ру

  1. Шлю­бний дого­вір укла­да­є­ться у письмо­вій фор­мі і нота­рі­аль­но посвід­чу­є­ться.

Ста­т­тя 95. Поча­ток дії шлю­бно­го дого­во­ру

  1. Якщо шлю­бний дого­вір укла­де­но до реє­стра­ції шлю­бу, він наби­рає чин­но­сті у день реє­стра­ції шлю­бу.
  2. Якщо шлю­бний дого­вір укла­де­но подруж­жям, він наби­рає чин­но­сті у день його нота­рі­аль­но­го посвід­че­н­ня.

Ста­т­тя 96. Строк дії шлю­бно­го дого­во­ру

  1. У шлю­бно­му дого­во­рі може бути вста­нов­ле­но загаль­ний строк його дії, а також стро­ки три­ва­ло­сті окре­мих прав та обов’язків.
  2. У шлю­бно­му дого­во­рі може бути вста­нов­ле­на чин­ність дого­во­ру або окре­мих його умов і після при­пи­не­н­ня шлю­бу.

Ста­т­тя 97. Визна­че­н­ня у шлю­бно­му дого­во­рі пра­во­во­го режи­му май­на

  1. У шлю­бно­му дого­во­рі може бути визна­че­не май­но, яке дру­жи­на, чоло­вік пере­дає для вико­ри­ста­н­ня на спіль­ні потре­би сім’ї, а також пра­во­вий режим май­на, пода­ро­ва­но­го подруж­жю у зв’язку з реє­стра­ці­єю шлю­бу.
  2. Сто­ро­ни можуть домо­ви­ти­ся про непо­ши­ре­н­ня на май­но, набу­те ними за час шлю­бу, поло­жень стат­ті 60 цьо­го Коде­ксу і вва­жа­ти його спіль­ною час­тко­вою вла­сні­стю або осо­би­стою при­ва­тною вла­сні­стю кожно­го з них.
  3. Сто­ро­ни можуть домо­ви­ти­ся про можли­вий поря­док поді­лу май­на, у тому числі і в разі розір­ва­н­ня шлю­бу.
  4. У шлю­бно­му дого­во­рі сто­ро­ни можуть перед­ба­чи­ти вико­ри­ста­н­ня нале­жно­го їм обом або одно­му з них май­на для забез­пе­че­н­ня потреб їхніх дітей, а також інших осіб.
  5. Сто­ро­ни можуть вклю­чи­ти до шлю­бно­го дого­во­ру будь-які інші умо­ви щодо пра­во­во­го режи­му май­на, якщо вони не супе­ре­чать мораль­ним заса­дам суспіль­ства.

Ста­т­тя 98. Визна­че­н­ня у шлю­бно­му дого­во­рі поряд­ку кори­сту­ва­н­ня житлом

  1. Якщо у зв’язку з укла­де­н­ням шлю­бу один із подруж­жя все­ля­є­ться в житло­ве при­мі­ще­н­ня, яке нале­жить дру­го­му з подруж­жя, сто­ро­ни у шлю­бно­му дого­во­рі можуть домо­ви­ти­ся про поря­док кори­сту­ва­н­ня ним. Подруж­жя може домо­ви­ти­ся про звіль­не­н­ня житло­во­го при­мі­ще­н­ня тим з подруж­жя, хто все­лив­ся в ньо­го, в разі розір­ва­н­ня шлю­бу, з випла­тою гро­шо­вої ком­пен­са­ції або без неї.
  2. Сто­ро­ни можуть домо­ви­ти­ся про про­жи­ва­н­ня у житло­во­му при­мі­щен­ні, яке нале­жить одно­му з них чи є їхньою спіль­ною вла­сні­стю, їхніх роди­чів.

Ста­т­тя 99. Визна­че­н­ня у шлю­бно­му дого­во­рі пра­ва на утри­ма­н­ня

  1. Сто­ро­ни можуть домо­ви­ти­ся про нада­н­ня утри­ма­н­ня одно­му з подруж­жя неза­ле­жно від непра­це­зда­тно­сті та потре­би у мате­рі­аль­ній допо­мо­зі на умо­вах, визна­че­них шлю­бним дого­во­ром.
  2. Якщо у шлю­бно­му дого­во­рі визна­че­ні умо­ви, роз­мір та стро­ки випла­ти алі­мен­тів, то в разі неви­ко­на­н­ня одним із подруж­жя сво­го обов’язку за дого­во­ром алі­мен­ти можуть стя­гу­ва­ти­ся на під­ста­ві вико­нав­чо­го напи­су нота­рі­у­са.
  3. Шлю­бним дого­во­ром може бути вста­нов­ле­на можли­вість при­пи­не­н­ня пра­ва на утри­ма­н­ня одно­го з подруж­жя у зв’язку з одер­жа­н­ням ним май­но­вої (гро­шо­вої) ком­пен­са­ції.

Ста­т­тя 100. Змі­на умов шлю­бно­го дого­во­ру

  1. Одно­сто­ро­н­ня змі­на умов шлю­бно­го дого­во­ру не допу­ска­є­ться.
  2. Шлю­бний дого­вір може бути змі­не­но подруж­жям. Уго­да про змі­ну шлю­бно­го дого­во­ру нота­рі­аль­но посвід­чу­є­ться.
  3. На вимо­гу одно­го з подруж­жя шлю­бний дого­вір за ріше­н­ням суду може бути змі­не­ний, якщо цьо­го вима­га­ють його інте­ре­си, інте­ре­си дітей, а також непра­це­зда­тних пов­но­лі­тніх дочки, сина, що мають істо­тне зна­че­н­ня.

Ста­т­тя 101. Пра­во на від­мо­ву від шлю­бно­го дого­во­ру

  1. Одно­сто­ро­н­ня від­мо­ва від шлю­бно­го дого­во­ру не допу­ска­є­ться.
  2. Подруж­жя має пра­во від­мо­ви­ти­ся від шлю­бно­го дого­во­ру. У тако­му разі, за вибо­ром подруж­жя, пра­ва та обов’язки, вста­нов­ле­ні шлю­бним дого­во­ром, при­пи­ня­ю­ться з момен­ту його укла­де­н­ня або в день пода­н­ня нота­рі­у­су заяви про від­мо­ву від ньо­го.

{Ста­т­тя 101 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 102. Розір­ва­н­ня шлю­бно­го дого­во­ру

  1. На вимо­гу одно­го з подруж­жя шлю­бний дого­вір може бути розір­ва­ний за ріше­н­ням суду з під­став, що мають істо­тне зна­че­н­ня, зокре­ма в разі немо­жли­во­сті його вико­на­н­ня.

Ста­т­тя 103. Визна­н­ня шлю­бно­го дого­во­ру недій­сним

  1. Шлю­бний дого­вір на вимо­гу одно­го з подруж­жя або іншої осо­би, пра­ва та інте­ре­си якої цим дого­во­ром пору­ше­ні, може бути визна­ний недій­сним за ріше­н­ням суду з під­став, вста­нов­ле­них Цивіль­ним коде­ксом Укра­ї­ни.

Гла­ва 11
ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ

Ста­т­тя 104. Під­ста­ви при­пи­не­н­ня шлю­бу

  1. Шлюб при­пи­ня­є­ться вна­слі­док смер­ті одно­го з подруж­жя або ого­ло­ше­н­ня його помер­лим.
  2. Шлюб при­пи­ня­є­ться вна­слі­док його розір­ва­н­ня.
  3. Якщо один із подруж­жя помер до набра­н­ня чин­но­сті ріше­н­ням суду про розір­ва­н­ня шлю­бу, вва­жа­є­ться, що шлюб при­пи­нив­ся вна­слі­док його смер­ті.
  4. Якщо у день набра­н­ня чин­но­сті ріше­н­ням суду про розір­ва­н­ня шлю­бу один із подруж­жя помер, вва­жа­є­ться, що шлюб при­пи­нив­ся вна­слі­док його розір­ва­н­ня.

Ста­т­тя 105. При­пи­не­н­ня шлю­бу вна­слі­док його розір­ва­н­ня

  1. Шлюб при­пи­ня­є­ться вна­слі­док його розір­ва­н­ня за спіль­ною заявою подруж­жя від­по­від­но до стат­ті 106 або одно­го з них від­по­від­но до стат­ті 107 цьо­го Коде­ксу.

{Части­на пер­ша стат­ті 105 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. Шлюб при­пи­ня­є­ться вна­слі­док його розір­ва­н­ня за спіль­ною заявою подруж­жя на під­ста­ві ріше­н­ня суду, від­по­від­но до стат­ті 109 цьо­го Коде­ксу.
  2. Шлюб при­пи­ня­є­ться вна­слі­док його розір­ва­н­ня за позо­вом одно­го з подруж­жя на під­ста­ві ріше­н­ня суду, від­по­від­но до стат­ті 110 цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 106. Розір­ва­н­ня шлю­бу орга­ном дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну за заявою подруж­жя, яке не має дітей

  1. Подруж­жя, яке не має дітей, має пра­во пода­ти до орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну заяву про розір­ва­н­ня шлю­бу.

Якщо один із подруж­жя через пова­жну при­чи­ну не може осо­би­сто пода­ти заяву про розір­ва­н­ня шлю­бу до орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну, таку заяву, нота­рі­аль­но засвід­че­ну або при­рів­ня­ну до неї, від його іме­ні може пода­ти дру­гий з подруж­жя.

{Части­ну пер­шу стат­ті 106 допов­не­но абза­цом згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

  1. Орган дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну скла­дає акто­вий запис про розір­ва­н­ня шлю­бу після спли­ву одно­го міся­ця від дня пода­н­ня такої заяви, якщо вона не була від­кли­ка­на.

{Части­на дру­га стат­ті 106 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2398-VI від 01.07.2010}

  1. Шлюб роз­ри­ва­є­ться неза­ле­жно від наяв­но­сті між подруж­жям май­но­во­го спо­ру.

Ста­т­тя 107. Розір­ва­н­ня шлю­бу орга­ном дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну за заявою одно­го з подруж­жя

  1. Шлюб роз­ри­ва­є­ться орга­ном дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну за заявою одно­го із подруж­жя, якщо дру­гий із подруж­жя:

1) визна­ний без­ві­сно від­су­тнім;

2) визна­ний неді­є­зда­тним.

{Пункт 3 части­ни пер­шої стат­ті 107 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 2398-VI від 01.07.2010}

  1. Шлюб роз­ри­ва­є­ться неза­ле­жно від наяв­но­сті між подруж­жям май­но­во­го спо­ру.

Ста­т­тя 108. Визна­н­ня розір­ва­н­ня шлю­бу фіктив­ним

  1. За заявою заін­те­ре­со­ва­ної осо­би розір­ва­н­ня шлю­бу, здій­сне­не від­по­від­но до поло­женьстат­ті 106 цьо­го Коде­ксу, може бути визна­не судом фіктив­ним, якщо буде вста­нов­ле­но, що жін­ка та чоло­вік про­дов­жу­ва­ли про­жи­ва­ти одні­єю сім’єю і не мали намі­ру при­пи­ни­ти шлю­бні від­но­си­ни.

{Абзац пер­ший части­ни пер­шої стат­ті 108 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2398-VI від 01.07.2010}

На під­ста­ві ріше­н­ня суду акто­вий запис про розір­ва­н­ня шлю­бу та Сві­до­цтво про розір­ва­н­ня шлю­бу ану­лю­ю­ться орга­ном дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну.

Ста­т­тя 109. Розір­ва­н­ня шлю­бу за ріше­н­ням суду за спіль­ною заявою подруж­жя, яке має дітей

  1. Подруж­жя, яке має дітей, має пра­во пода­ти до суду заяву про розір­ва­н­ня шлю­бу разом із письмо­вим дого­во­ром про те, з ким із них будуть про­жи­ва­ти діти, яку участь у забез­пе­чен­ні умов їхньо­го жит­тя бра­ти­ме той з батьків, хто буде про­жи­ва­ти окре­мо, а також про умо­ви здій­сне­н­ня ним пра­ва на осо­би­сте вихо­ва­н­ня дітей.
  2. Дого­вір між подруж­жям про роз­мір алі­мен­тів на дити­ну має бути нота­рі­аль­но посвід­че­ний. У разі неви­ко­на­н­ня цьо­го дого­во­ру алі­мен­ти можуть стя­гу­ва­ти­ся на під­ста­ві вико­нав­чо­го напи­су нота­рі­у­са.
  3. Суд поста­нов­ляє ріше­н­ня про розір­ва­н­ня шлю­бу, якщо буде вста­нов­ле­но, що заява про розір­ва­н­ня шлю­бу від­по­від­ає дій­сній волі дру­жи­ни та чоло­ві­ка і що після розір­ва­н­ня шлю­бу не будуть пору­ше­ні їхні осо­би­сті та май­но­ві пра­ва, а також пра­ва їхніх дітей.
  4. Суд поста­нов­ляє ріше­н­ня про розір­ва­н­ня шлю­бу після спли­ву одно­го міся­ця від дня пода­н­ня заяви. До закін­че­н­ня цьо­го стро­ку дру­жи­на і чоло­вік мають пра­во від­кли­ка­ти заяву про розір­ва­н­ня шлю­бу.

Ста­т­тя 110. Пра­во на пред’явлення позо­ву про розір­ва­н­ня шлю­бу

  1. Позов про розір­ва­н­ня шлю­бу може бути пред’явлений одним із подруж­жя.
  2. Позов про розір­ва­н­ня шлю­бу не може бути пред’явлений про­тя­гом вагі­тно­сті дру­жи­ни та про­тя­гом одно­го року після наро­дже­н­ня дити­ни, крім випад­ків, коли один із подруж­жя вчи­нив про­ти­прав­ну пове­дін­ку, яка містить озна­ки кри­мі­наль­но­го пра­во­по­ру­ше­н­ня, щодо дру­го­го з подруж­жя або дити­ни.

{Части­на дру­га стат­ті 110 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 245-VII від 16.05.2013}

  1. Чоло­вік, дру­жи­на мають пра­во пред’явити позов про розір­ва­н­ня шлю­бу про­тя­гом вагі­тно­сті дру­жи­ни, якщо батьків­ство зача­тої дити­ни визна­не іншою осо­бою.
  2. Чоло­вік, дру­жи­на мають пра­во пред’явити позов про розір­ва­н­ня шлю­бу до дося­гне­н­ня дити­ною одно­го року, якщо батьків­ство щодо неї визна­не іншою осо­бою або за ріше­н­ням суду відо­мо­сті про чоло­ві­ка як батька дити­ни виклю­че­но із акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня дити­ни.
  3. Опі­кун має пра­во пред’явити позов про розір­ва­н­ня шлю­бу, якщо цьо­го вима­га­ють інте­ре­си того з подруж­жя, хто визна­ний неді­є­зда­тним.

Ста­т­тя 111. Захо­ди суду щодо при­ми­ре­н­ня подруж­жя

  1. Суд вжи­ває захо­дів щодо при­ми­ре­н­ня подруж­жя, якщо це не супе­ре­чить мораль­ним заса­дам суспіль­ства.

Ста­т­тя 112. Під­ста­ви для розір­ва­н­ня шлю­бу за позо­вом одно­го з подруж­жя

  1. Суд з’ясовує факти­чні вза­є­ми­ни подруж­жя, дій­сні при­чи­ни позо­ву про розір­ва­н­ня шлю­бу, бере до ува­ги наяв­ність мало­лі­тньої дити­ни, дити­ни-інва­лі­да та інші обста­ви­ни жит­тя подруж­жя.
  2. Суд поста­нов­ляє ріше­н­ня про розір­ва­н­ня шлю­бу, якщо буде вста­нов­ле­но, що подаль­ше спіль­не жит­тя подруж­жя і збе­ре­же­н­ня шлю­бу супе­ре­чи­ло б інте­ре­сам одно­го з них, інте­ре­сам їхніх дітей, що мають істо­тне зна­че­н­ня.

Ста­т­тя 113. Пра­во на вибір прі­зви­ща після розір­ва­н­ня шлю­бу

  1. Осо­ба, яка змі­ни­ла своє прі­зви­ще у зв’язку з реє­стра­ці­єю шлю­бу, має пра­во після розір­ва­н­ня шлю­бу нада­лі іме­ну­ва­ти­ся цим прі­зви­щем або від­но­ви­ти своє дошлю­бне прі­зви­ще.

Ста­т­тя 114. Момент при­пи­не­н­ня шлю­бу у разі його розір­ва­н­ня

  1. У разі розір­ва­н­ня шлю­бу орга­ном дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну шлюб при­пи­ня­є­ться у день реє­стра­ції розір­ва­н­ня шлю­бу.

{Части­на пер­ша стат­ті 114 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. У разі розір­ва­н­ня шлю­бу судом шлюб при­пи­ня­є­ться у день набра­н­ня чин­но­сті ріше­н­ням суду про розір­ва­н­ня шлю­бу.

Ста­т­тя 115. Дер­жав­на реє­стра­ція розір­ва­н­ня шлю­бу

  1. Розір­ва­н­ня шлю­бу, здій­сне­не в поряд­ку, перед­ба­че­но­му ста­т­тя­ми 106 і 107 цьо­го Коде­ксу, повин­но бути заре­є­стро­ва­не в орга­ні дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну.
  2. Ріше­н­ня суду про розір­ва­н­ня шлю­бу після набра­н­ня ним закон­ної сили над­си­ла­є­ться судом до орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну за місцем ухва­ле­н­ня ріше­н­ня для вне­се­н­ня відо­мо­стей до Дер­жав­но­го реє­стру актів цивіль­но­го ста­ну гро­ма­дян та про­став­ле­н­ня від­мі­тки в акто­во­му запи­сі про шлюб.
  3. Розір­ва­н­ня шлю­бу, здій­сне­не орга­на­ми дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну, засвід­чу­є­ться Сві­до­цтвом про розір­ва­н­ня шлю­бу, зра­зок яко­го затвер­джує Кабі­нет Міні­стрів Укра­ї­ни.

Доку­мен­том, що засвід­чує факт розір­ва­н­ня шлю­бу судом, є ріше­н­ня суду про розір­ва­н­ня шлю­бу, яке набра­ло закон­ної сили.

{Ста­т­тя 115 в реда­кції Зако­ну 2398-VI від 01.07.2010}

Ста­т­тя 116. Пра­во на повтор­ний шлюб після розір­ва­н­ня шлю­бу

  1. Після розір­ва­н­ня шлю­бу та одер­жа­н­ня Сві­до­цтва про розір­ва­н­ня шлю­бу або ріше­н­ня суду, яке набра­ло закон­ної сили осо­ба має пра­во на повтор­ний шлюб.

{Части­на пер­ша стат­ті 116 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2398-VI від 01.07.2010}

{Ста­т­тю 117 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 118. Понов­ле­н­ня шлю­бу у разі з’явлення осо­би, яка була ого­ло­ше­на помер­лою або визна­на без­ві­сно від­су­тньою

  1. Якщо осо­ба, яка була ого­ло­ше­на помер­лою, з’явилася, і від­по­від­не ріше­н­ня суду ска­со­ва­но та акто­вий запис про смерть ану­льо­ва­но, її шлюб з іншою осо­бою понов­лю­є­ться за умо­ви, що ніхто з них не пере­бу­ває у повтор­но­му шлю­бі.

{Части­на пер­ша стат­ті 118 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. Якщо осо­ба, яка була визна­на без­ві­сно від­су­тньою, з’явилася, і від­по­від­не ріше­н­ня суду ска­со­ва­не, її шлюб з іншою осо­бою може бути понов­ле­ний за їхньою заявою, за умо­ви, що ніхто з них не пере­бу­ває у повтор­но­му шлю­бі.
  2. У випад­ку, перед­ба­че­но­му части­ною дру­гою цієї стат­ті, орган дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну ану­лює акто­вий запис про розір­ва­н­ня шлю­бу та від­по­від­не сві­до­цтво, вида­не на його під­ста­ві.

{Части­на тре­тя стат­ті 118 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 119. Вста­нов­ле­н­ня режи­му окре­мо­го про­жи­ва­н­ня подруж­жя

  1. За заявою подруж­жя або позо­вом одно­го з них суд може поста­но­ви­ти ріше­н­ня про вста­нов­ле­н­ня для подруж­жя режи­му окре­мо­го про­жи­ва­н­ня у разі немо­жли­во­сті чи неба­жа­н­ня дру­жи­ни і (або) чоло­ві­ка про­жи­ва­ти спіль­но.
  2. Режим окре­мо­го про­жи­ва­н­ня при­пи­ня­є­ться у разі понов­ле­н­ня сімей­них від­но­син або за ріше­н­ням суду на під­ста­ві заяви одно­го з подруж­жя.

Ста­т­тя 120. Пра­во­ві наслід­ки вста­нов­ле­н­ня режи­му окре­мо­го про­жи­ва­н­ня подруж­жя

  1. Вста­нов­ле­н­ня режи­му окре­мо­го про­жи­ва­н­ня не при­пи­няє прав та обов’язків подруж­жя, які вста­нов­ле­ні цим Коде­ксом і які дру­жи­на та чоло­вік мали до вста­нов­ле­н­ня цьо­го режи­му, а також прав та обов’язків, які вста­нов­ле­ні шлю­бним дого­во­ром.
  2. У разі вста­нов­ле­н­ня режи­му окре­мо­го про­жи­ва­н­ня:

1) май­но, набу­те в май­бу­тньо­му дру­жи­ною та чоло­ві­ком, не вва­жа­ти­ме­ться набу­тим у шлю­бі;

2) дити­на, наро­дже­на дру­жи­ною після спли­ву деся­ти міся­ців, не вва­жа­ти­ме­ться такою, що похо­дить від її чоло­ві­ка.

{Пункт 3 части­ни дру­гої стат­ті 120 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Роз­діл III
ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА І ДИТИНИ

Гла­ва 12
ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ДИТИНИ

Ста­т­тя 121. Загаль­ні під­ста­ви вини­кне­н­ня прав та обов’язків мате­рі, батька і дити­ни

  1. Пра­ва та обов’язки мате­рі, батька і дити­ни ґрун­ту­ю­ться на похо­джен­ні дити­ни від них, засвід­че­но­му орга­ном дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну в поряд­ку, вста­нов­ле­но­муста­т­тя­ми 122 та 125 цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 122. Визна­че­н­ня похо­дже­н­ня дити­ни від мате­рі та батька, які пере­бу­ва­ють у шлю­бі між собою

  1. Дити­на, яка зача­та і (або) наро­дже­на у шлю­бі, похо­дить від подруж­жя.

Похо­дже­н­ня дити­ни від подруж­жя визна­ча­є­ться на під­ста­ві Сві­до­цтва про шлюб та доку­мен­та закла­ду охо­ро­ни здоров’я про наро­дже­н­ня дру­жи­ною дити­ни.

  1. Дити­на, яка наро­дже­на до спли­ву деся­ти міся­ців після при­пи­не­н­ня шлю­бу або визна­н­ня його недій­сним, похо­дить від подруж­жя.

{Части­на дру­га стат­ті 122 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

  1. Подруж­жя, а також жін­ка та чоло­вік, шлюб між яки­ми при­пи­не­но, у разі наро­дже­н­ня дити­ни до спли­ву деся­ти міся­ців після при­пи­не­н­ня їх шлю­бу, мають пра­во пода­ти до орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну спіль­ну заяву про неви­зна­н­ня чоло­ві­ка (коли­шньо­го чоло­ві­ка) батьком дити­ни. Така вимо­га може бути задо­во­ле­на лише у разі пода­н­ня іншою осо­бою та матір’ю дити­ни заяви про визна­н­ня батьків­ства.

Якщо дити­на наро­ди­ла­ся до спли­ву деся­ти міся­ців від дня при­пи­не­н­ня шлю­бу вна­слі­док смер­ті чоло­ві­ка, похо­дже­н­ня дити­ни від батька може бути визна­че­не за спіль­ною заявою мате­рі та чоло­ві­ка, який вва­жає себе батьком.

{Части­на тре­тя стат­ті 122 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 123. Визна­че­н­ня похо­дже­н­ня дити­ни, наро­дже­ної в резуль­та­ті засто­су­ва­н­ня допо­мі­жних репро­ду­ктив­них техно­ло­гій

  1. У разі наро­дже­н­ня дру­жи­ною дити­ни, зача­тої в резуль­та­ті засто­су­ва­н­ня допо­мі­жних репро­ду­ктив­них техно­ло­гій, здій­сне­них за письмо­вою зго­дою її чоло­ві­ка, він запи­су­є­ться батьком дити­ни.
  2. У разі пере­не­се­н­ня в орга­нізм іншої жін­ки ембріо­на люди­ни, зача­то­го подруж­жям (чоло­ві­ком та жін­кою) в резуль­та­ті засто­су­ва­н­ня допо­мі­жних репро­ду­ктив­них техно­ло­гій, батька­ми дити­ни є подруж­жя.

{Части­на дру­га стат­ті 123 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3760-VI від 20.09.2011}

  1. Подруж­жя визна­є­ться батька­ми дити­ни, наро­дже­ної дру­жи­ною після пере­не­се­н­ня в її орга­нізм ембріо­на люди­ни, зача­то­го її чоло­ві­ком та іншою жін­кою в резуль­та­ті засто­су­ва­н­ня допо­мі­жних репро­ду­ктив­них техно­ло­гій.

{Ста­т­тя 123 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 124. Визна­че­н­ня похо­дже­н­ня дити­ни від батька у разі реє­стра­ції повтор­но­го шлю­бу з її матір’ю

  1. Якщо дити­на наро­ди­ла­ся до спли­ву деся­ти міся­ців від дня при­пи­не­н­ня шлю­бу або визна­н­ня шлю­бу недій­сним, але після реє­стра­ції повтор­но­го шлю­бу її мате­рі з іншою осо­бою, вва­жа­є­ться, що батьком дити­ни є чоло­вік її мате­рі у повтор­но­му шлю­бі.

Батьків­ство попе­ре­дньо­го чоло­ві­ка може бути визна­че­не на під­ста­ві його спіль­ної заяви з чоло­ві­ком у повтор­но­му шлю­бі або за ріше­н­ням суду.

Ста­т­тя 125. Визна­че­н­ня похо­дже­н­ня дити­ни, батьки якої не пере­бу­ва­ють у шлю­бі між собою

  1. Якщо мати та батько дити­ни не пере­бу­ва­ють у шлю­бі між собою, похо­дже­н­ня дити­ни від мате­рі визна­ча­є­ться на під­ста­ві доку­мен­та закла­ду охо­ро­ни здоров’я про наро­дже­н­ня нею дити­ни.
  2. Якщо мати та батько дити­ни не пере­бу­ва­ють у шлю­бі між собою, похо­дже­н­ня дити­ни від батька визна­ча­є­ться:

1) за заявою мате­рі та батька дити­ни;

{Пункт 2 части­ни дру­гої стат­ті 125 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 2398-VI від 01.07.2010}

3) за ріше­н­ням суду.

Ста­т­тя 126. Визна­че­н­ня похо­дже­н­ня дити­ни від батька за заявою жін­ки та чоло­ві­ка, які не пере­бу­ва­ють у шлю­бі між собою

  1. Похо­дже­н­ня дити­ни від батька визна­ча­є­ться за заявою жін­ки та чоло­ві­ка, які не пере­бу­ва­ють у шлю­бі між собою. Така заява може бути пода­на як до, так і після наро­дже­н­ня дити­ни до орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну.
  2. Якщо заява про визна­н­ня себе батьком дити­ни пода­на непов­но­лі­тнім, орган дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну пові­дом­ляє батьків, опі­ку­на, піклу­валь­ни­ка непов­но­лі­тньо­го про запис його батьком дити­ни. У разі якщо пові­до­ми­ти батьків, опі­ку­на, піклу­валь­ни­ка непов­но­лі­тньо­го немо­жли­во, орган дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну пови­нен пові­до­ми­ти орган опі­ки та піклу­ва­н­ня про запис непов­но­лі­тньо­го батьком дити­ни.

{Части­на дру­га стат­ті 126 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

  1. Якщо заява про визна­н­ня батьків­ства не може бути пода­на осо­би­сто, вона може бути пода­на через пред­став­ни­ка або наді­сла­на поштою, за умо­ви її нота­рі­аль­но­го засвід­че­н­ня. Пов­но­ва­же­н­ня пред­став­ни­ка мають бути нота­рі­аль­но засвід­че­ні.

{Части­на тре­тя стат­ті 126 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

{Ста­т­тю 127 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 2398-VI від 01.07.2010}

Ста­т­тя 128. Визна­н­ня батьків­ства за ріше­н­ням суду

  1. За від­су­тно­сті заяви, пра­во на пода­н­ня якої вста­нов­ле­но стат­тею 126 цьо­го Коде­ксу, батьків­ство щодо дити­ни може бути визна­не за ріше­н­ням суду.

{Части­на пер­ша стат­ті 128 в реда­кції Зако­ну 2398-VI від 01.07.2010}

  1. Під­ста­вою для визна­н­ня батьків­ства є будь-які відо­мо­сті, що засвід­чу­ють похо­дже­н­ня дити­ни від пев­ної осо­би, зібра­ні від­по­від­но до Цивіль­но­го про­це­су­аль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни.
  2. Позов про визна­н­ня батьків­ства може бути пред’явлений матір’ю, опі­ку­ном, піклу­валь­ни­ком дити­ни, осо­бою, яка утри­мує та вихо­вує дити­ну, а також самою дити­ною, яка дося­гла пов­но­лі­т­тя.

Позов про визна­н­ня батьків­ства може бути пред’явлений осо­бою, яка вва­жає себе батьком дити­ни.

  1. Позов про визна­н­ня батьків­ства при­йма­є­ться судом, якщо запис про батька дити­ни у Кни­зі реє­стра­ції наро­джень вчи­не­но від­по­від­но до части­ни пер­шої стат­ті 135 цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 129. Спір про батьків­ство між чоло­ві­ком мате­рі дити­ни та осо­бою, яка вва­жає себе батьком дити­ни

  1. Осо­ба, яка вва­жає себе батьком дити­ни, наро­дже­ної жін­кою, яка в момент зача­т­тя або наро­дже­н­ня дити­ни пере­бу­ва­ла у шлю­бі з іншим чоло­ві­ком, має пра­во пред’явити до її чоло­ві­ка, якщо він запи­са­ний батьком дити­ни, позов про визна­н­ня сво­го батьків­ства.
  2. До вимо­ги про визна­н­ня батьків­ства засто­со­ву­є­ться позов­на дав­ність в один рік, яка почи­на­є­ться від дня, коли осо­ба дізна­ла­ся або могла дізна­ти­ся про своє батьків­ство.

Ста­т­тя 130. Вста­нов­ле­н­ня факту батьків­ства за ріше­н­ням суду

  1. У разі смер­ті чоло­ві­ка, який не пере­бу­вав у шлю­бі з матір’ю дити­ни, факт його батьків­ства може бути вста­нов­ле­ний за ріше­н­ням суду.

Заява про вста­нов­ле­н­ня факту батьків­ства при­йма­є­ться судом, якщо запис про батька дити­ни у Кни­зі реє­стра­ції наро­джень вчи­не­но від­по­від­но до части­ни пер­шої стат­ті 135 цьо­го Коде­ксу.

  1. Заява про вста­нов­ле­н­ня факту батьків­ства може бути пода­на осо­ба­ми, зазна­че­ни­ми участи­ні тре­тій стат­ті 128 цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 131. Визна­н­ня мате­рин­ства за ріше­н­ням суду

  1. Осо­ба, яка вва­жає себе матір’ю дити­ни, може пода­ти до суду заяву про визна­н­ня сво­го мате­рин­ства, якщо запис про матір дити­ни вчи­не­но від­по­від­но до части­ни дру­гої стат­ті 135цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 132. Вста­нов­ле­н­ня факту мате­рин­ства за ріше­н­ням суду

  1. У разі смер­ті жін­ки, яка вва­жа­ла себе матір’ю дити­ни, факт її мате­рин­ства може бути вста­нов­ле­ний за ріше­н­ням суду.

Заява про вста­нов­ле­н­ня факту мате­рин­ства при­йма­є­ться судом, якщо запис про матір дити­ни у Кни­зі реє­стра­ції наро­джень вчи­не­но від­по­від­но до части­ни дру­гої стат­ті 135 цьо­го Коде­ксу.

  1. Заява про вста­нов­ле­н­ня факту мате­рин­ства може бути пода­на батьком, опі­ку­ном, піклу­валь­ни­ком дити­ни, осо­бою, яка утри­мує та вихо­вує дити­ну, а також самою дити­ною, яка дося­гла пов­но­лі­т­тя.

Ста­т­тя 133. Запис подруж­жя батька­ми дити­ни

  1. Якщо дити­на наро­ди­ла­ся у подруж­жя, дру­жи­на запи­су­є­ться матір’ю, а чоло­вік — батьком дити­ни.

Ста­т­тя 134. Вне­се­н­ня змін до акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня у разі визна­н­ня батьків­ства, мате­рин­ства

  1. На під­ста­ві заяв осіб, зазна­че­них у стат­ті 126 цьо­го Коде­ксу, або ріше­н­ня суду орган дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну вно­сить від­по­від­ні змі­ни до акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня, скла­де­но­го орга­на­ми дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну Укра­ї­ни, та видає нове Сві­до­цтво про наро­дже­н­ня.

{Ста­т­тя 134 в реда­кції Зако­ну 2398-VI від 01.07.2010}

Ста­т­тя 135. Запис про батьків дити­ни, якщо батьків­ство, мате­рин­ство не вста­нов­ле­не

  1. При наро­джен­ні дити­ни у мате­рі, яка не пере­бу­ває у шлю­бі, у випад­ках, коли немає спіль­ної заяви батьків, заяви батька або ріше­н­ня суду, запис про батька дити­ни у Кни­зі реє­стра­ції наро­джень про­ва­ди­ться за прі­зви­щем та гро­ма­дян­ством мате­рі, а ім’я та по батько­ві батька дити­ни запи­су­ю­ться за її вка­зів­кою.

{Абзац пер­ший части­ни пер­шої стат­ті 135 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2398-VI від 01.07.2010}

У разі смер­ті мате­рі, а також за немо­жли­во­сті вста­но­ви­ти місце її про­жи­ва­н­ня чи пере­бу­ва­н­ня запис про матір та батька дити­ни про­ва­ди­ться від­по­від­но до цієї стат­ті, за заявою роди­чів, інших осіб або упов­но­ва­же­но­го пред­став­ни­ка закла­ду охо­ро­ни здоров’я, в яко­му наро­ди­ла­ся дити­на.

{Абзац дру­гий части­ни пер­шої стат­ті 135 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1276-VI від 16.04.2009}

  1. Якщо батьки дити­ни неві­до­мі, дер­жав­на реє­стра­ція її наро­дже­н­ня про­во­ди­ться за ріше­н­ням орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня, яким визна­ча­є­ться прі­зви­ще, вла­сне ім’я, по батько­ві дити­ни і відо­мо­сті про батьків.

{Части­на дру­га стат­ті 135 в реда­кції Зако­ну 2398-VI від 01.07.2010}

Ста­т­тя 136. Оспо­рю­ва­н­ня батьків­ства осо­бою, яка запи­са­на батьком дити­ни

  1. Осо­ба, яка запи­са­на батьком дити­ни від­по­від­но до ста­тей 122, 124, 126 і 127 цьо­го Коде­ксу, має пра­во оспо­ри­ти своє батьків­ство, пред’явивши позов про виклю­че­н­ня запи­су про ньо­го як батька з акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня дити­ни.
  2. У разі дове­де­н­ня від­су­тно­сті кров­но­го спо­рі­дне­н­ня між осо­бою, яка запи­са­на батьком, та дити­ною суд поста­нов­ляє ріше­н­ня про виклю­че­н­ня відо­мо­стей про осо­бу як батька дити­ни з акто­во­го запи­су про її наро­дже­н­ня.
  3. Оспо­рю­ва­н­ня батьків­ства можли­ве лише після наро­дже­н­ня дити­ни і до дося­гне­н­ня нею пов­но­лі­т­тя.
  4. Оспо­рю­ва­н­ня батьків­ства немо­жли­ве у разі смер­ті дити­ни.
  5. Не має пра­ва оспо­рю­ва­ти батьків­ство осо­ба, запи­са­на батьком дити­ни, якщо в момент реє­стра­ції себе батьком дити­ни вона зна­ла, що не є її батьком, а також осо­ба, яка дала зго­ду на засто­су­ва­н­ня допо­мі­жних репро­ду­ктив­них техно­ло­гій від­по­від­но до части­ни пер­шої стат­ті 123цьо­го Коде­ксу.

{Части­на п’ята стат­ті 136 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. До вимо­ги чоло­ві­ка про виклю­че­н­ня запи­су про ньо­го як батька з акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня дити­ни позов­на дав­ність не засто­со­ву­є­ться.

Ста­т­тя 137. Оспо­рю­ва­н­ня батьків­ства після смер­ті осо­би, яка запи­са­на батьком дити­ни

  1. Якщо той, хто запи­са­ний батьком дити­ни, помер до наро­дже­н­ня дити­ни, оспо­ри­ти його батьків­ство мають пра­во його спад­ко­єм­ці, за умо­ви пода­н­ня ним за жит­тя до нота­рі­у­са заяви про неви­зна­н­ня сво­го батьків­ства.
  2. Якщо той, хто запи­са­ний батьком дити­ни, помер після пред’явлення ним позо­ву про виклю­че­н­ня сво­го іме­ні як батька з акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня дити­ни, позов­ну заяву можуть під­три­ма­ти в суді його спад­ко­єм­ці.
  3. Якщо через пова­жні при­чи­ни осо­ба не зна­ла про те, що запи­са­на батьком дити­ни, і помер­ла, оспо­ри­ти батьків­ство можуть її спад­ко­єм­ці: дру­жи­на, батьки та діти.
  4. До вимо­ги про виклю­че­н­ня запи­су про осо­бу як батька дити­ни з акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня дити­ни позов­на дав­ність не засто­со­ву­є­ться.

Ста­т­тя 138. Пра­во мате­рі дити­ни на оспо­рю­ва­н­ня батьків­ства сво­го чоло­ві­ка

  1. Жін­ка, яка наро­ди­ла дити­ну у шлю­бі, має пра­во оспо­ри­ти батьків­ство сво­го чоло­ві­ка, пред’явивши позов про виклю­че­н­ня запи­су про ньо­го як батька дити­ни з акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня дити­ни.

{Части­на пер­ша стат­ті 138 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3497-IV від 23.02.2006}

  1. Вимо­га мате­рі про виклю­че­н­ня запи­су про її чоло­ві­ка як батька дити­ни з акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня дити­ни може бути задо­во­ле­на лише у разі пода­н­ня іншою осо­бою заяви про своє батьків­ство.
  2. До вимо­ги мате­рі про вне­се­н­ня змін до акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня дити­ни вста­нов­лю­є­ться позов­на дав­ність в один рік, яка почи­на­є­ться від дня реє­стра­ції наро­дже­н­ня дити­ни.

Ста­т­тя 139. Спір про мате­рин­ство

  1. Жін­ка, яка запи­са­на матір’ю дити­ни, може оспо­ри­ти своє мате­рин­ство.
  2. Жін­ка, яка вва­жає себе матір’ю дити­ни, має пра­во пред’явити позов до жін­ки, яка запи­са­на матір’ю дити­ни, про визна­н­ня сво­го мате­рин­ства. Оспо­рю­ва­н­ня мате­рин­ства не допу­ска­є­ться у випад­ках, перед­ба­че­них части­на­ми дру­гою та тре­тьою стат­ті 123 цьо­го Коде­ксу.
  3. До вимо­ги про визна­н­ня мате­рин­ства вста­нов­лю­є­ться позов­на дав­ність в один рік, яка почи­на­є­ться від дня, коли осо­ба дізна­ла­ся або могла дізна­ти­ся, що є матір’ю дити­ни.

Ста­т­тя 140. Оспо­рю­ва­н­ня батьків­ства, мате­рин­ства осо­би, яка спла­чує алі­мен­ти за ріше­н­ням суду

  1. Стя­гне­н­ня з осо­би, яка запи­са­на батьком, матір’ю, алі­мен­тів на дити­ну не є пере­шко­дою для звер­не­н­ня до суду з позо­вом про виклю­че­н­ня відо­мо­стей про неї як батька, мате­рі дити­ни з акто­во­го запи­су про її наро­дже­н­ня.
Сімей­ний адво­катотри­ма­ти кон­суль­та­цію
0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...