Сімейний кодекс України

Сімей­ний адво­катотри­ма­ти кон­суль­та­цію

Гла­ва 13
ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ

Ста­т­тя 141. Рів­ність прав та обов’язків батьків щодо дити­ни

  1. Мати, батько мають рів­ні пра­ва та обов’язки щодо дити­ни, неза­ле­жно від того, чи пере­бу­ва­ли вони у шлю­бі між собою.
  2. Розір­ва­н­ня шлю­бу між батька­ми, про­жи­ва­н­ня їх окре­мо від дити­ни не впли­ває на обсяг їхніх прав і не звіль­няє від обов’язків щодо дити­ни.

Ста­т­тя 142. Рів­ність прав та обов’язків дітей щодо батьків

  1. Діти мають рів­ні пра­ва та обов’язки щодо батьків, неза­ле­жно від того, чи пере­бу­ва­ли їхні батьки у шлю­бі між собою.

Ста­т­тя 143. Обов’язок батьків забра­ти дити­ну з поло­го­во­го будин­ку або іншо­го закла­ду охо­ро­ни здоров’я

  1. Мати, батько дити­ни, які пере­бу­ва­ють у шлю­бі, зобов’язані забра­ти дити­ну з поло­го­во­го будин­ку або з іншо­го закла­ду охо­ро­ни здоров’я.
  2. Мати, яка не пере­бу­ває у шлю­бі, зобов’язана забра­ти дити­ну з поло­го­во­го будин­ку або з іншо­го закла­ду охо­ро­ни здоров’я.

Батько, який не пере­бу­ває у шлю­бі з матір’ю дити­ни, батьків­ство яко­го визна­че­но у сві­до­цтві про наро­дже­н­ня дити­ни або визна­но за ріше­н­ням суду, зобов’язаний за пові­дом­ле­н­ням слу­жби у спра­вах дітей, що здій­сню­є­ться у поряд­ку, визна­че­но­му Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни, забра­ти дити­ну для утри­ма­н­ня та вихо­ва­н­ня з поло­го­во­го будин­ку або з іншо­го закла­ду охо­ро­ни здоров’я, якщо цьо­го не зро­би­ла мати дити­ни. У разі якщо батько не пере­бу­ває у шлю­бі, він набу­ває ста­ту­су оди­но­ко­го батька.

{Части­ну дру­гу стат­ті 143 допов­не­но абза­цом дру­гим згі­дно із Зако­ном 3354-VI від 12.05.2011}

  1. Дити­на може бути зали­ше­на батька­ми у поло­го­во­му будин­ку або в іншо­му закла­ді охо­ро­ни здоров’я, якщо вона має істо­тні вади фізи­чно­го і (або) пси­хі­чно­го роз­ви­тку, а також за наяв­но­сті інших обста­вин, що мають істо­тне зна­че­н­ня.
  2. Якщо батьки не забра­ли дити­ну з поло­го­во­го будин­ку або з іншо­го закла­ду охо­ро­ни здоров’я, забра­ти дити­ну мають пра­во її баба, дід, інші роди­чі з дозво­лу орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня.

Ста­т­тя 144. Обов’язок батьків заре­є­стру­ва­ти наро­дже­н­ня дити­ни в орга­ні дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну

  1. Батьки зобов’язані невід­кла­дно, але не пізні­ше одно­го міся­ця від дня наро­дже­н­ня дити­ни, заре­є­стру­ва­ти наро­дже­н­ня дити­ни в орга­ні дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну.

Неви­ко­на­н­ня цьо­го обов’язку є під­ста­вою для покла­де­н­ня на них від­по­від­аль­но­сті, вста­нов­ле­ної зако­ном.

  1. У разі смер­ті батьків або немо­жли­во­сті для них з інших при­чин заре­є­стру­ва­ти наро­дже­н­ня дити­ни реє­стра­ція про­ва­ди­ться за заявою роди­чів, інших осіб, упов­но­ва­же­но­го пред­став­ни­ка закла­ду охо­ро­ни здоров’я, в яко­му наро­ди­ла­ся дити­на або в яко­му на цей час вона пере­бу­ває.
  2. Реє­стра­ція наро­дже­н­ня дити­ни про­ва­ди­ться орга­ном дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну з одно­ча­сним визна­че­н­ням її похо­дже­н­ня та при­сво­є­н­ням прі­зви­ща, іме­ні та по батько­ві.
  3. Реє­стра­ція наро­дже­н­ня дити­ни засвід­чу­є­ться Сві­до­цтвом про наро­дже­н­ня, зра­зок яко­го затвер­джує Кабі­нет Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 145. Визна­че­н­ня прі­зви­ща дити­ни

  1. Прі­зви­ще дити­ни визна­ча­є­ться за прі­зви­щем батьків.

Якщо мати, батько мають різні прі­зви­ща, прі­зви­ще дити­ни визна­ча­є­ться за їхньою зго­дою.

  1. Батьки, які мають різні прі­зви­ща, можуть при­сво­ї­ти дити­ні подвій­не прі­зви­ще, утво­ре­не шля­хом з’єднання їхніх прі­звищ.
  2. Спір між батька­ми щодо прі­зви­ща дити­ни може вирі­шу­ва­ти­ся орга­ном опі­ки та піклу­ва­н­ня або судом.

Ста­т­тя 146. Визна­че­н­ня іме­ні дити­ни

  1. Ім’я дити­ни визна­ча­є­ться за зго­дою батьків.

Ім’я дити­ни, наро­дже­ної жін­кою, яка не пере­бу­ває у шлю­бі, у разі від­су­тно­сті добро­віль­но­го визна­н­ня батьків­ства визна­ча­є­ться матір’ю дити­ни.

  1. Дити­ні може бути дано не біль­ше двох імен, якщо інше не випли­ває із зви­чаю націо­наль­ної мен­ши­ни, до якої нале­жать мати і (або) батько.
  2. Спір між батька­ми щодо іме­ні дити­ни може вирі­шу­ва­ти­ся орга­ном опі­ки та піклу­ва­н­ня або судом.

Ста­т­тя 147. Визна­че­н­ня по батько­ві дити­ни

  1. По батько­ві дити­ни визна­ча­є­ться за іме­нем батька.
  2. По батько­ві дити­ни, наро­дже­ної жін­кою, яка не пере­бу­ває у шлю­бі, за умо­ви, що батьків­ство щодо дити­ни не визна­но, визна­ча­є­ться за іме­нем осо­би, яку мати дити­ни назва­ла її батьком.

Ста­т­тя 148. Змі­на прі­зви­ща дити­ни її батька­ми

  1. У разі змі­ни прі­зви­ща обо­ма батька­ми змі­ню­є­ться прі­зви­ще дити­ни, яка не дося­гла семи років.
  2. У разі змі­ни прі­зви­ща обо­ма батька­ми прі­зви­ще дити­ни, яка дося­гла семи років, змі­ню­є­ться за її зго­дою.
  3. У разі змі­ни прі­зви­ща одно­го з батьків прі­зви­ще дити­ни може бути змі­не­не за зго­дою обох батьків та за зго­дою дити­ни, яка дося­гла семи років.
  4. За заявою батьків або одно­го з них, якщо дру­гий помер, ого­ло­ше­ний помер­лим, визна­ний неді­є­зда­тним або без­ві­сно від­су­тнім, дити­ні, яка не дося­гла чотир­над­ця­ти років та якій при реє­стра­ції наро­дже­н­ня при­сво­є­не прі­зви­ще одно­го з батьків, може бути змі­не­но прі­зви­ще на прі­зви­ще дру­го­го з батьків.

{Ста­т­тю 148 допов­не­но части­ною згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

  1. У разі запе­ре­че­н­ня одним із батьків щодо змі­ни прі­зви­ща дити­ни спір між ними щодо такої змі­ни може вирі­шу­ва­ти­ся орга­ном опі­ки та піклу­ва­н­ня або судом. При вирі­шен­ні спо­ру беру­ться до ува­ги вико­на­н­ня батька­ми сво­їх обов’язків щодо дити­ни, а також інші обста­ви­ни, які засвід­чу­ють від­по­від­ність змі­ни прі­зви­ща інте­ре­сам дити­ни.

Ста­т­тя 149. Змі­на по батько­ві дити­ни

  1. У разі, якщо батько змі­нив своє ім’я, по батько­ві дити­ни, яка дося­гла чотир­над­ця­ти років, змі­ню­є­ться за її зго­дою.

Ста­т­тя 150. Обов’язки батьків щодо вихо­ва­н­ня та роз­ви­тку дити­ни

  1. Батьки зобов’язані вихо­ву­ва­ти дити­ну в дусі пова­ги до прав та сво­бод інших людей, любо­ві до сво­єї сім’ї та роди­ни, сво­го наро­ду, сво­єї Батьків­щи­ни.
  2. Батьки зобов’язані піклу­ва­ти­ся про здоров’я дити­ни, її фізи­чний, духов­ний та мораль­ний роз­ви­ток.
  3. Батьки зобов’язані забез­пе­чи­ти здо­бу­т­тя дити­ною пов­ної загаль­ної сере­дньої осві­ти, готу­ва­ти її до само­стій­но­го жит­тя.
  4. Батьки зобов’язані пова­жа­ти дити­ну.
  5. Пере­да­ча дити­ни на вихо­ва­н­ня іншим осо­бам не звіль­няє батьків від обов’язку батьків­сько­го піклу­ва­н­ня щодо неї.
  6. Забо­ро­ня­ю­ться будь-які види екс­плу­а­та­ції батька­ми сво­єї дити­ни.
  7. Забо­ро­ня­ю­ться фізи­чні пока­ра­н­ня дити­ни батька­ми, а також засто­су­ва­н­ня ними інших видів пока­рань, які при­ни­жу­ють люд­ську гідність дити­ни.

Ста­т­тя 151. Пра­ва батьків щодо вихо­ва­н­ня дити­ни

  1. Батьки мають пере­ва­жне пра­во перед інши­ми осо­ба­ми на осо­би­сте вихо­ва­н­ня дити­ни.
  2. Батьки мають пра­во залу­ча­ти до вихо­ва­н­ня дити­ни інших осіб, пере­да­ва­ти її на вихо­ва­н­ня фізи­чним та юри­ди­чним осо­бам.
  3. Батьки мають пра­во оби­ра­ти фор­ми та мето­ди вихо­ва­н­ня, крім тих, які супе­ре­чать зако­ну, мораль­ним заса­дам суспіль­ства.

Ста­т­тя 152. Забез­пе­че­н­ня пра­ва дити­ни на нале­жне батьків­ське вихо­ва­н­ня

  1. Пра­во дити­ни на нале­жне батьків­ське вихо­ва­н­ня забез­пе­чу­є­ться систе­мою дер­жав­но­го кон­тро­лю, що вста­нов­ле­на зако­ном.
  2. Дити­на має пра­во про­ти­ви­ти­ся нена­ле­жно­му вико­нан­ню батька­ми сво­їх обов’язків щодо неї.
  3. Дити­на має пра­во звер­ну­ти­ся за захи­стом сво­їх прав та інте­ре­сів до орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня, інших орга­нів дер­жав­ної вла­ди, орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня та гро­мад­ських орга­ні­за­цій.
  4. Дити­на має пра­во звер­ну­ти­ся за захи­стом сво­їх прав та інте­ре­сів без­по­се­ре­дньо до суду, якщо вона дося­гла чотир­над­ця­ти років.

Ста­т­тя 153. Пра­ва батьків та дити­ни на спіл­ку­ва­н­ня

  1. Мати, батько та дити­на мають пра­во на без­пе­ре­шко­дне спіл­ку­ва­н­ня між собою, крім випад­ків, коли таке пра­во обме­же­не зако­ном.

{Ста­т­тя 153 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 154. Пра­ва батьків по захи­сту дити­ни

  1. Батьки мають пра­во на само­за­хист сво­єї дити­ни, пов­но­лі­тніх дочки та сина.
  2. Батьки мають пра­во звер­та­ти­ся до суду, орга­нів дер­жав­ної вла­ди, орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня та гро­мад­ських орга­ні­за­цій за захи­стом прав та інте­ре­сів дити­ни, а також непра­це­зда­тних сина, дочки як їх закон­ні пред­став­ни­ки без спе­ці­аль­них на те пов­но­ва­жень.
  3. Батьки мають пра­во звер­ну­ти­ся за захи­стом прав та інте­ре­сів дітей і тоді, коли від­по­від­но до зако­ну вони самі мають пра­во звер­ну­ти­ся за таким захи­стом.

Ста­т­тя 155. Здій­сне­н­ня батьків­ських прав та вико­на­н­ня батьків­ських обов’язків

  1. Здій­сне­н­ня батька­ми сво­їх прав та вико­на­н­ня обов’язків мають ґрун­ту­ва­ти­ся на пова­зі до прав дити­ни та її люд­ської гідно­сті.
  2. Батьків­ські пра­ва не можуть здій­сню­ва­ти­ся всу­пе­реч інте­ре­сам дити­ни.
  3. Від­мо­ва батьків від дити­ни є непра­во­згі­дною, супе­ре­чить мораль­ним заса­дам суспіль­ства.
  4. Ухи­ле­н­ня батьків від вико­на­н­ня батьків­ських обов’язків є під­ста­вою для покла­де­н­ня на них від­по­від­аль­но­сті, вста­нов­ле­ної зако­ном.

Ста­т­тя 156. Пра­ва та обов’язки непов­но­лі­тніх батьків

  1. Непов­но­лі­тні батьки мають такі ж пра­ва та обов’язки щодо дити­ни, як і пов­но­лі­тні батьки, і можуть їх здій­сню­ва­ти само­стій­но.
  2. Непов­но­лі­тні батьки, які дося­гли чотир­над­ця­ти років, мають пра­во на звер­не­н­ня до суду за захи­стом прав та інте­ре­сів сво­єї дити­ни.
  3. Непов­но­лі­тні батьки у суді мають пра­во на без­опла­тну пра­во­ву допо­мо­гу.

Ста­т­тя 157. Вирі­ше­н­ня батька­ми питань щодо вихо­ва­н­ня дити­ни

  1. Пита­н­ня вихо­ва­н­ня дити­ни вирі­шу­є­ться батька­ми спіль­но.
  2. Той із батьків, хто про­жи­ває окре­мо від дити­ни, зобов’язаний бра­ти участь у її вихо­ван­ні і має пра­во на осо­би­сте спіл­ку­ва­н­ня з нею.
  3. Той із батьків, з ким про­жи­ває дити­на, не має пра­ва пере­шко­джа­ти тому з батьків, хто про­жи­ває окре­мо, спіл­ку­ва­ти­ся з дити­ною та бра­ти участь у її вихо­ван­ні, якщо таке спіл­ку­ва­н­ня не пере­шко­джає нор­маль­но­му роз­ви­тко­ві дити­ни.
  4. Батьки мають пра­во укла­сти дого­вір щодо здій­сне­н­ня батьків­ських прав та вико­на­н­ня обов’язків тим з них, хто про­жи­ває окре­мо від дити­ни. Дого­вір укла­да­є­ться у письмо­вій фор­мі та під­ля­гає нота­рі­аль­но­му посвід­чен­ню.

{Абзац пер­ший части­ни четвер­тої стат­ті 157 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1397-VI від 21.05.2009}

Той з батьків, хто про­жи­ває з дити­ною, у разі його ухи­ле­н­ня від вико­на­н­ня дого­во­ру зобов’язаний від­шко­ду­ва­ти мате­рі­аль­ну та мораль­ну шко­ду, зав­да­ну дру­го­му з батьків.

Ста­т­тя 158. Вирі­ше­н­ня орга­ном опі­ки та піклу­ва­н­ня спо­ру щодо уча­сті у вихо­ван­ні дити­ни того з батьків, хто про­жи­ває окре­мо від неї

  1. За заявою мате­рі, батька дити­ни орган опі­ки та піклу­ва­н­ня визна­чає спосо­би уча­сті у вихо­ван­ні дити­ни та спіл­ку­ван­ні з нею того з батьків, хто про­жи­ває окре­мо від неї.

Ріше­н­ня про це орган опі­ки та піклу­ва­н­ня поста­нов­ляє на під­ста­ві вивче­н­ня умов жит­тя батьків, їхньо­го став­ле­н­ня до дити­ни, інших обста­вин, що мають істо­тне зна­че­н­ня.

  1. Ріше­н­ня орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня є обов’язковим до вико­на­н­ня. Осо­ба, яка ухи­ля­є­ться від вико­на­н­ня ріше­н­ня орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня, зобов’язана від­шко­ду­ва­ти мате­рі­аль­ну та мораль­ну шко­ду, зав­да­ну тому з батьків, хто про­жи­ває окре­мо від дити­ни.

Ста­т­тя 159. Вирі­ше­н­ня судом спо­ру щодо уча­сті у вихо­ван­ні дити­ни того з батьків, хто про­жи­ває окре­мо від неї

  1. Якщо той із батьків, з ким про­жи­ває дити­на, чинить пере­шко­ди тому з батьків, хто про­жи­ває окре­мо, у спіл­ку­ван­ні з дити­ною та у її вихо­ван­ні, зокре­ма якщо він ухи­ля­є­ться від вико­на­н­ня ріше­н­ня орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня, дру­гий із батьків має пра­во звер­ну­ти­ся до суду з позо­вом про усу­не­н­ня цих пере­шкод.
  2. Суд визна­чає спосо­би уча­сті одно­го з батьків у вихо­ван­ні дити­ни (пері­о­ди­чні чи систе­ма­ти­чні поба­че­н­ня, можли­вість спіль­но­го від­по­чин­ку, від­ві­ду­ва­н­ня дити­ною місця його про­жи­ва­н­ня тощо), місце та час їхньо­го спіл­ку­ва­н­ня.

{Абзац пер­ший части­ни дру­гої стат­ті 159 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1397-VI від 21.05.2009}

В окре­мих випад­ках, якщо це викли­ка­но інте­ре­са­ми дити­ни, суд може обумо­ви­ти поба­че­н­ня з дити­ною при­су­тні­стю іншої осо­би.

Під час вирі­ше­н­ня спо­ру щодо уча­сті одно­го з батьків у вихо­ван­ні дити­ни бере­ться до ува­ги став­ле­н­ня батьків до вико­на­н­ня сво­їх обов’язків, осо­би­ста при­хиль­ність дити­ни до кожно­го з них, вік дити­ни, стан її здоров’я та інші обста­ви­ни, що мають істо­тне зна­че­н­ня, в тому числі стан пси­хі­чно­го здоров’я одно­го з батьків, зло­вжи­ва­н­ня ним алко­голь­ни­ми напо­я­ми або нар­ко­ти­чни­ми засо­ба­ми.

{Части­ну дру­гу стат­ті 159 допов­не­но абза­цом тре­тім згі­дно із Зако­ном 1397-VI від 21.05.2009}

  1. За заявою заін­те­ре­со­ва­ної сто­ро­ни суд може зупи­ни­ти вико­на­н­ня ріше­н­ня орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня до вирі­ше­н­ня спо­ру.
  2. У разі ухи­ле­н­ня від вико­на­н­ня ріше­н­ня суду осо­бою, з якою про­жи­ває дити­на, суд за заявою того з батьків, хто про­жи­ває окре­мо, може пере­да­ти дити­ну для про­жи­ва­н­ня з ним.
  3. Осо­ба, яка ухи­ля­є­ться від вико­на­н­ня ріше­н­ня суду, зобов’язана від­шко­ду­ва­ти мате­рі­аль­ну та мораль­ну шко­ду, зав­да­ну тому з батьків, хто про­жи­ває окре­мо від дити­ни.

Ста­т­тя 160. Пра­во батьків на визна­че­н­ня місця про­жи­ва­н­ня дити­ни

  1. Місце про­жи­ва­н­ня дити­ни, яка не дося­гла деся­ти років, визна­ча­є­ться за зго­дою батьків.
  2. Місце про­жи­ва­н­ня дити­ни, яка дося­гла деся­ти років, визна­ча­є­ться за спіль­ною зго­дою батьків та самої дити­ни.
  3. Якщо батьки про­жи­ва­ють окре­мо, місце про­жи­ва­н­ня дити­ни, яка дося­гла чотир­над­ця­ти років, визна­ча­є­ться нею самою.

Ста­т­тя 161. Спір між матір’ю та батьком щодо місця про­жи­ва­н­ня мало­лі­тньої дити­ни

  1. Якщо мати та батько, які про­жи­ва­ють окре­мо, не дійшли зго­ди щодо того, з ким із них буде про­жи­ва­ти мало­лі­тня дити­на, спір між ними може вирі­шу­ва­ти­ся орга­ном опі­ки та піклу­ва­н­ня або судом.

Під час вирі­ше­н­ня спо­ру щодо місця про­жи­ва­н­ня мало­лі­тньої дити­ни беру­ться до ува­ги став­ле­н­ня батьків до вико­на­н­ня сво­їх батьків­ських обов’язків, осо­би­ста при­хиль­ність дити­ни до кожно­го з них, вік дити­ни, стан її здоров’я та інші обста­ви­ни, що мають істо­тне зна­че­н­ня.

  1. Орган опі­ки та піклу­ва­н­ня або суд не можуть пере­да­ти дити­ну для про­жи­ва­н­ня з тим із батьків, хто не має само­стій­но­го дохо­ду, злов­жи­ває спир­тни­ми напо­я­ми або нар­ко­ти­чни­ми засо­ба­ми, сво­єю амо­раль­ною пове­дін­кою може зашко­ди­ти роз­ви­тко­ві дити­ни.
  2. Якщо орган опі­ки та піклу­ва­н­ня або суд визнав, що жоден із батьків не може ство­ри­ти дити­ні нале­жних умов для вихо­ва­н­ня та роз­ви­тку, на вимо­гу баби, діда або інших роди­чів, залу­че­них до уча­сті у спра­ві, дити­на може бути пере­да­на комусь із них.

Якщо дити­на не може бути пере­да­на жодній із цих осіб, суд на вимо­гу орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня може поста­но­ви­ти ріше­н­ня про віді­бра­н­ня дити­ни від осо­би, з якою вона про­жи­ває, і пере­да­н­ня її для опі­ку­ва­н­ня орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня.

{Текст стат­ті 161 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 162. Пра­во­ві наслід­ки про­ти­прав­ної пове­дін­ки одно­го з батьків або іншої осо­би при визна­чен­ні місця про­жи­ва­н­ня мало­лі­тньої дити­ни

  1. Якщо один з батьків або інша осо­ба само­чин­но, без зго­ди дру­го­го з батьків чи інших осіб, з яки­ми на під­ста­ві зако­ну або ріше­н­ня суду про­жи­ва­ла мало­лі­тня дити­на, або дитя­чо­го закла­ду (уста­но­ви), в яко­му за ріше­н­ням орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня або суду про­жи­ва­ла дити­на, змі­нить її місце про­жи­ва­н­ня, у тому числі спосо­бом її викра­де­н­ня, суд за позо­вом заін­те­ре­со­ва­ної осо­би має пра­во негай­но поста­но­ви­ти ріше­н­ня про віді­бра­н­ня дити­ни і повер­не­н­ня її за попе­ре­днім місцем про­жи­ва­н­ня.

{Абзац пер­ший части­ни пер­шої стат­ті 162 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1397-VI від 21.05.2009}

Дити­на не може бути повер­ну­та лише тоді, коли зали­ше­н­ня її за попе­ре­днім місцем про­жи­ва­н­ня ство­рю­ва­ти­ме реаль­ну небез­пе­ку для її жит­тя та здоров’я або обста­ви­ни змі­ни­ли­ся так, що повер­не­н­ня супе­ре­чить її інте­ре­сам.

{Абзац дру­гий части­ни пер­шої стат­ті 162 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1397-VI від 21.05.2009}

  1. Осо­ба, яка само­чин­но змі­ни­ла місце про­жи­ва­н­ня мало­лі­тньої дити­ни, зобов’язана від­шко­ду­ва­ти мате­рі­аль­ну та мораль­ну шко­ду, зав­да­ну тому, з ким вона про­жи­ва­ла.

Ста­т­тя 163. Пра­во батьків на віді­бра­н­ня мало­лі­тньої дити­ни від інших осіб

  1. Батьки мають пере­ва­жне пра­во перед інши­ми осо­ба­ми на те, щоб мало­лі­тня дити­на про­жи­ва­ла з ними.
  2. Батьки мають пра­во вима­га­ти віді­бра­н­ня мало­лі­тньої дити­ни від будь-якої осо­би, яка три­має її у себе не на під­ста­ві зако­ну або ріше­н­ня суду.
  3. Суд може від­мо­ви­ти у віді­бран­ні мало­лі­тньої дити­ни і пере­дан­ні її батькам або одно­му з них, якщо буде вста­нов­ле­но, що це супе­ре­чить її інте­ре­сам.

Ста­т­тя 164. Під­ста­ви позбав­ле­н­ня батьків­ських прав

  1. Мати, батько можуть бути позбав­ле­ні судом батьків­ських прав, якщо вона, він:

1) не забра­ли дити­ну з поло­го­во­го будин­ку або з іншо­го закла­ду охо­ро­ни здоров’я без пова­жної при­чи­ни і про­тя­гом шести міся­ців не вияв­ля­ли щодо неї батьків­сько­го піклу­ва­н­ня;

2) ухи­ля­ю­ться від вико­на­н­ня сво­їх обов’язків по вихо­ван­ню дити­ни;

3) жор­сто­ко пово­дя­ться з дити­ною;

4) є хро­ні­чни­ми алко­го­лі­ка­ми або нар­ко­ма­на­ми;

5) вда­ю­ться до будь-яких видів екс­плу­а­та­ції дити­ни, при­му­шу­ють її до жебра­ку­ва­н­ня та бро­дя­жни­цтва;

6) засу­дже­ні за вчи­не­н­ня уми­сно­го кри­мі­наль­но­го пра­во­по­ру­ше­н­ня щодо дити­ни.

{Пункт 6 части­ни пер­шої стат­ті 164 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 245-VII від 16.05.2013}

  1. Мати, батько можуть бути позбав­ле­ні батьків­ських прав з під­став, вста­нов­ле­них пун­кта­ми 2, 4 і 5 части­ни пер­шої цієї стат­ті, лише у разі дося­гне­н­ня ними пов­но­лі­т­тя.
  2. Мати, батько можуть бути позбав­ле­ні батьків­ських прав щодо усіх сво­їх дітей або когось із них.
  3. Під час ухва­ле­н­ня ріше­н­ня про позбав­ле­н­ня батьків­ських прав суд бере до ува­ги інфор­ма­цію про здій­сне­н­ня соці­аль­но­го супро­во­ду сім’ї (осо­би) у разі здій­сне­н­ня тако­го супро­во­ду.

{Ста­т­тю 164 допов­не­но новою части­ною згі­дно із Зако­ном 668-VIII від 03.09.2015}

  1. Якщо суд при роз­гля­ді спра­ви про позбав­ле­н­ня батьків­ських прав виявить у діях батьків або одно­го з них озна­ки кри­мі­наль­но­го пра­во­по­ру­ше­н­ня, він письмо­во пові­дом­ляє про це орган досу­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня, який в поряд­ку, перед­ба­че­но­му Кри­мі­наль­ним про­це­су­аль­ним коде­ксом Укра­ї­ни, роз­по­чи­нає досу­до­ве роз­слі­ду­ва­н­ня.

{Части­на стат­ті 164 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 4652-VI від 13.04.2012}

  1. Ріше­н­ня суду про позбав­ле­н­ня батьків­ських прав після набра­н­ня ним закон­ної сили суд над­си­лає орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну за місцем реє­стра­ції наро­дже­н­ня дити­ни.

{Ста­т­тю 164 допов­не­но части­ною згі­дно із Зако­ном 2710-IV від 23.06.2005}

Ста­т­тя 165. Осо­би, які мають пра­во звер­ну­ти­ся з позо­вом до суду про позбав­ле­н­ня батьків­ських прав

  1. Пра­во на звер­не­н­ня до суду з позо­вом про позбав­ле­н­ня батьків­ських прав мають один з батьків, опі­кун, піклу­валь­ник, осо­ба, в сім’ї якої про­жи­ває дити­на, заклад охо­ро­ни здоров’я, навчаль­ний або інший дитя­чий заклад, в яко­му вона пере­бу­ває, орган опі­ки та піклу­ва­н­ня, про­ку­рор, а також сама дити­на, яка дося­гла чотир­над­ця­ти років.

{Ста­т­тя 165 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3497-IV від 23.02.2006}

Ста­т­тя 166. Пра­во­ві наслід­ки позбав­ле­н­ня батьків­ських прав

  1. Осо­ба, позбав­ле­на батьків­ських прав:

1) втра­чає осо­би­сті немай­но­ві пра­ва щодо дити­ни та звіль­ня­є­ться від обов’язків щодо її вихо­ва­н­ня;

2) пере­стає бути закон­ним пред­став­ни­ком дити­ни;

3) втра­чає пра­ва на піль­ги та дер­жав­ну допо­мо­гу, що нада­ю­ться сім’ям з дітьми;

4) не може бути уси­нов­лю­ва­чем, опі­ку­ном та піклу­валь­ни­ком;

5) не може одер­жа­ти в май­бу­тньо­му тих май­но­вих прав, пов’язаних із батьків­ством, які вона могла б мати у разі сво­єї непра­це­зда­тно­сті (пра­во на утри­ма­н­ня від дити­ни, пра­во на пен­сію та від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди у разі втра­ти году­валь­ни­ка, пра­во на спад­ку­ва­н­ня);

6) втра­чає інші пра­ва, засно­ва­ні на спо­рі­дне­но­сті з дити­ною.

  1. Осо­ба, позбав­ле­на батьків­ських прав, не звіль­ня­є­ться від обов’язку щодо утри­ма­н­ня дити­ни.

{Абзац дру­гий части­ни дру­гої стат­ті 166 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 1370-VIII від 17.05.2016}

  1. При задо­во­лен­ні позо­ву щодо позбав­ле­н­ня батьків­ських прав суд одно­ча­сно при­ймає ріше­н­ня про стя­гне­н­ня алі­мен­тів на дити­ну. У разі якщо мати, батько або інші закон­ні пред­став­ни­ки дити­ни від­мов­ля­ю­ться отри­му­ва­ти алі­мен­ти від осо­би, позбав­ле­ної батьків­ських прав, суд при­ймає ріше­н­ня про пере­ра­ху­ва­н­ня алі­мен­тів на осо­би­стий раху­нок дити­ни у від­ді­лен­ні Дер­жав­но­го оща­дно­го бан­ку Укра­ї­ни та зобов’язує матір, батька або інших закон­них пред­став­ни­ків дити­ни від­кри­ти зазна­че­ний осо­би­стий раху­нок у міся­чний строк з дня набра­н­ня закон­ної сили ріше­н­ням суду.

{Ста­т­тю 166 допов­не­но части­ною тре­тьою згі­дно із Зако­ном 1370-VIII від 17.05.2016}

Ста­т­тя 167. Вла­шту­ва­н­ня дити­ни, батьки якої позбав­ле­ні батьків­ських прав

  1. Якщо дити­на про­жи­ва­ла з тим із батьків, хто позбав­ле­ний батьків­ських прав, суд вирі­шує пита­н­ня про можли­вість їхньо­го подаль­шо­го про­жи­ва­н­ня в одно­му житло­во­му при­мі­щен­ні.
  2. Суд може поста­но­ви­ти ріше­н­ня про висе­ле­н­ня того з батьків, хто позбав­ле­ний батьків­ських прав, з житло­во­го при­мі­ще­н­ня, у яко­му він про­жи­ває з дити­ною, якщо буде вста­нов­ле­но, що він має інше житло, у яке може посе­ли­ти­ся, або поста­но­ви­ти ріше­н­ня про при­му­со­вий поділ житла чи його при­му­со­вий обмін.
  3. Дити­на за бажа­н­ням дру­го­го з батьків може бути пере­да­на йому.
  4. Якщо дити­на не може бути пере­да­на дру­го­му з батьків, пере­ва­жне пра­во перед інши­ми осо­ба­ми на пере­да­н­ня їм дити­ни мають, за їхньою заявою, баба та дід, пов­но­лі­тні бра­ти та сестри, інші роди­чі дити­ни, мачу­ха, вітчим.

{Части­на четвер­та стат­ті 167 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. Якщо дити­на не може бути пере­да­на бабі, дідо­ві, пов­но­лі­тнім бра­там та сестрам, іншим роди­чам, мачу­сі, вітчи­му, вона пере­да­є­ться на опі­ку­ва­н­ня орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня.

{Части­на п’ята стат­ті 167 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. Дити­на, яка була пере­да­на роди­чам, мачу­сі, вітчи­му, орга­но­ві опі­ки та піклу­ва­н­ня, збе­рі­гає пра­во на про­жи­ва­н­ня у житло­во­му при­мі­щен­ні, в яко­му вона про­жи­ва­ла, і може у будь-який час повер­ну­ти­ся до ньо­го.
  2. Поря­док віді­бра­н­ня і пере­да­н­ня дити­ни вста­нов­лю­є­ться зако­ном.

Ста­т­тя 168. Поба­че­н­ня з дити­ною мате­рі, батька, які позбав­ле­ні батьків­ських прав

  1. Мати, батько, позбав­ле­ні батьків­ських прав, мають пра­во на звер­не­н­ня до суду із заявою про нада­н­ня їм пра­ва на поба­че­н­ня з дити­ною.

Суд може дозво­ли­ти разо­ві, пері­о­ди­чні поба­че­н­ня з дити­ною, якщо це не зав­дасть шко­ди її жит­тю, здоров’ю та мораль­но­му вихо­ван­ню, за умо­ви при­су­тно­сті іншої осо­би.

Ста­т­тя 169. Понов­ле­н­ня батьків­ських прав

  1. Мати, батько, позбав­ле­ні батьків­ських прав, мають пра­во на звер­не­н­ня до суду з позо­вом про понов­ле­н­ня батьків­ських прав.
  2. Понов­ле­н­ня батьків­ських прав немо­жли­ве, якщо дити­на була уси­нов­ле­на і уси­нов­ле­н­ня не ска­со­ва­не або не визна­не недій­сним судом.
  3. Понов­ле­н­ня батьків­ських прав немо­жли­ве, якщо на час роз­гля­ду спра­ви судом дити­на дося­гла пов­но­лі­т­тя.
  4. Суд пере­ві­ряє, наскіль­ки змі­ни­ла­ся пове­дін­ка осо­би, позбав­ле­ної батьків­ських прав, та обста­ви­ни, що були під­ста­вою для позбав­ле­н­ня батьків­ських прав, і поста­нов­ляє ріше­н­ня від­по­від­но до інте­ре­сів дити­ни.
  5. При вирі­шен­ні спра­ви про понов­ле­н­ня батьків­ських прав одно­го з батьків суд бере до ува­ги дум­ку дру­го­го з батьків, інших осіб, з ким про­жи­ває дити­на.
  6. Ріше­н­ня суду про понов­ле­н­ня батьків­ських прав після набра­н­ня ним закон­ної сили суд над­си­лає орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну за місцем реє­стра­ції наро­дже­н­ня дити­ни.

{Ста­т­тю 169 допов­не­но части­ною згі­дно із Зако­ном 2710-IV від 23.06.2005}

  1. У разі від­мо­ви в позо­ві про понов­ле­н­ня батьків­ських прав повтор­не звер­не­н­ня із позо­вом про понов­ле­н­ня батьків­ських прав можли­ве лише після спли­ву одно­го року з часу набра­н­ня чин­но­сті ріше­н­ням суду про таку від­мо­ву.

Ста­т­тя 170. Віді­бра­н­ня дити­ни від батьків без позбав­ле­н­ня їх батьків­ських прав

  1. Суд може поста­но­ви­ти ріше­н­ня про віді­бра­н­ня дити­ни від батьків або одно­го з них, не позбав­ля­ю­чи їх батьків­ських прав, у випад­ках, перед­ба­че­них пун­кта­ми 2–5 части­ни пер­шої стат­ті 164 цьо­го Коде­ксу, а також в інших випад­ках, якщо зали­ше­н­ня дити­ни у них є небез­пе­чним для її жит­тя, здоров’я і мораль­но­го вихо­ва­н­ня.

У цьо­му разі дити­на пере­да­є­ться дру­го­му з батьків, бабі, дідо­ві, іншим роди­чам — за їх бажа­н­ням або орга­но­ві опі­ки та піклу­ва­н­ня.

Під час ухва­ле­н­ня ріше­н­ня про віді­бра­н­ня дити­ни від батьків або одно­го з них без позбав­ле­н­ня їх батьків­ських прав суд бере до ува­ги інфор­ма­цію про здій­сне­н­ня соці­аль­но­го супро­во­ду сім’ї (осо­би) у разі здій­сне­н­ня тако­го супро­во­ду.

{Части­ну пер­шу стат­ті 170 допов­не­но абза­цом тре­тім згі­дно із Зако­ном 668-VIII від 03.09.2015}

  1. У виня­тко­вих випад­ках, при без­по­се­ре­дній загро­зі для жит­тя або здоров’я дити­ни, орган опі­ки та піклу­ва­н­ня або про­ку­рор мають пра­во поста­но­ви­ти ріше­н­ня про негай­не віді­бра­н­ня дити­ни від батьків.

У цьо­му разі орган опі­ки та піклу­ва­н­ня зобов’язаний негай­но пові­до­ми­ти про­ку­ро­ра та у семи­ден­ний строк після поста­нов­ле­н­ня ріше­н­ня звер­ну­ти­ся до суду з позо­вом про позбав­ле­н­ня батьків чи одно­го з них батьків­ських прав або про віді­бра­н­ня дити­ни від мате­рі, батька без позбав­ле­н­ня їх батьків­ських прав.

З таким позо­вом до суду має пра­во звер­ну­ти­ся про­ку­рор.

  1. Якщо від­па­дуть при­чи­ни, які пере­шко­джа­ли нале­жно­му вихо­ван­ню дити­ни її батька­ми, суд за заявою батьків може поста­но­ви­ти ріше­н­ня про повер­не­н­ня їм дити­ни.
  2. При задо­во­лен­ні позо­ву про віді­бра­н­ня дити­ни від мате­рі, батька без позбав­ле­н­ня їх батьків­ських прав суд вирі­шує пита­н­ня про стя­гне­н­ня з них алі­мен­тів на дити­ну.
  3. Поло­же­н­ня частин пер­шої — тре­тьої цієї стат­ті засто­со­ву­ю­ться до віді­бра­н­ня дити­ни від інших осіб, з яки­ми вона про­жи­ває.

Ста­т­тя 171. Вра­ху­ва­н­ня дум­ки дити­ни при вирі­шен­ні питань, що сто­су­ю­ться її жит­тя

  1. Дити­на має пра­во на те, щоб бути вислу­ха­ною батька­ми, інши­ми чле­на­ми сім’ї, поса­до­ви­ми осо­ба­ми з питань, що сто­су­ю­ться її осо­би­сто, а також питань сім’ї.
  2. Дити­на, яка може висло­ви­ти свою дум­ку, має бути вислу­ха­на при вирі­шен­ні між батька­ми, інши­ми осо­ба­ми спо­ру щодо її вихо­ва­н­ня, місця про­жи­ва­н­ня, у тому числі при вирі­шен­ні спо­ру про позбав­ле­н­ня батьків­ських прав, понов­ле­н­ня батьків­ських прав, а також спо­ру щодо управ­лі­н­ня її май­ном.
  3. Суд має пра­во поста­но­ви­ти ріше­н­ня всу­пе­реч дум­ці дити­ни, якщо цьо­го вима­га­ють її інте­ре­си.

Ста­т­тя 172. Обов’язок дити­ни, пов­но­лі­тніх дочки та сина піклу­ва­ти­ся про батьків

  1. Дити­на, пов­но­лі­тні дочка, син зобов’язані піклу­ва­ти­ся про батьків, про­яв­ля­ти про них тур­бо­ту та нада­ва­ти їм допо­мо­гу.
  2. Пов­но­лі­тні дочка, син мають пра­во звер­ну­ти­ся за захи­стом прав та інте­ре­сів непра­це­зда­тних, немі­чних батьків як їх закон­ні пред­став­ни­ки, без спе­ці­аль­них на те пов­но­ва­жень.
  3. Якщо пов­но­лі­тні дочка, син не піклу­ю­ться про сво­їх непра­це­зда­тних, немі­чних батьків, з них можуть бути за ріше­н­ням суду стя­гну­ті кошти на покри­т­тя витрат, пов’язаних із нада­н­ням тако­го піклу­ва­н­ня.
Сімей­ний адво­катотри­ма­ти кон­суль­та­цію
0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...