Сімейний кодекс України

Сімей­ний адво­катотри­ма­ти кон­суль­та­цію

Гла­ва 16
ОБОВ’ЯЗОК БАТЬКІВ УТРИМУВАТИ ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКУ, СИНА ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ

Ста­т­тя 198. Під­ста­ви вини­кне­н­ня обов’язку батьків утри­му­ва­ти пов­но­лі­тніх дочку, сина

  1. Батьки зобов’язані утри­му­ва­ти сво­їх пов­но­лі­тніх непра­це­зда­тних дочку, сина, які потре­бу­ють мате­рі­аль­ної допо­мо­ги, якщо вони можуть таку мате­рі­аль­ну допо­мо­гу нада­ва­ти.

Ста­т­тя 199. Обов’язок батьків утри­му­ва­ти пов­но­лі­тніх дочку, сина, які про­дов­жу­ють навча­н­ня

  1. Якщо пов­но­лі­тні дочка, син про­дов­жу­ють навча­н­ня і у зв’язку з цим потре­бу­ють мате­рі­аль­ної допо­мо­ги, батьки зобов’язані утри­му­ва­ти їх до дося­гне­н­ня двад­ця­ти трьох років за умо­ви, що вони можуть нада­ва­ти мате­рі­аль­ну допо­мо­гу.
  2. Пра­во на утри­ма­н­ня при­пи­ня­є­ться у разі при­пи­не­н­ня навча­н­ня.
  3. Пра­во на звер­не­н­ня до суду з позо­вом про стя­гне­н­ня алі­мен­тів має той з батьків, з ким про­жи­ває дочка, син, а також самі дочка, син, які про­дов­жу­ють навча­н­ня.

Ста­т­тя 200. Роз­мір алі­мен­тів на пов­но­лі­тніх дочку, сина

  1. Суд визна­чає роз­мір алі­мен­тів на пов­но­лі­тніх дочку, сина у твер­дій гро­шо­вій сумі і (або) у час­тці від заро­бі­тку (дохо­ду) пла­тни­ка алі­мен­тів з ура­ху­ва­н­ням обста­вин, зазна­че­них у стат­ті 182 цьо­го Коде­ксу.
  2. При визна­чен­ні роз­мі­ру алі­мен­тів з одно­го з батьків суд бере до ува­ги можли­вість нада­н­ня утри­ма­н­ня дру­гим з батьків, сво­ї­ми дру­жи­ною, чоло­ві­ком та пов­но­лі­тні­ми дочкою, сином.

Ста­т­тя 201. Засто­су­ва­н­ня норм цьо­го Коде­ксу до від­но­син щодо обов’язку батьків утри­му­ва­ти пов­но­лі­тніх дочку, сина

  1. До від­но­син між батька­ми і дочкою, сином щодо нада­н­ня їм утри­ма­н­ня засто­со­ву­ю­ться нор­ми ста­тей 187, 189–192 і 194–197 цьо­го Коде­ксу.

Гла­ва 17
ОБОВ’ЯЗОК ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКИ, СИНА УТРИМУВАТИ БАТЬКІВ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ

Ста­т­тя 202. Під­ста­ви вини­кне­н­ня обов’язку пов­но­лі­тніх дочки, сина утри­му­ва­ти батьків

  1. Пов­но­лі­тні дочка, син зобов’язані утри­му­ва­ти батьків, які є непра­це­зда­тни­ми і потре­бу­ють мате­рі­аль­ної допо­мо­ги.
  2. Якщо мати, батько були позбав­ле­ні батьків­ських прав і ці пра­ва не були понов­ле­ні, обов’язок утри­му­ва­ти матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбав­ле­ні батьків­ських прав, не вини­кає.

Ста­т­тя 203. Обов’язок дочки, сина бра­ти участь у дода­тко­вих витра­тах на батьків

  1. Дочка, син крім спла­ти алі­мен­тів зобов’язані бра­ти участь у дода­тко­вих витра­тах на батьків, викли­ка­них тяж­кою хво­ро­бою, інва­лі­дні­стю або немі­чні­стю.

Ста­т­тя 204. Звіль­не­н­ня дочки, сина від обов’язку утри­му­ва­ти матір, батька

  1. Дочка, син можуть бути звіль­не­ні судом від обов’язку утри­му­ва­ти матір, батька та обов’язку бра­ти участь у дода­тко­вих витра­тах, якщо буде вста­нов­ле­но, що мати, батько ухи­ля­ли­ся від вико­на­н­ня сво­їх батьків­ських обов’язків.

У виня­тко­вих випад­ках суд може при­су­ди­ти з дочки, сина алі­мен­ти на строк не більш як три роки.

Ста­т­тя 205. Визна­че­н­ня роз­мі­ру алі­мен­тів на батьків

  1. Суд визна­чає роз­мір алі­мен­тів на батьків у твер­дій гро­шо­вій сумі і (або) у час­тці від заро­бі­тку (дохо­ду) з ура­ху­ва­н­ням мате­рі­аль­но­го та сімей­но­го ста­ну сто­рін.
  2. При визна­чен­ні роз­мі­ру алі­мен­тів та дода­тко­вих витрат суд бере до ува­ги можли­вість одер­жа­н­ня утри­ма­н­ня від інших дітей, до яких не пред’явлено позо­ву про стя­гне­н­ня алі­мен­тів, дру­жи­ни, чоло­ві­ка та сво­їх батьків.

Ста­т­тя 206. Стя­гне­н­ня з дити­ни витрат на догляд та ліку­ва­н­ня батьків

  1. У виня­тко­вих випад­ках, якщо мати, батько є тяж­ко хво­ри­ми, інва­лі­да­ми, а дити­на (ста­т­тя 6 цьо­го Коде­ксу) має доста­тній дохід (заро­бі­ток), суд може поста­но­ви­ти ріше­н­ня про стя­гне­н­ня з неї одно­ра­зо­во або про­тя­гом пев­но­го стро­ку коштів на покри­т­тя витрат, пов’язаних з ліку­ва­н­ням та догля­дом за ними.

Роз­діл IV
ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

{Назва роз­ді­лу IV в реда­кції Зако­ну 3497-IV від 23.02.2006}

Гла­ва 18
УСИНОВЛЕННЯ

Ста­т­тя 207. Поня­т­тя уси­нов­ле­н­ня

  1. Уси­нов­ле­н­ням є прийня­т­тя уси­нов­лю­ва­чем у свою сім’ю осо­би на пра­вах дочки чи сина, що здій­сне­не на під­ста­ві ріше­н­ня суду, крім випад­ку, перед­ба­че­но­го стат­тею 282 цьо­го Коде­ксу.
  2. Уси­нов­ле­н­ня дити­ни про­ва­ди­ться у її най­ви­щих інте­ре­сах для забез­пе­че­н­ня ста­біль­них та гар­мо­ній­них умов її жит­тя.

Ста­т­тя 208. Осо­ба, яка може бути уси­нов­ле­ною

  1. Уси­нов­ле­ною може бути дити­на (ста­т­тя 6 цьо­го Коде­ксу).
  2. У виня­тко­вих випад­ках суд може поста­но­ви­ти ріше­н­ня про уси­нов­ле­н­ня пов­но­лі­тньої осо­би, яка не має мате­рі, батька або була позбав­ле­на їхньо­го піклу­ва­н­ня.

У цьо­му разі суд бере до ува­ги сімей­ний стан уси­нов­лю­ва­ча, зокре­ма від­су­тність у ньо­го сво­їх дітей, та інші обста­ви­ни, що мають істо­тне зна­че­н­ня.

Ста­т­тя 209. Уси­нов­ле­н­ня дити­ни, яку не забра­ли з поло­го­во­го будин­ку чи під­ки­ну­ли, або яка була зна­йде­на

{Назва стат­ті 209 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3497-IV від 23.02.2006}

  1. Дити­на, поки­ну­та в поло­го­во­му будин­ку, іншо­му закла­ді охо­ро­ни здоров’я або яку від­мо­ви­ли­ся забра­ти з них батьки, інші роди­чі, може бути уси­нов­ле­на після дося­гне­н­ня нею дво­мі­ся­чно­го віку.
  2. Дити­на, яку було під­ки­ну­то чи зна­йде­но, може бути уси­нов­ле­на після спли­ву двох міся­ців з часу її зна­йде­н­ня.

Ста­т­тя 210. Уси­нов­ле­н­ня бра­тів та сестер

  1. Якщо на облі­ку для можли­во­го уси­нов­ле­н­ня пере­бу­ва­ють рідні бра­ти та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх уси­нов­лен­ні.

За наяв­но­сті обста­вин, що мають істо­тне зна­че­н­ня, суд за зго­дою орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня може поста­но­ви­ти ріше­н­ня про уси­нов­ле­н­ня когось із них або уси­нов­ле­н­ня їх різни­ми осо­ба­ми.

  1. Якщо уси­нов­ле­н­ня для дити­ни не є таєм­ним, брат та сестра мають пра­во зна­ти про нове місце її про­жи­ва­н­ня.

Ста­т­тя 211. Осо­би, які можуть бути уси­нов­лю­ва­ча­ми

  1. Уси­нов­лю­ва­чем дити­ни може бути діє­зда­тна осо­ба віком не молод­ша двад­ця­ти одно­го року, за виня­тком, коли уси­нов­лю­вач є роди­чем дити­ни.

{Части­на пер­ша стат­ті 211 в реда­кції Зако­ну 257-VI від 10.04.2008}

  1. Уси­нов­лю­ва­чем може бути осо­ба, що стар­ша за дити­ну, яку вона бажає уси­но­ви­ти, не менш як на п’ятнадцять років.

{Абзац пер­ший части­ни дру­гої стат­ті 211 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 257-VI від 10.04.2008, 3738-VI від 09.09.2011}

У разі уси­нов­ле­н­ня пов­но­лі­тньої осо­би різни­ця у віці не може бути мен­шою, ніж вісім­над­цять років.

  1. Уси­нов­лю­ва­ча­ми можуть бути подруж­жя, а також осо­би, зазна­че­ні у части­нах п’ятій та шостій цієї стат­ті.

Уси­нов­лю­ва­ча­ми не можуть бути осо­би одні­єї ста­ті.

  1. Осо­би, які не пере­бу­ва­ють у шлю­бі між собою, не можуть уси­но­ви­ти одну і ту ж дити­ну.

Якщо такі осо­би про­жи­ва­ють одні­єю сім’єю, суд може поста­но­ви­ти ріше­н­ня про уси­нов­ле­н­ня ними дити­ни.

  1. Якщо дити­на має лише матір, вона не може бути уси­нов­ле­на чоло­ві­ком, з яким її мати не пере­бу­ває у шлю­бі.

Якщо дити­на має лише батька, вона не може бути уси­нов­ле­на жін­кою, з якою він не пере­бу­ває у шлю­бі.

Якщо такі осо­би про­жи­ва­ють одні­єю сім’єю, суд може поста­но­ви­ти ріше­н­ня про уси­нов­ле­н­ня ними дити­ни.

  1. Якщо дити­на має лише матір або лише батька, які у зв’язку з уси­нов­ле­н­ням втра­ча­ють пра­во­вий зв’язок з нею, уси­нов­лю­ва­чем дити­ни може бути один чоло­вік або одна жін­ка.
  2. Кіль­кість дітей, яку може уси­но­ви­ти один уси­нов­лю­вач, не обме­жу­є­ться.

Ста­т­тя 212. Осо­би, які не можуть бути уси­нов­лю­ва­ча­ми

  1. Не можуть бути уси­нов­лю­ва­ча­ми осо­би, які:

1) обме­же­ні у діє­зда­тно­сті;

2) визна­ні неді­є­зда­тни­ми;

3) позбав­ле­ні батьків­ських прав, якщо ці пра­ва не були понов­ле­ні;

4) були уси­нов­лю­ва­ча­ми (опі­ку­на­ми, піклу­валь­ни­ка­ми, при­йом­ни­ми батька­ми, батька­ми-вихо­ва­те­ля­ми) іншої дити­ни, але уси­нов­ле­н­ня було ска­со­ва­но або визна­но недій­сним (було при­пи­не­но опі­ку, піклу­ва­н­ня чи діяль­ність при­йом­ної сім’ї або дитя­чо­го будин­ку сімей­но­го типу) з їхньої вини;

5) пере­бу­ва­ють на облі­ку або на ліку­ван­ні у пси­хо­нев­ро­ло­гі­чно­му чи нар­ко­ло­гі­чно­му диспан­се­рі;

6) злов­жи­ва­ють спир­тни­ми напо­я­ми або нар­ко­ти­чни­ми засо­ба­ми;

7) не мають постій­но­го місця про­жи­ва­н­ня та постій­но­го заро­бі­тку (дохо­ду);

8) стра­жда­ють на хво­ро­би, пере­лік яких затвер­дже­ний цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що забез­пе­чує фор­му­ва­н­ня дер­жав­ної полі­ти­ки у сфе­рі охо­ро­ни здоров’я;

{Пункт 8 части­ни пер­шої стат­ті 212 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5462-VI від 16.10.2012}

9) є іно­зем­ця­ми, які не пере­бу­ва­ють у шлю­бі, крім випад­ків, коли іно­зе­мець є роди­чем дити­ни;

10) були засу­дже­ні за зло­чи­ни про­ти жит­тя і здоров’я, волі, честі та гідно­сті, ста­те­вої сво­бо­ди та ста­те­вої недо­тор­ка­но­сті осо­би, про­ти гро­мад­ської без­пе­ки, гро­мад­сько­го поряд­ку та мораль­но­сті, у сфе­рі обі­гу нар­ко­ти­чних засо­бів, пси­хо­тро­пних речо­вин, їх ана­ло­гів або пре­кур­со­рів, а також за зло­чи­ни, перед­ба­че­ні ста­т­тя­ми 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни, або мають непо­га­ше­ну чи не зня­ту в уста­нов­ле­но­му зако­ном поряд­ку суди­мість за вчи­не­н­ня інших зло­чи­нів;

11) за ста­ном здоров’я потре­бу­ють постій­но­го сто­рон­ньо­го догля­ду;

{Части­ну пер­шу стат­ті 212 допов­не­но пун­ктом 11 згі­дно із Зако­ном 3381-VI від 19.05.2011}

12) є осо­ба­ми без гро­ма­дян­ства;

{Части­ну пер­шу стат­ті 212 допов­не­но пун­ктом 12 згі­дно із Зако­ном 3381-VI від 19.05.2011}

13) пере­бу­ва­ють у шлю­бі з осо­бою, яка від­по­від­но до пун­ктів 3–6, 8 і 10 цієї стат­ті не може бути уси­нов­лю­ва­чем.

{Части­ну пер­шу стат­ті 212 допов­не­но пун­ктом 13 згі­дно із Зако­ном 3381-VI від 19.05.2011}

{Части­на пер­ша стат­ті 212 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 257-VI від 10.04.2008; в реда­кції Зако­ну 1452-VI від 04.06.2009}

  1. Крім осіб, зазна­че­них у части­ні пер­шій цієї стат­ті, не можуть бути уси­нов­лю­ва­ча­ми інші осо­би, інте­ре­си яких супе­ре­чать інте­ре­сам дити­ни.

Ста­т­тя 213. Осо­би, які мають пере­ва­жне перед інши­ми пра­во на уси­нов­ле­н­ня дити­ни

  1. За наяв­но­сті кіль­кох осіб, які вияви­ли бажа­н­ня уси­но­ви­ти одну і ту ж дити­ну, пере­ва­жне пра­во на її уси­нов­ле­н­ня має гро­ма­дя­нин Укра­ї­ни:

1) в сім’ї яко­го вихо­ву­є­ться дити­на;

2) який є чоло­ві­ком мате­рі, дру­жи­ною батька дити­ни, яка уси­нов­лю­є­ться;

3) який уси­нов­лює кіль­кох дітей, які є бра­та­ми, сестра­ми;

4) який є роди­чем дити­ни.

  1. Крім осіб, зазна­че­них у части­ні пер­шій цієї стат­ті, пере­ва­жне пра­во на уси­нов­ле­н­ня дити­ни має подруж­жя.

Ста­т­тя 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбав­ле­них батьків­сько­го піклу­ва­н­ня, які можуть бути уси­нов­ле­ні, пере­да­ні під опі­ку, піклу­ва­н­ня чи на вихо­ва­н­ня в сім’ї гро­ма­дян

{Назва стат­ті 214 в реда­кції Зако­ну 3497-IV від 23.02.2006}

  1. Керів­ни­ки закла­дів, у яких пере­бу­ва­ють діти, які можуть бути уси­нов­ле­ні, пере­да­ні під опі­ку, піклу­ва­н­ня чи на вихо­ва­н­ня в сім’ї гро­ма­дян, слу­жбо­ві осо­би орга­нів опі­ки та піклу­ва­н­ня, а також інші осо­би, яким ста­ло відо­мо про дітей-сиріт і дітей, позбав­ле­них батьків­сько­го піклу­ва­н­ня, зобов’язані про­тя­гом семи робо­чих днів пода­ти інфор­ма­цію про них до від­по­від­них від­ді­лів та управ­лінь район­них, район­них у містах Киє­ві та Сева­сто­по­лі дер­жав­них адмі­ні­стра­цій, вико­нав­чих комі­те­тів міських, район­них у містах рад.

{Части­на пер­ша стат­ті 214 в реда­кції Зако­ну 3497-IV від 23.02.2006}

  1. Район­ні, район­ні в містах Киє­ві та Сева­сто­по­лі дер­жав­ні адмі­ні­стра­ції, вико­нав­чі комі­те­ти міських, район­них у містах рад, якщо не вияви­ло­ся осіб, які бажа­ли б уси­но­ви­ти дити­ну або взя­ти її під опі­ку чи піклу­ва­н­ня, про­тя­гом одно­го міся­ця від дня над­хо­дже­н­ня відо­мо­стей про них зобов’язані пода­ти від­по­від­ну інфор­ма­цію до Ради міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, обла­сних, Київ­ської та Сева­сто­поль­ської міських дер­жав­них адмі­ні­стра­цій.
  2. Рада міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, обла­сні, Київ­ська та Сева­сто­поль­ська міські дер­жав­ні адмі­ні­стра­ції, якщо не вияви­ло­ся осіб, які бажа­ли б уси­но­ви­ти дити­ну або взя­ти її під опі­ку чи піклу­ва­н­ня, про­тя­гом одно­го міся­ця від дня над­хо­дже­н­ня інфор­ма­ції про дітей, які можуть бути уси­нов­ле­ні, пере­да­ють її для цен­тра­лі­зо­ва­но­го облі­ку до цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі уси­нов­ле­н­ня та захи­сту прав дітей.

{Части­на тре­тя стат­ті 214 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 3097-IV від 16.11.2005, 3381-VI від 19.05.2011}

  1. Поря­док здій­сне­н­ня цен­тра­лі­зо­ва­но­го облі­ку дітей-сиріт і дітей, позбав­ле­них батьків­сько­го піклу­ва­н­ня, які можуть бути уси­нов­ле­ні, пере­да­ні під опі­ку, піклу­ва­н­ня чи на вихо­ва­н­ня в сім’ї гро­ма­дян, та поря­док пере­да­чі дітей на уси­нов­ле­н­ня вста­нов­лю­ю­ться Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

{Ста­т­тю 214 допов­не­но части­ною згі­дно із Зако­ном 3497-IV від 23.02.2006}

  1. За неви­ко­на­н­ня вимог, вста­нов­ле­них у части­нах пер­шій — тре­тій цієї стат­ті, пода­н­ня недо­сто­вір­них відо­мо­стей, а також за дії, пов’язані з при­хо­ву­ва­н­ням дити­ни від уси­нов­ле­н­ня, керів­ни­ки закла­дів, у яких пере­бу­ва­ють діти, інші слу­жбо­ві осо­би несуть від­по­від­аль­ність, вста­нов­ле­ну зако­ном.

Ста­т­тя 215. Облік осіб, які бажа­ють уси­но­ви­ти дити­ну

  1. Облік осіб, які бажа­ють уси­но­ви­ти дити­ну, веде­ться від­ді­ла­ми та управ­лі­н­ня­ми район­них, район­них у містах Киє­ві та Сева­сто­по­лі дер­жав­них адмі­ні­стра­цій, вико­нав­чих комі­те­тів міських, район­них у містах рад, на які покла­да­є­ться без­по­се­ре­днє веде­н­ня справ щодо опі­ки та піклу­ва­н­ня, орга­ном вико­нав­чої вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим у сфе­рі сім’ї та дітей, стру­ктур­ни­ми під­роз­ді­ла­ми обла­сних, Київ­ської та Сева­сто­поль­ської міських дер­жав­них адмі­ні­стра­цій, а також цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі уси­нов­ле­н­ня та захи­сту прав дітей, у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

{Части­на пер­ша стат­ті 215 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 3097-IV від 16.11.2005, 3381-VI від 19.05.2011, 5462-VI від 16.10.2012}

  1. Облік гро­ма­дян Укра­ї­ни, які про­жи­ва­ють за межа­ми Укра­ї­ни, та іно­зем­ців, які бажа­ють уси­но­ви­ти дітей, веде­ться виклю­чно цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі уси­нов­ле­н­ня та захи­сту прав дітей, у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

{Части­на дру­га стат­ті 215 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 3097-IV від 16.11.2005, 3497-IV від 23.02.2006; в реда­кції Зако­ну 3381-VI від 19.05.2011}

Ста­т­тя 216. Забо­ро­на посе­ре­дни­цької, комер­цій­ної діяль­но­сті щодо уси­нов­ле­н­ня дітей

  1. Посе­ре­дни­цька, комер­цій­на діяль­ність щодо уси­нов­ле­н­ня дітей, пере­да­н­ня їх під опі­ку, піклу­ва­н­ня чи на вихо­ва­н­ня в сім’ї гро­ма­дян Укра­ї­ни, іно­зем­ців забо­ро­ня­є­ться.

{Части­на пер­ша стат­ті 216 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3381-VI від 19.05.2011}

Ста­т­тя 217. Зго­да батьків на уси­нов­ле­н­ня дити­ни

  1. Уси­нов­ле­н­ня дити­ни здій­сню­є­ться за віль­ною зго­дою її батьків.
  2. Зго­да батьків на уси­нов­ле­н­ня дити­ни має бути без­умов­ною. Уго­да про нада­н­ня уси­нов­лю­ва­чем пла­ти за зго­ду на уси­нов­ле­н­ня дити­ни батькам, опі­ку­нам чи іншим осо­бам, з яки­ми вона про­жи­ває, є нікчем­ною.
  3. Зго­да батьків на уси­нов­ле­н­ня може бути дана ними лише після дося­гне­н­ня дити­ною дво­мі­ся­чно­го віку.
  4. Якщо мати чи батько дити­ни є непов­но­лі­тні­ми, крім їхньої зго­ди на уси­нов­ле­н­ня потрі­бна зго­да їхніх батьків.
  5. Письмо­ва зго­да батьків на уси­нов­ле­н­ня засвід­чу­є­ться нота­рі­у­сом.
  6. Мати, батько дити­ни мають пра­во від­кли­ка­ти свою зго­ду на уси­нов­ле­н­ня до набра­н­ня чин­но­сті ріше­н­ням суду про уси­нов­ле­н­ня.

Ста­т­тя 218. Зго­да дити­ни на уси­нов­ле­н­ня

  1. Для уси­нов­ле­н­ня дити­ни потрі­бна її зго­да, якщо вона дося­гла тако­го віку та рів­ня роз­ви­тку, що може її висло­ви­ти.

{Абзац пер­ший части­ни пер­шої стат­ті 218 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3497-IV від 23.02.2006}

Зго­да дити­ни на її уси­нов­ле­н­ня дає­ться у фор­мі, яка від­по­від­ає її віко­ві та ста­ну здоров’я.

{Абзац дру­гий части­ни пер­шої стат­ті 218 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3497-IV від 23.02.2006}

  1. Дити­на має бути про­ін­фор­мо­ва­на про пра­во­ві наслід­ки уси­нов­ле­н­ня.
  2. Уси­нов­ле­н­ня про­ва­ди­ться без зго­ди дити­ни, якщо вона у зв’язку з віком або ста­ном здоров’я не усві­дом­лює факту уси­нов­ле­н­ня.
  3. Зго­да дити­ни на уси­нов­ле­н­ня не потрі­бна, якщо вона про­жи­ває в сім’ї уси­нов­лю­ва­чів і вва­жає їх сво­ї­ми батька­ми.

Ста­т­тя 219. Уси­нов­ле­н­ня дити­ни без зго­ди батьків

  1. Уси­нов­ле­н­ня дити­ни про­ва­ди­ться без зго­ди батьків, якщо вони:

1) неві­до­мі;

2) визна­ні без­ві­сно від­су­тні­ми;

3) визна­ні неді­є­зда­тни­ми;

4) позбав­ле­ні батьків­ських прав щодо дити­ни, яка уси­нов­лю­є­ться;

5) про­тя­гом двох міся­ців після наро­дже­н­ня дити­ни не забра­ли її на вихо­ва­н­ня до себе в сім’ю та запис про них у Кни­зі реє­стра­ції наро­джень вчи­не­но від­по­від­но до стат­ті 135 цьо­го Коде­ксу.

{Части­ну пер­шу стат­ті 219 допов­не­но пун­ктом 5 згі­дно із Зако­ном 3381-VI від 19.05.2011}

  1. Уси­нов­ле­н­ня дити­ни може бути про­ве­де­но без зго­ди пов­но­лі­тніх батьків, якщо судом буде вста­нов­ле­но, що вони, не про­жи­ва­ю­чи з дити­ною понад шість міся­ців без пова­жних при­чин, не про­яв­ля­ють щодо неї батьків­ської тур­бо­ти та піклу­ва­н­ня, не вихо­ву­ють та не утри­му­ють її.

Ста­т­тя 220. Зго­да дру­го­го з подруж­жя на уси­нов­ле­н­ня дити­ни

  1. На уси­нов­ле­н­ня дити­ни одним із подруж­жя потрі­бна письмо­ва зго­да дру­го­го з подруж­жя, засвід­че­на нота­рі­аль­но.
  2. Уси­нов­ле­н­ня дити­ни може бути про­ве­де­не без зго­ди дру­го­го з подруж­жя, якщо він визна­ний без­ві­сно від­су­тнім, неді­є­зда­тним, а також за наяв­но­сті інших обста­вин, що мають істо­тне зна­че­н­ня.

{Части­ну тре­тю стат­ті 220 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 221. Зго­да опі­ку­на, піклу­валь­ни­ка на уси­нов­ле­н­ня дити­ни

  1. На уси­нов­ле­н­ня дити­ни, над якою вста­нов­ле­но опі­ку або піклу­ва­н­ня, а також на уси­нов­ле­н­ня дити­ни, над батька­ми якої вста­нов­ле­но опі­ку або піклу­ва­н­ня, потрі­бна письмо­ва зго­да опі­ку­на або піклу­валь­ни­ка, неза­ле­жно від зго­ди батьків.
  2. Якщо опі­кун або піклу­валь­ник не дав зго­ди на уси­нов­ле­н­ня дити­ни, така зго­да може бути дана орга­ном опі­ки та піклу­ва­н­ня.
  3. Уси­нов­ле­н­ня може бути про­ве­де­не без зго­ди опі­ку­на, піклу­валь­ни­ка або орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня, якщо суд вста­но­вить, що уси­нов­ле­н­ня дити­ни від­по­від­ає її інте­ре­сам.

Ста­т­тя 222. Зго­да закла­ду охо­ро­ни здоров’я або навчаль­но­го закла­ду на уси­нов­ле­н­ня дити­ни

  1. На уси­нов­ле­н­ня дити­ни, яка не має батьків і пере­бу­ває у закла­ді охо­ро­ни здоров’я або навчаль­но­му закла­ді, потрі­бна письмо­ва зго­да цьо­го закла­ду.

Уси­нов­ле­н­ня може бути про­ве­де­не без зго­ди цьо­го закла­ду, якщо суд вста­но­вить, що уси­нов­ле­н­ня дити­ни від­по­від­ає її інте­ре­сам.

Ста­т­тя 223. Заява про уси­нов­ле­н­ня дити­ни

  1. Осо­ба, яка бажає уси­но­ви­ти дити­ну, подає до суду заяву про уси­нов­ле­н­ня. Пода­н­ня такої заяви через пред­став­ни­ка не допу­ска­є­ться.
  2. Заява про уси­нов­ле­н­ня може бути від­кли­ка­на до набра­н­ня чин­но­сті ріше­н­ням суду про уси­нов­ле­н­ня.

Ста­т­тя 224. Ріше­н­ня суду про уси­нов­ле­н­ня

  1. Суд, поста­нов­ля­ю­чи ріше­н­ня про уси­нов­ле­н­ня дити­ни, вра­хо­вує обста­ви­ни, що мають істо­тне зна­че­н­ня, зокре­ма:

1) стан здоров’я та мате­рі­аль­не ста­но­ви­ще осо­би, яка бажає уси­но­ви­ти дити­ну, її сімей­ний стан та умо­ви про­жи­ва­н­ня, став­ле­н­ня до вихо­ва­н­ня дити­ни;

2) моти­ви, на під­ста­ві яких осо­ба бажає уси­но­ви­ти дити­ну;

3) моти­ви того, чому дру­гий із подруж­жя не бажає бути уси­нов­лю­ва­чем, якщо лише один із подруж­жя подав заяву про уси­нов­ле­н­ня;

4) вза­є­мо­від­по­від­ність осо­би, яка бажає уси­но­ви­ти дити­ну, та дити­ни, а також те, як дов­го ця осо­ба опі­ку­є­ться вже дити­ною;

5) осо­бу дити­ни та стан її здоров’я;

6) став­ле­н­ня дити­ни до осо­би, яка бажає її уси­но­ви­ти.

  1. При дотри­ман­ні всіх умов, вста­нов­ле­них цим Коде­ксом, зда­тно­сті осо­би, яка бажає уси­но­ви­ти дити­ну, забез­пе­чи­ти ста­біль­ні та гар­мо­ній­ні умо­ви для жит­тя дити­ни суд поста­нов­ляє ріше­н­ня, яким ого­ло­шує цю осо­бу уси­нов­лю­ва­чем дити­ни.
  2. Суд не може від­мо­ви­ти осо­бі в уси­нов­лен­ні на тій під­ста­ві, що вона вже має або може наро­ди­ти дити­ну.
  3. Суд, поста­нов­ля­ю­чи ріше­н­ня про уси­нов­ле­н­ня пов­но­лі­тньої осо­би, вра­хо­вує моти­ви, на під­ста­ві яких осо­би бажа­ють уси­нов­ле­н­ня, можли­вість їхньо­го спіль­но­го про­жи­ва­н­ня, їхній сімей­ний стан та стан здоров’я, а також інші обста­ви­ни, що мають істо­тне зна­че­н­ня.

Ста­т­тя 225. Момент здій­сне­н­ня уси­нов­ле­н­ня

  1. Уси­нов­ле­н­ня вва­жа­є­ться здій­сне­ним у день набра­н­ня чин­но­сті ріше­н­ням суду про уси­нов­ле­н­ня.

{Части­ну дру­гу стат­ті 225 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 2398-VI від 01.07.2010}

Ста­т­тя 226. Пра­во на таєм­ни­цю уси­нов­ле­н­ня

  1. Осо­ба має пра­во на таєм­ни­цю пере­бу­ва­н­ня на облі­ку тих, хто бажає уси­но­ви­ти дити­ну, пошу­ку дити­ни для уси­нов­ле­н­ня, пода­н­ня заяви про уси­нов­ле­н­ня та її роз­гля­ду, ріше­н­ня суду про уси­нов­ле­н­ня.
  2. Дити­на, яка уси­нов­ле­на, має пра­во на таєм­ни­цю, в тому числі і від неї самої, факту її уси­нов­ле­н­ня.
  3. Осо­ба, яка була уси­нов­ле­на, має пра­во після дося­гне­н­ня нею чотир­над­ця­ти років на одер­жа­н­ня інфор­ма­ції щодо сво­го уси­нов­ле­н­ня.

Ста­т­тя 227. Пра­во на при­хо­ва­н­ня факту уси­нов­ле­н­ня від дити­ни, яка уси­нов­ле­на

  1. Уси­нов­лю­вач має пра­во при­хо­ву­ва­ти факт уси­нов­ле­н­ня від дити­ни, яка ним уси­нов­ле­на, і вима­га­ти неро­зго­ло­ше­н­ня цієї інфор­ма­ції осо­ба­ми, яким ста­ло відо­мо про неї як до, так і після дося­гне­н­ня дити­ною пов­но­лі­т­тя.
  2. Уси­нов­лю­вач має пра­во при­хо­ву­ва­ти від дити­ни факт її уси­нов­ле­н­ня, якщо роз­кри­т­тя таєм­ни­ці уси­нов­ле­н­ня може зав­да­ти шко­ди її інте­ре­сам.
  3. Якщо уси­нов­лю­є­ться дити­на, яка не дося­гла семи років, слу­жбо­ві осо­би при вияв­лен­ні її зго­ди на уси­нов­ле­н­ня зобов’язані вжи­ва­ти захо­дів щодо забез­пе­че­н­ня таєм­ни­ці уси­нов­ле­н­ня від самої дити­ни.

Ста­т­тя 228. Забез­пе­че­н­ня таєм­ни­ці уси­нов­ле­н­ня

  1. Осо­би, яким у зв’язку з вико­на­н­ням слу­жбо­вих обов’язків досту­пна інфор­ма­ція щодо уси­нов­ле­н­ня (пере­бу­ва­н­ня осіб, які бажа­ють уси­но­ви­ти дити­ну, на облі­ку, пошук ними дити­ни для уси­нов­ле­н­ня, пода­н­ня заяви про уси­нов­ле­н­ня, роз­гляд спра­ви про уси­нов­ле­н­ня, здій­сне­н­ня нагля­ду за дотри­ма­н­ням прав уси­нов­ле­ної дити­ни тощо), а також інші осо­би, яким став відо­мий факт уси­нов­ле­н­ня, зобов’язані не роз­го­ло­шу­ва­ти її, зокре­ма і тоді, коли уси­нов­ле­н­ня для самої дити­ни не є таєм­ним.

{Части­на пер­ша стат­ті 228 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3497-IV від 23.02.2006}

  1. Відо­мо­сті про уси­нов­ле­н­ня вида­ю­ться судом лише за зго­дою уси­нов­лю­ва­ча, крім випад­ків, коли такі відо­мо­сті потрі­бні пра­во­охо­рон­ним орга­нам, суду у зв’язку з цивіль­ною спра­вою чи кри­мі­наль­ним про­ва­дже­н­ням.

{Части­на дру­га стат­ті 228 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 4652-VI від 13.04.2012}

  1. Таєм­ни­ця уси­нов­ле­н­ня забез­пе­чу­є­ться також від­по­від­но до ста­тей 229–231 цьо­го Коде­ксу.
  2. Осо­би, які роз­го­ло­си­ли таєм­ни­цю уси­нов­ле­н­ня, несуть від­по­від­аль­ність, вста­нов­ле­ну зако­ном.

Ста­т­тя 229. Пра­во уси­нов­лю­ва­ча бути запи­са­ним матір’ю, батьком дити­ни

  1. Осо­ба, яка пода­ла заяву про уси­нов­ле­н­ня, може вияви­ти бажа­н­ня бути запи­са­ною у Кни­зі реє­стра­ції наро­джень матір’ю, батьком дити­ни або пов­но­лі­тньої осо­би.
  2. Якщо уси­нов­лю­є­ться дити­на, яка дося­гла семи років, то для запи­су уси­нов­лю­ва­ча матір’ю, батьком потрі­бна зго­да дити­ни, крім випад­ку, перед­ба­че­но­го части­ною четвер­тою стат­ті 218 цьо­го Коде­ксу.
  3. Суд задо­воль­няє таку заяву уси­нов­лю­ва­ча у рішен­ні про уси­нов­ле­н­ня, якщо це від­по­від­ає інте­ре­сам дити­ни.

Ста­т­тя 230. Пра­во уси­нов­лю­ва­ча на змі­ну відо­мо­стей про місце наро­дже­н­ня та дату наро­дже­н­ня дити­ни

  1. Осо­ба, яка пода­ла заяву про уси­нов­ле­н­ня, може вияви­ти бажа­н­ня змі­ни­ти відо­мо­сті про місце наро­дже­н­ня та дату наро­дже­н­ня дити­ни.
  2. Дата наро­дже­н­ня дити­ни може бути змі­не­на не більш як на шість міся­ців.
  3. У рішен­ні про уси­нов­ле­н­ня суд змі­нює відо­мо­сті про місце наро­дже­н­ня та дату наро­дже­н­ня дити­ни, якщо це від­по­від­ає її інте­ре­сам.

Ста­т­тя 231. Змі­на прі­зви­ща, іме­ні та по батько­ві осо­би, яка уси­нов­ле­на

  1. Якщо уси­нов­лю­ва­ча­ми є одно­ча­сно жін­ка та чоло­вік і якщо вони запи­су­ю­ться батька­ми дити­ни, від­по­від­но змі­ню­ю­ться прі­зви­ще та по батько­ві дити­ни.

За заявою уси­нов­лю­ва­чів може бути змі­не­но ім’я дити­ни. Для такої змі­ни потрі­бна зго­да дити­ни. Така зго­да не вима­га­є­ться, якщо дити­на живе в сім’ї уси­нов­лю­ва­чів і зви­кла до ново­го іме­ні.

  1. Якщо уси­нов­лю­вач запи­су­є­ться батьком дити­ни, від­по­від­но змі­ню­є­ться по батько­ві дити­ни.
  2. Якщо уси­нов­лю­є­ться пов­но­лі­тня осо­ба, її прі­зви­ще, ім’я та по батько­ві можуть бути змі­не­ні у зв’язку з уси­нов­ле­н­ням за заявою уси­нов­лю­ва­ча та уси­нов­ле­ної осо­би.
  3. Про змі­ни, перед­ба­че­ні у цій стат­ті, суд зазна­чає у рішен­ні про уси­нов­ле­н­ня.

Ста­т­тя 232. Пра­во­ві наслід­ки уси­нов­ле­н­ня

  1. З момен­ту здій­сне­н­ня уси­нов­ле­н­ня при­пи­ня­ю­ться осо­би­сті та май­но­ві пра­ва і обов’язки між батька­ми та осо­бою, яка уси­нов­ле­на, а також між нею та інши­ми її роди­ча­ми за похо­дже­н­ням.

При уси­нов­лен­ні дити­ни одні­єю осо­бою ці пра­ва та обов’язки можуть бути збе­ре­же­ні за бажа­н­ням мате­рі, якщо уси­нов­лю­ва­чем є чоло­вік, або за бажа­н­ням батька, якщо уси­нов­лю­ва­чем є жін­ка.

  1. Якщо після смер­ті одно­го з батьків дити­ни або розір­ва­н­ня шлю­бу з осо­бою, визна­ною судом неді­є­зда­тною, дру­гий з батьків дити­ни всту­пив у повтор­ний шлюб і його дру­жи­на, чоло­вік у повтор­но­му шлю­бі бажа­ють уси­но­ви­ти дити­ну, баба, дід дити­ни з боку того з батьків, хто помер або визна­ний неді­є­зда­тним, рідні бра­ти, сестри дити­ни мають пра­во пода­ти до суду заяву про збе­ре­же­н­ня між ними та дити­ною, яку уси­нов­лю­ють, пра­во­во­го зв’язку.

{Абзац пер­ший части­ни дру­гої стат­ті 232 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Суд роз­гля­дає таку заяву одно­ча­сно із заявою про уси­нов­ле­н­ня і задо­воль­няє її, якщо це від­по­від­ає інте­ре­сам дити­ни.

  1. З момен­ту уси­нов­ле­н­ня вини­ка­ють вза­єм­ні осо­би­сті немай­но­ві та май­но­ві пра­ва і обов’язки між осо­бою, яка уси­нов­ле­на (а в май­бу­тньо­му — між її дітьми, вну­ка­ми), та уси­нов­лю­ва­чем і його роди­ча­ми за похо­дже­н­ням.
  2. Уси­нов­ле­н­ня надає уси­нов­лю­ва­че­ві пра­ва і накла­дає на ньо­го обов’язки щодо дити­ни, яку він уси­но­вив, у тако­му ж обся­зі, який мають батьки щодо дити­ни.
  3. Уси­нов­ле­н­ня надає осо­бі, яку уси­нов­ле­но, пра­ва і накла­дає на неї обов’язки щодо уси­нов­лю­ва­ча у тако­му ж обся­зі, який має дити­на щодо сво­їх батьків.

Ста­т­тя 233. Вне­се­н­ня змін до акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня дити­ни, яка уси­нов­ле­на

  1. На під­ста­ві ріше­н­ня суду про уси­нов­ле­н­ня в акто­вий запис про наро­дже­н­ня дити­ни або пов­но­лі­тньої осо­би, скла­де­ний орга­на­ми дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну Укра­ї­ни, орган дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну вно­сить від­по­від­ні змі­ни і видає нове Сві­до­цтво про наро­дже­н­ня з ура­ху­ва­н­ням цих змін.

{Абзац пер­ший части­ни пер­шої стат­ті 233 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2398-VI від 01.07.2010}

Сві­до­цтво про наро­дже­н­ня, що було вида­не рані­ше, ану­лю­є­ться.

Ста­т­тя 234. Збе­ре­же­н­ня прав дити­ни, які вона мала до уси­нов­ле­н­ня

  1. Дити­на, яка уси­нов­ле­на, збе­рі­гає пра­ва на пен­сію, інші соці­аль­ні випла­ти, а також на від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди у зв’язку з втра­тою году­валь­ни­ка, які вона мала до уси­нов­ле­н­ня.

Ста­т­тя 235. Нагляд за дотри­ма­н­ням прав дити­ни, яка уси­нов­ле­на

  1. Орган опі­ки та піклу­ва­н­ня здій­снює нагляд за дотри­ма­н­ням прав дітей, які уси­нов­ле­ні і про­жи­ва­ють в Укра­ї­ні.
  2. Нагляд за дотри­ма­н­ням прав дити­ни, яка уси­нов­ле­на, здій­сню­є­ться до дося­гне­н­ня нею пов­но­лі­т­тя.

Ста­т­тя 236. Недій­сність уси­нов­ле­н­ня

  1. Уси­нов­ле­н­ня визна­є­ться недій­сним за ріше­н­ням суду, якщо воно було про­ве­де­не без зго­ди дити­ни та батьків, якщо така зго­да була необ­хі­дною.
  2. Уси­нов­ле­н­ня визна­є­ться недій­сним за ріше­н­ням суду, якщо уси­нов­лю­вач не бажав наста­н­ня прав та обов’язків, які вини­ка­ють у резуль­та­ті уси­нов­ле­н­ня (фіктив­не уси­нов­ле­н­ня).
  3. Уси­нов­ле­н­ня може бути визна­не недій­сним за ріше­н­ням суду, якщо воно було про­ве­де­не на під­ста­ві під­ро­бле­них доку­мен­тів.
  4. Уси­нов­ле­н­ня може бути визна­не недій­сним за ріше­н­ням суду у разі від­су­тно­сті зго­ди на уси­нов­ле­н­ня осіб, зазна­че­них у ста­т­тях 220–222 цьо­го Коде­ксу.
  5. Якщо одним із подруж­жя уси­нов­ле­на дити­на дру­го­го з подруж­жя, уси­нов­ле­н­ня може бути визна­не недій­сним за ріше­н­ням суду, якщо буде вста­нов­ле­но, що на момент уси­нов­ле­н­ня дру­гий із подруж­жя не мав намі­ру про­дов­жу­ва­ти з ним шлю­бні від­но­си­ни.

Ста­т­тя 237. Пра­во­ві наслід­ки визна­н­ня уси­нов­ле­н­ня недій­сним

  1. Уси­нов­ле­н­ня, визна­не недій­сним, ану­лю­є­ться з момен­ту його здій­сне­н­ня.
  2. У разі визна­н­ня уси­нов­ле­н­ня недій­сним при­пи­ня­ю­ться пра­ва та обов’язки, які вини­кли рані­ше і вста­нов­ле­ні зако­ном для уси­нов­лю­ва­ча, його роди­чів та уси­нов­ле­ної дити­ни.
  3. У разі визна­н­ня уси­нов­ле­н­ня недій­сним від­нов­лю­ю­ться пра­ва та обов’язки між дити­ною, її батька­ми та інши­ми роди­ча­ми за похо­дже­н­ням.
  4. У разі визна­н­ня уси­нов­ле­н­ня недій­сним дити­на, яка не дося­гла чотир­над­ця­ти років, за бажа­н­ням батьків або інших роди­чів пере­да­є­ться їм.

У разі визна­н­ня уси­нов­ле­н­ня недій­сним щодо дити­ни, яка дося­гла чотир­над­ця­ти років, місце її подаль­шо­го про­жи­ва­н­ня визна­ча­є­ться за її зго­дою.

У разі якщо пере­да­н­ня дити­ни батькам або іншим роди­чам немо­жли­ве, вона пере­да­є­ться на опі­ку­ва­н­ня орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня.

{Части­на четвер­та стат­ті 237 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. У разі визна­н­ня уси­нов­ле­н­ня недій­сним від­нов­лю­ю­ться прі­зви­ще, ім’я та по батько­ві дити­ни, які вона мала до уси­нов­ле­н­ня.

За бажа­н­ням дити­ни вона має пра­во нада­лі іме­ну­ва­ти­ся прі­зви­щем, ім’ям та по батько­ві, які вона одер­жа­ла у зв’язку з уси­нов­ле­н­ням.

  1. Суд може поста­но­ви­ти ріше­н­ня про стя­гне­н­ня алі­мен­тів на дити­ну з осо­би, яка була її уси­нов­лю­ва­чем, на строк не більш як два роки, якщо дити­на не має батьків або батьки не мають змо­ги її утри­му­ва­ти, за умо­ви, що уси­нов­лю­вач може нада­ва­ти мате­рі­аль­ну допо­мо­гу.

Ста­т­тя 238. Ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня

  1. Уси­нов­ле­н­ня може бути ска­со­ва­не за ріше­н­ням суду, якщо:

1) воно супе­ре­чить інте­ре­сам дити­ни, не забез­пе­чує їй сімей­но­го вихо­ва­н­ня;

2) дити­на стра­ждає недо­ум­ством, на пси­хі­чну чи іншу тяж­ку неви­лі­ков­ну хво­ро­бу, про що уси­нов­лю­вач не знав і не міг зна­ти на час уси­нов­ле­н­ня;

3) між уси­нов­лю­ва­чем і дити­ною скла­ли­ся, неза­ле­жно від волі уси­нов­лю­ва­ча, сто­сун­ки, які роблять немо­жли­ви­ми їхнє спіль­не про­жи­ва­н­ня і вико­на­н­ня уси­нов­лю­ва­чем сво­їх батьків­ських обов’язків.

  1. Ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня не допу­ска­є­ться після дося­гне­н­ня дити­ною пов­но­лі­т­тя.

Уси­нов­ле­н­ня може бути ска­со­ва­не після дося­гне­н­ня дити­ною пов­но­лі­т­тя, якщо про­ти­прав­на пове­дін­ка уси­нов­ле­но­го, уси­нов­лю­ва­ча загро­жує жит­тю, здоров’ю уси­нов­лю­ва­ча, уси­нов­ле­но­го або інших чле­нів сім’ї.

  1. Уси­нов­ле­н­ня пов­но­лі­тньої осо­би може бути ска­со­ва­но судом за вза­єм­ною зго­дою уси­нов­лю­ва­ча і уси­нов­ле­но­го або на вимо­гу одно­го з них, якщо сімей­ні від­но­си­ни між ними не скла­ли­ся.
  2. Уси­нов­ле­н­ня ска­со­ву­є­ться від дня набра­н­ня чин­но­сті ріше­н­ням суду.

Ста­т­тя 239. Пра­во­ві наслід­ки ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня

  1. У разі ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня при­пи­ня­ю­ться на май­бу­тнє пра­ва та обов’язки, що вини­кли у зв’язку з уси­нов­ле­н­ням між дити­ною та уси­нов­лю­ва­чем і його роди­ча­ми.
  2. У разі ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня від­нов­лю­ю­ться пра­ва та обов’язки між дити­ною та її батька­ми, інши­ми роди­ча­ми за похо­дже­н­ням.
  3. У разі ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня дити­на пере­да­є­ться за бажа­н­ням батьків або інших роди­чів їм, а якщо це немо­жли­во, — вона пере­да­є­ться на опі­ку­ва­н­ня орга­но­ві опі­ки та піклу­ва­н­ня.
  4. У разі ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня з під­ста­ви, зазна­че­ної у пун­кті 1 части­ни пер­шої стат­ті 238 цьо­го Коде­ксу, якщо дити­на не пере­да­є­ться батькам, за нею збе­рі­га­є­ться пра­во на про­жи­ва­н­ня у житло­во­му при­мі­щен­ні, в яко­му вона про­жи­ва­ла після уси­нов­ле­н­ня.
  5. У разі ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня дити­на має пра­во на збе­ре­же­н­ня прі­зви­ща, іме­ні та по батько­ві, які вона одер­жа­ла у зв’язку з уси­нов­ле­н­ням. За бажа­н­ням дити­ни їй при­сво­ю­є­ться прі­зви­ще, ім’я, по батько­ві, які вона мала до уси­нов­ле­н­ня.
  6. У разі ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня з під­ста­ви, зазна­че­ної у пун­кті 1 части­ни пер­шої стат­ті 238 цьо­го Коде­ксу, якщо дити­на не пере­да­є­ться батькам, суд може поста­но­ви­ти ріше­н­ня про стя­гне­н­ня алі­мен­тів на дити­ну з осо­би, яка була її уси­нов­лю­ва­чем, за умо­ви, що остан­ній може нада­ва­ти мате­рі­аль­ну допо­мо­гу.

Ста­т­тя 240. Осо­би, які мають пра­во на звер­не­н­ня до суду з позо­вом про ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня або визна­н­ня уси­нов­ле­н­ня недій­сним

  1. Пра­во на звер­не­н­ня до суду з позо­вом про ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня чи визна­н­ня його недій­сним мають батьки, уси­нов­лю­вач, опі­кун, піклу­валь­ник, орган опі­ки та піклу­ва­н­ня, про­ку­рор, а також уси­нов­ле­на дити­на, яка дося­гла чотир­над­ця­ти років.

Ста­т­тя 241. Поря­док понов­ле­н­ня акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня у разі визна­н­ня уси­нов­ле­н­ня недій­сним або ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня

  1. Після набра­н­ня чин­но­сті ріше­н­ням суду про визна­н­ня уси­нов­ле­н­ня недій­сним або ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня суд у міся­чний строк зобов’язаний наді­сла­ти копію ріше­н­ня до орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну за місцем реє­стра­ції наро­дже­н­ня дити­ни.
  2. Орган дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну на під­ста­ві ріше­н­ня суду про ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня або визна­н­ня його недій­сним вно­сить від­по­від­ні змі­ни до акто­во­го запи­су про наро­дже­н­ня дити­ни.

Ста­т­тя 242. Позбав­ле­н­ня уси­нов­лю­ва­ча батьків­ських прав

  1. Якщо уси­нов­лю­вач був запи­са­ний матір’ю, батьком уси­нов­ле­ної ним дити­ни, він може бути позбав­ле­ний батьків­ських прав за наяв­но­сті під­став, вста­нов­ле­них у стат­ті 164 цьо­го Коде­ксу.
  2. У разі позбав­ле­н­ня уси­нов­лю­ва­ча батьків­ських прав наста­ють наслід­ки, вста­нов­ле­ністат­тею 166 цьо­го Коде­ксу. У разі смер­ті уси­нов­лю­ва­ча, позбав­ле­но­го батьків­ських прав, дити­на одер­жує пра­во на спад­ку­ва­н­ня на загаль­них під­ста­вах.
  3. Батьків­ські пра­ва уси­нов­лю­ва­ча можуть бути понов­ле­ні від­по­від­но до поло­жень стат­ті 169 цьо­го Коде­ксу.
Сімей­ний адво­катотри­ма­ти кон­суль­та­цію
0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...