Господарський кодекс України

Пред­став­ни­цтво у Госпо­дар­сько­му судіпослу­ги адво­ка­та

Гла­ва 23
ВИЗНАННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦТВА БАНКРУТОМ

Ста­т­тя 209. Неспро­мо­жність суб’єкта під­при­єм­ни­цтва

  1. У разі незда­тно­сті суб’єкта під­при­єм­ни­цтва після наста­н­ня вста­нов­ле­но­го стро­ку вико­на­ти свої гро­шо­ві зобов’язання перед інши­ми осо­ба­ми, тери­то­рі­аль­ною гро­ма­дою або дер­жа­вою іна­кше як через від­нов­ле­н­ня його пла­то­спро­мо­жно­сті цей суб’єкт (бор­жник) від­по­від­но до части­ни четвер­тої стат­ті 205 цьо­го Коде­ксу визна­є­ться неспро­мо­жним.
  2. Незда­тність бор­жни­ка від­но­ви­ти свою пла­то­спро­мо­жність та задо­воль­ни­ти визна­ні судом вимо­ги кре­ди­то­рів іна­кше як через засто­су­ва­н­ня визна­че­ної судом лікві­да­цій­ної про­це­ду­ри вва­жа­є­ться бан­крут­ством.
  3. Суб’єктом бан­крут­ства (далі — бан­кру­том) може бути лише суб’єкт під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті. Не можуть бути визна­ні бан­кру­том казен­ні під­при­єм­ства.

{Части­на тре­тя стат­ті 209 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2424-IV від 04.02.2005}

  1. Щодо бан­крут­ства дер­жав­них комер­цій­них під­при­ємств зако­ном перед­ба­ча­ю­ться дода­тко­ві вимо­ги та гаран­тії пра­ва вла­сно­сті Укра­їн­сько­го наро­ду.

Ста­т­тя 210. Кре­ди­то­ри непла­то­спро­мо­жних бор­жни­ків

  1. Кре­ди­то­ра­ми непла­то­спро­мо­жних бор­жни­ків є юри­ди­чні або фізи­чні осо­би, а також орга­ни дохо­дів і збо­рів та інші дер­жав­ні орга­ни, які мають під­твер­дже­ні у вста­нов­ле­но­му поряд­ку доку­мен­та­ми вимо­ги щодо гро­шо­вих зобов’язань до бор­жни­ка.

{Части­на пер­ша стат­ті 210 в реда­кції Зако­ну 4212-VI від 22.12.2011}

  1. У разі якщо до одно­го бор­жни­ка мають гро­шо­ві вимо­ги одно­ча­сно два або біль­ше кре­ди­то­рів, вони утво­рю­ють збо­ри (комі­тет) кре­ди­то­рів від­по­від­но до вимог зако­ну.

Ста­т­тя 211. Захо­ди щодо запо­бі­га­н­ня бан­крут­ству суб’єктів під­при­єм­ни­цтва

  1. Заснов­ни­ки (уча­сни­ки) суб’єкта під­при­єм­ни­цтва, вла­сник май­на, орга­ни дер­жав­ної вла­ди та орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, наді­ле­ні госпо­дар­ською ком­пе­тен­ці­єю, у межах сво­їх пов­но­ва­жень зобов’язані вжи­ва­ти своє­ча­сних захо­дів щодо запо­бі­га­н­ня його бан­крут­ству.
  2. Вла­сни­ки май­на дер­жав­но­го (кому­наль­но­го) або при­ва­тно­го під­при­єм­ства, заснов­ни­ки (уча­сни­ки) суб’єкта під­при­єм­ни­цтва, що виявив­ся непла­то­спро­мо­жним бор­жни­ком, кре­ди­то­ри та інші осо­би в межах захо­дів щодо запо­бі­га­н­ня бан­крут­ству вка­за­но­го суб’єкта можуть пода­ти йому фінан­со­ву допо­мо­гу в роз­мі­рі, доста­тньо­му для пога­ше­н­ня його зобов’язань перед кре­ди­то­ра­ми, вклю­ча­ю­чи зобов’язання щодо спла­ти пода­тків, збо­рів (обов’язкових пла­те­жів), та від­нов­ле­н­ня пла­то­спро­мо­жно­сті цьо­го суб’єкта (досу­до­ва сана­ція).
  3. Пода­н­ня фінан­со­вої допо­мо­ги бор­жни­ку перед­ба­чає його обов’язок взя­ти на себе від­по­від­ні зобов’язання перед осо­ба­ми, які пода­ли допо­мо­гу, в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном.
  4. Досу­до­ва сана­ція дер­жав­них під­при­ємств здій­сню­є­ться за раху­нок бюдже­тних коштів, обсяг яких вста­нов­лю­є­ться зако­ном про Дер­жав­ний бюджет Укра­ї­ни. Умо­ви про­ве­де­н­ня досу­до­вої сана­ції дер­жав­них під­при­ємств за раху­нок інших дже­рел фінан­су­ва­н­ня пого­джу­ю­ться з орга­ном, наді­ле­ним госпо­дар­ською ком­пе­тен­ці­єю щодо бор­жни­ка, у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 212. Про­це­ду­ри, що засто­со­ву­ю­ться до непла­то­спро­мо­жно­го бор­жни­ка

  1. У випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном, щодо непла­то­спро­мо­жно­го бор­жни­ка засто­со­ву­ю­ться такі про­це­ду­ри:

роз­по­ря­дже­н­ня май­ном бор­жни­ка;

миро­ва уго­да;

сана­ція (від­нов­ле­н­ня пла­то­спро­мо­жно­сті) бор­жни­ка;

лікві­да­ція бан­кру­та.

  1. Сана­ція бор­жни­ка або лікві­да­ція бан­кру­та здій­сню­є­ться з дотри­ма­н­ням вимог анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тно­го зако­но­дав­ства.
  2. З дня вине­се­н­ня ухва­ли про пору­ше­н­ня про­ва­дже­н­ня у спра­ві про бан­крут­ство реор­га­ні­за­ція юри­ди­чної осо­би — бор­жни­ка вла­сни­ком (упов­но­ва­же­ним ним орга­ном), а також пере­да­ча май­на бор­жни­ка в ста­ту­тний капі­тал допу­ска­ю­ться лише у випад­ках та поряд­ку, перед­ба­че­них зако­ном.

Ста­т­тя 213. Май­но­ві акти­ви непла­то­спро­мо­жно­го бор­жни­ка

  1. З метою вре­гу­лю­ва­н­ня забор­го­ва­но­сті непла­то­спро­мо­жно­го бор­жни­ка у про­це­ду­рах, зазна­че­них у стат­ті 212 цьо­го Коде­ксу, вико­ри­сто­ву­ю­ться май­но­ві акти­ви, які нале­жать йому на під­ста­ві речо­вих та зобов’язальних прав, а також пра­ва інте­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті.
  2. До скла­ду лікві­да­цій­ної маси вклю­ча­ю­ться також май­но­ві акти­ви осіб, які від­по­від­а­ють за зобов’язаннями непла­то­спро­мо­жно­го бор­жни­ка від­по­від­но до зако­ну або уста­нов­чих доку­мен­тів бор­жни­ка.

Ста­т­тя 214. Дер­жав­на полі­ти­ка з питань бан­крут­ства

  1. Дер­жав­ну полі­ти­ку щодо запо­бі­га­н­ня бан­крут­ству, забез­пе­че­н­ня умов реа­лі­за­ції про­це­дур від­нов­ле­н­ня пла­то­спро­мо­жно­сті суб’єкта під­при­єм­ни­цтва або визна­н­ня його бан­кру­том щодо дер­жав­них під­при­ємств та під­при­ємств, у ста­ту­тно­му капі­та­лі яких час­тка дер­жав­ної вла­сно­сті пере­ви­щує двад­цять п’ять від­со­тків, а також суб’єктів під­при­єм­ни­цтва інших форм вла­сно­сті у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном, здій­снює цен­траль­ний орган вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі бан­крут­ства.

{Части­на пер­ша стат­ті 214 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5463-VI від 16.10.2012}

  1. Цен­траль­ний орган вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі бан­крут­ства, спри­яє ство­рен­ню орга­ні­за­цій­них, еко­но­мі­чних та інших умов, необ­хі­дних для реа­лі­за­ції про­це­дур від­нов­ле­н­ня пла­то­спро­мо­жно­сті суб’єктів під­при­єм­ни­цтва — бор­жни­ків або визна­н­ня їх бан­кру­та­ми. Пов­но­ва­же­н­ня цен­траль­но­го орга­ну вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі бан­крут­ства, визна­ча­ю­ться зако­ном.

{Части­на дру­га стат­ті 214 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5463-VI від 16.10.2012}

  1. Про­це­ду­ри щодо непла­то­спро­мо­жних бор­жни­ків, перед­ба­че­ні цим Коде­ксом, не засто­со­ву­ю­ться до казен­них під­при­ємств. До дер­жав­них під­при­ємств, які від­по­від­но до зако­ну не під­ля­га­ють при­ва­ти­за­ції, вка­за­ні про­це­ду­ри засто­со­ву­ю­ться в части­ні сана­ції чи лікві­да­ції лише після виклю­че­н­ня їх у вста­нов­ле­но­му поряд­ку з пере­лі­ку об’єктів, що не під­ля­га­ють при­ва­ти­за­ції.
  2. У випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном, не засто­со­ву­ю­ться про­це­ду­ри бан­крут­ства щодо кому­наль­них під­при­ємств.
  3. Щодо окре­мих кате­го­рій суб’єктів під­при­єм­ни­цтва зако­ном можуть бути визна­че­ні осо­бли­во­сті регу­лю­ва­н­ня від­но­син, пов’язаних з бан­крут­ством.
  4. Від­но­си­ни, пов’язані з бан­крут­ством, уча­сни­ка­ми яких є іно­зем­ні кре­ди­то­ри, регу­лю­ю­ться зако­но­дав­ством Укра­ї­ни з ура­ху­ва­н­ням від­по­від­них поло­жень між­на­ро­дних дого­во­рів, зго­ду на обов’язковість яких нада­но Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 215. Від­по­від­аль­ність за пору­ше­н­ня зако­но­дав­ства про бан­крут­ство

  1. У випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном, суб’єкт під­при­єм­ни­цтва — бор­жник, його заснов­ни­ки (уча­сни­ки), вла­сник май­на, а також інші осо­би несуть юри­ди­чну від­по­від­аль­ність за пору­ше­н­ня вимог зако­но­дав­ства про бан­крут­ство, зокре­ма фіктив­не бан­крут­ство, при­хо­ву­ва­н­ня бан­крут­ства або уми­сне дове­де­н­ня до бан­крут­ства.
  2. Фіктив­ним бан­крут­ством визна­є­ться заві­до­мо неправ­ди­ва заява суб’єкта під­при­єм­ни­цтва до суду про незда­тність вико­на­ти зобов’язання перед кре­ди­то­ра­ми та дер­жа­вою. Вста­но­вив­ши факт фіктив­но­го бан­крут­ства, тоб­то факти­чну пла­то­спро­мо­жність бор­жни­ка, суд від­мов­ляє бор­жни­ко­ві у задо­во­лен­ні заяви про визна­н­ня бан­кру­том і засто­со­вує сан­кції, перед­ба­че­ні зако­ном.
  3. Уми­сним бан­крут­ством визна­є­ться стій­ка непла­то­спро­мо­жність суб’єкта під­при­єм­ни­цтва, викли­ка­на ціле­спря­мо­ва­ни­ми дія­ми вла­сни­ка май­на або поса­до­вої осо­би суб’єкта під­при­єм­ни­цтва, якщо це завда­ло істо­тної мате­рі­аль­ної шко­ди інте­ре­сам дер­жа­ви, суспіль­ства або інте­ре­сам кре­ди­то­рів, що охо­ро­ня­ю­ться зако­ном.
  4. При­хо­ву­ва­н­ня бан­крут­ства, фіктив­не бан­крут­ство або уми­сне дове­де­н­ня до бан­крут­ства, а також непра­во­мір­ні дії у про­це­ду­рах непла­то­спро­мо­жно­сті, пов’язані з роз­по­ря­дже­н­ням май­ном бор­жни­ка, що завда­ли істо­тної шко­ди інте­ре­сам кре­ди­то­рів та дер­жа­ви, тягнуть за собою кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність вин­них осіб від­по­від­но до зако­ну.

Роз­діл V
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Гла­ва 24
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН

Ста­т­тя 216. Госпо­дар­сько-пра­во­ва від­по­від­аль­ність уча­сни­ків госпо­дар­ських від­но­син

  1. Уча­сни­ки госпо­дар­ських від­но­син несуть госпо­дар­сько-пра­во­ву від­по­від­аль­ність за пра­во­по­ру­ше­н­ня у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня шля­хом засто­су­ва­н­ня до пра­во­по­ру­шни­ків госпо­дар­ських сан­кцій на під­ста­вах і в поряд­ку, перед­ба­че­них цим Коде­ксом, інши­ми зако­на­ми та дого­во­ром.
  2. Засто­су­ва­н­ня госпо­дар­ських сан­кцій повин­но гаран­ту­ва­ти захист прав і закон­них інте­ре­сів гро­ма­дян, орга­ні­за­цій та дер­жа­ви, в тому числі від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків уча­сни­кам госпо­дар­ських від­но­син, зав­да­них вна­слі­док пра­во­по­ру­ше­н­ня, та забез­пе­чу­ва­ти пра­во­по­ря­док у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня.
  3. Госпо­дар­сько-пра­во­ва від­по­від­аль­ність базу­є­ться на прин­ци­пах, згі­дно з яки­ми:

потер­пі­ла сто­ро­на має пра­во на від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків неза­ле­жно від того, чи є засте­ре­же­н­ня про це в дого­во­рі; перед­ба­че­на зако­ном від­по­від­аль­ність виро­бни­ка (про­дав­ця) за недо­бро­які­сність про­ду­кції засто­со­ву­є­ться також неза­ле­жно від того, чи є засте­ре­же­н­ня про це в дого­во­рі;

спла­та штра­фних сан­кцій за пору­ше­н­ня зобов’язання, а також від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків не звіль­ня­ють пра­во­по­ру­шни­ка без зго­ди дру­гої сто­ро­ни від вико­на­н­ня прийня­тих зобов’язань у нату­рі;

у госпо­дар­сько­му дого­во­рі непри­пу­сти­мі засте­ре­же­н­ня щодо виклю­че­н­ня або обме­же­н­ня від­по­від­аль­но­сті виро­бни­ка (про­дав­ця) про­ду­кції.

Ста­т­тя 217. Госпо­дар­ські сан­кції як пра­во­вий засіб від­по­від­аль­но­сті у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Госпо­дар­ськи­ми сан­кці­я­ми визна­ю­ться захо­ди впли­ву на пра­во­по­ру­шни­ка у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня, в резуль­та­ті засто­су­ва­н­ня яких для ньо­го наста­ють неспри­я­тли­ві еко­но­мі­чні та/або пра­во­ві наслід­ки.
  2. У сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня засто­со­ву­ю­ться такі види госпо­дар­ських сан­кцій: від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків; штра­фні сан­кції; опе­ра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції.
  3. Крім зазна­че­них у части­ні дру­гій цієї стат­ті госпо­дар­ських сан­кцій, до суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня за пору­ше­н­ня ними пра­вил здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті засто­со­ву­ю­ться адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції.
  4. Госпо­дар­ські сан­кції засто­со­ву­ю­ться у вста­нов­ле­но­му зако­ном поряд­ку за іні­ці­а­ти­вою уча­сни­ків госпо­дар­ських від­но­син, а адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції — упов­но­ва­же­ни­ми орга­на­ми дер­жав­ної вла­ди або орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня.

Ста­т­тя 218. Під­ста­ви госпо­дар­сько-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті

  1. Під­ста­вою госпо­дар­сько-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті уча­сни­ка госпо­дар­ських від­но­син є вчи­не­не ним пра­во­по­ру­ше­н­ня у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня.
  2. Уча­сник госпо­дар­ських від­но­син від­по­від­ає за неви­ко­на­н­ня або нена­ле­жне вико­на­н­ня госпо­дар­сько­го зобов’язання чи пору­ше­н­ня пра­вил здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті, якщо не дове­де, що ним вжи­то усіх зале­жних від ньо­го захо­дів для нед­опу­ще­н­ня госпо­дар­сько­го пра­во­по­ру­ше­н­ня. У разі якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном або дого­во­ром, суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня за пору­ше­н­ня госпо­дар­сько­го зобов’язання несе госпо­дар­сько-пра­во­ву від­по­від­аль­ність, якщо не дове­де, що нале­жне вико­на­н­ня зобов’язання вияви­ло­ся немо­жли­вим вна­слі­док дії непе­ре­бор­ної сили, тоб­то над­зви­чай­них і невід­во­ро­тних обста­вин за даних умов здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті. Не вва­жа­ю­ться таки­ми обста­ви­на­ми, зокре­ма, пору­ше­н­ня зобов’язань кон­тр­аген­та­ми пра­во­по­ру­шни­ка, від­су­тність на рин­ку потрі­бних для вико­на­н­ня зобов’язання това­рів, від­су­тність у бор­жни­ка необ­хі­дних коштів.

Ста­т­тя 219. Межі госпо­дар­сько-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті. Змен­ше­н­ня роз­мі­ру та звіль­не­н­ня від від­по­від­аль­но­сті

  1. За неви­ко­на­н­ня або нена­ле­жне вико­на­н­ня госпо­дар­ських зобов’язань чи пору­ше­н­ня пра­вил здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті пра­во­по­ру­шник від­по­від­ає нале­жним йому на пра­ві вла­сно­сті або закрі­пле­ним за ним на пра­ві госпо­дар­сько­го віда­н­ня чи опе­ра­тив­но­го управ­лі­н­ня май­ном, якщо інше не перед­ба­че­но цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.
  2. Заснов­ни­ки суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня не від­по­від­а­ють за зобов’язаннями цьо­го суб’єкта, крім випад­ків, перед­ба­че­них зако­ном або уста­нов­чи­ми доку­мен­та­ми про ство­ре­н­ня дано­го суб’єкта.
  3. Якщо пра­во­по­ру­шен­ню спри­я­ли непра­во­мір­ні дії (без­ді­яль­ність) дру­гої сто­ро­ни зобов’язання, суд має пра­во змен­ши­ти роз­мір від­по­від­аль­но­сті або звіль­ни­ти від­по­від­а­ча від від­по­від­аль­но­сті.
  4. Сто­ро­ни зобов’язання можуть перед­ба­чи­ти пев­ні обста­ви­ни, які через над­зви­чай­ний хара­ктер цих обста­вин є під­ста­вою для звіль­не­н­ня їх від госпо­дар­ської від­по­від­аль­но­сті у випад­ку пору­ше­н­ня зобов’язання через дані обста­ви­ни, а також поря­док засвід­че­н­ня факту вини­кне­н­ня таких обста­вин.

Ста­т­тя 220. Про­стро­че­н­ня бор­жни­ка

  1. Бор­жник, який про­стро­чив вико­на­н­ня госпо­дар­сько­го зобов’язання, від­по­від­ає перед кре­ди­то­ром (кре­ди­то­ра­ми) за зби­тки, зав­да­ні про­стро­че­н­ням, і за немо­жли­вість вико­на­н­ня, що випад­ко­во вини­кла після про­стро­че­н­ня.
  2. Якщо вна­слі­док про­стро­че­н­ня бор­жни­ка вико­на­н­ня втра­ти­ло інте­рес для кре­ди­то­ра, він має пра­во від­мо­ви­ти­ся від прийня­т­тя вико­на­н­ня і вима­га­ти від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків.
  3. Бор­жник не вва­жа­є­ться таким, що про­стро­чив вико­на­н­ня зобов’язання, поки воно не може бути вико­на­но вна­слі­док про­стро­че­н­ня кре­ди­то­ра.

Ста­т­тя 221. Про­стро­че­н­ня кре­ди­то­ра

  1. Кре­ди­тор вва­жа­є­ться таким, що про­стро­чив вико­на­н­ня госпо­дар­сько­го зобов’язання, якщо він від­мо­вив­ся прийня­ти нале­жне вико­на­н­ня, запро­по­но­ва­не бор­жни­ком, або не вико­нав дій, що перед­ба­че­ні зако­ном, інши­ми пра­во­ви­ми акта­ми, або випли­ва­ють із змі­сту зобов’язання, до вчи­не­н­ня яких бор­жник не міг вико­на­ти сво­го зобов’язання перед кре­ди­то­ром.
  2. Про­стро­че­н­ня кре­ди­то­ра дає бор­жни­ко­ві пра­во на від­шко­ду­ва­н­ня зав­да­них про­стро­че­н­ням зби­тків, якщо кре­ди­тор не дове­де, що про­стро­че­н­ня не спри­чи­не­но уми­сно або через необе­ре­жність його само­го або тих осіб, на яких за зако­ном чи дору­че­н­ням кре­ди­то­ра було покла­де­но прийня­т­тя вико­на­н­ня. Після закін­че­н­ня про­стро­че­н­ня кре­ди­то­ра бор­жник від­по­від­ає за вико­на­н­ня на загаль­них під­ста­вах.
  3. У разі якщо кре­ди­тор не вико­нав дій, зазна­че­них у части­ні пер­шій цієї стат­ті, за пого­дже­н­ням сто­рін допу­ска­є­ться від­стро­че­н­ня вико­на­н­ня на строк про­стро­че­н­ня кре­ди­то­ра.

Ста­т­тя 222. Досу­до­вий поря­док реа­лі­за­ції госпо­дар­сько-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті

  1. Уча­сни­ки госпо­дар­ських від­но­син, що пору­ши­ли май­но­ві пра­ва або закон­ні інте­ре­си інших суб’єктів, зобов’язані поно­ви­ти їх, не чека­ю­чи пред’явлення їм пре­тен­зії чи звер­не­н­ня до суду.
  2. У разі необ­хі­дно­сті від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків або засто­су­ва­н­ня інших сан­кцій суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня чи інша юри­ди­чна осо­ба — уча­сник госпо­дар­ських від­но­син, чиї пра­ва або закон­ні інте­ре­си пору­ше­но, з метою без­по­се­ре­дньо­го вре­гу­лю­ва­н­ня спо­ру з пору­шни­ком цих прав або інте­ре­сів має пра­во звер­ну­ти­ся до ньо­го з письмо­вою пре­тен­зі­єю, якщо інше не вста­нов­ле­но зако­ном.
  3. У пре­тен­зії зазна­ча­ю­ться:

пов­не най­ме­ну­ва­н­ня і пошто­ві рекві­зи­ти заяв­ни­ка пре­тен­зії та осо­би (осіб), якій пре­тен­зія пред’являється;

дата пред’явлення і номер пре­тен­зії;

обста­ви­ни, на під­ста­ві яких пред’явлено пре­тен­зію;

дока­зи, що під­твер­джу­ють ці обста­ви­ни;

вимо­ги заяв­ни­ка з поси­ла­н­ням на нор­ма­тив­ні акти;

сума пре­тен­зії та її роз­ра­ху­нок, якщо пре­тен­зія під­ля­гає гро­шо­вій оцін­ці;

пла­ті­жні рекві­зи­ти заяв­ни­ка пре­тен­зії;

пере­лік доку­мен­тів, що дода­ю­ться до пре­тен­зії.

  1. Доку­мен­ти, що під­твер­джу­ють вимо­ги заяв­ни­ка, дода­ю­ться в ори­гі­на­лах чи нале­жним чином засвід­че­них копі­ях. Доку­мен­ти, які є у дру­гої сто­ро­ни, можуть не дода­ва­ти­ся до пре­тен­зії.
  2. Пре­тен­зія під­пи­су­є­ться пов­но­ва­жною осо­бою заяв­ни­ка пре­тен­зії або його пред­став­ни­ком та над­си­ла­є­ться адре­са­то­ві реко­мен­до­ва­ним або цін­ним листом або вру­ча­є­ться адре­са­то­ві під роз­пи­ску.
  3. Пре­тен­зія роз­гля­да­є­ться в міся­чний строк з дня її одер­жа­н­ня, якщо інший строк не вста­нов­ле­но цим Коде­ксом або інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми. Обгрун­то­ва­ні вимо­ги заяв­ни­ка одер­жу­вач пре­тен­зії зобов’язаний задо­воль­ни­ти.

{Части­на шоста стат­ті 222 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2705-IV від 23.06.2005}

  1. При роз­гля­ді пре­тен­зії сто­ро­ни у разі необ­хі­дно­сті повин­ні зві­ри­ти роз­ра­хун­ки, про­ве­сти екс­пер­ти­зу або вчи­ни­ти інші дії для забез­пе­че­н­ня досу­до­во­го вре­гу­лю­ва­н­ня спо­ру.
  2. Про резуль­та­ти роз­гля­ду пре­тен­зії заяв­ник має бути пові­дом­ле­ний письмо­во. Від­по­відь на пре­тен­зію під­пи­су­є­ться пов­но­ва­жною осо­бою або пред­став­ни­ком одер­жу­ва­ча пре­тен­зії та над­си­ла­є­ться заяв­ни­ко­ві реко­мен­до­ва­ним або цін­ним листом або вру­ча­є­ться йому під роз­пи­ску.

{Части­ну дев’яту стат­ті 222 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 2705-IV від 23.06.2005}

Ста­т­тя 223. Стро­ки реа­лі­за­ції госпо­дар­сько-пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті

  1. При реа­лі­за­ції в судо­во­му поряд­ку від­по­від­аль­но­сті за пра­во­по­ру­ше­н­ня у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня засто­со­ву­ю­ться загаль­ний та ско­ро­че­ні стро­ки позов­ної дав­но­сті, перед­ба­че­ніЦивіль­ним коде­ксом Укра­ї­ни, якщо інші стро­ки не вста­нов­ле­но цим Коде­ксом.
  2. Стро­ки засто­су­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій до суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня вста­нов­лю­ю­ться цим Коде­ксом.

Гла­ва 25
ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Ста­т­тя 224. Від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків

  1. Уча­сник госпо­дар­ських від­но­син, який пору­шив госпо­дар­ське зобов’язання або уста­нов­ле­ні вимо­ги щодо здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті, пови­нен від­шко­ду­ва­ти зав­да­ні цим зби­тки суб’єкту, пра­ва або закон­ні інте­ре­си яко­го пору­ше­но.
  2. Під зби­тка­ми розу­мі­ю­ться витра­ти, зро­бле­ні управ­не­ною сто­ро­ною, втра­та або пошко­дже­н­ня її май­на, а також не одер­жа­ні нею дохо­ди, які управ­не­на сто­ро­на одер­жа­ла б у разі нале­жно­го вико­на­н­ня зобов’язання або додер­жа­н­ня пра­вил здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті дру­гою сто­ро­ною.

Ста­т­тя 225. Склад та роз­мір від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків

  1. До скла­ду зби­тків, що під­ля­га­ють від­шко­ду­ван­ню осо­бою, яка допу­сти­ла госпо­дар­ське пра­во­по­ру­ше­н­ня, вклю­ча­ю­ться:

вар­тість втра­че­но­го, пошко­дже­но­го або зни­ще­но­го май­на, визна­че­на від­по­від­но до вимог зако­но­дав­ства;

дода­тко­ві витра­ти (штра­фні сан­кції, спла­че­ні іншим суб’єктам, вар­тість дода­тко­вих робіт, дода­тко­во витра­че­них мате­рі­а­лів тощо), поне­се­ні сто­ро­ною, яка зазна­ла зби­тків вна­слі­док пору­ше­н­ня зобов’язання дру­гою сто­ро­ною;

нео­дер­жа­ний при­бу­ток (втра­че­на виго­да), на який сто­ро­на, яка зазна­ла зби­тків, мала пра­во роз­ра­хо­ву­ва­ти у разі нале­жно­го вико­на­н­ня зобов’язання дру­гою сто­ро­ною;

мате­рі­аль­на ком­пен­са­ція мораль­ної шко­ди у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном.

  1. Зако­ном щодо окре­мих видів госпо­дар­ських зобов’язань може бути вста­нов­ле­но обме­же­ну від­по­від­аль­ність за неви­ко­на­н­ня або нена­ле­жне вико­на­н­ня зобов’язань.
  2. При визна­чен­ні роз­мі­ру зби­тків, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном або дого­во­ром, вра­хо­ву­ю­ться ціни, що існу­ва­ли за місцем вико­на­н­ня зобов’язання на день задо­во­ле­н­ня бор­жни­ком у добро­віль­но­му поряд­ку вимо­ги сто­ро­ни, яка зазна­ла зби­тків, а у разі якщо вимо­гу не задо­во­ле­но у добро­віль­но­му поряд­ку, — на день пода­н­ня до суду від­по­від­но­го позо­ву про стя­гне­н­ня зби­тків.
  3. Вихо­дя­чи з кон­кре­тних обста­вин, суд може задо­воль­ни­ти вимо­гу про від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків, беру­чи до ува­ги ціни на день вине­се­н­ня ріше­н­ня суду.

{Части­ну п’яту стат­ті 225 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 289-VIII від 07.04.2015}

{Части­ну шосту стат­ті 225 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 289-VIII від 07.04.2015}

{Части­ну сьо­му стат­ті 225 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 289-VIII від 07.04.2015}

Ста­т­тя 226. Умо­ви і поря­док від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків

  1. Уча­сник госпо­дар­ських від­но­син, який вчи­нив госпо­дар­ське пра­во­по­ру­ше­н­ня, зобов’язаний вжи­ти необ­хі­дних захо­дів щодо запо­бі­га­н­ня зби­ткам у госпо­дар­ській сфе­рі інших уча­сни­ків госпо­дар­ських від­но­син або щодо змен­ше­н­ня їх роз­мі­ру, а у разі якщо зби­тків зав­да­но іншим суб’єктам, — зобов’язаний від­шко­ду­ва­ти на вимо­гу цих суб’єктів зби­тки у добро­віль­но­му поряд­ку в пов­но­му обся­зі, якщо зако­ном або дого­во­ром сто­рін не перед­ба­че­но від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків в іншо­му обся­зі.
  2. Сто­ро­на, яка пору­ши­ла своє зобов’язання або напев­но знає, що пору­шить його при настан­ні стро­ку вико­на­н­ня, повин­на невід­кла­дно пові­до­ми­ти про це дру­гу сто­ро­ну. У про­ти­ле­жно­му випад­ку ця сто­ро­на позбав­ля­є­ться пра­ва поси­ла­ти­ся на нев­жи­т­тя дру­гою сто­ро­ною захо­дів щодо запо­бі­га­н­ня зби­ткам та вима­га­ти від­по­від­но­го змен­ше­н­ня роз­мі­ру зби­тків.
  3. Сто­ро­на госпо­дар­сько­го зобов’язання позбав­ля­є­ться пра­ва на від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків у разі якщо вона була своє­ча­сно попе­ре­дже­на дру­гою сто­ро­ною про можли­ве неви­ко­на­н­ня нею зобов’язання і могла запо­біг­ти вини­кнен­ню зби­тків сво­ї­ми дія­ми, але не зро­би­ла цьо­го, крім випад­ків, якщо зако­ном або дого­во­ром не перед­ба­че­но інше.
  4. Не під­ля­га­ють від­шко­ду­ван­ню зби­тки, зав­да­ні пра­во­мір­ною від­мо­вою зобов’язаної сто­ро­ни від подаль­шо­го вико­на­н­ня зобов’язання.
  5. У разі неви­ко­на­н­ня зобов’язання про пере­да­чу їй інди­ві­ду­аль­но визна­че­ної речі (речей, визна­че­них родо­ви­ми озна­ка­ми) управ­не­на сто­ро­на має пра­во вима­га­ти віді­бра­н­ня цієї речі (речей) у зобов’язаної сто­ро­ни або вима­га­ти від­шко­ду­ва­н­ня остан­ньою зби­тків.
  6. У разі неви­ко­на­н­ня зобов’язання вико­на­ти пев­ну робо­ту (нада­ти послу­гу) управ­не­на сто­ро­на має пра­во вико­на­ти цю робо­ту само­стій­но або дору­чи­ти її вико­на­н­ня (нада­н­ня послу­ги) тре­тім осо­бам, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном або зобов’язанням, та вима­га­ти від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків, зав­да­них неви­ко­на­н­ням зобов’язання.
  7. Від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків, зав­да­них нена­ле­жним вико­на­н­ням зобов’язання, не звіль­няє зобов’язану сто­ро­ну від вико­на­н­ня зобов’язання в нату­рі, крім випад­ків, зазна­че­них у части­ні тре­тій стат­ті 193 цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 227. Солі­дар­не від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків

  1. У разі запо­ді­я­н­ня зби­тків одно­ча­сно кіль­ко­ма уча­сни­ка­ми госпо­дар­ських від­но­син кожний з них зобов’язаний від­шко­ду­ва­ти зби­тки суб’єкту, яко­му зав­да­но зби­тків, від­по­від­но до вимог стат­ті 196 цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 228. Регре­сні вимо­ги щодо від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків

  1. Уча­сник госпо­дар­ських від­но­син, який від­шко­ду­вав зби­тки, має пра­во стя­гну­ти зби­тки з тре­тіх осіб у поряд­ку регре­су. Дер­жав­ні (кому­наль­ні) під­при­єм­ства за наяв­но­сті під­став зобов’язані вжи­ти захо­дів щодо стя­гне­н­ня в поряд­ку регре­су зби­тків з інших суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня або стя­гну­ти зби­тки з вин­них пра­ців­ни­ків під­при­єм­ства від­по­від­но до вимог зако­но­дав­ства про пра­цю.

Ста­т­тя 229. Від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків у разі пору­ше­н­ня гро­шо­вих зобов’язань

  1. Уча­сник госпо­дар­ських від­но­син у разі пору­ше­н­ня ним гро­шо­во­го зобов’язання не звіль­ня­є­ться від від­по­від­аль­но­сті через немо­жли­вість вико­на­н­ня і зобов’язаний від­шко­ду­ва­ти зби­тки, зав­да­ні неви­ко­на­н­ням зобов’язання, а також спла­ти­ти штра­фні сан­кції від­по­від­но до вимог, вста­нов­ле­них цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.
  2. Обчи­сле­н­ня роз­мі­ру зби­тків здій­сню­є­ться у валю­ті, в якій про­ва­ди­ли­ся або повин­ні бути про­ве­де­ні роз­ра­хун­ки між сто­ро­на­ми, якщо інше не вста­нов­ле­но зако­ном.
  3. У разі вису­не­н­ня вимог щодо від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків в іно­зем­ній валю­ті кре­ди­то­ром пови­нен бути зазна­че­ний гро­шо­вий екві­ва­лент суми зби­тків у грив­нях за офі­цій­ним кур­сом Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни на день вису­не­н­ня вимог.

Гла­ва 26
ШТРАФНІ ТА ОПЕРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКІ САНКЦІЇ

Ста­т­тя 230. Штра­фні сан­кції

  1. Штра­фни­ми сан­кці­я­ми у цьо­му Коде­ксі визна­ю­ться госпо­дар­ські сан­кції у вигля­ді гро­шо­вої суми (неу­стой­ка, штраф, пеня), яку уча­сник госпо­дар­ських від­но­син зобов’язаний спла­ти­ти у разі пору­ше­н­ня ним пра­вил здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті, неви­ко­на­н­ня або нена­ле­жно­го вико­на­н­ня госпо­дар­сько­го зобов’язання.
  2. Суб’єктами пра­ва засто­су­ва­н­ня штра­фних сан­кцій є уча­сни­ки від­но­син у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня, зазна­че­ні у стат­ті 2 цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 231. Роз­мір штра­фних сан­кцій

  1. Зако­ном щодо окре­мих видів зобов’язань може бути визна­че­ний роз­мір штра­фних сан­кцій, змі­на яко­го за пого­дже­н­ням сто­рін не допу­ска­є­ться.
  2. У разі якщо пору­ше­но госпо­дар­ське зобов’язання, в яко­му хоча б одна сто­ро­на є суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня, що нале­жить до дер­жав­но­го секто­ра еко­но­мі­ки, або пору­ше­н­ня пов’язане з вико­на­н­ням дер­жав­но­го кон­тра­кту, або вико­на­н­ня зобов’язання фінан­су­є­ться за раху­нок Дер­жав­но­го бюдже­ту Укра­ї­ни чи за раху­нок дер­жав­но­го кре­ди­ту, штра­фні сан­кції засто­со­ву­ю­ться, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном чи дого­во­ром, у таких роз­мі­рах:

за пору­ше­н­ня умов зобов’язання щодо яко­сті (ком­пле­ктно­сті) това­рів (робіт, послуг) стя­гу­є­ться штраф у роз­мі­рі двад­ця­ти від­со­тків вар­то­сті неякі­сних (неком­пле­ктних) това­рів (робіт, послуг);

за пору­ше­н­ня стро­ків вико­на­н­ня зобов’язання стя­гу­є­ться пеня у роз­мі­рі 0,1 від­со­тка вар­то­сті това­рів (робіт, послуг), з яких допу­ще­но про­стро­че­н­ня вико­на­н­ня за кожний день про­стро­че­н­ня, а за про­стро­че­н­ня понад трид­цять днів дода­тко­во стя­гу­є­ться штраф у роз­мі­рі семи від­со­тків вка­за­ної вар­то­сті.

  1. Зако­ном може бути визна­че­ний роз­мір штра­фних сан­кцій також за інші пору­ше­н­ня окре­мих видів госпо­дар­ських зобов’язань, зазна­че­них у части­ні дру­гій цієї стат­ті.
  2. У разі якщо роз­мір штра­фних сан­кцій зако­ном не визна­че­но, сан­кції засто­со­ву­ю­ться в роз­мі­рі, перед­ба­че­но­му дого­во­ром. При цьо­му роз­мір сан­кцій може бути вста­нов­ле­но дого­во­ром у від­со­тко­во­му від­но­шен­ні до суми неви­ко­на­ної части­ни зобов’язання або у пев­ній, визна­че­ній гро­шо­вій сумі, або у від­со­тко­во­му від­но­шен­ні до суми зобов’язання неза­ле­жно від сту­пе­ня його вико­на­н­ня, або у кра­тно­му роз­мі­рі до вар­то­сті това­рів (робіт, послуг).
  3. У разі недо­ся­гне­н­ня зго­ди між сто­ро­на­ми щодо вста­нов­ле­н­ня та роз­мі­ру штра­фних сан­кцій за пору­ше­н­ня зобов’язання спір може бути вирі­ше­ний в судо­во­му поряд­ку за заявою заін­те­ре­со­ва­ної сто­ро­ни від­по­від­но до вимог цьо­го Коде­ксу.
  4. Штра­фні сан­кції за пору­ше­н­ня гро­шо­вих зобов’язань вста­нов­лю­ю­ться у від­со­тках, роз­мір яких визна­ча­є­ться облі­ко­вою став­кою Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни, за увесь час кори­сту­ва­н­ня чужи­ми кошта­ми, якщо інший роз­мір від­со­тків не перед­ба­че­но зако­ном або дого­во­ром.
  5. Роз­мір штра­фних сан­кцій, що засто­со­ву­ю­ться у вну­трі­шньо­го­спо­дар­ських від­но­си­нах за пору­ше­н­ня зобов’язань, визна­ча­є­ться від­по­від­ним суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня — госпо­дар­ською орга­ні­за­ці­єю.

Ста­т­тя 232. Поря­док засто­су­ва­н­ня штра­фних сан­кцій

  1. Якщо за неви­ко­на­н­ня або нена­ле­жне вико­на­н­ня зобов’язання вста­нов­ле­но штра­фні сан­кції, то зби­тки від­шко­до­ву­ю­ться в части­ні, не покри­тій цими сан­кці­я­ми.
  2. Зако­ном або дого­во­ром можуть бути перед­ба­че­ні випад­ки, коли:

допу­ска­є­ться стя­гне­н­ня тіль­ки штра­фних сан­кцій;

зби­тки можуть бути стя­гну­ті у пов­ній сумі понад штра­фні сан­кції;

за вибо­ром кре­ди­то­ра можуть бути стя­гну­ті або зби­тки, або штра­фні сан­кції.

  1. Вимо­гу щодо спла­ти штра­фних сан­кцій за госпо­дар­ське пра­во­по­ру­ше­н­ня може заяви­ти уча­сник госпо­дар­ських від­но­син, пра­ва чи закон­ні інте­ре­си яко­го пору­ше­но, а у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном, — упов­но­ва­же­ний орган, наді­ле­ний госпо­дар­ською ком­пе­тен­ці­єю.
  2. Від­со­тки за непра­во­мір­не кори­сту­ва­н­ня чужи­ми кошта­ми справ­ля­ю­ться по день спла­ти суми цих коштів кре­ди­то­ру, якщо зако­ном або дого­во­ром не вста­нов­ле­но для нара­ху­ва­н­ня від­со­тків інший строк.
  3. За гро­шо­вим зобов’язанням бор­жник не пови­нен пла­ти­ти від­со­тки за час про­стро­че­н­ня кре­ди­то­ра.
  4. Нара­ху­ва­н­ня штра­фних сан­кцій за про­стро­че­н­ня вико­на­н­ня зобов’язання, якщо інше не вста­нов­ле­но зако­ном або дого­во­ром, при­пи­ня­є­ться через шість міся­ців від дня, коли зобов’язання мало бути вико­на­но.
  5. У випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном, штра­фні сан­кції за пору­ше­н­ня госпо­дар­ських зобов’язань стя­гу­ю­ться судом у доход дер­жа­ви.

Ста­т­тя 233. Змен­ше­н­ня роз­мі­ру штра­фних сан­кцій

  1. У разі якщо нале­жні до спла­ти штра­фні сан­кції надмір­но вели­кі порів­ня­но із зби­тка­ми кре­ди­то­ра, суд має пра­во змен­ши­ти роз­мір сан­кцій. При цьо­му повин­но бути взя­то до ува­ги: сту­пінь вико­на­н­ня зобов’язання бор­жни­ком; май­но­вий стан сто­рін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише май­но­ві, але й інші інте­ре­си сто­рін, що заслу­го­ву­ють на ува­гу.
  2. Якщо пору­ше­н­ня зобов’язання не завда­ло зби­тків іншим уча­сни­кам госпо­дар­ських від­но­син, суд може з ура­ху­ва­н­ням інте­ре­сів бор­жни­ка змен­ши­ти роз­мір нале­жних до спла­ти штра­фних сан­кцій.

Ста­т­тя 234. Обов’язок бор­жни­ка, який спла­тив штра­фні сан­кції, вико­на­ти зобов’язання в нату­рі

  1. Спла­та штра­фних сан­кцій за неви­ко­на­н­ня або нена­ле­жне вико­на­н­ня госпо­дар­сько­го зобов’язання не звіль­няє бор­жни­ка від вико­на­н­ня зобов’язання в нату­рі, крім випад­ків, перед­ба­че­них у части­ні тре­тій стат­ті 193 цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 235. Опе­ра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції

  1. За пору­ше­н­ня госпо­дар­ських зобов’язань до суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня та інших уча­сни­ків госпо­дар­ських від­но­син можуть засто­со­ву­ва­ти­ся опе­ра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції — захо­ди опе­ра­тив­но­го впли­ву на пра­во­по­ру­шни­ка з метою при­пи­не­н­ня або попе­ре­дже­н­ня повто­ре­н­ня пору­шень зобов’язання, що вико­ри­сто­ву­ю­ться сами­ми сто­ро­на­ми зобов’язання в одно­сто­рон­ньо­му поряд­ку.
  2. До суб’єкта, який пору­шив госпо­дар­ське зобов’язання, можуть бути засто­со­ва­ні лише ті опе­ра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції, засто­су­ва­н­ня яких перед­ба­че­но дого­во­ром.
  3. Опе­ра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції засто­со­ву­ю­ться неза­ле­жно від вини суб’єкта, який пору­шив госпо­дар­ське зобов’язання.

Ста­т­тя 236. Види опе­ра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій

  1. У госпо­дар­ських дого­во­рах сто­ро­ни можуть перед­ба­ча­ти вико­ри­ста­н­ня таких видів опе­ра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій:

1) одно­сто­ро­н­ня від­мо­ва від вико­на­н­ня сво­го зобов’язання управ­не­ною сто­ро­ною, із звіль­не­н­ням її від від­по­від­аль­но­сті за це — у разі пору­ше­н­ня зобов’язання дру­гою сто­ро­ною;

від­мо­ва від опла­ти за зобов’язанням, яке вико­на­но нена­ле­жним чином або достро­ко­во вико­на­но бор­жни­ком без зго­ди дру­гої сто­ро­ни;

від­стро­че­н­ня від­ван­та­же­н­ня про­ду­кції чи вико­на­н­ня робіт вна­слі­док про­стро­че­н­ня вистав­ле­н­ня акре­ди­ти­ва пла­тни­ком, при­пи­не­н­ня вида­чі бан­ків­ських пози­чок тощо;

2) від­мо­ва управ­не­ної сто­ро­ни зобов’язання від прийня­т­тя подаль­шо­го вико­на­н­ня зобов’язання, пору­ше­но­го дру­гою сто­ро­ною, або повер­не­н­ня в одно­сто­рон­ньо­му поряд­ку вико­на­но­го кре­ди­то­ром за зобов’язанням (спи­са­н­ня з рахун­ку бор­жни­ка в без­акце­птно­му поряд­ку коштів, спла­че­них за неякі­сну про­ду­кцію, тощо);

3) вста­нов­ле­н­ня в одно­сто­рон­ньо­му поряд­ку на май­бу­тнє дода­тко­вих гаран­тій нале­жно­го вико­на­н­ня зобов’язань сто­ро­ною, яка пору­ши­ла зобов’язання: змі­на поряд­ку опла­ти про­ду­кції (робіт, послуг), пере­ве­де­н­ня пла­тни­ка на попе­ре­дню опла­ту про­ду­кції (робіт, послуг) або на опла­ту після пере­вір­ки їх яко­сті тощо;

4) від­мо­ва від вста­нов­ле­н­ня на май­бу­тнє госпо­дар­ських від­но­син із сто­ро­ною, яка пору­шує зобов’язання.

  1. Пере­лік опе­ра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій, вста­нов­ле­ний у части­ні пер­шій цієї стат­ті, не є вичер­пним. Сто­ро­ни можуть перед­ба­чи­ти у дого­во­рі також інші опе­ра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції.

Ста­т­тя 237. Під­ста­ви та поря­док засто­су­ва­н­ня опе­ра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій

  1. Під­ста­вою для засто­су­ва­н­ня опе­ра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій є факт пору­ше­н­ня госпо­дар­сько­го зобов’язання дру­гою сто­ро­ною. Опе­ра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції засто­со­ву­ю­ться сто­ро­ною, яка потер­пі­ла від пра­во­по­ру­ше­н­ня, у поза­су­до­во­му поряд­ку та без попе­ре­дньо­го пред’явлення пре­тен­зії пору­шни­ку зобов’язання.
  2. Поря­док засто­су­ва­н­ня сто­ро­на­ми кон­кре­тних опе­ра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій визна­ча­є­ться дого­во­ром. У разі незго­ди з засто­су­ва­н­ням опе­ра­тив­но-госпо­дар­ської сан­кції заін­те­ре­со­ва­на сто­ро­на може звер­ну­ти­ся до суду з заявою про ска­су­ва­н­ня такої сан­кції та від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків, зав­да­них її засто­су­ва­н­ням.
  3. Опе­ра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції можуть засто­со­ву­ва­ти­ся одно­ча­сно з від­шко­ду­ва­н­ням зби­тків та стя­гне­н­ням штра­фних сан­кцій.

Гла­ва 27
АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКІ САНКЦІЇ

Ста­т­тя 238. Засто­су­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій до суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. За пору­ше­н­ня вста­нов­ле­них зако­но­дав­чи­ми акта­ми пра­вил здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті до суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня можуть бути засто­со­ва­ні упов­но­ва­же­ни­ми орга­на­ми дер­жав­ної вла­ди або орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції, тоб­то захо­ди орга­ні­за­цій­но-пра­во­во­го або май­но­во­го хара­кте­ру, спря­мо­ва­ні на при­пи­не­н­ня пра­во­по­ру­ше­н­ня суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня та лікві­да­цію його наслід­ків.
  2. Види адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій, умо­ви та поря­док їх засто­су­ва­н­ня визна­ча­ю­ться цим Коде­ксом, інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми. Адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції можуть бути вста­нов­ле­ні виклю­чно зако­на­ми.

Ста­т­тя 239. Види адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій

  1. Орга­ни дер­жав­ної вла­ди та орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня від­по­від­но до сво­їх пов­но­ва­жень та у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном, можуть засто­со­ву­ва­ти до суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня такі адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції:

вилу­че­н­ня при­бу­тку (дохо­ду);

адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ський штраф;

стя­гне­н­ня збо­рів (обов’язкових пла­те­жів);

{Абзац п’ятий части­ни пер­шої стат­ті 239 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 3541-IV від 15.03.2006}

засто­су­ва­н­ня анти­дем­пін­го­вих захо­дів;

при­пи­не­н­ня екс­порт­но-імпорт­них опе­ра­цій;

засто­су­ва­н­ня інди­ві­ду­аль­но­го режи­му ліцен­зу­ва­н­ня на умо­вах та в поряд­ку, визна­че­них зако­ном;

{Абзац восьмий части­ни пер­шої стат­ті 239 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 222-VIII від 02.03.2015}

зупи­не­н­ня дії ліцен­зії (патен­ту) на здій­сне­н­ня суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня пев­них видів госпо­дар­ської діяль­но­сті;

ану­лю­ва­н­ня ліцен­зії (патен­ту) на здій­сне­н­ня суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня окре­мих видів госпо­дар­ської діяль­но­сті;

обме­же­н­ня або зупи­не­н­ня діяль­но­сті суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня;

лікві­да­ція суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня;

{Абзац два­над­ця­тий части­ни пер­шої стат­ті 239 в реда­кції Зако­ну 642-VII від 10.10.2013}

інші адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції, вста­нов­ле­ні цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.

Ста­т­тя 240. Без­опла­тне вилу­че­н­ня при­бу­тку (дохо­ду)

  1. При­бу­ток (доход), одер­жа­ний суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня вна­слі­док пору­ше­н­ня вста­нов­ле­них зако­но­дав­ством пра­вил здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті, а також суми при­хо­ва­но­го (зани­же­но­го) при­бу­тку (дохо­ду) чи суми пода­тку, неспла­че­но­го за при­хо­ва­ний об’єкт опо­да­тку­ва­н­ня, під­ля­га­ють вилу­чен­ню в доход від­по­від­но­го бюдже­ту в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном.

Крім того, з суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня стя­гу­є­ться у випад­ках і поряд­ку, перед­ба­че­них зако­ном, штраф, але не більш як у дво­кра­тно­му роз­мі­рі вилу­че­ної суми, а у разі повтор­но­го пору­ше­н­ня про­тя­гом року після засто­су­ва­н­ня цієї сан­кції — у три­кра­тно­му роз­мі­рі вилу­че­ної суми.

  1. Пере­лік пору­шень, за які до суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня засто­со­ву­ю­ться сан­кції, перед­ба­че­ні цією стат­тею, а також поря­док їх засто­су­ва­н­ня визна­ча­ю­ться зако­на­ми.

Ста­т­тя 241. Штраф як адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ська сан­кція

  1. Адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ський штраф — це гро­шо­ва сума, що спла­чу­є­ться суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня до від­по­від­но­го бюдже­ту у разі пору­ше­н­ня ним вста­нов­ле­них пра­вил здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті.
  2. Пере­лік пору­шень, за які з суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня стя­гу­є­ться штраф, роз­мір і поря­док його стя­гне­н­ня визна­ча­ю­ться зако­на­ми, що регу­лю­ють пода­тко­ві та інші від­но­си­ни, в яких допу­ще­но пра­во­по­ру­ше­н­ня.
  3. Адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ський штраф може засто­со­ву­ва­ти­ся у визна­че­них зако­ном випад­ках одно­ча­сно з інши­ми адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ськи­ми сан­кці­я­ми, перед­ба­че­ни­мистат­тею 239 цьо­го Коде­ксу.

{Ста­т­тю 242 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 2756-VI від 02.12.2010}

{Ста­т­тю 243 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 3541-IV від 15.03.2006}

Ста­т­тя 244. Засто­су­ва­н­ня анти­дем­пін­го­вих захо­дів

  1. У разі здій­сне­н­ня окре­ми­ми уча­сни­ка­ми госпо­дар­ських від­но­син зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті, пов’язаної з одер­жа­н­ням неза­кон­ної пере­ва­ги на рин­ку Укра­ї­ни (здій­сне­н­ня дем­пін­го­во­го імпор­ту, суб­си­до­ва­но­го імпор­ту, а також інших дій, які визна­ча­ю­ться зако­ном як недо­бро­со­ві­сна кон­ку­рен­ція, що завда­ло шко­ди еко­но­мі­ці Укра­ї­ни або спри­чи­ни­ло загро­зу вини­кне­н­ня такої шко­ди, до цих уча­сни­ків від­но­син можуть бути засто­со­ва­ні анти­дем­пін­го­ві, ком­пен­са­цій­ні або спе­ці­аль­ні захо­ди від­по­від­но до зако­ну.
  2. Поря­док визна­че­н­ня роз­мі­ру шко­ди (загро­зи шко­ди) еко­но­мі­ці Укра­ї­ни та засто­су­ва­н­ня захо­дів, зазна­че­них у цій стат­ті, вста­нов­лю­є­ться Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни від­по­від­но до зако­ну.

Ста­т­тя 245. При­пи­не­н­ня екс­порт­но-імпорт­них опе­ра­цій. Засто­су­ва­н­ня інди­ві­ду­аль­но­го режи­му ліцен­зу­ва­н­ня

  1. У випад­ках недо­бро­со­ві­сної кон­ку­рен­ції, роз­мі­ще­н­ня валю­тних цін­но­стей з пору­ше­н­ням вста­нов­ле­но­го зако­но­дав­ством поряд­ку на рахун­ках та вкла­дах за межа­ми Укра­ї­ни, а також в інших випад­ках, якщо дії уча­сни­ків зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті зав­да­ють шко­ди еко­но­мі­ці Укра­ї­ни, екс­порт­но-імпорт­ні опе­ра­ції таких суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня при­пи­ня­ю­ться на умо­вах і в поряд­ку, перед­ба­че­них зако­ном.
  2. За пору­ше­н­ня суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня пра­вил здій­сне­н­ня зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті щодо анти­мо­но­поль­них захо­дів, забо­ро­ни недо­бро­со­ві­сної кон­ку­рен­ції та інших пра­вил, зазна­че­них у части­ні пер­шій цієї стат­ті, яки­ми вста­нов­лю­ю­ться пев­ні обме­же­н­ня чи забо­ро­ни у здій­снен­ні зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті, до таких суб’єктів може засто­со­ву­ва­ти­ся інди­ві­ду­аль­ний режим ліцен­зу­ва­н­ня. Поря­док і стро­ки засто­су­ва­н­ня інди­ві­ду­аль­но­го режи­му ліцен­зу­ва­н­ня вста­нов­лю­ю­ться зако­ном.

Ста­т­тя 246. Обме­же­н­ня та зупи­не­н­ня діяль­но­сті суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Здій­сне­н­ня будь-якої госпо­дар­ської діяль­но­сті, що загро­жує жит­тю і здоров’ю людей або ста­но­вить під­ви­ще­ну небез­пе­ку для дов­кі­л­ля, забо­ро­ня­є­ться.
  2. У разі здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті з пору­ше­н­ням еко­ло­гі­чних вимог діяль­ність суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня може бути обме­же­на або зупи­не­на Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни, Радою міні­стрів Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, а також інши­ми упов­но­ва­же­ни­ми орга­на­ми в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном.
  3. Під­ста­ви і поря­док обме­же­н­ня та зупи­не­н­ня діяль­но­сті суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, а також пов­но­ва­же­н­ня упов­но­ва­же­них орга­нів при­йма­ти від­по­від­ні ріше­н­ня вста­нов­лю­ю­ться зако­ном.

{Части­на тре­тя стат­ті 246 в реда­кції Зако­ну 1602-VII від 22.07.2014}

{Части­ну четвер­ту стат­ті 246 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 1602-VII від 22.07.2014}

Ста­т­тя 247. Лікві­да­ція суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, діяль­ність яко­го супе­ре­чить зако­ну чи його уста­нов­чим доку­мен­там

  1. У випад­ках, вста­нов­ле­них зако­ном, до суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня може бути засто­со­ва­но адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ську сан­кцію у вигля­ді його лікві­да­ції за ріше­н­ням суду.

{Ста­т­тя 247 в реда­кції Зако­ну 642-VII від 10.10.2013}

Ста­т­тя 248. Дер­жав­на реє­стра­ція лікві­да­ції суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. У разі лікві­да­ції суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня до Єди­но­го дер­жав­но­го реє­стру юри­ди­чних осіб та фізи­чних осіб — під­при­єм­ців вно­си­ться від­по­від­ний запис”;

{Ста­т­тя 248 в реда­кції Зако­ну 642-VII від 10.10.2013}

Ста­т­тя 249. Гаран­тії прав суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня у разі непра­во­мір­но­го засто­су­ва­н­ня до них адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій

  1. Суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня має пра­во оскар­жи­ти до суду ріше­н­ня будь-яко­го орга­ну дер­жав­ної вла­ди або орга­ну місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня щодо засто­су­ва­н­ня до ньо­го адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій.
  2. У разі прийня­т­тя орга­ном дер­жав­ної вла­ди або орга­ном місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня акта, що не від­по­від­ає зако­но­дав­ству, і пору­шує пра­ва чи закон­ні інте­ре­си суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, остан­ній від­по­від­но до стат­ті 20 цьо­го Коде­ксу має пра­во звер­ну­ти­ся до суду із заявою про визна­н­ня тако­го акта недій­сним.
  3. Зби­тки, зав­да­ні суб’єкту госпо­да­рю­ва­н­ня у зв’язку з непра­во­мір­ним засто­су­ва­н­ням до ньо­го адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій, під­ля­га­ють від­шко­ду­ван­ню в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.

Ста­т­тя 250. Стро­ки засто­су­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій

  1. Адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ські сан­кції можуть бути засто­со­ва­ні до суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня про­тя­гом шести міся­ців з дня вияв­ле­н­ня пору­ше­н­ня, але не пізніш як через один рік з дня пору­ше­н­ня цим суб’єктом вста­нов­ле­них зако­но­дав­чи­ми акта­ми пра­вил здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті, крім випад­ків, перед­ба­че­них зако­ном.
  2. Дія цієї стат­ті не поши­рю­є­ться на штра­фні сан­кції, роз­мір і поря­док стя­гне­н­ня яких визна­че­ні Пода­тко­вим коде­ксом Укра­ї­ни, Зако­ном Укра­ї­ни “Про бан­ки і бан­ків­ську діяль­ність” та інши­ми зако­на­ми, кон­троль за дотри­ма­н­ням яких покла­де­но на орга­ни дохо­дів і збо­рів.

{Ста­т­тю 250 допов­не­но части­ною дру­гою згі­дно із Зако­ном 2756-VI від 02.12.2010; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 406-VII від 04.07.2013, 629-VIII від 16.07.2015}

Гла­ва 28
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА ПОРУШЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНО-КОНКУРЕНТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Ста­т­тя 251. Накла­да­н­ня штра­фів за пору­ше­н­ня анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тно­го зако­но­дав­ства

  1. Анти­мо­но­поль­ний комі­тет Укра­ї­ни накла­дає штра­фи на суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня — юри­ди­чних осіб за:

вчи­не­н­ня дій, перед­ба­че­них ста­т­тя­ми 29, 30 і 32 цьо­го Коде­ксу, ухи­ле­н­ня від вико­на­н­ня або несвоє­ча­сне вико­на­н­ня рішень Анти­мо­но­поль­но­го комі­те­ту Укра­ї­ни чи його тери­то­рі­аль­них від­ді­лень про при­пи­не­н­ня пору­шень анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тно­го зако­но­дав­ства, від­нов­ле­н­ня пер­вин­но­го ста­ну або змі­ну угод, що супе­ре­чать анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тно­му зако­но­дав­ству;

ство­ре­н­ня, реор­га­ні­за­цію (зли­т­тя, при­єд­на­н­ня), лікві­да­цію суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, вступ одно­го або декіль­кох суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня в об’єднання, при­дба­н­ня чи набу­т­тя будь-яким іншим спосо­бом у вла­сність, одер­жа­н­ня в управ­лі­н­ня (кори­сту­ва­н­ня) часток (акцій, паїв) та акти­вів (май­на) у вигля­ді цілі­сних май­но­вих ком­пле­ксів під­при­ємств чи їх стру­ктур­них під­роз­ді­лів, а також в орен­ду цілі­сних май­но­вих ком­пле­ксів під­при­ємств чи їх стру­ктур­них під­роз­ді­лів без зго­ди на це Анти­мо­но­поль­но­го комі­те­ту Укра­ї­ни чи його орга­нів у випад­ках, якщо зако­ном перед­ба­че­но необ­хі­дність одер­жа­н­ня такої зго­ди;

непо­да­н­ня чи несвоє­ча­сне пода­н­ня перед­ба­че­ної зако­ном інфор­ма­ції, або пода­н­ня заві­до­мо недо­сто­вір­ної інфор­ма­ції Анти­мо­но­поль­но­му комі­те­ту Укра­ї­ни, його тери­то­рі­аль­ним від­ді­ле­н­ням.

  1. Вчи­не­н­ня дій, визна­че­них цим Коде­ксом як недо­бро­со­ві­сна кон­ку­рен­ція, юри­ди­чни­ми осо­ба­ми, що не є суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня, тягне за собою накла­де­н­ня на них Анти­мо­но­поль­ним комі­те­том Укра­ї­ни або його тери­то­рі­аль­ни­ми від­ді­ле­н­ня­ми штра­фу в роз­мі­рі, перед­ба­че­но­му зако­ном.

Ста­т­тя 252. Адмі­ні­стра­тив­на від­по­від­аль­ність гро­ма­дян-під­при­єм­ців та поса­до­вих осіб

  1. Поса­до­ві осо­би орга­нів дер­жав­ної вла­ди, орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, під­при­ємств, уста­нов, орга­ні­за­цій, а також гро­ма­дя­ни, заре­є­стро­ва­ні як під­при­єм­ці, несуть адмі­ні­стра­тив­ну від­по­від­аль­ність згі­дно із зако­ном за:

вчи­не­н­ня дій, перед­ба­че­них ста­т­тя­ми 29–32 цьо­го Коде­ксу;

непо­да­н­ня чи несвоє­ча­сне пода­н­ня перед­ба­че­ної зако­ном інфор­ма­ції, або пода­н­ня заві­до­мо недо­сто­вір­ної інфор­ма­ції Анти­мо­но­поль­но­му комі­те­ту Укра­ї­ни, його тери­то­рі­аль­ним від­ді­ле­н­ням;

ухи­ле­н­ня від вико­на­н­ня чи несвоє­ча­сне вико­на­н­ня рішень Анти­мо­но­поль­но­го комі­те­ту Укра­ї­ни, його тери­то­рі­аль­них від­ді­лень.

  1. Вчи­не­н­ня дій, визна­че­них цим Коде­ксом як недо­бро­со­ві­сна кон­ку­рен­ція, гро­ма­дя­на­ми-під­при­єм­ця­ми, а також вчи­не­н­ня в інте­ре­сах тре­тіх осіб зазна­че­них дій гро­ма­дя­на­ми, які не є під­при­єм­ця­ми, тягне за собою адмі­ні­стра­тив­ну від­по­від­аль­ність, перед­ба­че­ну зако­ном.
  2. Штра­фи за пору­ше­н­ня анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тно­го зако­но­дав­ства стя­гу­ю­ться в судо­во­му поряд­ку.

Ста­т­тя 253. Вилу­че­н­ня неза­кон­но одер­жа­но­го при­бу­тку (дохо­ду)

  1. При­бу­ток (доход), неза­кон­но одер­жа­ний суб’єктами під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті в резуль­та­ті пору­ше­н­ня ста­тей 29, 30 і 32 цьо­го Коде­ксу, стя­гу­є­ться за ріше­н­ням суду до Дер­жав­но­го бюдже­ту Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 254. Вилу­че­н­ня това­рів з непра­во­мір­но вико­ри­ста­ним позна­че­н­ням та копій виро­бів іншо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. У разі вста­нов­ле­н­ня факту непра­во­мір­но­го вико­ри­ста­н­ня чужих позна­чень, реклам­них мате­рі­а­лів, упа­ков­ки або факту копі­ю­ва­н­ня виро­бів, перед­ба­че­них стат­тею 33 цьо­го Коде­ксу, заін­те­ре­со­ва­ні осо­би можуть звер­ну­ти­ся до Анти­мо­но­поль­но­го комі­те­ту Укра­ї­ни, його тери­то­рі­аль­них від­ді­лень із заявою про вилу­че­н­ня в судо­во­му поряд­ку това­рів з непра­во­мір­но вико­ри­ста­ним позна­че­н­ням або копій виро­бів іншо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня як у виро­бни­ка, так і у про­дав­ця.
  2. Вилу­че­н­ня това­рів із непра­во­мір­но вико­ри­ста­ним позна­че­н­ням та копій виро­бів іншо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня засто­со­ву­є­ться у разі якщо можли­вість змі­шу­ва­н­ня з діяль­ні­стю іншо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня не може бути усу­не­на іншим шля­хом.
  3. Поря­док вико­ри­ста­н­ня вилу­че­них това­рів визна­ча­є­ться Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 255. Від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків

  1. Зби­тки, запо­ді­я­ні зло­вжи­ва­н­ням моно­поль­ним ста­но­ви­щем, анти­кон­ку­рен­тни­ми узго­дже­ни­ми дія­ми, дис­кри­мі­на­ці­єю суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня орга­на­ми дер­жав­ної вла­ди, орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, а також зби­тки, запо­ді­я­ні вна­слі­док вчи­не­н­ня дій, визна­че­них цим Коде­ксом як недо­бро­со­ві­сна кон­ку­рен­ція, під­ля­га­ють від­шко­ду­ван­ню за позо­ва­ми заін­те­ре­со­ва­них осіб у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном.

Ста­т­тя 256. Спро­сту­ва­н­ня неправ­ди­вих, нето­чних або непов­них відо­мо­стей

  1. У разі вста­нов­ле­н­ня факту дис­кре­ди­та­ції суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня Анти­мо­но­поль­ний комі­тет Укра­ї­ни, його тери­то­рі­аль­ні від­ді­ле­н­ня мають пра­во прийня­ти ріше­н­ня про спро­сту­ва­н­ня за раху­нок пору­шни­ка поши­ре­них ним неправ­ди­вих, нето­чних або непов­них відо­мо­стей у строк і спо­сіб, що визна­че­ні зако­но­дав­ством або цим ріше­н­ням.

Ста­т­тя 257. Про­це­су­аль­ні заса­ди роз­гля­ду Анти­мо­но­поль­ним комі­те­том Укра­ї­ни та його тери­то­рі­аль­ни­ми від­ді­ле­н­ня­ми справ про недо­бро­со­ві­сну кон­ку­рен­цію

  1. Спра­ви про пору­ше­н­ня анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тно­го зако­но­дав­ства роз­гля­да­ю­ться Анти­мо­но­поль­ним комі­те­том Укра­ї­ни, його тери­то­рі­аль­ни­ми від­ді­ле­н­ня­ми у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном.

Роз­діл VI
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ОКРЕМИХ ГАЛУЗЯХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Гла­ва 29
ГАЛУЗІ ТА ВИДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ста­т­тя 258. Загаль­ні умо­ви, що визна­ча­ють осо­бли­во­сті регу­лю­ва­н­ня госпо­дар­ських від­но­син

  1. Осо­бли­во­сті пра­во­во­го регу­лю­ва­н­ня госпо­дар­ських від­но­син визна­ча­ю­ться зале­жно від сфе­ри суспіль­но­го виро­бни­цтва, в якій скла­да­ю­ться ці від­но­си­ни, осо­бли­во­стей галу­зі госпо­да­рю­ва­н­ня, виду госпо­дар­ської діяль­но­сті, еко­но­мі­чної фор­ми резуль­та­ту госпо­дар­ської діяль­но­сті, про­сто­ру, на яко­му скла­да­ю­ться госпо­дар­ські від­но­си­ни (вну­трі­шньо­му чи зов­ні­шньо­му рин­ку), осо­бли­во­стей суб’єктів, між яки­ми вини­ка­ють госпо­дар­ські від­но­си­ни.
  2. Пра­во­ве регу­лю­ва­н­ня госпо­дар­ських від­но­син здій­сню­є­ться з ура­ху­ва­н­ням суспіль­но­го роз­по­ді­лу пра­ці, що склав­ся, та об’єктивно існу­ю­чих галу­зей еко­но­мі­ки.
  3. Осо­бли­во­сті пра­во­во­го регу­лю­ва­н­ня зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних від­но­син визна­ча­ю­тьсяроз­ді­лом VII цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 259. Види госпо­дар­ської діяль­но­сті та їх кла­си­фі­ка­ція

  1. Вид госпо­дар­ської діяль­но­сті має місце у разі об’єднання ресур­сів (уста­тку­ва­н­ня, техно­ло­гі­чних засо­бів, сиро­ви­ни та мате­рі­а­лів, робо­чої сили) для ство­ре­н­ня виро­бни­цтва пев­ної про­ду­кції або нада­н­ня послуг. Окре­мий вид діяль­но­сті може скла­да­ти­ся з єди­но­го про­сто­го про­це­су або охо­плю­ва­ти ряд про­це­сів, кожний з яких вхо­дить до від­по­від­ної кате­го­рії кла­си­фі­ка­ції.
  2. У пра­во­во­му регу­лю­ван­ні госпо­дар­ської діяль­но­сті та у здій­снен­ні дер­жав­но­го управ­лі­н­ня еко­но­мі­кою мають вра­хо­ву­ва­ти­ся осо­бли­во­сті здій­сне­н­ня суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня окре­мих видів цієї діяль­но­сті.
  3. Для від­не­се­н­ня суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня до від­по­від­ної кате­го­рії облі­ку визна­ча­ю­ться основ­ні, дру­го­ря­дні та допо­мі­жні види госпо­дар­ської діяль­но­сті.
  4. З метою забез­пе­че­н­ня систе­ми дер­жав­но­го управ­лі­н­ня еко­но­мі­кою облі­ко­во-ста­ти­сти­чною інфор­ма­ці­єю, яка задо­воль­няє потре­би уча­сни­ків госпо­дар­ських від­но­син в об’єктивних даних про стан і тен­ден­ції соці­аль­но-еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку, госпо­дар­ські та фінан­со­ві взаємозв’язки на між­дер­жав­но­му, дер­жав­но­му, регіо­наль­но­му і галу­зе­во­му рів­нях, а також впро­ва­дже­н­ня між­на­ро­дних стан­дар­тів у галу­зі облі­ку і зві­тно­сті та пере­хо­ду на між­на­ро­дну систе­му облі­ку і ста­ти­сти­ки Кабі­нет Міні­стрів Укра­ї­ни затвер­джує захо­ди щодо роз­ви­тку націо­наль­ної ста­ти­сти­ки Укра­ї­ни і націо­наль­ної систе­ми кла­си­фі­ка­ції.

{Части­на четвер­та стат­ті 259 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1315-VII від 05.06.2014}

  1. Скла­до­вою части­ною націо­наль­ної систе­ми кла­си­фі­ка­ції є націо­наль­ні кла­си­фі­ка­то­ри. Націо­наль­ні кла­си­фі­ка­то­ри та про­це­ду­ри їх роз­ро­бле­н­ня затвер­джує цен­траль­ний орган вико­нав­чої вла­ди, що забез­пе­чує фор­му­ва­н­ня дер­жав­ної полі­ти­ки у сфе­рі еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку.

{Части­на п’ята стат­ті 259 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5463-VI від 16.10.2012; в реда­кції Зако­ну 1315-VII від 05.06.2014}

{Части­ну шосту стат­ті 259 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 1315-VII від 05.06.2014}

Ста­т­тя 260. Галу­зі еко­но­мі­ки та їх кла­си­фі­ка­ція

  1. Суку­пність усіх виро­бни­чих оди­ниць, які здій­сню­ють пере­ва­жно одна­ко­ві або поді­бні види виро­бни­чої діяль­но­сті, скла­дає галузь.
  2. Загаль­на кла­си­фі­ка­ція галу­зей еко­но­мі­ки є скла­до­вою части­ною єди­ної систе­ми кла­си­фі­ка­ції і коду­ва­н­ня техні­ко-еко­но­мі­чної і ста­ти­сти­чної інфор­ма­ції, яка вико­ри­сто­ву­є­ться суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня та інши­ми уча­сни­ка­ми госпо­дар­ських від­но­син, а також орга­на­ми дер­жав­ної вла­ди та орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня в про­це­сі управ­лі­н­ня госпо­дар­ською діяль­ні­стю.
  3. Вимо­ги до кла­си­фі­ка­ції галу­зей еко­но­мі­ки вста­нов­лю­ю­ться зако­ном.

Ста­т­тя 261. Галу­зі сфе­ри мате­рі­аль­но­го виро­бни­цтва

  1. До сфе­ри мате­рі­аль­но­го виро­бни­цтва нале­жать галу­зі, які визна­ча­ю­ться вида­ми діяль­но­сті, що ство­рю­ють, від­нов­лю­ють або зна­хо­дять мате­рі­аль­ні бла­га (про­ду­кцію, енер­гію, при­ро­дні ресур­си), а також про­дов­жу­ють виро­бни­цтво у сфе­рі обі­гу (реа­лі­за­ції) шля­хом пере­мі­ще­н­ня, збе­рі­га­н­ня, сор­ту­ва­н­ня, паку­ва­н­ня про­ду­кції чи інших видів діяль­но­сті.
  2. Усі інші види діяль­но­сті у сво­їй суку­пно­сті ста­нов­лять сфе­ру нема­те­рі­аль­но­го виро­бни­цтва (неви­ро­бни­чу сфе­ру).

Ста­т­тя 262. Про­ду­кція виро­бни­чо-техні­чно­го при­зна­че­н­ня і виро­би наро­дно­го спо­жи­ва­н­ня

  1. У галу­зях мате­рі­аль­но­го виро­бни­цтва здій­сню­є­ться виро­бни­цтво мате­рі­аль­них благ, при­зна­че­них як для вико­ри­ста­н­ня у сфе­рі виро­бни­цтва в яко­сті засо­бів виро­бни­цтва (про­ду­кція виро­бни­чо-техні­чно­го при­зна­че­н­ня), так і для вико­ри­ста­н­ня у сфе­рі осо­би­сто­го спо­жи­ва­н­ня (виро­би наро­дно­го спо­жи­ва­н­ня).
  2. У разі якщо про­ду­кти виро­бни­цтва можуть вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся як у виро­бни­цтві, так і для осо­би­сто­го спо­жи­ва­н­ня, еко­но­мі­чна фор­ма таких про­ду­ктів визна­ча­є­ться зале­жно від цільо­во­го при­зна­че­н­ня пев­но­го про­ду­кту виро­бни­цтва.
  3. Обіг про­ду­кції виро­бни­чо-техні­чно­го при­зна­че­н­ня і обіг виро­бів наро­дно­го спо­жи­ва­н­ня у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня регу­лю­ю­ться цим Коде­ксом та інши­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми, прийня­ти­ми від­по­від­но до ньо­го, а в части­ні, не вре­гу­льо­ва­ній цими акта­ми, засто­со­ву­ю­ться від­по­від­ні поло­же­н­ня Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни.
  4. Осо­бли­во­сті пра­во­во­го регу­лю­ва­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті, пов’язаної з реа­лі­за­ці­єю про­ду­кції виро­бни­чо-техні­чно­го при­зна­че­н­ня і виро­бів наро­дно­го спо­жи­ва­н­ня, вста­нов­лю­ю­ться цим Коде­ксом та інши­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми, що йому не супе­ре­чать.

Гла­ва 30
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ста­т­тя 263. Госпо­дар­сько-тор­го­вель­на діяль­ність

  1. Госпо­дар­сько-тор­го­вель­ною є діяль­ність, що здій­сню­є­ться суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня у сфе­рі товар­но­го обі­гу, спря­мо­ва­на на реа­лі­за­цію про­ду­кції виро­бни­чо-техні­чно­го при­зна­че­н­ня і виро­бів наро­дно­го спо­жи­ва­н­ня, а також допо­мі­жна діяль­ність, яка забез­пе­чує їх реа­лі­за­цію шля­хом нада­н­ня від­по­від­них послуг.
  2. Зале­жно від рин­ку (вну­трі­шньо­го чи зов­ні­шньо­го), в межах яко­го здій­сню­є­ться товар­ний обіг, госпо­дар­сько-тор­го­вель­на діяль­ність висту­пає як вну­трі­шня тор­гів­ля або зов­ні­шня тор­гів­ля.
  3. Госпо­дар­сько-тор­го­вель­на діяль­ність може здій­сню­ва­ти­ся суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня в таких фор­мах: мате­рі­аль­но-техні­чне поста­ча­н­ня і збут; енер­го­по­ста­ча­н­ня; заго­тів­ля; опто­ва тор­гів­ля; роз­дрі­бна тор­гів­ля і гро­мад­ське хар­чу­ва­н­ня; про­даж і пере­да­ча в орен­ду засо­бів виро­бни­цтва; комер­цій­не посе­ре­дни­цтво у здій­снен­ні тор­го­вель­ної діяль­но­сті та інша допо­мі­жна діяль­ність по забез­пе­чен­ню реа­лі­за­ції това­рів (послуг) у сфе­рі обі­гу.
  4. Госпо­дар­сько-тор­го­вель­на діяль­ність опо­се­ред­ко­ву­є­ться госпо­дар­ськи­ми дого­во­ра­ми постав­ки, кон­тра­кта­ції сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції, енер­го­по­ста­ча­н­ня, купів­лі-про­да­жу, орен­ди, міни (бар­те­ру), лізин­гу та інши­ми дого­во­ра­ми.
  • 1. Постав­ка

Ста­т­тя 264. Мате­рі­аль­но-техні­чне поста­ча­н­ня та збут

  1. Мате­рі­аль­но-техні­чне поста­ча­н­ня та збут про­ду­кції виро­бни­чо-техні­чно­го при­зна­че­н­ня і виро­бів наро­дно­го спо­жи­ва­н­ня як вла­сно­го виро­бни­цтва, так і при­дба­них у інших суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, здій­сню­ю­ться суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня шля­хом постав­ки, а у випад­ках, перед­ба­че­них цим Коде­ксом, також на осно­ві дого­во­рів купів­лі-про­да­жу.
  2. Зако­но­дав­ством можуть бути перед­ба­че­ні осо­бли­во­сті постав­ки окре­мих видів про­ду­кції виро­бни­чо-техні­чно­го при­зна­че­н­ня або виро­бів наро­дно­го спо­жи­ва­н­ня, а також осо­бли­вий поря­док здій­сне­н­ня постав­ки про­ду­кції для прі­о­ри­те­тних дер­жав­них потреб.

{Части­на дру­га стат­ті 264 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3205-IV від 15.12.2005}

  1. Основ­ні вимо­ги щодо укла­де­н­ня та вико­на­н­ня дого­во­рів постав­ки вста­нов­лю­ю­ться цим Коде­ксом, інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми.

Ста­т­тя 265. Дого­вір постав­ки

  1. За дого­во­ром постав­ки одна сто­ро­на — поста­чаль­ник зобов’язується пере­да­ти (поста­ви­ти) у зумов­ле­ні стро­ки (строк) дру­гій сто­ро­ні — поку­пце­ві товар (това­ри), а поку­пець зобов’язується прийня­ти вка­за­ний товар (това­ри) і спла­ти­ти за ньо­го пев­ну гро­шо­ву суму.
  2. Дого­вір постав­ки укла­да­є­ться на роз­суд сто­рін або від­по­від­но до дер­жав­но­го замов­ле­н­ня.
  3. Сто­ро­на­ми дого­во­ру постав­ки можуть бути суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня, зазна­че­ні упун­ктах 1, 2 части­ни дру­гої стат­ті 55 цьо­го Коде­ксу.
  4. Сто­ро­ни для визна­че­н­ня умов дого­во­рів постав­ки мають пра­во вико­ри­сто­ву­ва­ти відо­мі між­на­ро­дні зви­чаї, реко­мен­да­ції, пра­ви­ла між­на­ро­дних орга­нів та орга­ні­за­цій, якщо це не забо­ро­не­но пря­мо або у виклю­чній фор­мі цим Коде­ксом чи зако­на­ми Укра­ї­ни.

{Части­на четвер­та стат­ті 265 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5060-VI від 05.07.2012}

  1. Постав­ка това­рів без укла­де­н­ня дого­во­ру постав­ки може здій­сню­ва­ти­ся лише у випад­ках і поряд­ку, перед­ба­че­них зако­ном.
  2. Реа­лі­за­ція суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня това­рів него­спо­да­рю­ю­чим суб’єктам здій­сню­є­ться за пра­ви­ла­ми про дого­во­ри купів­лі-про­да­жу. До від­но­син постав­ки, не вре­гу­льо­ва­них цим Коде­ксом, засто­со­ву­ю­ться від­по­від­ні поло­же­н­ня Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни про дого­вір купів­лі-про­да­жу.

Ста­т­тя 266. Пре­дмет, кіль­кість і асор­ти­мент постав­ки

  1. Пре­дме­том постав­ки є визна­че­ні родо­ви­ми озна­ка­ми про­ду­кція, виро­би з най­ме­ну­ва­н­ням, зазна­че­ним у стан­дар­тах, техні­чних умо­вах, доку­мен­та­ції до зраз­ків (ета­ло­нів), прейску­ран­тах чи това­ро­знав­чих довід­ни­ках. Пре­дме­том постав­ки можуть бути також про­ду­кція, виро­би, визна­че­ні інди­ві­ду­аль­ни­ми озна­ка­ми.
  2. Загаль­на кіль­кість това­рів, що під­ля­га­ють постав­ці, їх час­тко­ве спів­від­но­ше­н­ня (асор­ти­мент, сор­та­мент, номен­кла­ту­ра) за сор­та­ми, гру­па­ми, під­гру­па­ми, вида­ми, мар­ка­ми, типа­ми, роз­мі­ра­ми визна­ча­ю­ться спе­ци­фі­ка­ці­єю за зго­дою сто­рін, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном.

Ста­т­тя 267. Стро­ки і поря­док постав­ки

  1. Дого­вір постав­ки може бути укла­де­ний на один рік, на строк біль­ше одно­го року (дов­го­стро­ко­вий дого­вір) або на інший строк, визна­че­ний уго­дою сто­рін. Якщо в дого­во­рі строк його дії не визна­че­ний, він вва­жа­є­ться укла­де­ним на один рік.
  2. Стро­ки постав­ки вста­нов­лю­ю­ться сто­ро­на­ми в дого­во­рі з ура­ху­ва­н­ням необ­хі­дно­сті ритмі­чно­го та без­пе­ре­бій­но­го поста­ча­н­ня това­рів спо­жи­ва­чам, якщо інше не перед­ба­че­но зако­но­дав­ством.
  3. Якщо в дов­го­стро­ко­во­му дого­во­рі кіль­кість постав­ки визна­че­но лише на рік або мен­ший строк, у дого­во­рі пови­нен бути перед­ба­че­ний поря­док пого­дже­н­ня сто­ро­на­ми стро­ків постав­ки на насту­пні пері­о­ди до закін­че­н­ня стро­ку дії дого­во­ру. Якщо такий поря­док не перед­ба­че­ний, дого­вір вва­жа­є­ться укла­де­ним на один рік.
  4. У разі якщо сто­ро­на­ми перед­ба­че­но постав­ку това­рів окре­ми­ми пар­ті­я­ми, стро­ком (пері­о­дом) постав­ки про­ду­кції виро­бни­чо-техні­чно­го при­зна­че­н­ня є, як пра­ви­ло, квар­тал, а виро­бів наро­дно­го спо­жи­ва­н­ня, як пра­ви­ло, — місяць. Сто­ро­ни можуть пого­ди­ти в дого­во­рі також гра­фік постав­ки (місяць, дека­да, доба тощо).
  5. У дого­во­рі постав­ки за зго­дою сто­рін може бути перед­ба­че­ний поря­док від­ван­та­же­н­ня това­рів будь-яким видом транс­пор­ту, а також вибір­ка това­рів поку­пцем.
  6. Дого­во­ром може бути перед­ба­че­но від­ван­та­же­н­ня това­рів ван­та­жо­від­прав­ни­ком (виго­тов­лю­ва­чем), що не є поста­чаль­ни­ком, та одер­жа­н­ня това­рів ван­та­жо­одер­жу­ва­чем, що не є поку­пцем, а також опла­та това­рів пла­тни­ком, що не є поку­пцем.
  7. Дого­во­ром може бути перед­ба­че­ний поря­док постав­ки недо­одер­жа­ної поку­пцем у вста­нов­ле­ний строк кіль­ко­сті това­рів.

Ста­т­тя 268. Якість това­рів, що постав­ля­ю­ться

  1. Якість това­рів, що постав­ля­ю­ться, повин­на від­по­від­а­ти стан­дар­там, техні­чним умо­вам, іншій техні­чній доку­мен­та­ції, яка вста­нов­лює вимо­ги до їх яко­сті, або зраз­кам (ета­ло­нам), якщо сто­ро­ни не визна­чать у дого­во­рі більш висо­кі вимо­ги до яко­сті това­рів.
  2. Номе­ри та інде­кси стан­дар­тів, техні­чних умов або іншої доку­мен­та­ції про якість това­рів зазна­ча­ю­ться в дого­во­рі. Якщо вка­за­ну доку­мен­та­цію не опу­блі­ко­ва­но у загаль­но­до­сту­пних вида­н­нях, її копії повин­ні дода­ва­ти­ся поста­чаль­ни­ком до при­мір­ни­ка дого­во­ру поку­пця на його вимо­гу.
  3. У разі від­су­тно­сті в дого­во­рі умов щодо яко­сті това­рів оста­н­ня визна­ча­є­ться від­по­від­но до мети дого­во­ру або до зви­чай­но­го рів­ня яко­сті для пре­дме­та дого­во­ру чи загаль­них кри­те­рі­їв яко­сті.
  4. Поста­чаль­ник пови­нен засвід­чи­ти якість това­рів, що постав­ля­ю­ться, нале­жним това­ро­су­про­від­ним доку­мен­том, який над­си­ла­є­ться разом з това­ром, якщо інше не перед­ба­че­но в дого­во­рі.
  5. У разі постав­ки това­рів більш низь­кої яко­сті, ніж вима­га­є­ться стан­дар­том, техні­чни­ми умо­ва­ми чи зраз­ком (ета­ло­ном), поку­пець має пра­во від­мо­ви­ти­ся від прийня­т­тя і опла­ти това­рів, а якщо това­ри уже опла­че­ні поку­пцем, — вима­га­ти повер­не­н­ня спла­че­ної суми.
  6. У разі якщо недо­лі­ки постав­ле­них това­рів можуть бути усу­не­ні без повер­не­н­ня їх поста­чаль­ни­ку, поку­пець має пра­во вима­га­ти від поста­чаль­ни­ка усу­не­н­ня недо­лі­ків у місце­зна­хо­джен­ні това­рів або усу­ну­ти їх сво­ї­ми засо­ба­ми за раху­нок поста­чаль­ни­ка.
  7. Якщо постав­ле­ні това­ри від­по­від­а­ють стан­дар­там або техні­чним умо­вам, але вияв­ля­ться більш низь­ко­го сор­ту, ніж було зумов­ле­но, поку­пець має пра­во прийня­ти това­ри з опла­тою за ціною, вста­нов­ле­ною для това­рів від­по­від­но­го сор­ту, або від­мо­ви­ти­ся від прийня­т­тя і опла­ти постав­ле­них това­рів.
  8. У разі якщо поку­пець (одер­жу­вач) від­мо­вив­ся від прийня­т­тя това­рів, які не від­по­від­а­ють за які­стю стан­дар­там, техні­чним умо­вам, зраз­кам (ета­ло­нам) або умо­вам дого­во­ру, поста­чаль­ник (виро­бник) зобов’язаний роз­по­ря­ди­ти­ся това­ра­ми у деся­ти­ден­ний строк, а щодо това­рів, які швид­ко псу­ю­ться, — про­тя­гом 24 годин з момен­ту одер­жа­н­ня пові­дом­ле­н­ня поку­пця (одер­жу­ва­ча) про від­мо­ву від това­рів. Якщо поста­чаль­ник (виро­бник) у зазна­че­ний строк не роз­по­ря­ди­ться това­ра­ми, поку­пець (одер­жу­вач) має пра­во реа­лі­зу­ва­ти їх на місці або повер­ну­ти виро­бни­ко­ві. Това­ри, що швид­ко псу­ю­ться, під­ля­га­ють в усіх випад­ках реа­лі­за­ції на місці.

Ста­т­тя 269. Гаран­тії яко­сті това­рів. Пре­тен­зії у зв’язку з недо­лі­ка­ми постав­ле­них това­рів

  1. Стро­ки і поря­док вста­нов­ле­н­ня поку­пцем недо­лі­ків постав­ле­них йому това­рів, які не могли бути вияв­ле­ні при зви­чай­но­му їх при­йман­ні, і пред’явлення поста­чаль­ни­ко­ві пре­тен­зій у зв’язку з недо­лі­ка­ми постав­ле­них това­рів визна­ча­ю­ться зако­но­дав­ством від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу.
  2. Стан­дар­та­ми, техні­чни­ми умо­ва­ми або дого­во­ром щодо това­рів, при­зна­че­них для три­ва­ло­го кори­сту­ва­н­ня чи збе­рі­га­н­ня, можуть перед­ба­ча­ти­ся більш три­ва­лі стро­ки для вста­нов­ле­н­ня поку­пцем у нале­жно­му поряд­ку зазна­че­них недо­лі­ків (гаран­тій­ні стро­ки). Сто­ро­ни можуть пого­ди­ти в дого­во­рі гаран­тій­ні стро­ки більш три­ва­лі порів­ня­но з перед­ба­че­ни­ми стан­дар­та­ми або техні­чни­ми умо­ва­ми.
  3. Гаран­тій­ний строк екс­плу­а­та­ції обчи­слю­є­ться від дня вве­де­н­ня виро­бу в екс­плу­а­та­цію, але не пізні­ше одно­го року з дня одер­жа­н­ня виро­бу поку­пцем (спо­жи­ва­чем), а щодо виро­бів наро­дно­го спо­жи­ва­н­ня, які реа­лі­зу­ю­ться через роз­дрі­бну тор­гів­лю, — з дня роз­дрі­бно­го про­да­жу речі, якщо інше не перед­ба­че­но стан­дар­та­ми, техні­чни­ми умо­ва­ми або дого­во­ром.
  4. Гаран­тій­ний строк при­да­тно­сті та збе­рі­га­н­ня това­рів обчи­слю­є­ться від дня виго­тов­ле­н­ня това­ру.
  5. Поста­чаль­ник (виро­бник) гаран­тує якість това­рів у ціло­му. Гаран­тій­ний строк на ком­пле­кту­ю­чі виро­би і скла­до­ві части­ни вва­жа­є­ться рів­ним гаран­тій­но­му стро­ку на основ­ний виріб, якщо інше не перед­ба­че­но дого­во­ром або стан­дар­та­ми (техні­чни­ми умо­ва­ми) на основ­ний виріб.
  6. Поста­чаль­ник (виро­бник) зобов’язаний за свій раху­нок усу­ну­ти дефе­кти виро­бу, вияв­ле­ні про­тя­гом гаран­тій­но­го стро­ку, або замі­ни­ти това­ри, якщо не дове­де, що дефе­кти вини­кли вна­слі­док пору­ше­н­ня поку­пцем (спо­жи­ва­чем) пра­вил екс­плу­а­та­ції або збе­рі­га­н­ня виро­бу. У разі усу­не­н­ня дефе­ктів у виро­бі, на який вста­нов­ле­но гаран­тій­ний строк екс­плу­а­та­ції, цей строк про­дов­жу­є­ться на час, про­тя­гом яко­го він не вико­ри­сто­ву­вав­ся через дефект, а при замі­ні виро­бу гаран­тій­ний строк обчи­слю­є­ться зано­во від дня замі­ни.
  7. У разі постав­ки това­рів нена­ле­жної яко­сті поку­пець (одер­жу­вач) має пра­во стя­гну­ти з виго­тов­лю­ва­ча (поста­чаль­ни­ка) штраф у роз­мі­рі, перед­ба­че­но­му стат­тею 231 цьо­го Коде­ксу, якщо інший роз­мір не перед­ба­че­но зако­ном або дого­во­ром.
  8. Позо­ви, що випли­ва­ють з постав­ки това­рів нена­ле­жної яко­сті, можуть бути пред’явлені про­тя­гом шести міся­ців з дня вста­нов­ле­н­ня поку­пцем у нале­жно­му поряд­ку недо­лі­ків постав­ле­них йому това­рів.

Ста­т­тя 270. Ком­пле­ктність това­рів, що постав­ля­ю­ться

  1. Това­ри повин­ні постав­ля­ти­ся ком­пле­ктно від­по­від­но до вимог стан­дар­тів, техні­чних умов або прейску­ран­тів. Дого­во­ром може бути перед­ба­че­но постав­ку з дода­тко­ви­ми до ком­пле­кту виро­ба­ми (части­на­ми) або без окре­мих, не потрі­бних поку­пце­ві виро­бів (частин), що вхо­дять до ком­пле­кту.
  2. Якщо ком­пле­ктність не визна­че­но стан­дар­та­ми, техні­чни­ми умо­ва­ми або прейску­ран­та­ми, вона в необ­хі­дних випад­ках може визна­ча­ти­ся дого­во­ром.
  3. У разі постав­ки неком­пле­ктних виро­бів поста­чаль­ник (виро­бник) зобов’язаний на вимо­гу поку­пця (одер­жу­ва­ча) доуком­пле­кту­ва­ти їх у двад­ця­ти­ден­ний строк після одер­жа­н­ня вимо­ги або замі­ни­ти ком­пле­ктни­ми виро­ба­ми у той же строк, якщо сто­ро­на­ми не пого­дже­но інший строк. Нада­лі до уком­пле­кту­ва­н­ня виро­бу або його замі­ни поку­пець (одер­жу­вач) має пра­во від­мо­ви­ти­ся від його опла­ти, а якщо товар уже опла­че­ний, вима­га­ти в уста­нов­ле­но­му поряд­ку повер­не­н­ня спла­че­них сум. У разі якщо поста­чаль­ник (виро­бник) у вста­нов­ле­ний строк не уком­пле­ктує виріб або не замі­нить його ком­пле­ктним, поку­пець має пра­во від­мо­ви­ти­ся від това­ру.
  4. Прийня­т­тя поку­пцем неком­пле­ктних виро­бів не звіль­няє поста­чаль­ни­ка (виро­бни­ка) від від­по­від­аль­но­сті.

Ста­т­тя 271. Поло­же­н­ня про постав­ки і Осо­бли­ві умо­ви поста­вок

  1. Кабі­нет Міні­стрів Укра­ї­ни від­по­від­но до вимог цьо­го Коде­ксу та інших зако­нів затвер­джує Поло­же­н­ня про постав­ки про­ду­кції виро­бни­чо-техні­чно­го при­зна­че­н­ня та постав­ки виро­бів наро­дно­го спо­жи­ва­н­ня, а також Осо­бли­ві умо­ви постав­ки окре­мих видів това­рів.
  • 2. Кон­тра­кта­ція сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції

Ста­т­тя 272. Дого­вір кон­тра­кта­ції сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції

  1. Дер­жав­на заку­пка сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції здій­сню­є­ться за дого­во­ра­ми кон­тра­кта­ції, які укла­да­ю­ться на осно­ві дер­жав­них замов­лень на постав­ку дер­жа­ві сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції.
  2. За дого­во­ром кон­тра­кта­ції виро­бник сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції (далі — виро­бник) зобов’язується пере­да­ти заго­ті­вель­но­му (заку­пі­вель­но­му) або пере­ро­бно­му під­при­єм­ству чи орга­ні­за­ції (далі — кон­тра­ктан­ту) виро­бле­ну ним про­ду­кцію у стро­ки, кіль­ко­сті, асор­ти­мен­ті, що перед­ба­че­ні дого­во­ром, а кон­тра­ктант зобов’язується спри­я­ти виро­бни­ко­ві у виро­бни­цтві зазна­че­ної про­ду­кції, прийня­ти і опла­ти­ти її.
  3. У дого­во­рах кон­тра­кта­ції повин­ні перед­ба­ча­ти­ся:

види про­ду­кції (асор­ти­мент), номер націо­наль­но­го стан­дар­ту або техні­чних умов, гра­ни­чно допу­сти­мий вміст у про­ду­кції шкі­дли­вих речо­вин;

кіль­кість про­ду­кції, яку кон­тра­ктант при­ймає без­по­се­ре­дньо у виро­бни­ка;

ціна за оди­ни­цю, загаль­на сума дого­во­ру, поря­док і умо­ви достав­ки, стро­ки зда­ва­н­ня-при­йма­н­ня про­ду­кції;

обов’язки кон­тра­ктан­та щодо пода­н­ня допо­мо­ги в орга­ні­за­ції виро­бни­цтва сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції та її транс­пор­ту­ва­н­ня на при­ймаль­ні пун­кти і під­при­єм­ства;

вза­єм­на май­но­ва від­по­від­аль­ність сто­рін у разі неви­ко­на­н­ня ними умов дого­во­ру;

інші умо­ви, перед­ба­че­ні Типо­вим дого­во­ром кон­тра­кта­ції сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції, затвер­дже­ним у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 273. Осо­бли­во­сті вико­на­н­ня дого­во­рів кон­тра­кта­ції

  1. Виро­бник пови­нен не пізніш як за п’ятнадцять днів до поча­тку заго­тів­лі про­ду­кції пові­до­ми­ти кон­тра­ктан­та про кіль­кість і стро­ки зда­чі сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції, що про­по­ну­є­ться до про­да­жу, та пого­ди­ти кален­дар­ний гра­фік її зда­чі.
  2. Кон­тра­ктант зобов’язаний прийня­ти від виро­бни­ка всю пред’явлену ним про­ду­кцію на умо­вах, перед­ба­че­них у дого­во­рі. Нестан­дар­тну про­ду­кцію, яка швид­ко псу­є­ться, при­да­тну для вико­ри­ста­н­ня у сві­жо­му або пере­ро­бле­но­му вигля­ді, та стан­дар­тну про­ду­кцію, яка швид­ко псу­є­ться, що зда­є­ться понад обся­ги, перед­ба­че­ні дого­во­ром, кон­тра­ктант при­ймає за ціна­ми і на умо­вах, що пого­дже­ні сто­ро­на­ми.
  3. У дого­во­рі кон­тра­кта­ції можуть перед­ба­ча­ти­ся обся­ги сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції, при­йма­н­ня якої кон­тра­ктант здій­снює без­по­се­ре­дньо у виро­бни­ка, та про­ду­кції, яка достав­ля­є­ться без­по­се­ре­дньо виро­бни­ком тор­го­вель­ним під­при­єм­ствам. Решта про­ду­кції при­йма­є­ться кон­тра­ктан­том на визна­че­них дого­во­ром при­ймаль­них пун­ктах, роз­та­шо­ва­них у межах адмі­ні­стра­тив­но­го райо­ну за місце­зна­хо­дже­н­ням виро­бни­ка.
  4. Забез­пе­че­н­ня виро­бни­ків тарою та необ­хі­дни­ми мате­рі­а­ла­ми для паку­ва­н­ня про­ду­кції здій­сню­є­ться у кіль­ко­сті, поряд­ку та стро­ки, перед­ба­че­ні дого­во­ром.
  5. Інші осо­бли­во­сті вико­на­н­ня дого­во­рів кон­тра­кта­ції вста­нов­лю­ю­ться Поло­же­н­ням про кон­тра­кта­цію сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції, яке затвер­джу­є­ться Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 274. Від­по­від­аль­ність за дого­во­ром кон­тра­кта­ції

  1. За незда­чу сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції у стро­ки, перед­ба­че­ні дого­во­ром кон­тра­кта­ції, виро­бник спла­чує кон­тра­ктан­ту неу­стой­ку в роз­мі­рі, вста­нов­ле­но­му дого­во­ром, якщо інший роз­мір не перед­ба­че­ний зако­ном.
  2. За неви­ко­на­н­ня зобов’язання щодо при­йма­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції без­по­се­ре­дньо у виро­бни­ка, а також у разі від­мо­ви від при­йма­н­ня про­ду­кції, пред’явленої виро­бни­ком у стро­ки і в поряд­ку, що пого­дже­ні сто­ро­на­ми, кон­тра­ктант спла­чує виро­бни­ку штраф у роз­мі­рі п’яти від­со­тків вар­то­сті неприйня­тої про­ду­кції, вра­хо­ву­ю­чи надбав­ки і зниж­ки, а також від­шко­до­вує зав­да­ні виро­бни­ко­ві зби­тки, а щодо про­ду­кції, яка швид­ко псу­є­ться, — пов­ну її вар­тість.
  3. У разі якщо про­ду­кцію не було своє­ча­сно під­го­тов­ле­но до зда­ва­н­ня-при­йма­н­ня і про це не було попе­ре­дже­но кон­тра­ктан­та, виро­бник від­шко­до­вує кон­тра­ктан­ту зав­да­ні цим зби­тки.
  4. У дого­во­рі кон­тра­кта­ції можуть бути перед­ба­че­ні також інші сан­кції за неви­ко­на­н­ня або нена­ле­жне вико­на­н­ня зобов’язань від­по­від­но до вимог цьо­го Коде­ксу.
  • 3. Енер­го­по­ста­ча­н­ня

Ста­т­тя 275. Дого­вір енер­го­по­ста­ча­н­ня

  1. За дого­во­ром енер­го­по­ста­ча­н­ня енер­го­по­ста­чаль­не під­при­єм­ство (енер­го­по­ста­чаль­ник) від­пу­скає еле­ктри­чну енер­гію, пару, гаря­чу і пере­грі­ту воду (далі — енер­гію) спо­жи­ва­че­ві (або­нен­ту), який зобов’язаний опла­ти­ти прийня­ту енер­гію та дотри­му­ва­ти­ся перед­ба­че­но­го дого­во­ром режи­му її вико­ри­ста­н­ня, а також забез­пе­чи­ти без­пе­чну екс­плу­а­та­цію енер­ге­ти­чно­го обла­дна­н­ня, що ним вико­ри­сто­ву­є­ться.

Окре­мим видом дого­во­ру енер­го­по­ста­ча­н­ня є дого­вір про поста­ча­н­ня еле­ктри­чної енер­гії спо­жи­ва­чу. Осо­бли­во­сті поста­ча­н­ня еле­ктри­чної енер­гії спо­жи­ва­чам та вимо­ги до дого­во­ру про поста­ча­н­ня еле­ктри­чної енер­гії вста­нов­лю­ю­ться зако­на­ми Укра­ї­ни “Про заса­ди фун­кціо­ну­ва­н­ня рин­ку еле­ктри­чної енер­гії Укра­ї­ни” та “Про еле­ктро­енер­ге­ти­ку”.

{Части­ну пер­шу стат­ті 275 допов­не­но абза­цом дру­гим згі­дно із Зако­ном 663-VII від 24.10.2013}

  1. Від­пуск енер­гії без оформ­ле­н­ня дого­во­ру енер­го­по­ста­ча­н­ня не допу­ска­є­ться.
  2. Пре­дме­том дого­во­ру енер­го­по­ста­ча­н­ня є окре­мі види енер­гії з най­ме­ну­ва­н­ням, перед­ба­че­ним у націо­наль­них стан­дар­тах або техні­чних умо­вах.
  3. Виро­бни­ки і поста­чаль­ни­ки енер­гії, що займа­ють моно­поль­не ста­но­ви­ще, зокре­ма суб’єкти при­ро­дних моно­по­лій, зобов’язані укла­сти дого­вір енер­го­по­ста­ча­н­ня на вимо­гу спо­жи­ва­чів, які мають техні­чні засо­би для одер­жа­н­ня енер­гії. Роз­бі­жно­сті, що вини­ка­ють при укла­ден­ні тако­го дого­во­ру, вре­гу­льо­ву­ю­ться від­по­від­но до вимог цьо­го Коде­ксу.
  4. Енер­го­по­ста­чаль­ні під­при­єм­ства інших, крім дер­жав­ної і кому­наль­ної, форм вла­сно­сті можуть бра­ти участь у забез­пе­чен­ні енер­гі­єю будь-яких спо­жи­ва­чів, у тому числі через дер­жав­ну (кому­наль­ну) енер­го­ме­ре­жу, на умо­вах, визна­че­них від­по­від­ни­ми дого­во­ра­ми.

Ста­т­тя 276. Кіль­кість і якість енер­гії. Стро­ки, ціни та поря­док роз­ра­хун­ків за дого­во­ром енер­го­по­ста­ча­н­ня

  1. Загаль­на кіль­кість енер­гії, що від­пу­ска­є­ться, визна­ча­є­ться за пого­дже­н­ням сто­рін. У разі якщо енер­гія виді­ля­є­ться в раху­нок замов­ле­н­ня на прі­о­ри­те­тні дер­жав­ні потре­би (лімі­ту), енер­го­по­ста­чаль­ник не має пра­ва змен­шу­ва­ти або­нен­ту цей ліміт без його зго­ди.

{Части­на пер­ша стат­ті 276 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3205-IV від 15.12.2005}

  1. Про­по­зи­ції або­нен­та щодо кіль­ко­сті та видів енер­гії, стро­ків її від­пу­ску є прі­о­ри­те­тни­ми за наяв­но­сті виро­бни­чих можли­во­стей у енер­го­по­ста­чаль­ни­ка.
  2. Пока­зни­ки яко­сті енер­гії узго­джу­ю­ться сто­ро­на­ми на під­ста­ві націо­наль­них стан­дар­тів або техні­чних умов шля­хом пого­дже­н­ня пере­лі­ку (вели­чи­ни) пока­зни­ків, під­три­ма­н­ня яких є обов’язком для сто­рін дого­во­ру.
  3. Стро­ки поста­ча­н­ня енер­гії вста­нов­лю­ю­ться сто­ро­на­ми у дого­во­рі вихо­дя­чи, як пра­ви­ло, з необ­хі­дно­сті забез­пе­че­н­ня її ритмі­чно­го та без­пе­ре­бій­но­го над­хо­дже­н­ня або­нен­ту. Основ­ним облі­ко­вим пері­о­дом енер­го­по­ста­ча­н­ня є дека­да, з кори­гу­ва­н­ням обся­гів про­тя­гом доби. Сто­ро­ни можуть пого­джу­ва­ти поста­ча­н­ня енер­гії про­тя­гом доби за годи­на­ми, а також час і три­ва­лість макси­маль­них та міні­маль­них наван­та­жень.
  4. Кіль­кість енер­гії, недо­одер­жа­ної у попе­ре­дні пері­о­ди з вини енер­го­по­ста­чаль­ни­ка, під­ля­гає попов­нен­ню на вимо­гу або­нен­та. Якщо енер­гію не вибра­но або­нен­том або недо­одер­жа­но ним для обі­грі­ва­н­ня у зв’язку зі спри­я­тли­ви­ми пого­дни­ми умо­ва­ми, попов­не­н­ня недо­одер­жа­ної енер­гії здій­сню­є­ться за пого­дже­н­ням сто­рін.
  5. Роз­ра­хун­ки за дого­во­ра­ми енер­го­по­ста­ча­н­ня здій­сню­ю­ться на під­ста­ві цін (тари­фів), встановлених/визначених від­по­від­но до вимог зако­ну.

{Части­на шоста стат­ті 276 в реда­кції Зако­ну 663-VII від 24.10.2013}

  1. Опла­та енер­гії, що від­пу­ска­є­ться, здій­сню­є­ться від­по­від­но до умов дого­во­ру. Дого­вір може перед­ба­ча­ти попе­ре­дню опла­ту, пла­но­ві пла­те­жі з насту­пним пере­ра­хун­ком або опла­ту, що про­во­ди­ться за вар­тість прийня­тих ресур­сів.

{Части­на сьо­ма стат­ті 276 в реда­кції Зако­ну 3569-VI від 05.07.2011}

  1. У разі якщо або­нент має вла­сне енер­го­дже­ре­ло і від­пу­скає енер­гію в мере­жі енер­го­по­ста­чаль­ни­ка, допу­ска­ю­ться роз­ра­хун­ки за саль­до вза­єм­но одер­жа­ної енер­гії.

Ста­т­тя 277. Пра­ви­ла кори­сту­ва­н­ня енер­гі­єю

  1. Або­нен­ти кори­сту­ю­ться енер­гі­єю з додер­жа­н­ням пра­вил кори­сту­ва­н­ня енер­гі­єю від­по­від­но­го виду. Пра­ви­ла кори­сту­ва­н­ня енер­гі­єю, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном, затвер­джу­ю­ться Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

{Части­на пер­ша стат­ті 277 в реда­кції Зако­ну 663-VII від 24.10.2013}

  1. Пра­ви­ла­ми можуть бути перед­ба­че­ні типо­ві дого­во­ри поста­ча­н­ня окре­мих видів енер­гії.
  2. Або­нент має пра­во від­пу­ска­ти енер­гію при­єд­на­ним до його мереж вто­рин­ним спо­жи­ва­чам (суба­бо­нен­там). У цьо­му випад­ку суба­бо­нен­ти укла­да­ють дого­вір енер­го­по­ста­ча­н­ня з або­нен­том і мають пра­ва та несуть обов’язки або­нен­та, а або­нент має пра­ва та несе обов’язки енер­го­по­ста­чаль­ни­ка.
  3. Або­нент зобов’язаний пові­до­ми­ти пере­лік суба­бо­нен­тів енер­го­по­ста­чаль­ни­ку, який має пра­во кон­тро­лю енер­го­ме­реж і при­ла­дів суба­бо­нен­тів та пра­во кон­тро­лю за додер­жа­н­ням суба­бо­нен­та­ми пра­вил кори­сту­ва­н­ня енер­гі­єю.
  4. Від­по­від­аль­ність за пору­ше­н­ня пра­вил кори­сту­ва­н­ня енер­гі­єю вста­нов­лю­є­ться зако­ном.
  • 4. Бір­жо­ва тор­гів­ля

Ста­т­тя 278. Тор­го­вель­но-бір­жо­ва діяль­ність

  1. Здій­сне­н­ня тор­го­вель­но-бір­жо­вої діяль­но­сті має на меті орга­ні­за­цію та регу­лю­ва­н­ня тор­гів­лі шля­хом нада­н­ня послуг суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня у здій­снен­ні ними тор­го­вель­них опе­ра­цій спе­ці­аль­но утво­ре­ною госпо­дар­ською орга­ні­за­ці­єю — товар­ною бір­жею.
  2. Пра­во­ві умо­ви ство­ре­н­ня та діяль­но­сті товар­них бірж, а також основ­ні пра­ви­ла здій­сне­н­ня тор­го­вель­но-бір­жо­вої діяль­но­сті визна­ча­ю­ться цим Коде­ксом, прийня­ти­ми від­по­від­но до ньо­го зако­на­ми та інши­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми.
  3. Пра­во­ві умо­ви орга­ні­за­ції та здій­сне­н­ня тор­гів­лі еле­ктри­чною енер­гі­єю та про­ду­кта­ми еле­ктри­чної енер­гії вста­нов­лю­ю­ться зако­на­ми Укра­ї­ни “Про заса­ди фун­кціо­ну­ва­н­ня рин­ку еле­ктри­чної енер­гії Укра­ї­ни” та “Про еле­ктро­енер­ге­ти­ку”.

{Ста­т­тю 278 допов­не­но части­ною тре­тьою згі­дно із Зако­ном 663-VII від 24.10.2013}

Ста­т­тя 279. Товар­на бір­жа

  1. Товар­на бір­жа є осо­бли­вим суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня, який надає послу­ги в укла­ден­ні бір­жо­вих угод, вияв­лен­ні попи­ту і про­по­зи­цій на това­ри, товар­них цін, вивчає, упо­ряд­ко­вує това­ро­обіг і спри­яє пов’язаним з ним тор­го­вель­ним опе­ра­ці­ям.
  2. Товар­на бір­жа є юри­ди­чною осо­бою, діє на заса­дах самов­ря­ду­ва­н­ня і госпо­дар­ської само­стій­но­сті, має від­окрем­ле­не май­но, само­стій­ний баланс, рахун­ки в уста­но­вах бан­ку та може мати печа­тки.

{Части­на дру­га стат­ті 279 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1206-VII від 15.04.2014}

  1. Товар­на бір­жа ство­рю­є­ться на осно­ві добро­віль­но­го об’єднання заін­те­ре­со­ва­них суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня. Заснов­ни­ка­ми і чле­на­ми товар­ної бір­жі не можуть бути орга­ни дер­жав­ної вла­ди та орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, а також дер­жав­ні і кому­наль­ні під­при­єм­ства, уста­но­ви та орга­ні­за­ції, що пов­ні­стю або час­тко­во утри­му­ю­ться за раху­нок Дер­жав­но­го бюдже­ту Укра­ї­ни або місце­вих бюдже­тів.
  2. Засну­ва­н­ня товар­ної бір­жі здій­сню­є­ться шля­хом укла­де­н­ня заснов­ни­ка­ми уго­ди, яка визна­чає поря­док її ство­ре­н­ня, склад заснов­ни­ків, їх обов’язки, роз­мір і стро­ки спла­ти пайо­вих, всту­пних та пері­о­ди­чних вне­сків. Заснов­ни­ки спла­чу­ють пайо­вий вне­сок.
  3. Товар­на бір­жа діє на під­ста­ві ста­ту­ту, який затвер­джу­є­ться заснов­ни­ка­ми бір­жі.
  4. Дер­жав­на реє­стра­ція товар­ної бір­жі про­ва­ди­ться від­по­від­но до вимог стат­ті 58 цьо­го Коде­ксу.
  5. Товар­на бір­жа не займа­є­ться комер­цій­ним посе­ре­дни­цтвом і не має на меті одер­жа­н­ня при­бу­тку.
  6. Товар­на бір­жа здій­снює свою діяль­ність за прин­ци­па­ми рів­но­прав­но­сті уча­сни­ків бір­жо­вих тор­гів, публі­чно­го про­ве­де­н­ня бір­жо­вих тор­гів, засто­су­ва­н­ня віль­них (рин­ко­вих) цін.

Ста­т­тя 280. Пра­ва та обов’язки товар­ної бір­жі

  1. Товар­на бір­жа має пра­во:

вста­нов­лю­ва­ти від­по­від­но до зако­но­дав­ства вла­сні обов’язкові для всіх уча­сни­ків тор­гів пра­ви­ла бір­жо­вої тор­гів­лі та бір­жо­во­го арбі­тра­жу;

вста­нов­лю­ва­ти всту­пні та пері­о­ди­чні вне­ски для чле­нів бір­жі, роз­мір пла­ти за послу­ги, що нада­ю­ться бір­жею;

вста­нов­лю­ва­ти і стя­гу­ва­ти від­по­від­но до ста­ту­ту бір­жі пла­ту за реє­стра­цію угод на бір­жі, а також сан­кції за пору­ше­н­ня ста­ту­ту бір­жі та бір­жо­вих пра­вил;

ство­рю­ва­ти під­роз­ді­ли бір­жі та затвер­джу­ва­ти поло­же­н­ня про них;

засно­ву­ва­ти арбі­тра­жні комі­сії для вирі­ше­н­ня спо­рів у тор­го­вель­них уго­дах;

роз­ро­бля­ти з ура­ху­ва­н­ням націо­наль­них стан­дар­тів вла­сні стан­дар­ти і типо­ві кон­тра­кти;

укла­да­ти уго­ди з інши­ми бір­жа­ми, мати сво­їх пред­став­ни­ків на бір­жах, у тому числі роз­та­шо­ва­них за межа­ми Укра­ї­ни;

вида­ва­ти бір­жо­ві бюле­те­ні, довід­ни­ки та інші інфор­ма­цій­ні і реклам­ні вида­н­ня;

вирі­шу­ва­ти інші пита­н­ня, перед­ба­че­ні зако­ном.

  1. Товар­на бір­жа зобов’язана:

ство­рю­ва­ти умо­ви для про­ве­де­н­ня бір­жо­вої тор­гів­лі;

регу­лю­ва­ти бір­жо­ві опе­ра­ції;

регу­лю­ва­ти ціни на това­ри, що допу­ска­ю­ться до обі­гу на бір­жі;

нада­ва­ти чле­нам і від­ві­ду­ва­чам бір­жі орга­ні­за­цій­ні, інфор­ма­цій­ні та інші послу­ги;

забез­пе­чу­ва­ти збір, оброб­ку і роз­по­всю­дже­н­ня інфор­ма­ції, що сто­су­є­ться кон’юнктури рин­ку.

Ста­т­тя 281. Пра­ви­ла бір­жо­вої тор­гів­лі. Бір­жо­ві тор­ги

  1. Пра­ви­ла бір­жо­вої тор­гів­лі роз­ро­бля­ю­ться від­по­від­но до зако­но­дав­ства і є основ­ним доку­мен­том, що регла­мен­тує поря­док здій­сне­н­ня бір­жо­вих опе­ра­цій, веде­н­ня бір­жо­вої тор­гів­лі та розв’язання спо­рів з цих питань.
  2. Пра­ви­ла бір­жо­вої тор­гів­лі затвер­джу­ю­ться загаль­ни­ми збо­ра­ми чле­нів товар­ної бір­жі або орга­ном, ними упов­но­ва­же­ним.
  3. Бір­жо­ви­ми тор­га­ми є тор­ги, що публі­чно і гла­сно про­во­дя­ться в тор­го­вель­них залах бір­жі за уча­сті чле­нів бір­жі по това­рах, допу­ще­них до реа­лі­за­ції на бір­жі в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му пра­ви­ла­ми бір­жо­вої тор­гів­лі.
  4. Бір­жо­ві опе­ра­ції дозво­ля­є­ться здій­сню­ва­ти тіль­ки чле­нам бір­жі або бро­ке­рам — гро­ма­дя­нам, заре­є­стро­ва­ним на бір­жі від­по­від­но до її ста­ту­ту для вико­на­н­ня дору­чень чле­нів бір­жі, яких вони пред­став­ля­ють, щодо здій­сне­н­ня бір­жо­вих опе­ра­цій.

Ста­т­тя 282. При­пи­не­н­ня товар­ної бір­жі

  1. При­пи­не­н­ня товар­ної бір­жі від­бу­ва­є­ться за ріше­н­ням загаль­них збо­рів чле­нів бір­жі, а також за ріше­н­ням суду у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном.
  • 5. Орен­да май­на та лізинг

Ста­т­тя 283. Орен­да май­на у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. За дого­во­ром орен­ди одна сто­ро­на (орен­до­да­вець) пере­дає дру­гій сто­ро­ні (орен­да­ре­ві) за пла­ту на пев­ний строк у кори­сту­ва­н­ня май­но для здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті.
  2. У кори­сту­ва­н­ня за дого­во­ром орен­ди пере­да­є­ться інди­ві­ду­аль­но визна­че­не май­но виро­бни­чо-техні­чно­го при­зна­че­н­ня (або цілі­сний май­но­вий ком­плекс), що не втра­чає у про­це­сі вико­ри­ста­н­ня сво­єї спо­жив­чої яко­сті (неспо­жив­на річ).
  3. Об’єктом орен­ди можуть бути:

дер­жав­ні та кому­наль­ні під­при­єм­ства або їх стру­ктур­ні під­роз­ді­ли як цілі­сні май­но­ві ком­пле­кси, тоб­то госпо­дар­ські об’єкти із завер­ше­ним циклом виро­бни­цтва про­ду­кції (робіт, послуг), від­окрем­ле­ною земель­ною ділян­кою, на якій роз­мі­ще­ний об’єкт, та авто­ном­ни­ми інже­нер­ни­ми кому­ні­ка­ці­я­ми і систе­мою енер­го­по­ста­ча­н­ня;

неру­хо­ме май­но (будів­лі, спо­ру­ди, при­мі­ще­н­ня);

інше окре­ме інди­ві­ду­аль­но визна­че­не май­но виро­бни­чо-техні­чно­го при­зна­че­н­ня, що нале­жить суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня.

  1. Орен­да стру­ктур­них під­роз­ді­лів дер­жав­них та кому­наль­них під­при­ємств не повин­на пору­шу­ва­ти виро­бни­чо-госпо­дар­ську цілі­сність, техно­ло­гі­чну єдність дано­го під­при­єм­ства.
  2. Зако­ном може бути вста­нов­ле­но пере­лік дер­жав­них та кому­наль­них під­при­ємств, цілі­сні май­но­ві ком­пле­кси яких не можуть бути об’єктом орен­ди.
  3. До від­но­син орен­ди засто­со­ву­ю­ться від­по­від­ні поло­же­н­ня Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни з ура­ху­ва­н­ням осо­бли­во­стей, перед­ба­че­них цим Коде­ксом.

Ста­т­тя 284. Умо­ви дого­во­ру орен­ди

  1. Істо­тни­ми умо­ва­ми дого­во­ру орен­ди є: об’єкт орен­ди (склад і вар­тість май­на з ура­ху­ва­н­ням її інде­кса­ції); строк, на який укла­да­є­ться дого­вір орен­ди; орен­дна пла­та з ура­ху­ва­н­ням її інде­кса­ції; поря­док вико­ри­ста­н­ня амор­ти­за­цій­них від­ра­ху­вань; від­нов­ле­н­ня орен­до­ва­но­го май­на та умо­ви його повер­не­н­ня або вику­пу.
  2. Оцін­ка об’єкта орен­ди здій­сню­є­ться за від­нов­ною вар­ті­стю, крім об’єктів орен­ди дер­жав­ної та кому­наль­ної вла­сно­сті, оцін­ка яких здій­сню­є­ться за мето­ди­кою, затвер­дже­ною Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни. Умо­ви дого­во­ру орен­ди збе­рі­га­ють свою силу на весь строк дії дого­во­ру, а також у разі якщо після його укла­де­н­ня зако­но­дав­ством вста­нов­ле­но пра­ви­ла, що погір­шу­ють ста­но­ви­ще орен­да­ря.

{Части­на дру­га стат­ті 284 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3269-VI від 21.04.2011}

  1. Реор­га­ні­за­ція орен­до­дав­ця не є під­ста­вою для змі­ни умов або розір­ва­н­ня дого­во­ру орен­ди.
  2. Строк дого­во­ру орен­ди визна­ча­є­ться за пого­дже­н­ням сто­рін. У разі від­су­тно­сті заяви одні­єї із сто­рін про при­пи­не­н­ня або змі­ну умов дого­во­ру орен­ди про­тя­гом одно­го міся­ця після закін­че­н­ня стро­ку дії дого­во­ру він вва­жа­є­ться про­дов­же­ним на такий самий строк і на тих самих умо­вах, які були перед­ба­че­ні дого­во­ром.

Ста­т­тя 285. Основ­ні пра­ва та обов’язки орен­да­ря

  1. Орен­дар має пере­ва­жне пра­во перед інши­ми суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня на про­дов­же­н­ня стро­ку дії дого­во­ру орен­ди.
  2. Орен­дар може бути зобов’язаний вико­ри­сто­ву­ва­ти об’єкт орен­ди за цільо­вим при­зна­че­н­ням від­по­від­но до про­фі­лю виро­бни­чої діяль­но­сті під­при­єм­ства, май­но яко­го пере­да­но в орен­ду.
  3. Орен­дар зобов’язаний берег­ти орен­до­ва­не май­но від­по­від­но до умов дого­во­ру, запо­бі­га­ю­чи його псу­ван­ню або пошко­джен­ню, та своє­ча­сно і в пов­но­му обся­зі спла­чу­ва­ти орен­дну пла­ту.
  4. Орен­дар від­шко­до­вує орен­до­дав­цю вар­тість орен­до­ва­но­го май­на у разі від­чу­же­н­ня цьо­го май­на або його зни­ще­н­ня чи псу­ва­н­ня з вини орен­да­ря.

Ста­т­тя 286. Орен­дна пла­та

  1. Орен­дна пла­та — це фіксо­ва­ний пла­тіж, який орен­дар спла­чує орен­до­дав­цю неза­ле­жно від наслід­ків сво­єї госпо­дар­ської діяль­но­сті. Роз­мір орен­дної пла­ти може бути змі­не­ний за пого­дже­н­ням сто­рін, а також в інших випад­ках, перед­ба­че­них зако­но­дав­ством.
  2. Орен­дар має пра­во вима­га­ти змен­ше­н­ня роз­мі­ру орен­дної пла­ти, якщо через обста­ви­ни, за які він не від­по­від­ає, змі­ни­ли­ся перед­ба­че­ні дого­во­ром умо­ви госпо­да­рю­ва­н­ня або істо­тно погір­шив­ся стан об’єкта орен­ди.
  3. Орен­дна пла­та вста­нов­лю­є­ться у гро­шо­вій фор­мі. Зале­жно від спе­ци­фі­ки виро­бни­чої діяль­но­сті орен­да­ря орен­дна пла­та за зго­дою сто­рін може вста­нов­лю­ва­ти­ся в нату­раль­ній або гро­шо­во-нату­раль­ній фор­мі.
  4. Стро­ки вне­се­н­ня орен­дної пла­ти визна­ча­ю­ться в дого­во­рі.

Ста­т­тя 287. Орен­да дер­жав­но­го та кому­наль­но­го май­на

  1. Орен­до­дав­ця­ми щодо дер­жав­но­го та кому­наль­но­го май­на є:

1) Фонд дер­жав­но­го май­на Укра­ї­ни, його регіо­наль­ні від­ді­ле­н­ня — щодо цілі­сних май­но­вих ком­пле­ксів під­при­ємств, їх стру­ктур­них під­роз­ді­лів та неру­хо­мо­го май­на, яке є дер­жав­ною вла­сні­стю, а також іншо­го май­на у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном;

2) орга­ни, упов­но­ва­же­ні Вер­хов­ною Радою Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим або місце­ви­ми рада­ми управ­ля­ти май­ном, — від­по­від­но щодо май­на, яке нале­жить Авто­ном­ній Респу­блі­ці Крим або є у кому­наль­ній вла­сно­сті;

3) дер­жав­ні (кому­наль­ні) під­при­єм­ства, уста­но­ви та орга­ні­за­ції — щодо неру­хо­мо­го май­на, загаль­на пло­ща яко­го не пере­ви­щує 200 ква­дра­тних метрів на одне під­при­єм­ство, уста­но­ву, орга­ні­за­цію, та іншо­го окре­мо­го інди­ві­ду­аль­но визна­че­но­го май­на, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном;

{Пункт 3 части­ни пер­шої стат­ті 287 в реда­кції Зако­ну 3269-VI від 21.04.2011; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5213-VI від 06.09.2012}

4) дер­жав­не під­при­єм­ство із забез­пе­че­н­ня фун­кціо­ну­ва­н­ня дипло­ма­ти­чних пред­став­ництв та кон­суль­ських уста­нов іно­зем­них дер­жав, пред­став­ництв між­на­ро­дних між­уря­до­вих орга­ні­за­цій в Укра­ї­ні Дер­жав­но­го управ­лі­н­ня спра­ва­ми — щодо неру­хо­мо­го май­на та іншо­го окре­мо­го інди­ві­ду­аль­но визна­че­но­го май­на цьо­го під­при­єм­ства.

{Части­ну пер­шу стат­ті 287 допов­не­но пун­ктом 4 згі­дно з Зако­ном 5063-VI від 05.07.2012}

  1. Орга­ні­за­цій­ні та май­но­ві від­но­си­ни, пов’язані з пере­да­чею в орен­ду цілі­сних май­но­вих ком­пле­ксів дер­жав­но­го секто­ра еко­но­мі­ки, а також цілі­сних май­но­вих ком­пле­ксів, що є кому­наль­ною вла­сні­стю, регу­лю­ю­ться зако­но­дав­ством від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу.
  2. Мета і пре­дмет госпо­дар­ської діяль­но­сті, визна­че­ні в уста­нов­чих доку­мен­тах суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, який здій­снює госпо­дар­ську діяль­ність на базі орен­до­ва­но­го май­на, не можуть супе­ре­чи­ти умо­вам дого­во­ру орен­ди.

{Части­на тре­тя стат­ті 287 в реда­кції Зако­ну 3269-VI від 21.04.2011}

Ста­т­тя 288. Суб­орен­да дер­жав­но­го та кому­наль­но­го май­на

  1. Орен­дар має пра­во пере­да­ти окре­мі об’єкти орен­ди в суб­орен­ду, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном або дого­во­ром орен­ди.
  2. Пере­да­ча в суб­орен­ду цілі­сних май­но­вих ком­пле­ксів не допу­ска­є­ться.

Ста­т­тя 289. Викуп (при­ва­ти­за­ція) об’єкта орен­ди

  1. Орен­дар має пра­во на викуп об’єкта орен­ди, якщо таке пра­во перед­ба­че­но дого­во­ром орен­ди.

{Части­ну дру­гу стат­ті 289 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 3269-VI від 21.04.2011}

  1. Орен­дар має пра­во у будь-який час від­мо­ви­ти­ся від здій­сне­н­ня перед­ба­че­но­го в дого­во­рі пра­ва на викуп об’єкта орен­ди.
  2. При­ва­ти­за­ція цілі­сних май­но­вих ком­пле­ксів, неру­хо­мо­го та іншо­го окре­мо­го інди­ві­ду­аль­но визна­че­но­го май­на, зда­них в орен­ду, здій­сню­є­ться у випад­ках і поряд­ку, перед­ба­че­них зако­ном.

{Части­на четвер­та стат­ті 289 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3269-VI від 21.04.2011}

{Ста­т­тю 290 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 1509-VI від 11.06.2009}

Ста­т­тя 291. При­пи­не­н­ня дого­во­ру орен­ди

  1. Одно­сто­ро­н­ня від­мо­ва від дого­во­ру орен­ди не допу­ска­є­ться.
  2. Дого­вір орен­ди при­пи­ня­є­ться у разі:

закін­че­н­ня стро­ку, на який його було укла­де­но;

вику­пу (при­ва­ти­за­ції) об’єкта орен­ди;

лікві­да­ції суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня-орен­да­ря;

заги­бе­лі (зни­ще­н­ня) об’єкта орен­ди.

  1. Дого­вір орен­ди може бути розір­ва­ний за зго­дою сто­рін. На вимо­гу одні­єї із сто­рін дого­вір орен­ди може бути достро­ко­во розір­ва­ний з під­став, перед­ба­че­них Цивіль­ним коде­ксом Укра­ї­ни для розір­ва­н­ня дого­во­ру найму, в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му стат­тею 188 цьо­го Коде­ксу.
  2. Пра­во­ві наслід­ки при­пи­не­н­ня дого­во­ру орен­ди визна­ча­ю­ться від­по­від­но до умов регу­лю­ва­н­ня дого­во­ру найму Цивіль­ним коде­ксом Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 292. Лізинг у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Лізинг — це госпо­дар­ська діяль­ність, спря­мо­ва­на на інве­сту­ва­н­ня вла­сних чи залу­че­них фінан­со­вих коштів, яка поля­гає в надан­ні за дого­во­ром лізин­гу одні­єю сто­ро­ною (лізин­го­дав­цем) у виклю­чне кори­сту­ва­н­ня дру­гій сто­ро­ні (лізин­го­одер­жу­ва­чу) на визна­че­ний строк май­на, що нале­жить лізин­го­дав­цю або набу­ва­є­ться ним у вла­сність (госпо­дар­ське віда­н­ня) за дору­че­н­ням чи пого­дже­н­ням лізин­го­одер­жу­ва­ча у від­по­від­но­го поста­чаль­ни­ка (про­дав­ця) май­на, за умо­ви спла­ти лізин­го­одер­жу­ва­чем пері­о­ди­чних лізин­го­вих пла­те­жів.
  2. Зале­жно від осо­бли­во­стей здій­сне­н­ня лізин­го­вих опе­ра­цій лізинг може бути двох видів — фінан­со­вий чи опе­ра­тив­ний. За фор­мою здій­сне­н­ня лізинг може бути зво­ро­тним, пайо­вим, між­на­ро­дним тощо.
  3. Об’єктом лізин­гу може бути неру­хо­ме і рухо­ме май­но, при­зна­че­не для вико­ри­ста­н­ня як основ­ні фон­ди, не забо­ро­не­не зако­ном до віль­но­го обі­гу на рин­ку і щодо яко­го немає обме­жень про пере­да­чу його в лізинг.
  4. Май­но, зазна­че­не в части­ні пер­шій цієї стат­ті, яке є дер­жав­ною (кому­наль­ною) вла­сні­стю, може бути об’єктом лізин­гу тіль­ки за пого­дже­н­ням з орга­ном, що здій­снює управ­лі­н­ня цим май­ном, від­по­від­но до зако­ну.
  5. Не можуть бути об’єктами лізин­гу земель­ні ділян­ки, інші при­ро­дні об’єкти, а також цілі­сні май­но­ві ком­пле­кси дер­жав­них (кому­наль­них) під­при­ємств та їх стру­ктур­них під­роз­ді­лів.
  6. Пере­хід пра­ва вла­сно­сті на об’єкт лізин­гу до іншої осо­би не є під­ста­вою для розір­ва­н­ня дого­во­ру лізин­гу.
  7. Пра­во­ве регу­лю­ва­н­ня лізин­гу здій­сню­є­ться від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу та інших зако­нів.
  • 6. Інші види госпо­дар­сько-тор­го­вель­ної діяль­но­сті

Ста­т­тя 293. Міна (бар­тер) у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. За дого­во­ром міни (бар­те­ру) кожна із сто­рін зобов’язується пере­да­ти дру­гій сто­ро­ні у вла­сність, пов­не госпо­дар­ське віда­н­ня чи опе­ра­тив­не управ­лі­н­ня пев­ний товар в обмін на інший товар.
  2. Сто­ро­на дого­во­ру вва­жа­є­ться про­дав­цем того това­ру, який вона пере­дає в обмін, і поку­пцем това­ру, який вона одер­жує вза­мін.
  3. За пого­дже­н­ням сто­рін можли­ва гро­шо­ва допла­та за товар біль­шої вар­то­сті, що обмі­ню­є­ться на товар мен­шої вар­то­сті, якщо це не супе­ре­чить зако­но­дав­ству.
  4. Не може бути об’єктом міни (бар­те­ру) май­но, від­не­се­не зако­но­дав­ством до основ­них фон­дів, яке нале­жить до дер­жав­ної або кому­наль­ної вла­сно­сті, у разі якщо дру­га сто­ро­на дого­во­ру міни (бар­те­ру) не є від­по­від­но дер­жав­ним чи кому­наль­ним під­при­єм­ством. Зако­но­дав­ством можуть бути вста­нов­ле­ні також інші осо­бли­во­сті здій­сне­н­ня бар­тер­них (това­ро­об­мін­них) опе­ра­цій, пов’язаних з при­дба­н­ням і вико­ри­ста­н­ням окре­мих видів май­на, а також здій­сне­н­ня таких опе­ра­цій в окре­мих галу­зях госпо­да­рю­ва­н­ня.
  5. До дого­во­ру міни (бар­те­ру) засто­со­ву­ю­ться пра­ви­ла, що регу­лю­ють дого­во­ри купів­лі-про­да­жу, постав­ки, кон­тра­кта­ції, еле­мен­ти яких містя­ться в дого­во­рі міни (бар­те­ру), якщо це не супе­ре­чить зако­но­дав­ству і від­по­від­ає суті від­но­син сто­рін.

Ста­т­тя 294. Збе­рі­га­н­ня у товар­но­му скла­ді

  1. Товар­ним скла­дом визна­є­ться орга­ні­за­ція, що здій­снює збе­рі­га­н­ня това­рів та надає пов’язані із збе­рі­га­н­ням послу­ги на заса­дах під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті.
  2. Товар­ний склад є скла­дом загаль­но­го кори­сту­ва­н­ня у разі якщо із зако­ну, інших пра­во­вих актів або вида­но­го суб’єкту госпо­да­рю­ва­н­ня дозво­лу (ліцен­зії) випли­ває, що він зобов’язаний при­йма­ти на збе­рі­га­н­ня това­ри від будь-яко­го това­ро­во­ло­діль­ця.
  3. Збе­рі­га­н­ня у товар­но­му скла­ді здій­сню­є­ться за дого­во­ром склад­сько­го збе­рі­га­н­ня.
  4. До регу­лю­ва­н­ня від­но­син, що випли­ва­ють із збе­рі­га­н­ня това­рів за дого­во­ром склад­сько­го збе­рі­га­н­ня, засто­со­ву­ю­ться від­по­від­ні поло­же­н­ня Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни.
Пред­став­ни­цтво у Госпо­дар­сько­му судіпослу­ги адво­ка­та
0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...