Господарський кодекс України

Пред­став­ни­цтво у Госпо­дар­сько­му судіпослу­ги адво­ка­та

Гла­ва 31
КОМЕРЦІЙНЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО (АГЕНТСЬКІ ВІДНОСИНИ) У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Ста­т­тя 295. Агент­ська діяль­ність

  1. Комер­цій­не посе­ре­дни­цтво (агент­ська діяль­ність) є під­при­єм­ни­цькою діяль­ні­стю, що поля­гає в надан­ні комер­цій­ним аген­том послуг суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня при здій­снен­ні ними госпо­дар­ської діяль­но­сті шля­хом посе­ре­дни­цтва від іме­ні, в інте­ре­сах, під кон­тро­лем і за раху­нок суб’єкта, яко­го він пред­став­ляє.
  2. Комер­цій­ним аген­том може бути суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня (гро­ма­дя­нин або юри­ди­чна осо­ба), який за пов­но­ва­же­н­ням, осно­ва­ним на агент­сько­му дого­во­рі, здій­снює комер­цій­не посе­ре­дни­цтво.
  3. Не є комер­цій­ни­ми аген­та­ми під­при­єм­ці, що діють хоча і в чужих інте­ре­сах, але від вла­сно­го іме­ні.
  4. Комер­цій­ний агент не може укла­да­ти уго­ди від іме­ні того, кого він пред­став­ляє, сто­сов­но себе осо­би­сто.
  5. Зако­ном можуть бути вста­нов­ле­ні обме­же­н­ня або забо­ро­на здій­сне­н­ня комер­цій­но­го посе­ре­дни­цтва в окре­мих галу­зях госпо­да­рю­ва­н­ня.

Ста­т­тя 296. Під­ста­ви вини­кне­н­ня агент­ських від­но­син

  1. Агент­ські від­но­си­ни вини­ка­ють у разі:

нада­н­ня суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня на під­ста­ві дого­во­ру пов­но­ва­жень комер­цій­но­му аген­то­ві на вчи­не­н­ня від­по­від­них дій;

схва­ле­н­ня суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня, яко­го пред­став­ляє комер­цій­ний агент, уго­ди, укла­де­ної в інте­ре­сах цьо­го суб’єкта аген­том без пов­но­ва­же­н­ня на її укла­де­н­ня або з пере­ви­ще­н­ням нада­но­го йому пов­но­ва­же­н­ня.

Ста­т­тя 297. Пре­дмет агент­сько­го дого­во­ру

  1. За агент­ським дого­во­ром одна сто­ро­на (комер­цій­ний агент) зобов’язується нада­ти послу­ги дру­гій сто­ро­ні (суб’єкту, яко­го пред­став­ляє агент) в укла­ден­ні угод чи спри­я­ти їх укла­ден­ню (нада­н­ня факти­чних послуг) від іме­ні цьо­го суб’єкта і за його раху­нок.
  2. Агент­ський дого­вір пови­нен визна­ча­ти сфе­ру, хара­ктер і поря­док вико­на­н­ня комер­цій­ним аген­том посе­ре­дни­цьких послуг, пра­ва та обов’язки сто­рін, умо­ви і роз­мір вина­го­ро­ди комер­цій­но­му аген­то­ві, строк дії дого­во­ру, сан­кції у разі пору­ше­н­ня сто­ро­на­ми умов дого­во­ру, інші необ­хі­дні умо­ви, визна­че­ні сто­ро­на­ми.
  3. Дого­во­ром повин­на бути перед­ба­че­на умо­ва щодо тери­то­рії, в межах якої комер­цій­ний агент здій­снює діяль­ність, визна­че­ну уго­дою сто­рін. У разі якщо тери­то­рію дії аген­та в дого­во­рі не визна­че­но, вва­жа­є­ться, що агент діє в межах тери­то­рії Укра­ї­ни.
  4. Агент­ський дого­вір укла­да­є­ться в письмо­вій фор­мі. У дого­во­рі має бути визна­че­но фор­му під­твер­дже­н­ня пов­но­ва­жень (пред­став­ни­цтва) комер­цій­но­го аген­та.

Ста­т­тя 298. Схва­ле­н­ня уго­ди, укла­де­ної комер­цій­ним аген­том без пов­но­ва­же­н­ня на її укла­де­н­ня або з пере­ви­ще­н­ням пов­но­ва­жень

  1. Комер­цій­ний агент пові­дом­ляє суб’єкта, яко­го він пред­став­ляє, про кожний випа­док його посе­ре­дни­цтва в укла­ден­ні угод та про кожну укла­де­ну ним в інте­ре­сах цьо­го суб’єкта уго­ду.
  2. Уго­да, укла­де­на від іме­ні суб’єкта, яко­го пред­став­ляє комер­цій­ний агент, без пов­но­ва­же­н­ня на її укла­де­н­ня або з пере­ви­ще­н­ням нада­но­го йому пов­но­ва­же­н­ня, вва­жа­є­ться схва­ле­ною цим суб’єктом за умо­ви, якщо він не від­хи­лить перед тре­тьою осо­бою дії комер­цій­но­го аген­та. Насту­пне схва­ле­н­ня уго­ди суб’єктом, яко­го пред­став­ляє агент, робить уго­ду дій­сною з дня її укла­де­н­ня.

Ста­т­тя 299. Немо­но­поль­ні і моно­поль­ні агент­ські від­но­си­ни

  1. Суб’єкт, яко­го пред­став­ляє комер­цій­ний агент, має пра­во дові­ри­ти комер­цій­не посе­ре­дни­цтво також іншим суб’єктам, пові­до­мив­ши про це аген­та, а агент має пра­во здій­сню­ва­ти комер­цій­не посе­ре­дни­цтво також для інших суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, якщо інте­ре­си суб’єктів, яких пред­став­ляє комер­цій­ний агент, не є супе­ре­чли­ви­ми у пита­н­нях, для вирі­ше­н­ня яких запро­ше­ний цей агент.
  2. У разі моно­поль­них агент­ських від­но­син комер­цій­ний агент, що пред­став­ляє суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, не має пра­ва здій­сню­ва­ти комер­цій­не посе­ре­дни­цтво для інших суб’єктів у межах, перед­ба­че­них агент­ським дого­во­ром.

Ста­т­тя 300. Пере­да­ча прав комер­цій­но­го аген­та

  1. Комер­цій­ний агент пови­нен осо­би­сто вико­на­ти дії, на які він упов­но­ва­же­ний суб’єктом, яко­го він пред­став­ляє.
  2. Якщо агент­ським дого­во­ром не перед­ба­че­но інше, комер­цій­ний агент не може пере­да­ва­ти на свій роз­суд іншим осо­бам прав, яки­ми він воло­діє в інте­ре­сах того, кого він пред­став­ляє.

Ста­т­тя 301. Вза­є­мо­ро­зра­хун­ки в агент­ських від­но­си­нах

  1. Від­по­від­но до агент­сько­го дого­во­ру комер­цій­ний агент одер­жує агент­ську вина­го­ро­ду за посе­ре­дни­цькі опе­ра­ції, що здій­сне­ні ним в інте­ре­сах суб’єкта, яко­го він пред­став­ляє, у роз­мі­рі, перед­ба­че­но­му дого­во­ром.
  2. Агент­ська вина­го­ро­да випла­чу­є­ться комер­цій­но­му аген­ту після опла­ти тре­тьою осо­бою за уго­дою, укла­де­ною з його посе­ре­дни­цтвом, якщо інше не перед­ба­че­но дого­во­ром сто­рін.
  3. Сто­ро­ни можуть перед­ба­чи­ти в дого­во­рі, що комер­цій­но­му аген­ту спла­чу­є­ться дода­тко­ва вина­го­ро­да у разі, якщо він бере на себе зобов’язання гаран­ту­ва­ти вико­на­н­ня уго­ди, укла­де­ної ним в інте­ре­сах суб’єкта, яко­го він пред­став­ляє.
  4. Суб’єкт, яко­го пред­став­ляє комер­цій­ний агент, роз­ра­хо­вує вина­го­ро­ду, на яку має пра­во комер­цій­ний агент, від­по­від­но до роз­мі­рів і стро­ків, перед­ба­че­них дого­во­ром сто­рін.
  5. Комер­цій­ний агент має пра­во вима­га­ти для роз­ра­хун­ку бух­гал­тер­ський витяг щодо всіх угод, за які йому нале­жить агент­ська вина­го­ро­да.
  6. Умо­ви випла­ти вина­го­ро­ди комер­цій­но­му аген­ту за уго­ди, укла­де­ні після закін­че­н­ня дого­вір­них від­но­син, а також інші умо­ви, що сто­су­ю­ться роз­ра­хун­ків сто­рін, визна­ча­ю­ться дого­во­ром.

Ста­т­тя 302. Обов’язки щодо неро­зго­ло­ше­н­ня кон­фі­ден­цій­ної інфор­ма­ції в агент­ських від­но­си­нах

  1. Комер­цій­ний агент не має пра­ва пере­да­ва­ти кон­фі­ден­цій­ну інфор­ма­цію, одер­жа­ну від суб’єкта, яко­го він пред­став­ляє, без зго­ди цьо­го суб’єкта, вико­ри­сто­ву­ва­ти її у вла­сних інте­ре­сах чи в інте­ре­сах інших осіб всу­пе­реч інте­ре­сам суб’єкта, яко­го він пред­став­ляє, як при здій­снен­ні комер­цій­ним аген­том сво­єї діяль­но­сті в інте­ре­сах зазна­че­но­го суб’єкта, так і після при­пи­не­н­ня агент­ських від­но­син з ним.
  2. Сто­ро­ни агент­сько­го дого­во­ру можуть укла­сти окре­му уго­ду про захист кон­фі­ден­цій­ної інфор­ма­ції суб’єкта, яко­го пред­став­ляє комер­цій­ний агент (дого­вір про неро­зго­ло­ше­н­ня).
  3. Комер­цій­ний агент несе від­по­від­аль­ність за роз­го­ло­ше­н­ня кон­фі­ден­цій­ної інфор­ма­ції від­по­від­но до зако­ну та дого­во­ру.

Ста­т­тя 303. Від­по­від­аль­ність за пору­ше­н­ня агент­сько­го дого­во­ру

  1. Комер­цій­ний агент несе від­по­від­аль­ність у пов­но­му обся­зі за шко­ду, запо­ді­я­ну суб’єкту, яко­го він пред­став­ляє, вна­слі­док неви­ко­на­н­ня або нена­ле­жно­го вико­на­н­ня сво­їх обов’язків, якщо інше не перед­ба­че­но агент­ським дого­во­ром.
  2. Якщо інше не перед­ба­че­но дого­во­ром, комер­цій­ний агент не гаран­тує суб’єкту, яко­го він пред­став­ляє, вико­на­н­ня тре­ті­ми осо­ба­ми зобов’язань за уго­да­ми, укла­де­ни­ми за його посе­ре­дни­цтва.
  3. У разі пору­ше­н­ня агент­сько­го дого­во­ру суб’єктом, яко­го пред­став­ляє комер­цій­ний агент, остан­ній має пра­во на одер­жа­н­ня вина­го­ро­ди у роз­мі­рах, перед­ба­че­них агент­ським дого­во­ром, а також на від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків, поне­се­них ним вна­слі­док неви­ко­на­н­ня або нена­ле­жно­го вико­на­н­ня дого­во­ру дру­гою сто­ро­ною.

Ста­т­тя 304. При­пи­не­н­ня агент­сько­го дого­во­ру

  1. Агент­ський дого­вір при­пи­ня­є­ться за уго­дою сто­рін, а також у разі: від­кли­ка­н­ня пов­но­ва­жень комер­цій­но­го аген­та суб’єктом, яко­го він пред­став­ляє, або від­мо­ви комер­цій­но­го аген­та від подаль­шо­го здій­сне­н­ня комер­цій­но­го посе­ре­дни­цтва за дого­во­ром, укла­де­ним сто­ро­на­ми без визна­че­н­ня стро­ку його дії; вибу­т­тя одні­єї із сто­рін дого­во­ру вна­слі­док її при­пи­не­н­ня або смер­ті; вини­кне­н­ня інших обста­вин, що при­пи­ня­ють пов­но­ва­же­н­ня комер­цій­но­го аген­та або суб’єкта, яко­го він пред­став­ляє.
  2. У разі від­кли­ка­н­ня пов­но­ва­жень комер­цій­но­го аген­та суб’єкт, яко­го пред­став­ляє комер­цій­ний агент, пови­нен спо­ві­сти­ти його про при­пи­не­н­ня дого­во­ру не менш як за один місяць, якщо більш три­ва­лий строк не перед­ба­че­ний дого­во­ром.
  3. У разі усу­не­н­ня (закін­че­н­ня) обста­вин, що при­зве­ли до при­пи­не­н­ня пов­но­ва­жень комер­цій­но­го аген­та, ці пов­но­ва­же­н­ня за зго­дою сто­рін можуть бути понов­ле­ні.

Ста­т­тя 305. Зако­но­дав­ство про комер­цій­не посе­ре­дни­цтво у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Від­но­си­ни, що вини­ка­ють при здій­снен­ні комер­цій­но­го посе­ре­дни­цтва (агент­ської діяль­но­сті) у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня, регу­лю­ю­ться цим Коде­ксом, інши­ми прийня­ти­ми від­по­від­но до ньо­го нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми, що визна­ча­ють осо­бли­во­сті комер­цій­но­го посе­ре­дни­цтва в окре­мих галу­зях госпо­да­рю­ва­н­ня.
  2. У части­ні, не вре­гу­льо­ва­ній нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми, зазна­че­ни­ми у цій стат­ті, до агент­ських від­но­син можуть засто­со­ву­ва­ти­ся від­по­від­ні поло­же­н­ня Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни, яки­ми регу­лю­ю­ться від­но­си­ни дору­че­н­ня.

Гла­ва 32
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ

Ста­т­тя 306. Пере­ве­зе­н­ня ван­та­жів як вид госпо­дар­ської діяль­но­сті

  1. Пере­ве­зе­н­ням ван­та­жів у цьо­му Коде­ксі визна­є­ться госпо­дар­ська діяль­ність, пов’язана з пере­мі­ще­н­ням про­ду­кції виро­бни­чо-техні­чно­го при­зна­че­н­ня та виро­бів наро­дно­го спо­жи­ва­н­ня залі­зни­ця­ми, авто­мо­біль­ни­ми доро­га­ми, водни­ми та пові­тря­ни­ми шля­ха­ми, а також транс­пор­ту­ва­н­ня про­ду­кції тру­бо­про­во­да­ми.
  2. Суб’єктами від­но­син пере­ве­зе­н­ня ван­та­жів є пере­ві­зни­ки, ван­та­жо­від­прав­ни­ки та ван­та­жо­одер­жу­ва­чі.
  3. Пере­ве­зе­н­ня ван­та­жів здій­сню­ють ван­та­жний залі­зни­чний транс­порт, авто­мо­біль­ний ван­та­жний транс­порт, мор­ський ван­та­жний транс­порт та ван­та­жний вну­трі­шній флот, авіа­цій­ний ван­та­жний транс­порт, тру­бо­про­від­ний транс­порт, космі­чний транс­порт, інші види транс­пор­ту.
  4. Допо­мі­жним видом діяль­но­сті, пов’язаним з пере­ве­зе­н­ням ван­та­жу, є транс­порт­на екс­пе­ди­ція.
  5. Загаль­ні умо­ви пере­ве­зе­н­ня ван­та­жів, а також осо­бли­ві умо­ви пере­ве­зе­н­ня окре­мих видів ван­та­жів (вибу­хо­вих речо­вин, зброї, отруй­них, лег­ко­займи­стих, радіо­актив­них та інших небез­пе­чних речо­вин тощо) визна­ча­ю­ться цим Коде­ксом і вида­ни­ми від­по­від­но до ньо­го транс­порт­ни­ми коде­кса­ми, транс­порт­ни­ми ста­ту­та­ми та інши­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми.
  6. Від­но­си­ни, пов’язані з пере­ве­зе­н­ням паса­жи­рів та бага­жу, регу­лю­ю­ться Цивіль­ним коде­ксом Укра­ї­ни та інши­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми.

Ста­т­тя 307. Дого­вір пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу

  1. За дого­во­ром пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу одна сто­ро­на (пере­ві­зник) зобов’язується доста­ви­ти вві­ре­ний їй дру­гою сто­ро­ною (ван­та­жо­від­прав­ни­ком) ван­таж до пун­кту при­зна­че­н­ня в уста­нов­ле­ний зако­но­дав­ством чи дого­во­ром строк та вида­ти його упов­но­ва­же­ній на одер­жа­н­ня ван­та­жу осо­бі (ван­та­жо­одер­жу­ва­чу), а ван­та­жо­від­прав­ник зобов’язується спла­ти­ти за пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу вста­нов­ле­ну пла­ту.
  2. Дого­вір пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу укла­да­є­ться в письмо­вій фор­мі. Укла­де­н­ня дого­во­ру пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу під­твер­джу­є­ться скла­де­н­ням пере­ві­зно­го доку­мен­та (транс­порт­ної накла­дної, коно­са­мен­та тощо) від­по­від­но до вимог зако­но­дав­ства. Пере­ві­зни­ки зобов’язані забез­пе­чу­ва­ти ван­та­жо­від­прав­ни­ків блан­ка­ми пере­ві­зних доку­мен­тів згі­дно з пра­ви­ла­ми здій­сне­н­ня від­по­від­них пере­ве­зень.
  3. Ван­та­жо­від­прав­ник і пере­ві­зник у разі необ­хі­дно­сті здій­сне­н­ня систе­ма­ти­чних впро­довж пев­но­го стро­ку пере­ве­зень ван­та­жів можуть укла­сти дов­го­стро­ко­вий дого­вір, за яким пере­ві­зник зобов’язується у вста­нов­ле­ні стро­ки при­йма­ти, а ван­та­жо­від­прав­ник — пода­ва­ти до пере­ве­зе­н­ня ван­та­жі у пого­дже­но­му сто­ро­на­ми обся­зі.
  4. Зале­жно від виду транс­пор­ту, яким перед­ба­ча­є­ться систе­ма­ти­чне пере­ве­зе­н­ня ван­та­жів, укла­да­ю­ться такі дов­го­стро­ко­ві дого­во­ри: дов­го­стро­ко­вий — на залі­зни­чно­му і мор­сько­му транс­пор­ті, наві­га­цій­ний — на річко­во­му транс­пор­ті (вну­трі­шньо­му фло­ті), спе­ці­аль­ний — на пові­тря­но­му транс­пор­ті, річний — на авто­мо­біль­но­му транс­пор­ті. Поря­док укла­де­н­ня дов­го­стро­ко­вих дого­во­рів вста­нов­лю­є­ться від­по­від­ни­ми транс­порт­ни­ми коде­кса­ми, транс­порт­ни­ми ста­ту­та­ми або пра­ви­ла­ми пере­ве­зень.
  5. Умо­ви пере­ве­зе­н­ня ван­та­жів окре­ми­ми вида­ми транс­пор­ту, а також від­по­від­аль­ність суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня за цими пере­ве­зе­н­ня­ми визна­ча­ю­ться транс­порт­ни­ми коде­кса­ми, транс­порт­ни­ми ста­ту­та­ми та інши­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми. Сто­ро­ни можуть перед­ба­чи­ти в дого­во­рі також інші умо­ви пере­ве­зе­н­ня, що не супе­ре­чать зако­но­дав­ству, та дода­тко­ву від­по­від­аль­ність за нена­ле­жне вико­на­н­ня дого­вір­них зобов’язань.

Ста­т­тя 308. При­йма­н­ня ван­та­жу до пере­ве­зе­н­ня

  1. Ван­таж до пере­ве­зе­н­ня при­йма­є­ться пере­ві­зни­ка­ми зале­жно від виду транс­пор­ту та ван­та­жу в місцях загаль­но­го або неза­галь­но­го кори­сту­ва­н­ня.
  2. Від­по­від­аль­ність пере­ві­зни­ка за збе­ре­же­н­ня ван­та­жу вини­кає з момен­ту прийня­т­тя ван­та­жу до пере­ве­зе­н­ня.
  3. Ван­та­жо­від­прав­ник зобов’язаний під­го­ту­ва­ти ван­таж до пере­ве­зе­н­ня з ура­ху­ва­н­ням необ­хі­дно­сті забез­пе­че­н­ня транс­пор­та­бель­но­сті та збе­ре­же­н­ня його в про­це­сі пере­ве­зе­н­ня і має пра­во застра­ху­ва­ти ван­таж у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­но­дав­ством.
  4. У разі якщо для здій­сне­н­ня пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу зако­но­дав­ством або дого­во­ром перед­ба­че­но спе­ці­аль­ні доку­мен­ти (посвід­че­н­ня), які під­твер­джу­ють якість та інші вла­сти­во­сті ван­та­жу, що пере­во­зи­ться, ван­та­жо­від­прав­ник зобов’язаний пере­да­ти такі доку­мен­ти пере­ві­зни­ко­ві разом з ван­та­жем.
  5. Про прийня­т­тя ван­та­жу до пере­ве­зе­н­ня пере­ві­зник видає ван­та­жо­від­прав­ни­ку в пун­кті від­прав­ле­н­ня доку­мент, оформ­ле­ний нале­жним чином.

Ста­т­тя 309. Змі­на умов пере­ве­зе­н­ня

  1. Ван­та­жо­від­прав­ник має пра­во в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му транс­порт­ни­ми коде­кса­ми чи ста­ту­та­ми, одер­жа­ти назад зда­ний до пере­ве­зе­н­ня ван­таж до його від­прав­ле­н­ня, замі­ни­ти вка­за­но­го в пере­ві­зно­му доку­мен­ті одер­жу­ва­ча ван­та­жу (до його вида­чі адре­са­ту), роз­по­ря­ди­ти­ся ван­та­жем у разі неприйня­т­тя його одер­жу­ва­чем чи немо­жли­во­сті вида­чі ван­та­жу одер­жу­ва­чу.
  2. У разі пере­ри­ва­н­ня або при­пи­не­н­ня пере­ве­зе­н­ня ван­та­жів з неза­ле­жних від пере­ві­зни­ка обста­вин пере­ві­зник зобов’язаний пові­до­ми­ти ван­та­жо­від­прав­ни­ка і одер­жа­ти від ньо­го від­по­від­не роз­по­ря­дже­н­ня щодо ван­та­жу.

Ста­т­тя 310. Одер­жа­н­ня ван­та­жу в пун­кті при­зна­че­н­ня

  1. Пере­ві­зник зобов’язаний пові­до­ми­ти одер­жу­ва­ча про при­бу­т­тя ван­та­жу на його адре­су.
  2. Одер­жу­вач зобов’язаний прийня­ти ван­таж, який при­був на його адре­су. Він має пра­во від­мо­ви­ти­ся від прийня­т­тя пошко­дже­но­го або зіпсо­ва­но­го ван­та­жу, якщо буде вста­нов­ле­но, що вна­слі­док змі­ни яко­сті виклю­ча­є­ться можли­вість пов­но­го або час­тко­во­го вико­ри­ста­н­ня його за пер­ві­сним при­зна­че­н­ням.
  3. Від­по­від­аль­ність пере­ві­зни­ка за збе­ре­же­н­ня ван­та­жу при­пи­ня­є­ться з момен­ту його вида­чі одер­жу­ва­чу в пун­кті при­зна­че­н­ня. Якщо одер­жу­вач не затре­бу­вав ван­таж, що при­був, в уста­нов­ле­ний строк або від­мо­вив­ся його прийня­ти, пере­ві­зник має пра­во зали­ши­ти ван­таж у себе на збе­рі­га­н­ня за раху­нок і на ризик ван­та­жо­від­прав­ни­ка, письмо­во пові­до­мив­ши його про це.
  4. Ван­таж, не одер­жа­ний про­тя­гом міся­ця після пові­дом­ле­н­ня пере­ві­зни­ком одер­жу­ва­ча, вва­жа­є­ться неви­тре­бу­ва­ним і реа­лі­зу­є­ться в уста­нов­ле­но­му зако­но­дав­ством поряд­ку.

Ста­т­тя 311. Пла­та за пере­ве­зе­н­ня ван­та­жів

  1. Пла­та за пере­ве­зе­н­ня ван­та­жів та вико­на­н­ня інших робіт, пов’язаних з пере­ве­зе­н­ням, визна­ча­є­ться за ціна­ми, вста­нов­ле­ни­ми від­по­від­но до зако­но­дав­ства.

Ста­т­тя 312. Дого­вір пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу в пря­мо­му змі­ша­но­му спо­лу­чен­ні

  1. За дого­во­ром пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу в пря­мо­му змі­ша­но­му спо­лу­чен­ні пере­ве­зе­н­ня здій­сню­є­ться від ван­та­жо­від­прав­ни­ка до ван­та­жо­одер­жу­ва­ча дво­ма або біль­ше пере­ві­зни­ка­ми різних видів транс­пор­ту за єди­ним пере­ві­зним доку­мен­том.
  2. До дого­во­рів пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу у пря­мо­му змі­ша­но­му спо­лу­чен­ні засто­со­ву­ю­ться пра­ви­ла стат­ті 307 цьо­го Коде­ксу, якщо інше не перед­ба­че­но транс­порт­ни­ми коде­кса­ми чи ста­ту­та­ми.
  3. Від­но­си­ни пере­ві­зни­ків під час пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу у пря­мо­му змі­ша­но­му спо­лу­чен­ні та умо­ви робо­ти пере­ва­ло­чних пун­ктів регу­лю­ю­ться вузло­ви­ми уго­да­ми. Поря­док укла­де­н­ня вузло­вих угод вста­нов­лю­є­ться транс­порт­ни­ми коде­кса­ми та ста­ту­та­ми.

Ста­т­тя 313. Від­по­від­аль­ність пере­ві­зни­ка за про­стро­че­н­ня достав­ки ван­та­жу

  1. Пере­ві­зник зобов’язаний доста­ви­ти ван­таж до пун­кту при­зна­че­н­ня у строк, перед­ба­че­ний транс­порт­ни­ми коде­кса­ми, ста­ту­та­ми чи пра­ви­ла­ми. Якщо строк достав­ки ван­та­жів у зазна­че­но­му поряд­ку не вста­нов­ле­но, сто­ро­ни мають пра­во вста­но­ви­ти цей строк у дого­во­рі.
  2. Пере­ві­зник звіль­ня­є­ться від від­по­від­аль­но­сті за про­стро­че­н­ня в достав­ці ван­та­жу, якщо про­стро­че­н­ня ста­ло­ся не з його вини.
  3. Роз­мір штра­фів, що стя­гу­ю­ться з пере­ві­зни­ків за про­стро­че­н­ня в достав­ці ван­та­жу, визна­ча­є­ться від­по­від­но до зако­ну.
  4. Спла­та штра­фу за достав­ку ван­та­жу з про­стро­че­н­ням не звіль­няє пере­ві­зни­ка від від­по­від­аль­но­сті за втра­ту, неста­чу або пошко­дже­н­ня ван­та­жу, що ста­ли­ся вна­слі­док про­стро­че­н­ня.

Ста­т­тя 314. Від­по­від­аль­ність пере­ві­зни­ка за втра­ту, неста­чу, пошко­дже­н­ня ван­та­жу

  1. Пере­ві­зник несе від­по­від­аль­ність за втра­ту, неста­чу та пошко­дже­н­ня прийня­то­го до пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу, якщо не дове­де, що втра­та, неста­ча або пошко­дже­н­ня ста­ли­ся не з його вини.
  2. У транс­порт­них коде­ксах чи ста­ту­тах можуть бути перед­ба­че­ні випад­ки, коли дове­де­н­ня вини пере­ві­зни­ка у втра­ті, неста­чі або пошко­джен­ні ван­та­жу покла­да­є­ться на одер­жу­ва­ча або від­прав­ни­ка.
  3. За шко­ду, запо­ді­я­ну при пере­ве­зен­ні ван­та­жу, пере­ві­зник від­по­від­ає:

у разі втра­ти або неста­чі ван­та­жу — в роз­мі­рі вар­то­сті ван­та­жу, який втра­че­но або яко­го не виста­чає;

у разі пошко­дже­н­ня ван­та­жу — в роз­мі­рі суми, на яку змен­ши­ла­ся його вар­тість;

у разі втра­ти ван­та­жу, зда­но­го до пере­ве­зе­н­ня з ого­ло­ше­н­ням його цін­но­сті, — у роз­мі­рі ого­ло­ше­ної цін­но­сті, якщо не буде дове­де­но, що вона є ниж­чою від дій­сної вар­то­сті ван­та­жу.

  1. Якщо вна­слі­док пошко­дже­н­ня ван­та­жу його якість змі­ни­ла­ся настіль­ки, що він не може бути вико­ри­ста­ний за пря­мим при­зна­че­н­ням, одер­жу­вач ван­та­жу має пра­во від ньо­го від­мо­ви­ти­ся і вима­га­ти від­шко­ду­ва­н­ня за його втра­ту.
  2. У разі якщо ван­таж, за втра­ту чи неста­чу яко­го пере­ві­зник спла­тив від­по­від­не від­шко­ду­ва­н­ня, буде зго­дом зна­йде­но, одер­жу­вач (від­прав­ник) має пра­во вима­га­ти вида­чі йому цьо­го ван­та­жу, повер­нув­ши одер­жа­не за його втра­ту чи неста­чу від­шко­ду­ва­н­ня.

Ста­т­тя 315. Поря­док вирі­ше­н­ня спо­рів щодо пере­ве­зень

  1. До пред’явлення пере­ві­зни­ко­ві позо­ву, що випли­ває з дого­во­ру пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу, можли­вим є пред’явлення йому пре­тен­зії.

{Части­на пер­ша стат­ті 315 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2705-IV від 23.06.2005}

  1. Пре­тен­зії можуть пред’являтися про­тя­гом шести міся­ців, а пре­тен­зії щодо спла­ти штра­фів і пре­мій — про­тя­гом соро­ка п’яти днів.
  2. Пере­ві­зник роз­гля­дає заяв­ле­ну пре­тен­зію і пові­дом­ляє заяв­ни­ка про задо­во­ле­н­ня чи від­хи­ле­н­ня її про­тя­гом трьох міся­ців, а щодо пре­тен­зії з пере­ве­зе­н­ня у пря­мо­му змі­ша­но­му спо­лу­чен­ні — про­тя­гом шести міся­ців. Пре­тен­зії щодо спла­ти штра­фу або пре­мії роз­гля­да­ю­ться про­тя­гом соро­ка п’яти днів.

{Части­на тре­тя стат­ті 315 в реда­кції Зако­ну 2705-IV від 23.06.2005}

  1. Якщо пре­тен­зію від­хи­ле­но або від­по­відь на неї не одер­жа­но в строк, зазна­че­ний у части­ні тре­тій цієї стат­ті, заяв­ник має пра­во звер­ну­ти­ся до суду про­тя­гом шести міся­ців з дня одер­жа­н­ня від­по­віді або закін­че­н­ня стро­ку, вста­нов­ле­но­го для від­по­віді.
  2. Для пред’явлення пере­ві­зни­ком до ван­та­жо­від­прав­ни­ків та ван­та­жо­одер­жу­ва­чів позо­вів, що випли­ва­ють з пере­ве­зе­н­ня, вста­нов­лю­є­ться шести­мі­ся­чний строк.
  3. Щодо спо­рів, пов’язаних з між­дер­жав­ни­ми пере­ве­зе­н­ня­ми ван­та­жів, поря­док пред’явлення позо­вів та стро­ки позов­ної дав­но­сті вста­нов­лю­ю­ться транс­порт­ни­ми коде­кса­ми чи ста­ту­та­ми або між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми, зго­ду на обов’язковість яких нада­но Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 316. Дого­вір транс­порт­но­го екс­пе­ди­ру­ва­н­ня

  1. За дого­во­ром транс­порт­но­го екс­пе­ди­ру­ва­н­ня одна сто­ро­на (екс­пе­ди­тор) зобов’язується за пла­ту і за раху­нок дру­гої сто­ро­ни (клі­єн­та) вико­на­ти або орга­ні­зу­ва­ти вико­на­н­ня визна­че­них дого­во­ром послуг, пов’язаних з пере­ве­зе­н­ням ван­та­жу.

Дого­во­ром транс­порт­но­го екс­пе­ди­ру­ва­н­ня може бути вста­нов­ле­ний обов’язок екс­пе­ди­то­ра орга­ні­зу­ва­ти пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу транс­пор­том і за мар­шру­том, вибра­ним екс­пе­ди­то­ром або клі­єн­том, укла­да­ти від сво­го іме­ні або від іме­ні клі­єн­та дого­вір пере­ве­зе­н­ня ван­та­жу, забез­пе­чу­ва­ти від­прав­ку і одер­жа­н­ня ван­та­жу, а також вико­на­н­ня інших зобов’язань, пов’язаних із пере­ве­зе­н­ням.

Дого­во­ром транс­порт­но­го екс­пе­ди­ру­ва­н­ня може бути перед­ба­че­но нада­н­ня дода­тко­вих послуг, необ­хі­дних для достав­ки ван­та­жу (пере­вір­ка кіль­ко­сті та ста­ну ван­та­жу, його заван­та­же­н­ня та виван­та­же­н­ня, спла­та мита, збо­рів і витрат, покла­де­них на клі­єн­та, збе­рі­га­н­ня ван­та­жу до його одер­жа­н­ня у пун­кті при­зна­че­н­ня, одер­жа­н­ня необ­хі­дних для екс­пор­ту та імпор­ту доку­мен­тів, вико­на­н­ня митних фор­маль­но­стей тощо).

  1. Пла­та за дого­во­ром транс­порт­но­го екс­пе­ди­ру­ва­н­ня здій­сню­є­ться за ціна­ми, що визна­ча­ю­ться від­по­від­но до гла­ви 21 цьо­го Коде­ксу.

Гла­ва 33
КАПІТАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО

Ста­т­тя 317. Під­ря­дні від­но­си­ни у капі­таль­но­му будів­ни­цтві

  1. Будів­ни­цтво об’єктів виро­бни­чо­го та іншо­го при­зна­че­н­ня, під­го­тов­ка буді­вель­них діля­нок, робо­ти з обла­дна­н­ня буді­вель, робо­ти з завер­ше­н­ня будів­ни­цтва, при­кла­дні та екс­пе­ри­мен­таль­ні дослі­дже­н­ня і роз­роб­ки тощо, які вико­ну­ю­ться суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня для інших суб’єктів або на їх замов­ле­н­ня, здій­сню­ю­ться на умо­вах під­ря­ду.
  2. Для здій­сне­н­ня робіт, зазна­че­них у части­ні пер­шій цієї стат­ті, можуть укла­да­ти­ся дого­во­ри під­ря­ду: на капі­таль­не будів­ни­цтво (в тому числі суб­пі­дря­ду); на вико­на­н­ня прое­кт­них і дослі­джу­валь­них робіт; на вико­на­н­ня гео­ло­гі­чних, гео­де­зи­чних та інших робіт, необ­хі­дних для капі­таль­но­го будів­ни­цтва; інші дого­во­ри. Загаль­ні умо­ви дого­во­рів під­ря­ду визна­ча­ю­ться від­по­від­но до поло­жень Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни про дого­вір під­ря­ду, якщо інше не перед­ба­че­но цим Коде­ксом.
  3. Госпо­дар­ські від­но­си­ни у сфе­рі мате­рі­аль­но-техні­чно­го забез­пе­че­н­ня капі­таль­но­го будів­ни­цтва регу­лю­ю­ться від­по­від­ни­ми дого­во­ра­ми під­ря­ду, якщо інше не перед­ба­че­но зако­но­дав­ством або дого­во­ром сто­рін. За зго­дою сто­рін буді­вель­ні постав­ки можуть здій­сню­ва­ти­ся на осно­ві дого­во­рів постав­ки.

Ста­т­тя 318. Дого­вір під­ря­ду на капі­таль­не будів­ни­цтво

  1. За дого­во­ром під­ря­ду на капі­таль­не будів­ни­цтво одна сто­ро­на (під­ря­дник) зобов’язується сво­ї­ми сила­ми і засо­ба­ми на замов­ле­н­ня дру­гої сто­ро­ни (замов­ни­ка) побу­ду­ва­ти і зда­ти замов­ни­ко­ві у вста­нов­ле­ний строк визна­че­ний дого­во­ром об’єкт від­по­від­но до прое­кт­но-кошто­ри­сної доку­мен­та­ції або вико­на­ти зумов­ле­ні дого­во­ром буді­вель­ні та інші робо­ти, а замов­ник зобов’язується пере­да­ти під­ря­дни­ку затвер­дже­ну прое­кт­но-кошто­ри­сну доку­мен­та­цію, нада­ти йому буді­вель­ний май­дан­чик, прийня­ти закін­че­ні будів­ни­цтвом об’єкти і опла­ти­ти їх.
  2. Дого­вір під­ря­ду від­по­від­но до цієї стат­ті укла­да­є­ться на будів­ни­цтво, роз­ши­ре­н­ня, рекон­стру­кцію та пере­про­фі­лю­ва­н­ня об’єктів; будів­ни­цтво об’єктів з покла­де­н­ням пов­ні­стю або час­тко­во на під­ря­дни­ка вико­на­н­ня робіт з про­е­кту­ва­н­ня, постав­ки обла­дна­н­ня, пуско­на­ла­го­джу­валь­них та інших робіт; вико­на­н­ня окре­мих ком­пле­ксів буді­вель­них, мон­та­жних, спе­ці­аль­них, прое­кт­но-кон­стру­ктор­ських та інших робіт, пов’язаних з будів­ни­цтвом об’єктів.
  3. Забез­пе­че­н­ня будів­ни­цтва мате­рі­а­ла­ми, техно­ло­гі­чним, енер­ге­ти­чним, еле­ктро­те­хні­чним та іншим уста­тку­ва­н­ням покла­да­є­ться на під­ря­дни­ка, якщо інше не перед­ба­че­но зако­но­дав­ством або дого­во­ром.
  4. Зміст дого­во­ру під­ря­ду на капі­таль­не будів­ни­цтво, що укла­да­є­ться на під­ста­ві дер­жав­но­го замов­ле­н­ня, має від­по­від­а­ти цьо­му замов­лен­ню.
  5. Дого­вір під­ря­ду на капі­таль­не будів­ни­цтво пови­нен перед­ба­ча­ти: най­ме­ну­ва­н­ня сто­рін; місце і дату укла­де­н­ня; пре­дмет дого­во­ру (най­ме­ну­ва­н­ня об’єкта, обся­ги і види робіт, перед­ба­че­них про­е­ктом); стро­ки поча­тку і завер­ше­н­ня будів­ни­цтва, вико­на­н­ня робіт; пра­ва і обов’язки сто­рін; вар­тість і поря­док фінан­су­ва­н­ня будів­ни­цтва об’єкта (робіт); поря­док мате­рі­аль­но-техні­чно­го, прое­кт­но­го та іншо­го забез­пе­че­н­ня будів­ни­цтва; режим кон­тро­лю яко­сті робіт і мате­рі­а­лів замов­ни­ком; поря­док прийня­т­тя об’єкта (робіт); поря­док роз­ра­хун­ків за вико­на­ні робо­ти, умо­ви про дефе­кти і гаран­тій­ні стро­ки; стра­ху­ва­н­ня ризи­ків, фінан­со­ві гаран­тії; від­по­від­аль­ність сто­рін (від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків); уре­гу­лю­ва­н­ня спо­рів, під­ста­ви та умо­ви змі­ни і розір­ва­н­ня дого­во­ру.

Ста­т­тя 319. Гене­раль­ний під­ря­дник і суб­пі­дря­дник

  1. Дого­вір під­ря­ду на капі­таль­не будів­ни­цтво може укла­да­ти замов­ник з одним під­ря­дни­ком або з дво­ма і біль­ше під­ря­дни­ка­ми.
  2. Під­ря­дник має пра­во за зго­дою замов­ни­ка залу­ча­ти до вико­на­н­ня дого­во­ру як тре­тіх осіб суб­пі­дря­дни­ків, на умо­вах укла­де­них з ними суб­пі­дря­дних дого­во­рів, від­по­від­а­ю­чи перед замов­ни­ком за резуль­та­ти їх робо­ти. У цьо­му випад­ку під­ря­дник висту­пає перед замов­ни­ком як гене­раль­ний під­ря­дник, а перед суб­пі­дря­дни­ка­ми — як замов­ник.
  3. Дого­вір під­ря­ду на вико­на­н­ня робіт з мон­та­жу уста­тку­ва­н­ня замов­ник може укла­да­ти з гене­раль­ним під­ря­дни­ком або з поста­чаль­ни­ком уста­тку­ва­н­ня. За зго­дою гене­раль­но­го під­ря­дни­ка дого­во­ри на вико­на­н­ня мон­та­жних та інших спе­ці­аль­них робіт можуть укла­да­ти­ся замов­ни­ком з від­по­від­ни­ми спе­ці­а­лі­зо­ва­ни­ми під­при­єм­ства­ми.

Ста­т­тя 320. Пра­ва замов­ни­ка

  1. Замов­ник має пра­во, не втру­ча­ю­чись у госпо­дар­ську діяль­ність під­ря­дни­ка, здій­сню­ва­ти кон­троль і техні­чний нагляд за від­по­від­ні­стю обся­гу, вар­то­сті і яко­сті вико­на­них робіт про­е­ктам і кошто­ри­сам. Він має пра­во пере­ві­ря­ти хід і якість буді­вель­них і мон­та­жних робіт, а також якість мате­рі­а­лів, що вико­ри­сто­ву­ю­ться.
  2. У разі якщо під­ря­дник не бере­ться своє­ча­сно за вико­на­н­ня дого­во­ру або вико­нує робо­ту настіль­ки повіль­но, що закін­че­н­ня її до стро­ку стає явно немо­жли­вим, замов­ник має пра­во вима­га­ти розір­ва­н­ня дого­во­ру та від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків.
  3. Під­ря­дник має пра­во не бра­ти­ся за робо­ту, а роз­по­ча­ту робо­ту зупи­ни­ти у разі пору­ше­н­ня замов­ни­ком сво­їх зобов’язань за дого­во­ром, вна­слі­док яко­го поча­ток або про­дов­же­н­ня робіт під­ря­дни­ком вияв­ля­ю­ться немо­жли­ви­ми чи зна­чно ускла­дне­ни­ми.
  4. Недо­лі­ки вико­на­н­ня робіт чи мате­рі­а­лів, що вико­ри­сто­ву­ю­ться для робіт, допу­ще­ні з вини під­ря­дни­ка або суб­пі­дря­дни­ка, повин­ні бути усу­не­ні під­ря­дни­ком за свій раху­нок.

Ста­т­тя 321. Роз­ра­хун­ки за дого­во­ром під­ря­ду на капі­таль­не будів­ни­цтво

  1. У дого­во­рі під­ря­ду на капі­таль­не будів­ни­цтво сто­ро­ни визна­ча­ють вар­тість робіт (ціну дого­во­ру) або спо­сіб її визна­че­н­ня.
  2. Вар­тість робіт за дого­во­ром під­ря­ду (ком­пен­са­ція витрат під­ря­дни­ка та нале­жна йому вина­го­ро­да) може визна­ча­ти­ся скла­да­н­ням при­бли­зно­го або твер­до­го кошто­ри­су. Кошто­рис вва­жа­є­ться твер­дим, якщо дого­во­ром не перед­ба­че­но інше. Змі­ни до твер­до­го кошто­ри­су можуть бути вне­се­ні лише за пого­дже­н­ням сто­рін.
  3. У разі вини­кне­н­ня потре­би зна­чно пере­ви­щи­ти при­бли­зний кошто­рис під­ря­дник зобов’язаний своє­ча­сно попе­ре­ди­ти про це замов­ни­ка. Якщо під­ря­дник не попе­ре­див замов­ни­ка про пере­ви­ще­н­ня кошто­ри­су, він зобов’язаний вико­на­ти робо­ту, не вима­га­ю­чи від­шко­ду­ва­н­ня поне­се­них дода­тко­вих витрат.
  4. Під­ря­дник не має пра­ва вима­га­ти збіль­ше­н­ня твер­до­го кошто­ри­су, а замов­ник — його змен­ше­н­ня. У разі істо­тно­го зро­ста­н­ня після укла­де­н­ня дого­во­ру вар­то­сті мате­рі­а­лів та уста­тку­ва­н­ня, які мали бути нада­ні під­ря­дни­ком, а також послуг, що нада­ва­ли­ся йому тре­ті­ми осо­ба­ми, під­ря­дник має пра­во вима­га­ти збіль­ше­н­ня вста­нов­ле­ної вар­то­сті робіт, а у разі від­мо­ви замов­ни­ка — розір­ва­н­ня дого­во­ру в уста­нов­ле­но­му поряд­ку.
  5. Якщо дого­во­ром не перед­ба­че­но попе­ре­дньої опла­ти вико­на­ної робо­ти або окре­мих її ета­пів, замов­ник зобов’язаний спла­ти­ти під­ря­дни­ку зумов­ле­ну дого­во­ром ціну після оста­то­чної зда­чі об’єкта будів­ни­цтва, за умо­ви, що робо­та вико­на­на нале­жним чином і в пого­дже­ний строк або, за зго­дою замов­ни­ка, — достро­ко­во.
  6. Під­ря­дник має пра­во вима­га­ти випла­ти йому аван­су, якщо така випла­та та роз­мір аван­су перед­ба­че­ні дого­во­ром.
  7. У разі необ­хі­дно­сті кон­сер­ва­ції будів­ни­цтва з неза­ле­жних від сто­рін обста­вин замов­ник зобов’язаний опла­ти­ти під­ря­дни­ку вико­на­ні до кон­сер­ва­ції робо­ти та від­шко­ду­ва­ти йому пов’язані з кон­сер­ва­ці­єю витра­ти.

Ста­т­тя 322. Від­по­від­аль­ність за пору­ше­н­ня дого­во­ру під­ря­ду на капі­таль­не будів­ни­цтво

  1. За неви­ко­на­н­ня або нена­ле­жне вико­на­н­ня зобов’язань за дого­во­ром під­ря­ду на капі­таль­не будів­ни­цтво вин­на сто­ро­на спла­чує штра­фні сан­кції, а також від­шко­до­вує дру­гій сто­ро­ні зби­тки (зро­бле­ні дру­гою сто­ро­ною витра­ти, втра­ту або пошко­дже­н­ня її май­на, нео­дер­жа­ні дохо­ди) в сумі, не покри­тій штра­фни­ми сан­кці­я­ми, якщо інший поря­док не вста­нов­ле­но зако­ном.
  2. Недо­лі­ки, вияв­ле­ні при прийнят­ті робіт (об’єкта), під­ря­дник зобов’язаний усу­ну­ти за свій раху­нок у стро­ки, пого­дже­ні з замов­ни­ком. У разі пору­ше­н­ня стро­ків усу­не­н­ня недо­лі­ків під­ря­дник несе від­по­від­аль­ність, перед­ба­че­ну дого­во­ром.
  3. Позов­на дав­ність для вимог, що випли­ва­ють з нена­ле­жної яко­сті робіт за дого­во­ром під­ря­ду на капі­таль­не будів­ни­цтво, визна­ча­є­ться з дня прийня­т­тя робо­ти замов­ни­ком і ста­но­вить:

один рік — щодо недо­лі­ків нека­пі­таль­них кон­стру­кцій, а у разі якщо недо­лі­ки не могли бути вияв­ле­ні за зви­чай­но­го спосо­бу прийня­т­тя робо­ти, — два роки;

три роки — щодо недо­лі­ків капі­таль­них кон­стру­кцій, а у разі якщо недо­лі­ки не могли бути вияв­ле­ні за зви­чай­но­го спосо­бу прийня­т­тя робо­ти, — десять років;

трид­цять років — щодо від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків, зав­да­них замов­ни­ко­ві про­ти­прав­ни­ми дія­ми під­ря­дни­ка, які при­зве­ли до руй­ну­вань чи ава­рій.

  1. У разі якщо дого­во­ром під­ря­ду або зако­но­дав­ством перед­ба­че­но нада­н­ня гаран­тії яко­сті робо­ти і недо­лі­ки вияв­ле­но в межах гаран­тій­но­го стро­ку, пере­біг стро­ку позов­ної дав­но­сті почи­на­є­ться з дня вияв­ле­н­ня недо­лі­ків.

Ста­т­тя 323. Умо­ви укла­да­н­ня та вико­на­н­ня дого­во­рів під­ря­ду в капі­таль­но­му будів­ни­цтві

  1. Дого­во­ри під­ря­ду (суб­пі­дря­ду) на капі­таль­не будів­ни­цтво укла­да­ю­ться і вико­ну­ю­ться на загаль­них умо­вах укла­да­н­ня та вико­на­н­ня дого­во­рів під­ря­ду в капі­таль­но­му будів­ни­цтві, затвер­дже­них Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни, від­по­від­но до зако­ну.
  2. Дого­во­ри під­ря­ду на капі­таль­не будів­ни­цтво за уча­сті іно­зем­них суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня укла­да­ю­ться і вико­ну­ю­ться в поряд­ку, перед­ба­че­но­му цим Коде­ксом, між­дер­жав­ни­ми уго­да­ми, а також осо­бли­ви­ми умо­ва­ми укла­да­н­ня та вико­на­н­ня дого­во­рів під­ря­ду в капі­таль­но­му будів­ни­цтві, затвер­дже­ни­ми в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 324. Дого­вір під­ря­ду на про­ве­де­н­ня прое­кт­них і дослі­джу­валь­них робіт

  1. За дого­во­ром під­ря­ду на про­ве­де­н­ня прое­кт­них і дослі­джу­валь­них робіт під­ря­дник зобов’язується роз­ро­би­ти за зав­да­н­ням замов­ни­ка прое­кт­ну доку­мен­та­цію або вико­на­ти обумов­ле­ні дого­во­ром прое­кт­ні робо­ти, а також вико­на­ти дослі­джу­валь­ні робо­ти, а замов­ник зобов’язується прийня­ти і опла­ти­ти їх.
  2. До від­но­син, що вини­ка­ють у про­це­сі вико­на­н­ня прое­кт­них та дослі­джу­валь­них робіт, можуть засто­со­ву­ва­ти­ся поло­же­н­ня стат­ті 318 цьо­го Коде­ксу.
  3. Під­ря­дник несе від­по­від­аль­ність за недо­лі­ки про­е­кту, в тому числі вияв­ле­ні в про­це­сі його реа­лі­за­ції та екс­плу­а­та­ції побу­до­ва­но­го за даним про­е­ктом об’єкта.
  4. У разі вияв­ле­н­ня недо­лі­ків про­е­кту під­ря­дник зобов’язаний без­опла­тно пере­ро­би­ти про­ект, а також від­шко­ду­ва­ти замов­ни­ку зби­тки, спри­чи­не­ні недо­лі­ка­ми про­е­кту.
  5. Позов про від­шко­ду­ва­н­ня замов­ни­ку зби­тків, спри­чи­не­них недо­лі­ка­ми про­е­кту, може бути заяв­ле­но про­тя­гом деся­ти років, а якщо зби­тки замов­ни­ку зав­да­но про­ти­прав­ни­ми дія­ми під­ря­дни­ка, які при­зве­ли до руй­ну­вань, ава­рій, обру­шень, — про­тя­гом трид­ця­ти років з дня прийня­т­тя побу­до­ва­но­го об’єкта.

Гла­ва 34
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ста­т­тя 325. Інно­ва­цій­на діяль­ність

  1. Інно­ва­цій­ною діяль­ні­стю у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня є діяль­ність уча­сни­ків госпо­дар­ських від­но­син, що здій­сню­є­ться на осно­ві реа­лі­за­ції інве­сти­цій з метою вико­на­н­ня дов­го­стро­ко­вих нау­ко­во-техні­чних про­грам з три­ва­ли­ми стро­ка­ми оку­пно­сті витрат і впро­ва­дже­н­ня нових нау­ко­во-техні­чних дося­гнень у виро­бни­цтво та інші сфе­ри суспіль­но­го жит­тя.

Ста­т­тя 326. Інве­сту­ва­н­ня інно­ва­цій­ної діяль­но­сті

  1. Інве­сти­ці­я­ми у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня визна­ю­ться дов­го­стро­ко­ві вкла­де­н­ня різних видів май­на, інте­ле­кту­аль­них цін­но­стей та май­но­вих прав в об’єкти госпо­дар­ської діяль­но­сті з метою одер­жа­н­ня дохо­ду (при­бу­тку) або дося­гне­н­ня іншо­го соці­аль­но­го ефе­кту.
  2. Фор­ма­ми інве­сту­ва­н­ня інно­ва­цій­ної діяль­но­сті є:

дер­жав­не (кому­наль­не) інве­сту­ва­н­ня, що здій­сню­є­ться орга­на­ми дер­жав­ної вла­ди або орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня за раху­нок бюдже­тних коштів та інших коштів від­по­від­но до зако­ну;

комер­цій­не інве­сту­ва­н­ня, що здій­сню­є­ться суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня за раху­нок вла­сних або пози­чко­вих коштів з метою роз­ви­тку бази під­при­єм­ни­цтва;

соці­аль­не інве­сту­ва­н­ня, що здій­сню­є­ться в об’єкти соці­аль­ної сфе­ри та інших неви­ро­бни­чих сфер;

іно­зем­не інве­сту­ва­н­ня, що здій­сню­є­ться іно­зем­ни­ми юри­ди­чни­ми осо­ба­ми або іно­зем­ця­ми, а також інши­ми дер­жа­ва­ми;

спіль­не інве­сту­ва­н­ня, що здій­сню­є­ться суб’єктами Укра­ї­ни разом з іно­зем­ни­ми юри­ди­чни­ми осо­ба­ми чи іно­зем­ця­ми.

  1. Загаль­ні умо­ви реа­лі­за­ції інве­сти­цій в Укра­ї­ні визна­ча­ю­ться зако­ном.

Ста­т­тя 327. Види інно­ва­цій­ної діяль­но­сті

  1. Інно­ва­цій­на діяль­ність перед­ба­чає інве­сту­ва­н­ня нау­ко­вих дослі­джень і роз­ро­бок, спря­мо­ва­них на здій­сне­н­ня які­сних змін у ста­ні про­ду­ктив­них сил і про­гре­сив­них між­га­лу­зе­вих стру­ктур­них зру­шень, роз­роб­ки і впро­ва­дже­н­ня нових видів про­ду­кції і техно­ло­гій.
  2. Інно­ва­цій­на діяль­ність здій­сню­є­ться за таки­ми напря­ма­ми:

про­ве­де­н­ня нау­ко­вих дослі­джень і роз­ро­бок, спря­мо­ва­них на ство­ре­н­ня об’єктів інте­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті, нау­ко­во-техні­чної про­ду­кції;

роз­роб­ка, осво­є­н­ня, випуск і роз­по­всю­дже­н­ня прин­ци­по­во нових видів техні­ки і техно­ло­гії;

роз­роб­ка і впро­ва­дже­н­ня нових ресур­со­збе­рі­га­ю­чих техно­ло­гій, при­зна­че­них для полі­пше­н­ня соці­аль­но­го і еко­ло­гі­чно­го ста­но­ви­ща;

техні­чне пере­озбро­є­н­ня, рекон­стру­кція, роз­ши­ре­н­ня, будів­ни­цтво нових під­при­ємств, що здій­сню­ю­ться впер­ше як про­ми­сло­ве осво­є­н­ня виро­бни­цтва нової про­ду­кції або впро­ва­дже­н­ня нової техно­ло­гії.

  1. Інве­сту­ва­н­ня від­тво­ре­н­ня основ­них фон­дів і при­ро­сту мате­рі­аль­но-виро­бни­чих запа­сів здій­сню­є­ться як капі­таль­ні вкла­де­н­ня.

Ста­т­тя 328. Дер­жав­не регу­лю­ва­н­ня інно­ва­цій­ної діяль­но­сті

  1. Дер­жа­ва регу­лює інно­ва­цій­ну діяль­ність шля­хом:

визна­че­н­ня інно­ва­цій­ної діяль­но­сті як необ­хі­дної скла­до­вої інве­сти­цій­ної та стру­ктур­но-галу­зе­вої полі­ти­ки; фор­му­ва­н­ня і забез­пе­че­н­ня реа­лі­за­ції інно­ва­цій­них про­грам та цільо­вих про­е­ктів;

ство­ре­н­ня еко­но­мі­чних, пра­во­вих та орга­ні­за­цій­них умов для забез­пе­че­н­ня дер­жав­но­го регу­лю­ва­н­ня інно­ва­цій­ної діяль­но­сті;

ство­ре­н­ня та спри­я­н­ня роз­ви­тко­ві інфра­стру­кту­ри інно­ва­цій­ної діяль­но­сті.

  1. Дер­жа­ва здій­снює кон­троль за інно­ва­цій­ною діяль­ні­стю суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня та інших уча­сни­ків госпо­дар­ських від­но­син, її від­по­від­ні­стю вимо­гам зако­но­дав­ства і дер­жав­ним інно­ва­цій­ним про­гра­мам. Зако­ном можуть бути перед­ба­че­ні галу­зі або об’єкти інно­ва­цій­ної діяль­но­сті, в яких обме­жу­є­ться чи забо­ро­ня­є­ться вико­ри­ста­н­ня іно­зем­них інве­сти­цій.

Ста­т­тя 329. Дер­жав­ні гаран­тії інно­ва­цій­ної діяль­но­сті

  1. Дер­жа­ва гаран­тує суб’єктам інно­ва­цій­ної діяль­но­сті:

під­трим­ку інно­ва­цій­них про­грам і про­е­ктів, спря­мо­ва­них на реа­лі­за­цію еко­но­мі­чної та соці­аль­ної полі­ти­ки дер­жа­ви;

під­трим­ку ство­ре­н­ня та роз­ви­тку суб’єктів інфра­стру­кту­ри інно­ва­цій­ної діяль­но­сті;

охо­ро­ну та захист прав інте­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті, захист від недо­бро­со­ві­сної кон­ку­рен­ції у сфе­рі інно­ва­цій­ної діяль­но­сті;

віль­ний доступ до інфор­ма­ції про прі­о­ри­те­ти дер­жав­ної еко­но­мі­чної та соці­аль­ної полі­ти­ки, про інно­ва­цій­ні потре­би та резуль­та­ти нау­ко­во-техні­чної діяль­но­сті, крім випад­ків, перед­ба­че­них зако­ном;

під­трим­ку щодо під­го­тов­ки, пере­пі­дго­тов­ки та під­ви­ще­н­ня ква­лі­фі­ка­ції кадрів у сфе­рі здій­сне­н­ня інно­ва­цій­ної діяль­но­сті.

Ста­т­тя 330. Дер­жав­на екс­пер­ти­за інно­ва­цій­них про­е­ктів

  1. Інно­ва­цій­ні про­е­кти, що інве­сту­ю­ться за раху­нок Дер­жав­но­го бюдже­ту Укра­ї­ни або місце­вих бюдже­тів, а також про­е­кти, замов­ни­ка­ми яких є орга­ни дер­жав­ної вла­ди чи орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, під­ля­га­ють обов’язковій дер­жав­ній екс­пер­ти­зі від­по­від­но до зако­но­дав­ства. Інно­ва­цій­ні про­е­кти, що інве­сту­ю­ться за раху­нок інших дже­рел, під­ля­га­ють обов’язковій дер­жав­ній екс­пер­ти­зі з питань додер­жа­н­ня еко­ло­гі­чних, місто­бу­дів­них та сані­тар­но-гігі­є­ні­чних вимог.
  2. У разі необ­хі­дно­сті екс­пер­ти­за окре­мих інно­ва­цій­них про­е­ктів, що мають важли­ве наро­дно­го­спо­дар­ське зна­че­н­ня, може здій­сню­ва­ти­ся за ріше­н­ням Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 331. Дого­вір на ство­ре­н­ня і пере­да­чу нау­ко­во-техні­чної про­ду­кції

  1. За дого­во­ром на ство­ре­н­ня і пере­да­чу нау­ко­во-техні­чної про­ду­кції одна сто­ро­на (вико­на­вець) зобов’язується вико­на­ти зумов­ле­ні зав­да­н­ням дру­гої сто­ро­ни (замов­ни­ка) нау­ко­во-дослі­дні та дослі­дно-кон­стру­ктор­ські робо­ти (далі — НДДКР), а замов­ник зобов’язується прийня­ти вико­на­ні робо­ти (про­ду­кцію) і опла­ти­ти їх.
  2. Пре­дме­том дого­во­ру на пере­да­чу нау­ко­во-техні­чної про­ду­кції може бути моди­фі­ко­ва­на нау­ко­во-техні­чна про­ду­кція.
  3. Нау­ко­во-техні­чною про­ду­кці­єю є завер­ше­ні нау­ко­во-дослі­дні, прое­кт­ні, кон­стру­ктор­ські, техно­ло­гі­чні робо­ти та послу­ги, ство­ре­н­ня дослі­дних зраз­ків або пар­тій виро­бів, необ­хі­дних для про­ве­де­н­ня НДДКР згі­дно з вимо­га­ми, пого­дже­ни­ми із замов­ни­ка­ми, що вико­ну­ю­ться чи нада­ю­ться суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня (нау­ко­во-дослі­дни­ми, кон­стру­ктор­ськи­ми, прое­кт­но-кон­стру­ктор­ськи­ми і техно­ло­гі­чни­ми уста­но­ва­ми, орга­ні­за­ці­я­ми, а також нау­ко­во-дослі­дни­ми і кон­стру­ктор­ськи­ми під­роз­ді­ла­ми під­при­ємств, уста­нов і орга­ні­за­цій тощо).
  4. Дого­вір може укла­да­ти­ся на вико­на­н­ня усьо­го ком­пле­ксу робіт від дослі­дже­н­ня до впро­ва­дже­н­ня у виро­бни­цтво нау­ко­во-техні­чної про­ду­кції, а також на її подаль­ше техні­чне супро­во­дже­н­ня (обслу­го­ву­ва­н­ня).
  5. У разі якщо нау­ко­во-техні­чна про­ду­кція є резуль­та­том іні­ці­а­тив­них робіт, дого­вір укла­да­є­ться на її пере­да­чу, вклю­ча­ю­чи нада­н­ня послуг на її впро­ва­дже­н­ня та осво­є­н­ня.
  6. Дого­во­ри на ство­ре­н­ня і пере­да­чу нау­ко­во-техні­чної про­ду­кції для прі­о­ри­те­тних дер­жав­них потреб та за уча­сті іно­зем­них суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня укла­да­ю­ться і вико­ну­ю­ться в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни від­по­від­но до зако­ну.

{Части­на шоста стат­ті 331 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3205-IV від 15.12.2005}

Ста­т­тя 332. Зако­но­дав­ство про інно­ва­цій­ну діяль­ність

  1. Від­но­си­ни, що вини­ка­ють у про­це­сі здій­сне­н­ня інно­ва­цій­ної діяль­но­сті, регу­лю­ю­ться цим Коде­ксом та інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми. До вка­за­них від­но­син у части­ні, не вре­гу­льо­ва­ній цим Коде­ксом, засто­со­ву­ю­ться від­по­від­ні поло­же­н­ня Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни.

Гла­ва 35
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • 1. Фінан­си і бан­ків­ська діяль­ність

Ста­т­тя 333. Фінан­со­ва діяль­ність суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Фінан­си суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня є само­стій­ною лан­кою націо­наль­ної фінан­со­во-кре­ди­тної систе­ми з інди­ві­ду­аль­ним кру­го­обі­гом коштів, що забез­пе­чує покри­т­тя витрат виро­бни­цтва про­ду­кції (робіт, послуг) і одер­жа­н­ня при­бу­тку.
  2. Фінан­со­ва діяль­ність суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня вклю­чає гро­шо­ве та інше фінан­со­ве посе­ре­дни­цтво, стра­ху­ва­н­ня, а також допо­мі­жну діяль­ність у сфе­рі фінан­сів і стра­ху­ва­н­ня.
  3. Фінан­со­вим посе­ре­дни­цтвом є діяль­ність, пов’язана з отри­ма­н­ням та пере­роз­по­ді­лом фінан­со­вих коштів, крім випад­ків, перед­ба­че­них зако­но­дав­ством. Фінан­со­ве посе­ре­дни­цтво здій­сню­є­ться уста­но­ва­ми бан­ків та інши­ми фінан­со­во-кре­ди­тни­ми орга­ні­за­ці­я­ми.
  4. Стра­ху­ва­н­ням у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня є діяль­ність, спря­мо­ва­на на покри­т­тя дов­го­тер­мі­но­вих та коро­тко­тер­мі­но­вих ризи­ків суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня з вико­ри­ста­н­ням заоща­джень через кре­ди­тно-фінан­со­ву систе­му або без тако­го вико­ри­ста­н­ня.
  5. Допо­мі­жною діяль­ні­стю у сфе­рі фінан­сів та стра­ху­ва­н­ня є недер­жав­не управ­лі­н­ня фінан­со­ви­ми рин­ка­ми, бір­жо­ві опе­ра­ції з фон­до­ви­ми цін­но­стя­ми, інші види діяль­но­сті (посе­ре­дни­цтво у кре­ди­ту­ван­ні, фінан­со­ві кон­суль­та­ції, діяль­ність, пов’язана з іно­зем­ною валю­тою, стра­ху­ва­н­ням ван­та­жів, оці­ню­ва­н­ня стра­хо­во­го ризи­ку та зби­тків, інші види допо­мі­жної діяль­но­сті).

Ста­т­тя 334. Пра­во­вий ста­тус бан­ків

  1. Бан­ків­ська систе­ма Укра­ї­ни скла­да­є­ться з Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни та інших бан­ків, а також філій іно­зем­них бан­ків, що ство­ре­ні і діють на тери­то­рії Укра­ї­ни від­по­від­но до зако­ну.

{Части­на пер­ша стат­ті 334 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 358-V від 16.11.2006}

  1. Бан­ки — це фінан­со­ві уста­но­ви, фун­кці­я­ми яких є залу­че­н­ня у вкла­ди гро­шо­вих коштів гро­ма­дян і юри­ди­чних осіб та роз­мі­ще­н­ня зазна­че­них коштів від сво­го іме­ні, на вла­сних умо­вах і на вла­сний ризик, від­кри­т­тя та веде­н­ня бан­ків­ських рахун­ків гро­ма­дян та юри­ди­чних осіб.
  2. Бан­ки є юри­ди­чни­ми осо­ба­ми. Бан­ки можуть фун­кціо­ну­ва­ти як уні­вер­саль­ні або як спе­ці­а­лі­зо­ва­ні — оща­дні, інве­сти­цій­ні, іпо­те­чні, роз­ра­хун­ко­ві (клі­рин­го­ві).
  3. Поса­до­вим осо­бам орга­нів дер­жав­ної вла­ди та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня забо­ро­ня­є­ться участь в орга­нах управ­лі­н­ня бан­ків, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном.
  4. Бан­ки не від­по­від­а­ють за зобов’язаннями дер­жа­ви, а дер­жа­ва не від­по­від­ає за зобов’язаннями бан­ків, крім випад­ків, перед­ба­че­них зако­ном, та випад­ків, коли дер­жа­ва від­по­від­но до зако­ну бере на себе таку від­по­від­аль­ність.
  5. Бан­ки у сво­їй діяль­но­сті керу­ю­ться цим Коде­ксом, зако­ном про бан­ки і бан­ків­ську діяль­ність, інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми.
  6. Суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня не має пра­ва у сво­їй назві вико­ри­сто­ву­ва­ти сло­во “банк” без реє­стра­ції цьо­го суб’єкта як бан­ку в Націо­наль­но­му бан­ку Укра­ї­ни, крім випад­ків, перед­ба­че­них зако­ном.

Ста­т­тя 335. Націо­наль­ний банк Укра­ї­ни. Рада Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни

  1. Націо­наль­ний банк Укра­ї­ни — цен­траль­ний банк дер­жа­ви, основ­ною фун­кці­єю яко­го є забез­пе­че­н­ня ста­біль­но­сті гро­шо­вої оди­ни­ці Укра­ї­ни — грив­ні.
  2. Пра­во­вий ста­тус Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни визна­ча­є­ться зако­ном про Націо­наль­ний банк Укра­ї­ни.
  3. Роз­роб­ку основ­них засад гро­шо­во-кре­ди­тної полі­ти­ки та кон­троль за її вико­на­н­ням здій­снює Рада Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни. Пра­во­вий ста­тус Ради Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни визна­ча­є­ться зако­ном.

Ста­т­тя 336. Орга­ні­за­цій­но-пра­во­ві фор­ми бан­ків

  1. Бан­ки ство­рю­ю­ться у фор­мі публі­чно­го акціо­нер­но­го това­ри­ства або коопе­ра­тив­но­го бан­ку.

{Части­на пер­ша стат­ті 336 в реда­кції Зако­ну 133-V від 14.09.2006; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1617-VI від 24.07.2009}

  1. Уча­сни­ка­ми бан­ку можуть бути юри­ди­чні осо­би та гро­ма­дя­ни, рези­ден­ти і нере­зи­ден­ти, а також дер­жа­ва в осо­бі Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни або упов­но­ва­же­них ним орга­нів. Уча­сни­ка­ми бан­ку не можуть бути юри­ди­чні осо­би, в яких банк має істо­тну участь, об’єднання гро­ма­дян, релі­гій­ні та бла­го­дій­ні орга­ні­за­ції.
  2. Забо­ро­ня­є­ться вико­ри­сто­ву­ва­ти для фор­му­ва­н­ня ста­ту­тно­го капі­та­лу бан­ку бюдже­тні кошти, якщо такі кошти мають інше цільо­ве при­зна­че­н­ня, кошти, одер­жа­ні в кре­дит та під заста­ву, а також збіль­шу­ва­ти ста­ту­тний капі­тал бан­ку для покри­т­тя зби­тків.
  3. Бан­ки мають пра­во ство­рю­ва­ти бан­ків­ські об’єднання, види яких визна­ча­ю­ться зако­ном. Банк може бути уча­сни­ком лише одно­го бан­ків­сько­го об’єднання.

{Части­на четвер­та стат­ті 336 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2522-VI від 09.09.2010}

  1. Умо­ви та поря­док ство­ре­н­ня, дер­жав­ної реє­стра­ції, ліцен­зу­ва­н­ня діяль­но­сті та реор­га­ні­за­ції бан­ків, вимо­ги щодо ста­ту­ту, фор­му­ва­н­ня ста­ту­тно­го капі­та­лу та інших фон­дів, а також здій­сне­н­ня фун­кцій бан­ків вста­нов­лю­ю­ться зако­ном про бан­ки і бан­ків­ську діяль­ність. Зако­но­дав­ство про госпо­дар­ські това­ри­ства та про коо­пе­ра­цію поши­рю­є­ться на бан­ки в части­ні, що не супе­ре­чить цьо­му Коде­ксу та зазна­че­но­му зако­ну.

{Части­на п’ята стат­ті 336 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2850-VI від 22.12.2010}

Ста­т­тя 337. Дер­жав­ні бан­ки

  1. Дер­жав­ним є банк, ство­ре­ний за ріше­н­ням Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни на осно­ві дер­жав­ної вла­сно­сті.
  2. Ста­тут дер­жав­но­го бан­ку затвер­джу­є­ться поста­но­вою Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни.
  3. Най­ме­ну­ва­н­ня дер­жав­но­го бан­ку повин­но місти­ти сло­во “дер­жав­ний”.
  4. Дер­жа­ва здій­снює пов­но­ва­же­н­ня вла­сни­ка щодо акцій (паїв), які нале­жать їй у ста­ту­тно­му капі­та­лі дер­жав­но­го бан­ку, через орга­ни управ­лі­н­ня дер­жав­но­го бан­ку.
  5. У разі прийня­т­тя ріше­н­ня про час­тко­ве або пов­не від­чу­же­н­ня дер­жа­вою нале­жних їй акцій (паїв) дер­жав­но­го бан­ку цей банк втра­чає ста­тус дер­жав­но­го.

Ста­т­тя 338. Коопе­ра­тив­ні бан­ки

  1. Коопе­ра­тив­ний банк — це банк, ство­ре­ний суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня, а також інши­ми осо­ба­ми за прин­ци­пом тери­то­рі­аль­но­сті на заса­дах добро­віль­но­го член­ства та об’єднання пайо­вих вне­сків для спіль­ної гро­шо­во-кре­ди­тної діяль­но­сті. Від­по­від­но до зако­ну можуть ство­рю­ва­ти­ся місце­ві та цен­траль­ний коопе­ра­тив­ні бан­ки.
  2. Ста­ту­тний капі­тал коопе­ра­тив­но­го бан­ку поді­ля­є­ться на паї.
  3. Кожний уча­сник коопе­ра­тив­но­го бан­ку неза­ле­жно від його уча­сті (паю) у ста­ту­тно­му капі­та­лі бан­ку має пра­во одно­го голо­су.

Ста­т­тя 339. Бан­ків­ські опе­ра­ції

  1. Фінан­со­ве посе­ре­дни­цтво здій­сню­є­ться бан­ка­ми у фор­мі бан­ків­ських опе­ра­цій. Основ­ни­ми вида­ми бан­ків­ських опе­ра­цій є депо­зи­тні, роз­ра­хун­ко­ві, кре­ди­тні, факто­рин­го­ві та лізин­го­ві опе­ра­ції.
  2. Пере­лік бан­ків­ських опе­ра­цій визна­ча­є­ться зако­ном про бан­ки і бан­ків­ську діяль­ність.
  3. Бан­ків­ські опе­ра­ції про­ва­дя­ться в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му Націо­наль­ним бан­ком Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 340. Депо­зи­тні опе­ра­ції бан­ків

  1. Депо­зи­тні опе­ра­ції бан­ків поля­га­ють у залу­чен­ні коштів у вкла­ди та роз­мі­ще­н­ня оща­дних (депо­зи­тних) сер­ти­фі­ка­тів.
  2. Депо­зи­ти утво­рю­ю­ться за раху­нок коштів у готів­ко­вій або у без­го­тів­ко­вій фор­мі, у грив­нях або в іно­зем­ній валю­ті, що роз­мі­ще­ні юри­ди­чни­ми осо­ба­ми чи гро­ма­дя­на­ми (клі­єн­та­ми) на їх рахун­ках у бан­ку на дого­вір­них заса­дах на пев­ний строк збе­рі­га­н­ня або без зазна­че­н­ня тако­го стро­ку і під­ля­га­ють випла­ті вкла­дни­ку від­по­від­но до зако­но­дав­ства та умов дого­во­ру. Дого­вір бан­ків­сько­го вкла­ду (депо­зи­ту) укла­да­є­ться у письмо­вій фор­мі.

Ста­т­тя 341. Роз­ра­хун­ко­ві опе­ра­ції бан­ків

  1. Роз­ра­хун­ко­ві опе­ра­ції бан­ків спря­мо­ва­ні на забез­пе­че­н­ня вза­єм­них роз­ра­хун­ків між уча­сни­ка­ми госпо­дар­ських від­но­син, а також інших роз­ра­хун­ків у фінан­со­вій сфе­рі.
  2. Для здій­сне­н­ня роз­ра­хун­ків суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня збе­рі­га­ють гро­шо­ві кошти в уста­но­вах бан­ків на від­по­від­них рахун­ках.
  3. Без­го­тів­ко­ві роз­ра­хун­ки можуть здій­сню­ва­ти­ся у фор­мі пла­ті­жних дору­чень, пла­ті­жних вимог, вимог-дору­чень, вексе­лів, чеків, бан­ків­ських пла­ті­жних кар­ток та інших дебе­то­вих і кре­ди­то­вих пла­ті­жних інстру­мен­тів, що засто­со­ву­ю­ться у між­на­ро­дній бан­ків­ській пра­кти­ці.
  4. При без­го­тів­ко­вих роз­ра­хун­ках усі пла­те­жі про­ва­дя­ться через уста­но­ви бан­ків шля­хом пере­ра­ху­ва­н­ня нале­жних сум з рахун­ку пла­тни­ка на раху­нок одер­жу­ва­ча або шля­хом залі­ку вза­єм­них зобов’язань і гро­шо­вих пре­тен­зій. Пла­те­жі здій­сню­ю­ться у межах наяв­них коштів на рахун­ку пла­тни­ка. У разі потре­би банк може нада­ти пла­тни­ко­ві кре­дит для здій­сне­н­ня роз­ра­хун­ків.
  5. Уста­но­ви бан­ків забез­пе­чу­ють роз­ра­хун­ки від­по­від­но до зако­но­дав­ства та вимог клі­єн­та, на умо­вах дого­во­ру на роз­ра­хун­ко­ве обслу­го­ву­ва­н­ня. Дого­вір пови­нен місти­ти рекві­зи­ти сто­рін, умо­ви від­кри­т­тя і закри­т­тя рахун­ків, види послуг, що нада­ю­ться бан­ком, обов’язки сто­рін та від­по­від­аль­ність за їх неви­ко­на­н­ня, а також умо­ви при­пи­не­н­ня дого­во­ру.

Ста­т­тя 342. Бан­ків­ські рахун­ки

  1. Рахун­ки юри­ди­чної осо­би, що є клі­єн­том бан­ку, від­кри­ва­ю­ться в уста­но­вах бан­ків за місцем її реє­стра­ції чи в будь-яко­му бан­ку на тери­то­рії Укра­ї­ни за зго­дою сто­рін. Поря­док від­кри­т­тя рахун­ків в уста­но­вах бан­ків за межа­ми Укра­ї­ни вста­нов­лю­є­ться зако­ном.
  2. Суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня, які мають само­стій­ний баланс, рахун­ки від­кри­ва­ю­ться для роз­ра­хун­ків за про­ду­кцію, вико­на­ні робо­ти, нада­ні послу­ги, для випла­ти заро­бі­тної пла­ти, спла­ти пода­тків, збо­рів (обов’язкових пла­те­жів), а також інших роз­ра­хун­ків, пов’язаних з фінан­со­вим забез­пе­че­н­ням їх діяль­но­сті.
  3. Суб’єкт під­при­єм­ни­цтва має пра­во від­кри­ва­ти рахун­ки для збе­рі­га­н­ня гро­шо­вих коштів, здій­сне­н­ня всіх видів опе­ра­цій у будь-яких бан­ках Укра­ї­ни та інших дер­жав за сво­їм вибо­ром і за зго­дою цих бан­ків у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му Націо­наль­ним бан­ком Укра­ї­ни.
  4. Юри­ди­чні осо­би та гро­ма­дя­ни-під­при­єм­ці від­кри­ва­ють рахун­ки для збе­рі­га­н­ня гро­шо­вих коштів і здій­сне­н­ня всіх видів бан­ків­ських опе­ра­цій у будь-яких бан­ках Укра­ї­ни за сво­їм вибо­ром і за зго­дою цих бан­ків у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му Націо­наль­ним бан­ком Укра­ї­ни.

{Части­на четвер­та стат­ті 342 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2424-IV від 04.02.2005}

  1. Суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня, яким виді­ля­ю­ться кошти для цільо­во­го вико­ри­ста­н­ня з Дер­жав­но­го бюдже­ту Укра­ї­ни або місце­вих бюдже­тів, від­кри­ва­ю­ться рахун­ки від­по­від­но до зако­ну.
  2. Поря­док від­кри­т­тя рахун­ків в уста­но­вах бан­ків, фор­ми роз­ра­хун­ків та поря­док їх здій­сне­н­ня визна­ча­ю­ться зако­ном про бан­ки і бан­ків­ську діяль­ність, інши­ми зако­на­ми, а також нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 343. Від­по­від­аль­ність за пору­ше­н­ня стро­ків роз­ра­хун­ків

  1. Пла­тни­ки і одер­жу­ва­чі коштів здій­сню­ють кон­троль за своє­ча­сним про­ве­де­н­ням роз­ра­хун­ків та роз­гля­да­ють пре­тен­зії, що вини­кли, без уча­сті уста­нов бан­ку.
  2. Пла­тник гро­шо­вих коштів спла­чує на користь одер­жу­ва­ча цих коштів за про­стро­чку пла­те­жу пеню в роз­мі­рі, що вста­нов­лю­є­ться за зго­дою сто­рін, але не може пере­ви­щу­ва­ти подвій­ної облі­ко­вої став­ки Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни, що дія­ла у пері­од, за який спла­чу­є­ться пеня.
  3. У разі затрим­ки зара­ху­ва­н­ня гро­шо­вих над­хо­джень на раху­нок клі­єн­та бан­ки спла­чу­ють на користь одер­жу­ва­чів гро­шо­вих коштів пеню у роз­мі­рі, що перед­ба­ча­є­ться уго­дою про про­ве­де­н­ня касо­во-роз­ра­хун­ко­вих опе­ра­цій, а за від­су­тно­сті уго­ди про роз­мір пені — в роз­мі­рі, вста­нов­ле­но­му зако­ном.
  4. Пла­тник зобов’язаний само­стій­но нара­хо­ву­ва­ти пеню на про­стро­че­ну суму пла­те­жу і дава­ти бан­ку дору­че­н­ня про її пере­ра­ху­ва­н­ня з наяв­них на рахун­ку пла­тни­ка коштів.

Ста­т­тя 344. Між­на­ро­дні роз­ра­хун­ко­ві опе­ра­ції

  1. Між­на­ро­дні роз­ра­хун­ко­ві опе­ра­ції про­ва­дя­ться за гро­шо­ви­ми вимо­га­ми і зобов’язаннями, що вини­ка­ють при здій­снен­ні зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті між дер­жа­ва­ми, суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня, інши­ми юри­ди­чни­ми осо­ба­ми та гро­ма­дя­на­ми, які пере­бу­ва­ють на тери­то­рії різних кра­їн.
  2. Суб’єктами між­на­ро­дних роз­ра­хун­ків є екс­пор­те­ри, імпор­те­ри і бан­ки, які всту­па­ють у від­но­си­ни, пов’язані з рухом това­ро­роз­по­ряд­чих доку­мен­тів та опе­ра­цій­ним оформ­ле­н­ням пла­те­жів.
  3. Між­на­ро­дні роз­ра­хун­ки регу­лю­ю­ться нор­ма­ми між­на­ро­дно­го пра­ва, бан­ків­ськи­ми зви­ча­я­ми і пра­ви­ла­ми, умо­ва­ми зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних кон­тра­ктів, валю­тним зако­но­дав­ством кра­їн — уча­сниць роз­ра­хун­ків.
  4. Загаль­ні умо­ви роз­ра­хун­ко­вих від­но­син з іно­зем­ни­ми дер­жа­ва­ми визна­ча­ю­ться між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми. Поря­док роз­ра­хун­ків і веде­н­ня бан­ків­ських рахун­ків вста­нов­лю­є­ться дого­во­ра­ми, що укла­да­ю­ться упов­но­ва­же­ни­ми на це бан­ка­ми.
  5. Між­на­ро­дні роз­ра­хун­ки здій­сню­ю­ться через уста­но­ви бан­ків, між яки­ми є коре­спон­дент­ські від­но­си­ни (бан­ки, що мають домов­ле­ність про про­ве­де­н­ня пла­те­жів та роз­ра­хун­ків за вза­єм­ним дору­че­н­ням).
  6. Для здій­сне­н­ня між­на­ро­дних роз­ра­хун­ків вико­ри­сто­ву­ю­ться комер­цій­ні доку­мен­ти: коно­са­мент, накла­дна, раху­нок-факту­ра, стра­хо­ві доку­мен­ти (стра­хо­вий поліс, сер­ти­фі­кат), доку­мент про пра­во вла­сно­сті та інші комер­цій­ні доку­мен­ти. Фінан­со­ви­ми доку­мен­та­ми, що вико­ри­сто­ву­ю­ться для здій­сне­н­ня між­на­ро­дних роз­ра­хун­ків, є про­стий вексель, пере­ка­зний вексель, бор­го­ва роз­пи­ска, чек та інші доку­мен­ти, що вико­ри­сто­ву­ю­ться для одер­жа­н­ня пла­те­жу.

Ста­т­тя 345. Кре­ди­тні опе­ра­ції бан­ків

  1. Кре­ди­тні опе­ра­ції поля­га­ють у роз­мі­щен­ні бан­ка­ми від сво­го іме­ні, на вла­сних умо­вах та на вла­сний ризик залу­че­них коштів юри­ди­чних осіб (пози­чаль­ни­ків) та гро­ма­дян. Кре­ди­тни­ми визна­ю­ться бан­ків­ські опе­ра­ції, визна­че­ні як такі зако­ном про бан­ки і бан­ків­ську діяль­ність.
  2. Кре­ди­тні від­но­си­ни здій­сню­ю­ться на під­ста­ві кре­ди­тно­го дого­во­ру, що укла­да­є­ться між кре­ди­то­ром і пози­чаль­ни­ком у письмо­вій фор­мі. У кре­ди­тно­му дого­во­рі перед­ба­ча­ю­ться мета, сума і строк кре­ди­ту, умо­ви і поря­док його вида­чі та пога­ше­н­ня, види забез­пе­че­н­ня зобов’язань пози­чаль­ни­ка, від­со­тко­ві став­ки, поря­док пла­ти за кре­дит, обов’язки, пра­ва і від­по­від­аль­ність сто­рін щодо вида­чі та пога­ше­н­ня кре­ди­ту.
  3. Пра­во­ві наслід­ки недій­сно­сті кре­ди­тно­го дого­во­ру, а також недій­сно­сті дого­во­ру заста­ви, яким забез­пе­чу­є­ться вико­на­н­ня пози­чаль­ни­ком сво­їх зобов’язань за кре­ди­тним дого­во­ром, визна­ча­ю­ться Цивіль­ним коде­ксом Укра­ї­ни.

{Ста­т­тю 345 допов­не­но части­ною тре­тьою згі­дно із Зако­ном 5405-VI від 02.10.2012}

Ста­т­тя 346. Кре­ди­ту­ва­н­ня суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Для одер­жа­н­ня бан­ків­сько­го кре­ди­ту пози­чаль­ник надає бан­ко­ві такі доку­мен­ти:

кло­по­та­н­ня (заяву), в яко­му зазна­ча­ю­ться хара­ктер кре­ди­тної уго­ди, мета вико­ри­ста­н­ня кре­ди­ту, сума пози­чки і строк кори­сту­ва­н­ня нею;

техні­ко-еко­но­мі­чне обґрун­ту­ва­н­ня кре­ди­тно­го захо­ду та роз­ра­ху­нок еко­но­мі­чно­го ефе­кту від його реа­лі­за­ції;

інші необ­хі­дні доку­мен­ти.

  1. Для зни­же­н­ня сту­пе­ня ризи­ку банк надає кре­дит пози­чаль­ни­ко­ві за наяв­но­сті гаран­тії пла­то­спро­мо­жно­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня чи пору­чи­тель­ства іншо­го бан­ку, під заста­ву нале­жно­го пози­чаль­ни­ко­ві май­на, під інші гаран­тії, прийня­ті у бан­ків­ській пра­кти­ці. З цією метою банк має пра­во попе­ре­дньо вивчи­ти стан госпо­дар­ської діяль­но­сті пози­чаль­ни­ка, його пла­то­спро­мо­жність та спро­гно­зу­ва­ти ризик непо­га­ше­н­ня кре­ди­ту.
  2. Кре­ди­ти нада­ю­ться бан­ком під від­со­ток, став­ка яко­го, як пра­ви­ло, не може бути ниж­чою від від­со­тко­вої став­ки за кре­ди­та­ми, які бере сам банк, і від­со­тко­вої став­ки, що випла­чу­є­ться ним по депо­зи­тах. Нада­н­ня без­від­со­тко­вих кре­ди­тів забо­ро­ня­є­ться, крім випад­ків, перед­ба­че­них зако­ном.

Ста­т­тя 347. Фор­ми та види бан­ків­сько­го кре­ди­ту

  1. У сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня можуть вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся бан­ків­ський, комер­цій­ний, лізин­го­вий, іпо­те­чний та інші фор­ми кре­ди­ту.
  2. Кре­ди­ти, які нада­ю­ться бан­ка­ми, роз­рі­зня­ю­ться за:

стро­ка­ми кори­сту­ва­н­ня (коро­тко­стро­ко­ві — до одно­го року, сере­дньо­стро­ко­ві — до трьох років, дов­го­стро­ко­ві — понад три роки);

спосо­бом забез­пе­че­н­ня;

сту­пе­нем ризи­ку;

мето­да­ми нада­н­ня;

стро­ка­ми пога­ше­н­ня;

інши­ми умо­ва­ми нада­н­ня, кори­сту­ва­н­ня або пога­ше­н­ня.

Ста­т­тя 348. Кон­троль бан­ку за вико­ри­ста­н­ням кре­ди­ту

  1. Банк здій­снює кон­троль за вико­на­н­ням умов кре­ди­тно­го дого­во­ру, цільо­вим вико­ри­ста­н­ням, своє­ча­сним і пов­ним пога­ше­н­ням пози­чки в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­но­дав­ством.
  2. У разі якщо пози­чаль­ник не вико­нує сво­їх зобов’язань, перед­ба­че­них кре­ди­тним дого­во­ром, банк має пра­во зупи­ни­ти подаль­шу вида­чу кре­ди­ту від­по­від­но до дого­во­ру.

Ста­т­тя 349. Кре­ди­тні ресур­си

  1. Бан­ки здій­сню­ють кре­ди­тні опе­ра­ції в межах кре­ди­тних ресур­сів, які вони утво­рю­ють у про­це­сі сво­єї діяль­но­сті. Вони можуть пози­ча­ти один в одно­го на дого­вір­них заса­дах ресур­си, залу­ча­ти та роз­мі­щу­ва­ти кошти у фор­мі депо­зи­тів, вкла­дів і здій­сню­ва­ти вза­єм­ні опе­ра­ції, перед­ба­че­ні їх ста­ту­та­ми.
  2. У разі недо­ста­тно­сті коштів для здій­сне­н­ня кре­ди­тних опе­ра­цій і вико­на­н­ня взя­тих на себе зобов’язань бан­ки можуть одер­жу­ва­ти пози­чки у Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни. Кре­ди­тні ресур­си Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни ста­нов­лять кошти ста­ту­тно­го капі­та­лу та інших фон­дів, інші кошти, що вико­ри­сто­ву­ю­ться як кре­ди­тні ресур­си від­по­від­но до зако­ну.

{Части­на дру­га стат­ті 349 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2850-VI від 22.12.2010}

  1. Загаль­ні умо­ви вико­ри­ста­н­ня кре­ди­тних ресур­сів визна­ча­ю­ться цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.

Ста­т­тя 350. Факто­рин­го­ві опе­ра­ції

  1. Банк має пра­во укла­сти дого­вір факто­рин­гу (фінан­су­ва­н­ня під від­сту­пле­н­ня пра­ва гро­шо­вої вимо­ги), за яким він пере­дає або зобов’язується пере­да­ти гро­шо­ві кошти в роз­по­ря­дже­н­ня дру­гої сто­ро­ни за пла­ту, а дру­га сто­ро­на від­сту­пає або зобов’язується від­сту­пи­ти бан­ку своє пра­во гро­шо­вої вимо­ги до тре­тьої осо­би.
  2. Загаль­ні умо­ви та поря­док здій­сне­н­ня факто­рин­го­вих опе­ра­цій визна­ча­ю­ться Цивіль­ним коде­ксом Укра­ї­ни, цим Коде­ксом, інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми, а також нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни та націо­наль­ної комі­сії, що здій­снює дер­жав­не регу­лю­ва­н­ня у сфе­рі рин­ків фінан­со­вих послуг.

{Части­на дру­га стат­ті 350 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3610-VI від 07.07.2011}

{Ста­т­тя 350 в реда­кції Зако­ну 2510-VI від 09.09.2010}

Ста­т­тя 351. Лізин­го­ві опе­ра­ції бан­ків

  1. Бан­ки мають пра­во при­дба­ва­ти за вла­сні кошти засо­би виро­бни­цтва для пере­да­чі їх у лізинг з дотри­ма­н­ням вимог, вста­нов­ле­них у стат­ті 292 цьо­го Коде­ксу.
  2. Загаль­ні умо­ви та поря­док здій­сне­н­ня лізин­го­вих опе­ра­цій визна­ча­ю­ться зако­ном про бан­ки і бан­ків­ську діяль­ність, інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми, а також нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни.
  • 2. Стра­ху­ва­н­ня

Ста­т­тя 352. Стра­ху­ва­н­ня у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Стра­ху­ва­н­ня — це діяль­ність спе­ці­аль­но упов­но­ва­же­них дер­жав­них орга­ні­за­цій та суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня (стра­хо­ви­ків), пов’язана з нада­н­ням стра­хо­вих послуг юри­ди­чним осо­бам або гро­ма­дя­нам (стра­ху­валь­ни­кам) щодо захи­сту їх май­но­вих інте­ре­сів у разі наста­н­ня визна­че­них зако­ном чи дого­во­ром стра­ху­ва­н­ня подій (стра­хо­вих випад­ків), за раху­нок гро­шо­вих фон­дів, які фор­му­ю­ться шля­хом спла­ти стра­ху­валь­ни­ка­ми стра­хо­вих пла­те­жів.
  2. Стра­ху­ва­н­ня може здій­сню­ва­ти­ся на осно­ві дого­во­ру між стра­ху­валь­ни­ком і стра­хо­ви­ком (добро­віль­не стра­ху­ва­н­ня) або на осно­ві зако­ну (обов’язкове стра­ху­ва­н­ня).
  3. Суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня з метою стра­хо­во­го захи­сту їх май­но­вих інте­ре­сів можуть ство­рю­ва­ти това­ри­ства вза­єм­но­го стра­ху­ва­н­ня в поряд­ку і на умо­вах, визна­че­них зако­но­дав­ством.

Ста­т­тя 353. Суб’єкти стра­хо­вої діяль­но­сті у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня — стра­хо­ви­ки здій­сню­ють стра­хо­ву діяль­ність за умо­ви одер­жа­н­ня ліцен­зії на пра­во про­ве­де­н­ня пев­но­го виду стра­ху­ва­н­ня. Стра­хо­вик має пра­во займа­ти­ся лише тими вида­ми стра­ху­ва­н­ня, які визна­че­ні в ліцен­зії.
  2. Пре­дме­том без­по­се­ре­дньої діяль­но­сті стра­хо­ви­ка може бути лише стра­ху­ва­н­ня, пере­стра­хо­ву­ва­н­ня та фінан­со­ва діяль­ність, пов’язана з фор­му­ва­н­ням, роз­мі­ще­н­ням стра­хо­вих резер­вів та управ­лі­н­ням ними. Допу­ска­є­ться здій­сне­н­ня вка­за­них видів діяль­но­сті у вигля­ді нада­н­ня послуг для інших стра­хо­ви­ків за дого­во­ра­ми про спіль­ну діяль­ність.
  3. Стра­ху­валь­ни­ка­ми у цьо­му Коде­ксі визна­ча­ю­ться уча­сни­ки госпо­дар­ських від­но­син, які укла­ли дого­во­ри стра­ху­ва­н­ня із стра­хо­ви­ка­ми або є стра­ху­валь­ни­ка­ми від­по­від­но до зако­ну.

Ста­т­тя 354. Дого­вір стра­ху­ва­н­ня

  1. За дого­во­ром стра­ху­ва­н­ня стра­хо­вик зобов’язується у разі наста­н­ня стра­хо­во­го випад­ку здій­сни­ти стра­хо­ву випла­ту стра­ху­валь­ни­ку або іншій осо­бі, визна­че­ній стра­ху­валь­ни­ком у дого­во­рі стра­ху­ва­н­ня, а стра­ху­валь­ник зобов’язується спла­чу­ва­ти стра­хо­ві пла­те­жі у визна­че­ні стро­ки та вико­ну­ва­ти інші умо­ви дого­во­ру.
  2. Націо­наль­на комі­сія, що здій­снює дер­жав­не регу­лю­ва­н­ня у сфе­рі рин­ків фінан­со­вих послуг, має пра­во від­по­від­но до зако­ну вста­нов­лю­ва­ти дода­тко­ві вимо­ги до дого­во­рів стра­ху­ва­н­ня.

{Части­на дру­га стат­ті 354 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5463-VI від 16.10.2012}

  1. При укла­ден­ні дого­во­ру стра­ху­ва­н­ня стра­хо­вик має пра­во вима­га­ти у стра­ху­валь­ни­ка довід­ку про його фінан­со­вий стан, під­твер­дже­ну ауди­то­ром (ауди­тор­ською орга­ні­за­ці­єю).
  2. Укла­де­н­ня дого­во­ру стра­ху­ва­н­ня може посвід­чу­ва­ти­ся стра­хо­вим сві­до­цтвом (полі­сом, сер­ти­фі­ка­том), що є фор­мою дого­во­ру стра­ху­ва­н­ня.

Ста­т­тя 355. Зако­но­дав­ство про стра­ху­ва­н­ня у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Об’єкти стра­ху­ва­н­ня, види обов’язкового стра­ху­ва­н­ня, а також загаль­ні умо­ви здій­сне­н­ня стра­ху­ва­н­ня, вимо­ги до дого­во­рів стра­ху­ва­н­ня та поря­док здій­сне­н­ня дер­жав­но­го нагля­ду за стра­хо­вою діяль­ні­стю визна­ча­ю­ться Цивіль­ним коде­ксом Укра­ї­ни, цим Коде­ксом, зако­ном про стра­ху­ва­н­ня, інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми.
  • 3. Посе­ре­дни­цтво у здій­снен­ні опе­ра­цій з цін­ни­ми папе­ра­ми. Фон­до­ва бір­жа

Ста­т­тя 356. Посе­ре­дни­цтво, пов’язане з випу­ском та обі­гом цін­них папе­рів

  1. Посе­ре­дни­цькою діяль­ні­стю у сфе­рі випу­ску та обі­гу цін­них папе­рів є під­при­єм­ни­цька діяль­ність суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня (далі — тор­гов­ці цін­ни­ми папе­ра­ми), для яких опе­ра­ції з цін­ни­ми папе­ра­ми ста­нов­лять виклю­чний вид їх діяль­но­сті або яким така діяль­ність дозво­ле­на зако­ном.

{Части­на дру­гу стат­ті 356 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 3480-IV від 23.02.2006}

  1. Зако­ном можуть перед­ба­ча­ти­ся також інші види посе­ре­дни­цької діяль­но­сті з цін­ни­ми папе­ра­ми (діяль­ність з управ­лі­н­ня цін­ни­ми папе­ра­ми тощо).

Ста­т­тя 357. Ліцен­зу­ва­н­ня посе­ре­дни­цької діяль­но­сті у сфе­рі випу­ску та обі­гу цін­них папе­рів

  1. Здій­сне­н­ня посе­ре­дни­цької діяль­но­сті у сфе­рі випу­ску та обі­гу цін­них папе­рів допу­ска­є­ться на осно­ві ліцен­зії, що вида­є­ться в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­но­дав­ством.
  2. Суб’єкти виклю­чної посе­ре­дни­цької діяль­но­сті у сфе­рі випу­ску та обі­гу цін­них папе­рів можуть здій­сню­ва­ти окре­мі види діяль­но­сті, пов’язані з обі­гом цін­них папе­рів (нада­н­ня кон­суль­та­цій вла­сни­кам цін­них папе­рів тощо).

Ста­т­тя 358. Умо­ви, за яких не допу­ска­є­ться здій­сне­н­ня посе­ре­дни­цької діяль­но­сті у сфе­рі випу­ску та обі­гу цін­них папе­рів

  1. Ліцен­зію на здій­сне­н­ня будь-яко­го виду посе­ре­дни­цької діяль­но­сті у сфе­рі випу­ску та обі­гу цін­них папе­рів не може одер­жа­ти тор­го­вець цін­ни­ми папе­ра­ми, який без­по­се­ре­дньо або побі­чно воло­діє май­ном іншо­го тор­гов­ця цін­ни­ми папе­ра­ми, вар­тість яко­го пере­ви­щує роз­мір, вста­нов­ле­ний зако­ном.
  2. Тор­го­вець цін­ни­ми папе­ра­ми, який має ліцен­зію на здій­сне­н­ня будь-яко­го виду посе­ре­дни­цької діяль­но­сті у сфе­рі випу­ску та обі­гу цін­них папе­рів, не може без­по­се­ре­дньо або побі­чно воло­ді­ти май­ном іншо­го тор­гов­ця цін­ни­ми папе­ра­ми, вар­тість яко­го пере­ви­щує роз­мір, вста­нов­ле­ний зако­ном.
  3. Тор­го­вець цін­ни­ми папе­ра­ми не може здій­сню­ва­ти тор­гів­лю:

цін­ни­ми папе­ра­ми вла­сно­го випу­ску;

акці­я­ми того емі­тен­та, у яко­го він без­по­се­ре­дньо або побі­чно воло­діє май­ном у роз­мі­рі понад п’ять від­со­тків ста­ту­тно­го капі­та­лу.

Ста­т­тя 359. Укла­да­н­ня угод щодо цін­них папе­рів

  1. У разі прийня­т­тя дору­че­н­ня на купів­лю або про­даж цін­них папе­рів тор­го­вець цін­ни­ми папе­ра­ми зобов’язаний нада­ва­ти осо­бі, за дору­че­н­ням і за раху­нок якої він діє, інфор­ма­цію про курс цін­них папе­рів.

{Части­ну дру­гу стат­ті 359 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 5042-VI від 04.07.2012}

  1. Спе­ці­аль­ні вимо­ги до укла­де­н­ня угод щодо цін­них папе­рів вста­нов­лю­ю­ться зако­ном.
  2. Осо­бли­во­сті веде­н­ня бух­гал­тер­сько­го облі­ку, опе­ра­цій з цін­ни­ми папе­ра­ми визна­ча­ю­ться від­по­від­но до зако­ну.

Ста­т­тя 360. Фон­до­ва бір­жа

  1. Для забез­пе­че­н­ня фун­кціо­ну­ва­н­ня рин­ку цін­них папе­рів утво­рю­є­ться фон­до­ва бір­жа. Поря­док утво­ре­н­ня та про­ва­дже­н­ня діяль­но­сті фон­до­вої бір­жі визна­ча­є­ться зако­ном.

{Части­на пер­ша стат­ті 360 в реда­кції Зако­ну 3480-IV від 23.02.2006}

  1. Фон­до­ва бір­жа ство­рю­є­ться заснов­ни­ка­ми — тор­гов­ця­ми цін­ни­ми папе­ра­ми в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном.

{Части­ну тре­тю стат­ті 360 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 5042-VI від 04.07.2012}

{Див. Закон 5178-VI від 06.07.2012}

  1. Фон­до­ва бір­жа набу­ває ста­ту­су юри­ди­чної осо­би з дня її дер­жав­ної реє­стра­ції від­по­від­но до зако­ну.

Ста­т­тя 361. Осо­бли­ві умо­ви при­пи­не­н­ня фон­до­вої бір­жі

  1. Фон­до­ва бір­жа при­пи­ня­є­ться за умо­ви, що кіль­кість її чле­нів про­тя­гом вста­нов­ле­но­го зако­ном стро­ку зали­ша­є­ться мен­шою, ніж міні­маль­на кіль­кість, визна­че­на зако­ном.
  2. Фон­до­ва бір­жа при­пи­ня­є­ться в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му для при­пи­не­н­ня госпо­дар­ських това­риств, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном.

{Ста­т­тя 361 в реда­кції Зако­ну 642-VII від 10.10.2013}

  • 4. Аудит

Ста­т­тя 362. Ауди­тор­ська діяль­ність

  1. Ауди­тор­ською діяль­ні­стю визна­є­ться діяль­ність гро­ма­дян та орга­ні­за­цій, пре­дме­том якої є здій­сне­н­ня ауди­ту, орга­ні­за­цій­не і мето­ди­чне забез­пе­че­н­ня ауди­ту та нада­н­ня інших ауди­тор­ських послуг.
  2. Ауди­тор­ська діяль­ність регу­лю­є­ться цим Коде­ксом, зако­ном про ауди­тор­ську діяль­ністьта інши­ми прийня­ти­ми від­по­від­но до них нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми.

Ста­т­тя 363. Аудит та дер­жав­ний фінан­со­вий аудит

  1. Аудит — це пере­вір­ка публі­чної бух­гал­тер­ської зві­тно­сті, облі­ку, пер­вин­них доку­мен­тів та іншої інфор­ма­ції щодо фінан­со­во-госпо­дар­ської діяль­но­сті суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня з метою визна­че­н­ня досто­вір­но­сті їх зві­тно­сті, облі­ку, його пов­но­ти і від­по­від­но­сті зако­но­дав­ству та вста­нов­ле­ним нор­ма­ти­вам.
  2. Аудит здій­сню­є­ться неза­ле­жни­ми осо­ба­ми (ауди­то­ра­ми), ауди­тор­ськи­ми орга­ні­за­ці­я­ми, які упов­но­ва­же­ні суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня на його про­ве­де­н­ня.
  3. Дер­жав­ний фінан­со­вий аудит є різно­ви­дом дер­жав­но­го фінан­со­во­го кон­тро­лю і поля­гає у пере­вір­ці та ана­лі­зі факти­чно­го ста­ну справ щодо закон­но­го та ефе­ктив­но­го вико­ри­ста­н­ня дер­жав­них чи кому­наль­них коштів і май­на, інших акти­вів дер­жа­ви, пра­виль­но­сті веде­н­ня бух­гал­тер­сько­го облі­ку і досто­вір­но­сті фінан­со­вої зві­тно­сті, фун­кціо­ну­ва­н­ня систе­ми вну­трі­шньо­го кон­тро­лю.
  4. Дер­жав­ний фінан­со­вий аудит здій­сню­є­ться Рахун­ко­вою пала­тою та орга­на­ми дер­жав­но­го фінан­со­во­го кон­тро­лю від­по­від­но до зако­нів.

{Части­на четвер­та стат­ті 363 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5463-VI від 16.10.2012}

  1. Аудит та дер­жав­ний фінан­со­вий аудит можуть про­во­ди­ти­ся за іні­ці­а­ти­вою суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, а також у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном (обов’язковий аудит).

{Ста­т­тя 363 в реда­кції Зако­ну 3202-IV від 15.12.2005}

Ста­т­тя 364. Ауди­тор і ауди­тор­ська орга­ні­за­ція

  1. Ауди­то­ром може бути фізи­чна осо­ба, яка має сер­ти­фі­кат, що визна­чає її ква­лі­фі­ка­цій­ну при­да­тність на заня­т­тя ауди­тор­ською діяль­ні­стю на тери­то­рії Укра­ї­ни.

{Части­на пер­ша стат­ті 364 в реда­кції Зако­ну 2738-IV від 06.07.2005}

  1. Ауди­тор має пра­во об’єднатися з інши­ми ауди­то­ра­ми у спіл­ку з дотри­ма­н­ням вимог зако­но­дав­ства.
  2. Ауди­тор­ською орга­ні­за­ці­єю є госпо­дар­ська орга­ні­за­ція, ство­ре­на від­по­від­но до вимог зако­ну.
  3. Умо­ви та поря­док здій­сне­н­ня ауди­тор­ської діяль­но­сті, пра­ва та обов’язки ауди­то­рів та ауди­тор­ських орга­ні­за­цій визна­ча­ю­ться зако­ном, інши­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми.

Ста­т­тя 365. Ауди­тор­ська пала­та Укра­ї­ни

  1. Ауди­тор­ська пала­та Укра­ї­ни — самов­ря­дний орган, що здій­снює сер­ти­фі­ка­цію суб’єктів, які мають намір займа­ти­ся ауди­тор­ською діяль­ні­стю, затвер­джує про­гра­ми під­го­тов­ки ауди­то­рів, нор­ми і стан­дар­ти ауди­ту, веде облік ауди­тор­ських орга­ні­за­цій та ауди­то­рів.
  2. Пра­во­вий ста­тус та поря­док діяль­но­сті Ауди­тор­ської пала­ти Укра­ї­ни визна­ча­ю­тьсязако­ном про ауди­тор­ську діяль­ність та інши­ми прийня­ти­ми від­по­від­но до ньо­го нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми.
  • 5. Лоте­рей­на діяль­ність

Ста­т­тя 365-1. Лоте­рей­на діяль­ність в Укра­ї­ні

  1. В Укра­ї­ні діє дер­жав­на моно­по­лія на орга­ні­за­цію і про­ве­де­н­ня лоте­рей.
  2. Про­ве­де­н­ня в Укра­ї­ні будь-яких інших лоте­рей, крім дер­жав­них, забо­ро­не­но.
  3. Від­но­си­ни у сфе­рі лоте­рей­ної діяль­но­сті регу­лю­ю­ться цим Коде­ксом та Зако­ном Укра­ї­ни “Про дер­жав­ні лоте­реї в Укра­ї­ні”.

{Гла­ву 35 допов­не­но пара­гра­фом 5 згі­дно із Зако­ном 5204-VI від 06.09.2012}

Гла­ва 36
ВИКОРИСТАННЯ У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВ ІНШИХ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ (КОМЕРЦІЙНА КОНЦЕСІЯ)

Ста­т­тя 366. Дого­вір комер­цій­ної кон­це­сії

  1. За дого­во­ром комер­цій­ної кон­це­сії одна сто­ро­на (пра­во­во­ло­ді­лець) зобов’язується нада­ти дру­гій сто­ро­ні (кори­сту­ва­че­ві) на строк або без визна­че­н­ня стро­ку пра­во вико­ри­ста­н­ня в під­при­єм­ни­цькій діяль­но­сті кори­сту­ва­ча ком­пле­ксу прав, нале­жних пра­во­во­ло­діль­це­ві, а кори­сту­вач зобов’язується дотри­му­ва­ти­ся умов вико­ри­ста­н­ня нада­них йому прав та спла­ти­ти пра­во­во­ло­діль­це­ві обумов­ле­ну дого­во­ром вина­го­ро­ду.
  2. Дого­вір комер­цій­ної кон­це­сії перед­ба­чає вико­ри­ста­н­ня ком­пле­ксу нада­них кори­сту­ва­че­ві прав, діло­вої репу­та­ції і комер­цій­но­го досві­ду пра­во­во­ло­діль­ця в пев­но­му обся­зі, із зазна­че­н­ням або без зазна­че­н­ня тери­то­рії вико­ри­ста­н­ня щодо пев­ної сфе­ри під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті.

Ста­т­тя 367. Фор­ма дого­во­ру комер­цій­ної кон­це­сії

{Назва стат­ті 367 в реда­кції Зако­ну 191-VIII від 12.02.2015}

  1. Дого­вір комер­цій­ної кон­це­сії пови­нен бути укла­де­ний у письмо­вій фор­мі у вигля­ді єди­но­го доку­мен­та. Недо­дер­жа­н­ня цієї вимо­ги тягне за собою недій­сність дого­во­ру.

{Части­ну дру­гу стат­ті 367 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 191-VIII від 12.02.2015}

{Части­ну тре­тю стат­ті 367 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 191-VIII від 12.02.2015}

  1. Інші вимо­ги щодо укла­да­н­ня дого­во­ру комер­цій­ної кон­це­сії вста­нов­лю­ю­ться зако­ном.

Ста­т­тя 368. Комер­цій­на суб­кон­це­сія

  1. Дого­во­ром комер­цій­ної кон­це­сії може бути перед­ба­че­но пра­во кори­сту­ва­ча дозво­ля­ти іншим осо­бам кори­сту­ва­н­ня нада­ним йому ком­пле­ксом прав або час­ткою цьо­го ком­пле­ксу прав на умо­вах комер­цій­ної суб­кон­це­сії, пого­дже­них ним із пра­во­во­ло­діль­цем або визна­че­них у дого­во­рі комер­цій­ної кон­це­сії.
  2. Якщо дого­вір комер­цій­ної кон­це­сії визна­но недій­сним, недій­сні також укла­де­ні на його осно­ві дого­во­ри комер­цій­ної суб­кон­це­сії.

Ста­т­тя 369. Вина­го­ро­да за дого­во­ром комер­цій­ної кон­це­сії

  1. Вина­го­ро­да за дого­во­ром комер­цій­ної кон­це­сії може випла­чу­ва­ти­ся кори­сту­ва­чем пра­во­во­ло­діль­це­ві у фор­мі разо­вих або пері­о­ди­чних пла­те­жів або в іншій фор­мі, перед­ба­че­ній дого­во­ром.

Ста­т­тя 370. Обов’язки пра­во­во­ло­діль­ця

  1. Пра­во­во­ло­ді­лець зобов’язаний:

пере­да­ти кори­сту­ва­че­ві техні­чну та комер­цій­ну доку­мен­та­цію і нада­ти іншу інфор­ма­цію, необ­хі­дну кори­сту­ва­че­ві для здій­сне­н­ня прав, нада­них йому за дого­во­ром комер­цій­ної кон­це­сії, а також про­ін­стру­кту­ва­ти кори­сту­ва­ча і його пра­ців­ни­ків з питань, пов’язаних із здій­сне­н­ням цих прав;

вида­ти кори­сту­ва­че­ві перед­ба­че­ні дого­во­ром ліцен­зії (дозво­ли), забез­пе­чив­ши їх оформ­ле­н­ня у вста­нов­ле­но­му зако­но­дав­ством поряд­ку.

  1. Якщо дого­во­ром комер­цій­ної кон­це­сії не перед­ба­че­но інше, пра­во­во­ло­ді­лець зобов’язаний:

{Абзац дру­гий части­ни дру­гої стат­ті 370 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 191-VIII від 12.02.2015}

нада­ва­ти кори­сту­ва­че­ві постій­не техні­чне та кон­суль­та­тив­не спри­я­н­ня, вклю­ча­ю­чи спри­я­н­ня у навчан­ні та під­ви­щен­ні ква­лі­фі­ка­ції пра­ців­ни­ків;

кон­тро­лю­ва­ти якість това­рів (робіт, послуг), що виро­бля­ю­ться (вико­ну­ю­ться або нада­ю­ться) кори­сту­ва­чем на під­ста­ві дого­во­ру комер­цій­ної кон­це­сії.

Ста­т­тя 371. Обов’язки кори­сту­ва­ча

  1. З ура­ху­ва­н­ням хара­кте­ру та осо­бли­во­стей діяль­но­сті, що здій­сню­є­ться кори­сту­ва­чем за дого­во­ром комер­цій­ної кон­це­сії, кори­сту­вач зобов’язаний:

вико­ри­сто­ву­ва­ти при здій­снен­ні перед­ба­че­ної дого­во­ром діяль­но­сті тор­го­вель­ну мар­ку та інші позна­че­н­ня пра­во­во­ло­діль­ця визна­че­ним у дого­во­рі спосо­бом;

забез­пе­чи­ти від­по­від­ність яко­сті това­рів, що виро­бля­ю­ться ним на осно­ві дого­во­ру, вико­на­них робіт, послуг, що нада­ю­ться, яко­сті таких самих това­рів (робіт, послуг), що виро­бля­ю­ться (вико­ну­ю­ться або нада­ю­ться) без­по­се­ре­дньо пра­во­во­ло­діль­цем;

дотри­му­ва­ти­ся інстру­кцій і вка­зі­вок пра­во­во­ло­діль­ця, спря­мо­ва­них на забез­пе­че­н­ня від­по­від­но­сті хара­кте­ру, спосо­бів та умов вико­ри­ста­н­ня ком­пле­ксу нада­них прав вико­ри­стан­ню цих прав пра­во­во­ло­діль­цем;

нада­ва­ти поку­пцям (замов­ни­кам) дода­тко­ві послу­ги, на які вони могли б роз­ра­хо­ву­ва­ти, купу­ю­чи (замов­ля­ю­чи) товар (робо­ту, послу­ги) без­по­се­ре­дньо у пра­во­во­ло­діль­ця;

інфор­му­ва­ти поку­пців (замов­ни­ків) най­більш оче­ви­дним для них спосо­бом про вико­ри­ста­н­ня ним тор­го­вель­ної мар­ки та інших позна­чень пра­во­во­ло­діль­ця за дого­во­ром комер­цій­ної кон­це­сії;

не роз­го­ло­шу­ва­ти секре­ти виро­бни­цтва пра­во­во­ло­діль­ця та іншу одер­жа­ну від ньо­го кон­фі­ден­цій­ну інфор­ма­цію;

спла­ти­ти пра­во­во­ло­діль­це­ві обумов­ле­ну дого­во­ром вина­го­ро­ду.

Ста­т­тя 372. Обме­же­н­ня прав сто­рін за дого­во­ром комер­цій­ної кон­це­сії

  1. Дого­во­ром комер­цій­ної кон­це­сії можуть бути перед­ба­че­ні обме­же­н­ня прав сто­рін за цим дого­во­ром, зокре­ма:

обов’язок пра­во­во­ло­діль­ця не нада­ва­ти іншим осо­бам ана­ло­гі­чні ком­пле­кси прав для їх вико­ри­ста­н­ня на закрі­пле­ній за кори­сту­ва­чем тери­то­рії або утри­му­ва­ти­ся від вла­сної ана­ло­гі­чної діяль­но­сті на цій тери­то­рії;

обов’язок кори­сту­ва­ча не допу­ска­ти його кон­ку­рен­ції з пра­во­во­ло­діль­цем на тери­то­рії, на яку поши­рю­є­ться чин­ність дого­во­ру комер­цій­ної кон­це­сії сто­сов­но під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті, що здій­сню­є­ться кори­сту­ва­чем з вико­ри­ста­н­ням нале­жних пра­во­во­ло­діль­це­ві прав;

від­мо­ва кори­сту­ва­ча від одер­жа­н­ня за дого­во­ром комер­цій­ної кон­це­сії ана­ло­гі­чних прав у кон­ку­рен­тів (потен­цій­них кон­ку­рен­тів) пра­во­во­ло­діль­ця;

обов’язок кори­сту­ва­ча пого­джу­ва­ти з пра­во­во­ло­діль­цем місце роз­та­шу­ва­н­ня виро­бни­чих при­мі­щень, що мають вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся при здій­снен­ні нада­них за дого­во­ром прав, а також їх вну­трі­шнє і зов­ні­шнє оформ­ле­н­ня.

  1. Обме­жу­валь­ні умо­ви можуть бути визна­ні недій­сни­ми, якщо ці умо­ви супе­ре­чать зако­но­дав­ству.

Ста­т­тя 373. Від­по­від­аль­ність пра­во­во­ло­діль­ця за вимо­га­ми, що заяв­ля­ю­ться до кори­сту­ва­ча

  1. Пра­во­во­ло­ді­лець несе суб­си­ді­ар­ну від­по­від­аль­ність за вимо­га­ми, що заяв­ля­ю­ться до кори­сту­ва­ча комер­цій­ної кон­це­сії у разі невід­по­від­но­сті яко­сті това­рів (робіт, послуг), які про­да­ю­ться (вико­ну­ю­ться, нада­ю­ться) кори­сту­ва­чем.
  2. За вимо­га­ми, що заяв­ля­ю­ться до кори­сту­ва­ча як виро­бни­ка про­ду­кції (това­рів) пра­во­во­ло­діль­ця, остан­ній від­по­від­ає солі­дар­но з кори­сту­ва­чем.

Ста­т­тя 374. Змі­на та розір­ва­н­ня дого­во­ру комер­цій­ної кон­це­сії

  1. Дого­вір комер­цій­ної кон­це­сії може бути змі­не­ний від­по­від­но до поло­жень, вста­нов­ле­нихстат­тею 188 цьо­го Коде­ксу.

{Части­ну дру­гу стат­ті 374 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 191-VIII від 12.02.2015}

  1. Кожна із сто­рін дого­во­ру комер­цій­ної кон­це­сії, укла­де­но­го без зазна­че­но­го стро­ку, має пра­во у будь-який час від­мо­ви­ти­ся від дого­во­ру, пові­до­мив­ши про це дру­гу сто­ро­ну за шість міся­ців, якщо дого­во­ром не перед­ба­че­ний більш три­ва­лий строк.

{Части­ну четвер­ту стат­ті 374 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 191-VIII від 12.02.2015}

  1. При ого­ло­шен­ні пра­во­во­ло­діль­ця або кори­сту­ва­ча непла­то­спро­мо­жним (бан­кру­том) дого­вір комер­цій­ної кон­це­сії при­пи­ня­є­ться.

Ста­т­тя 375. Наслід­ки змі­ни тор­го­вель­ної мар­ки чи іншо­го позна­че­н­ня пра­во­во­ло­діль­ця

  1. У разі змі­ни тор­го­вель­ної мар­ки чи іншо­го позна­че­н­ня пра­во­во­ло­діль­ця, пра­ва на вико­ри­ста­н­ня яких вхо­дять у ком­плекс прав за дого­во­ром комер­цій­ної кон­це­сії, цей дого­вір збе­рі­гає чин­ність щодо нових позна­чень пра­во­во­ло­діль­ця, якщо кори­сту­вач не вима­гає розір­ва­н­ня дого­во­ру.
  2. У разі про­дов­же­н­ня чин­но­сті дого­во­ру комер­цій­ної кон­це­сії кори­сту­вач має пра­во вима­га­ти від­по­від­но­го змен­ше­н­ня нале­жної пра­во­во­ло­діль­це­ві вина­го­ро­ди.
  3. Якщо в пері­од дії дого­во­ру комер­цій­ної кон­це­сії при­пи­ни­ло­ся пра­во, кори­сту­ва­н­ня яким нада­но за цим дого­во­ром, дого­вір про­дов­жує свою чин­ність, крім поло­жень, що сто­су­ю­ться пра­ва, яке при­пи­ни­ло­ся, а кори­сту­вач, якщо інше не перед­ба­че­но дого­во­ром, має пра­во вима­га­ти від­по­від­но­го змен­ше­н­ня нале­жної пра­во­во­ло­діль­це­ві вина­го­ро­ди.

Ста­т­тя 376. Пра­во­ве регу­лю­ва­н­ня комер­цій­ної кон­це­сії

  1. Від­но­си­ни, пов’язані з вико­ри­ста­н­ням у під­при­єм­ни­цькій діяль­но­сті прав інших суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, регу­лю­ю­ться цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.
Пред­став­ни­цтво у Госпо­дар­сько­му судіпослу­ги адво­ка­та
0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...