Господарський кодекс України

Пред­став­ни­цтво у Госпо­дар­сько­му судіпослу­ги адво­ка­та

Роз­діл VII
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Гла­ва 37
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Ста­т­тя 377. Поня­т­тя зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті

  1. Зов­ні­шньо­еко­но­мі­чною діяль­ні­стю суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня є госпо­дар­ська діяль­ність, яка в про­це­сі її здій­сне­н­ня потре­бує пере­ти­на­н­ня митно­го кор­до­ну Укра­ї­ни май­ном, зазна­че­ним у части­ні пер­шій стат­ті 139 цьо­го Коде­ксу, та/або робо­чою силою.
  2. Зов­ні­шньо­еко­но­мі­чна діяль­ність про­ва­ди­ться на прин­ци­пах сво­бо­ди її суб’єктів добро­віль­но всту­па­ти у зов­ні­шньо­еко­но­мі­чні від­но­си­ни, здій­сню­ва­ти їх у будь-яких фор­мах, не забо­ро­не­них зако­ном, та рів­но­сті перед зако­ном усіх суб’єктів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті.
  3. Загаль­ні умо­ви та поря­док здій­сне­н­ня зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня визна­ча­ю­ться цим Коде­ксом, зако­ном про зов­ні­шньо­еко­но­мі­чну діяль­ність та інши­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми.

Ста­т­тя 378. Суб’єкти зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті

  1. Суб’єктами зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті є:

суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня, зазна­че­ні в пун­ктах 1, 2 части­ни дру­гої стат­ті 55 цьо­го Коде­ксу.

{Абзац тре­тій части­ни пер­шої стат­ті 378 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 2424-IV від 04.02.2005}

  1. У зов­ні­шньо­еко­но­мі­чній діяль­но­сті можуть бра­ти участь також зов­ні­шньо­еко­но­мі­чні орга­ні­за­ції, що мають ста­тус юри­ди­чної осо­би, утво­ре­ні в Укра­ї­ні від­по­від­но до зако­ну орга­на­ми дер­жав­ної вла­ди або орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня.
  2. Дер­жа­ва гаран­тує одна­ко­вий захист усіх суб’єктів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті.

Ста­т­тя 379. Види зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті та зов­ні­шньо­еко­но­мі­чні опе­ра­ції

  1. Усі суб’єкти зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті мають пра­во на здій­сне­н­ня будь-яких видів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті і зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних опе­ра­цій, якщо інше не вста­нов­ле­но зако­ном.
  2. Види зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті, пере­лік зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних опе­ра­цій, що здій­сню­ю­ться на тери­то­рії Укра­ї­ни, умо­ви та поря­док їх здій­сне­н­ня суб’єктами зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті, а також пере­лік това­рів (робіт, послуг), забо­ро­не­них для екс­пор­ту та імпор­ту, визна­ча­ю­ться зако­ном.

Ста­т­тя 380. Дер­жав­не регу­лю­ва­н­ня зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті

  1. Дер­жав­не регу­лю­ва­н­ня зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті спря­мо­ву­є­ться на захист еко­но­мі­чних інте­ре­сів Укра­ї­ни, прав і закон­них інте­ре­сів суб’єктів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті, ство­ре­н­ня рів­них умов для роз­ви­тку усіх видів під­при­єм­ни­цтва у сфе­рі зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних від­но­син та вико­ри­ста­н­ня суб’єктами зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті дохо­дів та інве­сти­цій, заохо­че­н­ня кон­ку­рен­ції і обме­же­н­ня моно­по­лі­зму суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня у сфе­рі зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті.
  2. Орга­ни дер­жав­ної вла­ди, орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня не мають пра­ва втру­ча­ти­ся в опе­ра­тив­ну діяль­ність суб’єктів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті, крім випад­ків, перед­ба­че­них зако­ном.
  3. Пере­лік та пов­но­ва­же­н­ня орга­нів дер­жав­ної вла­ди, що здій­сню­ють регу­лю­ва­н­ня зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті, а також фор­ми її дер­жав­но­го регу­лю­ва­н­ня та кон­тро­лю визна­ча­ю­ться цим Коде­ксом, зако­ном про зов­ні­шньо­еко­но­мі­чну діяль­ність, інши­ми зако­на­ми.

Ста­т­тя 381. Ліцен­зу­ва­н­ня і кво­ту­ва­н­ня зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних опе­ра­цій

  1. Кабі­нет Міні­стрів Укра­ї­ни може вста­нов­лю­ва­ти пере­лік това­рів (робіт, послуг), екс­порт та імпорт яких здій­сню­ю­ться суб’єктами зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті лише за наяв­но­сті ліцен­зії.
  2. Поря­док ліцен­зу­ва­н­ня екс­порт­но-імпорт­них опе­ра­цій та види ліцен­зій визна­ча­ю­ться зако­ном.
  3. Режим кво­ту­ва­н­ня зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних опе­ра­цій запро­ва­джу­є­ться у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном, чин­ни­ми між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми Укра­ї­ни, та здій­сню­є­ться шля­хом обме­же­н­ня загаль­ної кіль­ко­сті та/або сумар­ної митної вар­то­сті това­рів, яка може бути вве­зе­на (виве­зе­на) за пев­ний пері­од. Поря­док кво­ту­ва­н­ня зазна­че­них опе­ра­цій та види квот визна­ча­ю­ться зако­ном.
  4. Інфор­ма­ція щодо вве­де­н­ня режи­му ліцен­зу­ва­н­ня або кво­ту­ва­н­ня публі­ку­є­ться в офі­цій­них вида­н­нях у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном.

Ста­т­тя 382. Зов­ні­шньо­еко­но­мі­чні дого­во­ри (кон­тра­кти)

  1. Суб’єкти зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті мають пра­во укла­да­ти будь-які зов­ні­шньо­еко­но­мі­чні дого­во­ри (кон­тра­кти), крім тих, укла­де­н­ня яких забо­ро­не­но зако­но­дав­ством Укра­ї­ни.
  2. Фор­ма і поря­док укла­де­н­ня зов­ні­шньо­еко­но­мі­чно­го дого­во­ру (кон­тра­кту), пра­ва та обов’язки його сто­рін регу­лю­ю­ться Зако­ном Укра­ї­ни “Про між­на­ро­дне при­ва­тне пра­во” та інши­ми зако­на­ми.

{Части­ни дру­гу — п’яту стат­ті 382 замі­не­но части­ною згі­дно із Зако­ном 1837-VI від 21.01.2010}

  1. Зов­ні­шньо­еко­но­мі­чний дого­вір (кон­тракт) може бути визна­ний недій­сним у судо­во­му поряд­ку, якщо він не від­по­від­ає вимо­гам зако­нів Укра­ї­ни або чин­ним між­на­ро­дним дого­во­рам, зго­ду на обов’язковість яких нада­но Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни.
  2. Зако­ном може бути вста­нов­ле­ний осо­бли­вий поря­док укла­де­н­ня, вико­на­н­ня і розір­ва­н­ня окре­мих видів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних дого­во­рів (кон­тра­ктів).

Ста­т­тя 383. Дер­жав­на реє­стра­ція зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних дого­во­рів (кон­тра­ктів)

  1. Кабі­нет Міні­стрів Укра­ї­ни з метою забез­пе­че­н­ня від­по­від­но­сті зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних дого­во­рів (кон­тра­ктів) зако­но­дав­ству Укра­ї­ни може запро­ва­джу­ва­ти їх дер­жав­ну реє­стра­цію.
  2. Види зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних дого­во­рів (кон­тра­ктів), що під­ля­га­ють дер­жав­ній реє­стра­ції, а також поря­док її здій­сне­н­ня визна­ча­ю­ться зако­ном про зов­ні­шньо­еко­но­мі­чну діяль­ність та інши­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми, прийня­ти­ми від­по­від­но до ньо­го.
  3. Вико­на­н­ня зобов’язань, що випли­ва­ють із зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних дого­во­рів (кон­тра­ктів), не заре­є­стро­ва­них в уста­нов­ле­но­му зако­ном поряд­ку, тягне засто­су­ва­н­ня до суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, які пору­ши­ли цю вимо­гу, адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій, перед­ба­че­них зако­ном.

Ста­т­тя 384. Митне регу­лю­ва­н­ня при здій­снен­ні зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті

  1. Дер­жа­ва здій­снює митне регу­лю­ва­н­ня зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті.
  2. Митне регу­лю­ва­н­ня зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті здій­сню­є­ться від­по­від­но доМитно­го коде­ксу Укра­ї­ни, зако­ну про зов­ні­шньо­еко­но­мі­чну діяль­ність, інших зако­нів, Єди­но­го митно­го тари­фу та чин­них між­на­ро­дних дого­во­рів, зго­ду на обов’язковість яких нада­но Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни.
  3. Митний кон­троль на тери­то­рії спе­ці­аль­них (віль­них) еко­но­мі­чних зон регу­лю­є­ться окре­ми­ми зако­на­ми та чин­ни­ми між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми, зго­ду на обов’язковість яких нада­но Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни, що вста­нов­лю­ють спе­ці­аль­ний пра­во­вий режим зазна­че­них зон від­по­від­но до роз­ді­лу VIII цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 385. Прин­ци­пи опо­да­тку­ва­н­ня при здій­снен­ні зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті

  1. Опо­да­тку­ва­н­ня суб’єктів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті має здій­сню­ва­ти­ся за таки­ми прин­ци­па­ми:

вста­нов­ле­н­ня рів­ня опо­да­тку­ва­н­ня вихо­дя­чи з необ­хі­дно­сті дося­гне­н­ня та під­три­ма­н­ня само­оку­пно­сті суб’єктів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті та забез­пе­че­н­ня без­де­фі­ци­тно­сті пла­ті­жно­го балан­су Укра­ї­ни;

гаран­ту­ва­н­ня ста­біль­но­сті видів і роз­мі­ру пода­тків, вста­нов­ле­н­ня пода­тків і збо­рів (обов’язкових пла­те­жів), а також ста­ту­су іно­зем­них валют на тери­то­рії Укра­ї­ни виклю­чно зако­ном;

рів­но­сті суб’єктів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті при вста­нов­лен­ні ста­вок пода­тків;

заохо­че­н­ня екс­пор­ту про­ду­кції вітчи­зня­но­го виро­бни­цтва.

  1. Пода­тко­ві піль­ги нада­ю­ться виклю­чно від­по­від­но до зако­ну, як пра­ви­ло, суб’єктам зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті, які ста­біль­но екс­пор­ту­ють нау­ко­ву, нау­ко­єм­ну про­ду­кцію, екс­порт яких пере­ви­щує імпорт за фінан­со­вий рік і обсяг екс­пор­ту яких ста­но­вить не мен­ше п’яти від­со­тків від обся­гу реа­лі­зо­ва­них за фінан­со­вий рік това­рів.
  2. Став­ки пода­тків вста­нов­лю­ю­ться та ска­со­ву­ю­ться від­по­від­но до зако­нів про опо­да­тку­ва­н­ня.

Ста­т­тя 386. Валю­тні рахун­ки суб’єктів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті

  1. Суб’єкти зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті мають пра­во від­кри­ва­ти будь-які не забо­ро­не­ні зако­ном валю­тні рахун­ки в бан­ків­ських уста­но­вах, роз­та­шо­ва­них на тери­то­рії інших дер­жав.
  2. Поря­док від­кри­т­тя валю­тних рахун­ків у бан­ків­ських уста­но­вах на тери­то­рії інших дер­жав регу­лю­є­ться зако­но­дав­ством від­по­від­ної дер­жа­ви. У разі від­кри­т­тя валю­тно­го рахун­ку в бан­ків­ській уста­но­ві за межа­ми Укра­ї­ни суб’єкт зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті зобов’язаний пові­до­ми­ти про це Націо­наль­ний банк Укра­ї­ни не пізніш як у три­ден­ний строк. Пору­ше­н­ня цієї вимо­ги тягне адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ську від­по­від­аль­ність у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном.
  3. Від­кри­т­тя валю­тно­го рахун­ку в уста­но­ві бан­ку за межа­ми Укра­ї­ни суб’єктом зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті, у ста­ту­тно­му капі­та­лі яко­го є час­тка дер­жав­но­го май­на, здій­сню­є­ться за пого­дже­н­ням з Фон­дом дер­жав­но­го май­на Укра­ї­ни.
  4. Суб’єкти зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті зобов’язані нада­ва­ти відо­мо­сті про вико­ри­ста­н­ня сво­їх валю­тних рахун­ків орга­нам дохо­дів і збо­рів у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­но­дав­ством.
  5. Поря­док здій­сне­н­ня роз­ра­хун­ків в іно­зем­ній валю­ті суб’єктами зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті вста­нов­лю­є­ться зако­ном.

Ста­т­тя 387. Валю­тна виру­чка від зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті

  1. Суб’єкти зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті після спла­ти перед­ба­че­них зако­ном пода­тків та збо­рів (обов’язкових пла­те­жів) само­стій­но роз­по­ря­джа­ю­ться валю­тною виру­чкою від про­ве­де­них ними опе­ра­цій, крім випад­ків запро­ва­дже­н­ня Націо­наль­ним бан­ком Укра­ї­ни вимо­ги щодо обов’язкового про­да­жу части­ни над­хо­джень в іно­зем­ній валю­ті.

{Ста­т­тя 387 в реда­кції Зако­ну 5480-VI від 06.11.2012}

Ста­т­тя 388. Одер­жа­н­ня суб’єктами зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті кре­ди­тів в іно­зем­них фінан­со­вих уста­но­вах

  1. Суб’єкти зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті можуть одер­жу­ва­ти в іно­зем­них фінан­со­вих уста­но­вах валю­тні кре­ди­ти на дого­вір­ній осно­ві. При цьо­му умо­ви кре­ди­тно­го дого­во­ру не можуть супе­ре­чи­ти зако­но­дав­ству Укра­ї­ни.
  2. Суб’єкти зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті, у ста­ту­тно­му капі­та­лі яких є час­тка дер­жав­но­го май­на, можуть укла­да­ти кре­ди­тні дого­во­ри з іно­зем­ни­ми фінан­со­ви­ми уста­но­ва­ми лише за зго­дою Фон­ду дер­жав­но­го май­на Укра­ї­ни.
  3. Види май­на, що не може бути пре­дме­том заста­ви у разі одер­жа­н­ня валю­тно­го кре­ди­ту в іно­зем­ній фінан­со­вій уста­но­ві, визна­ча­ю­ться зако­ном.

Ста­т­тя 389. Захист дер­жа­вою прав та закон­них інте­ре­сів суб’єктів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті

  1. Дер­жа­ва здій­снює захист прав та закон­них інте­ре­сів суб’єктів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті за межа­ми Укра­ї­ни згі­дно з нор­ма­ми між­на­ро­дно­го пра­ва. Такий захист здій­сню­є­ться через дипло­ма­ти­чні та кон­суль­ські уста­но­ви, дер­жав­ні тор­го­вель­ні пред­став­ни­цтва, які пред­став­ля­ють інте­ре­си Укра­ї­ни, а також в інший спо­сіб, визна­че­ний зако­ном.
  2. Дер­жа­ва вжи­ває необ­хі­дних захо­дів у від­по­відь на дис­кри­мі­на­цій­ні та/або недру­жні дії з боку інших дер­жав, митних сою­зів або еко­но­мі­чних угру­по­вань, які обме­жу­ють пра­ва та закон­ні інте­ре­си суб’єктів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті Укра­ї­ни.
  3. Зако­ном може бути перед­ба­че­но спе­ці­аль­ні захо­ди щодо захи­сту націо­наль­но­го това­ро­ви­ро­бни­ка від дем­пін­го­во­го імпор­ту та спе­ці­аль­ні захо­ди щодо імпор­ту, який зав­дає або може зав­да­ти істо­тної шко­ди націо­наль­ним това­ро­ви­ро­бни­кам, а також визна­че­но пере­лік видів това­рів і послуг, екс­порт, імпорт та тран­зит яких через тери­то­рію Укра­ї­ни забо­ро­ня­є­ться.
  4. У випад­ках недо­бро­со­ві­сної кон­ку­рен­ції до суб’єктів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті або їх іно­зем­них кон­тр­аген­тів засто­со­ву­ю­ться сан­кції від­по­від­но до зако­ну про зов­ні­шньо­еко­но­мі­чну діяль­ність та інших зако­нів.

Гла­ва 38
ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ

Ста­т­тя 390. Іно­зем­ні інве­сто­ри

  1. Іно­зем­ни­ми інве­сто­ра­ми визна­ю­ться такі суб’єкти, що здій­сню­ють інве­сти­цій­ну діяль­ність на тери­то­рії Укра­ї­ни:

юри­ди­чні осо­би, утво­ре­ні за зако­но­дав­ством іншим, ніж зако­но­дав­ство Укра­ї­ни;

іно­зем­ці та осо­би без гро­ма­дян­ства, які не мають постій­но­го місця про­жи­ва­н­ня на тери­то­рії Укра­ї­ни;

між­на­ро­дні уря­до­ві та неуря­до­ві орга­ні­за­ції;

інші дер­жа­ви;

інші іно­зем­ні суб’єкти інве­сти­цій­ної діяль­но­сті, визна­че­ні зако­ном.

Ста­т­тя 391. Види іно­зем­них інве­сти­цій

  1. Іно­зем­ні інве­сто­ри мають пра­во здій­сню­ва­ти інве­сти­ції на тери­то­рії Укра­ї­ни у вигля­ді іно­зем­ної валю­ти, що визна­є­ться кон­вер­то­ва­ною Націо­наль­ним бан­ком Укра­ї­ни, будь-яко­го рухо­мо­го і неру­хо­мо­го май­на та пов’язаних з ним май­но­вих прав; інших цін­но­стей (май­на), які від­по­від­но до зако­ну визна­ю­ться іно­зем­ни­ми інве­сти­ці­я­ми.
  2. Забо­ро­на або обме­же­н­ня будь-яких видів іно­зем­них інве­сти­цій може здій­сню­ва­ти­ся виклю­чно зако­ном.

Ста­т­тя 392. Фор­ми здій­сне­н­ня іно­зем­них інве­сти­цій

  1. Іно­зем­ні інве­сто­ри мають пра­во здій­сню­ва­ти всі види інве­сти­цій, зазна­че­ні у стат­ті 391цьо­го Коде­ксу, в таких фор­мах:

участь у госпо­дар­ських орга­ні­за­ці­ях, що ство­рю­ю­ться разом з вітчи­зня­ни­ми юри­ди­чни­ми осо­ба­ми чи гро­ма­дя­на­ми, або при­дба­н­ня час­тки в дію­чих госпо­дар­ських орга­ні­за­ці­ях;

ство­ре­н­ня іно­зем­них під­при­ємств на тери­то­рії Укра­ї­ни, філій або інших стру­ктур­них під­роз­ді­лів іно­зем­них юри­ди­чних осіб або при­дба­н­ня у вла­сність дію­чих під­при­ємств;

при­дба­н­ня без­по­се­ре­дньо неру­хо­мо­го або рухо­мо­го май­на, що не забо­ро­не­но зако­на­ми Укра­ї­ни, або при­дба­н­ня акцій чи інших цін­них папе­рів;

при­дба­н­ня само­стій­но або за уча­сті гро­ма­дян чи вітчи­зня­них юри­ди­чних осіб прав кори­сту­ва­н­ня зем­лею та вико­ри­ста­н­ня при­ро­дних ресур­сів на тери­то­рії Укра­ї­ни;

госпо­дар­ська діяль­ність на осно­ві угод про роз­по­діл про­ду­кції;

при­дба­н­ня інших май­но­вих прав;

в інших фор­мах, не забо­ро­не­них зако­ном.

  1. Забо­ро­на або обме­же­н­ня будь-яких форм здій­сне­н­ня іно­зем­них інве­сти­цій може про­ва­ди­ти­ся лише зако­ном.
  2. Від­но­си­ни, що вини­ка­ють у зв’язку з при­дба­н­ням іно­зем­ним інве­сто­ром май­но­вих прав на зем­лю та інші при­ро­дні ресур­си в Укра­ї­ні, регу­лю­ю­ться від­по­від­но земель­ним та іншим зако­но­дав­ством Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 393. Оцін­ка іно­зем­них інве­сти­цій

  1. Оцін­ка іно­зем­них інве­сти­цій, вклю­ча­ю­чи вне­ски до ста­ту­тно­го капі­та­лу під­при­єм­ства з іно­зем­ни­ми інве­сти­ці­я­ми, здій­сню­є­ться в іно­зем­ній кон­вер­то­ва­ній валю­ті та у грив­нях, за зго­дою сто­рін, на осно­ві цін між­на­ро­дних рин­ків або рин­ку Укра­ї­ни. При цьо­му пере­ра­ху­нок сум в іно­зем­ній валю­ті у грив­ні про­ва­ди­ться за кур­сом, вста­нов­ле­ним Націо­наль­ним бан­ком Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 394. Пра­во­вий режим іно­зем­них інве­сти­цій

  1. На тери­то­рії Укра­ї­ни щодо іно­зем­них інве­сти­цій вста­нов­лю­є­ться націо­наль­ний режим інве­сти­цій­ної діяль­но­сті, за виня­тка­ми, перед­ба­че­ни­ми цим Коде­ксом, інши­ми зако­на­ми і чин­ни­ми між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми, зго­ду на обов’язковість яких нада­но Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни.
  2. Від­но­си­ни щодо опо­да­тку­ва­н­ня іно­зем­них інве­сто­рів та під­при­ємств з іно­зем­ни­ми інве­сти­ці­я­ми регу­лю­ю­ться пода­тко­вим зако­но­дав­ством Укра­ї­ни.
  3. У дер­жав­них про­гра­мах залу­че­н­ня іно­зем­них інве­сти­цій в прі­о­ри­те­тні галу­зі еко­но­мі­ки та соці­аль­ну сфе­ру може бути перед­ба­че­но вста­нов­ле­н­ня дода­тко­вих пільг для суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, що здій­сню­ють діяль­ність у цих сфе­рах.
  4. Зако­ном може бути обме­же­но або забо­ро­не­но діяль­ність іно­зем­них інве­сто­рів та під­при­ємств з іно­зем­ни­ми інве­сти­ці­я­ми в окре­мих галу­зях еко­но­мі­ки або в межах окре­мих тери­то­рій Укра­ї­ни вихо­дя­чи з інте­ре­сів націо­наль­ної без­пе­ки Укра­ї­ни.

{Ста­т­тю 395 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 1390-VIII від 31.05.2016}

Ста­т­тя 396. Діяль­ність суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня з іно­зем­ни­ми інве­сти­ці­я­ми в Укра­ї­ні

  1. На тери­то­рії Укра­ї­ни можуть ство­рю­ва­ти­ся і дія­ти суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня з іно­зем­ни­ми інве­сти­ці­я­ми, які здій­сню­ють свою діяль­ність у фор­мах під­при­єм­ства з іно­зем­ни­ми інве­сти­ці­я­ми (ста­т­тя 116 цьо­го Коде­ксу), іно­зем­но­го під­при­єм­ства (ста­т­тя 117 цьо­го Коде­ксу), інших фор­мах, не забо­ро­не­них зако­ном.

{Части­на пер­ша стат­ті 396 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2424-IV від 04.02.2005}

  1. Поря­док утво­ре­н­ня під­при­ємств з іно­зем­ни­ми інве­сти­ці­я­ми та іно­зем­них під­при­ємств регу­лю­є­ться цим Коде­ксом, інши­ми зако­на­ми, прийня­ти­ми від­по­від­но до ньо­го. Осо­бли­во­сті ство­ре­н­ня бан­ків­ських, стра­хо­вих та інших фінан­со­вих уста­нов за уча­сті іно­зем­но­го інве­сто­ра визна­ча­ю­ться від­по­від­ни­ми зако­на­ми.

Ста­т­тя 397. Гаран­тії здій­сне­н­ня іно­зем­них інве­сти­цій

  1. З метою забез­пе­че­н­ня ста­біль­но­сті пра­во­во­го режи­му іно­зем­но­го інве­сту­ва­н­ня вста­нов­лю­ю­ться такі гаран­тії для іно­зем­них інве­сто­рів:

засто­су­ва­н­ня дер­жав­них гаран­тій захи­сту іно­зем­них інве­сти­цій у разі змі­ни зако­но­дав­ства про іно­зем­ні інве­сти­ції;

гаран­тії щодо при­му­со­во­го вилу­че­н­ня, а також від неза­кон­них дій орга­нів вла­ди та їх поса­до­вих осіб;

ком­пен­са­ція і від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків іно­зем­ним інве­сто­рам;

гаран­тії у разі при­пи­не­н­ня інве­сти­цій­ної діяль­но­сті;

гаран­тії пере­ка­зу при­бу­тків та вико­ри­ста­н­ня дохо­дів від іно­зем­них інве­сти­цій;

інші гаран­тії здій­сне­н­ня інве­сти­цій­ної діяль­но­сті.

  1. У разі змі­ни зако­но­дав­ства про режим іно­зем­но­го інве­сту­ва­н­ня на вимо­гу іно­зем­но­го інве­сто­ра у випад­ках і в поряд­ку, визна­че­них зако­ном, засто­со­ву­ю­ться дер­жав­ні гаран­тії, які визна­ча­ю­ться зако­но­дав­ством, що дія­ло на момент вкла­де­н­ня інве­сти­цій.
  2. Іно­зем­ні інве­сти­ції в Укра­ї­ні не під­ля­га­ють націо­на­лі­за­ції.
  3. Орга­ни дер­жав­ної вла­ди та їх поса­до­ві осо­би не мають пра­ва рекві­зу­ва­ти іно­зем­ні інве­сти­ції, крім випад­ків здій­сне­н­ня ряту­валь­них захо­дів у разі сти­хій­но­го лиха, ава­рій, епі­де­мій, епі­зоо­тій. Зазна­че­на рекві­зи­ція може бути здій­сне­на лише на під­ста­ві ріше­н­ня орга­нів, упов­но­ва­же­них на це Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни, і в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном.
  4. Іно­зем­ні інве­сто­ри мають пра­во вима­га­ти від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків, зав­да­них їм неза­кон­ни­ми дія­ми чи без­ді­яль­ні­стю орга­нів дер­жав­ної вла­ди або орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, їх поса­до­вих осіб. Зби­тки іно­зем­них інве­сто­рів повин­ні бути від­шко­до­ва­ні за пото­чни­ми рин­ко­ви­ми ціна­ми або на осно­ві обґрун­то­ва­них оці­нок, під­твер­дже­них неза­ле­жним ауди­то­ром (ауди­тор­ською орга­ні­за­ці­єю).
  5. Ком­пен­са­ція, яка випла­чу­є­ться іно­зем­но­му інве­сто­ру в поряд­ку від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків, повин­на бути аде­ква­тною, ефе­ктив­ною та визна­че­ною на момент вико­на­н­ня ріше­н­ня про від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків. Сума ком­пен­са­ції за цим ріше­н­ням має бути негай­но випла­че­на у валю­ті, в якій були здій­сне­ні інве­сти­ції, чи в іншій прийня­тній для іно­зем­но­го інве­сто­ра валю­ті від­по­від­но до валю­тно­го зако­но­дав­ства. Зако­ном може бути перед­ба­че­но нара­ху­ва­н­ня від­со­тків на суму ком­пен­са­ції.
  6. Ком­пен­са­ція зби­тків іно­зем­ним інве­сто­рам здій­сню­є­ться в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­ном.

Ста­т­тя 398. Гаран­тії пере­ка­зу та вико­ри­ста­н­ня дохо­дів від іно­зем­них інве­сти­цій

  1. Іно­зем­ним інве­сто­рам після спла­ти ними пода­тків, збо­рів (обов’язкових пла­те­жів) гаран­ту­є­ться без­пе­ре­шко­дний негай­ний пере­каз за кор­дон їхніх дохо­дів, при­бу­тків та інших коштів в іно­зем­ній валю­ті, одер­жа­них на закон­них під­ста­вах від здій­сне­н­ня інве­сти­цій.
  2. Поря­док пере­ка­зу за кор­дон зазна­че­них коштів вста­нов­лю­є­ться Націо­наль­ним бан­ком Укра­ї­ни. Доход іно­зем­но­го інве­сто­ра або інші кошти, одер­жа­ні в Укра­ї­ні у грив­нях або іно­зем­ній валю­ті від здій­сне­н­ня інве­сти­цій, можуть реін­ве­сту­ва­ти­ся в Укра­ї­ні в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му зако­но­дав­ством.

Ста­т­тя 399. Гаран­тії іно­зем­ним інве­сто­рам у разі при­пи­не­н­ня інве­сти­цій­ної діяль­но­сті

  1. У разі при­пи­не­н­ня інве­сти­цій­ної діяль­но­сті на тери­то­рії Укра­ї­ни іно­зем­ний інве­стор має пра­во на повер­не­н­ня сво­їх інве­сти­цій не пізні­ше шести міся­ців після при­пи­не­н­ня цієї діяль­но­сті, а також дохо­дів за цими інве­сти­ці­я­ми у гро­шо­вій або товар­ній фор­мі, якщо інше не вста­нов­ле­но зако­ном або уго­дою сто­рін.

Ста­т­тя 400. Зако­но­дав­ство про іно­зем­ні інве­сти­ції

  1. Від­но­си­ни, пов’язані з іно­зем­ни­ми інве­сти­ці­я­ми в Укра­ї­ні, регу­лю­ю­ться цим Коде­ксом,зако­ном про режим іно­зем­но­го інве­сту­ва­н­ня, інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми та чин­ни­ми між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми, зго­ду на обов’язковість яких нада­но Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни. У разі якщо між­на­ро­дним дого­во­ром вста­нов­ле­но інші пра­ви­ла, ніж ті, що перед­ба­че­но зако­но­дав­ством Укра­ї­ни про іно­зем­ні інве­сти­ції, засто­со­ву­ю­ться пра­ви­ла між­на­ро­дно­го дого­во­ру.

Роз­діл VIII
СПЕЦІАЛЬНІ РЕЖИМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Гла­ва 39
СПЕЦІАЛЬНІ (ВІЛЬНІ) ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ

Ста­т­тя 401. Визна­че­н­ня спе­ці­аль­ної (віль­ної) еко­но­мі­чної зони

  1. Спе­ці­аль­ною (віль­ною) еко­но­мі­чною зоною вва­жа­є­ться части­на тери­то­рії Укра­ї­ни, на якій вста­нов­ле­но спе­ці­аль­ний пра­во­вий режим госпо­дар­ської діяль­но­сті, осо­бли­вий поря­док засто­су­ва­н­ня та дії зако­но­дав­ства Укра­ї­ни. На тери­то­рії спе­ці­аль­ної (віль­ної) еко­но­мі­чної зони можуть запро­ва­джу­ва­ти­ся піль­го­ві митні, пода­тко­ві, валю­тно-фінан­со­ві та інші умо­ви під­при­єм­ни­цтва вітчи­зня­них та іно­зем­них інве­сто­рів.
  2. Спе­ці­аль­ні (віль­ні) еко­но­мі­чні зони ство­рю­ю­ться з метою залу­че­н­ня інве­сти­цій та ефе­ктив­но­го їх вико­ри­ста­н­ня, акти­ві­за­ції спіль­но з іно­зем­ни­ми інве­сто­ра­ми під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті з метою збіль­ше­н­ня екс­пор­ту това­рів, поста­вок на вну­трі­шній ринок висо­ко­які­сної про­ду­кції і послуг, впро­ва­дже­н­ня нових техно­ло­гій, роз­ви­тку інфра­стру­кту­ри рин­ку, полі­пше­н­ня вико­ри­ста­н­ня при­ро­дних, мате­рі­аль­них і тру­до­вих ресур­сів, при­ско­ре­н­ня соці­аль­но-еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 402. Тери­то­рія і ста­тус спе­ці­аль­ної (віль­ної) еко­но­мі­чної зони

  1. Тери­то­рія і ста­тус спе­ці­аль­ної (віль­ної) еко­но­мі­чної зони, в тому числі строк, на який вона ство­рю­є­ться, визна­ча­ю­ться окре­мим зако­ном для кожної спе­ці­аль­ної (віль­ної) еко­но­мі­чної зони.

Ста­т­тя 403. Типи спе­ці­аль­них (віль­них) еко­но­мі­чних зон

  1. На тери­то­рії Укра­ї­ни можуть ство­рю­ва­ти­ся спе­ці­аль­ні (віль­ні) еко­но­мі­чні зони різних фун­кціо­наль­них типів: віль­ні митні зони і пор­ти, екс­порт­ні, тран­зи­тні зони, митні скла­ди, техно­ло­гі­чні пар­ки, техно­по­лі­си, ком­пле­ксні виро­бни­чі зони, тури­сти­чно-рекре­а­цій­ні, стра­хо­ві, бан­ків­ські тощо. Окре­мі еко­но­мі­чні зони можуть поєд­ну­ва­ти в собі фун­кції, вла­сти­ві різним типам спе­ці­аль­них (віль­них) еко­но­мі­чних зон, зазна­че­них у цій стат­ті.

Ста­т­тя 404. Дер­жав­ні гаран­тії інве­сти­цій у спе­ці­аль­ній (віль­ній) еко­но­мі­чній зоні

  1. На всіх суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, що здій­сню­ють інве­сти­ції у спе­ці­аль­ній (віль­ній) еко­но­мі­чній зоні, поши­рю­є­ться систе­ма дер­жав­них гаран­тій захи­сту інве­сти­цій, перед­ба­че­на зако­но­дав­ством про інве­сти­цій­ну діяль­ність та про іно­зем­ні інве­сти­ції. Дер­жа­ва гаран­тує суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня спе­ці­аль­ної (віль­ної) еко­но­мі­чної зони пра­во на виве­зе­н­ня при­бу­тків та інве­сти­цій за межі даної зони і межі Укра­ї­ни від­по­від­но до зако­ну.

Ста­т­тя 405. Зако­но­дав­ство, що діє на тери­то­рії спе­ці­аль­ної (віль­ної) еко­но­мі­чної зони

  1. На тери­то­рії спе­ці­аль­ної (віль­ної) еко­но­мі­чної зони діє зако­но­дав­ство Укра­ї­ни з ура­ху­ва­н­ням осо­бли­во­стей, перед­ба­че­них цим Коде­ксом, зако­ном про загаль­ні заса­ди ство­ре­н­ня і фун­кціо­ну­ва­н­ня спе­ці­аль­них (віль­них) еко­но­мі­чних зон, а також зако­ном про ство­ре­н­ня кон­кре­тної спе­ці­аль­ної (віль­ної) еко­но­мі­чної зони, прийня­тим від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу.

Гла­ва 40
КОНЦЕСІЇ

Ста­т­тя 406. Кон­це­сій­на діяль­ність в Укра­ї­ні

  1. Кон­це­сія — це нада­н­ня з метою задо­во­ле­н­ня суспіль­них потреб упов­но­ва­же­ним орга­ном дер­жав­ної вла­ди чи орга­ном місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня на під­ста­ві кон­це­сій­но­го дого­во­ру на пла­тній та стро­ко­вій осно­ві вітчи­зня­ним або іно­зем­ним суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня (кон­це­сіо­не­рам) пра­ва на ство­ре­н­ня (будів­ни­цтво) та/або управ­лі­н­ня (екс­плу­а­та­цію) об’єктом кон­це­сії за умо­ви взя­т­тя кон­це­сіо­не­ром на себе від­по­від­них зобов’язань, май­но­вої від­по­від­аль­но­сті і під­при­єм­ни­цько­го ризи­ку.
  2. Сфе­ри госпо­да­рю­ва­н­ня, в яких дозво­ля­є­ться кон­це­сій­на діяль­ність, об’єкти пра­ва дер­жав­ної або кому­наль­ної вла­сно­сті, що можуть нада­ва­ти­ся в кон­це­сію, а також види під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті, які не дозво­ля­є­ться здій­сню­ва­ти на кон­це­сій­ній осно­ві, визна­ча­ю­ться зако­ном.

Ста­т­тя 407. Заса­ди кон­це­сій­ної діяль­но­сті

  1. Кон­це­сій­на діяль­ність в Укра­ї­ні базу­є­ться на таких заса­дах:

поєд­на­н­ня дер­жав­но­го регу­лю­ва­н­ня кон­це­сій­ної діяль­но­сті та здій­сне­н­ня її на під­ста­ві кон­це­сій­но­го дого­во­ру;

вибір кон­це­сіо­не­рів пере­ва­жно на кон­кур­сній осно­ві;

ком­пле­ксне та опла­тне вико­ри­ста­н­ня об’єкта кон­це­сії, участь дер­жа­ви, орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня у час­тко­во­му фінан­су­ван­ні об’єктів кон­це­сії соці­аль­но­го при­зна­че­н­ня;

вза­єм­на виго­да сто­рін у кон­це­сій­но­му дого­во­рі, роз­по­діл ризи­ків між сто­ро­на­ми кон­це­сій­но­го дого­во­ру;

дер­жав­не гаран­ту­ва­н­ня інве­сти­цій кон­це­сіо­не­рів;

ста­біль­ність умов кон­це­сій­них дого­во­рів;

забез­пе­че­н­ня прав та закон­них інте­ре­сів спо­жи­ва­чів про­ду­кції (послуг), що нада­ю­ться кон­це­сіо­не­ра­ми.

Ста­т­тя 408. Кон­це­сій­ний дого­вір

  1. Кон­це­сій­на діяль­ність здій­сню­є­ться на осно­ві кон­це­сій­них дого­во­рів, що укла­да­ю­ться від­по­від­но до зако­но­дав­ства Укра­ї­ни з кон­це­сіо­не­ра­ми, в тому числі іно­зем­ни­ми інве­сто­ра­ми, Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни або упов­но­ва­же­ним ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, або визна­че­ни­ми зако­ном орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня.

{Части­на пер­ша стат­ті 408 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5463-VI від 16.10.2012}

  1. Строк дії кон­це­сій­но­го дого­во­ру вста­нов­лю­є­ться сто­ро­на­ми дого­во­ру зале­жно від хара­кте­ру та умов кон­це­сії. Цей строк не може бути мен­шим деся­ти років та біль­шим п’ятдесяти років.
  2. Кабі­нет Міні­стрів Укра­ї­ни може затвер­джу­ва­ти типо­ві кон­це­сій­ні дого­во­ри для здій­сне­н­ня пев­них видів кон­це­сій­ної діяль­но­сті.
  3. Вимо­ги до кон­це­сій­них дого­во­рів, поря­док їх укла­де­н­ня, а також інші пита­н­ня пра­во­во­го регу­лю­ва­н­ня кон­це­сій­ної діяль­но­сті визна­ча­ю­ться зако­ном про кон­це­сії, інши­ми зако­на­ми.

Ста­т­тя 409. При­пи­не­н­ня під­при­єм­ства, май­но яко­го пере­да­є­ться в кон­це­сію

{Назва стат­ті 409 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 642-VII від 10.10.2013}

  1. При­пи­не­н­ня дер­жав­но­го або кому­наль­но­го під­при­єм­ства, май­но яко­го пере­да­є­ться в кон­це­сію, здій­сню­є­ться шля­хом лікві­да­ції дано­го під­при­єм­ства, з при­пи­не­н­ням пра­ва госпо­дар­сько­го віда­н­ня на май­но, закрі­пле­не за цим дер­жав­ним або кому­наль­ним під­при­єм­ством.

{Части­на пер­ша стат­ті 409 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 642-VII від 10.10.2013}

  1. Умо­ва­ми кон­це­сій­но­го дого­во­ру повин­но перед­ба­ча­ти­ся макси­маль­не вико­ри­ста­н­ня в кон­це­сій­ній діяль­но­сті пра­ці гро­ма­дян Укра­ї­ни, в тому числі звіль­не­них у зв’язку з лікві­да­ці­єю дер­жав­но­го або кому­наль­но­го під­при­єм­ства, май­но яко­го пере­да­но в кон­це­сію.

Ста­т­тя 410. Зако­но­дав­ство про кон­це­сії

  1. Від­но­си­ни, пов’язані з кон­це­сій­ною діяль­ні­стю, регу­лю­ю­ться цим Коде­ксом, зако­ном про кон­це­сії, інши­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми, прийня­ти­ми від­по­від­но до них.
  2. Спе­ці­аль­ни­ми зако­на­ми можуть визна­ча­ти­ся осо­бли­во­сті здій­сне­н­ня кон­це­сій­ної діяль­но­сті в окре­мих сфе­рах госпо­да­рю­ва­н­ня.

Гла­ва 41
ІНШІ ВИДИ СПЕЦІАЛЬНИХ РЕЖИМІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ста­т­тя 411. Виклю­чна (мор­ська) еко­но­мі­чна зона Укра­ї­ни

  1. Мор­ські райо­ни, зов­ні при­ле­глі до тери­то­рі­аль­но­го моря Укра­ї­ни, вклю­ча­ю­чи райо­ни нав­ко­ло остро­вів, що їй нале­жать, ста­нов­лять виклю­чну (мор­ську) еко­но­мі­чну зону Укра­ї­ни.
  2. Шири­на виклю­чної (мор­ської) еко­но­мі­чної зони ста­но­вить до дво­хсот мор­ських миль, від­лі­че­них від тих самих вихі­дних ліній, що і тери­то­рі­аль­не море Укра­ї­ни.
  3. З метою забез­пе­че­н­ня суве­рен­них прав Укра­ї­ни на роз­від­ку, екс­плу­а­та­цію, збе­ре­же­н­ня живих ресур­сів та управ­лі­н­ня ними у виклю­чній (мор­ській) еко­но­мі­чній зоні дер­жа­ва вжи­ває захо­дів (вклю­ча­ю­чи огляд, інспе­кцію, арешт і судо­вий роз­гляд) щодо забез­пе­че­н­ня додер­жа­н­ня суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня зако­но­дав­ства Укра­ї­ни.
  4. Дер­жа­ва у виклю­чній (мор­ській) еко­но­мі­чній зоні Укра­ї­ни має виклю­чне пра­во ство­рю­ва­ти, а також дозво­ля­ти і регу­лю­ва­ти спо­ру­дже­н­ня, екс­плу­а­та­цію та вико­ри­ста­н­ня шту­чних остро­вів, уста­но­вок і спо­руд для мор­ських нау­ко­вих дослі­джень, роз­від­ки і роз­роб­ки при­ро­дних ресур­сів, інших еко­но­мі­чних цілей від­по­від­но до зако­но­дав­ства Укра­ї­ни.
  5. Режим здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті у виклю­чній (мор­ській) еко­но­мі­чній зоні вста­нов­лю­є­ться від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу зако­ном про виклю­чну (мор­ську) еко­но­мі­чну зону Укра­ї­ни, інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми, що регу­лю­ють пита­н­ня, пов’язані з пра­во­вим режи­мом виклю­чної (мор­ської) еко­но­мі­чної зони Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 412. Осо­бли­во­сті здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті на дер­жав­но­му кор­до­ні Укра­ї­ни

  1. Госпо­дар­ська діяль­ність на дер­жав­но­му кор­до­ні Укра­ї­ни (судно­плав­ство, кори­сту­ва­н­ня водни­ми об’єктами для потреб лісо­спла­ву та інші види водо­ко­ри­сту­ва­н­ня, ство­ре­н­ня гідро­спо­руд, про­ва­дже­н­ня інших робіт у вну­трі­шніх водах Укра­ї­ни, кори­сту­ва­н­ня зем­лею, ліса­ми, об’єктами тва­рин­но­го сві­ту, веде­н­ня гео­ло­гі­чних роз­ві­ду­вань та інша госпо­дар­ська діяль­ність) здій­сню­є­ться з ура­ху­ва­н­ням осо­бли­во­стей режи­му дер­жав­но­го кор­до­ну Укра­ї­ни від­по­від­но до зако­но­дав­ства Укра­ї­ни та чин­них між­на­ро­дних дого­во­рів, зго­ду на обов’язковість яких нада­но Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни.
  2. Умо­ви здій­сне­н­ня на дер­жав­но­му кор­до­ні Укра­ї­ни госпо­дар­ської діяль­но­сті визна­ча­ю­ться від­по­від­ни­ми орга­на­ми дер­жав­ної вла­ди Укра­ї­ни з ура­ху­ва­н­ням місце­вих умов згі­дно з вимо­га­ми зако­ну.
  3. У випад­ках і в поряд­ку, перед­ба­че­них зако­ном, спо­лу­че­н­ня через дер­жав­ний кор­дон Укра­ї­ни на окре­мих ділян­ках за ріше­н­ням Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни може бути тим­ча­со­во обме­же­но чи при­пи­не­но або вста­нов­ле­но захо­ди каран­ти­ну для людей, тва­рин, ван­та­жів, насін­нє­во­го, садив­но­го мате­рі­а­лу та іншої про­ду­кції тва­рин­но­го і рослин­но­го похо­дже­н­ня, що пере­ти­на­ють дер­жав­ний кор­дон Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 413. Осо­бли­во­сті здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті в сані­тар­но-захи­сних та інших охо­рон­них зонах, на тери­то­рі­ях і об’єктах, що осо­бли­во охо­ро­ня­ю­ться

  1. Госпо­дар­ська діяль­ність у сані­тар­но-захи­сних, водо­охо­рон­них зонах, зонах сані­тар­ної охо­ро­ни та інших охо­рон­них зонах здій­сню­є­ться з ура­ху­ва­н­ням пра­во­во­го режи­му таких зон, що вста­нов­лю­є­ться зако­ном.
  2. Госпо­дар­ська діяль­ність на тери­то­рі­ях і об’єктах при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду Укра­ї­ни, курор­тних, ліку­валь­но-оздо­ров­чих, рекре­а­цій­них та інших тери­то­рі­ях і об’єктах, від­не­се­них зако­но­дав­ством до таких, що осо­бли­во охо­ро­ня­ю­ться, здій­сню­є­ться від­по­від­но до вимог пра­во­во­го режи­му цих тери­то­рій і об’єктів, вста­нов­ле­них зако­ном та інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми.
  3. Зако­ном вста­нов­лю­ю­ться дода­тко­ві вимо­ги щодо здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті та соці­аль­них гаран­тій пра­цю­ю­чих на тери­то­рі­ях, радіо­актив­но забру­дне­них вна­слі­док Чор­но­биль­ської ката­стро­фи.

Ста­т­тя 414. Спе­ці­аль­ний режим госпо­да­рю­ва­н­ня в окре­мих галу­зях еко­но­мі­ки

  1. У разі необ­хі­дно­сті ста­бі­лі­за­ції або при­ско­ре­но­го роз­ви­тку окре­мих галу­зей еко­но­мі­ки за пода­н­ням Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни може вста­нов­лю­ва­ти­ся зако­ном спе­ці­аль­ний режим госпо­да­рю­ва­н­ня у цих галу­зях.
  2. У Зброй­них Силах Укра­ї­ни може здій­сню­ва­ти­ся лише неко­мер­цій­на (непри­бу­тко­ва) госпо­дар­ська діяль­ність.
  3. Госпо­дар­ська діяль­ність у Зброй­них Силах Укра­ї­ни — це спе­ци­фі­чна діяль­ність вій­сько­вих частин, закла­дів, уста­нов та орга­ні­за­цій Зброй­них Сил Укра­ї­ни, пов’язана із забез­пе­че­н­ням їх пов­сяк­ден­ної жит­тє­ді­яль­но­сті, що перед­ба­чає веде­н­ня під­со­бно­го госпо­дар­ства, виро­бни­цтво про­ду­кції, вико­на­н­ня робіт і нада­н­ня послуг, пере­да­чу в орен­ду рухо­мо­го та неру­хо­мо­го вій­сько­во­го май­на (за виня­тком озбро­є­н­ня, боє­при­па­сів, бойо­вої та спе­ці­аль­ної техні­ки) у межах і в поряд­ку, визна­че­них зако­ном.
  4. Від­но­си­ни, пов’язані із здій­сне­н­ням госпо­дар­ської діяль­но­сті в Зброй­них Силах Укра­ї­ни, регу­лю­ю­ться цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.

Ста­т­тя 415. Осо­бли­во­сті здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті на тери­то­рії прі­о­ри­те­тно­го роз­ви­тку

  1. Зако­ном може бути визна­че­но за пода­н­ням від­по­від­но­го орга­ну місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня в межах міста, райо­ну тери­то­рію, на якій скла­ли­ся неспри­я­тли­ві соці­аль­но-еко­но­мі­чні умо­ви і на якій на під­ста­вах та в поряд­ку, перед­ба­че­них зако­ном, вво­ди­ться спе­ці­аль­ний режим інве­сти­цій­ної діяль­но­сті з метою ство­ре­н­ня нових робо­чих місць (тери­то­рію прі­о­ри­те­тно­го роз­ви­тку).
  2. Поря­док здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті на тери­то­рії прі­о­ри­те­тно­го роз­ви­тку вста­нов­лю­є­ться зако­ном.

Ста­т­тя 416. Поря­док здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті в умо­вах над­зви­чай­но­го ста­ну, над­зви­чай­ної еко­ло­гі­чної ситу­а­ції

  1. Госпо­дар­ська діяль­ність в умо­вах над­зви­чай­но­го ста­ну — осо­бли­во­го пра­во­во­го режи­му діяль­но­сті орга­нів дер­жав­ної вла­ди та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, під­при­ємств, уста­нов, орга­ні­за­цій, перед­ба­че­но­го Кон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни, який тим­ча­со­во допу­скає обме­же­н­ня у здій­снен­ні кон­сти­ту­цій­них прав і сво­бод гро­ма­дян, а також прав юри­ди­чних осіб та покла­дає на них дода­тко­ві обов’язки, — може здій­сню­ва­ти­ся з ура­ху­ва­н­ням обме­жень та зобов’язань, вста­нов­ле­них вида­ним від­по­від­но до Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни ука­зом Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни про вве­де­н­ня над­зви­чай­но­го ста­ну в Укра­ї­ні або в окре­мих її місце­во­стях.
  2. Пов­но­ва­же­н­ня орга­нів дер­жав­ної вла­ди та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня щодо уча­сни­ків госпо­дар­ських від­но­син, захо­ди, що вжи­ва­ю­ться в умо­вах над­зви­чай­но­го ста­ну, а також від­по­від­аль­ність за пору­ше­н­ня режи­му над­зви­чай­но­го ста­ну визна­ча­ю­ться зако­ном про над­зви­чай­ний стан.
  3. Пра­ви­ла цієї стат­ті щодо здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті засто­со­ву­ю­ться також у разі ого­ло­ше­н­ня окре­мих місце­во­стей зона­ми над­зви­чай­ної еко­ло­гі­чної ситу­а­ції.

Ста­т­тя 417. Поря­док здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті в умо­вах воєн­но­го ста­ну

  1. У пері­од дії воєн­но­го ста­ну, вве­де­но­го на тери­то­рії Укра­ї­ни або в окре­мих місце­во­стях, пра­во­вий режим госпо­дар­ської діяль­но­сті визна­ча­є­ться на осно­ві зако­ну про обо­ро­ну Укра­ї­ни, інших зако­но­дав­чих актів щодо забез­пе­че­н­ня обо­ро­но­зда­тно­сті дер­жа­ви та зако­но­дав­ства про режим воєн­но­го ста­ну.

Ста­т­тя 418. Гаран­тії прав уча­сни­ків госпо­дар­ських від­но­син в умо­вах спе­ці­аль­но­го режи­му госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Запро­ва­дже­н­ня спе­ці­аль­них режи­мів госпо­да­рю­ва­н­ня, не перед­ба­че­них цим Коде­ксом, яки­ми вста­нов­лю­є­ться обме­же­н­ня прав суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, не допу­ска­є­ться.
  2. Дер­жа­ва гаран­тує суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня та іншим уча­сни­кам госпо­дар­ських від­но­син пра­во на звер­не­н­ня до суду за захи­стом їх май­но­вих та інших прав від неза­кон­но­го обме­же­н­ня в умо­вах будь-яко­го спе­ці­аль­но­го режи­му госпо­да­рю­ва­н­ня, перед­ба­че­но­го цим Коде­ксом.

Роз­діл IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Цей Кодекс наби­рає чин­но­сті з 1 січня 2004 року.
  2. Визна­ти таки­ми, що втра­ти­ли чин­ність з 1 січня 2004 року:

Закон Укра­ї­ни “Про під­при­єм­ни­цтво” (Відо­мо­сті Вер­хов­ної Ради УРСР, 1991 р., № 14, ст. 168) з насту­пни­ми змі­на­ми, крім стат­ті 4 Зако­ну;

Закон Укра­ї­ни “Про під­при­єм­ства в Укра­ї­ні” (Відо­мо­сті Вер­хов­ної Ради УРСР, 1991 р., № 24, ст. 272) з насту­пни­ми змі­на­ми.

  1. Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни:

1) вне­сти до Вер­хов­ної Ради Укра­ї­ни у три­мі­ся­чний строк з дня опу­блі­ку­ва­н­ня Госпо­дар­сько­го коде­ксу Укра­ї­ни:

пере­лік зако­но­дав­чих актів (їх окре­мих поло­жень), які мають бути визна­ні таки­ми, що втра­ти­ли чин­ність, та пере­лік зако­но­дав­чих актів, до яких слід вне­сти змі­ни у зв’язку з набра­н­ням чин­но­сті цим Коде­ксом;

про­по­зи­ції щодо уто­чне­н­ня, у разі необ­хі­дно­сті, поряд­ку набра­н­ня чин­но­сті окре­мих поло­жень цьо­го Коде­ксу;

2) затвер­ди­ти нор­ма­тив­но-пра­во­ві акти, перед­ба­че­ні цим Коде­ксом;

3) забез­пе­чи­ти пере­гляд, при­ве­де­н­ня у від­по­від­ність із цим Коде­ксом або визна­н­ня таки­ми, що втра­ти­ли чин­ність, нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни та нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів міні­стерств, інших цен­траль­них орга­нів вико­нав­чої вла­ди;

4) визна­чи­ти суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, що нале­жать до дер­жав­но­го секто­ра еко­но­мі­ки, від­по­від­но до вимог цьо­го Коде­ксу;

5) вне­сти на роз­гляд Вер­хов­ної Ради Укра­ї­ни зако­но­про­ект щодо пере­лі­ку видів діяль­но­сті, в яких забо­ро­ня­є­ться під­при­єм­ни­цтво, та видів госпо­дар­ської діяль­но­сті, яку дозво­ля­є­ться здій­сню­ва­ти виклю­чно дер­жав­ним під­при­єм­ствам, уста­но­вам і орга­ні­за­ці­ям;

6) забез­пе­чи­ти фор­му­ва­н­ня і веде­н­ня Реє­стру дер­жав­них кор­по­ра­тив­них прав від­по­від­но до вимог цьо­го Коде­ксу.

  1. Вста­но­ви­ти, що Госпо­дар­ський кодекс Укра­ї­ни засто­со­ву­є­ться до госпо­дар­ських від­но­син, які вини­кли після набра­н­ня чин­но­сті його поло­же­н­ня­ми від­по­від­но до цьо­го роз­ді­лу.

До госпо­дар­ських від­но­син, що вини­кли до набра­н­ня чин­но­сті від­по­від­ни­ми поло­же­н­ня­ми Госпо­дар­сько­го коде­ксу Укра­ї­ни, зазна­че­ні поло­же­н­ня засто­со­ву­ю­ться щодо тих прав і обов’язків, які про­дов­жу­ють існу­ва­ти або вини­кли після набра­н­ня чин­но­сті цими поло­же­н­ня­ми.

  1. Поло­же­н­ня Госпо­дар­сько­го коде­ксу Укра­ї­ни щодо від­по­від­аль­но­сті за пору­ше­н­ня пра­вил здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті, а також за пору­ше­н­ня госпо­дар­ських зобов’язань засто­со­ву­ю­ться у разі, якщо ці пору­ше­н­ня були вчи­не­ні після набра­н­ня чин­но­сті зазна­че­ни­ми поло­же­н­ня­ми, крім випад­ків, коли за пору­ше­н­ня госпо­дар­ських зобов’язань була вста­нов­ле­на інша від­по­від­аль­ність дого­во­ром, укла­де­ним до зазна­че­но­го в пун­кті 1 цьо­го роз­ді­лу стро­ку.

Поло­же­н­ня Госпо­дар­сько­го коде­ксу Укра­ї­ни щодо від­по­від­аль­но­сті за пору­ше­н­ня, зазна­че­ні в абза­ці пер­шо­му цьо­го пун­кту, вчи­не­ні до набра­н­ня чин­но­сті від­по­від­ни­ми поло­же­н­ня­ми цьо­го Коде­ксу сто­сов­но від­по­від­аль­но­сті уча­сни­ків госпо­дар­ських від­но­син, засто­со­ву­ю­ться у разі якщо вони пом’якшують від­по­від­аль­ність за вка­за­ні пору­ше­н­ня.

  1. Вста­но­ви­ти, що до госпо­дар­ських від­но­син, зазна­че­них в абза­ці дру­го­му пун­кту 4 цьо­го роз­ді­лу, засто­со­ву­ю­ться стро­ки позов­ної дав­но­сті, перед­ба­че­ні Госпо­дар­ським коде­ксом Укра­ї­ни, у тако­му поряд­ку:

спе­ці­аль­ні стро­ки позов­ної дав­но­сті, вста­нов­ле­ні зако­но­дав­ством, чин­ним до набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом, якщо вка­за­ні стро­ки пере­ви­щу­ють строк, вста­нов­ле­ний цим Коде­ксом;

збіль­ше­ні спе­ці­аль­ні стро­ки позов­ної дав­но­сті від­по­від­но до вста­нов­ле­них цим Коде­ксом стро­ків, якщо три­ва­лість рані­ше чин­них стро­ків є мен­шою порів­ня­но із вста­нов­ле­ни­ми цим Коде­ксом стро­ка­ми позов­ної дав­но­сті.

Пре­зи­дент Укра­ї­ни                                                                      Л.КУЧМА

м. Київ                                                                                     16 січня 2003 року 

436-IV

Пред­став­ни­цтво у Госпо­дар­сько­му судіпослу­ги адво­ка­та
0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...