Вчасне звернення до адвоката, при затриманні вбереже вас від обвинувачення у злочинах яких ви не вчиняли

Сімейний адвокат – це світова практика, при якій сім'я обирає адвоката, який займається юридичними питаннями

Юридичний супровід та юридичні консультації щодо переоформлення нерухомості та земельних питань

Юридичний супровід та юридичні консультації щодо переоформлення нерухомості та земельних питань

Slider

Огляд законодавства України, у галузі правового регулювання обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів, та визначення поняття соціально-деструктивних речовин.

Огляд законодавства України, у галузі правового регулювання обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів, та визначення поняття соціально-деструктивних речовин.

Кардопольцев А.С. провізор, юрист, аспірант Інституту законодавчих передбачень і правових експертиз.

Ключові слова: соціодеструктивні речовини, наркотичні засоби, прекурсори, психотропні засоби, законодавство, кримінальне право.

 

 

В законодавстві України правове регулювання обігу наркотичних засобів регламентують майже 90 нормативних актів рівня законів та підзаконних нормативних документів [1-6].

У всіх законодавчих актах, речовини які мають наркотичну або психотропну дію, та речовини що використовуються для їх виготовленні, називаються досить громіздким терміном «наркотичні та психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори». При цьому, варто зазначити, що під наркотичними та психотропними речовинами, мається на увазі конкретний перелік «психо-небезпечних» речовин, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» № 770 [2]. Усі речовини, які не входять у цей перелік, але мають схожу хімічну структуру, або фармакологічну дію, вважаються аналогами таких речовин.

 

Проблематика такого підходу полягає у тому, що сучасні методи синтезу та розробки нових психотропних та наркотичних речовин, дозволяють хімічній науці розробляти нові біологічно активні речовини з наркотичною та психотропною дією набагато скорше, ніж законодавець може вносити зміни в цей перелік [7, с. 4-6].

Так, згідно інформації, яка опублікована у «Всесвітній доповіді про наркотики» – щорічному звіті Управління ООН по наркотикам та злочинності [7, с. 277-299]

З цієї доповіді зрозуміло, що сьогодні в світі спостерігається стійка тенденція виробництва нових видів наркотичних засобів. Постійно зростаючий попит на нові види наркотиків, які продаються по рецептам, зводить нанівець всі успіхи, яких досягло світове співтовариство в галузі зниження вживання героїну та кокаїну. При цьому, якщо в 2009 році в Європі було зафіксовано 24 види нових наркотиків, то в 2010 році це число нових препаратів-замінників наркотичних речовин зросло до 40 [7]. І в цю кількість входять саме нові види наркотиків з абсолютно новим хімічним складом, який раніше не використовувався, і саме тому такі речовини не є аналогами жодних наркотичних чи психотропних речовин.

Так, у відповідності до того ж звіту, серед жителів Європи спостерігається виникнення залежності в окремих категорій населення до психо-активних речовин (ПАР). Представники ООН звертають увагу на те, що новий вид наркотиків часто пропонуються під виглядом нових медичних препаратів, які легально рекламуються як замінники таких популярних наркотиків, як екстазі та кокаїн.

Як бачимо, навіть у своїх звітах Організація об’єднаних націй, уникає такого незручного та громіздкого терміну як «наркотичні, психотропні засоби їх аналоги та прекурсори», однак термін який вживається в ООН – психо-активні речовини, є занадто вузьким для відображення проблеми обігу наркотичних та психотропних речовин.

Розглянемо, що означаються терміни наркотичні, психотропні речовини їх аналоги та прекурсори в українському законодавстві [8]:

Наркотичні засоби – речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Психотропні речовини – це включені до переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати природні матеріали, які здатні чинити депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему .

Прекурсори – це речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до переліку (зокрема етиловий ефір, ацетон, ефедрин; ангідрид оцтової кислоти, соляна і сірчана кислоти).

Перелік контрольованих речовин регламентований постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» № 770 [2] і складається з чотирьох таблиць, поділених на списки, до яких відповідно з врахуванням небезпечності включені наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.

Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин – заборонені до обігу на території України речовини синтетичні чи природні, не включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, хімічна
структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психо-активну дію яких вони відтворюють.

Отже, визначення таких термінів як наркотичні засоби, психотропні речовини, аналоги наркотичних засобів, прекурсори – хоч і є юридично правильними, однак вони не є достатньо місткими, а вживання цих термінів є надто громіздким та здебільшого вимагає постійного переліку в одному реченні всіх термінів, і що саме головне, сукупність усіх цих термінів, все одно не відображає ні суті проблеми, ні усієї сукупності речовин, що мають підпадати під контрольований обіг, у зв’язку із своєю небезпечністю для суспільства.

Для порівняння наведемо приклад визначення «Наркотичні речовини» з фармакологічної точки зору за матеріалами Вікіпедії [9]:

Нарко́тик (від грец. narkoticos — той, що призводить до заціпеніння, одурманюючий) — дуже різні по відношенню до обміну речовин субстанції природних чи штучних речовин, здатні викликати і фізичну залежність, внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму, і – психічну. Впливаючи на нервові центри головного мозку, наркотик може створювати штучне підняття настрою, чи надмірну сонливість, хворобливу, незвичайну веселість — ейфорію, а іноді й порушення свідомості. У патологічних випадках цей стан може бути цілком нереалістичним, викликати манію величі та невразливості.

Це загальне визначення наркотичних речовин у медицині, однак у самій фармакології таке поняття відсутнє, натомість визначення «наркотичні» використовується як якісна ознака дії того чи іншого виду лікарських засобів, і найбільш близьким до терміну «наркотичні засоби» є визначення наркотичних анальгетиків – Наркотичні анальгетики це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).[10]

Поняття ж психотропних речовин, у фармакології також відсутнє – у фармакологічній науці застовують більш чіткі визначення, наприклад: психотропні лікарські засоби, які поділяють на Невролептичні засоби, або нейролептики (застар.: великі транквілізатори, атарактики), Анксіолітичні засоби (застар.: малі транквілізатори, антидепресанти (психічні енергізатори, тимолептики), які застосовують у випадках патологічних депресивних станів, психостимулятори (фенамін, кофеїн тощо), психодислептики (галюциногени, психозоміметичні речовини). Психотропними засобами можна вважати також седативні засоби, психомоторні стимулятори, аналептики, ноотропні засоби, адаптогени, засоби, що покращують мікроциркуляцію кровообігу в мозку тощо. При цьому усі перелічені види препаратів мають психотропну дію, однак не називаються психотропними препаратами, і тільки деякі з представників цих класів препаратів внесені в перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів №770 [2], хоча при цьому всі вони у надмірній дозі здатні змінювати свідомість, що є характерною ознакою психотропних речовин.

Виникає питання, як тоді називати препарати, уникаючи громіздких термінологічних побудов, і при цьому максимально охопити саме ту категорію хімічних препаратів, які мають негативний вплив на суспільство. І як відрізняти серед численної кількості речовин з психотропною та наркотичною дією такі, які дійсно небезпечні для соціуму, тобто мають соціодеструктивний характер.

Саме вплив на суспільство, а не на окремого індивідуума, згаданий в даній статті невипадково, адже наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори є забороненими саме через негативний вплив на соціум, а не на окремих індивідуумів. Дія таких препаратів при одноразовому чи кількаразовому прийомі на окрему особистість, є незначною, і при правильному прийомі, як правило навіть не наносить великої шкоди організму. Звичайно, що при регулярному вживані та подальшому виникненню залежності у індивідуума, наркотичний чи психотропний препарат, наносить велику і непоправну шкоду його психічному та фізичному здоров’ю [7].

Однак, це індивідуальні ознаки, які в поодинокому випадку, є трагедією окремого індивідууму, як і небезпечне захворювання, або отруєння. А з точки зору права особистості на свободу вибору – є індивідуальним вибором кожного. Саме розглядаючи проблему з цієї позиції більшість прихильників легалізації легких видів наркотичних та психотропних речовим, вважають покарання чи переслідування соціумом людини за свій особистий вибір неправильним.

Однак, якщо взяти соціальний аспект вживання, розвиток залежності, особливості поширення наркотичних та психотропних речовин серед населення, вплив на економіку, розвиток злочинності, то регулярне вживання певним відсотком індивідуумів в окремій соціальній групі, то соціодеструктивний вплив наркотичних, психотропних засобів та їх аналогів є надзвичайно високим.

Наприклад, візьмемо два випадки:

Індивідуум, в себе в квартирі, де він проживає самостійно, вирішує спробувати наркотичний препарат, при цьому він використовує медично чистий препарат, не кустарно виготовлений, стерильний без шкідливих домішок. За час дії препарату, індивідуум не контактує з іншими індивідуумами жодним чином – тобто негативний вплив від даного препарату індивідуумом на соціум рівний нулю.

У другому випадку, індивідуум приймає неочищений, виготовлений в кустарних умовах препарат, до якого він має вже стійку наркотичну залежність. Для прийому даного препарату, індивідуум жодним чином не ізолюється від суспільства, і взаємодіє з ним побутовими шляхами (виходить в магазин, йде гуляти в громадське місце, спілкується з перехожими, сідає за кермо транспортного засобу, тощо). В такому випадку, прийом наркотичного препарату даним індивідуумом вже є небезпечним для суспільства, тобто можна вважати, що даний препарат має соціодеструктивну дію.

Наведемо конкретні приклади такої соціодеструктивної дії препарату:

Індивідуум, що знаходиться під впливом наркотичної речовини, контактує з іншими індивідуумами, можливо з дітьми, чим можна подавати останнім поганий приклад. Індивідуум, під дією наркотичної або психотропної речовини, знаходиться у стані зміненої свідомості, а отже його сприйняття реальності є викривленим, і він може вчиняти дії неприйнятні для суспільства – хуліганство, демонстрація оголених частин тіла, лайка, викрики, тощо. Звичайно, я беру для прикладу дуже радикальні прояви наркотичного сп’яніння, однак негативний вплив на оточення при прояві таких є очевидним. І це можна назвати асоціальністю препарату [12].

Індивідуум, який має розвинену наркотичну залежність до препарату, і вимушений його купляти за завищеними (порівняно із собівартістю в 10-100разів) цінами, змушений постійно шукати гроші на придбання препарату. Що у випадку відсутності у індивідуума постійного і достатнього доходу, змушує його шукати додаткові джерела готівки, і здебільшого кримінальні. Отже, ми маємо ще один соціодеструктивний чинник викликаний препаратом – криміногенність препарату.

Купляючи на чорному ринку препарат, індивідуум стимулює існування чорного ринку даного препарату. Таким чином, препарат має криміногенну дію не тільки на індивідуума, але й на осіб, які йому даний препарат дають. В свою чергу особи, які торгують даним препаратом у роздріб стимулюють наявністю попиту оптових постачальників препарату, чи осіб які утримують підпільні лабораторії по виготовленню препарату.

Отже з п. 3 ми мимоволі простежуємо як індивідуальний прийом препарату, що має соціодеструктивну дію, тягне за собою величезну кількість дрібних факторів, які в той чи інший спосіб стосуються усього соціуму, в межах його територіальної ізоляції, а враховуючи що у сучасному світі кордони держав, чи великі відстані перетворились лише на умовні ізолятори етнічних чи територіальних груп, то можна вважати, що будь-який препарат, який має наркотичну чи психотропну дію, та здатний змінювати свідомість особистості має соціально-деструктивну дію.

Таким чином, поняття соціо-деструктивних речовин охоплює не тільки самі наркотичні і психотропні засоби але й ті їх аналоги, які ще не внесені в таблиці, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» № 770 [2].

Враховуючи вищесказане, можна зробити висновок, що практично у всіх галузях права, можливе застосування терміну соціо-деструктивні речовини та їх прекурсори, замість визначення «наркотичні та психотропні речовини їх аналоги та прекурсори».

Прекурсори – це речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до переліку (зокрема етиловий ефір, ацетон, ефедрин; ангідрид оцтової кислоти, соляна і сірчана кислоти). Перелік контрольованих речовин складається з чотирьох таблиць, поділених на списки, до яких відповідно з врахуванням небезпечності включені наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.

Однак, таке визначення прекурсорів, є дуже розмите, хоч і кожна конкретна речовина, що відноситься до даного переліку зазначена у таблицях Наказу Міністерства охорони здоров’я України №188 від 01.08.2000р. про «Великі та особливо великі розміри прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу» [13].

Розмитістю даного поняття у юридичній площині, слід вважати саме кількісні ознаки прекурсорів, та й сам термін «прекурсори» взятий досить умовно, за відсутності у юридичній та фармакологічній термінології більш ємкого поняття, що може охарактеризувати поняття саме тих речовин, обмеженням обігу яких можна зменшити обсяги незаконного виробництва соціодеструктивних речовин.

Варто також зазначити про юридичну колізію кримінального права стосовно кримінальної відповідальності за зберігання, перевезення чи збут наркотичних, психотропних засобів та прекурсорів, оскільки визначення «великі», «невеликі» та «особливо великі» розміри препаратів, затверджуються підписом міністра охорони здоров’я, а отже виходить, що саме міністр охорони здоров’я визначає ступінь кримінальної відповідальності осіб, які притягуються за ст.ст. 305, 307, 309, 311 Кримінального кодексу України [14], що фактично суперечить принципам верховенства права, оскільки ступінь кримінальної відповідальності особи повинен встановлюватись законодавцем.

Наприклад, до списку прекурсорів відноситься ацетон, і його обіг фактично є обмеженим, однак такі обмеження, та відповідальність за порушення даних обмежень наступає, лише за перевищення певного об’єму обігу цього прекурсора. Так, згідно таблиці великих та особливо великих розмірів прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу, обсяги ацетону, які слід вважати великими становлять  від 50,0 до 200,0 л! Однак кількість ацетону, необхідна для виготовлення такої кількості наркотичного засобу, як діацетил морфін, ацетильований опій, або для екстракції морфіну з опію сирцю, для отримання таких речовин у особливо великих розмірах, є меншою ніж 50 літрів, оскільки лужна основа морфіну добре розчинна у ацетоні та інших органічних розчинниках [15]. При цьому ацетон широко застосовується у багатьох галузях, в тому числі і серед населення, тому зменшувати обмеження його кількості, у визначенні «великих розмірів» недоцільно. Отже фактично, обмеження обігу ацетону є абсолютно недоцільним, оскільки з тим самим успіхом можна вважати прекурсором дистильовану, або й водопровідну воду, яка теж використовується при незаконному обігу наркотиків. Однак є багато речовин, які мають більш вузький спектр застосування, і виготовлення наркотичних, психотропних препаратів та їх аналогів, без використання цих речовин є неможливим, або дуже ускладненим.

Визначення «наркотичні та психотропні засоби, їх аналоги та прекурсори» є не тільки занадто громіздким з фонетичної та лексичної точки зору, але й таким, що недостатньо чітко встановлює коло хімічних речовин, що підпадає під це визначення.

Зміни законодавства, в частині розширення списків заборонених для вільного обігу соціодеструктивних речовин, які можна відносити до наркотичних, психотропних їх аналогів та прекурсорів, має велику інертність, та законодавець не може встигати із постійно зростаючим переліком таких речовин, і вносити нові дані в списки «наркотичних та психотропних засобів, їх аналогів та прекурсорів».

Розміри речовин, та ступінь покарання за їх незаконний обіг, часто є не співмірним із соціально-негативним діянням вчиненим особою, що його вчинила, саме через відносність поняття «великі» та «особливо великі» розміри для різних груп речовин. Оскільки такі розміри визначаються не ступенем можливого соціальнодеструктивного впливу на населення такої кількості препарату, а випливають з встановлених Організацією об’єднаних нації розмірів. Саме така не співмірність в індивідуальних випадках і викликає незадоволення деяких прошарків соціуму, та змушує їх вимагати легалізації або декриміналізації «легких наркотиків».

Замінивши поняттям «соціодеструктивні речовини», юридичний термін «наркотичні та психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори», можна би було проводити законодавчі дослідження та вчасно вводити зміни в діюче законодавство, з метою обмеження обігу тих чи інших соціально-небезпечних речовин. Введення такого терміну дозволило б також враховувати в кожному індивідуальному кримінальному провадженні розміри соціодеструктивних речовин та можливі наслідки, які могли б настати для соціуму, у випадку попадання визначеної кількості забороненого препарату у вільний обіг, і чи міг цей препарат потрапити у такий обіг. Такий підхід дозволив би проводити у кожному кримінальному провадженні окрему експертизу, за висновками якої можна було би встановлювати в кожному конкретному випадку соціодеструктивну дію об’єкту злочину. Суди змогли б виносити покарання більш співмірні із ступенем вчиненого діяння, що дозволило би давати великий термін професійним наркодилерам та розповсюджувачам наркотичних речовин, та обмежуватись покаранням профілактичним та достатнім для усвідомлення особою значення свого кримінально караного діяння, у випадку якщо вона притягається до кримінальної відповідальності уперше, або не мала умислу до розповсюдження препарату, або поширення нею препарату мало не масовий характер. Наприклад, частими є випадки притягнення до відповідальності осіб, які необдумано, знайшовши в інтернеті методики виготовлення наркотичних препаратів, виготовляли їх без мети збуту, однак отримані ними кількості препарату, підлягали визначенню «великі» або й «особливо великі», при тому що ці особи навіть не усвідомлювали які саме розміри даного препарату вони виготовили. Кримінальне право передбачає умисел, який у практиці ведення справ щодо злочинів у сфері обігу наркотичних, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів, досліджується дуже рідко.

 

Використана література:

  1. Газета “новини медицини та фармації” 19 (391) 2011
  2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» № 770.
  3. Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» № 58
  4. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
  5. постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах та установах» № 106
  6. Порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в державних і комунальних закладах охорони здоров’я України, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України № 356
  7. «Всемирный доклад о наркотиках», Управление Организации Объединенных Наций по наркотикам и преступности (ЮНОДК), ISBN 978-92-1-048762-7, Издание Организации Объединенных Наций, 2010 р.
  8. Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».
  9. Вікіпедія: https://uk.wikipedia.org/wiki/Наркотик
  10. Фармакологія, За редакцією чл.-кор. НАН і АМН України проф. Чекмана І.С., Київ, Вища школа 2001 р.
  11. Бабаян Є.А., Гонопольский М.Х. Наркологія: Учебное пособие. – М.: Медицина, 1990.
  12. Профессор Джон А. Соломзес, профессор Вэлд Чебурсон, доктор Г. Соколовский. Наркотики и общество. – М.: Иллайн. 1998. – 170 с.
  13. Наказ Міністерства охорони здоров’я України №188 від 01.08.2000р. про «Великі та особливо великі розміри прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу»
  14. Кримінальний кодекс України.
  15. Машковский М.Д. Лекарственные средства, в 2 тт. М.: «Медицина», 2001
0

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

admin

2
Коментарі: 1Публікації: 65Реєстрація: 08-08-2016

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю