В Україні легалізували згвалтування чоловіків, а також як отримати дозвіл на секс.

Про­тя­гом остан­ніх двох тижнів, з’явилось дуже бага­то ста­тей, в яких бло­ге­ри та жур­на­лі­сти роз­по­від­а­ють стра­шні пер­спе­кти­ви, які містить у собі нова реда­кція стат­ті “зґвал­ту­ва­н­ня” (ст. 152) у кри­мі­наль­но­му коде­ксі Укра­ї­ни.

Погля­не­мо, що ж ста­ло при­во­дом до такої пані­ки?

У всіх відео та ста­т­тях в соцме­ре­жах, жур­на­лі­сти та бло­ге­ри пові­дом­ля­ють про те, що Вер­хов­на Рада прийня­ла закон, згі­дно з яким, для того щоб зайня­тись сексом тепер чоло­ві­ку потрі­бно бра­ти роз­пи­ску у жін­ки.

При ува­жно­му вивчен­ні пер­шо­дже­рел, а саме чин­ної реда­кції Зако­ну Укра­ї­ни “Про запо­бі­га­н­ня та про­ти­дію дома­шньо­му насиль­ству” (відо­мий також, як закон 2229-VIII)”, а також реда­кції кри­мі­наль­но­го коде­ксу, ста­ном на 11 січня 2019 року, стає відо­мо, що Вер­хов­на Рада прийня­ла  цей закон та вне­сла змі­ни до Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни ще на поча­тку гру­дня 2017 року, але змі­ни до Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни, дій­сно у від­по­від­но­сті до пере­хі­дних поло­жень, наби­ра­ють чин­ність через один рік з дня публі­ка­ції Зако­ну, яким вони вне­се­ні.

Суча­сна реда­кція ст. 152 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни тепер сут­тє­во від­рі­зня­є­ться від попе­ре­дньо­го фор­му­лю­ва­н­ня, ці від­мін­но­сті наве­де­ні в табли­ці:

1. Зґвал­ту­ва­н­ня, тоб­то ста­те­ві зно­си­ни із засто­су­ва­н­ням фізи­чно­го насиль­ства, погро­зи його засто­су­ва­н­ня або з вико­ри­ста­н­ням без­по­ра­дно­го ста­ну потер­пі­лої осо­би, — кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від трьох до п’яти років.
2. Зґвал­ту­ва­н­ня, вчи­не­не повтор­но або осо­бою, яка рані­ше вчи­ни­ла будь-який із зло­чи­нів, перед­ба­че­них ста­т­тя­ми 153–155 цьо­го Коде­ксу, — кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від п’яти до деся­ти років.
3. Зґвал­ту­ва­н­ня, вчи­не­не гру­пою осіб, або зґвал­ту­ва­н­ня непов­но­лі­тньої чи непов­но­лі­тньо­го — кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від семи до два­над­ця­ти років.
4. Зґвал­ту­ва­н­ня, що спри­чи­ни­ло осо­бли­во тяж­кі наслід­ки, а також зґвал­ту­ва­н­ня мало­лі­тньої чи мало­лі­тньо­го — кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від деся­ти до п’ятнадцяти років.
{Ста­т­тя 152 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном № 2295-VI від 01.06.2010}
1. Вчи­не­н­ня дій сексу­аль­но­го хара­кте­ру, пов’язаних із вагі­наль­ним, аналь­ним або ораль­ним про­ни­кне­н­ням в тіло іншої осо­би з вико­ри­ста­н­ням гені­та­лій або будь-яко­го іншо­го пре­дме­та, без добро­віль­ної зго­ди потер­пі­лої осо­би (зґвал­ту­ва­н­ня) — кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від трьох до п’яти років.
2. Зґвал­ту­ва­н­ня, вчи­не­не повтор­но або осо­бою, яка рані­ше вчи­ни­ла будь-який із зло­чи­нів, перед­ба­че­них ста­т­тя­ми 153–155 цьо­го Коде­ксу, або вчи­не­н­ня таких діянь щодо подруж­жя чи коли­шньо­го подруж­жя або іншої осо­би, з якою вин­ний пере­бу­ває (пере­бу­вав) у сімей­них або близь­ких від­но­си­нах, або щодо осо­би у зв’язку з вико­на­н­ням цією осо­бою слу­жбо­во­го, про­фе­сій­но­го чи гро­мад­сько­го обов’язку, або щодо жін­ки, яка заві­до­мо для вин­но­го пере­бу­ва­ла у ста­ні вагі­тно­сті, — кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від п’яти до деся­ти років.
3. Зґвал­ту­ва­н­ня, вчи­не­не гру­пою осіб, або зґвал­ту­ва­н­ня непов­но­лі­тньої осо­би — кара­є­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від семи до два­над­ця­ти років.
4. Дії, перед­ба­че­ні части­ною пер­шою цієї стат­ті, вчи­не­ні щодо осо­би, яка не дося­гла чотир­над­ця­ти років, неза­ле­жно від її добро­віль­ної зго­ди — кара­ю­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
5. Дії, перед­ба­че­ні части­на­ми пер­шою, дру­гою, тре­тьою або четвер­тою цієї стат­ті, що спри­чи­ни­ли тяж­кі наслід­ки, — кара­ю­ться позбав­ле­н­ням волі на строк від деся­ти до п’ятнадцяти років. При­мі­тка: Зго­да вва­жа­є­ться добро­віль­ною, якщо вона є резуль­та­том віль­но­го воле­ви­яв­ле­н­ня осо­би, з ура­ху­ва­н­ням супу­тніх обста­вин.
{Ста­т­тя 152 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном № 2295-VI від 01.06.2010; в реда­кції Зако­ну № 2227-VIII від 06.12.2017}

Таким чином, зако­но­да­вець змі­нив саме визна­че­н­ня поня­т­тя «зґвал­ту­ва­н­ня», і якщо рані­ше, зґвал­ту­ва­н­ням раху­ва­лись зно­си­ни із засто­су­ва­н­ням фізи­чно­го насиль­ства, погро­зи його засто­су­ва­н­ня або з вико­ри­ста­н­ням без­по­ра­дно­го ста­ну потер­пі­лої осо­би, то тепер, «зґвал­ту­ва­н­ня» — це вчи­не­н­ня дій сексу­аль­но­го хара­кте­ру, пов’язаних із вагі­наль­ним, аналь­ним або ораль­ним про­ни­кне­н­ням в тіло іншої осо­би з вико­ри­ста­н­ням гені­та­лій або будь-яко­го іншо­го пре­дме­та, без добро­віль­ної зго­ди потер­пі­лої осо­би

Також у стат­ті допов­не­но інші части­ни стат­ті, в яких зна­чно збіль­ше­но пере­лік ква­лі­фі­ку­ю­чих ознак, які впли­ва­ють на тяж­кість пока­ра­н­ня за вчи­не­н­ня зло­чи­ну. Тепер, зна­чно збіль­шує строк пока­ра­н­ня, така ква­лі­фі­ку­ю­ча озна­ка, як зґвал­ту­ва­н­ня дру­жи­ни, коли­шньої дру­жи­ни, або іншою осо­бою, з якою вин­ний пере­бу­ває (пере­бу­вав) у сімей­них або близь­ких від­но­си­нах.

Я тут, уми­сно пишу саме «зґвал­ту­ва­н­ня дру­жи­ни», а не подруж­жя, оскіль­ки в подаль­шо­му в текс­ті (як і у всьо­му зако­ні) зако­но­да­вець кате­го­ри­чно не вра­ху­вав поня­т­тя ген­дер­ної рів­но­сті, і тепер «зґвал­ту­ва­н­ня» це зло­чин, який можуть вчи­ни­ти виклю­чно осо­би чоло­ві­чої ста­ті!

Усі ці змі­ни були прийня­ті від­по­від­но до зако­ну «Про запо­бі­га­н­ня та про­ти­дію дома­шньо­му насиль­ству” (відо­мий також, як закон 2229-VIII). Якщо суди­ти по назві, то в мене скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що закон писа­ли ті самі осо­би, які роз­ро­бля­ли «Закон про запо­бі­га­н­ня та про­ти­дію кору­пції».

В само­му Зако­ні Укра­ї­ни «Про запо­бі­га­н­ня та про­ти­дію дома­шньо­му насиль­ству” нічо­го про обов’язковість добро­віль­ної зго­ди, а тим біль­ше про необ­хі­дність отри­ма­н­ня письмо­вої роз­пи­ски (письмо­вої зго­ди, чи дого­во­ру) не йде­ться. В текс­ті Зако­ну, вели­ка ува­га при­ді­ля­є­ться пита­н­ням щодо бороть­би з про­я­ва­ми насиль­ства у сім’ях, і єди­не поси­ла­н­ня на кри­мі­наль­ний кодекс у цьо­му зако­ні поля­гає у тому, що пока­ра­н­ня за вчи­не­н­ня насиль­ства або зґвал­ту­ва­н­ня визна­ча­є­ться кри­мі­наль­ним коде­ксом Укра­ї­ни.

На мою дум­ку, у вне­се­них до ст. 152 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни змі­нах, зна­чно біль­шою про­бле­мою, ніж поня­т­тя обов’язковості зго­ди, як ква­лі­фі­ку­ю­чої озна­ки згвал­ту­ва­н­ня, є те що змі­на­ми до цієї стат­ті, факти­чно лега­лі­зу­ва­ли зґвал­ту­ва­н­ня чоло­ві­ків при­ро­днім спосо­бом.

Оче­ви­дно, що зако­но­да­вець не вра­ху­вав того, що існу­ює без­ліч випад­ків зґвал­ту­ва­н­ня жін­ка­ми чоло­ві­ків при­ро­днім спосо­бом, тоб­то без про­ни­кне­н­ня.

При цьо­му, зако­но­да­вець a priori вва­жає що чоло­вік не може не бажа­ти сексу­аль­но­го акту. З меди­чної точки зору, ере­кція не зале­жить від сві­до­мо­го бажа­н­ня або неба­жа­н­ня, і наяв­ність у чоло­ві­ка ере­кції, в момент, його згвал­ту­ва­н­ня, не може вва­жа­тись добро­віль­ною зго­дою. А у пра­кти­ці, існує бага­то справ, в яких гвал­тів­ни­ка­ми висту­па­ють жін­ки, які засто­со­ву­ю­чи мотуз­ки перев’язували чоло­ві­чі тести­ку­ли, та здій­сню­ва­ли сексу­аль­ні зно­си­ни без зго­ди чоло­ві­ків.

Про факт дис­кри­мі­на­ції, свід­чить і наяв­ність в фор­му­лю­ван­ні ч. 2 ст. 152 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу, слів «вин­ний», тоб­то сло­ва що містить озна­ку ген­дер­ної визна­чен­но­сті, і це озна­чає, що зако­но­да­вець навіть не при­пу­скає можли­во­сті вчи­не­н­ня зло­чи­ну, за озна­ка­ми ч. 2 ст. 152 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни, осо­бою жіно­чої ста­ті, в тому числі коли­шньою дру­жи­ною, або жін­кою з якою потер­пі­лий пере­бу­ває (пере­бу­вав) у сімей­них або близь­ких від­но­си­нах.

В пра­кти­ці існує випа­док, коли в жіно­чій виправ­ній коло­нії, декіль­ка засу­дже­них жінок, зв’язали охо­рон­ця, і перев’язавши йому тести­ку­ли, здій­сню­ва­ли з ним ста­те­вий акт про­тя­гом 10 годин. Після чого охо­ро­нець був на гра­ні жит­тя та смер­ті, а після ліку­ва­н­ня став інва­лі­дом 2-ї гру­пи.

А тепер, про най­го­лов­ні­ше — про необ­хі­дність зго­ди і чи потрі­бно бра­ти роз­пи­ску або дозвіл на секс.

В цьо­му питан­ні, зако­но­да­вець також про­пи­сав нео­дно­зна­чні фор­му­лю­ва­н­ня, які не дають можли­во­сті чітко­го роз­ме­жу­ва­н­ня сту­пе­ня вини обви­ну­ва­че­них осіб, а також руй­ну­ють прин­цип одна­ко­во­сті (одно­зна­чно­сті) у пра­во­за­сто­сов­ній діяль­но­сті  в галу­зі кри­мі­наль­но­го пра­ва.

В ново­му фор­му­лю­ван­ні ст. 152 не тіль­ки вве­ли поня­т­тя добро­віль­ної зго­ди, але що, вва­жаю непри­пу­сти­мим, з стат­ті виклю­чи­ли сло­ва: «із засто­су­ва­н­ням фізи­чно­го насиль­ства, або погро­зою його засто­су­ва­н­ня».

Хоті­ли як кра­ще, а вийшло як зав­жди. Так, існу­ють випад­ки, коли осо­бу можуть при­му­си­ти до ста­те­во­го акту без її зго­ди, за допо­мо­гою мораль­но­го при­му­су, при­му­су осо­би яка мате­рі­аль­но або слу­жбо­во зале­жна.

Однак, таке визна­че­н­ня існує і на даний момент в Кри­мі­наль­но­му коде­ксі, як ква­лі­фі­ку­ю­ча озна­ка ст. 154:

Ст. 154 «При­му­шу­ва­н­ня до всту­пу в ста­те­вий зв’язок»

1. При­му­шу­ва­н­ня осо­би без її добро­віль­ної зго­ди до здій­сне­н­ня акту сексу­аль­но­го хара­кте­ру з іншою осо­бою.

І тер­мін пока­ра­н­ня, при цьо­му сут­тє­во від­рі­зня­є­ться, від пока­ра­н­ня за зло­чин, перед­ба­че­ний стат­тею 152 Кри­мі­наль­но­го коде­ксу.

 Сан­кція ч. 1 ст.154 перед­ба­чає пока­ра­н­ня у вигля­ді  штра­фу до п’ятдесяти нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян.

Ста­ном на січень 2019 року, один нмдг ста­но­вить 17 гри­вень. А отже, штраф за вчи­не­н­ня тако­го зло­чи­ну, скла­да­ти­ме до 8500 гри­вень. Якщо ж цей зло­чин буде вчи­не­но з вико­ри­ста­н­ням важ­ко­го мате­рі­аль­но­го ста­но­ви­ща потер­пі­лої  або вико­ри­ста­н­ням слу­жбо­во­го поло­же­н­ня, то штраф скла­да­ти­ме до одніє тися­чі нмдг, тоб­то до 17 000 гри­вень.

Таким чином, зако­но­да­вець дав можли­вість пра­во­охо­рон­цям (а по пра­кти­ці цим буде займа­тись про­це­су­аль­ні керів­ни­ки про­ку­ра­ту­ри), які люблять обви­ну­валь­ний ухил, оби­ра­ти ту ква­лі­фі­ка­цію стат­ті, яка є більш вигі­дна, тоб­то ці змі­ни це про­сто шале­не поле для кору­пції в пра­во­охо­рон­них орга­нах. При­чо­му най­не­без­пе­чні­ше те, що у зв’язку із тим, що з стат­ті при­бра­ли сло­ва насиль­ство, тепер суспіль­но небез­пе­чно­го ґвал­тів­ни­ка за хабар можна про­во­ди­ти по ст. 154, а осо­бу на яку напи­са­ли заяву щоб вима­га­ти гро­ші, можна при­тя­гу­ва­ти по ст. 152.

Випад­ки ж, коли на чоло­ві­ків писа­лись заяви з метою при­му­шу­ва­н­ня до всту­пу в шлюб, або з метою отри­ма­н­ня мате­рі­аль­ної виго­ди дале­ко не пооди­но­кі.

Ці випад­ки зустрі­ча­лись в пра­кти­ці і рані­ше, при ста­рій реда­кції кри­мі­наль­но­го коде­ксу, але тепер, це буде роби­ти наба­га­то про­сті­ше.

Тому, вва­жаю, що у Кри­мі­наль­но­му коде­ксі, з’явилась «полі­ти­чна» ста­т­тя в кри­мі­наль­но­му коде­ксі. І на мою дум­ку, для «полі­ти­чної» її обра­ли неда­рем­но, оскіль­ки всім відо­мо як до людей заа­ре­што­ва­них по цій стат­ті від­но­ся­ться в СІЗО та виправ­них коло­ні­ях інші підо­зрю­ва­ні та засу­дже­ні.

Тепер сто­сов­но зго­ди. В фор­му­лю­ван­ні стат­ті, жодних слів про доку­мен­таль­не оформ­ле­н­ня зго­ди немає. Тому з юри­ди­чної точки зору, наяв­ність у дис­по­зи­ції стат­ті, поня­т­тя зго­да, визна­чає ква­лі­фі­ку­ю­чою озна­кою від­су­тність між жер­твою та насиль­ни­ком дого­во­ру на фізи­чну близь­кість, і сама роз­пи­ска також є фор­мою дого­вір­них від­но­син.

Дого­вір­ні від­но­си­ни, регу­лю­ю­ться не кри­мі­наль­ним а цивіль­ним коде­ксом.

Від­по­від­но до ст. 638 Цивіль­но­го коде­ксу: «Дого­вір є укла­де­ним, якщо сто­ро­ни в нале­жній фор­мі дося­гли зго­ди з усіх істо­тних умов дого­во­ру».

У випад­ку сто­сун­ків між хло­пцем та дів­чи­ною, усі домов­ле­но­сті є усни­ми. І від­су­тність зго­ди пра­кти­чно не можли­во дове­сти. А сам дого­вір по факту під­па­дає під цивіль­но-пра­во­ві від­но­си­ни, тоб­то під визна­че­н­ня поня­т­тя дого­во­ру у Цивіль­но­му коде­ксі.

У випад­ку подруж­жя фактом заклю­че­н­ня дого­во­ру є момент укла­да­н­ня шлю­бу, при­чо­му цей дого­вір є письмо­вим, і під­пи­су­є­ться в РАЦСі.

Тоб­то дого­вір у фор­мі шлю­бу регу­лю­є­ться ста­т­тя­ми сімей­но­го коде­ксу, а непри­пу­сти­мість сексу­аль­но­го насиль­ства у сім’ї, про­пи­са­на у ч. 4 ст. 56 Сімей­но­го коде­ксу і ця реда­кція чин­на від 2006 року:

«При­му­шу­ва­н­ня до при­пи­не­н­ня шлю­бних від­но­син, при­му­шу­ва­н­ня до їх збе­ре­же­н­ня, в тому числі при­му­шу­ва­н­ня до ста­те­во­го зв’язку за допо­мо­гою фізи­чно­го або пси­хі­чно­го насиль­ства, є пору­ше­н­ням пра­ва дру­жи­ни, чоло­ві­ка на сво­бо­ду та осо­би­сту недо­тор­кан­ність і може мати наслід­ки, вста­нов­ле­ні зако­ном.»

Таким чином, факт зго­ди на секс у подруж­жя був обов’язковим і рані­ше, але зго­дою у випад­ку сім’ї, як і у випад­ку зви­чай­них від­но­син, є факт під­три­му­ва­н­ня сто­сун­ків, і від­су­тність спро­ти­ву при всту­пі в ста­те­вий акт.

Сама ж зго­да, у від­по­від­но­сті до тео­рії цивіль­но­го пра­ва, може бути і не вислов­ле­ною усно або письмо­во, оскіль­ки існує таке поня­т­тя, як «мов­ча­зна зго­да».

В Цивіль­но­му коде­ксі, суть мов­ча­зної зго­ди про­пи­са­на у ч. 2 ст. 642:

Якщо осо­ба, яка одер­жа­ла про­по­зи­цію укла­сти дого­вір, у межах стро­ку для від­по­віді вчи­ни­ла дію від­по­від­но до вка­за­них у про­по­зи­ції умов дого­во­ру (від­ван­та­жи­ла това­ри, нада­ла послу­ги, вико­на­ла робо­ти, спла­ти­ла від­по­від­ну суму гро­шей тощо), яка засвід­чує її бажа­н­ня укла­сти дого­вір, ця дія є прийня­т­тям про­по­зи­ції, якщо інше не вка­за­не в про­по­зи­ції укла­сти дого­вір або не вста­нов­ле­но зако­ном.

У випад­ку ж ста­те­вих від­но­син, такою зго­дою є від­су­тність спро­ти­ву та вчи­не­н­ня дій, що спри­я­ють  про­дов­жен­ню ста­те­во­го акту, в тому числі і від­по­відь на поці­лун­ки, від­су­тність спро­ти­ву, а також допо­мо­га при знят­ті одя­гу тощо.

Щодо того, чи потрі­бна письмо­ва роз­пи­ска чи письмо­вий дого­вір:

Від­по­від­но до ст.  639 Цивіль­но­го коде­ксу:

1. Дого­вір може бути укла­де­ний у будь-якій фор­мі, якщо вимо­ги щодо фор­ми дого­во­ру не вста­нов­ле­ні зако­ном.

2. Якщо сто­ро­ни домо­ви­ли­ся укла­сти дого­вір у пев­ній фор­мі, він вва­жа­є­ться укла­де­ним з момен­ту нада­н­ня йому цієї фор­ми, навіть якщо зако­ном ця фор­ма для даноо виду дого­во­рів не вима­га­ла­ся.

Якщо сто­ро­ни домо­ви­ли­ся укла­сти дого­вір за допо­мо­гою інфор­ма­цій­но-теле­ко­му­ні­ка­цій­них систем, він вва­жа­є­ться укла­де­ним у письмо­вій фор­мі.

3. Якщо сто­ро­ни домо­ви­лись укла­сти у письмо­вій фор­мі дого­вір, щодо яко­го зако­ном не вста­нов­ле­на письмо­ва фор­ма, такий дого­вір є укла­де­ним з момен­ту його під­пи­са­н­ня сто­ро­на­ми.

Ця ста­т­тя дає вичер­пну від­по­відь на пита­н­ня, і закри­ває всі можли­ві мані­пу­ля­ції жур­на­лі­стів з цьо­го при­во­ду:

По-пер­ше, в зако­ні ніде не має визна­че­н­ня про те що дого­вір чи “зго­да на секс” повин­на укла­да­тись виклю­чно в письмо­вій фор­мі, а тим біль­ше немає жодно­го нор­ма­тив­но­го доку­мен­та, що перед­ба­чає обов’язковість заві­ре­н­ня тако­го дого­во­ру нота­рі­аль­но.

Вар­то також звер­ну­ти ува­гу, що цією ж ста­тею перед­ба­че­но, що якщо сто­ро­ни домо­ви­ли­ся укла­сти дого­вір за допо­мо­гою інфор­ма­цій­но-теле­ко­му­ні­ка­цій­них систем, він вва­жа­є­ться укла­де­ним у письмо­вій фор­мі. А це озна­чає, що якщо в пере­пи­сці в соцме­ре­жах чи мес­сен­дже­рі ви запро­по­ну­є­те вве­че­рі зайня­тись сексом, а у від­по­відь отри­ма­є­те “так”, “не про­ти”, “можна” і тд, то це вже буде дого­вір оформ­ле­ний письмо­во, і таку пере­пи­ску можна вико­ри­сто­ву­ва­ти як доказ.

Однак, потрі­бно не забу­ва­ти, що ніщо не зава­жає пар­тне­ру, навіть в про­це­сі сексу­аль­но­го акту, розі­рва­ти такий дого­вір. І в цьо­му місти­ться най­біль­ша про­бле­ма змін до кри­мі­наль­но­го коде­ксу.

Однак, від­по­від­но до ст. 62 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, дово­ди­ти свою неви­ну­ва­тість ніхто не зобов’язаний, а отже дово­ди­ти від­су­тність зго­ди повин­на потер­пі­ла осо­ба, що пра­кти­чно немо­жли­во, якщо було від­су­тнє насиль­ство, а отже ми повер­та­є­мось до того ж фор­му­лю­ва­н­ня яке було в кри­мі­наль­но­му коде­ксі рані­ше.

Також ви може­те поди­ви­тись відео з наше­го кана­лу

0

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

admin

2
Комен­та­рі: 1Публі­ка­ції: 69Реє­стра­ція: 08-08-2016

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю