ПЕРШИЙ ТА ОСНОВНИЙ ОБОВ'ЯЗОК АДВОКАТА - ЗАХИСТ ЛЮДЕЙ ВІД НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ!
ЯКБИ У АДАМА ТА ЄВИ БУВ
ХОРОШИЙ АДВОКАТ,
МИ БИ ЖИЛИ СЬОГОДНІ У РАЮ
"РОБОТА АДВОКАТА ПОЧИНАЄТЬСЯ
З РЕТЕЛЬНОГО АНАЛІЗУ, ВИВЧЕННЯ ОБСТАВИН ТА ПЛАНУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЗАХИСТУ"
Arrow
Arrow
Slider

Юридична відповідальність дітей за своїх батьків

Вищим законом у державі України є Конституція. Отже,  відповідно до Конституції  України  згідно, ст.21 – усі люди є рівні і вільні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статті 22,23 також гарантують права громадян України на вільний розвиток особистості, якщо при цьому не порушуються права та свободи інших людей.
Рівність цих прав забезпечена положеннями ст. 24 Конституції України яка говорить наступне: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом . Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
Однією із основних проблем є проблема відповідальності дітей за батьків – у тому плані що, якщо один із батьків має судимість, то дитина не може займати посади в органах державного управління. Це  фактично пряме порушення норми ст. 24 Конституції України в частині, де йдеться про соціальне походження, а отже будь – які нормативні акти, що існують в Україні та обмежують можливості людини у праві обіймати державні  посади на підставі судимості її батьків,  порушують норми Конституції України, та відповідно до засад Верховенства права, є нелегітимними й такими що, не підлягають виконанню.

Так у ст. 38 Конституції України прописано забезпечення права людини брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органі в місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

В зв’язку із цим, на підставі огляду доступної нормативно-правової бази України, можна зауважити що, не зважаючи на положення Конституції України, в деяких посадових інструкціях  та законах України можна знайти багато пунктів які порушують норму Конституції, щодо заборони дискримінації громадян України за соціальним походженням як правило, такі акти не є гласними, й часто з причин  секретності – закриті для загалу. Постійно мають місце випадки, коли вказівки щодо перевірки судимості батьків при прийнятті на державну службу є усними та жодним чином не оформлені документально.

Незважаючи на задекларовану в Конституції України рівність прав громадян, верховенство права та захист прав людини, у нашій країні, на сьогоднішній день, спостерігається інерція суспільного мислення  щодо осіб, які мають судимість.

Так, наприклад, повсякчасно зустрічаються випадки коли до осіб, що мають уже погашену судимість, пред’являються вимоги як до осіб що мають судимість. На цій підставі таким особам відмовляють не тільки в доступі до державних посад а й, різним чином, обмежують інші права – наприклад, відмовляють у застосуванні до них амністії або й, навіть, використовують дані про старе правопорушення як обтяжуючу обставину при розслідуванні кримінальних проваджень, тощо, ігноруючи таким чином положення Конституції України та норму статті 88 Кримінального Кодексу України, в якій зазначено: « Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості».

Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину а також у інших випадках, передбачених законами України .

Окрім того, ст. 89 КК України визначає, що в осіб після закінчення визначених цією статтею строків, судимість гаситься, особи визнаються такими, що не мають судимості, а  отже, до них не можуть бути застосовані норми законів, які стосуються осіб що мають судимість. При цьому, в положеннях Кримінального Закону ніде і жодним чином не зазначено що одним із наслідків судимості, може бути відмова дітям або родичам цієї особи, у зайнятті посад у органах державних структур.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене, можна зробити висновок: що будь які нормативно-правові акти, які б зазначали що особа, яка має батьків, з судимістю, не може обіймати посад в органах державної влади, є незаконними та такими, що суперечать положенням Конституції України. Громадяни України, фізичні і юридичні особи здійснюють свої права за принципом “дозволено все, що не заборонено законом“, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють свої повноваження за принципом “дозволено лише те, що передбачено законом” (положення ст. 19 Конституції України).

Крім того, треба додати що, незважаючи на правові аспекти цієї проблеми, на сьогоднішній день, в дійсності, переважній більшості осіб, відмовляють у можливості обіймати посади в органах державної влади. Попри це відділи кадрів державних органів не мають документально затверджених інструкцій на такі випадки й подібна відмова є грубим порушенням прав людини та фактично, є самоправством, що відповідно до ст. 356 КК України може розглядатися у кримінальній площині.

На сьогоднішній день, ця проблема є дійсно актуальною, і як наслідок, площина породжує численні корупційні та посередницькі схеми при працевлаштуванні з ланцюговою реакцією службових зловживань та економічних злочинів, безпосередньо за участі і державних посадовців різних рівнів, та звичайних громадян.

 

0

Publication author

Офлайн 2 місяці

admin

2
Коментарі: 1Публікації: 64Реєстрація: 08-08-2016

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю