Однієї лише реєстрації недостатньо для залишення особі права користування квартирою

Після побу­то­во­го насиль­ства з боку заре­є­стро­ва­ної в квар­ти­рі осо­би вла­сник квар­ти­ри фізи­чно вигнав цю осо­бу з житло­во­го при­мі­ще­н­ня, а також змі­нив вхі­дні зам­ки на две­рях та пере­віз осо­би­сті речі за місцем про­жи­ва­н­ня дочки цієї осо­би. Після цьо­го вла­сник квар­ти­ри звер­нув­ся із позо­вом про усу­не­н­ня пере­шкод у пра­ві вла­сно­сті на житло та при­му­со­ве висе­ле­н­ня заре­є­стро­ва­ної осо­би з квар­ти­ри та зобов’язання орга­ну мігра­цій­ної слу­жби зня­ти цю осо­бу з реє­стра­ції.

Від­мов­ля­ю­чи у задо­во­лен­ні позов­них вимог про усу­не­н­ня пере­шкод у пра­ві вла­сно­сті пози­ва­чів на житло шля­хом висе­ле­н­ня ОСОБА_5, суд пер­шої інстан­ції, з виснов­ком яко­го пого­див­ся суд апе­ля­цій­ної інстан­ції, вихо­див з від­су­тно­сті під­став для задо­во­ле­н­ня вка­за­них вимог у зв’язку з від­су­тні­стю таких пере­шкод, оскіль­ки 20 гру­дня 2015 року пози­вач ОСОБА_4 при­му­со­во висе­лив ОСОБА_5 зі спір­ної квар­ти­ри, змі­нив замок на вхі­дних две­рях та пере­віз осо­би­сті речі від­по­від­а­ча в інше місце.

Задо­воль­ня­ю­чи позов­ні вимо­ги про зня­т­тя від­по­від­а­ча з реє­стра­цій­но­го облі­ку у квар­ти­рі АДРЕСА_1, суд пер­шої інстан­ції дійшов виснов­ку про наяв­ність пра­во­вих під­став для задо­во­ле­н­ня вка­за­них вимог, оскіль­ки від­по­від­ач від­мов­ля­є­ться у добро­віль­но­му поряд­ку зня­тись з реє­стра­ції за вка­за­ною адре­сою.

Ска­со­ву­ю­чи ріше­н­ня район­но­го суду в части­ні задо­во­ле­н­ня позов­них вимог про зня­т­тя ОСОБА_5 з реє­стра­цій­но­го облі­ку, суд апе­ля­цій­ної інстан­ції дійшов виснов­ку про від­су­тність під­став для задо­во­ле­н­ня позо­ву в части­ні зня­т­тя ОСОБА_5 з реє­стра­ції за місцем про­жи­ва­н­ня, оскіль­ки від­су­тнє оста­то­чне ріше­н­ня суду про позбав­ле­н­ня від­по­від­а­ча пра­ва кори­сту­ва­н­ня житло­вим при­мі­ще­н­ням.

Однак каса­цій­ний суд не пого­джу­є­ться з таки­ми виснов­ка­ми судів ниж­чої інстан­ції, вихо­дя­чи з тако­го.

Від­по­від­но до ч. 1 ст. 116 ЖК Укра­їн­ської РСР, якщо наймач, чле­ни його сім’ї або інші осо­би, які про­жи­ва­ють разом з ним, систе­ма­ти­чно руй­ну­ють чи псу­ють жиле при­мі­ще­н­ня, або вико­ри­сто­ву­ють його не за при­зна­че­н­ням, або   систе­ма­ти­чним пору­ше­н­ням пра­вил соці­а­лі­сти­чно­го спів­жи­т­тя роблять немо­жли­вим для інших про­жи­ва­н­ня з ними в одній квар­ти­рі чи в одно­му  будин­ку,  а захо­ди запо­бі­га­н­ня і гро­мад­сько­го впли­ву вияви­лись без­ре­зуль­та­тни­ми,  висе­ле­н­ня вин­них на вимо­гу най­мо­дав­ця або інших заін­те­ре­со­ва­них осіб  про­ва­ди­ться без нада­н­ня іншо­го жило­го при­мі­ще­н­ня.

Згі­дно зі ст. 157 ЖК Укра­ї­ни чле­нів сім’ї вла­сни­ка жило­го  будин­ку  (квар­ти­ри)  може  бути висе­ле­но у випад­ках, перед­ба­че­них ч. 1 ст. 116 цьо­го Коде­ксу.  Висе­ле­н­ня про­ва­ди­ться у  судо­во­му  поряд­ку  без  нада­н­ня іншо­го жило­го при­мі­ще­н­ня.

Пра­во вима­га­ти у судо­во­му поряд­ку висе­ле­н­ня чле­нів сім’ї, у тому числі коли­шніх, вла­сник жило­го будин­ку (квар­ти­ри) має від­по­від­но до ст. 157 ЖК Укра­ї­ни, але за наяв­но­сті обста­вин, перед­ба­че­них ч. 1 ст. 116 цьо­го Коде­ксу, зокре­ма, якщо вони систе­ма­ти­чним пору­ше­н­ням пра­вил спів­жи­т­тя роблять немо­жли­вим для інших про­жи­ва­н­ня з ними в одній квар­ти­рі чи в одно­му будин­ку, а захо­ди запо­бі­га­н­ня і гро­мад­сько­го впли­ву вияви­ли­ся без­ре­зуль­та­тни­ми.

Тоб­то для засто­су­ва­н­ня норм цієї стат­ті необ­хі­дна наяв­ність двох умов: систе­ма­ти­чне пору­ше­н­ня пра­вил спів­жи­т­тя, а також вжи­т­тя захо­дів попе­ре­дже­н­ня або гро­мад­сько­го впли­ву, які не дали пози­тив­них резуль­та­тів. Під захо­да­ми впли­ву маю­ться на ува­зі захо­ди попе­ре­дже­н­ня, що засто­со­ву­ю­ться суда­ми, про­ку­ро­ра­ми, орга­на­ми вну­трі­шніх справ, адмі­ні­стра­тив­ни­ми комі­сі­я­ми викон­ко­мів, а також захо­ди гро­мад­сько­го впли­ву, вжи­ті на збо­рах жиль­ців будин­ку чи чле­нів ЖБК, тру­до­вих коле­кти­вів, това­ри­ськи­ми суда­ми й інши­ми гро­мад­ськи­ми орга­ні­за­ці­я­ми за місцем робо­ти або про­жи­ва­н­ня від­по­від­а­ча.

Крім того, від­по­від­но до ст. 19 ЦК Укра­ї­ни осо­ба має пра­во на само­за­хист сво­го цивіль­но­го пра­ва та пра­ва іншої осо­би від пору­шень і про­ти­прав­них пося­гань.

Суда­ми попе­ре­дніх інстан­цій не вра­хо­ва­но, що при­му­со­ве висе­ле­н­ня ОСОБА_5 зі спір­ної квар­ти­ри, замі­на вхі­дних зам­ків на две­рях і нед­опу­ще­н­ня від­по­від­а­ча до квар­ти­ри є засо­бом при­зу­пи­не­н­ня пра­во­по­ру­ше­н­ня зі сто­ро­ни від­по­від­а­ча — це дії само­за­хи­сту, які не від­но­ви­ли пору­ше­них прав вла­сни­ків, а тому  факт вико­ри­ста­н­ня осо­бою пра­ва на само­за­хист і здій­сне­них у зв’язку із цим дій направ­ле­них на при­пи­не­н­ня пра­во­по­ру­ше­н­ня не може бути під­ста­вою від­мо­ви осо­бі у судо­во­му захи­сті.

0

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Христина

0
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 33Реє­стра­ція: 29-12-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...