Верховний суд висловився про умови виселення колишнього члена сім’ї

Вла­сни­ця будин­ку пода­ла позов про висе­ле­н­ня невіс­тки і у від­по­відь отри­ма­ла зустрі­чний позов від невіс­тки про все­ле­н­ня. Суд пер­шої інстан­ції став на бік вла­сни­ці та задо­віль­нив пер­ві­сний позов, про­те суди апе­ля­цій­ної та каса­цій­ної інстан­цій від­мо­ви­ли в тако­му позо­ві та все­ли­ли невіс­тку у її буди­нок.

У спра­ві, яка пере­гля­да­є­ться, суди вста­но­ви­ли, що пози­ва­чка є вла­сни­ком спір­но­го житло­во­го будин­ку, у яко­му не про­жи­ває, оскіль­ки заре­є­стро­ва­на та постій­но про­жи­ває в іншо­му будин­ку; її син пере­бу­вав у шлю­бі з від­по­від­а­чкою, у зв’язку із чим оста­н­ня була все­ле­на до нале­жно­го пози­ва­чці спір­но­го житло­во­го будин­ку, яка як вла­сник цьо­го май­на нада­ла пра­во від­по­від­а­чці кори­сту­ва­тись ним.

Від­по­від­а­чка спіль­но з вла­сни­ком спір­но­го житло­во­го будин­ку не про­жи­ва­ла, спіль­ним побу­том не була пов’язана; після розір­ва­н­ня шлю­бу з сином пози­ва­чки вибу­ла із зазна­че­но­го житло­во­го будин­ку, має інше житло, у яко­му про­жи­ває.

За таких обста­вин суд пер­шої інстан­ції дійшов обґрун­то­ва­но­го виснов­ку про те, що пра­во від­по­від­а­чки на кори­сту­ва­н­ня чужим май­ном (спір­ним житло­вим будин­ком) під­ля­гає при­пи­нен­ню на вимо­гу вла­сни­ка цьо­го май­на від­по­від­но до поло­жень части­ни дру­гої стат­ті 406 ЦК Укра­ї­ни (при­пи­не­н­ня сер­ві­ту­ту).

Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни ствер­джує, що пра­во чле­нів сім’ї вла­сни­ка будин­ку кори­сту­ва­тись цим жилим при­мі­ще­н­ням може вини­кну­ти та існу­ва­ти лише за наяв­но­сті пра­ва вла­сно­сті на буди­нок в осо­би, чле­на­ми сім’ї яко­го вони є; із при­пи­не­н­ням пра­ва вла­сно­сті осо­би втра­ча­є­ться й пра­во кори­сту­ва­н­ня жилим при­мі­ще­н­ням у чле­нів його сім’ї.

Пози­ція ВСУ у цій спра­ві насам­пе­ред ціка­ва нор­мою зако­ну, яку він вико­ри­став для вирі­ше­н­ня цьо­го спо­ру. ВСУ при­йшов до виснов­ку, що ст. 64, 156 ЖК УРСР “Пра­ва і обов’язки чле­нів сім’ї вла­сни­ка жило­го будин­ку (квар­ти­ри)” та ст. 405 ЦК Укра­ї­ни були непра­виль­но засто­со­ва­ні суда­ми апе­ля­цій­ної та каса­цій­ної інстан­цій, і ріше­н­ня ухва­ле­не на користь невіс­тки є помил­ко­вим. У поді­бних пра­во­від­но­си­нах слід засто­со­ву­ва­ти части­ну дру­гу ст. 406 ЦК Укра­ї­ни – «при­пи­не­н­ня сер­ві­ту­ту», і тому ріше­н­ня суду пер­шої інстан­ції при висе­ле­н­ня невіс­тки є пра­виль­ним.

Отже, має­мо новий під­хід ВСУ у житло­вих спо­рах про виселення/вселення, де пра­во на про­жи­ва­н­ня коли­шньо­го чле­на сім’ї роз­гля­да­є­ться як сер­ві­тут, який при­пи­ня­є­ться судом за позо­вом вла­сни­ка житло­во­го при­мі­ще­н­ня при наяв­но­сті обста­вин, які мають істо­тне зна­че­н­ня. В дано­му випад­ку  — це факти­чне три­ва­ле непро­жи­ва­н­ня осо­би у будин­ку та наяв­ність у неї іншо­го міся­ця про­жи­ва­н­ня.

 

0

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Христина

0
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 33Реє­стра­ція: 29-12-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...