Господарський кодекс України

Пред­став­ни­цтво у Госпо­дар­сько­му судіпослу­ги адво­ка­та

ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відо­мо­сті Вер­хов­ної Ради Укра­ї­ни (ВВР), 2003, № 18, № 19–20, № 21–22, ст.144)

1390-VIII від 31.05.2016
1405-VIII від 02.06.2016}

{У текс­ті Коде­ксу сло­ва “ста­ту­тний фонд” в усіх від­мін­ках і числах замі­не­но сло­ва­ми “ста­ту­тний капі­тал” у від­по­від­но­му від­мін­ку і числі згі­дно із Зако­ном 2850-VI від 22.12.2010}

{У текс­ті Коде­ксу сло­ва “наро­дне госпо­дар­ство” в усіх від­мін­ках замі­не­но сло­вом “еко­но­мі­ка” у від­по­від­но­му від­мін­ку згі­дно із Зако­ном 4498-VI від 13.03.2012}

{У текс­ті Коде­ксу сло­ва “орган дер­жав­ної пода­тко­вої слу­жби”, “пода­тко­вий орган” та “дер­жав­ний пода­тко­вий орган” в усіх від­мін­ках і числах замі­не­но сло­ва­ми “орган дохо­дів і збо­рів” у від­по­від­но­му від­мін­ку і числі згі­дно із Зако­ном 406-VII від 04.07.2013}

{У текс­ті Коде­ксу сло­ва “дер­жав­ний стан­дарт” в усіх від­мін­ках та числах замі­не­но сло­ва­ми “націо­наль­ний стан­дарт” у від­по­від­но­му від­мін­ку та числі згі­дно із Зако­ном 1602-VII від 22.07.2014}

Госпо­дар­ський кодекс Укра­ї­ни вста­нов­лює від­по­від­но до Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни пра­во­ві осно­ви госпо­дар­ської діяль­но­сті (госпо­да­рю­ва­н­ня), яка базу­є­ться на різно­ма­ні­тно­сті суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня різних форм вла­сно­сті.

Госпо­дар­ський кодекс Укра­ї­ни має на меті забез­пе­чи­ти зро­ста­н­ня діло­вої актив­но­сті суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, роз­ви­ток під­при­єм­ни­цтва і на цій осно­ві під­ви­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті суспіль­но­го виро­бни­цтва, його соці­аль­ну спря­мо­ва­ність від­по­від­но до вимог Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, утвер­ди­ти суспіль­ний госпо­дар­ський поря­док в еко­но­мі­чній систе­мі Укра­ї­ни, спри­я­ти гар­мо­ні­за­ції її з інши­ми еко­но­мі­чни­ми систе­ма­ми.

Роз­діл I
ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Гла­ва 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Ста­т­тя 1. Пре­дмет регу­лю­ва­н­ня

  1. Цей Кодекс визна­чає основ­ні заса­ди госпо­да­рю­ва­н­ня в Укра­ї­ні і регу­лює госпо­дар­ські від­но­си­ни, що вини­ка­ють у про­це­сі орга­ні­за­ції та здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті між суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня, а також між цими суб’єктами та інши­ми уча­сни­ка­ми від­но­син у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня.

Ста­т­тя 2. Уча­сни­ки від­но­син у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Уча­сни­ка­ми від­но­син у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня є суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня, спо­жи­ва­чі, орга­ни дер­жав­ної вла­ди та орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, наді­ле­ні госпо­дар­ською ком­пе­тен­ці­єю, а також гро­ма­дя­ни, гро­мад­ські та інші орга­ні­за­ції, які висту­па­ють заснов­ни­ка­ми суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня чи здій­сню­ють щодо них орга­ні­за­цій­но-госпо­дар­ські пов­но­ва­же­н­ня на осно­ві від­но­син вла­сно­сті.

Ста­т­тя 3. Госпо­дар­ська діяль­ність та госпо­дар­ські від­но­си­ни

  1. Під госпо­дар­ською діяль­ні­стю у цьо­му Коде­ксі розу­мі­є­ться діяль­ність суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня у сфе­рі суспіль­но­го виро­бни­цтва, спря­мо­ва­на на виго­тов­ле­н­ня та реа­лі­за­цію про­ду­кції, вико­на­н­ня робіт чи нада­н­ня послуг вар­ті­сно­го хара­кте­ру, що мають ціно­ву визна­че­ність.
  2. Госпо­дар­ська діяль­ність, що здій­сню­є­ться для дося­гне­н­ня еко­но­мі­чних і соці­аль­них резуль­та­тів та з метою одер­жа­н­ня при­бу­тку, є під­при­єм­ни­цтвом, а суб’єкти під­при­єм­ни­цтва — під­при­єм­ця­ми. Госпо­дар­ська діяль­ність може здій­сню­ва­тись і без мети одер­жа­н­ня при­бу­тку (неко­мер­цій­на госпо­дар­ська діяль­ність).
  3. Діяль­ність него­спо­да­рю­ю­чих суб’єктів, спря­мо­ва­на на ство­ре­н­ня і під­три­ма­н­ня необ­хі­дних мате­рі­аль­но-техні­чних умов їх фун­кціо­ну­ва­н­ня, що здій­сню­є­ться за уча­сті або без уча­сті суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, є госпо­дар­чим забез­пе­че­н­ням діяль­но­сті него­спо­да­рю­ю­чих суб’єктів.
  4. Сфе­ру госпо­дар­ських від­но­син ста­нов­лять госпо­дар­сько-виро­бни­чі, орга­ні­за­цій­но-госпо­дар­ські та вну­трі­шньо­го­спо­дар­ські від­но­си­ни.
  5. Госпо­дар­сько-виро­бни­чи­ми є май­но­ві та інші від­но­си­ни, що вини­ка­ють між суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня при без­по­се­ре­дньо­му здій­снен­ні госпо­дар­ської діяль­но­сті.
  6. Під орга­ні­за­цій­но-госпо­дар­ськи­ми від­но­си­на­ми у цьо­му Коде­ксі розу­мі­ю­ться від­но­си­ни, що скла­да­ю­ться між суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня та суб’єктами орга­ні­за­цій­но-госпо­дар­ських пов­но­ва­жень у про­це­сі управ­лі­н­ня госпо­дар­ською діяль­ні­стю.
  7. Вну­трі­шньо­го­спо­дар­ськи­ми є від­но­си­ни, що скла­да­ю­ться між стру­ктур­ни­ми під­роз­ді­ла­ми суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, та від­но­си­ни суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня з його стру­ктур­ни­ми під­роз­ді­ла­ми.

Ста­т­тя 4. Роз­ме­жу­ва­н­ня від­но­син у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня з інши­ми вида­ми від­но­син

  1. Не є пре­дме­том регу­лю­ва­н­ня цьо­го Коде­ксу:

май­но­ві та осо­би­сті немай­но­ві від­но­си­ни, що регу­лю­ю­ться Цивіль­ним коде­ксом Укра­ї­ни;

земель­ні, гір­ни­чі, лісо­ві та водні від­но­си­ни, від­но­си­ни щодо вико­ри­ста­н­ня й охо­ро­ни рослин­но­го і тва­рин­но­го сві­ту, тери­то­рій та об’єктів при­ро­дно-запо­від­но­го фон­ду, атмо­сфер­но­го пові­тря;

тру­до­ві від­но­си­ни;

фінан­со­ві від­но­си­ни за уча­сті суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, що вини­ка­ють у про­це­сі фор­му­ва­н­ня та кон­тро­лю вико­на­н­ня бюдже­тів усіх рів­нів;

адмі­ні­стра­тив­ні та інші від­но­си­ни управ­лі­н­ня за уча­сті суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, в яких орган дер­жав­ної вла­ди або місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня не є суб’єктом, наді­ле­ним госпо­дар­ською ком­пе­тен­ці­єю, і без­по­се­ре­дньо не здій­снює орга­ні­за­цій­но-госпо­дар­ських пов­но­ва­жень щодо суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня;

від­но­си­ни за уча­стю суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, що вини­ка­ють у про­це­сі вико­на­н­ня вимог зако­но­дав­ства, яке регу­лює від­но­си­ни у сфе­рі запо­бі­га­н­ня та про­ти­дії лега­лі­за­ції (від­ми­ван­ню) дохо­дів, одер­жа­них зло­чин­ним шля­хом, фінан­су­ван­ню теро­ри­зму та фінан­су­ван­ню роз­по­всю­дже­н­ня зброї масо­во­го зни­ще­н­ня.

{Части­ну пер­шу стат­ті 4 допов­не­но абза­цом сьо­мим згі­дно із Зако­ном 1702-VII від 14.10.2014}

  1. Осо­бли­во­сті регу­лю­ва­н­ня май­но­вих від­но­син суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня визна­ча­ю­ться цим Коде­ксом.
  2. До госпо­дар­ських від­но­син, що вини­ка­ють із тор­го­вель­но­го море­плав­ства і не вре­гу­льо­ва­ні Коде­ксом тор­го­вель­но­го море­плав­ства Укра­ї­ни, засто­со­ву­ю­ться пра­ви­ла цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 5. Кон­сти­ту­цій­ні осно­ви пра­во­по­ряд­ку у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Пра­во­вий госпо­дар­ський поря­док в Укра­ї­ні фор­му­є­ться на осно­ві опти­маль­но­го поєд­на­н­ня рин­ко­во­го само­ре­гу­лю­ва­н­ня еко­но­мі­чних від­но­син суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня та дер­жав­но­го регу­лю­ва­н­ня макро­еко­но­мі­чних про­це­сів, вихо­дя­чи з кон­сти­ту­цій­ної вимо­ги від­по­від­аль­но­сті дер­жа­ви перед люди­ною за свою діяль­ність та визна­че­н­ня Укра­ї­ни як суве­рен­ної і неза­ле­жної, демо­кра­ти­чної, соці­аль­ної, пра­во­вої дер­жа­ви.
  2. Кон­сти­ту­цій­ні осно­ви пра­во­во­го госпо­дар­сько­го поряд­ку в Укра­ї­ні ста­нов­лять: пра­во вла­сно­сті Укра­їн­сько­го наро­ду на зем­лю, її надра, атмо­сфер­не пові­тря, водні та інші при­ро­дні ресур­си, які зна­хо­дя­ться в межах тери­то­рії Укра­ї­ни, при­ро­дні ресур­си її кон­ти­нен­таль­но­го шель­фу, виклю­чної (мор­ської) еко­но­мі­чної зони, що здій­сню­є­ться від іме­ні Укра­їн­сько­го наро­ду орга­на­ми дер­жав­ної вла­ди і орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня в межах, визна­че­нихКон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни; пра­во кожно­го гро­ма­дя­ни­на кори­сту­ва­ти­ся при­ро­дни­ми об’єктами пра­ва вла­сно­сті наро­ду від­по­від­но до зако­ну; забез­пе­че­н­ня дер­жа­вою захи­сту прав усіх суб’єктів пра­ва вла­сно­сті і госпо­да­рю­ва­н­ня, соці­аль­ної спря­мо­ва­но­сті еко­но­мі­ки, нед­опу­ще­н­ня вико­ри­ста­н­ня вла­сно­сті на шко­ду люди­ні і суспіль­ству; пра­во кожно­го воло­ді­ти, кори­сту­ва­ти­ся і роз­по­ря­джа­ти­ся сво­єю вла­сні­стю, резуль­та­та­ми сво­єї інте­ле­кту­аль­ної, твор­чої діяль­но­сті; визна­н­ня усіх суб’єктів пра­ва вла­сно­сті рів­ни­ми перед зако­ном, непо­ру­шно­сті пра­ва при­ва­тної вла­сно­сті, нед­опу­ще­н­ня про­ти­прав­но­го позбав­ле­н­ня вла­сно­сті; еко­но­мі­чна бага­то­ма­ні­тність, пра­во кожно­го на під­при­єм­ни­цьку діяль­ність, не забо­ро­не­ну зако­ном, визна­че­н­ня виклю­чно зако­ном пра­во­вих засад і гаран­тій під­при­єм­ни­цтва; забез­пе­че­н­ня дер­жа­вою захи­сту кон­ку­рен­ції у під­при­єм­ни­цькій діяль­но­сті, нед­опу­ще­н­ня зло­вжи­ва­н­ня моно­поль­ним ста­но­ви­щем на рин­ку, непра­во­мір­но­го обме­же­н­ня кон­ку­рен­ції та недо­бро­со­ві­сної кон­ку­рен­ції, визна­че­н­ня пра­вил кон­ку­рен­ції та норм анти­мо­но­поль­но­го регу­лю­ва­н­ня виклю­чно зако­ном; забез­пе­че­н­ня дер­жа­вою еко­ло­гі­чної без­пе­ки та під­три­ма­н­ня еко­ло­гі­чної рів­но­ва­ги на тери­то­рії Укра­ї­ни; забез­пе­че­н­ня дер­жа­вою нале­жних, без­пе­чних і здо­ро­вих умов пра­ці, захист прав спо­жи­ва­чів; вза­є­мо­ви­гі­дне спів­ро­бі­тни­цтво з інши­ми кра­ї­на­ми; визна­н­ня і дія в Укра­ї­ні прин­ци­пу вер­хо­вен­ства пра­ва.
  3. Суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня та інші уча­сни­ки від­но­син у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня здій­сню­ють свою діяль­ність у межах вста­нов­ле­но­го пра­во­во­го госпо­дар­сько­го поряд­ку, додер­жу­ю­чись вимог зако­но­дав­ства.

Ста­т­тя 6. Загаль­ні прин­ци­пи госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Загаль­ни­ми прин­ци­па­ми госпо­да­рю­ва­н­ня в Укра­ї­ні є:

забез­пе­че­н­ня еко­но­мі­чної бага­то­ма­ні­тно­сті та рів­ний захист дер­жа­вою усіх суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня;

сво­бо­да під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті у межах, визна­че­них зако­ном;

віль­ний рух капі­та­лів, това­рів та послуг на тери­то­рії Укра­ї­ни;

обме­же­н­ня дер­жав­но­го регу­лю­ва­н­ня еко­но­мі­чних про­це­сів у зв’язку з необ­хі­дні­стю забез­пе­че­н­ня соці­аль­ної спря­мо­ва­но­сті еко­но­мі­ки, добро­со­ві­сної кон­ку­рен­ції у під­при­єм­ни­цтві, еко­ло­гі­чно­го захи­сту насе­ле­н­ня, захи­сту прав спо­жи­ва­чів та без­пе­ки суспіль­ства і дер­жа­ви;

захист націо­наль­но­го това­ро­ви­ро­бни­ка;

забо­ро­на неза­кон­но­го втру­ча­н­ня орга­нів дер­жав­ної вла­ди та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, їх поса­до­вих осіб у госпо­дар­ські від­но­си­ни.

Ста­т­тя 7. Нор­ма­тив­но-пра­во­ве регу­лю­ва­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті

  1. Від­но­си­ни у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня регу­лю­ю­ться Кон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни, цим Коде­ксом, зако­на­ми Укра­ї­ни, нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни та Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни, нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми інших орга­нів дер­жав­ної вла­ди та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, а також інши­ми нор­ма­тив­ни­ми акта­ми.

Гла­ва 2
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ФОРМИ УЧАСТІ ДЕРЖАВИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Ста­т­тя 8. Участь дер­жа­ви, орга­нів дер­жав­ної вла­ди, орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня в госпо­дар­ській діяль­но­сті

  1. Дер­жа­ва, орга­ни дер­жав­ної вла­ди та орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня не є суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня.
  2. Ріше­н­ня орга­нів дер­жав­ної вла­ди та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня з фінан­со­вих питань, що вини­ка­ють у про­це­сі фор­му­ва­н­ня та кон­тро­лю вико­на­н­ня бюдже­тів усіх рів­нів, а також з адмі­ні­стра­тив­них та інших від­но­син управ­лі­н­ня, крім орга­ні­за­цій­но-госпо­дар­ських, в яких орган дер­жав­ної вла­ди або орган місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня є суб’єктом, наді­ле­ним госпо­дар­ською ком­пе­тен­ці­єю, при­йма­ю­ться від іме­ні цьо­го орга­ну і в межах його вла­дних пов­но­ва­жень.
  3. Госпо­дар­ська ком­пе­тен­ція орга­нів дер­жав­ної вла­ди та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня реа­лі­зу­є­ться від іме­ні від­по­від­ної дер­жав­ної чи кому­наль­ної уста­но­ви. Без­по­се­ре­дня участь дер­жа­ви, орга­нів дер­жав­ної вла­ди та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня у госпо­дар­ській діяль­но­сті може здій­сню­ва­ти­ся лише на під­ста­ві, в межах пов­но­ва­жень та у спо­сіб, що визна­че­ні Кон­сти­ту­ці­єю та зако­на­ми Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 9. Фор­ми реа­лі­за­ції дер­жа­вою еко­но­мі­чної полі­ти­ки

  1. У сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня дер­жа­ва здій­снює дов­го­стро­ко­ву (стра­те­гі­чну) і пото­чну (такти­чну) еко­но­мі­чну і соці­аль­ну полі­ти­ку, спря­мо­ва­ну на реа­лі­за­цію та опти­маль­не узго­дже­н­ня інте­ре­сів суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня і спо­жи­ва­чів, різних суспіль­них верств і насе­ле­н­ня в ціло­му.
  2. Еко­но­мі­чна стра­те­гія — обра­ний дер­жа­вою курс еко­но­мі­чної полі­ти­ки, роз­ра­хо­ва­ний на три­ва­лу пер­спе­кти­ву і спря­мо­ва­ний на вирі­ше­н­ня кру­пно­мас­шта­бних еко­но­мі­чних та соці­аль­них зав­дань, зав­дань куль­тур­но­го роз­ви­тку, забез­пе­че­н­ня еко­но­мі­чної без­пе­ки дер­жа­ви, збе­ре­же­н­ня і при­мно­же­н­ня її еко­но­мі­чно­го потен­ці­а­лу і націо­наль­но­го багат­ства, під­ви­ще­н­ня наро­дно­го добро­бу­ту. Еко­но­мі­чна стра­те­гія вклю­чає визна­че­н­ня прі­о­ри­те­тних цілей еко­но­мі­ки, засо­бів та спосо­бів їх реа­лі­за­ції, вихо­дя­чи зі змі­сту об’єктивних про­це­сів і тен­ден­цій, що мають місце в націо­наль­но­му та сві­то­во­му госпо­дар­стві, та вра­хо­ву­ю­чи закон­ні інте­ре­си суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня.
  3. Еко­но­мі­чна такти­ка — суку­пність най­ближ­чих цілей, зав­дань, засо­бів і спосо­бів їх дося­гне­н­ня для реа­лі­за­ції стра­те­гі­чно­го кур­су еко­но­мі­чної полі­ти­ки в кон­кре­тних умо­вах, що скла­да­ю­ться в пото­чно­му пері­о­ді роз­ви­тку еко­но­мі­ки.
  4. Пра­во­ве закрі­пле­н­ня еко­но­мі­чної полі­ти­ки здій­сню­є­ться шля­хом визна­че­н­ня засад вну­трі­шньої і зов­ні­шньої полі­ти­ки, у про­гно­зах і про­гра­мах еко­но­мі­чно­го і соці­аль­но­го роз­ви­тку Укра­ї­ни та окре­мих її регіо­нів, про­гра­мах діяль­но­сті Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни, цільо­вих про­гра­мах еко­но­мі­чно­го, нау­ко­во-техні­чно­го і соці­аль­но­го роз­ви­тку, а також від­по­від­них зако­но­дав­чих актах.

Ста­т­тя 10. Основ­ні напря­ми еко­но­мі­чної полі­ти­ки дер­жа­ви

  1. Основ­ни­ми напря­ма­ми еко­но­мі­чної полі­ти­ки, що визна­ча­ю­ться дер­жа­вою, є:

стру­ктур­но-галу­зе­ва полі­ти­ка, спря­мо­ва­на на здій­сне­н­ня дер­жа­вою про­гре­сив­них змін у стру­кту­рі еко­но­мі­ки, удо­ско­на­ле­н­ня між­га­лу­зе­вих та вну­трі­шньо­га­лу­зе­вих про­пор­цій, сти­му­лю­ва­н­ня роз­ви­тку галу­зей, які визна­ча­ють нау­ко­во-техні­чний про­грес, забез­пе­чу­ють кон­ку­рен­то­спро­мо­жність вітчи­зня­ної про­ду­кції та зро­ста­н­ня рів­ня жит­тя насе­ле­н­ня. Скла­до­ви­ми цієї полі­ти­ки є про­ми­сло­ва, аграр­на, буді­вель­на та інші сфе­ри еко­но­мі­чної полі­ти­ки, щодо яких дер­жа­ва здій­снює від­но­сно само­стій­ний ком­плекс захо­дів сти­му­лю­ю­чо­го впли­ву;

інве­сти­цій­на полі­ти­ка, спря­мо­ва­на на ство­ре­н­ня суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня необ­хі­дних умов для залу­че­н­ня і кон­цен­тра­ції коштів на потре­би роз­ши­ре­но­го від­тво­ре­н­ня основ­них засо­бів виро­бни­цтва, пере­ва­жно у галу­зях, роз­ви­ток яких визна­че­но як прі­о­ри­те­ти стру­ктур­но-галу­зе­вої полі­ти­ки, а також забез­пе­че­н­ня ефе­ктив­но­го і від­по­від­аль­но­го вико­ри­ста­н­ня цих коштів та здій­сне­н­ня кон­тро­лю за ним;

амор­ти­за­цій­на полі­ти­ка, спря­мо­ва­на на ство­ре­н­ня суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня най­більш спри­я­тли­вих та рів­но­цін­них умов забез­пе­че­н­ня про­це­су про­сто­го від­тво­ре­н­ня основ­них виро­бни­чих і неви­ро­бни­чих фон­дів пере­ва­жно на які­сно новій техні­ко-техно­ло­гі­чній осно­ві;

полі­ти­ка інсти­ту­цій­них пере­тво­рень, спря­мо­ва­на на фор­му­ва­н­ня раціо­наль­ної бага­то­укла­дної еко­но­мі­чної систе­ми шля­хом транс­фор­му­ва­н­ня від­но­син вла­сно­сті, здій­сне­н­ня роз­дер­жав­ле­н­ня еко­но­мі­ки, при­ва­ти­за­ції та націо­на­лі­за­ції виро­бни­чих фон­дів, забез­пе­че­н­ня на вла­сній осно­ві роз­ви­тку різних форм вла­сно­сті і госпо­да­рю­ва­н­ня, екві­ва­лен­тно­сті від­но­син обмі­ну між суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня, дер­жав­ну під­трим­ку і захист усіх форм ефе­ктив­но­го госпо­да­рю­ва­н­ня та лікві­да­цію будь-яких про­ти­за­кон­них еко­но­мі­чних стру­ктур;

ціно­ва полі­ти­ка, спря­мо­ва­на на регу­лю­ва­н­ня дер­жа­вою від­но­син обмі­ну між суб’єктами рин­ку з метою забез­пе­че­н­ня екві­ва­лен­тно­сті в про­це­сі реа­лі­за­ції націо­наль­но­го про­ду­кту, дотри­ма­н­ня необ­хі­дної пари­те­тно­сті цін між галу­зя­ми та вида­ми госпо­дар­ської діяль­но­сті, а також забез­пе­че­н­ня ста­біль­но­сті опто­вих та роз­дрі­бних цін;

анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тна полі­ти­ка, спря­мо­ва­на на ство­ре­н­ня опти­маль­но­го кон­ку­рен­тно­го сере­до­ви­ща діяль­но­сті суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, забез­пе­че­н­ня їх вза­є­мо­дії на умо­вах нед­опу­ще­н­ня про­я­вів дис­кри­мі­на­ції одних суб’єктів інши­ми, насам­пе­ред у сфе­рі моно­поль­но­го ціно­утво­ре­н­ня та за раху­нок зни­же­н­ня яко­сті про­ду­кції, послуг, спри­я­н­ня зро­стан­ню ефе­ктив­ної соці­аль­но орі­єн­то­ва­ної еко­но­мі­ки;

бюдже­тна полі­ти­ка, спря­мо­ва­на на опти­мі­за­цію та раціо­на­лі­за­цію фор­му­ва­н­ня дохо­дів і вико­ри­ста­н­ня дер­жав­них фінан­со­вих ресур­сів, під­ви­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті дер­жав­них інве­сти­цій у еко­но­мі­ку, узго­дже­н­ня загаль­но­дер­жав­них і місце­вих інте­ре­сів у сфе­рі між­бю­дже­тних від­но­син, регу­лю­ва­н­ня дер­жав­но­го бор­гу та забез­пе­че­н­ня соці­аль­ної спра­ве­дли­во­сті при пере­роз­по­ді­лі націо­наль­но­го дохо­ду;

пода­тко­ва полі­ти­ка, спря­мо­ва­на на забез­пе­че­н­ня еко­но­мі­чно обґрун­то­ва­но­го пода­тко­во­го наван­та­же­н­ня на суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, сти­му­лю­ва­н­ня суспіль­но необ­хі­дної еко­но­мі­чної діяль­но­сті суб’єктів, а також дотри­ма­н­ня прин­ци­пу соці­аль­ної спра­ве­дли­во­сті та кон­сти­ту­цій­них гаран­тій прав гро­ма­дян при опо­да­тку­ван­ні їх дохо­дів;

гро­шо­во-кре­ди­тна полі­ти­ка, спря­мо­ва­на на забез­пе­че­н­ня еко­но­мі­ки еко­но­мі­чно необ­хі­дним обся­гом гро­шо­вої маси, дося­гне­н­ня ефе­ктив­но­го готів­ко­во­го обі­гу, залу­че­н­ня коштів суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня та насе­ле­н­ня до бан­ків­ської систе­ми, сти­му­лю­ва­н­ня вико­ри­ста­н­ня кре­ди­тних ресур­сів на потре­би фун­кціо­ну­ва­н­ня і роз­ви­тку еко­но­мі­ки;

валю­тна полі­ти­ка, спря­мо­ва­на на вста­нов­ле­н­ня і під­три­ма­н­ня пари­те­тно­го кур­су націо­наль­ної валю­ти щодо іно­зем­них валют, сти­му­лю­ва­н­ня зро­ста­н­ня дер­жав­них валю­тних резер­вів та їх ефе­ктив­не вико­ри­ста­н­ня;

зов­ні­шньо­еко­но­мі­чна полі­ти­ка, спря­мо­ва­на на регу­лю­ва­н­ня дер­жа­вою від­но­син суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня з іно­зем­ни­ми суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня та захист націо­наль­но­го рин­ку і вітчи­зня­но­го това­ро­ви­ро­бни­ка.

  1. Дер­жа­ва здій­снює еко­ло­гі­чну полі­ти­ку, що забез­пе­чує раціо­наль­не вико­ри­ста­н­ня та пов­но­цін­не від­тво­ре­н­ня при­ро­дних ресур­сів, ство­ре­н­ня без­пе­чних умов жит­тє­ді­яль­но­сті насе­ле­н­ня.
  2. У соці­аль­но-еко­но­мі­чній сфе­рі дер­жа­ва здій­снює соці­аль­ну полі­ти­ку захи­сту прав спо­жи­ва­чів, полі­ти­ку заро­бі­тної пла­ти і дохо­дів насе­ле­н­ня, полі­ти­ку зайня­то­сті, полі­ти­ку соці­аль­но­го захи­сту та соці­аль­но­го забез­пе­че­н­ня.

Ста­т­тя 11. Про­гно­зу­ва­н­ня та пла­ну­ва­н­ня еко­но­мі­чно­го і соці­аль­но­го роз­ви­тку

  1. Здій­сне­н­ня дер­жа­вою еко­но­мі­чної стра­те­гії і такти­ки у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня спря­мо­ву­є­ться на ство­ре­н­ня еко­но­мі­чних, орга­ні­за­цій­них та пра­во­вих умов, за яких суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня вра­хо­ву­ють у сво­їй діяль­но­сті пока­зни­ки про­гно­зних і про­грам­них доку­мен­тів еко­но­мі­чно­го і соці­аль­но­го роз­ви­тку.
  2. Зако­ном визна­ча­ю­ться прин­ци­пи дер­жав­но­го про­гно­зу­ва­н­ня та роз­ро­бле­н­ня про­грам еко­но­мі­чно­го і соці­аль­но­го роз­ви­тку Укра­ї­ни, систе­ма про­гно­зних і про­грам­них доку­мен­тів, вимо­ги до їх змі­сту, а також загаль­ний поря­док роз­ро­бле­н­ня, затвер­дже­н­ня та вико­на­н­ня про­гно­зних і про­грам­них доку­мен­тів еко­но­мі­чно­го і соці­аль­но­го роз­ви­тку, пов­но­ва­же­н­ня та від­по­від­аль­ність орга­нів дер­жав­ної вла­ди і орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня у цих пита­н­нях.
  3. Основ­ни­ми фор­ма­ми дер­жав­но­го пла­ну­ва­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті є Дер­жав­на про­гра­ма еко­но­мі­чно­го та соці­аль­но­го роз­ви­тку Укра­ї­ни, Дер­жав­ний бюджет Укра­ї­ни, а також інші дер­жав­ні про­гра­ми з питань еко­но­мі­чно­го і соці­аль­но­го роз­ви­тку, поря­док роз­роб­ки, зав­да­н­ня та реа­лі­за­ція яких визна­ча­ю­ться зако­ном про дер­жав­ні про­гра­ми.
  4. Орга­ни вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим, місце­ві орга­ни вико­нав­чої вла­ди та орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня від­по­від­но до Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни роз­ро­бля­ють і затвер­джу­ють про­гра­ми соці­аль­но-еко­но­мі­чно­го та куль­тур­но­го роз­ви­тку від­по­від­них адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць та здій­сню­ють пла­ну­ва­н­ня еко­но­мі­чно­го і соці­аль­но­го роз­ви­тку цих оди­ниць.
  5. Суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня, які не вра­хо­ву­ють суспіль­ні інте­ре­си, від­обра­же­ні в про­грам­них доку­мен­тах еко­но­мі­чно­го і соці­аль­но­го роз­ви­тку, не можуть нада­ва­ти­ся перед­ба­че­ні зако­ном піль­ги та пере­ва­ги у здій­снен­ні госпо­дар­ської діяль­но­сті.

Ста­т­тя 12. Засо­би дер­жав­но­го регу­лю­ва­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті

  1. Дер­жа­ва для реа­лі­за­ції еко­но­мі­чної полі­ти­ки, вико­на­н­ня цільо­вих еко­но­мі­чних та інших про­грам і про­грам еко­но­мі­чно­го і соці­аль­но­го роз­ви­тку засто­со­вує різно­ма­ні­тні засо­би і меха­ні­зми регу­лю­ва­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті.
  2. Основ­ни­ми засо­ба­ми регу­лю­ю­чо­го впли­ву дер­жа­ви на діяль­ність суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня є:

дер­жав­не замов­ле­н­ня;

{Абзац дру­гий части­ни дру­гої стат­ті 12 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3205-IV від 15.12.2005}

ліцен­зу­ва­н­ня, патен­ту­ва­н­ня і кво­ту­ва­н­ня;

техні­чне регу­лю­ва­н­ня;

{Абзац четвер­тий части­ни дру­гої стат­ті 12 в реда­кції Зако­ну 1315-VII від 05.06.2014}

засто­су­ва­н­ня нор­ма­ти­вів та лімі­тів;

регу­лю­ва­н­ня цін і тари­фів;

нада­н­ня інве­сти­цій­них, пода­тко­вих та інших пільг;

нада­н­ня дота­цій, ком­пен­са­цій, цільо­вих інно­ва­цій та суб­си­дій.

  1. Умо­ви, обся­ги, сфе­ри та поря­док засто­су­ва­н­ня окре­мих видів засо­бів дер­жав­но­го регу­лю­ва­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті визна­ча­ю­ться цим Коде­ксом, інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми, а також про­гра­ма­ми еко­но­мі­чно­го і соці­аль­но­го роз­ви­тку. Вста­нов­ле­н­ня та ска­су­ва­н­ня пільг і пере­ваг у госпо­дар­ській діяль­но­сті окре­мих кате­го­рій суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня здій­сню­ю­ться від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу та інших зако­нів.
  2. Обме­же­н­ня щодо здій­сне­н­ня під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті, а також пере­лік видів діяль­но­сті, в яких забо­ро­ня­є­ться під­при­єм­ни­цтво, вста­нов­лю­ю­ться Кон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни та зако­ном.

Ста­т­тя 13. Дер­жав­не замов­ле­н­ня

{Назва стат­ті 13 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3205-IV від 15.12.2005}

  1. Дер­жав­не замов­ле­н­ня є засо­бом дер­жав­но­го регу­лю­ва­н­ня еко­но­мі­ки шля­хом фор­му­ва­н­ня на дого­вір­ній (кон­тра­ктній) осно­ві скла­ду та обся­гів про­ду­кції (робіт, послуг), необ­хі­дної для прі­о­ри­те­тних дер­жав­них потреб, роз­мі­ще­н­ня дер­жав­них кон­тра­ктів на постав­ку (заку­пів­лю) цієї про­ду­кції (вико­на­н­ня робіт, нада­н­ня послуг) серед суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, неза­ле­жно від їх фор­ми вла­сно­сті.
  2. Дер­жав­ний кон­тракт — це дого­вір, укла­де­ний дер­жав­ним замов­ни­ком від іме­ні дер­жа­ви з суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня — вико­нав­цем дер­жав­но­го замов­ле­н­ня, в яко­му визна­ча­ю­ться еко­но­мі­чні та пра­во­ві зобов’язання сто­рін і регу­лю­ю­ться їх госпо­дар­ські від­но­си­ни.
  3. Постав­ки про­ду­кції для прі­о­ри­те­тних дер­жав­них потреб забез­пе­чу­ю­ться за раху­нок коштів Дер­жав­но­го бюдже­ту Укра­ї­ни та інших дже­рел фінан­су­ва­н­ня, що залу­ча­ю­ться для цьо­го, в поряд­ку, визна­че­но­му зако­ном.

{Абзац дру­гий части­ни тре­тьої стат­ті 13 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 922-VIII від 25.12.2015 — про вве­де­н­ня в дію змі­ни див. пункт 1 роз­ді­лу IX Зако­ну № 922-VIII від 25.12.2015}

{Части­ну четвер­ту стат­ті 13 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 3205-IV від 15.12.2005}

  1. Заса­ди та загаль­ний поря­док фор­му­ва­н­ня дер­жав­но­го замов­ле­н­ня на постав­ку (заку­пів­лю) про­ду­кції, вико­на­н­ня робіт, нада­н­ня послуг для задо­во­ле­н­ня прі­о­ри­те­тних дер­жав­них потреб визна­ча­ю­ться зако­ном.
  2. Осо­бли­во­сті від­но­син, що вини­ка­ють у зв’язку з постав­ка­ми (заку­пів­лею) для прі­о­ри­те­тних дер­жав­них потреб сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції, про­до­воль­ства, озбро­є­н­ня та вій­сько­вої техні­ки, а також інших спе­ці­аль­но визна­че­них (спе­ци­фі­чних) това­рів, регу­лю­ю­ться від­по­від­но до зако­ну.

{Ста­т­тя 13 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3205-IV від 15.12.2005}

Ста­т­тя 14. Ліцен­зу­ва­н­ня, патен­ту­ва­н­ня та кво­ту­ва­н­ня у госпо­дар­ській діяль­но­сті

  1. Ліцен­зу­ва­н­ня, патен­ту­ва­н­ня пев­них видів госпо­дар­ської діяль­но­сті та кво­ту­ва­н­ня є засо­ба­ми дер­жав­но­го регу­лю­ва­н­ня у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня, спря­мо­ва­ни­ми на забез­пе­че­н­ня єди­ної дер­жав­ної полі­ти­ки у цій сфе­рі та захист еко­но­мі­чних і соці­аль­них інте­ре­сів дер­жа­ви, суспіль­ства та окре­мих спо­жи­ва­чів.
  2. Пра­во­ві заса­ди ліцен­зу­ва­н­ня, патен­ту­ва­н­ня пев­них видів госпо­дар­ської діяль­но­сті та кво­ту­ва­н­ня визна­ча­ю­ться вихо­дя­чи з кон­сти­ту­цій­но­го пра­ва кожно­го на здій­сне­н­ня під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті, не забо­ро­не­ної зако­ном, а також прин­ци­пів госпо­да­рю­ва­н­ня, вста­нов­ле­них у стат­ті 6 цьо­го Коде­ксу.
  3. Від­но­си­ни, пов’язані з ліцен­зу­ва­н­ням видів госпо­дар­ської діяль­но­сті, регу­лю­ю­ться зако­ном.

{Части­на тре­тя стат­ті 14 в реда­кції Зако­ну 222-VIII від 02.03.2015}

  1. У сфе­рах, пов’язаних із тор­гів­лею за гро­шо­ві кошти (готів­ку, чеки, а рів­но з вико­ри­ста­н­ням інших форм роз­ра­хун­ків та пла­ті­жних кар­ток на тери­то­рії Укра­ї­ни), обмі­ном готів­ко­вих валю­тних цін­но­стей (у тому числі опе­ра­ції з готів­ко­ви­ми пла­ті­жни­ми засо­ба­ми, вира­же­ни­ми в іно­зем­ній валю­ті, та з пла­ті­жни­ми кар­тка­ми), у сфе­рі граль­но­го бізне­су та побу­то­вих послуг, інших сфе­рах, визна­че­них зако­ном, може здій­сню­ва­ти­ся патен­ту­ва­н­ня під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня.

Тор­го­вий патент — це дер­жав­не сві­до­цтво, яке засвід­чує пра­во суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня займа­ти­ся пев­ни­ми вида­ми під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті впро­довж вста­нов­ле­но­го стро­ку. Спе­ці­аль­ний тор­го­вий патент — це дер­жав­не сві­до­цтво, яке засвід­чує пра­во суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня на осо­бли­вий поря­док опо­да­тку­ва­н­ня від­по­від­но до зако­ну. Поря­док патен­ту­ва­н­ня пев­них видів під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті вста­нов­лю­є­ться зако­ном.

  1. У необ­хі­дних випад­ках дер­жа­ва засто­со­вує кво­ту­ва­н­ня, вста­нов­лю­ю­чи гра­ни­чний обсяг (кво­ти) виро­бни­цтва чи обі­гу пев­них това­рів і послуг. Поря­док кво­ту­ва­н­ня виро­бни­цтва та/або обі­гу (вклю­ча­ю­чи екс­порт та імпорт), а також роз­по­ді­лу квот вста­нов­лю­є­ться Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни від­по­від­но до зако­ну.

Ста­т­тя 15. Техні­чне регу­лю­ва­н­ня у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. У сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня засто­со­ву­ю­ться техні­чні регла­мен­ти, стан­дар­ти, коде­кси уста­ле­ної пра­кти­ки та техні­чні умо­ви.

{Части­на пер­ша стат­ті 15 в реда­кції Зако­ну 1315-VII від 05.06.2014}

  1. Засто­су­ва­н­ня стан­дар­тів, коде­ксів уста­ле­ної пра­кти­ки чи їх окре­мих поло­жень є обов’язковим для:

{Абзац пер­ший части­ни дру­гої стат­ті 15 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1315-VII від 05.06.2014}

суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, якщо обов’язковість засто­су­ва­н­ня стан­дар­тів чи коде­ксів уста­ле­ної пра­кти­ки уста­нов­ле­но нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми;

{Абзац дру­гий части­ни дру­гої стат­ті 15 в реда­кції Зако­ну 1315-VII від 05.06.2014}

уча­сни­ків уго­ди (кон­тра­кту) щодо роз­ро­бле­н­ня, виго­тов­ле­н­ня чи поста­ча­н­ня про­ду­кції, якщо в ній (ньо­му) є поси­ла­н­ня на пев­ні стан­дар­ти чи коде­кси уста­ле­ної пра­кти­ки;

{Абзац тре­тій части­ни дру­гої стат­ті 15 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1315-VII від 05.06.2014}

виро­бни­ка чи поста­чаль­ни­ка про­ду­кції, якщо він склав декла­ра­цію про від­по­від­ність про­ду­кції пев­ним стан­дар­там чи засто­су­вав позна­че­н­ня цих стан­дар­тів у її мар­ку­ван­ні.

  1. У разі виго­тов­ле­н­ня про­ду­кції на екс­порт, якщо уго­дою (кон­тра­ктом) визна­че­но інші вимо­ги, ніж ті, що вста­нов­ле­но техні­чни­ми регла­мен­та­ми, дозво­ля­є­ться засто­су­ва­н­ня поло­жень уго­ди (кон­тра­кту), якщо вони не супе­ре­чать зако­но­дав­ству Укра­ї­ни в части­ні вимог до про­це­су виго­тов­ле­н­ня про­ду­кції, її збе­рі­га­н­ня та транс­пор­ту­ва­н­ня на тери­то­рії Укра­ї­ни.

{Ста­т­тя 15 в реда­кції Зако­ну 3164-IV від 01.12.2005}

Ста­т­тя 16. Дота­ції та інші засо­би дер­жав­ної під­трим­ки суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Дер­жа­ва може нада­ва­ти дота­ції суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня: на під­трим­ку виро­бни­цтва жит­тє­во важли­вих про­ду­ктів хар­чу­ва­н­ня, на виро­бни­цтво жит­тє­во важли­вих лікар­ських пре­па­ра­тів та засо­бів реа­бі­лі­та­ції інва­лі­дів, на імпорт­ні заку­пів­лі окре­мих това­рів, послу­ги транс­пор­ту, що забез­пе­чу­ють соці­аль­но важли­ві пере­ве­зе­н­ня, а також суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня, що опи­ни­ли­ся у кри­ти­чній соці­аль­но-еко­но­мі­чній або еко­ло­гі­чній ситу­а­ції, з метою фінан­су­ва­н­ня капі­таль­них вкла­день на рів­ні, необ­хі­дно­му для під­три­ма­н­ня їх діяль­но­сті, на цілі техні­чно­го роз­ви­тку, що дають зна­чний еко­но­мі­чний ефект, а також в інших випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном.
  2. Дер­жа­ва може здій­сню­ва­ти ком­пен­са­ції або допла­ти сіль­сько­го­спо­дар­ським това­ро­ви­ро­бни­кам за сіль­сько­го­спо­дар­ську про­ду­кцію, що реа­лі­зу­є­ться ними дер­жа­ві.
  3. Під­ста­ви та поря­док засто­су­ва­н­ня засо­бів дер­жав­ної під­трим­ки суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня визна­ча­ю­ться зако­ном.

Ста­т­тя 17. Пода­тки в меха­ні­змі дер­жав­но­го регу­лю­ва­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті

  1. Систе­ма опо­да­тку­ва­н­ня в Укра­ї­ні, пода­тки і збо­ри вста­нов­лю­ю­ться виклю­чно зако­на­ми Укра­ї­ни. Систе­ма опо­да­тку­ва­н­ня буду­є­ться за прин­ци­па­ми еко­но­мі­чної доціль­но­сті, соці­аль­ної спра­ве­дли­во­сті, поєд­на­н­ня інте­ре­сів суспіль­ства, дер­жа­ви, тери­то­рі­аль­них гро­мад, суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня та гро­ма­дян.
  2. З метою вирі­ше­н­ня най­ва­жли­ві­ших еко­но­мі­чних і соці­аль­них зав­дань дер­жа­ви зако­ни, яки­ми регу­лю­є­ться опо­да­тку­ва­н­ня суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, повин­ні перед­ба­ча­ти:

опти­маль­не поєд­на­н­ня фіскаль­ної та сти­му­лю­ю­чої фун­кцій опо­да­тку­ва­н­ня;

ста­біль­ність (незмін­ність) про­тя­гом кіль­кох років загаль­них пра­вил опо­да­тку­ва­н­ня;

усу­не­н­ня подвій­но­го опо­да­тку­ва­н­ня;

узго­дже­ність з пода­тко­ви­ми систе­ма­ми інших кра­їн.

  1. Став­ки пода­тків мають нор­ма­тив­ний хара­ктер і не можуть вста­нов­лю­ва­тись інди­ві­ду­аль­но для окре­мо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня.
  2. Систе­ма опо­да­тку­ва­н­ня в Укра­ї­ні повин­на перед­ба­ча­ти гра­ни­чні роз­мі­ри пода­тків і збо­рів, які можуть справ­ля­тись з суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня. При цьо­му пода­тки та інші обов’язкові пла­те­жі, що від­по­від­но до зако­ну вклю­ча­ю­ться до ціни това­рів (робіт, послуг) або від­но­ся­ться на їх собі­вар­тість, спла­чу­ю­ться суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня неза­ле­жно від резуль­та­тів їх госпо­дар­ської діяль­но­сті.

Ста­т­тя 18. Обме­же­н­ня моно­по­лі­зму та спри­я­н­ня зма­галь­но­сті у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Дер­жа­ва здій­снює анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тну полі­ти­ку та спри­яє роз­ви­тко­ві зма­галь­но­сті у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня на осно­ві загаль­но­дер­жав­них про­грам, що затвер­джу­ю­ться Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни за пода­н­ням Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни.
  2. Дер­жав­на полі­ти­ка у сфе­рі еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції, обме­же­н­ня моно­по­лі­зму в госпо­дар­ській діяль­но­сті та захи­сту суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня і спо­жи­ва­чів від недо­бро­со­ві­сної кон­ку­рен­ції здій­сню­є­ться упов­но­ва­же­ни­ми орга­на­ми дер­жав­ної вла­ди та орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня.
  3. Орга­нам дер­жав­ної вла­ди та орга­нам місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, їх поса­до­вим осо­бам забо­ро­ня­є­ться при­йма­ти акти та вчи­ня­ти дії, які усу­ва­ють кон­ку­рен­цію або нео­б­ґрун­то­ва­но спри­я­ють окре­мим кон­ку­рен­там у під­при­єм­ни­цькій діяль­но­сті, чи запро­ва­джу­ють обме­же­н­ня на рин­ку, не перед­ба­че­не зако­но­дав­ством. Зако­ном можуть бути вста­нов­ле­ні виня­тки з цьо­го пра­ви­ла з метою забез­пе­че­н­ня націо­наль­ної без­пе­ки, обо­ро­ни чи інших загаль­но­су­спіль­них інте­ре­сів.
  4. Пра­ви­ла кон­ку­рен­ції та нор­ми анти­мо­но­поль­но­го регу­лю­ва­н­ня визна­ча­ю­ться цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.

Ста­т­тя 19. Дер­жав­ний кон­троль та нагляд за госпо­дар­ською діяль­ні­стю

  1. Суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня мають пра­во без обме­жень само­стій­но здій­сню­ва­ти госпо­дар­ську діяль­ність, що не супе­ре­чить зако­но­дав­ству.
  2. Суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня під­ля­га­ють дер­жав­ній реє­стра­ції від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу та зако­ну.
  3. Дер­жа­ва здій­снює кон­троль і нагляд за госпо­дар­ською діяль­ні­стю суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня у таких сфе­рах:

збе­ре­же­н­ня та витра­ча­н­ня коштів і мате­рі­аль­них цін­но­стей суб’єктами госпо­дар­ських від­но­син — за ста­ном і досто­вір­ні­стю бух­гал­тер­сько­го облі­ку та зві­тно­сті;

фінан­со­вих, кре­ди­тних від­но­син, валю­тно­го регу­лю­ва­н­ня та пода­тко­вих від­но­син — за додер­жа­н­ням суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня кре­ди­тних зобов’язань перед дер­жа­вою і роз­ра­хун­ко­вої дисци­плі­ни, додер­жа­н­ням вимог валю­тно­го зако­но­дав­ства, пода­тко­вої дисци­плі­ни;

цін і ціно­утво­ре­н­ня — з питань додер­жа­н­ня суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня дер­жав­них цін на про­ду­кцію і послу­ги;

моно­по­лі­зму та кон­ку­рен­ції — з питань додер­жа­н­ня анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тно­го зако­но­дав­ства;

земель­них від­но­син — за вико­ри­ста­н­ням і охо­ро­ною земель; водних від­но­син і лісо­во­го госпо­дар­ства — за вико­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною вод і лісів, від­тво­ре­н­ням водних ресур­сів і лісів;

виро­бни­цтва і пра­ці — за без­пе­кою виро­бни­цтва і пра­ці, додер­жа­н­ням зако­но­дав­ства про пра­цю; за поже­жною, еко­ло­гі­чною, сані­тар­но-гігі­є­ні­чною без­пе­кою; за дотри­ма­н­ням норм і пра­вил, яки­ми вста­нов­ле­но обов’язкові вимо­ги щодо умов здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті;

{Абзац сьо­мий части­ни тре­тьої стат­ті 19 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1315-VII від 05.06.2014}

спо­жи­ва­н­ня — за які­стю і без­пе­чні­стю про­ду­кції та послуг;

зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті — з питань техно­ло­гі­чної, еко­но­мі­чної, еко­ло­гі­чної та соці­аль­ної без­пе­ки.

  1. Орга­ни дер­жав­ної вла­ди і поса­до­ві осо­би, упов­но­ва­же­ні здій­сню­ва­ти дер­жав­ний кон­троль і дер­жав­ний нагляд за госпо­дар­ською діяль­ні­стю, їх ста­тус та загаль­ні умо­ви і поря­док здій­сне­н­ня кон­тро­лю і нагля­ду визна­ча­ю­ться зако­на­ми.
  2. Неза­кон­не втру­ча­н­ня та пере­шко­джа­н­ня госпо­дар­ській діяль­но­сті суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня з боку орга­нів дер­жав­ної вла­ди, їх поса­до­вих осіб при здій­снен­ні ними дер­жав­но­го кон­тро­лю та нагля­ду забо­ро­ня­ю­ться.
  3. Орга­ни дер­жав­ної вла­ди і поса­до­ві осо­би зобов’язані здій­сню­ва­ти інспе­кту­ва­н­ня та пере­вір­ки діяль­но­сті суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня неупе­ре­дже­но, об’єктивно і опе­ра­тив­но, дотри­му­ю­чись вимог зако­но­дав­ства, пова­жа­ю­чи пра­ва і закон­ні інте­ре­си суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня.
  4. Суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня має пра­во на одер­жа­н­ня інфор­ма­ції про резуль­та­ти інспе­кту­ва­н­ня і пере­ві­рок його діяль­но­сті не пізніш як через трид­цять днів після їх закін­че­н­ня, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном. Дії та ріше­н­ня дер­жав­них орга­нів кон­тро­лю та нагля­ду, а також їх поса­до­вих осіб, які про­во­ди­ли інспе­кту­ва­н­ня і пере­вір­ку, можуть бути оскар­же­ні суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня у вста­нов­ле­но­му зако­но­дав­ством поряд­ку.
  5. Усі суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня, від­окрем­ле­ні під­роз­ді­ли юри­ди­чних осіб, виді­ле­ні на окре­мий баланс, зобов’язані вести пер­вин­ний (опе­ра­тив­ний) облік резуль­та­тів сво­єї робо­ти, скла­да­ти та пода­ва­ти від­по­від­но до вимог зако­ну ста­ти­сти­чну інфор­ма­цію та інші дані, визна­че­ні зако­ном, а також вести (крім гро­ма­дян Укра­ї­ни, іно­зем­ців та осіб без гро­ма­дян­ства, які про­ва­дять госпо­дар­ську діяль­ність і заре­є­стро­ва­ні від­по­від­но до зако­ну як під­при­єм­ці) бух­гал­тер­ський облік та пода­ва­ти фінан­со­ву зві­тність згі­дно із зако­но­дав­ством.

Забо­ро­ня­є­ться вима­га­ти від суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, від­окрем­ле­них під­роз­ді­лів юри­ди­чних осіб, виді­ле­них на окре­мий баланс, пода­н­ня ста­ти­сти­чної інфор­ма­ції та інших даних, не перед­ба­че­них зако­ном або з пору­ше­н­ням поряд­ку, вста­нов­ле­но­го зако­ном.

{Части­на восьма стат­ті 19 в реда­кції Зако­ну 1070-VI від 05.03.2009}

Ста­т­тя 20. Захист прав суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня та спо­жи­ва­чів

  1. Дер­жа­ва забез­пе­чує захист прав і закон­них інте­ре­сів суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня та спо­жи­ва­чів.
  2. Кожний суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня та спо­жи­вач має пра­во на захист сво­їх прав і закон­них інте­ре­сів. Пра­ва та закон­ні інте­ре­си зазна­че­них суб’єктів захи­ща­ю­ться шля­хом:

визна­н­ня наяв­но­сті або від­су­тно­сті прав;

визна­н­ня пов­ні­стю або час­тко­во недій­сни­ми актів орга­нів дер­жав­ної вла­ди та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, актів інших суб’єктів, що супе­ре­чать зако­но­дав­ству, ущем­лю­ють пра­ва та закон­ні інте­ре­си суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня або спо­жи­ва­чів; визна­н­ня недій­сни­ми госпо­дар­ських угод з під­став, перед­ба­че­них зако­ном;

від­нов­ле­н­ня ста­но­ви­ща, яке існу­ва­ло до пору­ше­н­ня прав та закон­них інте­ре­сів суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня;

при­пи­не­н­ня дій, що пору­шу­ють пра­во або ство­рю­ють загро­зу його пору­ше­н­ня;

при­су­дже­н­ня до вико­на­н­ня обов’язку в нату­рі;

від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків;

засто­су­ва­н­ня штра­фних сан­кцій;

засто­су­ва­н­ня опе­ра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій;

засто­су­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ських сан­кцій;

уста­нов­ле­н­ня, змі­ни і при­пи­не­н­ня госпо­дар­ських пра­во­від­но­син;

інши­ми спосо­ба­ми, перед­ба­че­ни­ми зако­ном.

  1. Поря­док захи­сту прав суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня та спо­жи­ва­чів визна­ча­є­ться цим Коде­ксом, інши­ми зако­на­ми.

Ста­т­тя 21. Об’єднання під­при­єм­ців

  1. З метою спри­я­н­ня роз­ви­тку націо­наль­ної еко­но­мі­ки, її інте­гра­ції у сві­то­ве госпо­дар­ство, а також ство­ре­н­ня спри­я­тли­вих умов для під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті в Укра­ї­ні можуть ство­рю­ва­ти­ся тор­го­во-про­ми­сло­ві пала­ти як добро­віль­ні об’єднання під­при­єм­ців та орга­ні­за­цій. Тор­го­во-про­ми­сло­ва пала­та є недер­жав­ною самов­ря­дною ста­ту­тною орга­ні­за­ці­єю, ство­ре­ною на заса­дах член­ства, що має ста­тус юри­ди­чної осо­би.
  2. Дер­жа­ва спри­яє тор­го­во-про­ми­сло­вим пала­там у вико­нан­ні ними ста­ту­тних зав­дань.
  3. Поря­док утво­ре­н­ня та діяль­но­сті тор­го­во-про­ми­сло­вих палат вста­нов­лю­є­ться зако­ном.
  4. Суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня — робо­то­дав­ці мають пра­во на об’єднання в орга­ні­за­ції робо­то­дав­ців для реа­лі­за­ції та захи­сту сво­їх прав.
  5. Орга­ні­за­ції робо­то­дав­ців є самов­ря­дни­ми ста­ту­тни­ми орга­ні­за­ці­я­ми, що утво­рю­ю­ться на заса­дах добро­віль­но­сті та рів­но­прав­но­сті з метою пред­став­ни­цтва і захи­сту закон­них інте­ре­сів робо­то­дав­ців. Орга­ні­за­ції робо­то­дав­ців можуть об’єднуватися у спіл­ки та інші ста­ту­тні об’єднання робо­то­дав­ців.
  6. Поря­док утво­ре­н­ня та заса­ди діяль­но­сті орга­ні­за­цій та об’єднань робо­то­дав­ців визна­ча­ю­ться зако­ном.

Ста­т­тя 22. Осо­бли­во­сті управ­лі­н­ня госпо­дар­ською діяль­ні­стю у дер­жав­но­му секто­рі еко­но­мі­ки

  1. Дер­жа­ва здій­снює управ­лі­н­ня дер­жав­ним секто­ром еко­но­мі­ки від­по­від­но до засад вну­трі­шньої і зов­ні­шньої полі­ти­ки.
  2. Суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня дер­жав­но­го секто­ра еко­но­мі­ки є суб’єкти, що діють на осно­ві лише дер­жав­ної вла­сно­сті, а також суб’єкти, дер­жав­на час­тка у ста­ту­тно­му капі­та­лі яких пере­ви­щує п’ятдесят від­со­тків чи ста­но­вить вели­чи­ну, яка забез­пе­чує дер­жа­ві пра­во вирі­шаль­но­го впли­ву на госпо­дар­ську діяль­ність цих суб’єктів.
  3. Пов­но­ва­же­н­ня суб’єктів управ­лі­н­ня у дер­жав­но­му секто­рі еко­но­мі­ки — Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни, міні­стерств, інших орга­нів вла­ди та орга­ні­за­цій щодо суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня визна­ча­ю­ться зако­ном.
  4. Зако­ном можуть бути визна­че­ні види госпо­дар­ської діяль­но­сті, яку дозво­ля­є­ться здій­сню­ва­ти виклю­чно дер­жав­ним під­при­єм­ствам, уста­но­вам і орга­ні­за­ці­ям.
  5. Дер­жа­ва реа­лі­зує пра­во дер­жав­ної вла­сно­сті у дер­жав­но­му секто­рі еко­но­мі­ки через систе­му орга­ні­за­цій­но-госпо­дар­ських пов­но­ва­жень від­по­від­них орга­нів управ­лі­н­ня щодо суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, що нале­жать до цьо­го секто­ра і здій­сню­ють свою діяль­ність на осно­ві пра­ва госпо­дар­сько­го віда­н­ня або пра­ва опе­ра­тив­но­го управ­лі­н­ня.
  6. Пра­во­вий ста­тус окре­мо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня у дер­жав­но­му секто­рі еко­но­мі­ки визна­ча­є­ться упов­но­ва­же­ни­ми орга­на­ми управ­лі­н­ня від­по­від­но до вимог цьо­го Коде­ксу та інших зако­нів. Від­но­си­ни орга­нів управ­лі­н­ня з назва­ни­ми суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном, можуть здій­сню­ва­ти­ся на дого­вір­них заса­дах.
  7. Дер­жа­ва засто­со­вує до суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня у дер­жав­но­му секто­рі еко­но­мі­ки усі засо­би дер­жав­но­го регу­лю­ва­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті, перед­ба­че­ні цим Коде­ксом, вра­хо­ву­ю­чи осо­бли­во­сті пра­во­во­го ста­ту­су даних суб’єктів.
  8. Зако­ном вста­нов­лю­ю­ться осо­бли­во­сті здій­сне­н­ня анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тної полі­ти­ки та роз­ви­тку зма­галь­но­сті у дер­жав­но­му секто­рі еко­но­мі­ки, які повин­ні вра­хо­ву­ва­ти­ся при фор­му­ван­ні від­по­від­них дер­жав­них про­грам.
  9. Про­це­ду­ра визна­н­ня бан­кру­том засто­со­ву­є­ться щодо дер­жав­них під­при­ємств з ура­ху­ва­н­ням вимог, зазна­че­них у гла­ві 23 цьо­го Коде­ксу.
  10. Орга­нам управ­лі­н­ня, які здій­сню­ють орга­ні­за­цій­но-госпо­дар­ські пов­но­ва­же­н­ня сто­сов­но суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня дер­жав­но­го секто­ра еко­но­мі­ки, забо­ро­ня­є­ться деле­гу­ва­ти іншим суб’єктам пов­но­ва­же­н­ня щодо роз­по­ря­дже­н­ня дер­жав­ною вла­сні­стю і пов­но­ва­же­н­ня щодо управ­лі­н­ня діяль­ні­стю суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, за виня­тком деле­гу­ва­н­ня назва­них пов­но­ва­жень від­по­від­но до зако­ну орга­нам місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня та інших випад­ків, перед­ба­че­них цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.
  11. Суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня дер­жав­но­го секто­ра еко­но­мі­ки запро­ва­джує анти­ко­ру­пцій­ну про­гра­му у поряд­ку, визна­че­но­му зако­ном.

{Ста­т­тю 22 допов­не­но части­ною оди­над­ця­тою згі­дно із Зако­ном 1700-VII від 14.10.2014}

Ста­т­тя 23. Від­но­си­ни суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня з орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня

  1. Орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня здій­сню­ють свої пов­но­ва­же­н­ня щодо суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня виклю­чно в межах, визна­че­них Кон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни, зако­на­ми про місце­ве самов­ря­ду­ва­н­ня та інши­ми зако­на­ми, що перед­ба­ча­ють осо­бли­во­сті здій­сне­н­ня місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня в містах Киє­ві та Сева­сто­по­лі, інши­ми зако­на­ми. Орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня можуть здій­сню­ва­ти щодо суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня також окре­мі пов­но­ва­же­н­ня орга­нів вико­нав­чої вла­ди, нада­ні їм зако­ном.
  2. Від­но­си­ни орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня з суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном, можуть здій­сню­ва­ти­ся також на дого­вір­них заса­дах.
  3. Пра­во­ві акти орга­нів та поса­до­вих осіб місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, прийня­ті в межах їх пов­но­ва­жень, є обов’язковими для вико­на­н­ня усі­ма уча­сни­ка­ми госпо­дар­ських від­но­син, які роз­та­шо­ва­ні або здій­сню­ють свою діяль­ність на від­по­від­ній тери­то­рії.
  4. Неза­кон­не втру­ча­н­ня орга­нів та поса­до­вих осіб місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня у госпо­дар­ську діяль­ність суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня забо­ро­ня­є­ться. Не допу­ска­є­ться вида­н­ня пра­во­вих актів орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, яки­ми вста­нов­лю­ю­ться не перед­ба­че­ні зако­ном обме­же­н­ня щодо обі­гу окре­мих видів това­рів (послуг) на тери­то­рії від­по­від­них адмі­ні­стра­тив­но-тери­то­рі­аль­них оди­ниць.
  5. Орга­ни та поса­до­ві осо­би місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня мають пра­во звер­та­ти­ся до суду щодо визна­н­ня недій­сни­ми актів під­при­ємств, інших суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, які обме­жу­ють пра­ва тери­то­рі­аль­них гро­мад, пов­но­ва­же­н­ня орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня.
  6. Орга­ни, поса­до­ві та слу­жбо­ві осо­би місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня несуть від­по­від­аль­ність за свою діяль­ність перед суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня, під­ста­ви, види і поря­док якої визна­ча­ю­ться Кон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни та зако­ном.
  7. Спо­ри про понов­ле­н­ня пору­ше­них прав суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня та від­шко­ду­ва­н­ня зав­да­ної їм шко­ди вна­слі­док рішень, дій чи без­ді­яль­но­сті орга­нів, поса­до­вих або слу­жбо­вих осіб місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня при здій­снен­ні ними сво­їх пов­но­ва­жень вирі­шу­ю­ться в судо­во­му поряд­ку.

Ста­т­тя 24. Осо­бли­во­сті управ­лі­н­ня госпо­дар­ською діяль­ні­стю у кому­наль­но­му секто­рі еко­но­мі­ки

  1. Управ­лі­н­ня госпо­дар­ською діяль­ні­стю у кому­наль­но­му секто­рі еко­но­мі­ки здій­сню­є­ться через систе­му орга­ні­за­цій­но-госпо­дар­ських пов­но­ва­жень тери­то­рі­аль­них гро­мад та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня щодо суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, які нале­жать до кому­наль­но­го секто­ра еко­но­мі­ки і здій­сню­ють свою діяль­ність на осно­ві пра­ва госпо­дар­сько­го віда­н­ня або пра­ва опе­ра­тив­но­го управ­лі­н­ня.
  2. Пра­во­вий ста­тус окре­мо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня у кому­наль­но­му секто­рі еко­но­мі­ки визна­ча­є­ться упов­но­ва­же­ни­ми орга­на­ми управ­лі­н­ня від­по­від­но до вимог цьо­го Коде­ксу та інших зако­нів. Від­но­си­ни орга­нів управ­лі­н­ня між зазна­че­ни­ми суб’єктами у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном, можуть здій­сню­ва­ти­ся на дого­вір­них заса­дах.
  3. Суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня кому­наль­но­го секто­ра еко­но­мі­ки є суб’єкти, що діють на осно­ві лише кому­наль­ної вла­сно­сті, а також суб’єкти, у ста­ту­тно­му капі­та­лі яких час­тка кому­наль­ної вла­сно­сті пере­ви­щує п’ятдесят від­со­тків чи ста­но­вить вели­чи­ну, яка забез­пе­чує орга­нам місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня пра­во вирі­шаль­но­го впли­ву на госпо­дар­ську діяль­ність цих суб’єктів.
  4. Зако­ном можуть бути вста­нов­ле­ні осо­бли­во­сті здій­сне­н­ня анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тної полі­ти­ки щодо кому­наль­но­го секто­ра еко­но­мі­ки, а також дода­тко­ві вимо­ги та гаран­тії пра­ва вла­сно­сті Укра­їн­сько­го наро­ду і пра­ва кому­наль­ної вла­сно­сті при реа­лі­за­ції про­це­ду­ри бан­крут­ства щодо суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня кому­наль­но­го секто­ра еко­но­мі­ки.
  5. Орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня несуть від­по­від­аль­ність за наслід­ки діяль­но­сті суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, що нале­жать до кому­наль­но­го секто­ра еко­но­мі­ки, на під­ста­вах, у межах і поряд­ку, визна­че­них зако­ном.
  6. Суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня кому­наль­но­го секто­ра еко­но­мі­ки запро­ва­джує анти­ко­ру­пцій­ну про­гра­му у поряд­ку, визна­че­но­му зако­ном.

{Ста­т­тю 24 допов­не­но части­ною шостою згі­дно із Зако­ном 1700-VII від 14.10.2014}

Гла­ва 3
ОБМЕЖЕННЯ МОНОПОЛІЗМУ ТА ЗАХИСТ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ І СПОЖИВАЧІВ ВІД НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Ста­т­тя 25. Кон­ку­рен­ція у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Дер­жа­ва під­три­мує кон­ку­рен­цію як зма­га­н­ня між суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня, що забез­пе­чує зав­дя­ки їх вла­сним дося­гне­н­ням здо­бу­т­тя ними пев­них еко­но­мі­чних пере­ваг, вна­слі­док чого спо­жи­ва­чі та суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня отри­му­ють можли­вість вибо­ру необ­хі­дно­го това­ру і при цьо­му окре­мі суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня не визна­ча­ють умов реа­лі­за­ції това­ру на рин­ку.
  2. Орга­нам дер­жав­ної вла­ди і орга­нам місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, що регу­лю­ють від­но­си­ни у сфе­рі госпо­да­рю­ва­н­ня, забо­ро­ня­є­ться при­йма­ти акти або вчи­ня­ти дії, що визна­ча­ють при­ві­ле­йо­ва­не ста­но­ви­ще суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня тієї чи іншої фор­ми вла­сно­сті, або став­лять у нерів­не ста­но­ви­ще окре­мі кате­го­рії суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня чи іншим спосо­бом пору­шу­ють пра­ви­ла кон­ку­рен­ції. У разі пору­ше­н­ня цієї вимо­ги орга­ни дер­жав­ної вла­ди, до пов­но­ва­жень яких нале­жить кон­троль та нагляд за додер­жа­н­ням анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тно­го зако­но­дав­ства, а також суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня можуть оспо­рю­ва­ти такі акти в уста­нов­ле­но­му зако­ном поряд­ку.
  3. Упов­но­ва­же­ні орга­ни дер­жав­ної вла­ди і орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня повин­ні здій­сню­ва­ти ана­ліз ста­ну рин­ку і рів­ня кон­ку­рен­ції на ньо­му і вжи­ва­ти перед­ба­че­них зако­ном захо­дів щодо упо­ряд­ку­ва­н­ня кон­ку­рен­ції суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня.
  4. Дер­жа­ва забез­пе­чує захист комер­цій­ної таєм­ни­ці суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня від­по­від­но до вимог цьо­го Коде­ксу та інших зако­нів.

Ста­т­тя 26. Обме­же­н­ня кон­ку­рен­ції

  1. Ріше­н­ня або дії орга­нів дер­жав­ної вла­ди та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, які спря­мо­ва­ні на обме­же­н­ня кон­ку­рен­ції чи можуть мати наслід­ком такі обме­же­н­ня, визна­ю­ться обґрун­то­ва­ни­ми у випад­ках:

пода­н­ня допо­мо­ги соці­аль­но­го хара­кте­ру окре­мим суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня за умо­ви, що допо­мо­га пода­є­ться без дис­кри­мі­на­ції інших суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня;

пода­н­ня допо­мо­ги за раху­нок дер­жав­них ресур­сів з метою від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків, зав­да­них сти­хій­ним лихом або інши­ми над­зви­чай­ни­ми поді­я­ми, на визна­че­них рин­ках това­рів або послуг, пере­лік яких вста­нов­лю­є­ться зако­но­дав­ством;

пода­н­ня допо­мо­ги, в тому числі ство­ре­н­ня піль­го­вих еко­но­мі­чних умов окре­мим регіо­нам з метою ком­пен­са­ції соці­аль­но-еко­но­мі­чних втрат, викли­ка­них важ­кою еко­ло­гі­чною ситу­а­ці­єю;

здій­сне­н­ня дер­жав­но­го регу­лю­ва­н­ня, пов’язаного з реа­лі­за­ці­єю про­е­ктів загаль­но­на­ціо­наль­но­го зна­че­н­ня.

  1. Умо­ви та поря­док обме­же­н­ня кон­ку­рен­ції вста­нов­лю­ю­ться зако­ном від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 27. Обме­же­н­ня моно­по­лі­зму в еко­но­мі­ці

  1. Моно­поль­ним визна­є­ться домі­ну­ю­че ста­но­ви­ще суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, яке дає йому можли­вість само­стій­но або разом з інши­ми суб’єктами обме­жу­ва­ти кон­ку­рен­цію на рин­ку пев­но­го това­ру (робіт, послуг).
  2. Моно­поль­ним є ста­но­ви­ще суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, час­тка яко­го на рин­ку пев­но­го това­ру пере­ви­щує роз­мір, вста­нов­ле­ний зако­ном.
  3. Моно­поль­ним може бути визна­но також ста­но­ви­ще суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня на рин­ку това­ру за наяв­но­сті інших умов, визна­че­них зако­ном.
  4. У разі суспіль­ної необ­хі­дно­сті та з метою усу­не­н­ня нега­тив­но­го впли­ву на кон­ку­рен­цію орга­ни дер­жав­ної вла­ди здій­сню­ють сто­сов­но існу­ю­чих моно­поль­них утво­рень захо­ди анти­мо­но­поль­но­го регу­лю­ва­н­ня від­по­від­но до вимог зако­но­дав­ства та захо­ди демо­но­по­лі­за­ції еко­но­мі­ки, перед­ба­че­ні від­по­від­ни­ми дер­жав­ни­ми про­гра­ма­ми, за виня­тком при­ро­дних моно­по­лій.
  5. Орга­нам дер­жав­ної вла­ди та орга­нам місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня забо­ро­ня­є­ться при­йма­ти акти або вчи­ня­ти дії, спря­мо­ва­ні на еко­но­мі­чне поси­ле­н­ня існу­ю­чих суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня-моно­по­лі­стів та утво­ре­н­ня без доста­тніх під­став нових моно­поль­них утво­рень, а також при­йма­ти ріше­н­ня про виклю­чно цен­тра­лі­зо­ва­ний роз­по­діл това­рів.

Ста­т­тя 28. При­ро­дні моно­по­лії

  1. Стан товар­но­го рин­ку, за яко­го задо­во­ле­н­ня попи­ту на цьо­му рин­ку є більш ефе­ктив­ним за умо­ви від­су­тно­сті кон­ку­рен­ції вна­слі­док техно­ло­гі­чних осо­бли­во­стей виро­бни­цтва (у зв’язку з істо­тним змен­ше­н­ням витрат виро­бни­цтва на оди­ни­цю про­ду­кції в міру збіль­ше­н­ня обся­гів виро­бни­цтва), а това­ри (послу­ги), що виро­бля­ю­ться суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня, не можуть бути замі­не­ні у спо­жи­ван­ні інши­ми, у зв’язку з чим попит на цьо­му товар­но­му рин­ку мен­ше зале­жить від змі­ни цін на такі това­ри, ніж попит на інші това­ри (послу­ги), — вва­жа­є­ться при­ро­дною моно­по­лі­єю.
  2. Суб’єктами при­ро­дної моно­по­лії можуть бути суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня будь-якої фор­ми вла­сно­сті (моно­поль­ні утво­ре­н­ня), які виро­бля­ють (реа­лі­зу­ють) това­ри на рин­ку, що пере­бу­ває у ста­ні при­ро­дної моно­по­лії.
  3. Зако­ном про при­ро­дні моно­по­лії визна­ча­ю­ться сфе­ри діяль­но­сті суб’єктів при­ро­дних моно­по­лій, орга­ни дер­жав­ної вла­ди, орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, інші орга­ни, які регу­лю­ють діяль­ність зазна­че­них суб’єктів, а також інші пита­н­ня регу­лю­ва­н­ня від­но­син, що вини­ка­ють на товар­них рин­ках Укра­ї­ни, які пере­бу­ва­ють у ста­ні при­ро­дної моно­по­лії, та на сумі­жних рин­ках за уча­сті суб’єктів при­ро­дних моно­по­лій.

Ста­т­тя 29. Зло­вжи­ва­н­ня моно­поль­ним ста­но­ви­щем на рин­ку

  1. Зло­вжи­ва­н­ням моно­поль­ним ста­но­ви­щем вва­жа­ю­ться:

нав’язування таких умов дого­во­ру, які став­лять кон­тр­аген­тів у нерів­не ста­но­ви­ще, або дода­тко­вих умов, що не сто­су­ю­ться пре­дме­та дого­во­ру, вклю­ча­ю­чи нав’язування това­ру, не потрі­бно­го кон­тр­аген­ту;

обме­же­н­ня або при­пи­не­н­ня виро­бни­цтва, а також вилу­че­н­ня това­рів з обо­ро­ту з метою ство­ре­н­ня або під­трим­ки дефі­ци­ту на рин­ку чи вста­нов­ле­н­ня моно­поль­них цін;

інші дії, вчи­не­ні з метою ство­ре­н­ня пере­шкод досту­пу на ринок (вихо­ду з рин­ку) суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня;

вста­нов­ле­н­ня моно­поль­но висо­ких або дис­кри­мі­на­цій­них цін (тари­фів) на свої това­ри, що при­зво­дить до пору­ше­н­ня прав спо­жи­ва­чів або обме­жує пра­ва окре­мих спо­жи­ва­чів;

вста­нов­ле­н­ня моно­поль­но низь­ких цін (тари­фів) на свої това­ри, що при­зво­дить до обме­же­н­ня кон­ку­рен­ції.

Ста­т­тя 30. Непра­во­мір­ні уго­ди між суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Непра­во­мір­ни­ми уго­да­ми між суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня визна­ю­ться уго­ди або пого­дже­ні дії, спря­мо­ва­ні на:

вста­нов­ле­н­ня (під­три­ма­н­ня) моно­поль­них цін (тари­фів), зни­жок, надба­вок (доплат), наці­нок;

роз­по­діл рин­ків за тери­то­рі­аль­ним прин­ци­пом, обся­гом реа­лі­за­ції чи заку­пів­лі това­рів, їх асор­ти­мен­том або за колом спо­жи­ва­чів чи за інши­ми озна­ка­ми — з метою їх моно­по­лі­за­ції;

усу­не­н­ня з рин­ку або обме­же­н­ня досту­пу до ньо­го про­дав­ців, поку­пців, інших суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня.

Ста­т­тя 31. Дис­кри­мі­на­ція суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Дис­кри­мі­на­ці­єю суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня орга­на­ми вла­ди у цьо­му Коде­ксі визна­є­ться:

забо­ро­на ство­ре­н­ня нових під­при­ємств чи інших орга­ні­за­цій­них форм госпо­да­рю­ва­н­ня в будь-якій сфе­рі госпо­дар­ської діяль­но­сті, а також вста­нов­ле­н­ня обме­жень на здій­сне­н­ня окре­мих видів госпо­дар­ської діяль­но­сті або виро­бни­цтво пев­них видів това­рів з метою обме­же­н­ня кон­ку­рен­ції;

при­му­шу­ва­н­ня суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня до прі­о­ри­те­тно­го укла­да­н­ня дого­во­рів, пер­шо­чер­го­вої реа­лі­за­ції това­рів пев­ним спо­жи­ва­чам або до всту­пу в госпо­дар­ські орга­ні­за­ції та інші об’єднання;

прийня­т­тя рішень про цен­тра­лі­зо­ва­ний роз­по­діл това­рів, який при­зво­дить до моно­поль­но­го ста­но­ви­ща на рин­ку;

вста­нов­ле­н­ня забо­ро­ни на реа­лі­за­цію това­рів з одно­го регіо­ну Укра­ї­ни в інший;

нада­н­ня окре­мим під­при­єм­цям пода­тко­вих та інших пільг, які став­лять їх у при­ві­ле­йо­ва­не ста­но­ви­ще щодо інших суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, що при­зво­дить до моно­по­лі­за­ції рин­ку пев­но­го това­ру;

обме­же­н­ня прав суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня щодо при­дба­н­ня та реа­лі­за­ції това­рів;

вста­нов­ле­н­ня забо­рон чи обме­жень сто­сов­но окре­мих суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня або груп під­при­єм­ців.

  1. Дис­кри­мі­на­ція суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня не допу­ска­є­ться. Зако­ном можуть бути вста­нов­ле­ні виня­тки з поло­жень цієї стат­ті з метою забез­пе­че­н­ня націо­наль­ної без­пе­ки, обо­ро­ни, загаль­но­су­спіль­них інте­ре­сів.

Ста­т­тя 32. Недо­бро­со­ві­сна кон­ку­рен­ція

  1. Недо­бро­со­ві­сною кон­ку­рен­ці­єю визна­ю­ться будь-які дії у кон­ку­рен­ції, що супе­ре­чать пра­ви­лам, тор­го­вим та іншим чесним зви­ча­ям у під­при­єм­ни­цькій діяль­но­сті.
  2. Недо­бро­со­ві­сною кон­ку­рен­ці­єю є непра­во­мір­не вико­ри­ста­н­ня діло­вої репу­та­ції суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, ство­ре­н­ня пере­шкод суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня у про­це­сі кон­ку­рен­ції та дося­гне­н­ня непра­во­мір­них пере­ваг у кон­ку­рен­ції, непра­во­мір­не зби­ра­н­ня, роз­го­ло­ше­н­ня та вико­ри­ста­н­ня комер­цій­ної таєм­ни­ці, а також інші дії, що ква­лі­фі­ку­ю­ться від­по­від­но до части­ни пер­шої цієї стат­ті.
  3. Недо­бро­со­ві­сна кон­ку­рен­ція тягне за собою юри­ди­чну від­по­від­аль­ність осіб, якщо їх дії мають нега­тив­ний вплив на кон­ку­рен­цію на тери­то­рії Укра­ї­ни, неза­ле­жно від того, де вчи­не­но такі дії.

Ста­т­тя 33. Непра­во­мір­не вико­ри­ста­н­ня діло­вої репу­та­ції суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Непра­во­мір­ним вико­ри­ста­н­ням діло­вої репу­та­ції суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня визна­ю­ться: непра­во­мір­не вико­ри­ста­н­ня чужих позна­чень, реклам­них мате­рі­а­лів, упа­ков­ки; непра­во­мір­не вико­ри­ста­н­ня това­ру іншо­го виро­бни­ка; копі­ю­ва­н­ня зов­ні­шньо­го вигля­ду виро­бу іншо­го виро­бни­ка; порів­няль­на рекла­ма.
  2. Непра­во­мір­ним є вико­ри­ста­н­ня без дозво­лу упов­но­ва­же­ної на те осо­би чужо­го іме­ні, комер­цій­но­го най­ме­ну­ва­н­ня, тор­го­вель­ної мар­ки, інших позна­чень, а також нале­жних іншій осо­бі реклам­них мате­рі­а­лів тощо, що може при­зве­сти до змі­шу­ва­н­ня з діяль­ні­стю іншо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, який має прі­о­ри­тет на їх вико­ри­ста­н­ня.
  3. Вико­ри­ста­н­ня у комер­цій­но­му най­ме­ну­ван­ні вла­сно­го іме­ні гро­ма­дя­ни­на є пра­во­мір­ним, якщо до вла­сно­го іме­ні дода­є­ться будь-який від­мі­тний еле­мент, що виклю­чає змі­шу­ва­н­ня з діяль­ні­стю іншо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня.
  4. Непра­во­мір­ним вико­ри­ста­н­ням това­ру іншо­го виро­бни­ка є вве­де­н­ня у госпо­дар­ський обіг під сво­їм позна­че­н­ням това­ру іншо­го виро­бни­ка шля­хом змін чи зня­т­тя позна­чень виро­бни­ка без дозво­лу упов­но­ва­же­ної на те осо­би.
  5. Копі­ю­ва­н­ням зов­ні­шньо­го вигля­ду виро­бу є від­тво­ре­н­ня зов­ні­шньо­го вигля­ду виро­бу іншо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня і вве­де­н­ня його у госпо­дар­ський обіг без одно­зна­чно­го зазна­че­н­ня виро­бни­ка копії, що може при­зве­сти до змі­шу­ва­н­ня з діяль­ні­стю іншо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня. Не визна­є­ться непра­во­мір­ним копі­ю­ва­н­ня зов­ні­шньо­го вигля­ду виро­бу або його частин, якщо таке копі­ю­ва­н­ня зумов­ле­но виклю­чно їх фун­кціо­наль­ним засто­су­ва­н­ням.
  6. Дія части­ни п’ятої цієї стат­ті не поши­рю­є­ться на виро­би, що мають охо­ро­ну як об’єкти пра­ва інте­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті.
  7. Порів­няль­ною є рекла­ма, що містить порів­ня­н­ня з това­ра­ми (робо­та­ми, послу­га­ми) чи діяль­ні­стю іншо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня. Не визна­є­ться непра­во­мір­ним порів­ня­н­ня в рекла­мі у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном.

Ста­т­тя 34. Ство­ре­н­ня пере­шкод суб’єктам госпо­да­рю­ва­н­ня у про­це­сі кон­ку­рен­ції

  1. Пере­шко­да­ми у про­це­сі кон­ку­рен­ції вва­жа­ю­ться: дис­кре­ди­та­ція суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, нав’язування спо­жи­ва­чам при­му­со­во­го асор­ти­мен­ту това­рів (робіт, послуг), схи­ля­н­ня до бой­ко­ту суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня або дис­кри­мі­на­ції поку­пця (замов­ни­ка), або до розір­ва­н­ня дого­во­ру з кон­ку­рен­том, під­куп пра­ців­ни­ка поста­чаль­ни­ка або поку­пця (замов­ни­ка).
  2. Дис­кре­ди­та­ці­єю суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня є поши­ре­н­ня у будь-якій фор­мі неправ­ди­вих, нето­чних або непов­них відо­мо­стей, пов’язаних з осо­бою чи діяль­ні­стю суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, які завда­ли або могли зав­да­ти шко­ди діло­вій репу­та­ції суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня.
  3. Купів­лею-про­да­жем това­рів, вико­на­н­ням робіт, нада­н­ням послуг із при­му­со­вим асор­ти­мен­том є купів­ля-про­даж одних това­рів, вико­на­н­ня робіт, нада­н­ня послуг за умо­ви купів­лі-про­да­жу інших това­рів, вико­на­н­ня робіт, нада­н­ня послуг, не потрі­бних спо­жи­ва­чу або кон­тр­аген­ту.
  4. Схи­ля­н­ням до бой­ко­ту суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня вва­жа­є­ться спо­ну­ка­н­ня кон­ку­рен­том іншої осо­би, без­по­се­ре­дньо або через посе­ре­дни­ка, до від­мо­ви від вста­нов­ле­н­ня дого­вір­них від­но­син із цим суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня.
  5. Схи­ля­н­ням поста­чаль­ни­ка до дис­кри­мі­на­ції поку­пця є спо­ну­ка­н­ня, без­по­се­ре­дньо або через посе­ре­дни­ка, до нада­н­ня поста­чаль­ни­ком кон­ку­рен­ту поку­пця пев­них пере­ваг без доста­тніх на це під­став.
  6. Схи­ля­н­ням суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня до розір­ва­н­ня дого­во­ру з кон­ку­рен­том іншо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня є вчи­не­не з кори­сли­вих моти­вів або в інте­ре­сах тре­тіх осіб спо­ну­ка­н­ня суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня — уча­сни­ка дого­во­ру до неви­ко­на­н­ня або вико­на­н­ня нена­ле­жним чином дого­вір­них зобов’язань перед цим кон­ку­рен­том шля­хом нада­н­ня або про­по­ну­ва­н­ня суб’єкту госпо­да­рю­ва­н­ня — уча­сни­ку дого­во­ру, без­по­се­ре­дньо або через посе­ре­дни­ка, мате­рі­аль­ної вина­го­ро­ди, ком­пен­са­ції чи інших пере­ваг.
  7. Під­куп пра­ців­ни­ка поста­чаль­ни­ка — це нада­н­ня або про­по­ну­ва­н­ня йому кон­ку­рен­том поку­пця (замов­ни­ка), без­по­се­ре­дньо або через посе­ре­дни­ка, мате­рі­аль­них цін­но­стей, май­но­вих або немай­но­вих благ за нена­ле­жне вико­на­н­ня або неви­ко­на­н­ня пра­ців­ни­ком поста­чаль­ни­ка слу­жбо­вих обов’язків, що випли­ва­ють з укла­де­но­го чи пов’язані з укла­де­н­ням між поста­чаль­ни­ком і поку­пцем дого­во­ру постав­ки това­рів, вико­на­н­ня робіт, нада­н­ня послуг, що при­зве­ло або могло при­зве­сти до отри­ма­н­ня кон­ку­рен­том поку­пця (замов­ни­ка) пев­них пере­ваг перед поку­пцем (замов­ни­ком).
  8. До пра­ців­ни­ка поста­чаль­ни­ка при­рів­ню­є­ться й інша осо­ба, яка згі­дно з сво­ї­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми при­ймає ріше­н­ня від іме­ні поста­чаль­ни­ка про постав­ку това­ру, вико­на­н­ня робіт, нада­н­ня послуг, впли­ває на прийня­т­тя тако­го ріше­н­ня або яки­мось чином пов’язана з ним.
  9. Під­куп пра­ців­ни­ка поку­пця (замов­ни­ка) — це нада­н­ня або про­по­ну­ва­н­ня йому кон­ку­рен­том поста­чаль­ни­ка, без­по­се­ре­дньо або через посе­ре­дни­ка, мате­рі­аль­них цін­но­стей, май­но­вих чи немай­но­вих благ за нена­ле­жне вико­на­н­ня або неви­ко­на­н­ня пра­ців­ни­ком поку­пця (замов­ни­ка) слу­жбо­вих обов’язків, що випли­ва­ють з укла­де­но­го або пов’язані з укла­де­н­ням між поста­чаль­ни­ком і поку­пцем дого­во­ру постав­ки това­рів, вико­на­н­ня робіт, нада­н­ня послуг, що при­зве­ло або могло при­зве­сти до отри­ма­н­ня кон­ку­рен­том поста­чаль­ни­ка пев­них пере­ваг перед поста­чаль­ни­ком.
  10. До пра­ців­ни­ка поку­пця (замов­ни­ка) при­рів­ню­є­ться й інша осо­ба, яка згі­дно з сво­ї­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми при­ймає ріше­н­ня від іме­ні поку­пця (замов­ни­ка) про при­дба­н­ня това­ру, вико­на­н­ня робіт, нада­н­ня послуг, впли­ває на прийня­т­тя тако­го ріше­н­ня або яки­мось чином пов’язана з ним.

Ста­т­тя 35. Дося­гне­н­ня непра­во­мір­них пере­ваг у кон­ку­рен­ції

  1. Дося­гне­н­ням непра­во­мір­них пере­ваг у кон­ку­рен­ції є отри­ма­н­ня пев­них пере­ваг сто­сов­но іншо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня шля­хом пору­ше­н­ня зако­но­дав­ства, яке під­твер­дже­не ріше­н­ням від­по­від­но­го орга­ну дер­жав­ної вла­ди.

Ста­т­тя 36. Непра­во­мір­не зби­ра­н­ня, роз­го­ло­ше­н­ня та вико­ри­ста­н­ня відо­мо­стей, що є комер­цій­ною таєм­ни­цею

  1. Відо­мо­сті, пов’язані з виро­бни­цтвом, техно­ло­гі­єю, управ­лі­н­ням, фінан­со­вою та іншою діяль­ні­стю суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, що не є дер­жав­ною таєм­ни­цею, роз­го­ло­ше­н­ня яких може зав­да­ти шко­ди інте­ре­сам суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, можуть бути визна­ні його комер­цій­ною таєм­ни­цею. Склад і обсяг відо­мо­стей, що ста­нов­лять комер­цій­ну таєм­ни­цю, спо­сіб їх захи­сту визна­ча­ю­ться суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня від­по­від­но до зако­ну.
  2. Непра­во­мір­ним зби­ра­н­ням відо­мо­стей, що ста­нов­лять комер­цій­ну таєм­ни­цю, вва­жа­є­ться добу­ва­н­ня про­ти­прав­ним спосо­бом зазна­че­них відо­мо­стей, якщо це завда­ло чи могло зав­да­ти шко­ди суб’єкту госпо­да­рю­ва­н­ня.
  3. Роз­го­ло­ше­н­ням комер­цій­ної таєм­ни­ці є озна­йом­ле­н­ня іншої осо­би без зго­ди осо­би, упов­но­ва­же­ної на те, з відо­мо­стя­ми, що від­по­від­но до зако­ну ста­нов­лять комер­цій­ну таєм­ни­цю, осо­бою, якій ці відо­мо­сті були дові­ре­ні у вста­нов­ле­но­му поряд­ку або ста­ли відо­мі у зв’язку з вико­на­н­ням слу­жбо­вих обов’язків, якщо це завда­ло чи могло зав­да­ти шко­ди суб’єкту госпо­да­рю­ва­н­ня.
  4. Схи­ля­н­ням до роз­го­ло­ше­н­ня комер­цій­ної таєм­ни­ці є спо­ну­ка­н­ня осо­би, якій були дові­ре­ні у вста­нов­ле­но­му поряд­ку або ста­ли відо­мі у зв’язку з вико­на­н­ням слу­жбо­вих обов’язків відо­мо­сті, що від­по­від­но до зако­ну ста­нов­лять комер­цій­ну таєм­ни­цю, до роз­кри­т­тя цих відо­мо­стей, якщо це завда­ло чи могло зав­да­ти шко­ди суб’єкту госпо­да­рю­ва­н­ня.
  5. Непра­во­мір­ним вико­ри­ста­н­ням комер­цій­ної таєм­ни­ці є впро­ва­дже­н­ня у виро­бни­цтво або вра­ху­ва­н­ня під час пла­ну­ва­н­ня чи здій­сне­н­ня під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті без дозво­лу упов­но­ва­же­ної на те осо­би непра­во­мір­но здо­бу­тих відо­мо­стей, що ста­нов­лять від­по­від­но до зако­ну комер­цій­ну таєм­ни­цю.
  6. За непра­во­мір­не зби­ра­н­ня, роз­го­ло­ше­н­ня або вико­ри­ста­н­ня відо­мо­стей, що є комер­цій­ною таєм­ни­цею, вин­ні осо­би несуть від­по­від­аль­ність, вста­нов­ле­ну зако­ном.

Ста­т­тя 37. Від­по­від­аль­ність за недо­бро­со­ві­сну кон­ку­рен­цію

  1. Вчи­не­н­ня дій, визна­че­них як недо­бро­со­ві­сна кон­ку­рен­ція, тягне за собою від­по­від­аль­ність суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня згі­дно з цим Коде­ксом або адмі­ні­стра­тив­ну, цивіль­ну чи кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність вин­них осіб у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном.

Ста­т­тя 38. Пра­ви­ла про­фе­сій­ної ети­ки у кон­ку­рен­ції

  1. Суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня за спри­я­н­ня заін­те­ре­со­ва­них орга­ні­за­цій можуть роз­ро­бля­ти пра­ви­ла про­фе­сій­ної ети­ки у кон­ку­рен­ції для від­по­від­них сфер госпо­дар­ської діяль­но­сті, а також для пев­них галу­зей еко­но­мі­ки. Пра­ви­ла про­фе­сій­ної ети­ки у кон­ку­рен­ції пого­джу­ю­ться з Анти­мо­но­поль­ним комі­те­том Укра­ї­ни.
  2. Пра­ви­ла про­фе­сій­ної ети­ки у кон­ку­рен­ції можуть вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся при укла­дан­ні дого­во­рів, роз­роб­ці уста­нов­чих та інших доку­мен­тів суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня.

Ста­т­тя 39. Захист прав спо­жи­ва­чів

  1. Спо­жи­ва­чі, які пере­бу­ва­ють на тери­то­рії Укра­ї­ни, під час при­дба­н­ня, замов­ле­н­ня або вико­ри­ста­н­ня това­рів (робіт, послуг) з метою задо­во­ле­н­ня сво­їх потреб мають пра­во на:

дер­жав­ний захист сво­їх прав;

гаран­то­ва­ний рівень спо­жи­ва­н­ня;

нале­жну якість това­рів (робіт, послуг);

без­пе­ку това­рів (робіт, послуг);

необ­хі­дну, досту­пну та досто­вір­ну інфор­ма­цію про кіль­кість, якість і асор­ти­мент това­рів (робіт, послуг);

від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків, зав­да­них това­ра­ми (робо­та­ми, послу­га­ми) нена­ле­жної яко­сті, а також шко­ди, запо­ді­я­ної небез­пе­чни­ми для жит­тя і здоров’я людей това­ра­ми (робо­та­ми, послу­га­ми), у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном;

звер­не­н­ня до суду та інших упов­но­ва­же­них орга­нів вла­ди за захи­стом пору­ше­них прав або закон­них інте­ре­сів.

З метою захи­сту сво­їх прав та закон­них інте­ре­сів гро­ма­дя­ни можуть об’єднуватися на добро­віль­ній осно­ві у гро­мад­ські орга­ні­за­ції спо­жи­ва­чів (об’єднання спо­жи­ва­чів).

  1. Дер­жа­ва забез­пе­чує гро­ма­дя­нам захист їх інте­ре­сів як спо­жи­ва­чів, надає можли­вість віль­но­го вибо­ру това­рів (робіт, послуг), набу­т­тя знань і ква­лі­фі­ка­ції, необ­хі­дних для прийня­т­тя само­стій­них рішень під час при­дба­н­ня та вико­ри­ста­н­ня това­рів (робіт, послуг) від­по­від­но до їх потреб, і гаран­тує при­дба­н­ня або одер­жа­н­ня інши­ми закон­ни­ми спосо­ба­ми това­рів (робіт, послуг) в обся­гах, що забез­пе­чу­ють рівень спо­жи­ва­н­ня, доста­тній для під­три­ма­н­ня здоров’я і жит­тє­ді­яль­но­сті.
  2. Пра­ва спо­жи­ва­чів, меха­нізм реа­лі­за­ції захи­сту цих прав та від­но­си­ни між спо­жи­ва­ча­ми това­рів (робіт, послуг) і виро­бни­ка­ми (вико­нав­ця­ми, про­дав­ця­ми) регу­лю­ю­ться зако­ном про захист прав спо­жи­ва­чів та інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми.
  3. Якщо чин­ним між­на­ро­дним дого­во­ром, зго­ду на обов’язковість яко­го нада­но Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни, вста­нов­ле­но інші пра­ви­ла, ніж ті, що є в зако­но­дав­стві Укра­ї­ни про захист прав спо­жи­ва­чів, то засто­со­ву­ю­ться пра­ви­ла між­на­ро­дно­го дого­во­ру.

Ста­т­тя 40. Дер­жав­ний кон­троль за дотри­ма­н­ням анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тно­го зако­но­дав­ства

  1. Дер­жав­ний кон­троль за дотри­ма­н­ням анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тно­го зако­но­дав­ства, захист інте­ре­сів під­при­єм­ців та спо­жи­ва­чів від його пору­шень здій­сню­ю­ться Анти­мо­но­поль­ним комі­те­том Укра­ї­ни від­по­від­но до його пов­но­ва­жень, визна­че­них зако­ном.
  2. З метою запо­бі­га­н­ня моно­поль­но­му ста­но­ви­щу окре­мих суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня на рин­ку ство­ре­н­ня, реор­га­ні­за­ція та лікві­да­ція суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, при­дба­н­ня їх акти­вів, часток (акцій, паїв) госпо­дар­ських това­риств, а також утво­ре­н­ня об’єднань під­при­ємств або пере­тво­ре­н­ня орга­нів вла­ди в зазна­че­ні об’єднання у випад­ках, перед­ба­че­них зако­но­дав­ством, здій­сню­ю­ться за умо­ви одер­жа­н­ня зго­ди на це Анти­мо­но­поль­но­го комі­те­ту Укра­ї­ни. Під­ста­ви для нада­н­ня зго­ди на кон­цен­тра­цію суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня визна­ча­ю­ться зако­ном.
  3. У разі якщо суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня злов­жи­ва­ють моно­поль­ним ста­но­ви­щем на рин­ку, Анти­мо­но­поль­ний комі­тет Укра­ї­ни має пра­во прийня­ти ріше­н­ня про при­му­со­вий поділ моно­поль­них утво­рень. Строк вико­на­н­ня тако­го ріше­н­ня не може бути мен­шим шести міся­ців.
  4. При­му­со­вий поділ не засто­со­ву­є­ться у разі:

немо­жли­во­сті орга­ні­за­цій­но­го або тери­то­рі­аль­но­го від­окрем­ле­н­ня під­при­ємств або стру­ктур­них під­роз­ді­лів;

наяв­но­сті тісно­го техно­ло­гі­чно­го зв’язку під­при­ємств, стру­ктур­них під­роз­ді­лів, якщо час­тка вну­трі­шньо­го обо­ро­ту в загаль­но­му обся­зі вало­вої про­ду­кції під­при­єм­ства (об’єднання тощо) ста­но­вить мен­ше трид­ця­ти від­со­тків.

  1. Реор­га­ні­за­ція моно­поль­но­го утво­ре­н­ня, що під­ля­гає при­му­со­во­му поді­лу, здій­сню­є­ться на роз­суд суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня за умо­ви усу­не­н­ня моно­поль­но­го ста­но­ви­ща цьо­го утво­ре­н­ня на рин­ку.
  2. Анти­мо­но­поль­ний комі­тет Укра­ї­ни та його тери­то­рі­аль­ні від­ді­ле­н­ня у вста­нов­ле­но­му зако­ном поряд­ку роз­гля­да­ють спра­ви про недо­бро­со­ві­сну кон­ку­рен­цію та інші спра­ви щодо пору­ше­н­ня анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тно­го зако­но­дав­ства, перед­ба­че­ні зако­ном.
  3. Ріше­н­ня Анти­мо­но­поль­но­го комі­те­ту Укра­ї­ни та його тери­то­рі­аль­них від­ді­лень можуть бути оскар­же­ні до суду. Зби­тки, зав­да­ні неза­кон­ни­ми ріше­н­ня­ми Анти­мо­но­поль­но­го комі­те­ту Укра­ї­ни або його тери­то­рі­аль­них від­ді­лень, від­шко­до­ву­ю­ться з Дер­жав­но­го бюдже­ту Укра­ї­ни за позо­вом заін­те­ре­со­ва­них осіб у поряд­ку, визна­че­но­му зако­ном.

Ста­т­тя 41. Анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тне зако­но­дав­ство

  1. Зако­но­дав­ство, що регу­лює від­но­си­ни, які вини­ка­ють у зв’язку з недо­бро­со­ві­сною кон­ку­рен­ці­єю, обме­же­н­ням та попе­ре­дже­н­ням моно­по­лі­зму у госпо­дар­ській діяль­но­сті, скла­да­є­ться з цьо­го Коде­ксу, зако­ну про Анти­мо­но­поль­ний комі­тет Укра­ї­ни, інших зако­но­дав­чих актів.
  2. Поло­же­н­ня цієї гла­ви Коде­ксу не поши­рю­ю­ться на від­но­си­ни, у яких беруть участь суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня та інші уча­сни­ки госпо­дар­ських від­но­син, якщо резуль­тат їх діяль­но­сті про­яв­ля­є­ться лише за межа­ми Укра­ї­ни, якщо інше не перед­ба­че­но чин­ним між­на­ро­дним дого­во­ром, зго­ду на обов’язковість яко­го нада­но Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни.
  3. Зако­ном можуть бути визна­че­ні осо­бли­во­сті регу­лю­ва­н­ня від­но­син, пов’язаних з недо­бро­со­ві­сною кон­ку­рен­ці­єю та моно­по­лі­змом на фінан­со­вих рин­ках і рин­ках цін­них папе­рів.

Гла­ва 4
ГОСПОДАРСЬКА КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
(ПІДПРИЄМНИЦТВО)

Ста­т­тя 42. Під­при­єм­ни­цтво як вид госпо­дар­ської діяль­но­сті

  1. Під­при­єм­ни­цтво — це само­стій­на, іні­ці­а­тив­на, систе­ма­ти­чна, на вла­сний ризик госпо­дар­ська діяль­ність, що здій­сню­є­ться суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня (під­при­єм­ця­ми) з метою дося­гне­н­ня еко­но­мі­чних і соці­аль­них резуль­та­тів та одер­жа­н­ня при­бу­тку.

Ста­т­тя 43. Сво­бо­да під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті

  1. Під­при­єм­ці мають пра­во без обме­жень само­стій­но здій­сню­ва­ти будь-яку під­при­єм­ни­цьку діяль­ність, яку не забо­ро­не­но зако­ном.
  2. Осо­бли­во­сті здій­сне­н­ня окре­мих видів під­при­єм­ни­цтва вста­нов­лю­ю­ться зако­но­дав­чи­ми акта­ми.
  3. Пере­лік видів госпо­дар­ської діяль­но­сті, що під­ля­га­ють ліцен­зу­ван­ню, а також пере­лік видів діяль­но­сті, під­при­єм­ни­цтво в яких забо­ро­ня­є­ться, вста­нов­лю­ю­ться виклю­чно зако­ном.
  4. Здій­сне­н­ня під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті забо­ро­ня­є­ться орга­нам дер­жав­ної вла­ди та орга­нам місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня.

Під­при­єм­ни­цька діяль­ність поса­до­вих і слу­жбо­вих осіб орга­нів дер­жав­ної вла­ди та орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня обме­жу­є­ться зако­ном у випад­ках, перед­ба­че­них части­ною дру­гою стат­ті 64 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 44. Прин­ци­пи під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті

  1. Під­при­єм­ни­цтво здій­сню­є­ться на осно­ві:

віль­но­го вибо­ру під­при­єм­цем видів під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті;

само­стій­но­го фор­му­ва­н­ня під­при­єм­цем про­гра­ми діяль­но­сті, вибо­ру поста­чаль­ни­ків і спо­жи­ва­чів про­ду­кції, що виро­бля­є­ться, залу­че­н­ня мате­рі­аль­но-техні­чних, фінан­со­вих та інших видів ресур­сів, вико­ри­ста­н­ня яких не обме­же­но зако­ном, вста­нов­ле­н­ня цін на про­ду­кцію та послу­ги від­по­від­но до зако­ну;

віль­но­го найму під­при­єм­цем пра­ців­ни­ків;

комер­цій­но­го роз­ра­хун­ку та вла­сно­го комер­цій­но­го ризи­ку;

віль­но­го роз­по­ря­дже­н­ня при­бу­тком, що зали­ша­є­ться у під­при­єм­ця після спла­ти пода­тків, збо­рів та інших пла­те­жів, перед­ба­че­них зако­ном;

само­стій­но­го здій­сне­н­ня під­при­єм­цем зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті, вико­ри­ста­н­ня під­при­єм­цем нале­жної йому час­тки валю­тної виру­чки на свій роз­суд.

Ста­т­тя 45. Орга­ні­за­цій­ні фор­ми під­при­єм­ни­цтва

  1. Під­при­єм­ни­цтво в Укра­ї­ні здій­сню­є­ться в будь-яких орга­ні­за­цій­них фор­мах, перед­ба­че­них зако­ном, на вибір під­при­єм­ця.
  2. Поря­док ство­ре­н­ня, дер­жав­ної реє­стра­ції, діяль­но­сті, реор­га­ні­за­ції та лікві­да­ції суб’єктів під­при­єм­ни­цтва окре­мих орга­ні­за­цій­них форм визна­ча­є­ться цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.
  3. Щодо гро­ма­дян та юри­ди­чних осіб, для яких під­при­єм­ни­цька діяль­ність не є основ­ною, поло­же­н­ня цьо­го Коде­ксу поши­рю­ю­ться на ту части­ну їх діяль­но­сті, яка за сво­їм хара­кте­ром є під­при­єм­ни­цькою.

Ста­т­тя 46. Пра­во найму пра­ців­ни­ків і соці­аль­ні гаран­тії щодо вико­ри­ста­н­ня їх пра­ці

  1. Під­при­єм­ці мають пра­во укла­да­ти з гро­ма­дя­на­ми дого­во­ри щодо вико­ри­ста­н­ня їх пра­ці. При укла­ден­ні тру­до­во­го дого­во­ру (кон­тра­кту, уго­ди) під­при­є­мець зобов’язаний забез­пе­чи­ти нале­жні і без­пе­чні умо­ви пра­ці, опла­ту пра­ці не ниж­чу від визна­че­ної зако­ном та її своє­ча­сне одер­жа­н­ня пра­ців­ни­ка­ми, а також інші соці­аль­ні гаран­тії, вклю­ча­ю­чи соці­аль­не й меди­чне стра­ху­ва­н­ня та соці­аль­не забез­пе­че­н­ня від­по­від­но до зако­но­дав­ства Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 47. Загаль­ні гаран­тії прав під­при­єм­ців

  1. Дер­жа­ва гаран­тує усім під­при­єм­цям, неза­ле­жно від обра­них ними орга­ні­за­цій­них форм під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті, рів­ні пра­ва та рів­ні можли­во­сті для залу­че­н­ня і вико­ри­ста­н­ня мате­рі­аль­но-техні­чних, фінан­со­вих, тру­до­вих, інфор­ма­цій­них, при­ро­дних та інших ресур­сів.
  2. Забез­пе­че­н­ня під­при­єм­ця мате­рі­аль­но-техні­чни­ми та інши­ми ресур­са­ми, що цен­тра­лі­зо­ва­но роз­по­ді­ля­ю­ться дер­жа­вою, здій­сню­є­ться з метою вико­на­н­ня під­при­єм­цем поста­вок, робіт чи послуг для прі­о­ри­те­тних дер­жав­них потреб.

{Части­на дру­га стат­ті 47 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3205-IV від 15.12.2005}

  1. Дер­жа­ва гаран­тує недо­тор­кан­ність май­на і забез­пе­чує захист май­но­вих прав під­при­єм­ця. Вилу­че­н­ня дер­жа­вою або орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня у під­при­єм­ця основ­них і обо­ро­тних фон­дів, іншо­го май­на допу­ска­є­ться від­по­від­но до стат­ті 41 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни на під­ста­вах і в поряд­ку, перед­ба­че­них зако­ном.
  2. Зби­тки, зав­да­ні під­при­єм­цю вна­слі­док пору­ше­н­ня гро­ма­дя­на­ми чи юри­ди­чни­ми осо­ба­ми, орга­на­ми дер­жав­ної вла­ди чи орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня його май­но­вих прав, від­шко­до­ву­ю­ться під­при­єм­цю від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу та інших зако­нів.
  3. Під­при­є­мець або гро­ма­дя­нин, який пра­цює у під­при­єм­ця по найму, у перед­ба­че­них зако­ном випад­ках може бути залу­че­ний до вико­на­н­ня в робо­чий час дер­жав­них або гро­мад­ських обов’язків, з від­шко­ду­ва­н­ням під­при­єм­цю від­по­від­них зби­тків орга­ном, який при­ймає таке ріше­н­ня. Спо­ри про від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків вирі­шу­ю­ться судом.

Ста­т­тя 48. Дер­жав­на під­трим­ка під­при­єм­ни­цтва

  1. З метою ство­ре­н­ня спри­я­тли­вих орга­ні­за­цій­них та еко­но­мі­чних умов для роз­ви­тку під­при­єм­ни­цтва орга­ни вла­ди на умо­вах і в поряд­ку, перед­ба­че­них зако­ном:

нада­ють під­при­єм­цям земель­ні ділян­ки, пере­да­ють дер­жав­не май­но, необ­хі­дне для здій­сне­н­ня під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті;

спри­я­ють під­при­єм­цям в орга­ні­за­ції мате­рі­аль­но-техні­чно­го забез­пе­че­н­ня та інфор­ма­цій­но­го обслу­го­ву­ва­н­ня їх діяль­но­сті, під­го­тов­ці кадрів;

здій­сню­ють пер­ві­сне обла­шту­ва­н­ня нео­сво­є­них тери­то­рій об’єктами виро­бни­чої і соці­аль­ної інфра­стру­кту­ри з про­да­жем або пере­да­чею їх під­при­єм­цям у визна­че­но­му зако­ном поряд­ку;

сти­му­лю­ють модер­ні­за­цію техно­ло­гії, інно­ва­цій­ну діяль­ність, осво­є­н­ня під­при­єм­ця­ми нових видів про­ду­кції та послуг;

пода­ють під­при­єм­цям інші види допо­мо­ги.

  1. Дер­жа­ва спри­яє роз­ви­тку мало­го під­при­єм­ни­цтва, ство­рює необ­хі­дні умо­ви для цьо­го.

Ста­т­тя 49. Від­по­від­аль­ність суб’єктів під­при­єм­ни­цтва

  1. Під­при­єм­ці зобов’язані не зав­да­ва­ти шко­ди дов­кі­л­лю, не пору­шу­ва­ти пра­ва та закон­ні інте­ре­си гро­ма­дян і їх об’єднань, інших суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, уста­нов, орга­ні­за­цій, пра­ва місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня і дер­жа­ви.
  2. За зав­да­ні шко­ду і зби­тки під­при­є­мець несе май­но­ву та іншу вста­нов­ле­ну зако­ном від­по­від­аль­ність.

Ста­т­тя 50. Діяль­ність іно­зем­них під­при­єм­ців в Укра­ї­ні

  1. Осо­бли­во­сті здій­сне­н­ня під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті на тери­то­рії Укра­ї­ни, на її кон­ти­нен­таль­но­му шель­фі та у виклю­чній (мор­ській) еко­но­мі­чній зоні іно­зем­ни­ми юри­ди­чни­ми осо­ба­ми, гро­ма­дя­на­ми визна­ча­ю­ться цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми Укра­ї­ни.
  2. У разі якщо чин­ним між­на­ро­дним дого­во­ром, зго­ду на обов’язковість яко­го нада­но Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни, вста­нов­ле­но інші пра­ви­ла щодо під­при­єм­ни­цтва, ніж ті, що перед­ба­че­но зако­но­дав­ством Укра­ї­ни, засто­со­ву­ю­ться пра­ви­ла між­на­ро­дно­го дого­во­ру. Пра­ви­ла між­на­ро­дних дого­во­рів Укра­ї­ни, чин­них на момент прийня­т­тя Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, засто­со­ву­ю­ться від­по­від­но до Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни в поряд­ку, визна­че­но­му цими між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми.

Ста­т­тя 51. При­пи­не­н­ня під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті

  1. Під­при­єм­ни­цька діяль­ність при­пи­ня­є­ться:

з вла­сної іні­ці­а­ти­ви під­при­єм­ця;

у разі закін­че­н­ня стро­ку дії ліцен­зії;

у разі при­пи­не­н­ня існу­ва­н­ня під­при­єм­ця;

на під­ста­ві ріше­н­ня суду у випад­ках, перед­ба­че­них цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.

  1. Поря­док при­пи­не­н­ня діяль­но­сті під­при­єм­ця вста­нов­лю­є­ться зако­ном від­по­від­но до вимог цьо­го Коде­ксу.

Гла­ва 5
НЕКОМЕРЦІЙНА ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Ста­т­тя 52. Неко­мер­цій­не госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Неко­мер­цій­не госпо­да­рю­ва­н­ня — це само­стій­на систе­ма­ти­чна госпо­дар­ська діяль­ність, що здій­сню­є­ться суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня, спря­мо­ва­на на дося­гне­н­ня еко­но­мі­чних, соці­аль­них та інших резуль­та­тів без мети одер­жа­н­ня при­бу­тку.
  2. Неко­мер­цій­на госпо­дар­ська діяль­ність здій­сню­є­ться суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня дер­жав­но­го або кому­наль­но­го секто­рів еко­но­мі­ки у галу­зях (видах діяль­но­сті), в яких від­по­від­но до стат­ті 12 цьо­го Коде­ксу забо­ро­ня­є­ться під­при­єм­ни­цтво, на осно­ві ріше­н­ня від­по­від­но­го орга­ну дер­жав­ної вла­ди чи орга­ну місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня. Неко­мер­цій­на госпо­дар­ська діяль­ність може здій­сню­ва­ти­ся також інши­ми суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня, яким здій­сне­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті у фор­мі під­при­єм­ни­цтва забо­ро­ня­є­ться зако­ном.
  3. Не можуть здій­сню­ва­ти неко­мер­цій­ну госпо­дар­ську діяль­ність орга­ни дер­жав­ної вла­ди, орга­ни місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, їх поса­до­ві осо­би.

Ста­т­тя 53. Орга­ні­за­цій­ні фор­ми здій­сне­н­ня неко­мер­цій­ної госпо­дар­ської діяль­но­сті

  1. Неко­мер­цій­на госпо­дар­ська діяль­ність може здій­сню­ва­ти­ся суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня на осно­ві пра­ва вла­сно­сті або пра­ва опе­ра­тив­но­го управ­лі­н­ня в орга­ні­за­цій­них фор­мах, які визна­ча­ю­ться вла­сни­ком або від­по­від­ним орга­ном управ­лі­н­ня чи орга­ном місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня з ура­ху­ва­н­ням вимог, перед­ба­че­них цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.
  2. Поря­док ство­ре­н­ня, дер­жав­ної реє­стра­ції, діяль­но­сті, реор­га­ні­за­ції та лікві­да­ції суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня окре­мих орга­ні­за­цій­них форм неко­мер­цій­ної госпо­дар­ської діяль­но­сті визна­ча­є­ться цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.
  3. У разі якщо госпо­дар­ська діяль­ність гро­ма­дян або юри­ди­чної осо­би, заре­є­стро­ва­ної як суб’єкт неко­мер­цій­но­го госпо­да­рю­ва­н­ня, набу­ває хара­кте­ру під­при­єм­ни­цької діяль­но­сті, до неї засто­со­ву­ю­ться поло­же­н­ня цьо­го Коде­ксу та інших зако­нів, яки­ми регу­лю­є­ться під­при­єм­ни­цтво.

Ста­т­тя 54. Регу­лю­ва­н­ня неко­мер­цій­ної госпо­дар­ської діяль­но­сті

  1. На суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, які здій­сню­ють неко­мер­цій­ну госпо­дар­ську діяль­ність, поши­рю­ю­ться загаль­ні вимо­ги щодо регу­лю­ва­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті з ура­ху­ва­н­ням осо­бли­во­стей її здій­сне­н­ня різни­ми суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня, які визна­ча­ю­ться цим Коде­ксом та інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми.
  2. При укла­ден­ні тру­до­во­го дого­во­ру (кон­тра­кту, уго­ди) суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня, що здій­снює неко­мер­цій­ну госпо­дар­ську діяль­ність, зобов’язаний забез­пе­чи­ти нале­жні і без­пе­чні умо­ви пра­ці, її опла­ту не ниж­чу від визна­че­но­го зако­ном міні­маль­но­го роз­мі­ру, а також забез­пе­чи­ти інші соці­аль­ні гаран­тії, перед­ба­че­ні зако­ном.

Роз­діл II
СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Гла­ва 6
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Ста­т­тя 55. Поня­т­тя суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня визна­ю­ться уча­сни­ки госпо­дар­ських від­но­син, які здій­сню­ють госпо­дар­ську діяль­ність, реа­лі­зу­ю­чи госпо­дар­ську ком­пе­тен­цію (суку­пність госпо­дар­ських прав та обов’язків), мають від­окрем­ле­не май­но і несуть від­по­від­аль­ність за сво­ї­ми зобов’язаннями в межах цьо­го май­на, крім випад­ків, перед­ба­че­них зако­но­дав­ством.
  2. Суб’єктами госпо­да­рю­ва­н­ня є:

1) госпо­дар­ські орга­ні­за­ції — юри­ди­чні осо­би, ство­ре­ні від­по­від­но до Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни, дер­жав­ні, кому­наль­ні та інші під­при­єм­ства, ство­ре­ні від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу, а також інші юри­ди­чні осо­би, які здій­сню­ють госпо­дар­ську діяль­ність та заре­є­стро­ва­ні в уста­нов­ле­но­му зако­ном поряд­ку;

2) гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни, іно­зем­ці та осо­би без гро­ма­дян­ства, які здій­сню­ють госпо­дар­ську діяль­ність та заре­є­стро­ва­ні від­по­від­но до зако­ну як під­при­єм­ці.

{Пункт 3 части­ни дру­гої стат­ті 55 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 2424-IV від 04.02.2005}

  1. Суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня зале­жно від кіль­ко­сті пра­цю­ю­чих та дохо­дів від будь-якої діяль­но­сті за рік можуть нале­жа­ти до суб’єктів мало­го під­при­єм­ни­цтва, у тому числі до суб’єктів мікро­під­при­єм­ни­цтва, сере­дньо­го або вели­ко­го під­при­єм­ни­цтва.

Суб’єктами мікро­під­при­єм­ни­цтва є:

фізи­чні осо­би, заре­є­стро­ва­ні в уста­нов­ле­но­му зако­ном поряд­ку як фізи­чні осо­би — під­при­єм­ці, у яких сере­дня кіль­кість пра­ців­ни­ків за зві­тний пері­од (кален­дар­ний рік) не пере­ви­щує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяль­но­сті не пере­ви­щує суму, екві­ва­лен­тну 2 міль­йо­нам євро, визна­че­ну за сере­дньо­рі­чним кур­сом Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни;

юри­ди­чні осо­би — суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня будь-якої орга­ні­за­цій­но-пра­во­вої фор­ми та фор­ми вла­сно­сті, у яких сере­дня кіль­кість пра­ців­ни­ків за зві­тний пері­од (кален­дар­ний рік) не пере­ви­щує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяль­но­сті не пере­ви­щує суму, екві­ва­лен­тну 2 міль­йо­нам євро, визна­че­ну за сере­дньо­рі­чним кур­сом Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни.

Суб’єктами мало­го під­при­єм­ни­цтва є:

фізи­чні осо­би, заре­є­стро­ва­ні в уста­нов­ле­но­му зако­ном поряд­ку як фізи­чні осо­би — під­при­єм­ці, у яких сере­дня кіль­кість пра­ців­ни­ків за зві­тний пері­од (кален­дар­ний рік) не пере­ви­щує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяль­но­сті не пере­ви­щує суму, екві­ва­лен­тну 10 міль­йо­нам євро, визна­че­ну за сере­дньо­рі­чним кур­сом Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни;

юри­ди­чні осо­би — суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня будь-якої орга­ні­за­цій­но-пра­во­вої фор­ми та фор­ми вла­сно­сті, у яких сере­дня кіль­кість пра­ців­ни­ків за зві­тний пері­од (кален­дар­ний рік) не пере­ви­щує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяль­но­сті не пере­ви­щує суму, екві­ва­лен­тну 10 міль­йо­нам євро, визна­че­ну за сере­дньо­рі­чним кур­сом Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни.

Суб’єктами вели­ко­го під­при­єм­ни­цтва є юри­ди­чні осо­би — суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня будь-якої орга­ні­за­цій­но-пра­во­вої фор­ми та фор­ми вла­сно­сті, у яких сере­дня кіль­кість пра­ців­ни­ків за зві­тний пері­од (кален­дар­ний рік) пере­ви­щує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяль­но­сті пере­ви­щує суму, екві­ва­лен­тну 50 міль­йо­нам євро, визна­че­ну за сере­дньо­рі­чним кур­сом Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни.

Інші суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня нале­жать до суб’єктів сере­дньо­го під­при­єм­ни­цтва.

{Ста­т­тю 55 допов­не­но новою части­ною згі­дно із Зако­ном 4618-VI від 22.03.2012}

  1. Суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня реа­лі­зу­ють свою госпо­дар­ську ком­пе­тен­цію на осно­ві пра­ва вла­сно­сті, пра­ва госпо­дар­сько­го віда­н­ня, пра­ва опе­ра­тив­но­го управ­лі­н­ня від­по­від­но до визна­че­н­ня цієї ком­пе­тен­ції у цьо­му Коде­ксі та інших зако­нах.

{Части­на стат­ті 55 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2424-IV від 04.02.2005}

  1. Суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня — госпо­дар­ські орга­ні­за­ції, які діють на осно­ві пра­ва вла­сно­сті, пра­ва госпо­дар­сько­го віда­н­ня чи опе­ра­тив­но­го управ­лі­н­ня, мають ста­тус юри­ди­чної осо­би, що визна­ча­є­ться цивіль­ним зако­но­дав­ством та цим Коде­ксом.
  2. Суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня, зазна­че­ні у пун­кті пер­шо­му части­ни дру­гої цієї стат­ті, мають пра­во від­кри­ва­ти свої філії, пред­став­ни­цтва, інші від­окрем­ле­ні під­роз­ді­ли без ство­ре­н­ня юри­ди­чної осо­би.

{Части­на стат­ті 55 в реда­кції Зако­ну 2424-IV від 04.02.2005}

Ста­т­тя 55-1. Фіктив­на діяль­ність суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Озна­ки фіктив­но­сті, що дають під­ста­ви для звер­не­н­ня до суду про при­пи­не­н­ня юри­ди­чної осо­би або при­пи­не­н­ня діяль­но­сті фізи­чною осо­бою — під­при­єм­цем, в тому числі визна­н­ня реє­стра­цій­них доку­мен­тів недій­сни­ми:

заре­є­стро­ва­но (пере­ре­є­стро­ва­но) на недій­сні (втра­че­ні, загу­бле­ні) та під­ро­бле­ні доку­мен­ти;

неза­ре­є­стро­ва­но у дер­жав­них орга­нах, якщо обов’язок реє­стра­ції перед­ба­че­но зако­но­дав­ством;

заре­є­стро­ва­но (пере­ре­є­стро­ва­но) у орга­нах дер­жав­ної реє­стра­ції фізи­чни­ми осо­ба­ми з подаль­шою пере­да­чею (оформ­ле­н­ням) у воло­ді­н­ня чи управ­лі­н­ня під­став­ним (неі­сну­ю­чим), помер­лим, без­ві­сти зни­клим осо­бам або таким осо­бам, що не мали намі­ру про­ва­ди­ти фінан­со­во-госпо­дар­ську діяль­ність або реа­лі­зо­ву­ва­ти пов­но­ва­же­н­ня;

заре­є­стро­ва­но (пере­ре­є­стро­ва­но) та про­ва­дже­но фінан­со­во-госпо­дар­ську діяль­ність без відо­ма та зго­ди його заснов­ни­ків та при­зна­че­них у закон­но­му поряд­ку керів­ни­ків.

{Кодекс допов­не­но стат­тею 55-1 згі­дно із Зако­ном 2756-VI від 02.12.2010}

Ста­т­тя 56. Утво­ре­н­ня суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня — госпо­дар­ська орга­ні­за­ція, яка може бути утво­ре­на за ріше­н­ням вла­сни­ка (вла­сни­ків) май­на або упов­но­ва­же­но­го ним (ними) орга­ну, а у випад­ках, спе­ці­аль­но перед­ба­че­них зако­но­дав­ством, також за ріше­н­ням інших орга­нів, орга­ні­за­цій і фізи­чних осіб шля­хом засну­ва­н­ня нової госпо­дар­ської орга­ні­за­ції, зли­т­тя, при­єд­на­н­ня, виді­лу, поді­лу, пере­тво­ре­н­ня дію­чої (дію­чих) госпо­дар­ської орга­ні­за­ції (госпо­дар­ських орга­ні­за­цій) з додер­жа­н­ням вимог зако­но­дав­ства.

{Части­на пер­ша стат­ті 56 в реда­кції Зако­ну 642-VII від 10.10.2013}

  1. Суб’єкти госпо­да­рю­ва­н­ня можуть утво­рю­ва­ти­ся шля­хом при­му­со­во­го поді­лу (виді­лу) дію­чо­го суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня за роз­по­ря­дже­н­ням анти­мо­но­поль­них орга­нів від­по­від­но до анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тно­го зако­но­дав­ства Укра­ї­ни.

{Части­на дру­га стат­ті 56 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 642-VII від 10.10.2013}

  1. Ство­ре­н­ня суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня здій­сню­є­ться з додер­жа­н­ням вимог анти­мо­но­поль­но-кон­ку­рен­тно­го зако­но­дав­ства.
  2. Суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня може ство­рю­ва­ти­ся та дія­ти на під­ста­ві модель­но­го ста­ту­ту, затвер­дже­но­го Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни, що після його прийня­т­тя уча­сни­ка­ми стає уста­нов­чим доку­мен­том.

{Ста­т­тю 56 допов­не­но части­ною четвер­тою згі­дно із Зако­ном 3262-VI від 21.04.2011}

  1. Якщо суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня ство­рю­є­ться та діє на під­ста­ві модель­но­го ста­ту­ту в рішен­ні про його ство­ре­н­ня, яке під­пи­су­є­ться усі­ма заснов­ни­ка­ми, зазна­ча­ю­ться відо­мо­сті про його най­ме­ну­ва­н­ня, мету і пре­дмет госпо­дар­ської діяль­но­сті, а також інфор­ма­ція про про­ва­дже­н­ня діяль­но­сті на осно­ві модель­но­го ста­ту­ту.

{Ста­т­тю 56 допов­не­но части­ною п’ятою згі­дно із Зако­ном 3262-VI від 21.04.2011}

Ста­т­тя 57. Уста­нов­чі доку­мен­ти

  1. Уста­нов­чи­ми доку­мен­та­ми суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня є ріше­н­ня про його утво­ре­н­ня або заснов­ни­цький дого­вір, а у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном, ста­тут (поло­же­н­ня) суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня.
  2. В уста­нов­чих доку­мен­тах повин­ні бути зазна­че­ні най­ме­ну­ва­н­ня суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, мета і пре­дмет госпо­дар­ської діяль­но­сті, склад і ком­пе­тен­ція його орга­нів управ­лі­н­ня, поря­док прийня­т­тя ними рішень, поря­док фор­му­ва­н­ня май­на, роз­по­ді­лу при­бу­тків та зби­тків, умо­ви його реор­га­ні­за­ції та лікві­да­ції, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном.

{Части­на дру­га стат­ті 57 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2452-IV від 03.03.2005}

  1. У заснов­ни­цько­му дого­во­рі заснов­ни­ки зобов’язуються утво­ри­ти суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня, визна­ча­ють поря­док спіль­ної діяль­но­сті щодо його утво­ре­н­ня, умо­ви пере­да­чі йому сво­го май­на, поря­док роз­по­ді­лу при­бу­тків і зби­тків, управ­лі­н­ня діяль­ні­стю суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня та уча­сті в ньо­му заснов­ни­ків, поря­док вибу­т­тя та вхо­дже­н­ня нових заснов­ни­ків, інші умо­ви діяль­но­сті суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, які перед­ба­че­ні зако­ном, а також поря­док його реор­га­ні­за­ції та лікві­да­ції від­по­від­но до зако­ну.
  2. Ста­тут суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня пови­нен місти­ти відо­мо­сті про його най­ме­ну­ва­н­ня, мету і пре­дмет діяль­но­сті, роз­мір і поря­док утво­ре­н­ня ста­ту­тно­го капі­та­лу та інших фон­дів, поря­док роз­по­ді­лу при­бу­тків і зби­тків, про орга­ни управ­лі­н­ня і кон­тро­лю, їх ком­пе­тен­цію, про умо­ви реор­га­ні­за­ції та лікві­да­ції суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, а також інші відо­мо­сті, пов’язані з осо­бли­во­стя­ми орга­ні­за­цій­ної фор­ми суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня, перед­ба­че­ні зако­но­дав­ством. Ста­тут може місти­ти й інші відо­мо­сті, що не супе­ре­чать зако­но­дав­ству.

Поло­же­н­ням визна­ча­є­ться госпо­дар­ська ком­пе­тен­ція орга­нів дер­жав­ної вла­ди, орга­нів місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня чи інших суб’єктів у випад­ках, визна­че­них зако­ном.

{Части­на четвер­та стат­ті 57 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 2452-IV від 03.03.2005, 2850-VI від 22.12.2010}

  1. Ста­тут (поло­же­н­ня) затвер­джу­є­ться вла­сни­ком май­на (заснов­ни­ком) суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня чи його пред­став­ни­ка­ми, орга­на­ми або інши­ми суб’єктами від­по­від­но до зако­ну.

Ста­т­тя 58. Дер­жав­на реє­стра­ція суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня під­ля­гає дер­жав­ній реє­стра­ції як юри­ди­чна осо­ба чи фізи­чна осо­ба-під­при­є­мець у поряд­ку, визна­че­но­му зако­ном.
  2. Від­кри­т­тя суб’єктом госпо­да­рю­ва­н­ня філій (від­ді­лень), пред­став­ництв без ство­ре­н­ня юри­ди­чної осо­би не потре­бує їх дер­жав­ної реє­стра­ції.

Відо­мо­сті про від­окрем­ле­ні під­роз­ді­ли суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня залу­ча­ю­ться до її реє­стра­цій­ної спра­ви та вклю­ча­ю­ться до Єди­но­го дер­жав­но­го реє­стру в поряд­ку, визна­че­но­му зако­ном.

{Ста­т­тя 58 в реда­кції Зако­ну 2424-IV від 04.02.2005}

Ста­т­тя 58-1. Печа­тки суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня може мати печа­тки.
  2. Для виго­тов­ле­н­ня печа­ток одер­жа­н­ня будь-яких доку­мен­тів дозвіль­но­го хара­кте­ру не перед­ба­ча­є­ться.

{Кодекс допов­не­но стат­тею 58-1 згі­дно із Зако­ном 1206-VII від 15.04.2014}

Ста­т­тя 59. При­пи­не­н­ня суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. При­пи­не­н­ня суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня здій­сню­є­ться від­по­від­но до зако­ну.

{Ста­т­тя 59 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 2756-VI від 02.12.2010, 3384-VI від 19.05.2011, 5463-VI від 16.10.2012, 642-VII від 10.10.2013; в реда­кції Зако­ну 1258-VII від 13.05.2014}

{Ста­т­тю 60 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 1258-VII від 13.05.2014}

{Ста­т­тю 61 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 1258-VII від 13.05.2014}

Гла­ва 7
ПІДПРИЄМСТВО

Ста­т­тя 62. Під­при­єм­ство як орга­ні­за­цій­на фор­ма госпо­да­рю­ва­н­ня

  1. Під­при­єм­ство — само­стій­ний суб’єкт госпо­да­рю­ва­н­ня, ство­ре­ний ком­пе­тен­тним орга­ном дер­жав­ної вла­ди або орга­ном місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, або інши­ми суб’єктами для задо­во­ле­н­ня суспіль­них та осо­би­стих потреб шля­хом систе­ма­ти­чно­го здій­сне­н­ня виро­бни­чої, нау­ко­во-дослі­дної, тор­го­вель­ної, іншої госпо­дар­ської діяль­но­сті в поряд­ку, перед­ба­че­но­му цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.
  2. Під­при­єм­ства можуть ство­рю­ва­тись як для здій­сне­н­ня під­при­єм­ни­цтва, так і для неко­мер­цій­ної госпо­дар­ської діяль­но­сті.
  3. Під­при­єм­ство, якщо зако­ном не вста­нов­ле­но інше, діє на осно­ві ста­ту­ту або модель­но­го ста­ту­ту. Під­при­єм­ства неза­ле­жно від фор­ми вла­сно­сті, орга­ні­за­цій­но-пра­во­вої фор­ми, а також уста­нов­чих доку­мен­тів, на осно­ві яких вони ство­ре­ні та діють, мають рів­ні пра­ва та обов’язки.

{Части­на тре­тя стат­ті 62 в реда­кції Зако­ну 3262-VI від 21.04.2011}

  1. Під­при­єм­ство є юри­ди­чною осо­бою, має від­окрем­ле­не май­но, само­стій­ний баланс, рахун­ки в уста­но­вах бан­ків та може мати печа­тки.

{Части­на четвер­та стат­ті 62 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1206-VII від 15.04.2014}

  1. Під­при­єм­ство не має у сво­є­му скла­ді інших юри­ди­чних осіб.

Ста­т­тя 63. Види та орга­ні­за­цій­ні фор­ми під­при­ємств

  1. Зале­жно від форм вла­сно­сті, перед­ба­че­них зако­ном, в Укра­ї­ні можуть дія­ти під­при­єм­ства таких видів:

при­ва­тне під­при­єм­ство, що діє на осно­ві при­ва­тної вла­сно­сті гро­ма­дян чи суб’єкта госпо­да­рю­ва­н­ня (юри­ди­чної осо­би);

під­при­єм­ство, що діє на осно­ві коле­ктив­ної вла­сно­сті (під­при­єм­ство коле­ктив­ної вла­сно­сті);

кому­наль­не під­при­єм­ство, що діє на осно­ві кому­наль­ної вла­сно­сті тери­то­рі­аль­ної гро­ма­ди;

дер­жав­не під­при­єм­ство, що діє на осно­ві дер­жав­ної вла­сно­сті;

під­при­єм­ство, засно­ва­не на змі­ша­ній фор­мі вла­сно­сті (на базі об’єднання май­на різних форм вла­сно­сті);

спіль­не кому­наль­не під­при­єм­ство, що діє на дого­вір­них заса­дах спіль­но­го фінан­су­ва­н­ня (утри­ма­н­ня) від­по­від­ни­ми тери­то­рі­аль­ни­ми гро­ма­да­ми — суб’єктами спів­ро­бі­тни­цтва.

{Части­ну пер­шу стат­ті 63 допов­не­но новим абза­цом згі­дно із Зако­ном 1508-VII від 17.06.2014}

В Укра­ї­ні можуть дія­ти також інші види під­при­ємств, перед­ба­че­ні зако­ном.

  1. У разі якщо в ста­ту­тно­му капі­та­лі під­при­єм­ства іно­зем­на інве­сти­ція ста­но­вить не менш як десять від­со­тків, воно визна­є­ться під­при­єм­ством з іно­зем­ни­ми інве­сти­ці­я­ми. Під­при­єм­ство, в ста­ту­тно­му капі­та­лі яко­го іно­зем­на інве­сти­ція ста­но­вить сто від­со­тків, вва­жа­є­ться іно­зем­ним під­при­єм­ством.
  2. Зале­жно від спосо­бу утво­ре­н­ня (засну­ва­н­ня) та фор­му­ва­н­ня ста­ту­тно­го капі­та­лу в Укра­ї­ні діють під­при­єм­ства уні­тар­ні та кор­по­ра­тив­ні.
  3. Уні­тар­не під­при­єм­ство ство­рю­є­ться одним заснов­ни­ком, який виді­ляє необ­хі­дне для того май­но, фор­мує від­по­від­но до зако­ну ста­ту­тний капі­тал, не поді­ле­ний на час­тки (паї), затвер­джує ста­тут, роз­по­ді­ляє дохо­ди, без­по­се­ре­дньо або через керів­ни­ка, який при­зна­ча­є­ться (оби­ра­є­ться) заснов­ни­ком (нагля­до­вою радою тако­го під­при­єм­ства у разі її утво­ре­н­ня), керує під­при­єм­ством і фор­мує його тру­до­вий коле­ктив на заса­дах тру­до­во­го найму, вирі­шує пита­н­ня реор­га­ні­за­ції та лікві­да­ції під­при­єм­ства. Уні­тар­ни­ми є під­при­єм­ства дер­жав­ні, кому­наль­ні, під­при­єм­ства, засно­ва­ні на вла­сно­сті об’єднання гро­ма­дян, релі­гій­ної орга­ні­за­ції або на при­ва­тній вла­сно­сті заснов­ни­ка.

{Части­на четвер­та стат­ті 63 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1405-VIII від 02.06.2016}

  1. Кор­по­ра­тив­не під­при­єм­ство утво­рю­є­ться, як пра­ви­ло, дво­ма або біль­ше заснов­ни­ка­ми за їх спіль­ним ріше­н­ням (дого­во­ром), діє на осно­ві об’єднання май­на та/або під­при­єм­ни­цької чи тру­до­вої діяль­но­сті заснов­ни­ків (уча­сни­ків), їх спіль­но­го управ­лі­н­ня спра­ва­ми, на осно­ві кор­по­ра­тив­них прав, у тому числі через орга­ни, що ними ство­рю­ю­ться, уча­сті заснов­ни­ків (уча­сни­ків) у роз­по­ді­лі дохо­дів та ризи­ків під­при­єм­ства. Кор­по­ра­тив­ни­ми є коопе­ра­тив­ні під­при­єм­ства, під­при­єм­ства, що ство­рю­ю­ться у фор­мі госпо­дар­сько­го това­ри­ства, а також інші під­при­єм­ства, в тому числі засно­ва­ні на при­ва­тній вла­сно­сті двох або біль­ше осіб.
  2. Осо­бли­во­сті пра­во­во­го ста­ту­су уні­тар­них і кор­по­ра­тив­них під­при­ємств вста­нов­лю­ю­ться цим Коде­ксом, інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми.

{Части­ну сьо­му стат­ті 63 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 4618-VI від 22.03.2012}

  1. У випад­ках існу­ва­н­ня зале­жно­сті від іншо­го під­при­єм­ства, перед­ба­че­них стат­тею 126цьо­го Коде­ксу, під­при­єм­ство визна­є­ться дочір­нім.
  2. Для під­при­ємств пев­но­го виду та орга­ні­за­цій­них форм зако­на­ми можуть вста­нов­лю­ва­ти­ся осо­бли­во­сті госпо­да­рю­ва­н­ня.

Ста­т­тя 64. Орга­ні­за­цій­на стру­кту­ра під­при­єм­ства

  1. Під­при­єм­ство може скла­да­ти­ся з виро­бни­чих стру­ктур­них під­роз­ді­лів (виро­бництв, цехів, від­ді­лень, діль­ниць, бри­гад, бюро, лабо­ра­то­рій тощо), а також фун­кціо­наль­них стру­ктур­них під­роз­ді­лів апа­ра­ту управ­лі­н­ня (управ­лінь, від­ді­лів, бюро, служб тощо).
  2. Фун­кції, пра­ва та обов’язки стру­ктур­них під­роз­ді­лів під­при­єм­ства визна­ча­ю­ться поло­же­н­ня­ми про них, які затвер­джу­ю­ться в поряд­ку, визна­че­но­му ста­ту­том під­при­єм­ства або інши­ми уста­нов­чи­ми доку­мен­та­ми.
  3. Під­при­єм­ство само­стій­но визна­чає свою орга­ні­за­цій­ну стру­кту­ру, вста­нов­лює чисель­ність пра­ців­ни­ків і шта­тний роз­пис.
  4. Під­при­єм­ство має пра­во ство­рю­ва­ти філії, пред­став­ни­цтва, від­ді­ле­н­ня та інші від­окрем­ле­ні під­роз­ді­ли, пого­джу­ю­чи пита­н­ня про роз­мі­ще­н­ня таких під­роз­ді­лів під­при­єм­ства з від­по­від­ни­ми орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня в уста­нов­ле­но­му зако­но­дав­ством поряд­ку. Такі від­окрем­ле­ні під­роз­ді­ли не мають ста­ту­су юри­ди­чної осо­би і діють на осно­ві поло­же­н­ня про них, затвер­дже­но­го під­при­єм­ством. Під­при­єм­ства можуть від­кри­ва­ти рахун­ки в уста­но­вах бан­ків через свої від­окрем­ле­ні під­роз­ді­ли від­по­від­но до зако­ну.

{Части­на четвер­та стат­ті 64 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 2424-IV від 04.02.2005}

  1. Діяль­ність роз­та­шо­ва­них на тери­то­рії Укра­ї­ни від­окрем­ле­них під­роз­ді­лів під­при­ємств, що зна­хо­дя­ться за її межа­ми, регу­лю­є­ться цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.

Ста­т­тя 64-1. Кін­це­вий бене­фі­ці­ар­ний вла­сник (кон­тро­лер) під­при­єм­ства

{Назва стат­ті 64-1 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 198-VIII від 12.02.2015}

  1. Під­при­єм­ства, крім дер­жав­них та кому­наль­них під­при­ємств, зобов’язані вста­нов­лю­ва­ти сво­го кін­це­во­го бене­фі­ці­ар­но­го вла­сни­ка (кон­тро­ле­ра), регу­ляр­но онов­лю­ва­ти і збе­рі­га­ти інфор­ма­цію про ньо­го та нада­ва­ти її дер­жав­но­му реє­стра­то­ру у випад­ках та в обся­зі, перед­ба­че­них зако­ном.

Тер­мін “кін­це­вий бене­фі­ці­ар­ний вла­сник (кон­тро­лер)” розу­мі­є­ться у зна­чен­ні, що вжи­ва­є­ться в Зако­ні Укра­ї­ни “Про запо­бі­га­н­ня та про­ти­дію лега­лі­за­ції (від­ми­ван­ню) дохо­дів, одер­жа­них зло­чин­ним шля­хом, фінан­су­ван­ню теро­ри­зму та фінан­су­ван­ню роз­по­всю­дже­н­ня зброї масо­во­го зни­ще­н­ня”.

{Абзац дру­гий части­ни пер­шої стат­ті 64-1 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 198-VIII від 12.02.2015}

{Кодекс допов­не­но стат­тею 64-1 згі­дно із Зако­ном 1701-VII від 14.10.2014; текст стат­ті 64-1 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 198-VIII від 12.02.2015}

Ста­т­тя 65. Управ­лі­н­ня під­при­єм­ством

  1. Управ­лі­н­ня під­при­єм­ством здій­сню­є­ться від­по­від­но до його уста­нов­чих доку­мен­тів на осно­ві поєд­на­н­ня прав вла­сни­ка щодо госпо­дар­сько­го вико­ри­ста­н­ня сво­го май­на і уча­сті в управ­лін­ні тру­до­во­го коле­кти­ву.
  2. Вла­сник здій­снює свої пра­ва щодо управ­лі­н­ня під­при­єм­ством без­по­се­ре­дньо або через упов­но­ва­же­ні ним орга­ни від­по­від­но до ста­ту­ту під­при­єм­ства чи інших уста­нов­чих доку­мен­тів.
  3. Для керів­ни­цтва госпо­дар­ською діяль­ні­стю під­при­єм­ства вла­сник (вла­сни­ки) без­по­се­ре­дньо або через упов­но­ва­же­ні орга­ни чи нагля­до­ва рада тако­го під­при­єм­ства (у разі її утво­ре­н­ня) при­зна­чає (оби­рає) керів­ни­ка під­при­єм­ства, який є підзві­тним вла­сни­ку, його упов­но­ва­же­но­му орга­ну чи нагля­до­вій раді. Керів­ник під­при­єм­ства, голов­ний бух­гал­тер, чле­ни нагля­до­вої ради (у разі її утво­ре­н­ня), вико­нав­чо­го орга­ну та інших орга­нів управ­лі­н­ня під­при­єм­ства від­по­від­но до ста­ту­ту є поса­до­ви­ми осо­ба­ми цьо­го під­при­єм­ства. Ста­ту­том під­при­єм­ства поса­до­ви­ми осо­ба­ми можуть бути визна­ні й інші осо­би.

{Части­на тре­тя стат­ті 65 в реда­кції Зако­ну 1405-VIII від 02.06.2016}

  1. У разі найму керів­ни­ка під­при­єм­ства з ним укла­да­є­ться дого­вір (кон­тракт), в яко­му визна­ча­ю­ться строк найму, пра­ва, обов’язки і від­по­від­аль­ність керів­ни­ка, умо­ви його мате­рі­аль­но­го забез­пе­че­н­ня, умо­ви звіль­не­н­ня його з поса­ди, інші умо­ви найму за пого­дже­н­ням сто­рін.
  2. Керів­ник під­при­єм­ства без дору­че­н­ня діє від іме­ні під­при­єм­ства, пред­став­ляє його інте­ре­си в орга­нах дер­жав­ної вла­ди і орга­нах місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, інших орга­ні­за­ці­ях, у від­но­си­нах з юри­ди­чни­ми осо­ба­ми та гро­ма­дя­на­ми, фор­мує адмі­ні­стра­цію під­при­єм­ства і вирі­шує пита­н­ня діяль­но­сті під­при­єм­ства в межах та поряд­ку, визна­че­них уста­нов­чи­ми доку­мен­та­ми.
  3. Керів­ни­ка під­при­єм­ства може бути звіль­не­но з поса­ди достро­ко­во на під­ста­вах, перед­ба­че­них дого­во­ром (кон­тра­ктом) від­по­від­но до зако­ну.
  4. На всіх під­при­єм­ствах, які вико­ри­сто­ву­ють найма­ну пра­цю, між вла­сни­ком або упов­но­ва­же­ним ним орга­ном і тру­до­вим коле­кти­вом або упов­но­ва­же­ним ним орга­ном пови­нен укла­да­ти­ся коле­ктив­ний дого­вір, яким регу­лю­ю­ться виро­бни­чі, тру­до­ві та соці­аль­ні від­но­си­ни тру­до­во­го коле­кти­ву з адмі­ні­стра­ці­єю під­при­єм­ства. Вимо­ги до змі­сту і поря­док укла­де­н­ня коле­ктив­них дого­во­рів визна­ча­ю­ться зако­но­дав­ством про коле­ктив­ні дого­во­ри.
  5. Тру­до­вий коле­ктив під­при­єм­ства ста­нов­лять усі гро­ма­дя­ни, які сво­єю пра­цею беруть участь у його діяль­но­сті на осно­ві тру­до­во­го дого­во­ру (кон­тра­кту, уго­ди) або інших форм, що регу­лю­ють тру­до­ві від­но­си­ни пра­ців­ни­ка з під­при­єм­ством. Пов­но­ва­же­н­ня тру­до­во­го коле­кти­ву щодо його уча­сті в управ­лін­ні під­при­єм­ством вста­нов­лю­ю­ться ста­ту­том або інши­ми уста­нов­чи­ми доку­мен­та­ми від­по­від­но до вимог цьо­го Коде­ксу, зако­но­дав­ства про окре­мі види під­при­ємств, зако­ну про тру­до­ві коле­кти­ви.
  6. Ріше­н­ня з соці­аль­но-еко­но­мі­чних питань, що сто­су­ю­ться діяль­но­сті під­при­єм­ства, виро­бля­ю­ться і при­йма­ю­ться його орга­на­ми управ­лі­н­ня за уча­сті тру­до­во­го коле­кти­ву і упов­но­ва­же­них ним орга­нів.
  7. Осо­бли­во­сті управ­лі­н­ня під­при­єм­ства­ми окре­мих видів (орга­ні­за­цій­них форм під­при­ємств) вста­нов­лю­ю­ться цим Коде­ксом та зако­на­ми про такі під­при­єм­ства.

Ста­т­тя 66. Май­но під­при­єм­ства

  1. Май­но під­при­єм­ства ста­нов­лять виро­бни­чі і неви­ро­бни­чі фон­ди, а також інші цін­но­сті, вар­тість яких від­обра­жа­є­ться в само­стій­но­му балан­сі під­при­єм­ства.
  2. Дже­ре­ла­ми фор­му­ва­н­ня май­на під­при­єм­ства є:

гро­шо­ві та мате­рі­аль­ні вне­ски заснов­ни­ків;

дохо­ди, одер­жа­ні від реа­лі­за­ції про­ду­кції, послуг, інших видів госпо­дар­ської діяль­но­сті;

дохо­ди від цін­них папе­рів;

кре­ди­ти бан­ків та інших кре­ди­то­рів;

капі­таль­ні вкла­де­н­ня і дота­ції з бюдже­тів;

май­но, при­дба­не в інших суб’єктів госпо­да­рю­ва­н­ня, орга­ні­за­цій та гро­ма­дян у вста­нов­ле­но­му зако­но­дав­ством поряд­ку;

інші дже­ре­ла, не забо­ро­не­ні зако­но­дав­ством Укра­ї­ни.

  1. Цілі­сний май­но­вий ком­плекс під­при­єм­ства визна­є­ться неру­хо­мі­стю і може бути об’єктом купів­лі-про­да­жу та інших угод, на умо­вах і в поряд­ку, визна­че­них цим Коде­ксом та зако­на­ми, прийня­ти­ми від­по­від­но до ньо­го.
  2. Реа­лі­за­ція май­но­вих прав під­при­єм­ства здій­сню­є­ться в поряд­ку, вста­нов­ле­но­му цим Коде­ксом, інши­ми зако­но­дав­чи­ми акта­ми Укра­ї­ни.
  3. Воло­ді­н­ня і кори­сту­ва­н­ня при­ро­дни­ми ресур­са­ми під­при­єм­ство здій­снює в уста­нов­ле­но­му зако­но­дав­ством поряд­ку за пла­ту, а у випад­ках, перед­ба­че­них зако­ном, на піль­го­вих умо­вах.
  4. Під­при­єм­ство випу­скає, реа­лі­зує та при­дба­ває цін­ні папе­ри від­по­від­но до зако­но­дав­ства Укра­ї­ни.
  5. Дер­жа­ва гаран­тує захист май­но­вих прав під­при­єм­ства. Вилу­че­н­ня дер­жа­вою у під­при­єм­ства май­на, що ним вико­ри­сто­ву­є­ться, здій­сню­є­ться лише у випад­ках і поряд­ку, перед­ба­че­них зако­ном.

Ста­т­тя 67. Госпо­дар­ські від­но­си­ни під­при­єм­ства з інши­ми під­при­єм­ства­ми, орга­ні­за­ці­я­ми, гро­ма­дя­на­ми

  1. Від­но­си­ни під­при­єм­ства з інши­ми під­при­єм­ства­ми, орга­ні­за­ці­я­ми, гро­ма­дя­на­ми в усіх сфе­рах госпо­дар­ської діяль­но­сті здій­сню­ю­ться на осно­ві дого­во­рів.
  2. Під­при­єм­ства віль­ні у вибо­рі пре­дме­та дого­во­ру, визна­чен­ні зобов’язань, інших умов госпо­дар­ських вза­є­мо­від­но­син, що не супе­ре­чать зако­но­дав­ству Укра­ї­ни.
  3. Під­при­єм­ство має пра­во реа­лі­зо­ву­ва­ти само­стій­но всю про­ду­кцію на тери­то­рії Укра­ї­ни і за її межа­ми, якщо інше не перед­ба­че­но зако­ном.

{Части­на тре­тя стат­ті 67 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3205-IV від 15.12.2005}

  1. Дер­жав­ні під­при­єм­ства, у тому числі госпо­дар­ські това­ри­ства (крім бан­ків), у ста­ту­тно­му капі­та­лі яких дер­жа­ві нале­жить 50 та біль­ше від­со­тків акцій (часток, паїв), здій­сню­ють залу­че­н­ня вну­трі­шніх дов­го­стро­ко­вих (біль­ше одно­го року) та зов­ні­шніх кре­ди­тів (позик), нада­ють гаран­тії або є пору­чи­те­ля­ми за таки­ми зобов’язаннями за пого­дже­н­ням з цен­траль­ним орга­ном вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну фінан­со­ву полі­ти­ку, здій­сню­ють залу­че­н­ня вну­трі­шніх коро­тко­стро­ко­вих (до одно­го року) кре­ди­тів (позик), нада­ють гаран­тії або є пору­чи­те­ля­ми за таки­ми зобов’язаннями — за пого­дже­н­ням з орга­ном вико­нав­чої вла­ди, який здій­снює фун­кції управ­лі­н­ня дер­жав­ною вла­сні­стю. Поря­док таких пого­джень вста­нов­лю­є­ться Кабі­не­том Міні­стрів Укра­ї­ни.

{Ста­т­тю 67 допов­не­но части­ною четвер­тою згі­дно із Зако­ном 2457-VI від 08.07.2010; із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 5463-VI від 16.10.2012}

Ста­т­тя 68. Зов­ні­шньо­еко­но­мі­чна діяль­ність під­при­єм­ства

  1. Під­при­єм­ство само­стій­но здій­снює зов­ні­шньо­еко­но­мі­чну діяль­ність, яка є части­ною зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної діяль­но­сті Укра­ї­ни і регу­лю­є­ться зако­на­ми Укра­ї­ни, інши­ми прийня­ти­ми від­по­від­но до них нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми.
  2. Поря­док вико­ри­ста­н­ня коштів під­при­єм­ства в іно­зем­ній валю­ті визна­ча­є­ться цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.
  3. Під­при­єм­ство, яке здій­снює зов­ні­шньо­еко­но­мі­чну діяль­ність, може від­кри­ва­ти за межа­ми Укра­ї­ни свої пред­став­ни­цтва, філії та виро­бни­чі під­роз­ді­ли, утри­ма­н­ня яких здій­сню­є­ться за кошти під­при­єм­ства.

Ста­т­тя 69. Соці­аль­на діяль­ність під­при­єм­ства

  1. Пита­н­ня щодо полі­пше­н­ня умов пра­ці, жит­тя і здоров’я, гаран­тії обов’язкового меди­чно­го стра­ху­ва­н­ня пра­ців­ни­ків під­при­єм­ства та їх сімей, а також інші пита­н­ня соці­аль­но­го роз­ви­тку вирі­шу­ю­ться тру­до­вим коле­кти­вом за уча­сті вла­сни­ка або упов­но­ва­же­но­го ним орга­ну від­по­від­но до зако­но­дав­ства, уста­нов­чих доку­мен­тів під­при­єм­ства, коле­ктив­но­го дого­во­ру.
  2. Під­при­єм­ство забез­пе­чує під­го­тов­ку ква­лі­фі­ко­ва­них робі­тни­ків та спе­ці­а­лі­стів, їх еко­но­мі­чне і про­фе­сій­не навча­н­ня як у вла­сних навчаль­них закла­дах, так і в інших навчаль­них закла­дах за від­по­від­ни­ми уго­да­ми. Під­при­єм­ство надає піль­ги від­по­від­но до зако­ну сво­їм пра­ців­ни­кам, які навча­ю­ться без від­ри­ву від виро­бни­цтва.
  3. Пен­сіо­не­ри та інва­лі­ди, які пра­цю­ва­ли до вихо­ду на пен­сію на під­при­єм­стві, кори­сту­ю­ться нарів­ні з його пра­ців­ни­ка­ми наяв­ни­ми можли­во­стя­ми меди­чно­го обслу­го­ву­ва­н­ня, забез­пе­че­н­ня житлом, путів­ка­ми в оздо­ров­чі та про­фі­ла­кти­чні закла­ди, інши­ми соці­аль­ни­ми послу­га­ми і піль­га­ми, що перед­ба­че­ні ста­ту­том під­при­єм­ства.
  4. Вла­сник, орга­ни управ­лі­н­ня під­при­єм­ства зобов’язані забез­пе­чи­ти для всіх пра­ців­ни­ків під­при­єм­ства нале­жні і без­пе­чні умо­ви пра­ці. Під­при­єм­ство несе від­по­від­аль­ність в уста­нов­ле­но­му зако­ном поряд­ку за шко­ду, зав­да­ну здоров’ю та пра­це­зда­тно­сті його пра­ців­ни­ків.
  5. Під­при­єм­ство зобов’язане забез­пе­чи­ти спри­я­тли­ві умо­ви пра­ці жінок та непов­но­лі­тніх, забез­пе­чу­ва­ти їх робо­тою пере­ва­жно в ден­ний час; жінок, які мають мало­лі­тніх дітей, вагі­тних жінок пере­во­ди­ти на лег­шу робо­ту з нешкі­дли­ви­ми умо­ва­ми пра­ці, нада­ва­ти їм інші піль­ги, перед­ба­че­ні зако­ном. Під­при­єм­ство із шкі­дли­ви­ми умо­ва­ми пра­ці ство­рює окре­мі цехи, діль­ни­ці для нада­н­ня жін­кам, непов­но­лі­тнім та окре­мим кате­го­рі­ям пра­цю­ю­чих більш лег­кої робо­ти.
  6. Під­при­єм­ство само­стій­но вста­нов­лює для сво­їх пра­ців­ни­ків дода­тко­ві від­пус­тки, ско­ро­че­ний робо­чий день та інші піль­ги, а також має пра­во заохо­чу­ва­ти пра­ців­ни­ків інших під­при­ємств, уста­нов, орга­ні­за­цій, які його обслу­го­ву­ють.
  7. Під­при­єм­ство має пра­во забез­пе­чу­ва­ти дода­тко­вою пен­сі­єю, неза­ле­жно від роз­мі­рів дер­жав­ної пен­сії, пра­ців­ни­ка, який став інва­лі­дом на дано­му під­при­єм­стві вна­слі­док неща­сно­го випад­ку або про­фе­сій­но­го захво­рю­ва­н­ня. У разі смер­ті пра­ців­ни­ка під­при­єм­ства при вико­нан­ні ним слу­жбо­вих обов’язків вла­сник, під­при­єм­ство добро­віль­но чи за ріше­н­ням суду забез­пе­чу­ють сім’ю пра­ців­ни­ка допо­мо­гою від­по­від­но до зако­ну.
  8. Під­при­єм­ство з пра­вом найму робо­чої сили забез­пе­чує визна­че­ну від­по­від­но до зако­ну кіль­кість робо­чих місць для пра­це­вла­шту­ва­н­ня непов­но­лі­тніх, інва­лі­дів, інших кате­го­рій гро­ма­дян, які потре­бу­ють соці­аль­но­го захи­сту. Від­по­від­аль­ність під­при­єм­ства за неви­ко­на­н­ня даної вимо­ги вста­нов­лю­є­ться зако­ном.

Ста­т­тя 70. Об’єднання під­при­ємств

  1. Під­при­єм­ства мають пра­во на добро­віль­них заса­дах об’єднувати свою госпо­дар­ську діяль­ність (виро­бни­чу, комер­цій­ну та інші види діяль­но­сті) на умо­вах і в поряд­ку, вста­нов­ле­них цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.
  2. За ріше­н­ням Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни або орга­нів, до пов­но­ва­жень яких нале­жить управ­лі­н­ня дер­жав­ни­ми або кому­наль­ни­ми під­при­єм­ства­ми, можуть утво­рю­ва­ти­ся об’єднання під­при­ємств на умо­вах і в поряд­ку, вста­нов­ле­них цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми.
  3. Види об’єднань під­при­ємств, їх загаль­ний ста­тус, а також основ­ні вимо­ги щодо здій­сне­н­ня ними госпо­дар­ської діяль­но­сті визна­ча­ю­ться цим Коде­ксом, інші пита­н­ня їх діяль­но­сті регу­лю­ю­ться зако­но­дав­ством Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 71. Облік і зві­тність під­при­єм­ства

  1. Облік і зві­тність під­при­єм­ства здій­сню­ю­ться від­по­від­но до вимог стат­ті 19 цьо­го Коде­ксу та інших нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів.
  2. Відо­мо­сті, не перед­ба­че­ні зако­ном, під­при­єм­ство надає орга­нам дер­жав­ної вла­ди, орга­нам місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, іншим під­при­єм­ствам, уста­но­вам, орга­ні­за­ці­ям на дого­вір­ній осно­ві або в поряд­ку, перед­ба­че­но­му уста­нов­чи­ми доку­мен­та­ми під­при­єм­ства.

Ста­т­тя 72. Зако­но­дав­ство про під­при­єм­ства

  1. Під­при­єм­ства в Укра­ї­ні здій­сню­ють свою діяль­ність від­по­від­но до вимог ста­тей 62–71цьо­го Коде­ксу, якщо інше щодо під­при­ємств окре­мих видів не перед­ба­че­но цим Коде­ксом та інши­ми зако­на­ми, прийня­ти­ми від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу.
  2. Якщо чин­ним між­на­ро­дним дого­во­ром Укра­ї­ни, зго­ду на обов’язковість яко­го нада­но Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни, вста­нов­ле­но пра­ви­ла інші, ніж ті, які перед­ба­че­ні зако­но­дав­ством про під­при­єм­ства, то засто­со­ву­ю­ться пра­ви­ла між­на­ро­дно­го дого­во­ру.
Пред­став­ни­цтво у Госпо­дар­сько­му судіпослу­ги адво­ка­та
0

Автор публікації

Офлайн 3 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...