Чи можливо притягнути до відповідальності за порушення авторського права в інтернеті?

Суча­сний світ сут­тє­во від­рі­зня­є­ться від того сві­ту, у яко­му я про­жи­ла біль­шу части­ну сво­го жит­тя – роз­ви­ток інфор­ма­цій­них техно­ло­гій, тоталь­не наси­че­н­ня суспіль­ства смар­тфо­на­ми, план­ше­та­ми, гадже­та­ми. Такий техно­ло­гі­чний про­рив пов­ні­стю змі­нив і інфор­ма­цій­ну сфе­ру нашо­го жит­тя. Вже ніко­го не зди­ву­єш таки­ми сло­ва­ми, як «веб-сайт», «домен», «сео-опти­мі­за­ція», «блог»…
Widget not in any sidebars

Widget not in any sidebars

Однак незва­жа­ю­чи на такий стрім­кий роз­ви­ток про­гре­су, юри­ди­чна галузь не є такою про­гре­сив­ною! Зако­ни спря­мо­ва­ні на регу­лю­ва­н­ня швид­ко зро­ста­ю­чої сфе­ри інфор­ма­цій­них від­но­син, при­йма­ю­ться із зна­чним запі­зне­н­ням, а тому цей «новий ринок» факти­чно є само­ре­гу­льо­ва­ним.

Сьо­го­дні в Укра­ї­ні від­но­си­ни в галу­зі інтер­нет-бізне­су, інтер­нет-від­но­син тощо, факти­чно регу­лю­ю­ться кіль­ко­ма зако­на­ми, які на жаль не можна назва­ти добре від­пра­цьо­ва­ни­ми, та таки­ми що від­по­від­а­ють суча­сним реа­лі­ям суспіль­ства, бізне­су, дер­жа­ви.

Основ­ною про­бле­мою регу­лю­ва­н­ня поши­ре­н­ня інфор­ма­ції в інтер­не­ті є автор­ське пра­во. Це пита­н­ня сто­су­є­ться як само­го кон­тен­ту роз­мі­ще­но­го у мере­жі на пев­них ресур­сах, так і вла­сно­сті на домен­не ім’я чи інфор­ма­цій­ний пор­тал (сайт) роз­мі­ще­ний на хостин­гу.

Напри­клад ПП ВСУ №1 від 27.02.2009 «Про судо­ву пра­кти­ку у спра­вах про захист гідно­сті та честі фізи­чної осо­би, а також діло­вої репу­та­ції фізи­чної та юри­ди­чної осо­би» було роз’яснено, що «Нале­жним  від­по­від­а­чем у разі поши­ре­н­ня оспо­рю­ва­ної інфор­ма­ції в мере­жі Інтер­нет є автор від­по­від­но­го інфор­ма­цій­но­го мате­рі­а­лу  та  вла­сник веб-сай­ту.» При цьо­му також зазна­ча­є­ться що у випад­ку неви­зна­че­но­сті авто­ра поши­ре­ної інфор­ма­ції та немо­жли­во­сті вста­нов­ле­н­ня місця про­жи­ва­н­ня такої осо­би чи коли інфор­ма­ція поши­ре­на заві­до­мо ано­нім­ною а доступ до ресур­су є — віль­ним, тоді ввжа­є­ться що нале­жним від­по­від­а­чем є вла­сник веб-сай­та, на яко­му роз­мі­ще­но інфор­ма­цій­ний мате­рі­ал. Здва­ло­ся б досить вичер­пно? Однак на пра­кти­ці все тро­хи іна­кше. А сама інер­тність зако­но­дав­ства про­сте­жу­є­ться вже навіть у даті прийня­т­тя Поста­но­ви – 2009 рік. Заува­жу, що сьо­го­дні вже 2016 рік, а інтер­нет сьо­го­дні вже зов­сім не схо­жий на все­сві­тню мере­жу 2009 року. Напри­клад, дане визна­че­н­ня абсо­лю­тно не пояснює яким чином при­тя­гну­ти від­по­від­а­ча, якщо сайт роз­мі­ще­но на закор­дон­но­му хостин­гу, а осо­бли­во якщо даний хостинг зна­хо­ди­ться у кра­ї­ні, із якою немає від­по­від­них між­на­ро­дних дого­во­рів про спів­пра­цю з Укра­ї­ною. Також пита­н­ня від­по­від­а­ча – яким чином при­тя­гну­ти до від­по­від­аль­но­сті осо­бу з іншої дер­жа­ви? Як зму­си­ти її з’явитись на суд? Спо­ді­ва­тись, що кра­ї­на у якій роз­мі­ще­ний хостинг при­му­сить при­їха­ти сво­го гро­ма­дя­ни­на? Це абсо­лю­тно нере­аль­но, навіть у разі пору­ше­н­ня кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня — адже жодна кра­ї­на не видає сво­їх гро­ма­дян іншій кра­ї­ні, за які б зло­чи­ни остан­ні не при­тя­га­лись (виня­тком є лише зло­чи­ни про­ти миру та суспіль­ства – гено­цид, розв’язання вій­ни, еко­цид тощо).

Добре – з іно­зем­ни­ми гро­ма­дя­на­ми зро­зумі­ло. Однак, як при­тя­гну­ти до від­по­від­аль­но­сті спів­ві­тчи­зни­ка, що пору­шує автор­ське пра­во? Або роз­мі­щує забо­ро­не­ну зако­ном інфор­ма­цію на сво­є­му ресур­сі. Кого при­тя­га­ти до від­по­від­аль­но­сті? Вла­сни­ка хостин­гу? Одно­зна­чно не вийде – вла­сник хостин­гу не несе від­по­від­аль­но­сті за зміст сай­тів, мега­бай­ти яких транс­лю­ю­ться з його сер­ве­ру – про це перед­ба­чли­во про­пи­са­но у уго­дах, при від­крит­ті хостин­гу. Тоді вла­сник сай­ту? Однак, як іден­ти­фі­ку­ва­ти остан­ньо­го? Факти­чно опла­ти­ти хостинг може буть-хто під вига­да­ним ім’ям. Бага­то систем спри­йма­ють опла­ту різни­ми вида­ми еле­ктрон­ної валю­ти, з таких систем як Web-money, Qiwi, Pay-Pal тощо. І біль­шість із цих систем не вима­гає для ство­ре­н­ня ака­ун­ту та рахун­ку пред’явлення доку­мен­тів, що посвід­чу­ють досто­вір­ність пра­виль­но вве­де­них пер­со­наль­них даних! Напри­клад систе­ма Web-money Лише про­по­нує під­твер­ди­ти пер­со­наль­ні дані для вида­чі від­по­від­но­го сер­ти­фі­ка­ту. Але такий сер­ти­фі­кат потрі­бен лише тим хто постій­но займа­є­ться тор­гів­лею у мере­жі інтер­нет – він біль­ше спря­мо­ва­ний на під­твер­дже­н­ня репу­та­ції про­дав­ця, ніж для вери­фі­ка­цію даних вла­сни­ка рахун­ку у систе­мі. Тож ство­рив­ши веб-мані гама­нець, та попов­нив­ши раху­нок з будь-яко­го тер­мі­на­лу, ано­нім може віль­но при­дба­ти і хостинг для сай­ту, і сам домен. І тоді при­тя­гу­ва­ти до від­по­від­аль­но­сті буде ніко­го.

В судо­вій пра­кти­ці, саме тому в біль­шо­сті випад­ків пози­ва­чі отри­му­ють від­мо­ви у від­крит­ті позов­но­го про­ва­дже­н­ня. Суд при цьо­му моти­вує зазви­чай свою від­мо­ву недо­ста­тні­стю дока­зів, які під­твер­джу­ють, що вла­сни­ком ресур­су є саме від­по­від­ач. При цьо­му зазви­чай в суди нада­ю­ться у яко­сті дока­зів витя­ги з систе­ми реє­стра­ції домен­них назв в укра­їн­сько­му сегмен­ті мере­жі інтер­нет. Однак домен­них імен є без­ліч, а доме­нів укра­їн­сько­го сегмен­ту лише декіль­ка! Напри­клад даний сайт, що при­свя­че­ний бло­гу адво­кат львів Адво­кат­ське бюро Зелін­ської, роз­мі­ще­ний на доме­ні укра­їн­сько­го сегмен­ту .lviv.ua, хостинг само­го сай­ту зна­хо­ди­ться у Гер­ма­нії, а будь-хто інший може заре­є­стру­ва­ти домен напри­клад у росій­ській зоні .ру, .ru і т.д.

Також вар­то зазна­чи­ти, що вла­сни­ком домен­но­го іме­ні може бути одна осо­ба, а вла­сни­ком сай­ту інша – що ще біль­ше заплу­тує юри­ди­чні аспе­кти від­по­від­аль­но­сті за пору­ше­н­ня автор­сько­го пра­ва, чи поряд­ку роз­мі­ще­н­ня інфор­ма­ції на сай­тах, у судо­во­му поряд­ку.

В загаль­но­му пра­кти­ка, коли домен­не ім’я нале­жить одній осо­бі, а сайт іншій осо­бі наба­га­то більш поши­ре­на, ніж вла­сність на домен та сайт у одних руках. Як пра­ви­ло домен­ні іме­на деле­гу­ю­ться реє­стран­та­ми іншим осо­бам, за як пра­ви­ло низь­ку сим­во­лі­чну пла­ту. Саме на цій систе­мі базу­є­ться робо­та бага­тьох сай­тів, при­свя­че­ній швид­кій реє­стра­ції домен­них імен.

Так, у рішен­ні суду апе­ля­цій­ної інстан­ції Чер­ні­гів­ської обла­сті 28.09. 2015 р. (спра­ва № 750/13264/14) визна­ча­є­ться що «Веб-сайт (Website) — це об’єднана одні­єю адре­сою (домен­ним іме­нем) суку­пність доку­мен­тів фізи­чної чи юри­ди­чної осо­би. «Такі ріше­н­ня нео­дно­ра­зо­ві, і факти­чно ста­ли постій­ною судо­вою пра­кти­кою. Таку ж дум­ку під­три­мує і Євро­пей­ський суд з прав люди­ни, який  в сво­є­му рішен­ні у спра­ві «Паефф­ген про­ти Німеч­чи­ни (PAEFFGEN GMBH v. Germany, № 25379/04, 21688/05, 21722/05, 21770/05, ECHR 2007)», вка­зав на те, що вла­сник домен­но­го іме­ні впра­ві само­стій­но визна­ча­ти спосо­би його вико­ри­ста­н­ня (роз­мі­сти­ти рекла­му, сайт про послу­ги і това­ри, зро­би­ти доступ пла­тним або без­ко­штов­ним, зда­ва­ти домен­не ім’я в орен­ду, про­да­ти його).»

Отже по факту, якщо справ­жній вла­сник ресур­су вжив міні­маль­них еле­мен­тар­них захо­дів, для того щоб вбе­рег­ти себе від судо­вих тяга­нин, при­тя­гну­ти до від­по­від­аль­но­сті таку осо­бу є пра­кти­чно немо­жли­во. Зви­чай­но, що є бага­то інших мето­дів, для при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті осіб, крім судо­во­го роз­гля­ду. Можна також вико­ри­ста­ти меха­ні­зми про­ку­рор­сько­го реа­гу­ва­н­ня та інші. Однак єди­не чого у таких випад­ках можна доби­тись – це бло­ку­ва­н­ня веб-ресур­су в хостинг-про­вай­де­ра. Однак, ніхто при цьо­му не змо­же зава­ди­ти пору­шни­ку, при­дба­ти інший ака­унт у іншої ком­па­нії, що надає послу­ги хостин­гу, або й навіть ство­ри­ти новий ака­унт на тому само­му хостин­гу, і засто­су­ва­ти до нової копії сай­ту ту саму веб адре­су, що й рані­ше – адже забо­ро­ни­ти вико­ри­ста­н­ня доме­ну неукра­їн­сько­го сегмен­ту – пра­кти­чно нере­аль­но. Звід­си й авто­ма­ти­чно вини­кає неве­ли­ка юри­ди­чна пора­да кори­сту­ва­чам – біль­ше дові­ря­ти сай­там, що мають у сво­їй адре­сі доме­ни укра­їн­сько­го сегмен­ту на зра­зок .lviv.ua, «місто».ua, ua,com,ua,gov.ua  та інші. Напри­клад сайт Адво­кат­сько­го бюро Зелін­ської, спря­мо­ва­ний на інфор­му­ва­н­ня клі­єн­тів про юри­ди­чні послу­ги, та ство­ре­н­ня ресур­су для спіл­ку­ва­н­ня людей на юри­ди­чну тема­ти­ку, роз­мі­ще­ний  у доме­ні lviv.ua. І незва­жа­ю­чи на те, що сам сер­вер хостин­гу роз­мі­ще­ний у Гер­ма­нії, нашим хостинг-про­вай­дер – це відо­ма укра­їн­ська фір­ма по надан­ню хостинг послуг. Нам немає потре­би купля­ти доме­ни у іно­зем­но­му сегмен­ті, адже ми дотри­му­є­мось на ресур­сі полі­ти­ки пова­ги до автор­сько­го пра­ва і зав­жди нада­є­мо поси­ла­н­ня на дже­ре­ло інфор­ма­ції, у випад­ку циту­ва­н­ня ста­тей з сто­рон­ніх веб-ресур­сів. І як пока­зує пра­кти­ка – май­же усі ресур­си із доме­на­ми укра­їн­ської зони, також пиль­ну­ють свою репу­та­цію.

Спо­ді­ва­юсь, що ця ста­т­тя була для вас ціка­вою.

З пова­гою,

Адво­кат Зелін­ська Сві­тла­на Віта­лі­їв­на

0

Автор публікації

Офлайн 2 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 1Публі­ка­ції: 69Реє­стра­ція: 08-08-2016

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю