Процедура заміни боржника у виконавчому провадженні на його спадкоємців або які ризики тягне за собою успадкування майна

12.04.2017 р. Вер­хов­ним судом Укра­ї­ни роз­гля­ну­та спра­ва № 6–2962цс16 пре­дме­том якої було позов­на вимо­га бан­ку щодо замі­ни бор­жни­ка у вико­нав­чо­му про­ва­джен­ні у зв’язку зі смер­тю остан­ньо­го на його спад­ко­єм­ців, які факти­чно успад­ку­ва­ли май­но, але зво­лі­ка­ють з отри­ма­н­ням сві­до­цтва про пра­во вла­сно­сті на спад­ко­ве неру­хо­ме май­но.

Суди попе­ре­дніх інстан­цій від­мов­ля­ли у дано­му позо­ві поси­ла­ю­чись на те, що до оформ­ле­н­ня пра­ва на спад­щи­ну усі­ма спад­ко­єм­ця­ми помер­ло­го немо­жли­во визна­чи­ти коло пра­во­на­сту­пни­ків бор­жни­ка у вико­нав­чо­му про­ва­джен­ні.

Від­су­тність у спад­ко­єм­ця, який прийняв спад­щи­ну, сві­до­цтва про пра­во вла­сно­сті на спад­ко­ве неру­хо­ме май­но не позбав­ляє кре­ди­то­ра спад­ко­дав­ця звер­ну­ти­ся на під­ста­ві нор­ми стат­ті 23 Зако­ну Укра­ї­ни «Про іпо­те­ку» до тако­го спад­ко­єм­ця, що зво­лі­кає з отри­ма­н­ням сві­до­цтва, з вимо­га­ми про звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на спад­ко­ве май­но, яке є пре­дме­том іпо­те­ки. В свою чер­гу Вер­хов­ний Суд поси­ла­є­ться на те, що спад­ко­ві пра­ва є май­но­вим об’єктом цивіль­но­го пра­ва, реа­лі­зу­вав­ши які, спад­ко­є­мець, неза­ле­жно від отри­ма­н­ня ним сві­до­цтва про пра­во на спад­щи­ну, набу­ває прав на спад­ко­ве май­но, в тому числі неру­хо­ме (пра­во воло­ді­н­ня, кори­сту­ва­н­ня), а з момен­ту оформ­ле­н­ня пра­ва вла­сно­сті на неру­хо­ме май­но набу­ває і пра­во роз­по­ря­дже­н­ня ним.

Важли­вим є те, що зі смер­тю бор­жни­ка зобов’язання з повер­не­н­ня кре­ди­ту вхо­дять до скла­ду спад­щи­ни. Одно­ча­сно умо­ви кре­ди­тно­го дого­во­ру щодо стро­ків повер­не­н­ня кре­ди­ту засто­со­ву­ва­тись не будуть, а під­ля­га­ють засто­су­ван­ню нор­ми ста­тей 1281, 1282 ЦК Укра­ї­ни щодо стро­ків пред’явлення кре­ди­то­ром вимог до спад­ко­єм­ців. Недо­три­ма­н­ня кре­ди­то­ром перед­ба­че­них стат­тею 1281 ЦК Укра­ї­ни стро­ків пред’явлення вимог ( про­тя­гом шести міся­ців від дня, коли він дізнав­ся або міг дізна­ти­ся про від­кри­т­тя спад­щи­ни ) позбав­ляє його пра­ва вимо­ги до спад­ко­єм­ців.

Отже, нав­ми­сне чи ні зво­лі­ка­н­ня спад­ко­єм­ця з оформ­ле­н­ням спад­щи­ни пору­шу­ва­ти­ме пра­ва кре­ди­то­рів щодо отри­ма­н­ня нале­жно­го йому за дого­во­ром, укла­де­ним із спад­ко­дав­цем.

Зако­но­дав­ство також перед­ба­чає випад­ки, коли спад­щи­на вва­жа­є­ться прийня­тою авто­ма­ти­чно.

Так, згі­дно із части­ною тре­тьою стат­ті 1268 ЦК Укра­ї­ни спад­ко­є­мець, який постій­но про­жи­вав разом зі спад­ко­дав­цем на час від­кри­т­тя спад­щи­ни, вва­жа­є­ться таким, що прийняв спад­щи­ну, якщо про­тя­гом стро­ку, вста­нов­ле­но­го стат­тею 1270 цьо­го Коде­ксу, він не заявив про від­мо­ву від неї.  У тако­му випад­ку пере­шкод для захи­сту сво­їх інте­ре­сів для кре­ди­то­ра немає.

Однак, спад­ко­є­мець, який бажає прийня­ти спад­щи­ну, але на час від­кри­т­тя спад­щи­ни не про­жи­вав постій­но зі спад­ко­дав­цем, має пода­ти нота­рі­у­су заяву про прийня­т­тя спад­щи­ни.

Ст. 1296 ЦК Укра­ї­ни вка­зує на пра­во спад­ко­єм­ця отри­ма­ти пра­вов­ста­нов­лю­ю­чий доку­мент – «спад­ко­є­мець, який прийняв спад­щи­ну, може одер­жа­ти сві­до­цтво про пра­во на спад­щи­ну.»

Що сто­су­є­ться неру­хо­мо­го май­на, то перед­ба­че­но, що спад­ко­є­мець, який прийняв спад­щи­ну, у скла­ді якої є неру­хо­ме май­но, зобов’язаний звер­ну­ти­ся до нота­рі­у­са за вида­чею йому сві­до­цтва про пра­во на спад­щи­ну на неру­хо­ме май­но.

Однак від­су­тність сві­до­цтва про пра­во на спад­щи­ну не позбав­ляє спад­ко­єм­ця пра­ва на спад­щи­ну.

Таким чином, спад­ко­ві пра­ва є май­но­вим об’єктом цивіль­но­го пра­ва, оскіль­ки вони нада­ють спад­ко­єм­цям можли­вість успад­ку­ва­ти май­но (прийня­ти спад­щи­ну), але пра­во роз­по­ря­дже­н­ня нею вини­кає після оформ­ле­н­ня успад­ко­ва­но­го пра­ва вла­сно­сті у вста­нов­ле­но­му зако­ном поряд­ку.

Отже, хоч отри­ма­н­ня спад­ко­єм­цем, який прийняв спад­щи­ну, сві­до­цтва про пра­во на спад­щи­ну від­по­від­но до стат­ті 1296 ЦК Укра­ї­ни є пра­вом, а не обов’язком спад­ко­єм­ця, однак від­су­тність у спад­ко­єм­ця тако­го сві­до­цтва не може бути під­ста­вою для від­мо­ви в задо­во­лен­ні вимог кре­ди­то­ра.

Пра­во­ва пози­ція ВСУ  наго­ло­шує на тому, що кре­ди­тор може реа­лі­зу­ва­ти таке своє пра­во і у випад­ку зво­лі­ка­н­ня бор­жни­ком оформ­ле­н­ня пра­ва на неру­хо­ме май­но. Таким чином, судо­ва пра­кти­ка захи­щає кре­ди­то­ра, оскіль­ки часто недо­бро­со­ві­сні спад­ко­єм­ці злов­жи­ва­ють сво­ї­ми пра­ва­ми та уми­сно ухи­ля­ю­ться від пога­ше­н­ня бор­гів.

Так, згі­дно зі стат­тею 1282 ЦК Укра­ї­ни спад­ко­єм­ці зобов’язані задо­воль­ни­ти вимо­ги кре­ди­то­ра пов­ні­стю, але в межах вар­то­сті май­на, одер­жа­но­го у спад­щи­ну. У разі від­мо­ви від одно­ра­зо­во­го пла­те­жу суд за позо­вом кре­ди­то­ра накла­дає стя­гне­н­ня на май­но, яке було пере­да­но спад­ко­єм­цям у нату­рі.

0

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Христина

0
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 33Реє­стра­ція: 29-12-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...