Процедура заміни боржника у виконавчому провадженні на його спадкоємців або які ризики тягне за собою успадкування майна

12.04.2017 р. Верховним судом України розглянута справа № 6-2962цс16 предметом якої було позовна вимога банку щодо заміни боржника у виконавчому провадженні у зв’язку зі смертю останнього на його спадкоємців, які фактично успадкували майно, але зволікають з отриманням свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно.

Суди попередніх інстанцій відмовляли у даному позові посилаючись на те, що до оформлення права на спадщину усіма спадкоємцями померлого неможливо визначити коло правонаступників боржника у виконавчому провадженні.

Відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі норми статті 23 Закону України «Про іпотеку» до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва, з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки. В свою чергу Верховний Суд посилається на те, що спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно набуває і право розпорядження ним.

Важливим є те, що зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредиту входять до складу спадщини. Одночасно умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту застосовуватись не будуть, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред’явлення кредитором вимог до спадкоємців. Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред’явлення вимог ( протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини ) позбавляє його права вимоги до спадкоємців.

Отже, навмисне чи ні зволікання спадкоємця з оформленням спадщини порушуватиме права кредиторів щодо отримання належного йому за договором, укладеним із спадкодавцем.

Законодавство також передбачає випадки, коли спадщина вважається прийнятою автоматично.

Так, згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.  У такому випадку перешкод для захисту своїх інтересів для кредитора немає.

Однак, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Ст. 1296 ЦК України вказує на право спадкоємця отримати правовстановлюючий документ – «спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.»

Що стосується нерухомого майна, то передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Правова позиція ВСУ  наголошує на тому, що кредитор може реалізувати таке своє право і у випадку зволікання боржником оформлення права на нерухоме майно. Таким чином, судова практика захищає кредитора, оскільки часто недобросовісні спадкоємці зловживають своїми правами та умисно ухиляються від погашення боргів.

Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

0

Publication author

Офлайн 3 місяці

Христина

0
Коментарі: 0Публікації: 33Реєстрація: 29-12-2016
Підтримайте нас - поділіться цим записом у соцмережах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...