Добросовісне користування майном не гарантує набуття такого за давністю користування

Давність користування є однією з підстав набуття права власності на чуже майно відповідно до Цивільного кодексу України.

У ч. 1 ст. 344 ЦК України  передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито й безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном протягом 5 років, набуває права власності на нього.

Отже, умовами визнання права власності за набувальною давністю є добросовісне заволодіння чужим майном та відкрите володіння ним протягом певного строку.

При вирішенні питання відкритості та безперервності володіння чужим майном, в судовій практиці, як правило, не виникає труднощів.

Проте чи не найбільшою проблемою для набувачів у цих спорах є доведення добросовісності під час заволодіння чужим майном.

Свою позицію з приводу даного питання виклав Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові №5 від 7 лютого 2014 року.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 9 Постанови володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Вочевидь, пленум ВССУ при вирішенні питання добросовісності заволодіння за набувальною давністю звернувся до критеріїв добросовісного набувача, що наводиться в ст. 330 та ст. 388 ЦК України. Згідно вказаних норм вбачається, що добросовісний нaбувач це осoба, яка придбалa майно за відплатним догoвором у особи, що не мaла права відчужувати цe майно, про що набувач не знав і не міг знати.

Судова практика свідчить, що  за таких умов, значна, а може і навіть переважна більшість справ про визнання права власності за набувальною давністю завершується відмовою у позові, адже в більшості випадків набувач прекрасно розуміє, що річ якою він заволодів є чужою.

Однак існує також ще одна точка зору, виражена на нормативному рівні.

На жаль, більшість суддів, розглядаючи вказану категорію справ, не знайомі з позицією Верховного суду України в цьому питанні.

Справа в тому, що в листі ВСУ від 01 липня 2013 р. оприлюднений «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» в розділі Набувальна давність зауважив, що для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викраденння, шахрайство).

Таким чином, ВСУ вказав, що якщо заволодіння річчю не відбулося шляхом викрадення чи шахрайства, то таке заволодіння є добросовісним. Така позиція дійсно надає можливість набути майно, який особа користується добросовісно та не один рік, у законну власність.

0

Publication author

Офлайн 5 місяців

Христина

0
Коментарі: 0Публікації: 33Реєстрація: 29-12-2016
Підтримайте нас - поділіться цим записом у соцмережах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...