Неповідомлення банком про сукупну вартість кредиту є підставою визнання недійсним кредитного договору

Скла­дна ситу­а­ція в еко­но­мі­ці нашої кра­ї­ни при­зве­ла до того, що біль­шість пози­чаль­ни­ків не мають змо­ги вча­сно і в пов­но­му обся­зі вико­ну­ва­ти свої зобов’язання в части­ні повер­не­н­ня взя­тих рані­ше кре­ди­тних коштів. Вели­че­зний тягар забор­го­ва­но­сті зму­сив остан­ніх шука­ти спосо­би вирі­ше­н­ня цієї про­бле­ми.

Мабуть, най­більш поши­ре­ним таким спосо­бом є спро­ба визна­ти кре­ди­тний дого­вір недій­сним в судо­во­му поряд­ку.

Дово­лі типо­вою під­ста­вою, з огля­ду на ана­ліз судо­вої пра­кти­ки, для визна­н­ня дого­во­ру недій­сним є спро­ба пози­чаль­ни­ка дове­сти, що банк перед його укла­де­н­ням  не надав пов­ну й досто­вір­ну інфор­ма­цію про умо­ви кре­ди­ту­ва­н­ня. Зокре­ма, до такої інфор­ма­ції можна від­не­сти і орі­єн­тов­ну суку­пну вар­тість кре­ди­ту.

На сьо­го­дні­шній день, з ура­ху­ва­н­ням ріше­н­ня Кон­сти­ту­цій­но­го Суду Укра­ї­ни від 10 листо­па­да 2011 р. № 15-рп/2011 до спо­рів, які вини­кли з кре­ди­тних пра­во­від­но­син в судо­вій пра­кти­ці засто­со­ву­ю­ться поло­же­н­ня Зако­ну Укра­ї­ни  «Про захист прав спо­жи­ва­чів».

Так, в п. 2 ч. 1 ст. 11 Зако­ну і перед­ба­че­ний обов’язок кре­ди­то­ра пові­до­ми­ти спо­жи­ва­ча про орі­єн­тов­ну суку­пну вар­тість кре­ди­ту перед укла­де­н­ням дого­во­ру про його нада­н­ня.

Крім того, від­по­від­но до п. 3 поста­но­ви прав­лі­н­ня Націо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни № 168 від 10 трав­ня 2007 р.  “Про затвер­дже­н­ня Пра­вил нада­н­ня бан­ка­ми Укра­ї­ни інфор­ма­ції спо­жи­ва­чу про умо­ви кре­ди­ту­ва­н­ня та суку­пну вар­тість кре­ди­ту” кре­ди­тний дого­вір має місти­ти гра­фік пла­те­жів у роз­рі­зі сум пога­ше­н­ня основ­но­го бор­гу, спла­ти про­цен­тів за кори­сту­ва­н­ня кре­ди­том, вар­то­сті всіх супу­тніх послуг, а також інших фінан­со­вих зобов’язань спо­жи­ва­ча за кожним пла­ті­жним пері­о­дом з ура­ху­ва­н­ням даних, перед­ба­че­них у дода­тку до цих Пра­вил. У гра­фі­ку пла­те­жів має бути докла­дно опи­са­на суку­пна вар­тість кре­ди­ту за кожним пла­ті­жним пері­о­дом.

Однак, як свід­чить пра­кти­ка, дово­лі часто, бан­ки укла­да­ю­чи кре­ди­тні дого­во­ри ігно­ру­ють вка­за­ну вимо­гу зако­но­дав­ства, що дає під­ста­ву спо­жи­ва­чам для оспо­рю­ва­н­ня тако­го дого­во­ру. В основ­но­му у позо­вах поси­ла­ю­ться на нече­сну під­при­єм­ни­цьку пра­кти­ку.

Так, згі­дно з ч. 2 ст. 19 Зако­ну «Про захист прав спо­жи­ва­чів» під­при­єм­ни­цька пра­кти­ка є такою, що вво­дить в ома­ну, якщо під час про­по­ну­ва­н­ня про­ду­кції спо­жи­ва­чу не нада­є­ться або нада­є­ться у нечі­ткій, незро­зумі­лій або дво­зна­чний спо­сіб інфор­ма­ція, необ­хі­дна для здій­сне­н­ня сві­до­мо­го вибо­ру.

За таких умов, непо­ві­дом­ле­н­ня бан­ком інфор­ма­ції про суку­пну вар­тість нада­но­го кре­ди­ту перед укла­де­н­ням дого­во­ру є при­хо­ву­ва­н­ня від спо­жи­ва­ча необ­хі­дної йому інфор­ма­ції, що вво­дить спо­жи­ва­ча в ома­ну сто­сов­но умов дого­во­ру.

За таких обста­вин, вине­се­но вже кіль­ка пози­тив­них рішень ВССУ на користь пози­чаль­ни­ків:

– ухва­ла ВССУ від 23 жов­тня 2014 р. у спра­ві № 6–26251св14;

– ухва­ла ВССУ від 23 вере­сня 2015 р. у спра­ві № 6–10901св15;

– ухва­ла ВССУ від 25 трав­на 2016 р. у спра­ві № 667/3659/15;

– ухва­ла ВССУ від 26 жов­тня 2016 р. у спра­ві № 449/1318/13;

– ухва­ла ВССУ від 23 січня 2017 р. у спра­ві № 569/19957/14.

По всіх цих спра­вах, в яко­сті під­став для визна­н­ня кре­ди­тно­го дого­во­ру недій­сним в пер­шу чер­гу звер­та­лась ува­га на те, що пози­чаль­ни­ку не була дове­де­на до відо­ма інфор­ма­ція про суку­пну вар­тість кре­ди­ту.

0

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Христина

0
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 33Реє­стра­ція: 29-12-2016

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю