«Спадщина не може визнаватися відумерлою, якщо особа прийняла її шляхом фактичного вступу в управління нею», – таке роз’яснення надав суд.
Під час розгляду справи суд першої інстанції з’ясував, що після смерті у 2002 році громадянина Б., який мав у власності земельну ділянку площею 4,06 га, спадщину ніхто не прийняв за відсутності спадкоємців. Прокурор просив суд визнати спадщину відумерлою, а майно — власністю територіальної громади. Суд задовольнив заяву.
На вказане рішення була подана апеляційна скарга, в якій гр. Н вказувала, що вона як дочка померлого прийняла спадщину й оформила спадкові права, що підтверджується рішенням того ж райсуду від 22.12.2006.
Представник сільської ради підтвердив, що апелянт постійно проживала в спадковому будинку, хоча її не було залучено судом першої інстанції до участі в розгляді справи. Крім того, рішення від 22.12.2006 дотепер є чинним, тобто має преюдиціальне значення.
З огляду на це колегія суддів задовольнила апеляційну скаргу, вказавши, що жінка прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління нею. За таких умов спадщина не може бути визнана відумерлою та передаватись у право власності територіальній громаді.
Publication author
