Сімейний кодекс України

Сімей­ний адво­катотри­ма­ти кон­суль­та­цію

(Відо­мо­сті Вер­хов­ної Ради Укра­ї­ни (ВВР), 2002, № 21–22, ст.135)
1370-VIII від 17.05.2016, ВВР, 2016, № 25, ст.501}

{У текс­ті Коде­ксу сло­ва “дер­жав­ний орган реє­стра­ції” в усіх від­мін­ках і числах замі­не­но сло­ва­ми “орган дер­жав­ної реє­стра­ції” у від­по­від­но­му від­мін­ку і числі згі­дно із Зако­ном 2398-VI від 01.07.2010}

{У текс­ті Коде­ксу сло­ва “цен­траль­ний орган вико­нав­чої вла­ди, до пов­но­ва­жень яко­го нале­жать пита­н­ня уси­нов­ле­н­ня та захи­сту прав дітей” в усіх від­мін­ках замі­не­но сло­ва­ми “цен­траль­ний орган вико­нав­чої вла­ди, що реа­лі­зує дер­жав­ну полі­ти­ку у сфе­рі уси­нов­ле­н­ня та захи­сту прав дітей” у від­по­від­но­му від­мін­ку згі­дно із Зако­ном 5462-VI від 16.10.2012}

Роз­діл I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Гла­ва 1
СІМ’Я. РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Ста­т­тя 1. Зав­да­н­ня Сімей­но­го коде­ксу Укра­ї­ни

  1. Сімей­ний кодекс Укра­ї­ни визна­чає заса­ди шлю­бу, осо­би­сті немай­но­ві та май­но­ві пра­ва і обов’язки подруж­жя, під­ста­ви вини­кне­н­ня, зміст осо­би­стих немай­но­вих і май­но­вих прав та обов’язків батьків і дітей, уси­нов­лю­ва­чів та уси­нов­ле­них, інших чле­нів сім’ї та роди­чів.
  2. Регу­лю­ва­н­ня сімей­них від­но­син здій­сню­є­ться цим Коде­ксом з метою:

змі­цне­н­ня сім’ї як соці­аль­но­го інсти­ту­ту і як сою­зу кон­кре­тних осіб;

утвер­дже­н­ня почу­т­тя обов’язку перед батька­ми, дітьми та інши­ми чле­на­ми сім’ї;

побу­до­ви сімей­них від­но­син на пари­те­тних заса­дах, на почу­т­тях вза­єм­ної любо­ві та пова­ги, вза­є­мо­до­по­мо­ги і під­трим­ки;

забез­пе­че­н­ня кожної дити­ни сімей­ним вихо­ва­н­ням, можли­ві­стю духов­но­го та фізи­чно­го роз­ви­тку.

Ста­т­тя 2. Уча­сни­ки сімей­них від­но­син, які регу­лює Сімей­ний кодекс Укра­ї­ни

  1. Сімей­ний кодекс Укра­ї­ни регу­лює сімей­ні осо­би­сті немай­но­ві та май­но­ві від­но­си­ни між подруж­жям, між батька­ми та дітьми, уси­нов­лю­ва­ча­ми та уси­нов­ле­ни­ми, між матір’ю та батьком дити­ни щодо її вихо­ва­н­ня, роз­ви­тку та утри­ма­н­ня.
  2. Сімей­ний кодекс Укра­ї­ни регу­лює сімей­ні осо­би­сті немай­но­ві та май­но­ві від­но­си­ни між бабою, дідом, пра­ба­бою, пра­ді­дом та вну­ка­ми, прав­ну­ка­ми, рідни­ми бра­та­ми та сестра­ми, мачу­хою, вітчи­мом та пад­чер­кою, пасин­ком.
  3. Сімей­ний кодекс Укра­ї­ни регу­лює сімей­ні осо­би­сті немай­но­ві та (або) май­но­ві від­но­си­ни між інши­ми чле­на­ми сім’ї, визна­че­ни­ми у ньо­му.
  4. Сімей­ний кодекс Укра­ї­ни не регу­лює сімей­ні від­но­си­ни між дво­ю­рі­дни­ми бра­та­ми та сестра­ми, тіткою, дядь­ком та пле­мін­ни­цею, пле­мін­ни­ком і між інши­ми роди­ча­ми за похо­дже­н­ням.

Ста­т­тя 3. Сім’я

  1. Сім’я є пер­вин­ним та основ­ним осе­ред­ком суспіль­ства.
  2. Сім’ю скла­да­ють осо­би, які спіль­но про­жи­ва­ють, пов’язані спіль­ним побу­том, мають вза­єм­ні пра­ва та обов’язки.

Подруж­жя вва­жа­є­ться сім’єю і тоді, коли дру­жи­на та чоло­вік у зв’язку з навча­н­ням, робо­тою, ліку­ва­н­ням, необ­хі­дні­стю догля­ду за батька­ми, дітьми та з інших пова­жних при­чин не про­жи­ва­ють спіль­но.

Дити­на нале­жить до сім’ї сво­їх батьків і тоді, коли спіль­но з ними не про­жи­ває.

  1. Пра­ва чле­на сім’ї має оди­но­ка осо­ба.
  2. Сім’я ство­рю­є­ться на під­ста­ві шлю­бу, кров­но­го спо­рі­дне­н­ня, уси­нов­ле­н­ня, а також на інших під­ста­вах, не забо­ро­не­них зако­ном і таких, що не супе­ре­чать мораль­ним заса­дам суспіль­ства.

Ста­т­тя 4. Пра­во осо­би на сім’ю

  1. Осо­ба, яка дося­гла шлю­бно­го віку, має пра­во на ство­ре­н­ня сім’ї.

У випад­ках, перед­ба­че­них части­ною дру­гою стат­ті 23 цьо­го Коде­ксу, сім’ю може ство­ри­ти осо­ба, яка не дося­гла шлю­бно­го віку.

  1. Сім’ю може ство­ри­ти осо­ба, яка наро­ди­ла дити­ну, неза­ле­жно від віку.
  2. Кожна осо­ба має пра­во на про­жи­ва­н­ня в сім’ї.

Осо­ба може бути при­му­со­во ізо­льо­ва­на від сім’ї лише у випад­ках і в поряд­ку, вста­нов­ле­них зако­ном.

  1. Кожна осо­ба має пра­во на пова­гу до сво­го сімей­но­го жит­тя.

Ста­т­тя 5. Дер­жав­на охо­ро­на сім’ї

  1. Дер­жа­ва охо­ро­няє сім’ю, дитин­ство, мате­рин­ство, батьків­ство, ство­рює умо­ви для змі­цне­н­ня сім’ї.
  2. Дер­жа­ва ство­рює люди­ні умо­ви для мате­рин­ства та батьків­ства, забез­пе­чує охо­ро­ну прав мате­рі та батька, мате­рі­аль­но і мораль­но заохо­чує і під­три­мує мате­рин­ство та батьків­ство.
  3. Дер­жа­ва забез­пе­чує прі­о­ри­тет сімей­но­го вихо­ва­н­ня дити­ни.
  4. Дер­жа­ва бере під свою охо­ро­ну кожну дити­ну-сиро­ту і дити­ну, позбав­ле­ну батьків­сько­го піклу­ва­н­ня.

{Части­на четвер­та стат­ті 5 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 3497-IV від 23.02.2006}

  1. Ніхто не може зазна­ва­ти втру­ча­н­ня в його сімей­не жит­тя, крім випад­ків, вста­нов­ле­нихКон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 6. Дити­на

  1. Пра­во­вий ста­тус дити­ни має осо­ба до дося­гне­н­ня нею пов­но­лі­т­тя.
  2. Мало­лі­тньою вва­жа­є­ться дити­на до дося­гне­н­ня нею чотир­над­ця­ти років.

Непов­но­лі­тньою вва­жа­є­ться дити­на у віці від чотир­над­ця­ти до вісім­над­ця­ти років.

Ста­т­тя 7. Загаль­ні заса­ди регу­лю­ва­н­ня сімей­них від­но­син

  1. Сімей­ні від­но­си­ни регу­лю­ю­ться цим Коде­ксом та інши­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми.
  2. Сімей­ні від­но­си­ни можуть бути вре­гу­льо­ва­ні за домов­ле­ні­стю (дого­во­ром) між їх уча­сни­ка­ми.
  3. Сімей­ні від­но­си­ни регу­лю­ю­ться лише у тій части­ні, у якій це є допу­сти­мим і можли­вим з точки зору інте­ре­сів їх уча­сни­ків та інте­ре­сів суспіль­ства.
  4. Регу­лю­ва­н­ня сімей­них від­но­син здій­сню­є­ться з ура­ху­ва­н­ням пра­ва на таєм­ни­цю осо­би­сто­го жит­тя їх уча­сни­ків, їхньо­го пра­ва на осо­би­сту сво­бо­ду та нед­опу­сти­мо­сті сва­віль­но­го втру­ча­н­ня у сімей­не жит­тя.
  5. Уча­сник сімей­них від­но­син не може мати при­ві­ле­їв чи обме­жень за озна­ка­ми раси, кольо­ру шкі­ри, ста­ті, полі­ти­чних, релі­гій­них та інших пере­ко­нань, етні­чно­го та соці­аль­но­го похо­дже­н­ня, мате­рі­аль­но­го ста­ну, місця про­жи­ва­н­ня, за мов­ни­ми та інши­ми озна­ка­ми.
  6. Жін­ка та чоло­вік мають рів­ні пра­ва і обов’язки у сімей­них від­но­си­нах, шлю­бі та сім’ї.
  7. Дити­на має бути забез­пе­че­на можли­ві­стю здій­сне­н­ня її прав, уста­нов­ле­них Кон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни, Кон­вен­ці­єю про пра­ва дити­ни, інши­ми між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми Укра­ї­ни, зго­да на обов’язковість яких нада­на Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни.

{Части­на сьо­ма стат­ті 7 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. Регу­лю­ва­н­ня сімей­них від­но­син має здій­сню­ва­ти­ся з макси­маль­но можли­вим ура­ху­ва­н­ням інте­ре­сів дити­ни, непра­це­зда­тних чле­нів сім’ї.
  2. Сімей­ні від­но­си­ни регу­лю­ю­ться на заса­дах спра­ве­дли­во­сті, добро­со­ві­сно­сті та розум­но­сті, від­по­від­но до мораль­них засад суспіль­ства.
  3. Кожен уча­сник сімей­них від­но­син має пра­во на судо­вий захист.

Ста­т­тя 8. Засто­су­ва­н­ня до регу­лю­ва­н­ня сімей­них від­но­син Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни

  1. Якщо осо­би­сті немай­но­ві та май­но­ві від­но­си­ни між подруж­жям, батька­ми та дітьми, інши­ми чле­на­ми сім’ї та роди­ча­ми не вре­гу­льо­ва­ні цим Коде­ксом, вони регу­лю­ю­ться від­по­від­ни­ми нор­ма­ми Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни, якщо це не супе­ре­чить суті сімей­них від­но­син.

{Текст стат­ті 8 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 9. Регу­лю­ва­н­ня сімей­них від­но­син за домов­ле­ні­стю (дого­во­ром) сто­рін

  1. Подруж­жя, батьки дити­ни, батьки та діти, інші чле­ни сім’ї та роди­чі, від­но­си­ни між яки­ми регу­лює цей Кодекс, можуть вре­гу­лю­ва­ти свої від­но­си­ни за домов­ле­ні­стю (дого­во­ром), якщо це не супе­ре­чить вимо­гам цьо­го Коде­ксу, інших зако­нів та мораль­ним заса­дам суспіль­ства.
  2. Осо­би, які про­жи­ва­ють одні­єю сім’єю, а також роди­чі за похо­дже­н­ням, від­но­си­ни яких не вре­гу­льо­ва­ні цим Коде­ксом, можуть вре­гу­лю­ва­ти свої сімей­ні (родин­ні) від­но­си­ни за дого­во­ром, який має бути укла­де­ний у письмо­вій фор­мі. Такий дого­вір є обов’язковим до вико­на­н­ня, якщо він не супе­ре­чить вимо­гам цьо­го Коде­ксу, інших зако­нів Укра­ї­ни та мораль­ним заса­дам суспіль­ства.

Ста­т­тя 10. Засто­су­ва­н­ня ана­ло­гії зако­ну та ана­ло­гії пра­ва

  1. Якщо пев­ні сімей­ні від­но­си­ни не вре­гу­льо­ва­ні цим Коде­ксом, інши­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми або домов­ле­ні­стю (дого­во­ром) сто­рін, до них засто­со­ву­ю­ться нор­ми цьо­го Коде­ксу, які регу­лю­ють поді­бні від­но­си­ни (ана­ло­гія зако­ну).

{Части­на пер­ша стат­ті 10 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. Якщо до регу­лю­ва­н­ня сімей­них від­но­син немо­жли­во засто­су­ва­ти ана­ло­гію зако­ну, вони регу­лю­ю­ться від­по­від­но до загаль­них засад сімей­но­го зако­но­дав­ства (ана­ло­гія пра­ва).

Ста­т­тя 11. Вра­ху­ва­н­ня зви­ча­їв при вирі­шен­ні судом сімей­них спо­рів

  1. При вирі­шен­ні сімей­но­го спо­ру суд за заявою заін­те­ре­со­ва­ної сто­ро­ни може вра­ху­ва­ти місце­вий зви­чай, а також зви­чай націо­наль­ної мен­ши­ни, до якої нале­жать сто­ро­ни або одна з них, якщо вони не супе­ре­чать вимо­гам цьо­го Коде­ксу, інших зако­нів та мораль­ним заса­дам суспіль­ства.

Ста­т­тя 12. Обчи­сле­н­ня стро­ків, вста­нов­ле­них у цьо­му Коде­ксі

  1. Стро­ки, вста­нов­ле­ні у цьо­му Коде­ксі, обчи­слю­ю­ться від­по­від­но до Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 13. Між­на­ро­дні дого­во­ри Укра­ї­ни

  1. Части­ною націо­наль­но­го сімей­но­го зако­но­дав­ства Укра­ї­ни є між­на­ро­дні дого­во­ри, що регу­лю­ють сімей­ні від­но­си­ни, зго­да на обов’язковість яких нада­на Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни.
  2. Якщо в між­на­ро­дно­му дого­во­рі Укра­ї­ни, укла­де­но­му в уста­нов­ле­но­му поряд­ку, містя­ться інші пра­ви­ла, ніж ті, що вста­нов­ле­ні від­по­від­ним актом сімей­но­го зако­но­дав­ства, засто­со­ву­ю­ться пра­ви­ла від­по­від­но­го між­на­ро­дно­го дого­во­ру Укра­ї­ни.

{Ста­т­тя 13 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Гла­ва 2
ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ. ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ

Ста­т­тя 14. Здій­сне­н­ня сімей­них прав

  1. Сімей­ні пра­ва є таки­ми, що тісно пов’язані з осо­бою, а тому не можуть бути пере­да­ні іншій осо­бі.
  2. Якщо дити­на або осо­ба, діє­зда­тність якої обме­же­на, не може само­стій­но здій­сню­ва­ти свої пра­ва, ці пра­ва здій­сню­ють батьки, опі­кун або самі ці осо­би за допо­мо­гою батьків чи піклу­валь­ни­ка.

{Части­ну тре­тю стат­ті 14 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 15. Вико­на­н­ня сімей­них обов’язків

  1. Сімей­ні обов’язки є таки­ми, що тісно пов’язані з осо­бою, а тому не можуть бути пере­кла­де­ні на іншу осо­бу.
  2. Якщо осо­ба визна­на неді­є­зда­тною, її сімей­ний обов’язок осо­би­сто­го немай­но­во­го хара­кте­ру при­пи­ня­є­ться у зв’язку з немо­жли­ві­стю його вико­на­н­ня.

Май­но­вий обов’язок неді­є­зда­тної осо­би за її раху­нок вико­нує опі­кун.

  1. Якщо в резуль­та­ті пси­хі­чно­го роз­ла­ду, тяж­кої хво­ро­би або іншої пова­жної при­чи­ни осо­ба не може вико­ну­ва­ти сімей­но­го обов’язку, вона не вва­жа­є­ться такою, що ухи­ля­є­ться від його вико­на­н­ня.
  2. Неви­ко­на­н­ня або ухи­ле­н­ня від вико­на­н­ня сімей­но­го обов’язку може бути під­ста­вою для засто­су­ва­н­ня наслід­ків, вста­нов­ле­них цим Коде­ксом або домов­ле­ні­стю (дого­во­ром) сто­рін.

Ста­т­тя 16. Нада­н­ня непов­но­лі­тнім батькам допо­мо­ги у здій­снен­ні батьків­ських прав та вико­нан­ні батьків­ських обов’язків

  1. Якщо мати, батько дити­ни є непов­но­лі­тні­ми, баба, дід дити­ни з боку того з батьків, хто є непов­но­лі­тнім, зобов’язані нада­ва­ти йому допо­мо­гу у здій­снен­ні ним батьків­ських прав та вико­нан­ні батьків­ських обов’язків.

Ста­т­тя 17. Нада­н­ня орга­ном опі­ки та піклу­ва­н­ня допо­мо­ги осо­бам у здій­снен­ні ними сво­їх сімей­них прав та вико­нан­ні сімей­них обов’язків

  1. Орган опі­ки та піклу­ва­н­ня надає допо­мо­гу осо­бі у здій­снен­ні нею сво­їх сімей­них прав та вико­нан­ні сімей­них обов’язків в обся­зі та в поряд­ку, вста­нов­ле­них цим Коде­ксом та інши­ми нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми акта­ми.

Ста­т­тя 18. Захист сімей­них прав та інте­ре­сів

  1. Кожен уча­сник сімей­них від­но­син, який досяг чотир­над­ця­ти років, має пра­во на без­по­се­ре­днє звер­не­н­ня до суду за захи­стом сво­го пра­ва або інте­ре­су.
  2. Суд засто­со­вує спосо­би захи­сту, які вста­нов­ле­ні зако­ном або домов­ле­ні­стю (дого­во­ром) сто­рін.

Спосо­ба­ми захи­сту сімей­них прав та інте­ре­сів зокре­ма є:

1) вста­нов­ле­н­ня пра­во­від­но­ше­н­ня;

2) при­му­со­ве вико­на­н­ня добро­віль­но не вико­на­но­го обов’язку;

3) при­пи­не­н­ня пра­во­від­но­ше­н­ня, а також його ану­лю­ва­н­ня;

4) при­пи­не­н­ня дій, які пору­шу­ють сімей­ні пра­ва;

5) від­нов­ле­н­ня пра­во­від­но­ше­н­ня, яке існу­ва­ло до пору­ше­н­ня пра­ва;

6) від­шко­ду­ва­н­ня мате­рі­аль­ної та мораль­ної шко­ди, якщо це перед­ба­че­но цим Коде­ксом або дого­во­ром;

7) змі­на пра­во­від­но­ше­н­ня;

{Части­ну дру­гу стат­ті 18 допов­не­но пун­ктом 7 згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

8) визна­н­ня неза­кон­ни­ми рішень, дій чи без­ді­яль­но­сті орга­ну дер­жав­ної вла­ди, орга­ну вла­ди Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим або орга­ну місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, їх поса­до­вих і слу­жбо­вих осіб.

{Части­ну дру­гу стат­ті 18 допов­не­но пун­ктом 8 згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 19. Участь орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня у захи­сті сімей­них прав та інте­ре­сів

  1. У випад­ках, перед­ба­че­них цим Коде­ксом, осо­ба має пра­во на попе­ре­днє звер­не­н­ня за захи­стом сво­їх сімей­них прав та інте­ре­сів до орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня.
  2. Ріше­н­ня орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня є обов’язковим до вико­на­н­ня, якщо про­тя­гом деся­ти днів від часу його вине­се­н­ня заін­те­ре­со­ва­на осо­ба не звер­ну­ла­ся за захи­стом сво­їх прав або інте­ре­сів до суду, крім випад­ку, перед­ба­че­но­го части­ною дру­гою стат­ті 170 цьо­го Коде­ксу.
  3. Звер­не­н­ня за захи­стом до орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня не позбав­ляє осо­бу пра­ва на звер­не­н­ня до суду.

У разі звер­не­н­ня з позо­вом до суду орган опі­ки та піклу­ва­н­ня при­пи­няє роз­гляд пода­ної йому заяви.

{Абзац тре­тій части­ни тре­тьої стат­ті 19 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. При роз­гля­ді судом спо­рів щодо уча­сті одно­го з батьків у вихо­ван­ні дити­ни, місця про­жи­ва­н­ня дити­ни, позбав­ле­н­ня та понов­ле­н­ня батьків­ських прав, поба­че­н­ня з дити­ною мате­рі, батька, які позбав­ле­ні батьків­ських прав, віді­бра­н­ня дити­ни від осо­би, яка три­має її у себе не на під­ста­ві зако­ну або ріше­н­ня суду, управ­лі­н­ня батька­ми май­ном дити­ни, ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня та визна­н­ня його недій­сним обов’язковою є участь орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня.
  2. Орган опі­ки та піклу­ва­н­ня подає суду письмо­вий висно­вок щодо розв’язання спо­ру на під­ста­ві відо­мо­стей, одер­жа­них у резуль­та­ті обсте­же­н­ня умов про­жи­ва­н­ня дити­ни, батьків, інших осіб, які бажа­ють про­жи­ва­ти з дити­ною, бра­ти участь у її вихо­ван­ні, а також на під­ста­ві інших доку­мен­тів, які сто­су­ю­ться спра­ви.
  3. Суд може не пого­ди­ти­ся з виснов­ком орга­ну опі­ки та піклу­ва­н­ня, якщо він є недо­ста­тньо обґрун­то­ва­ним, супе­ре­чить інте­ре­сам дити­ни.

Ста­т­тя 20. Засто­су­ва­н­ня позов­ної дав­но­сті до вимог, що випли­ва­ють із сімей­них від­но­син

  1. До вимог, що випли­ва­ють із сімей­них від­но­син, позов­на дав­ність не засто­со­ву­є­ться, крім випад­ків, перед­ба­че­них части­ною дру­гою стат­ті 72, части­ною дру­гою стат­ті 129, части­ною тре­тьою стат­ті 138, части­ною тре­тьою стат­ті 139 цьо­го Коде­ксу.
  2. У випад­ках, перед­ба­че­них части­ною пер­шою цієї стат­ті, позов­на дав­ність засто­со­ву­є­ться судом від­по­від­но до Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни, якщо інше не перед­ба­че­но цим Коде­ксом.

Роз­діл II
ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

Гла­ва 3
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Ста­т­тя 21. Поня­т­тя шлю­бу

  1. Шлю­бом є сімей­ний союз жін­ки та чоло­ві­ка, заре­є­стро­ва­ний у орга­ні дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну.
  2. Про­жи­ва­н­ня одні­єю сім’єю жін­ки та чоло­ві­ка без шлю­бу не є під­ста­вою для вини­кне­н­ня у них прав та обов’язків подруж­жя.
  3. Релі­гій­ний обряд шлю­бу не є під­ста­вою для вини­кне­н­ня у жін­ки та чоло­ві­ка прав та обов’язків подруж­жя, крім випад­ків, коли релі­гій­ний обряд шлю­бу від­був­ся до ство­ре­н­ня або від­нов­ле­н­ня орга­нів дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну.

Ста­т­тя 22. Шлю­бний вік

  1. Шлю­бний вік для чоло­ві­ків та жінок вста­нов­лю­є­ться у вісім­над­цять років.

{Части­на пер­ша стат­ті 22 в реда­кції Зако­ну 4525-VI від 15.03.2012}

  1. Осо­би, які бажа­ють заре­є­стру­ва­ти шлюб, мають досяг­ти шлю­бно­го віку на день реє­стра­ції шлю­бу.

Ста­т­тя 23. Пра­во на шлюб

  1. Пра­во на шлюб мають осо­би, які дося­гли шлю­бно­го віку.
  2. За заявою осо­би, яка дося­гла шістнад­ця­ти років, за ріше­н­ням суду їй може бути нада­но пра­во на шлюб, якщо буде вста­нов­ле­но, що це від­по­від­ає її інте­ре­сам.

{Части­на дру­га стат­ті 23 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 4525-VI від 15.03.2012}

Ста­т­тя 24. Добро­віль­ність шлю­бу

  1. Шлюб ґрун­ту­є­ться на віль­ній зго­ді жін­ки та чоло­ві­ка.

При­му­шу­ва­н­ня жін­ки та чоло­ві­ка до шлю­бу не допу­ска­є­ться.

  1. Реє­стра­ція шлю­бу з осо­бою, яка визна­на неді­є­зда­тною, а також з осо­бою, яка з інших при­чин не усві­дом­лю­ва­ла зна­че­н­ня сво­їх дій і (або) не могла керу­ва­ти ними, має наслід­ки, вста­нов­ле­ні ста­т­тя­ми 38–40 цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 25. Одно­шлю­бність

  1. Жін­ка та чоло­вік можуть одно­ча­сно пере­бу­ва­ти лише в одно­му шлю­бі.
  2. Жін­ка та чоло­вік мають пра­во на повтор­ний шлюб лише після при­пи­не­н­ня попе­ре­дньо­го шлю­бу.

Ста­т­тя 26. Осо­би, які не можуть пере­бу­ва­ти у шлю­бі між собою

  1. У шлю­бі між собою не можуть пере­бу­ва­ти осо­би, які є роди­ча­ми пря­мої лінії спо­рі­дне­н­ня.
  2. У шлю­бі між собою не можуть пере­бу­ва­ти рідні (пов­но­рі­дні, непов­но­рі­дні) брат і сестра. Пов­но­рі­дни­ми є бра­ти і сестри, які мають спіль­них батьків. Непов­но­рі­дни­ми є бра­ти і сестри, які мають спіль­ну матір або спіль­но­го батька.
  3. У шлю­бі між собою не можуть пере­бу­ва­ти дво­ю­рі­дні брат та сестра, рідні тітка, дядь­ко та пле­мін­ник, пле­мін­ни­ця.
  4. За ріше­н­ням суду може бути нада­не пра­во на шлюб між рідною дити­ною уси­нов­лю­ва­ча та уси­нов­ле­ною ним дити­ною, а також між дітьми, які були уси­нов­ле­ні ним.
  5. У шлю­бі між собою не можуть бути уси­нов­лю­вач та уси­нов­ле­на ним дити­на.

Шлюб між уси­нов­лю­ва­чем та уси­нов­ле­ною ним дити­ною може бути заре­є­стро­ва­но лише в разі ска­су­ва­н­ня уси­нов­ле­н­ня.

Гла­ва 4
ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ

Ста­т­тя 27. Зна­че­н­ня дер­жав­ної реє­стра­ції шлю­бу

  1. Дер­жав­на реє­стра­ція шлю­бу вста­нов­ле­на для забез­пе­че­н­ня ста­біль­но­сті від­но­син між жін­кою та чоло­ві­ком, охо­ро­ни прав та інте­ре­сів подруж­жя, їхніх дітей, а також в інте­ре­сах дер­жа­ви та суспіль­ства.

{Части­ну дру­гу стат­ті 27 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. Дер­жав­на реє­стра­ція шлю­бу засвід­чу­є­ться Сві­до­цтвом про шлюб, зра­зок яко­го затвер­джує Кабі­нет Міні­стрів Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 28. Заява про реє­стра­цію шлю­бу

  1. Заява про реє­стра­цію шлю­бу пода­є­ться жін­кою та чоло­ві­ком до будь-яко­го орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну за їхнім вибо­ром.

Осо­би, які пода­ли заяву про реє­стра­цію шлю­бу, вва­жа­ю­ться наре­че­ни­ми.

{Части­ну пер­шу стат­ті 28 допов­не­но абза­цом дру­гим згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

  1. Заява про реє­стра­цію шлю­бу пода­є­ться жін­кою та чоло­ві­ком осо­би­сто.
  2. Якщо жін­ка і (або) чоло­вік не можуть через пова­жні при­чи­ни осо­би­сто пода­ти заяву про реє­стра­цію шлю­бу до орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну, таку заяву, нота­рі­аль­но засвід­че­ну, можуть пода­ти їх пред­став­ни­ки. Пов­но­ва­же­н­ня пред­став­ни­ка мають бути нота­рі­аль­но засвід­че­ні.
  3. Якщо реє­стра­ція шлю­бу у визна­че­ний день не від­бу­ла­ся, заява про реє­стра­цію шлю­бу втра­чає чин­ність після спли­ву трьох міся­ців від дня її пода­н­ня.

Ста­т­тя 29. Озна­йом­ле­н­ня наре­че­них з їхні­ми пра­ва­ми та обов’язками

{Назва стат­ті 29 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

  1. Орган дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну зобов’язаний озна­йо­ми­ти наре­че­них з їхні­ми пра­ва­ми та обов’язками як май­бу­тніх подруж­жя і батьків та попе­ре­ди­ти про від­по­від­аль­ність за при­хо­ва­н­ня пере­шкод до реє­стра­ції шлю­бу.

{Ста­т­тя 29 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 30. Вза­єм­на обі­зна­ність наре­че­них про стан здоров’я

  1. Наре­че­ні зобов’язані пові­до­ми­ти один одно­го про стан сво­го здоров’я.
  2. Дер­жа­ва забез­пе­чує ство­ре­н­ня умов для меди­чно­го обсте­же­н­ня наре­че­них.
  3. Поря­док здій­сне­н­ня меди­чно­го обсте­же­н­ня наре­че­них вста­нов­лює Кабі­нет Міні­стрів Укра­ї­ни.
  4. Резуль­та­ти меди­чно­го обсте­же­н­ня є таєм­ни­цею і пові­дом­ля­ю­ться лише наре­че­ним.
  5. При­хо­ву­ва­н­ня відо­мо­стей про стан здоров’я одним з наре­че­них, наслід­ком чого може ста­ти (ста­ло) пору­ше­н­ня фізи­чно­го або пси­хі­чно­го здоров’я іншо­го наре­че­но­го чи їхніх нащад­ків, може бути під­ста­вою для визна­н­ня шлю­бу недій­сним.

{Ста­т­тя 30 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

Ста­т­тя 31. Зобов’язання наре­че­них у разі від­мо­ви від всту­пу в шлюб

{Назва стат­ті 31 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

{Части­ну пер­шу стат­ті 31 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

{Части­ну дру­гу стат­ті 31 виклю­че­но на під­ста­ві Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. Осо­ба, яка від­мо­ви­ла­ся від шлю­бу, зобов’язана від­шко­ду­ва­ти дру­гій сто­ро­ні затра­ти, що були нею поне­се­ні у зв’язку з при­го­ту­ва­н­ням до реє­стра­ції шлю­бу та весі­л­ля.

Такі затра­ти не під­ля­га­ють від­шко­ду­ван­ню, якщо від­мо­ва від шлю­бу була викли­ка­на про­ти­прав­ною, амо­раль­ною пове­дін­кою наре­че­ної, наре­че­но­го, при­хо­ва­н­ням нею, ним обста­вин, що мають для того, хто від­мо­вив­ся від шлю­бу, істо­тне зна­че­н­ня (тяж­ка хво­ро­ба, наяв­ність дити­ни, суди­мість тощо).

  1. У разі від­мо­ви від шлю­бу осо­би, яка одер­жа­ла пода­ру­нок у зв’язку з май­бу­тнім шлю­бом, дого­вір дару­ва­н­ня за вимо­гою дару­валь­ни­ка може бути розір­ва­ний судом.

У разі розір­ва­н­ня дого­во­ру осо­ба зобов’язана повер­ну­ти річ, яка була їй пода­ро­ва­на, а якщо вона не збе­ре­гла­ся — від­шко­ду­ва­ти її вар­тість.

Ста­т­тя 32. Час реє­стра­ції шлю­бу

  1. Шлюб реє­стру­є­ться після спли­ву одно­го міся­ця від дня пода­н­ня осо­ба­ми заяви про реє­стра­цію шлю­бу.

За наяв­но­сті пова­жних при­чин керів­ник орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну дозво­ляє реє­стра­цію шлю­бу до спли­ву цьо­го стро­ку.

  1. У разі вагі­тно­сті наре­че­ної, наро­дже­н­ня нею дити­ни, а також якщо є без­по­се­ре­дня загро­за для жит­тя наре­че­ної або наре­че­но­го, шлюб реє­стру­є­ться у день пода­н­ня від­по­від­ної заяви або у будь-який інший день за бажа­н­ням наре­че­них про­тя­гом одно­го міся­ця.

{Части­на дру­га стат­ті 32 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

  1. Якщо є відо­мо­сті про наяв­ність пере­шкод до реє­стра­ції шлю­бу, керів­ник орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну може від­кла­сти реє­стра­цію шлю­бу, але не більш як на три міся­ці. Ріше­н­ня про таке від­кла­де­н­ня може бути оскар­же­не до суду.

Ста­т­тя 33. Місце реє­стра­ції шлю­бу

  1. Шлюб реє­стру­є­ться у при­мі­щен­ні орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну.

За заявою наре­че­них реє­стра­ція шлю­бу про­во­ди­ться в уро­чи­стій обста­нов­ці.

{Абзац дру­гий части­ни пер­шої стат­ті 33 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. За заявою наре­че­них реє­стра­ція шлю­бу може від­бу­ти­ся за місцем їхньо­го про­жи­ва­н­ня, за місцем нада­н­ня ста­ціо­нар­ної меди­чної допо­мо­ги або в іншо­му місці, якщо вони не можуть з пова­жних при­чин при­бу­ти до орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну.

Ста­т­тя 34. Реє­стра­ція шлю­бу в при­су­тно­сті наре­че­ної та наре­че­но­го

  1. При­су­тність наре­че­ної та наре­че­но­го в момент реє­стра­ції їхньо­го шлю­бу є обов’язковою.
  2. Реє­стра­ція шлю­бу через пред­став­ни­ка не допу­ска­є­ться.

Ста­т­тя 35. Пра­во на вибір прі­зви­ща при реє­стра­ції шлю­бу

  1. Наре­че­ні мають пра­во обра­ти прі­зви­ще одно­го з них як спіль­не прі­зви­ще подруж­жя або нада­лі іме­ну­ва­ти­ся дошлю­бни­ми прі­зви­ща­ми.
  2. Наре­че­на, наре­че­ний мають пра­во при­єд­на­ти до сво­го прі­зви­ща прі­зви­ще наре­че­но­го, наре­че­ної. Якщо вони обоє бажа­ють мати подвій­не прі­зви­ще, за їхньою зго­дою визна­ча­є­ться з яко­го прі­зви­ща воно буде почи­на­ти­ся.

Скла­де­н­ня біль­ше двох прі­звищ не допу­ска­є­ться, якщо інше не випли­ває із зви­чаю націо­наль­ної мен­ши­ни, до якої нале­жить наре­че­на і (або) наре­че­ний.

  1. Якщо на момент реє­стра­ції шлю­бу прі­зви­ще наре­че­ної, наре­че­но­го вже є подвій­ним, вона, він має пра­во замі­ни­ти одну із частин сво­го прі­зви­ща на прі­зви­ще дру­го­го.

Ста­т­тя 36. Пра­во­ві наслід­ки шлю­бу

  1. Шлюб є під­ста­вою для вини­кне­н­ня прав та обов’язків подруж­жя.
  2. Шлюб не може бути під­ста­вою для нада­н­ня осо­бі пільг чи пере­ваг, а також для обме­же­н­ня її прав та сво­бод, які вста­нов­ле­ні Кон­сти­ту­ці­єю і зако­на­ми Укра­ї­ни.

Ста­т­тя 37. Пра­во­згі­дність шлю­бу

  1. Шлюб є пра­во­згі­дним, крім випад­ків, вста­нов­ле­них части­на­ми пер­шою — тре­тьою стат­ті 39 цьо­го Коде­ксу, а також якщо він не визна­ний недій­сним за ріше­н­ням суду.

Гла­ва 5
НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ

Ста­т­тя 38. Під­ста­ви недій­сно­сті шлю­бу

  1. Під­ста­вою недій­сно­сті шлю­бу є пору­ше­н­ня вимог, вста­нов­ле­них ста­т­тя­ми 22, 24–26цьо­го Коде­ксу.

Ста­т­тя 39. Шлюб, який є недій­сним

  1. Недій­сним є шлюб, заре­є­стро­ва­ний з осо­бою, яка одно­ча­сно пере­бу­ває в іншо­му заре­є­стро­ва­но­му шлю­бі.
  2. Недій­сним є шлюб, заре­є­стро­ва­ний між осо­ба­ми, які є роди­ча­ми пря­мої лінії спо­рі­дне­н­ня, а також між рідни­ми бра­том і сестрою.
  3. Недій­сним є шлюб, заре­є­стро­ва­ний з осо­бою, яка визна­на неді­є­зда­тною.
  4. За заявою заін­те­ре­со­ва­ної осо­би орган дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну ану­лює акто­вий запис про шлюб, заре­є­стро­ва­ний з осо­ба­ми, зазна­че­ни­ми у части­нах пер­шій — тре­тій цієї стат­ті.
  5. Якщо шлюб заре­є­стро­ва­но з осо­бою, яка вже пере­бу­ває у шлю­бі, то в разі при­пи­не­н­ня попе­ре­дньо­го шлю­бу до ану­лю­ва­н­ня акто­во­го запи­су щодо повтор­но­го шлю­бу повтор­ний шлюб стає дій­сним з момен­ту при­пи­не­н­ня попе­ре­дньо­го шлю­бу.
  6. Акто­вий запис про шлюб ану­лю­є­ться неза­ле­жно від смер­ті осіб, з яки­ми було заре­є­стро­ва­но шлюб (части­ни пер­ша — тре­тя цієї стат­ті), а також розір­ва­н­ня цьо­го шлю­бу.

Ста­т­тя 40. Шлюб, який визна­є­ться недій­сним за ріше­н­ням суду

  1. Шлюб визна­є­ться недій­сним за ріше­н­ням суду, якщо він був заре­є­стро­ва­ний без віль­ної зго­ди жін­ки або чоло­ві­ка.

Зго­да осо­би не вва­жа­є­ться віль­ною, зокре­ма, тоді, коли в момент реє­стра­ції шлю­бу вона стра­жда­ла тяж­ким пси­хі­чним роз­ла­дом, пере­бу­ва­ла у ста­ні алко­голь­но­го, нар­ко­ти­чно­го, токси­чно­го сп’яніння, в резуль­та­ті чого не усві­дом­лю­ва­ла спов­на зна­че­н­ня сво­їх дій і (або) не могла керу­ва­ти ними, або якщо шлюб було заре­є­стро­ва­но в резуль­та­ті фізи­чно­го чи пси­хі­чно­го насиль­ства.

  1. Шлюб визна­є­ться недій­сним за ріше­н­ням суду у разі його фіктив­но­сті.

Шлюб є фіктив­ним, якщо його укла­де­но жін­кою та чоло­ві­ком або одним із них без намі­ру ство­ре­н­ня сім’ї та набу­т­тя прав та обов’язків подруж­жя.

  1. Шлюб не може бути визна­ний недій­сним, якщо на момент роз­гля­ду спра­ви судом від­па­ли обста­ви­ни, які засвід­чу­ва­ли від­су­тність зго­ди осо­би на шлюб або її неба­жа­н­ня ство­ри­ти сім’ю.

Ста­т­тя 41. Шлюб, який може бути визна­ний недій­сним за ріше­н­ням суду

  1. Шлюб може бути визна­ний недій­сним за ріше­н­ням суду, якщо він був заре­є­стро­ва­ний:

1) між уси­нов­лю­ва­чем та уси­нов­ле­ною ним дити­ною з пору­ше­н­ням вимог, вста­нов­ле­нихчасти­ною п’ятою стат­ті 26 цьо­го Коде­ксу;

{Пункт 1 части­ни пер­шої стат­ті 41 в реда­кції Зако­ну 3250-IV від 20.12.2005}

2) між дво­ю­рі­дни­ми бра­том та сестрою; між тіткою, дядь­ком та пле­мін­ни­ком, пле­мін­ни­цею;

3) з осо­бою, яка при­хо­ва­ла свою тяж­ку хво­ро­бу або хво­ро­бу, небез­пе­чну для дру­го­го з подруж­жя і (або) їхніх нащад­ків;

4) з осо­бою, яка не дося­гла шлю­бно­го віку і якій не було нада­но пра­ва на шлюб.

  1. При вирі­шен­ні спра­ви про визна­н­ня шлю­бу недій­сним суд бере до ува­ги, наскіль­ки цим шлю­бом пору­ше­ні пра­ва та інте­ре­си осо­би, три­ва­лість спіль­но­го про­жи­ва­н­ня подруж­жя, хара­ктер їхніх вза­є­мин, а також інші обста­ви­ни, що мають істо­тне зна­че­н­ня.
  2. Шлюб не може бути визна­ний недій­сним у разі вагі­тно­сті дру­жи­ни або наро­дже­н­ня дити­ни у осіб, зазна­че­них пун­кта­ми 1, 2, 4 части­ни пер­шої цієї стат­ті, або якщо той, хто не досяг шлю­бно­го віку, досяг його або йому було нада­но пра­во на шлюб.

Ста­т­тя 42. Осо­би, які мають пра­во на звер­не­н­ня до суду з позо­вом про визна­н­ня шлю­бу недій­сним

  1. Пра­во на звер­не­н­ня до суду з позо­вом про визна­н­ня шлю­бу недій­сним мають дру­жи­на або чоло­вік, інші осо­би, пра­ва яких пору­ше­ні у зв’язку з реє­стра­ці­єю цьо­го шлю­бу, батьки, опі­кун, піклу­валь­ник дити­ни, опі­кун неді­є­зда­тної осо­би, про­ку­рор, орган опі­ки та піклу­ва­н­ня, якщо захи­сту потре­бу­ють пра­ва та інте­ре­си дити­ни, осо­би, яка визна­на неді­є­зда­тною, або осо­би, діє­зда­тність якої обме­же­на.

Ста­т­тя 43. Визна­н­ня шлю­бу недій­сним після його при­пи­не­н­ня

  1. Розір­ва­н­ня шлю­бу, смерть дру­жи­ни або чоло­ві­ка не є пере­шко­дою для визна­н­ня шлю­бу недій­сним.
  2. Якщо шлюб розір­ва­но за ріше­н­ням суду, позов про визна­н­ня його недій­сним може бути пред’явлено лише після ска­су­ва­н­ня ріше­н­ня суду про розір­ва­н­ня шлю­бу.

Ста­т­тя 44. Час, з яко­го шлюб є недій­сним

  1. У випад­ках, перед­ба­че­них ста­т­тя­ми 39–41 цьо­го Коде­ксу, шлюб є недій­сним від дня його дер­жав­ної реє­стра­ції.

Ста­т­тя 45. Пра­во­ві наслід­ки недій­сно­сті шлю­бу

  1. Недій­сний шлюб (ста­т­тя 39 цьо­го Коде­ксу), а також шлюб, визна­ний недій­сним за ріше­н­ням суду, не є під­ста­вою для вини­кне­н­ня у осіб, між яки­ми він був заре­є­стро­ва­ний, прав та обов’язків подруж­жя, а також прав та обов’язків, які вста­нов­ле­ні для подруж­жя інши­ми зако­на­ми Укра­ї­ни.
  2. Якщо про­тя­гом недій­сно­го шлю­бу осо­би набу­ли май­но, воно вва­жа­є­ться таким, що нале­жить їм на пра­ві спіль­ної час­тко­вої вла­сно­сті.

Роз­мір часток кожно­го з них визна­ча­є­ться від­по­від­но до їхньої уча­сті у при­дбан­ні цьо­го май­на сво­єю пра­цею та кошта­ми.

  1. Якщо осо­ба одер­жу­ва­ла алі­мен­ти від того, з ким була в недій­сно­му шлю­бі, сума спла­че­них алі­мен­тів вва­жа­є­ться такою, що одер­жа­на без доста­тньої пра­во­вої під­ста­ви, і під­ля­гає повер­нен­ню від­по­від­но до Цивіль­но­го коде­ксу Укра­ї­ни, але не більш як за остан­ні три роки.
  2. Осо­ба, яка посе­ли­ла­ся у житло­ве при­мі­ще­н­ня іншої осо­би у зв’язку з реє­стра­ці­єю з нею недій­сно­го шлю­бу, не набу­ла пра­ва на про­жи­ва­н­ня у ньо­му і може бути висе­ле­на.
  3. Осо­ба, яка у зв’язку з реє­стра­ці­єю недій­сно­го шлю­бу змі­ни­ла своє прі­зви­ще, вва­жа­є­ться такою, що іме­ну­є­ться цим прі­зви­щем без доста­тньої пра­во­вої під­ста­ви.
  4. Пра­во­ві наслід­ки, вста­нов­ле­ні части­на­ми дру­гою — п’ятою цієї стат­ті, засто­со­ву­ю­ться до осо­би, яка зна­ла про пере­шко­ди до реє­стра­ції шлю­бу і при­хо­ва­ла їх від дру­гої сто­ро­ни і (або) від орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну.

Ста­т­тя 46. Осо­бли­ві пра­во­ві наслід­ки недій­сно­сті шлю­бу

  1. Якщо осо­ба не зна­ла і не могла зна­ти про пере­шко­ди до реє­стра­ції шлю­бу, вона має пра­во:

1) на поділ май­на, набу­то­го у недій­сно­му шлю­бі, як спіль­ної сумі­сної вла­сно­сті подруж­жя;

2) на про­жи­ва­н­ня у житло­во­му при­мі­щен­ні, в яке вона посе­ли­ла­ся у зв’язку з недій­сним шлю­бом;

3) на алі­мен­ти від­по­від­но до ста­тей 75, 84, 86 і 88 цьо­го Коде­ксу;

4) на прі­зви­ще, яке вона обра­ла при реє­стра­ції шлю­бу.

Ста­т­тя 47. Пра­ва та обов’язки батьків і дити­ни, яка наро­ди­ла­ся у недій­сно­му шлю­бі

  1. Недій­сність шлю­бу не впли­ває на обсяг вза­єм­них прав та обов’язків батьків і дити­ни, яка наро­ди­ла­ся у цьо­му шлю­бі.

Ста­т­тя 48. Визна­н­ня шлю­бу неукла­де­ним

  1. Шлюб, заре­є­стро­ва­ний у від­су­тно­сті наре­че­ної і (або) наре­че­но­го, вва­жа­є­ться неукла­де­ним. Запис про такий шлюб у орга­ні дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну ану­лю­є­ться за ріше­н­ням суду за заявою заін­те­ре­со­ва­ної осо­би.

{Части­на пер­ша стат­ті 48 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1697-VII від 14.10.2014}

Гла­ва 6
ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

Ста­т­тя 49. Пра­во на мате­рин­ство

  1. Дру­жи­на має пра­во на мате­рин­ство.
  2. Неба­жа­н­ня чоло­ві­ка мати дити­ну або незда­тність його до зача­т­тя дити­ни може бути при­чи­ною розір­ва­н­ня шлю­бу.
  3. Позбав­ле­н­ня жін­ки можли­во­сті наро­ди­ти дити­ну (репро­ду­ктив­ної фун­кції) у зв’язку з вико­на­н­ням нею кон­сти­ту­цій­них, слу­жбо­вих, тру­до­вих обов’язків або в резуль­та­ті про­ти­прав­ної пове­дін­ки щодо неї є під­ста­вою для від­шко­ду­ва­н­ня зав­да­ної їй мораль­ної шко­ди.
  4. Вагі­тній дру­жи­ні мають бути ство­ре­ні у сім’ї умо­ви для збе­ре­же­н­ня її здоров’я та наро­дже­н­ня здо­ро­вої дити­ни.
  5. Дру­жи­ні-мате­рі мають бути ство­ре­ні у сім’ї умо­ви для поєд­на­н­ня мате­рин­ства із здій­сне­н­ням нею інших прав та обов’язків.

Ста­т­тя 50. Пра­во на батьків­ство

  1. Чоло­вік має пра­во на батьків­ство.
  2. Від­мо­ва дру­жи­ни від наро­дже­н­ня дити­ни або незда­тність її до наро­дже­н­ня дити­ни може бути при­чи­ною розір­ва­н­ня шлю­бу.
  3. Позбав­ле­н­ня чоло­ві­ка можли­во­сті здій­сне­н­ня репро­ду­ктив­ної фун­кції у зв’язку з вико­на­н­ням ним кон­сти­ту­цій­них, слу­жбо­вих, тру­до­вих обов’язків або в резуль­та­ті про­ти­прав­ної пове­дін­ки щодо ньо­го є під­ста­вою для від­шко­ду­ва­н­ня зав­да­ної йому мораль­ної шко­ди.

Ста­т­тя 51. Пра­во дру­жи­ни та чоло­ві­ка на пова­гу до сво­єї інди­ві­ду­аль­но­сті

  1. Дру­жи­на та чоло­вік мають рів­не пра­во на пова­гу до сво­єї інди­ві­ду­аль­но­сті, сво­їх зви­чок та упо­до­бань.

Ста­т­тя 52. Пра­во дру­жи­ни та чоло­ві­ка на фізи­чний та духов­ний роз­ви­ток

  1. Дру­жи­на та чоло­вік мають рів­не пра­во на фізи­чний та духов­ний роз­ви­ток, на здо­бу­т­тя осві­ти, про­яв сво­їх зді­бно­стей, на ство­ре­н­ня умов для пра­ці та від­по­чин­ку.

Ста­т­тя 53. Пра­во дру­жи­ни та чоло­ві­ка на змі­ну прі­зви­ща

  1. Якщо при реє­стра­ції шлю­бу дру­жи­на, чоло­вік збе­ре­гли дошлю­бні прі­зви­ща, вони мають пра­во пода­ти до орга­ну дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну, який заре­є­стру­вав їхній шлюб, або від­по­від­но­го орга­ну за місцем їхньо­го про­жи­ва­н­ня заяву про обра­н­ня прі­зви­ща одно­го з них як їхньо­го спіль­но­го прі­зви­ща або про при­єд­на­н­ня до сво­го прі­зви­ща прі­зви­ща дру­го­го з подруж­жя.
  2. У разі змі­ни прі­зви­ща орган дер­жав­ної реє­стра­ції актів цивіль­но­го ста­ну видає нове Сві­до­цтво про шлюб.

Ста­т­тя 54. Пра­во дру­жи­ни та чоло­ві­ка на роз­по­діл обов’язків та спіль­не вирі­ше­н­ня питань жит­тя сім’ї

  1. Дру­жи­на, чоло­вік мають пра­во роз­по­ді­ли­ти між собою обов’язки в сім’ї.

Дру­жи­на, чоло­вік повин­ні утвер­джу­ва­ти пова­гу до будь-якої пра­ці, яка роби­ться в інте­ре­сах сім’ї.

  1. Усі най­ва­жли­ві­ші пита­н­ня жит­тя сім’ї мають вирі­шу­ва­ти­ся подруж­жям спіль­но, на заса­дах рів­но­сті. Дру­жи­на, чоло­вік мають пра­во про­ти­ви­ти­ся усу­нен­ню їх від вирі­ше­н­ня питань жит­тя сім’ї.
  2. Вва­жа­є­ться, що дії одно­го з подруж­жя сто­сов­но жит­тя сім’ї вчи­не­ні за зго­дою дру­го­го з подруж­жя.

Ста­т­тя 55. Обов’язок подруж­жя тур­бу­ва­ти­ся про сім’ю

  1. Дру­жи­на та чоло­вік зобов’язані спіль­но піклу­ва­ти­ся про побу­до­ву сімей­них від­но­син між собою та інши­ми чле­на­ми сім’ї на почу­т­тях вза­єм­ної любо­ві, пова­ги, дру­жби, вза­є­мо­до­по­мо­ги.
  2. Чоло­вік зобов’язаний утвер­джу­ва­ти в сім’ї пова­гу до мате­рі.

Дру­жи­на зобов’язана утвер­джу­ва­ти в сім’ї пова­гу до батька.

  1. Дру­жи­на та чоло­вік від­по­від­аль­ні один перед одним, перед інши­ми чле­на­ми сім’ї за свою пове­дін­ку в ній.
  2. Дру­жи­на та чоло­вік зобов’язані спіль­но дба­ти про мате­рі­аль­не забез­пе­че­н­ня сім’ї.

Ста­т­тя 56. Пра­во дру­жи­ни та чоло­ві­ка на сво­бо­ду та осо­би­сту недо­тор­кан­ність

{Назва стат­ті 56 в реда­кції Зако­ну 524-V від 22.12.2006}

  1. Дру­жи­на та чоло­вік мають пра­во на віль­ний вибір місця сво­го про­жи­ва­н­ня.

{Части­на пер­ша стат­ті 56 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

  1. Дру­жи­на та чоло­вік мають пра­во вжи­ва­ти захо­дів, які не забо­ро­не­ні зако­ном і не супе­ре­чать мораль­ним заса­дам суспіль­ства, щодо під­три­ма­н­ня шлю­бних від­но­син.
  2. Кожен з подруж­жя має пра­во при­пи­ни­ти шлю­бні від­но­си­ни.
  3. При­му­шу­ва­н­ня до при­пи­не­н­ня шлю­бних від­но­син, при­му­шу­ва­н­ня до їх збе­ре­же­н­ня, в тому числі при­му­шу­ва­н­ня до ста­те­во­го зв’язку за допо­мо­гою фізи­чно­го або пси­хі­чно­го насиль­ства, є пору­ше­н­ням пра­ва дру­жи­ни, чоло­ві­ка на сво­бо­ду та осо­би­сту недо­тор­кан­ність і може мати наслід­ки, вста­нов­ле­ні зако­ном.

{Части­на четвер­та стат­ті 56 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 524-V від 22.12.2006}

Сімей­ний адво­катотри­ма­ти кон­суль­та­цію
0

Автор публікації

Офлайн 3 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...