Світлана Зелінська у журналі SUPER Львів

Сві­тла­на Зелін­ська роз­по­ві­ла жур­на­лу SUPER Львів про свої “жит­тє­ві уні­вер­си­те­ти”

Ось і вийшов осін­ній випуск жур­на­лу SUPER Львів. І серед вели­кої кіль­ко­сті ціка­во­го мате­рі­а­лу, тут є і комен­тар керів­ни­ка нашо­го адво­кат­сько­го бюро — Зелін­ської Сві­тла­ни Віта­лі­їв­ни.

І хоча наш улю­бле­ний керів­ник не мала бажа­н­ня висві­тлю­ва­ти цю нови­ну на сай­ті адво­кат­сько­го бюро Зелін­ської та у соці­аль­них мере­жах, все ж таки ми вирі­ши­ли поді­ли­тись цією при­єм­ною нови­ною.

Адво­кат Зелін­ська від­по­від­а­ю­чи на запи­та­н­ня постав­ле­не голов­ним реда­кто­ром, сто­сов­но жит­тє­вих уні­вер­си­те­тів, та пра­гне­н­ня пра­цю­ва­ти за покли­ка­н­ням а не за вда­чею, наве­ла при­клад свою жит­тє­ву біо­гра­фію. Адже щоб здій­сни­ти мрію сво­го дитин­ства нашо­му керів­ни­ку дове­лось здо­бу­ти дві вищі осві­ти, та прой­ти важ­кий жит­тє­вий шлях.

Ниж­че наво­ди­мо текст цієї неве­ли­кої але змі­стов­ної від­по­віді адво­ка­та Сві­тла­ни Зелін­ської на постав­ле­не у обго­во­рен­ні запи­та­н­ня:

Нага­даю, темою обго­во­ре­н­ня були такі пита­н­ня: Чи зав­жди оби­ра­ю­чи осві­ту, ми оби­ра­є­мо й свою мрію? Чи зав­жди йде­мо про­то­ре­ни­ми шля­ха­ми наших батьків? Чи зав­жди здо­бу­та осві­та стає спра­вою нашо­го жит­тя? Чи зав­жди успі­шність — запо­ру­ка отри­ма­ної які­сної осві­ти?

адво­кат Зелін­ська Сві­тла­на Віта­лі­їв­на

З дитин­ства мій батько при­ви­вав мені почу­т­тя суво­рої дисци­плі­ни та спра­ве­дли­во­сті. І саме зав­дя­ки цим прин­ци­пам, напев­но, у мене з’явилася мрія ста­ти адво­ка­том, — таким, як пока­зу­ють у філь­мах, які дій­сно зда­тні захи­сти­ти люди­ну. Однак, коли я роз­по­ві­ла про свою мрію батькам, вони були про­ти, тому що в ті часи юри­сти над­то зале­жа­ли від систе­ми. Тож мені дове­ло­ся всту­па­ти в радіо­те­хні­чний техні­кум, а потім у “Львів­ську полі­те­хні­ку”.

То були дуже важ­кі часи — пері­од змін і пере­бу­до­ви. Коли дозво­ли­ли коопе­ра­ти­ви, я нава­жи­лась узя­ти кре­дит і від­кри­ти вла­сний бізнес. Однак не поли­ша­ла сво­єї мрії. Вла­шту­ва­лась на робо­ту до міської ради та всту­пи­ла на зао­чне навча­н­ня до Уні­вер­си­те­ту ім. Іва­на Фран­ка на юрфак.

Для того, щоб ста­ти дій­сно хоро­шим адво­ка­том, яким я зав­жди мрі­я­ла бути, понад десять років про­пра­цю­ва­ла в юри­ди­чно­му від­ді­лі міської ради задля досві­ду. Я можу гор­ди­тись тим, що під час робо­ти у цій уста­но­ві та неза­ле­жно від каден­цій мерів, я змо­гла втри­ма­ти свою пози­цію спра­ве­дли­во­сті.

І лише 5 років тому я від­чу­ла, що гото­ва піти з дер­жав­ної слу­жби, та при­свя­ти­ти своє жит­тя захи­сту прав гро­ма­дян. Моя мрія збу­лась! І тепер, на при­кла­ді сво­го жит­тя, я розу­мію, наскіль­ки важли­во, щоб молодь отри­му­ва­ла саме ту осві­ту, яку під­ка­зує їм сер­це. Тому, як би я не хоті­ла щоб мої діти про­дов­жу­ва­ли спра­ву мого жит­тя, я ніко­ли не пере­ко­ну­ва­ти­му їх ста­ти юри­ста­ми, якщо вони бачать себе кимось іншим. Адже кожна люди­на повин­на бути на сво­є­му місці — тіль­ки там вона змо­же досяг­ти успі­ху і бути макси­маль­но кори­сною для суспіль­ства.

0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...