Навіть форс-мажор не звільняє повністю від відповідальності відповідача

У спра­ві № 3–1462гс16 Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни вста­но­вив, що пози­вач звер­нув­ся до суду з позо­вом про стя­гне­н­ня забор­го­ва­но­сті за дого­во­ром у зв’язку з нена­ле­жним його вико­на­н­ням з боку від­по­від­а­ча. Пре­дме­том позо­ву окрім основ­ної забор­го­ва­но­сті та пені ста­ли інфля­цій­ні втра­ти та 3% річних.

Спра­ва роз­гля­да­лась суда­ми нео­дно­ра­зо­во. В кін­це­во­му резуль­та­ті позов­ні вимо­ги були задо­во­ле­ні час­тко­во.

Зокре­ма, суд пер­шої інстан­ції вста­но­вив наяв­ність форс-мажор­них обста­вин, факт яких засвід­че­но сер­ти­фі­ка­том ТПП. У зв’язку з цим суд, керу­ю­чись ст. 617 ЦК Укра­ї­ни та ст. 218 ГК Укра­ї­ни, при­йшов до виснов­ку про звіль­не­н­ня від­по­від­а­ча від  обов’язку від­шко­ду­ва­ти пози­ва­чу інфля­цій­ні втра­ти та 3% за пері­од дії вка­за­них обста­вин.

ВСУ не пого­див­ся з вище­вка­за­ною пози­цію в части­ні від­мо­ви у стя­гнен­ні 3% річних та інфля­цій­них втрат на пері­од форс-мажо­ру.

Ска­со­ву­ю­чи в цій части­ні ріше­н­ня ВСУ заува­жив, що від­по­від­но до ст. 625 ЦК Укра­ї­ни інфля­цій­ні втра­ти та 3% річних вхо­дять до скла­ду гро­шо­во­го зобов’язання і вва­жа­ю­ться осо­бли­вою мірою від­по­від­аль­но­сті бор­жни­ка за про­стро­че­н­ня гро­шо­во­го зобов’язання, оскіль­ки висту­па­ють спосо­бом захи­сту май­но­во­го пра­ва та інте­ре­су, який поля­гає у від­шко­ду­ван­ні мате­рі­аль­них втрат кре­ди­то­ра від зне­ці­не­н­ня гро­шо­вих коштів уна­слі­док інфля­цій­них про­це­сів та отри­ман­ні ком­пен­са­ції від бор­жни­ка за кори­сту­ва­н­ня остан­нім гро­шо­ви­ми кошта­ми, нале­жни­ми до спла­ти кре­ди­то­ро­ві.

Зазна­че­на нор­ма, як вка­зав ВСУ, визна­чає від­по­від­аль­ність за пору­ше­н­ня саме гро­шо­во­го зобов’язання неза­ле­жно від наяв­но­сті чи від­су­тно­сті вини бор­жни­ка. Таким чином, в цій ситу­а­ції пов­ні­стю ігно­ру­є­ться винуватість/невинуватість бор­жни­ка.

За таких умов ВСУ дійшов виснов­ку, що пору­ше­н­ня від­по­від­а­чем умов дого­во­ру щодо опла­ти това­ру є під­ста­вою для нара­ху­ва­н­ня визна­че­них ст. 625 ЦК пла­те­жів, а наяв­ність обста­вин непе­ре­бор­ної сили за дого­во­ром не звіль­няє від­по­від­а­ча від вста­нов­ле­но­го зако­ном обов’язку від­шко­ду­ва­ти мате­рі­аль­ні втра­ти кре­ди­то­ра від зне­ці­не­н­ня гро­шо­вих коштів уна­слі­док інфля­цій­них про­це­сів та не позбав­ляє кре­ди­то­ра пра­ва на отри­ма­н­ня ком­пен­са­ції від бор­жни­ка за кори­сту­ва­н­ня утри­му­ва­ни­ми ним гро­шо­ви­ми кошта­ми.

Вва­жа­є­мо, що така нор­ма дасть змо­гу кре­ди­то­рам при­від для зло­вжи­ва­н­ня сво­їм пра­ва­ми, а нена­ле­жна пози­ція захи­сту в судо­во­му спо­рі бор­жни­ка при­зве­де до зна­чних мате­рі­аль­них втрат.

0

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Христина

0
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 33Реє­стра­ція: 29-12-2016

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю