Позиція Верховного Суду щодо визнання доказів недопустимими в кримінальному провадженні

Невід­кри­т­тя сто­ро­на­ми мате­рі­а­лів після закін­че­н­ня досу­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня є під­ста­вою для визна­н­ня відо­мо­стей, що містя­ться в них, нед­опу­сти­ми­ми як дока­зів. Такий висно­вок зро­бив ВСУ в поста­но­ві №671/463/15-к

У сво­їй заяві про пере­гляд ріше­н­ня суду ниж­чої інстан­ції адво­кат зазна­чає, що дані, які містя­ться в поста­но­вах про про­ве­де­н­ня опе­ра­тив­ної заку­пки та про про­ве­де­н­ня кон­тро­лю за ско­є­н­ням зло­чи­ну шля­хом про­ве­де­н­ня опе­ра­тив­ної заку­пки, долу­че­них до мате­рі­а­лів про­ва­дже­н­ня під час апе­ля­цій­но­го роз­гля­ду спра­ви за кло­по­та­н­ням про­ку­ро­ра, є нед­опу­сти­ми­ми дока­за­ми з огля­ду на вимо­ги ч.12 ст.290 КПК. Ствер­джує, що про існу­ва­н­ня зазна­че­них мате­рі­а­лів було відо­мо сто­ро­ні обви­ну­ва­че­н­ня на час звер­не­н­ня до суду з обви­ну­валь­ним актом, про­те вони не були долу­че­ні до кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня та їх не було від­кри­то сто­ро­ні захи­сту, у зв’язку з чим суд, від­по­від­но до вимог ч.12 ст.290 КПК, не мав пра­ва допу­ска­ти відо­мо­сті, що містя­ться в них, як дока­зи. Каса­цій­ний суд зазна­че­ні пору­ше­н­ня зако­ну не усу­нув, хоча про наве­де­не йшло­ся в каса­цій­них скар­гах.

За резуль­та­та­ми роз­гля­ду заяви сто­ро­ни захи­сту Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни дійшов насту­пно­го виснов­ку.

Від­по­від­но до ч.2 ст.290 КПК про­ку­рор або слід­чий за його дору­че­н­ням зобов’язаний нада­ти доступ до мате­рі­а­лів досу­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня, які є в його роз­по­ря­джен­ні, у тому числі будь-які дока­зи, які самі по собі або в суку­пно­сті з інши­ми дока­за­ми можуть бути вико­ри­ста­ні для дове­де­н­ня неви­ну­ва­то­сті чи мен­шо­го сту­пе­ня вину­ва­то­сті обви­ну­ва­че­но­го або спри­я­ти пом’якшенню пока­ра­н­ня. Сто­ро­ни кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня зобов’язані здій­сню­ва­ти від­кри­т­тя одна одній дода­тко­вих мате­рі­а­лів, отри­ма­них до або під час судо­во­го роз­гля­ду. Якщо сто­ро­на кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня не здій­снить від­кри­т­тя мате­рі­а­лів від­по­від­но до поло­жень цієї стат­ті, суд не має пра­ва допу­сти­ти відо­мо­сті, що містя­ться в них, як дока­зи.

Отже, з вище­на­ве­де­них поло­жень уба­ча­є­ться, що невід­кри­т­тя мате­рі­а­лів сто­ро­на­ми в поряд­ку цієї стат­ті є окре­мою під­ста­вою для визна­н­ня таких мате­рі­а­лів нед­опу­сти­ми­ми як дока­зи. При цьо­му від­кри­т­тю в обов’язковому поряд­ку під­ля­га­ють і мате­рі­а­ли, які є пра­во­вою під­ста­вою про­ве­де­н­ня таких дій (ухва­ли, поста­но­ви, кло­по­та­н­ня), що забез­пе­чить можли­вість пере­вір­ки сто­ро­ною захи­сту та судом допу­сти­мо­сті резуль­та­тів таких дій як дока­зів.

Окрім того, згі­дно із ч.3 ст.404 КПК за кло­по­та­н­ням уча­сни­ків судо­во­го про­ва­дже­н­ня суд апе­ля­цій­ної інстан­ції зобов’язаний повтор­но дослі­ди­ти обста­ви­ни, вста­нов­ле­ні під час кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня, за умо­ви, що вони дослі­дже­ні судом пер­шої інстан­ції не пов­ні­стю або з пору­ше­н­ня­ми, та може дослі­ди­ти дока­зи, які не дослі­джу­ва­ли­ся судом пер­шої інстан­ції, тіль­ки якщо про дослі­дже­н­ня таких дока­зів уча­сни­ки судо­во­го про­ва­дже­н­ня заяв­ля­ли кло­по­та­н­ня під час роз­гля­ду в суді пер­шої інстан­ції або якщо вони ста­ли відо­мі після ухва­ле­н­ня судо­во­го ріше­н­ня, що оскар­жу­є­ться.

Як уба­ча­є­ться з дано­го кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня, про­ку­рор не заяв­ляв у суді пер­шої інстан­ції кло­по­та­н­ня про дослі­дже­н­ня вище­за­зна­че­них мате­рі­а­лів незва­жа­ю­чи на те, що вони ста­ли відо­мі не після ухва­ле­н­ня судо­во­го ріше­н­ня, що оскар­жу­є­ться, а були відо­мі від поча­тку досу­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня.

Суд заува­жує, що чин­ний КПК не містить забо­ро­ни для сто­рін кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня пред­став­ля­ти в суді мате­рі­а­ли, не від­кри­ті одна одній. Забо­ро­на адре­со­ва­на суду, який згі­дно з ч.12 ст.290 КПК не має пра­ва допу­сти­ти відо­мо­сті, що містя­ться в них, як дока­зи.

Нада­н­ня сто­ро­ною обви­ну­ва­че­н­ня в суді мате­рі­а­лів, до яких не було нада­но доступ сто­ро­ні захи­сту, і долу­че­н­ня їх як дока­зів на ста­ді­ях судо­во­го роз­гля­ду пору­шує пра­во обви­ну­ва­че­но­го на захист, оскіль­ки зму­шує його захи­ща­ти­ся від так зва­них нових дока­зів без нада­н­ня доста­тніх можли­во­стей та часу для їх спро­сту­ва­н­ня.

Отже, факт озна­йом­ле­н­ня з мате­рі­а­ла­ми спра­ви після закін­че­н­ня роз­слі­ду­ва­н­ня не є доста­тнім для від­сто­ю­ва­н­ня сто­ро­ною захи­сту сво­єї пози­ції. За таких умов, коли сто­ро­ні обви­ну­ва­че­н­ня відо­мі всі дока­зи, а сто­ро­на захи­сту не воло­діє інфор­ма­ці­єю про них до завер­ше­н­ня роз­слі­ду­ва­н­ня, пору­шу­є­ться баланс інте­ре­сів у кри­мі­наль­но­му про­це­сі. Невід­кри­т­тя сто­ро­на­ми кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня одна одній мате­рі­а­лів сут­тє­во змен­шує їх дока­зо­ву базу, що, у свою чер­гу, може нега­тив­но впли­ну­ти на закон­ність та обґрун­то­ва­ність прийня­то­го судом ріше­н­ня.

0

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Христина

0
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 33Реє­стра­ція: 29-12-2016

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю