Твердження уповноваженої особи фонду гарантування вкладів про нікчемність договору вкладу недостатньо для анулювання такої угоди!

Одно­го твер­дже­н­ня упов­но­ва­же­ної осо­би Фон­ду гаран­ту­ва­н­ня вкла­дів фізи­чних осіб про нікчем­ність дого­во­ру вкла­ду недо­ста­тньо для ану­лю­ва­н­ня такої уго­ди. Так вирі­шив суд

В ході роз­гля­ду спра­ви про від­мо­ву у випла­ті гаран­то­ва­ної суми від­шко­ду­ва­н­ня ФГВФО з моти­вів від­су­тно­сті даних осо­би в загаль­но­му реє­стрі вкла­дни­ків коле­гія суд­дів Він­ни­цько­го апе­ля­цій­но­го адмі­ні­стра­тив­но­го суду дійшла виснов­ку, що Упов­но­ва­же­на осо­ба Фон­ду гаран­ту­ва­н­ня вкла­дів фізи­чних осіб наді­ле­на пра­вом пере­вір­ки нікчем­но­сті пра­во­чи­нів, однак само­го твер­дже­н­ня про нікчем­ність недо­ста­тньо. Така пози­ція Фон­ду в дано­му випад­ку ніве­лю­є­ться про­ти­ле­жним твер­дже­н­ням вкла­дни­ка про дій­сність вкла­ду.

В ході роз­гля­ду спра­ви судом вста­нов­ле­но, що між фізи­чною осо­бою і ПАТ «Банк Михай­лів­ський» укла­де­но депо­зи­тний дого­вір. Однак в трав­ні 2016 року прав­лі­н­ням Нац­бан­ку прийня­то ріше­н­ня про від­не­се­н­ня бан­ку до кате­го­рії непла­то­спро­мо­жних з вве­де­н­ням тим­ча­со­вої адмі­ні­стра­ції, роз­по­ча­то про­це­ду­ру виве­де­н­ня бан­ку з рин­ку і ого­ло­ше­но про його лікві­да­цію.

В ході роз­по­ча­тої про­це­ду­ри осо­ба звер­ну­ла­ся до бан­ку-аген­ту з про­ха­н­ням випла­ти­ти гаран­то­ва­ну Фон­дом суму від­шко­ду­ва­н­ня, про­те отри­ма­ла від­мо­ву, з моти­вів від­су­тно­сті її даних в загаль­но­му реє­стрі вкла­дни­ків, які мають пра­во на від­шко­ду­ва­н­ня коштів за раху­нок Фон­ду, тому і зму­ше­на була звер­ну­ти­ся до суду, і суд пер­шої інстан­ції задо­воль­нив її позов­ні вимо­ги.

В апе­ля­цій­ній скар­зі на ріше­н­ня суду пер­шої інстан­ції від­по­від­ач ствер­джу­вав, що дого­вір, укла­де­ний пози­ва­чем з бан­ком, є нікчем­ним і укла­де­ни­ми з метою пору­ше­н­ня гро­мад­сько­го поряд­ку.

Даю­чи оцін­ку пра­во­від­но­син, які вини­кли між сто­ро­на­ми, коле­гія суд­дів ВААС вра­ху­ва­ла, що дого­вір бан­ків­сько­го вкла­ду за фор­мою є стан­дар­тним, адже про­по­ну­вав­ся до укла­де­н­ня неви­зна­че­но­му колу осіб, а умо­ви роз­мі­ще­н­ня тако­го вкла­ду були публі­чно ого­ло­ше­ні.

Також апе­ля­цій­ний суд звер­нув ува­гу на при­пи­си зако­ну «Про систе­му гаран­ту­ва­н­ня вкла­дів фізи­чних осіб», в части­ні визна­че­н­ня ета­пів про­це­ду­ри лікві­да­ції бан­ку та фор­му­ва­н­ня пере­лі­ку вкла­дни­ків, які мають пра­во на від­шко­ду­ва­н­ня коштів за вкла­да­ми. Крім того, вка­зав, що для засто­су­ва­н­ня наслід­ків, перед­ба­че­них ст. 228 ЦК Укра­ї­ни, має бути наяв­ність уми­слу на укла­де­н­ня уго­ди з метою, яка заві­до­мо супе­ре­чить інте­ре­сам дер­жа­ви і суспіль­ства.

Так, згі­дно із Зако­ном упов­но­ва­же­на осо­ба Фон­ду наді­ле­на пра­вом пере­вір­ки угод на пре­дмет вияв­ле­н­ня серед них нікчем­них. При цьо­му дане пра­во не є абсо­лю­тним, а коре­спон­ду­є­ться з обо­в’яз­ком вста­но­ви­ти перед прийня­т­тям ріше­н­ня обста­ви­ни, з яки­ми Закон пов’я­зує нікчем­ність уго­ди, тоб­то само­го твер­дже­н­ня про нікчем­ність уго­ди недо­ста­тньо для визна­н­ня його таким, оскіль­ки воно в дано­му випад­ку ніве­лю­є­ться про­ти­ле­жним твер­дже­н­ням вкла­дни­ка про дій­сність вкла­ду.

Від­по­від­а­чем не було нада­но дока­зів, а судом не вста­нов­ле­но під­став для визна­н­ня уго­ди нікчем­ною, оскіль­ки від­по­від­ний дого­вір бан­ків­сько­го вкла­ду було укла­де­но до прийня­т­тя прав­лі­н­ням НБУ поста­но­ви про від­не­се­н­ня бан­ку до кате­го­рії непла­то­спро­мо­жних та мав стан­дар­тну фор­му, яка вико­ри­сто­ву­ва­ла­ся і для інших вкла­дни­ків, а пози­вач не був обі­зна­ний на момент укла­де­н­ня дого­во­ру про непла­то­спро­мо­жність бан­ку.

 

0

Автор публікації

Офлайн 4 дні

admin

2
Комен­та­рі: 1Публі­ка­ції: 69Реє­стра­ція: 08-08-2016

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю