25.08.2016

Кримінальний кодекс України

Звер­ну­тись до адво­ка­тазахист у кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні

теги: кку, ук, кк укра­ї­ни, кри­ми­наль­ний кодекс, адво­кат львів, захи­сник львів, захи­сник

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відо­мо­сті Вер­хов­ної Ради Укра­ї­ни (ВВР), 2001, № 25–26, ст.131)

1022-VIII від 15.03.2016, ВВР, 2016, № 13, ст.146}

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України

  1. Кри­мі­наль­ний кодекс Укра­ї­ни має сво­їм зав­да­н­ням пра­во­ве забез­пе­че­н­ня охо­ро­ни прав і сво­бод люди­ни і гро­ма­дя­ни­на, вла­сно­сті, гро­мад­сько­го поряд­ку та гро­мад­ської без­пе­ки, дов­кі­л­ля, кон­сти­ту­цій­но­го устрою Укра­ї­ни від зло­чин­них пося­гань, забез­пе­че­н­ня миру і без­пе­ки люд­ства, а також запо­бі­га­н­ня зло­чи­нам.
  2. Для здій­сне­н­ня цьо­го зав­да­н­ня Кри­мі­наль­ний кодекс Укра­ї­ни визна­чає, які суспіль­но небез­пе­чні дія­н­ня є зло­чи­на­ми та які пока­ра­н­ня засто­со­ву­ю­ться до осіб, що їх вчи­ни­ли.

Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності

  1. Під­ста­вою кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті є вчи­не­н­ня осо­бою суспіль­но небез­пе­чно­го дія­н­ня, яке містить склад зло­чи­ну, перед­ба­че­но­го цим Коде­ксом.
  2. Осо­ба вва­жа­є­ться неви­ну­ва­тою у вчи­нен­ні зло­чи­ну і не може бути під­да­на кри­мі­наль­но­му пока­ран­ню, доки її вину не буде дове­де­но в закон­но­му поряд­ку і вста­нов­ле­но обви­ну­валь­ним виро­ком суду.
  3. Ніхто не може бути при­тя­гне­ний до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за той самий зло­чин біль­ше одно­го разу.

Розділ II
ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність

  1. Зако­но­дав­ство Укра­ї­ни про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність ста­но­вить Кри­мі­наль­ний кодекс Укра­ї­ни, який ґрун­ту­є­ться на Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни та загаль­но­ви­зна­них прин­ци­пах і нор­мах між­на­ро­дно­го пра­ва.
  2. Зако­ни Укра­ї­ни про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність, прийня­ті після набра­н­ня чин­но­сті цим Коде­ксом, вклю­ча­ю­ться до ньо­го після набра­н­ня ними чин­но­сті.
  3. Зло­чин­ність дія­н­ня, а також його кара­ність та інші кри­мі­наль­но-пра­во­ві наслід­ки визна­ча­ю­ться тіль­ки цим Коде­ксом.
  4. Засто­су­ва­н­ня зако­ну про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність за ана­ло­гі­єю забо­ро­не­но.
  5. Зако­ни Укра­ї­ни про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність повин­ні від­по­від­а­ти поло­же­н­ням, що містя­ться в чин­них між­на­ро­дних дого­во­рах, зго­ду на обов’язковість яких нада­но Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни.

Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі

  1. Закон про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність наби­рає чин­но­сті через десять днів з дня його офі­цій­но­го опри­лю­дне­н­ня, якщо інше не перед­ба­че­но самим зако­ном, але не рані­ше дня його опу­блі­ку­ва­н­ня.
  2. Зло­чин­ність і кара­ність, а також інші кри­мі­наль­но-пра­во­ві наслід­ки дія­н­ня визна­ча­ю­ться зако­ном про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність, що діяв на час вчи­не­н­ня цьо­го дія­н­ня.
  3. Часом вчи­не­н­ня зло­чи­ну визна­є­ться час вчи­не­н­ня осо­бою перед­ба­че­ної зако­ном про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність дії або без­ді­яль­но­сті.

{Ста­т­тя 4 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 270-VI від 15.04.2008}

Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі

  1. Закон про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність, що ска­со­вує зло­чин­ність дія­н­ня, пом’якшує кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність або іншим чином полі­пшує ста­но­ви­ще осо­би, має зво­ро­тну дію у часі, тоб­то поши­рю­є­ться на осіб, які вчи­ни­ли від­по­від­ні дія­н­ня до набра­н­ня таким зако­ном чин­но­сті, у тому числі на осіб, які від­бу­ва­ють пока­ра­н­ня або від­бу­ли пока­ра­н­ня, але мають суди­мість.
  2. Закон про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність, що вста­нов­лює зло­чин­ність дія­н­ня, поси­лює кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність або іншим чином погір­шує ста­но­ви­ще осо­би, не має зво­ро­тної дії в часі.
  3. Закон про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність, що час­тко­во пом’якшує кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність або іншим чином полі­пшує ста­но­ви­ще осо­би, а час­тко­во поси­лює кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність або іншим чином погір­шує ста­но­ви­ще осо­би, має зво­ро­тну дію у часі лише в тій части­ні, що пом’якшує кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність або іншим чином полі­пшує ста­но­ви­ще осо­би.
  4. Якщо після вчи­не­н­ня осо­бою дія­н­ня, перед­ба­че­но­го цим Коде­ксом, закон про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність змі­ню­вав­ся кіль­ка разів, зво­ро­тну дію в часі має той закон, що ска­со­вує зло­чин­ність дія­н­ня, пом’якшує кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність або іншим чином полі­пшує ста­но­ви­ще осо­би.

{Ста­т­тя 5 в реда­кції Зако­ну 270-VI від 15.04.2008}

Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України

  1. Осо­би, які вчи­ни­ли зло­чи­ни на тери­то­рії Укра­ї­ни, під­ля­га­ють кри­мі­наль­ній від­по­від­аль­но­сті за цим Коде­ксом.
  2. Зло­чин визна­є­ться вчи­не­ним на тери­то­рії Укра­ї­ни, якщо його було поча­то, про­дов­же­но, закін­че­но або при­пи­не­но на тери­то­рії Укра­ї­ни.
  3. Зло­чин визна­є­ться вчи­не­ним на тери­то­рії Укра­ї­ни, якщо його вико­на­вець або хоча б один із спів­у­ча­сни­ків діяв на тери­то­рії Укра­ї­ни.
  4. Пита­н­ня про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність дипло­ма­ти­чних пред­став­ни­ків іно­зем­них дер­жав та інших гро­ма­дян, які за зако­на­ми Укра­ї­ни і між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми, зго­да на обов’язковість яких нада­на Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни, не є під­су­дні у кри­мі­наль­них спра­вах судам Укра­ї­ни, в разі вчи­не­н­ня ними зло­чи­ну на тери­то­рії Укра­ї­ни вирі­шу­є­ться дипло­ма­ти­чним шля­хом.

Ста­т­тя 7. Чин­ність зако­ну про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність щодо зло­чи­нів, вчи­не­них гро­ма­дя­на­ми Укра­ї­ни або осо­ба­ми без гро­ма­дян­ства за межа­ми Укра­ї­ни

  1. Гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни та осо­би без гро­ма­дян­ства, що постій­но про­жи­ва­ють в Укра­ї­ні, які вчи­ни­ли зло­чи­ни за її межа­ми, під­ля­га­ють кри­мі­наль­ній від­по­від­аль­но­сті за цим Коде­ксом, якщо інше не перед­ба­че­но між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми Укра­ї­ни, зго­да на обов’язковість яких нада­на Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни.
  2. Якщо осо­би, зазна­че­ні у части­ні пер­шій цієї стат­ті, за вчи­не­ні зло­чи­ни зазна­ли кри­мі­наль­но­го пока­ра­н­ня за межа­ми Укра­ї­ни, вони не можуть бути при­тя­гне­ні в Укра­ї­ні до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за ці зло­чи­ни.

Ста­т­тя 8. Чин­ність зако­ну про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність щодо зло­чи­нів, вчи­не­них іно­зем­ця­ми або осо­ба­ми без гро­ма­дян­ства за межа­ми Укра­ї­ни

  1. Іно­зем­ці або осо­би без гро­ма­дян­ства, що не про­жи­ва­ють постій­но в Укра­ї­ні, які вчи­ни­ли зло­чи­ни за її межа­ми, під­ля­га­ють в Укра­ї­ні від­по­від­аль­но­сті за цим Коде­ксом у випад­ках, перед­ба­че­них між­на­ро­дни­ми дого­во­ра­ми або якщо вони вчи­ни­ли перед­ба­че­ні цим Коде­ксом тяж­кі або осо­бли­во тяж­кі зло­чи­ни про­ти прав і сво­бод гро­ма­дян Укра­ї­ни або інте­ре­сів Укра­ї­ни.
  2. Іно­зем­ці або осо­би без гро­ма­дян­ства, що не про­жи­ва­ють постій­но в Укра­ї­ні, також під­ля­га­ють в Укра­ї­ні від­по­від­аль­но­сті згі­дно з цим Коде­ксом, якщо вони за межа­ми Укра­ї­ни вчи­ни­ли у спів­у­ча­сті із слу­жбо­ви­ми осо­ба­ми, які є гро­ма­дя­на­ми Укра­ї­ни, будь-який із зло­чи­нів, перед­ба­че­них у ста­т­тях 368, 368-3, 368-4, 369 і 369-2 цьо­го Коде­ксу, або якщо вони про­по­ну­ва­ли, обі­ця­ли, нада­ли непра­во­мір­ну виго­ду таким слу­жбо­вим осо­бам, або прийня­ли про­по­зи­цію, обі­цян­ку непра­во­мір­ної виго­ди чи одер­жа­ли від них таку виго­ду.

{Ста­т­тя 8 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­на­ми 3316-IV від 12.01.2006, 1261-VII від 13.05.2014}

Ста­т­тя 9. Пра­во­ві наслід­ки засу­дже­н­ня осо­би за межа­ми Укра­ї­ни

  1. Вирок суду іно­зем­ної дер­жа­ви може бути вра­хо­ва­ний, якщо гро­ма­дя­нин Укра­ї­ни, іно­зе­мець або осо­ба без гро­ма­дян­ства були засу­дже­ні за зло­чин, вчи­не­ний за межа­ми Укра­ї­ни, та зно­ву вчи­ни­ли зло­чин на тери­то­рії Укра­ї­ни.
  2. Від­по­від­но до части­ни пер­шої цієї стат­ті реци­див зло­чи­нів, невід­бу­те пока­ра­н­ня або інші пра­во­ві наслід­ки виро­ку суду іно­зем­ної дер­жа­ви вра­хо­ву­ю­ться при ква­лі­фі­ка­ції ново­го зло­чи­ну, при­зна­чен­ні пока­ра­н­ня, звіль­нен­ні від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті або пока­ра­н­ня.

Ста­т­тя 10. Вирі­ше­н­ня пита­н­ня про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність осіб, які під­ля­га­ють кри­мі­наль­ній від­по­від­аль­но­сті за зако­но­дав­ством іно­зем­ної дер­жа­ви і пере­бу­ва­ють на тери­то­рії Укра­ї­ни, та вико­на­н­ня виро­ків, вине­се­них іно­зем­ни­ми суда­ми чи між­на­ро­дни­ми судо­ви­ми уста­но­ва­ми

  1. Гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни, які вчи­ни­ли зло­чи­ни поза межа­ми Укра­ї­ни, не можуть бути вида­ні іно­зем­ній дер­жа­ві для при­тя­гне­н­ня до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті та від­да­н­ня до суду.
  2. Іно­зем­ці та осо­би без гро­ма­дян­ства, які вчи­ни­ли зло­чи­ни поза межа­ми Укра­ї­ни і пере­бу­ва­ють на тери­то­рії Укра­ї­ни, можуть бути вида­ні іно­зем­ній дер­жа­ві для при­тя­гне­н­ня до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті і від­да­н­ня до суду.
  3. Укра­ї­на може пере­йня­ти кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня, в яко­му судо­ви­ми орга­на­ми іно­зем­ної дер­жа­ви не ухва­ле­но вирок, щодо гро­ма­дян Укра­ї­ни та іно­зем­ців, які вчи­ни­ли зло­чи­ни за межа­ми Укра­ї­ни і пере­бу­ва­ють на тери­то­рії Укра­ї­ни, але які не можуть бути вида­ні іно­зем­ній дер­жа­ві або у вида­чі яких від­мов­ле­но, якщо дія­н­ня, у зв’язку з яким запи­ту­є­ться пере­да­ча кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня, згі­дно з цим Коде­ксом визна­є­ться зло­чи­ном.
  4. Вико­на­н­ня в Укра­ї­ні виро­ку іно­зем­но­го суду чи між­на­ро­дної судо­вої уста­но­ви можли­во, якщо дія­н­ня, вна­слі­док вчи­не­н­ня яко­го було ухва­ле­но вирок, згі­дно з цим Коде­ксом визна­є­ться зло­чи­ном або було б зло­чи­ном у разі його вчи­не­н­ня на тери­то­рії Укра­ї­ни.

{Ста­т­тя 10 в реда­кції Зако­ну 245-VII від 16.05.2013}

Роз­діл III
ЗЛОЧИН, ЙОГО ВИДИ ТА СТАДІЇ

Ста­т­тя 11. Поня­т­тя зло­чи­ну

  1. Зло­чи­ном є перед­ба­че­не цим Коде­ксом суспіль­но небез­пе­чне вин­не дія­н­ня (дія або без­ді­яль­ність), вчи­не­не суб’єктом зло­чи­ну.
  2. Не є зло­чи­ном дія або без­ді­яль­ність, яка хоча фор­маль­но і містить озна­ки будь-яко­го дія­н­ня, перед­ба­че­но­го цим Коде­ксом, але через мало­зна­чність не ста­но­вить суспіль­ної небез­пе­ки, тоб­то не запо­ді­я­ла і не могла запо­ді­я­ти істо­тної шко­ди фізи­чній чи юри­ди­чній осо­бі, суспіль­ству або дер­жа­ві.

Ста­т­тя 12. Кла­си­фі­ка­ція зло­чи­нів

  1. Зале­жно від сту­пе­ня тяж­ко­сті зло­чи­ни поді­ля­ю­ться на зло­чи­ни неве­ли­кої тяж­ко­сті, сере­дньої тяж­ко­сті, тяж­кі та осо­бли­во тяж­кі.
  2. Зло­чи­ном неве­ли­кої тяж­ко­сті є зло­чин, за який перед­ба­че­не пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня волі на строк не біль­ше двох років, або інше, більш м’яке пока­ра­н­ня за виня­тком основ­но­го пока­ра­н­ня у виді штра­фу в роз­мі­рі понад три тися­чі нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян.
  3. Зло­чи­ном сере­дньої тяж­ко­сті є зло­чин, за який перед­ба­че­не основ­не пока­ра­н­ня у виді штра­фу в роз­мі­рі не біль­ше деся­ти тисяч нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян або позбав­ле­н­ня волі на строк не біль­ше п’яти років.
  4. Тяж­ким зло­чи­ном є зло­чин, за який перед­ба­че­не основ­не пока­ра­н­ня у виді штра­фу в роз­мі­рі не біль­ше двад­ця­ти п’яти тисяч нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян або позбав­ле­н­ня волі на строк не біль­ше деся­ти років.
  5. Осо­бли­во тяж­ким зло­чи­ном є зло­чин, за який перед­ба­че­не основ­не пока­ра­н­ня у виді штра­фу в роз­мі­рі понад двад­цять п’ять тисяч нео­по­да­тко­ву­ва­них міні­му­мів дохо­дів гро­ма­дян, позбав­ле­н­ня волі на строк понад десять років або дові­чно­го позбав­ле­н­ня волі.
  6. Сту­пінь тяж­ко­сті зло­чи­ну, за вчи­не­н­ня яко­го перед­ба­че­не одно­ча­сно основ­не пока­ра­н­ня у виді штра­фу та позбав­ле­н­ня волі, визна­ча­є­ться вихо­дя­чи зі стро­ку пока­ра­н­ня у виді позбав­ле­н­ня волі, перед­ба­че­но­го за від­по­від­ний зло­чин.

{Ста­т­тя 12 в реда­кції Зако­ну 4025-VI від 15.11.2011}

Ста­т­тя 13. Закін­че­ний та неза­кін­че­ний зло­чи­ни

  1. Закін­че­ним зло­чи­ном визна­є­ться дія­н­ня, яке містить усі озна­ки скла­ду зло­чи­ну, перед­ба­че­но­го від­по­від­ною стат­тею Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу.
  2. Неза­кін­че­ним зло­чи­ном є готу­ва­н­ня до зло­чи­ну та замах на зло­чин.

Ста­т­тя 14. Готу­ва­н­ня до зло­чи­ну

  1. Готу­ва­н­ням до зло­чи­ну є під­шу­ку­ва­н­ня або при­сто­су­ва­н­ня засо­бів чи зна­рядь, під­шу­ку­ва­н­ня спів­у­ча­сни­ків або змо­ва на вчи­не­н­ня зло­чи­ну, усу­не­н­ня пере­шкод, а також інше уми­сне ство­ре­н­ня умов для вчи­не­н­ня зло­чи­ну.
  2. Готу­ва­н­ня до зло­чи­ну неве­ли­кої тяж­ко­сті не тягне за собою кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті.

Ста­т­тя 15. Замах на зло­чин

  1. Зама­хом на зло­чин є вчи­не­н­ня осо­бою з пря­мим уми­слом дія­н­ня (дії або без­ді­яль­но­сті), без­по­се­ре­дньо спря­мо­ва­но­го на вчи­не­н­ня зло­чи­ну, перед­ба­че­но­го від­по­від­ною стат­тею Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу, якщо при цьо­му зло­чин не було дове­де­но до кін­ця з при­чин, що не зале­жа­ли від її волі.
  2. Замах на вчи­не­н­ня зло­чи­ну є закін­че­ним, якщо осо­ба вико­на­ла усі дії, які вва­жа­ла необ­хі­дни­ми для дове­де­н­ня зло­чи­ну до кін­ця, але зло­чин не було закін­че­но з при­чин, які не зале­жа­ли від її волі.
  3. Замах на вчи­не­н­ня зло­чи­ну є неза­кін­че­ним, якщо осо­ба з при­чин, що не зале­жа­ли від її волі, не вчи­ни­ла усіх дій, які вва­жа­ла необ­хі­дни­ми для дове­де­н­ня зло­чи­ну до кін­ця.

Ста­т­тя 16. Кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність за неза­кін­че­ний зло­чин

Кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність за готу­ва­н­ня до зло­чи­ну і замах на зло­чин настає за стат­тею 14 або 15 і за тією стат­тею Осо­бли­вої части­ни цьо­го Коде­ксу, яка перед­ба­чає від­по­від­аль­ність за закін­че­ний зло­чин.

Ста­т­тя 17. Добро­віль­на від­мо­ва при неза­кін­че­но­му зло­чи­ні

  1. Добро­віль­ною від­мо­вою є оста­то­чне при­пи­не­н­ня осо­бою за сво­єю волею готу­ва­н­ня до зло­чи­ну або зама­ху на зло­чин, якщо при цьо­му вона усві­дом­лю­ва­ла можли­вість дове­де­н­ня зло­чи­ну до кін­ця.
  2. Осо­ба, яка добро­віль­но від­мо­ви­ла­ся від дове­де­н­ня зло­чи­ну до кін­ця, під­ля­гає кри­мі­наль­ній від­по­від­аль­но­сті лише в тому разі, якщо факти­чно вчи­не­не нею дія­н­ня містить склад іншо­го зло­чи­ну.

Роз­діл IV
ОСОБА, ЯКА ПІДЛЯГАЄ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ)

Ста­т­тя 18. Суб’єкт зло­чи­ну

  1. Суб’єктом зло­чи­ну є фізи­чна осу­дна осо­ба, яка вчи­ни­ла зло­чин у віці, з яко­го від­по­від­но до цьо­го Коде­ксу може наста­ва­ти кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність.
  2. Спе­ці­аль­ним суб’єктом зло­чи­ну є фізи­чна осу­дна осо­ба, яка вчи­ни­ла у віці, з яко­го може наста­ва­ти кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність, зло­чин, суб’єктом яко­го може бути лише пев­на осо­ба.
  3. Слу­жбо­ви­ми осо­ба­ми є осо­би, які постій­но, тим­ча­со­во чи за спе­ці­аль­ним пов­но­ва­же­н­ням здій­сню­ють фун­кції пред­став­ни­ків вла­ди чи місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, а також постій­но чи тим­ча­со­во обі­йма­ють в орга­нах дер­жав­ної вла­ди, орга­нах місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, на під­при­єм­ствах, в уста­но­вах чи орга­ні­за­ці­ях поса­ди, пов’язані з вико­на­н­ням орга­ні­за­цій­но-роз­по­ряд­чих чи адмі­ні­стра­тив­но-госпо­дар­ських фун­кцій, або вико­ну­ють такі фун­кції за спе­ці­аль­ним пов­но­ва­же­н­ням, яким осо­ба наді­ля­є­ться пов­но­ва­жним орга­ном дер­жав­ної вла­ди, орга­ном місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня, цен­траль­ним орга­ном дер­жав­но­го управ­лі­н­ня із спе­ці­аль­ним ста­ту­сом, пов­но­ва­жним орга­ном чи пов­но­ва­жною слу­жбо­вою осо­бою під­при­єм­ства, уста­но­ви, орга­ні­за­ції, судом або зако­ном.
  4. Слу­жбо­ви­ми осо­ба­ми також визна­ю­ться поса­до­ві осо­би іно­зем­них дер­жав (осо­би, які обі­йма­ють поса­ди в зако­но­дав­чо­му, вико­нав­чо­му або судо­во­му орга­ні іно­зем­ної дер­жа­ви, у тому числі при­ся­жні засі­да­те­лі, інші осо­би, які здій­сню­ють фун­кції дер­жа­ви для іно­зем­ної дер­жа­ви, зокре­ма для дер­жав­но­го орга­ну або дер­жав­но­го під­при­єм­ства), іно­зем­ні тре­тей­ські суд­ді, осо­би, упов­но­ва­же­ні вирі­шу­ва­ти цивіль­ні, комер­цій­ні або тру­до­ві спо­ри в іно­зем­них дер­жа­вах у поряд­ку, аль­тер­на­тив­но­му судо­во­му, поса­до­ві осо­би між­на­ро­дних орга­ні­за­цій (пра­ців­ни­ки між­на­ро­дної орга­ні­за­ції чи будь-які інші осо­би, упов­но­ва­же­ні такою орга­ні­за­ці­єю дія­ти від її іме­ні), а також чле­ни між­на­ро­дних пар­ла­мент­ських асам­блей, уча­сни­ком яких є Укра­ї­на, та суд­ді і поса­до­ві осо­би між­на­ро­дних судів.

{Ста­т­тя 18 із змі­на­ми, вне­се­ни­ми згі­дно із Зако­ном 1508-VI від 11.06.2009, 2808-VI від 21.12.2010; в реда­кції Зако­ну 3207-VI від 07.04.2011}

Ста­т­тя 19. Осу­дність

  1. Осу­дною визна­є­ться осо­ба, яка під час вчи­не­н­ня зло­чи­ну могла усві­дом­лю­ва­ти свої дії (без­ді­яль­ність) і керу­ва­ти ними.
  2. Не під­ля­гає кри­мі­наль­ній від­по­від­аль­но­сті осо­ба, яка під час вчи­не­н­ня суспіль­но небез­пе­чно­го дія­н­ня, перед­ба­че­но­го цим Коде­ксом, пере­бу­ва­ла в ста­ні нео­су­дно­сті, тоб­то не могла усві­дом­лю­ва­ти свої дії (без­ді­яль­ність) або керу­ва­ти ними вна­слі­док хро­ні­чно­го пси­хі­чно­го захво­рю­ва­н­ня, тим­ча­со­во­го роз­ла­ду пси­хі­чної діяль­но­сті, недо­ум­ства або іншо­го хво­ро­бли­во­го ста­ну пси­хі­ки. До такої осо­би за ріше­н­ням суду можуть бути засто­со­ва­ні при­му­со­ві захо­ди меди­чно­го хара­кте­ру.
  3. Не під­ля­гає пока­ран­ню осо­ба, яка вчи­ни­ла зло­чин у ста­ні осу­дно­сті, але до поста­нов­ле­н­ня виро­ку захво­рі­ла на пси­хі­чну хво­ро­бу, що позбав­ляє її можли­во­сті усві­дом­лю­ва­ти свої дії (без­ді­яль­ність) або керу­ва­ти ними. До такої осо­би за ріше­н­ням суду можуть засто­со­ву­ва­ти­ся при­му­со­ві захо­ди меди­чно­го хара­кте­ру, а після оду­жа­н­ня така осо­ба може під­ля­га­ти пока­ран­ню.

Ста­т­тя 20. Обме­же­на осу­дність

  1. Під­ля­гає кри­мі­наль­ній від­по­від­аль­но­сті осо­ба, визна­на судом обме­же­но осу­дною, тоб­то така, яка під час вчи­не­н­ня зло­чи­ну, через наяв­ний у неї пси­хі­чний роз­лад, не була зда­тна пов­ною мірою усві­дом­лю­ва­ти свої дії (без­ді­яль­ність) та (або) керу­ва­ти ними.
  2. Визна­н­ня осо­би обме­же­но осу­дною вра­хо­ву­є­ться судом при при­зна­чен­ні пока­ра­н­ня і може бути під­ста­вою для засто­су­ва­н­ня при­му­со­вих захо­дів меди­чно­го хара­кте­ру.

Ста­т­тя 21. Кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність за зло­чи­ни, вчи­не­ні у ста­ні сп’яніння вна­слі­док вжи­ва­н­ня алко­го­лю, нар­ко­ти­чних засо­бів або інших одур­ма­ню­ю­чих речо­вин

Осо­ба, яка вчи­ни­ла зло­чин у ста­ні сп’яніння вна­слі­док вжи­ва­н­ня алко­го­лю, нар­ко­ти­чних засо­бів або інших одур­ма­ню­ю­чих речо­вин, під­ля­гає кри­мі­наль­ній від­по­від­аль­но­сті.

Ста­т­тя 22. Вік, з яко­го може наста­ва­ти кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність

  1. Кри­мі­наль­ній від­по­від­аль­но­сті під­ля­га­ють осо­би, яким до вчи­не­н­ня зло­чи­ну випов­ни­ло­ся шістнад­цять років.
  2. Осо­би, що вчи­ни­ли зло­чи­ни у віці від чотир­над­ця­ти до шістнад­ця­ти років, під­ля­га­ють кри­мі­наль­ній від­по­від­аль­но­сті лише за уми­сне вбив­ство (стат­ті 115–117), пося­га­н­ня на жит­тя дер­жав­но­го чи гро­мад­сько­го дія­ча, пра­ців­ни­ка пра­во­охо­рон­но­го орга­ну, чле­на гро­мад­сько­го фор­му­ва­н­ня з охо­ро­ни гро­мад­сько­го поряд­ку і дер­жав­но­го кор­до­ну або вій­сько­во­слу­жбов­ця, суд­ді, наро­дно­го засі­да­те­ля чи при­ся­жно­го у зв’язку з їх діяль­ні­стю, пов’язаною із здій­сне­н­ням пра­во­су­д­дя, захи­сни­ка чи пред­став­ни­ка осо­би у зв’язку з діяль­ні­стю, пов’язаною з нада­н­ням пра­во­вої допо­мо­ги, пред­став­ни­ка іно­зем­ної дер­жа­ви (стат­ті 112, 348, 379, 400, 443), уми­сне тяж­ке тіле­сне ушко­дже­н­ня (ста­т­тя 121, части­на тре­тя ста­тей 345, 346, 350, 377, 398), уми­сне сере­дньої тяж­ко­сті тіле­сне ушко­дже­н­ня (ста­т­тя 122, части­на дру­га ста­тей 345, 346, 350, 377,398), дивер­сію (ста­т­тя 113), бан­ди­тизм (ста­т­тя 257), теро­ри­сти­чний акт (ста­т­тя 258), захо­пле­н­ня зару­чни­ків (стат­ті 147 і 349), зґвал­ту­ва­н­ня (ста­т­тя 152), насиль­ни­цьке задо­во­ле­н­ня ста­те­вої при­стра­сті непри­ро­дним спосо­бом (ста­т­тя 153), кра­діж­ку (ста­т­тя 185, части­на пер­ша ста­тей 262, 308), гра­біж (стат­ті 186, 262, 308), роз­бій (ста­т­тя 187, части­на тре­тя ста­тей 262, 308), вима­га­н­ня (стат­ті 189, 262, 308), уми­сне зни­ще­н­ня або пошко­дже­н­ня май­на (части­на дру­га ста­тей 194, 347, 352, 378, части­ни дру­га та тре­тя стат­ті 399), пошко­дже­н­ня шля­хів спо­лу­че­н­ня і транс­порт­них засо­бів (ста­т­тя 277), угон або захо­пле­н­ня залі­зни­чно­го рухо­мо­го скла­ду, пові­тря­но­го, мор­сько­го чи річко­во­го судна (ста­т­тя 278), неза­кон­не заво­ло­ді­н­ня транс­порт­ним засо­бом (части­ни дру­га, тре­тя стат­ті 289), хулі­ган­ство (ста­т­тя 296).
Звер­ну­тись до адво­ка­тазахист у кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні
0

Автор публікації

Офлайн 4 міся­ці

admin

2
Комен­та­рі: 0Публі­ка­ції: 234Реє­стра­ція: 08-08-2016
Під­три­май­те нас — поді­лі­ться цим запи­сом у соцме­ре­жах:
Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю
ще...